Постанова

Іменем України

19 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 347/2155/18

провадження № 61-9125св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Городянська сільська рада Косівського району Івано-Франківської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Марущак Володимир Іванович, на рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 10 січня 2019 року у складі судді Крилюк М. І. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 08 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Томин О. О., Мелінишин Г. П., Пнівчук О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Городянської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області (далі - Городянська сільська рада) про продовження строку для прийняття спадщини.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її рідна сестра - ОСОБА_2 , яка проживала у с. Город Косівського району Івано-Франківської області.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, яка складається із житлового будинку з господарським будівлям та спорудами та двох земельних ділянок: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,2001 га, та для ведення особистого селянського господарства площею 0,3226 га, що знаходяться у с. Город Косівського району Івано-Франківської області.

За життя ОСОБА_2 не розпорядилась щодо належного їй майна та не залишила заповіту.

Вказувала на те, що вона є єдиним спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_2 .

Зазначала, що вона проживає на території Російської Федерації та їй як громадянці Російської Федерації не відоме законодавство України, в тому числі і щодо строку і порядку прийняття спадщини.

Вказувала на те, що коли вона звернулась до нотаріуса Косівського районного нотаріального округу з проханням оформити спадщину, нотаріус повідомив її, що вона пропустила строк прийняття спадщини.

Вважала, що її тривале перебування за межами України, а також необізнаність із законодавством України є поважною причиною, пов`язаною з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для неї на вчинення дій, пов`язаних із прийняттям спадщини.

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просилавизначити їй додатковий термін - два місяці для прийняття спадщини за законом після смерті сестри ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 10 січня 2019 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 08 квітня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Городянської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області про продовження строку для прийняття спадщини відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що причини пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, є неповажними. Позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вона мала об`єктивні, непереборні труднощі звернення до відповідних органів для вирішення питання про прийняття спадщини. Наведені позивачем причини пропуску строку, а саме тривале проживання за межами України, юридична необізнаність щодо вчинення дій для прийняття спадщини, відповідно до вимог закону не є такими, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У травні 2019 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Марущак В. І., подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що вона з поважних причин пропустила строк прийняття спадщини, а тому суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні її позовних вимог.

Суди попередніх інстанцій не врахували, що вона проживає на території Російської Федерації та їй як громадянці Російської Федерації не відоме законодавство України щодо строку і порядку прийняття спадщини.

При цьому, відповідачу було відомо про те, що вона є єдиним спадкоємцем ОСОБА_2 , однак сільська рада не повідомила її про порядок і строк прийняття спадщини.

Вказувала на те, що у зв`язку зі станом її здоров`я вона була позбавлена можливості приїхати до України для прийняття спадщини, що підтверджується довідкою про стан її здоров`я від 01 лютого 2019 року.

Крім того, з 2014 року Україна та Росія фактично перебувають у стані війни, що є загальновідомим фактом, та враховуючи інформацію, яка розповсюджувалася російськими засобами масової інформації щодо ситуації в Україні, вона не могла приїхати до України та подати заяву про прийняття спадщини.

При цьому, вона пропустила незначний строк на прийняття спадщини.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2019 року Городянська сільська рада подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судові рішення без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 06 липня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилась спадщина у вигляді житлового дерев`яного будинку, житловою площею 52,4 кв. м, з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться на АДРЕСА_1 , та земельної ділянки площею 0,5227 га, що розташована у с. Город Косівського району Івано-Франківської області, і складається із земельної ділянки для обслуговування житлового будинку площею 0,2001 га та земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,3226 га.

ОСОБА_1 є рідною сестрою спадкодавця та спадкоємцем другої черги спадкування за законом.

10 липня 2018 року ОСОБА_1 зверталася до Городянської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області із нотаріально посвідченою заявою щодо наміру прийняття спадщини після смерті сестри ОСОБА_3 .

Згідно з довідкою Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Косівської районної державної адміністрації від 14 липня 2018 року№ 471 ОСОБА_2 знаходилась на обслуговуванні у відділенні соціальної допомоги вдома з 26 листопада 2012 року. Знята з обслуговування ІНФОРМАЦІЯ_2 у зв`язку зі смертю.

Відповідно до рішення тринадцятої сесії сьомого демократичного скликання Городянської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області від 22 грудня 2018 року № 17 майно, яке знаходиться на АДРЕСА_1 і належало померлій ОСОБА_2 , передано у власність громади с. Город.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220 1222 1270 ЦК України).

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (частини перша, друга статті 1223 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19).

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Разом із тим, Пленум Верховного Суду України у пункті 24 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснив, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про смерть спадкодавця, наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Отже, позов про визначення додаткового строку на прийняття спадщини підлягає задоволенню у разі пропуску такого строку та доведення поважності причин пропуску строку.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилалась як на поважну причину пропуску строку на прийняття спадщини на її тривале проживання за межами України, а саме на території Російської Федерації, а також необізнаність із законодавством України.

Порядок видачі свідоцтв про право на спадщину регламентовано Главою 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок).

Згідно з пунктом 2.1 Глави 10 Порядку спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми) про прийняття спадщини, про відмову від прийняття спадщини, про відмову від спадщини, заяви про відкликання заяви про прийняття спадщини або про відмову від спадщини, заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину, заяви спадкоємця на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), заяви про видачу свідоцтва виконавцю заповіту, заяви виконавця заповіту про відмову від здійснення своїх повноважень, заяви другого з подружжя про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, заяви про вжиття заходів до охорони спадкового майна, претензії кредиторів.

Якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю повідомляється про заведення спадкової справи та необхідність надіслати заяву, оформлену належним чином (справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою), або особисто прибути до нотаріуса за місцем відкриття спадщини (пункт 3.5 Глави 10 Порядку).

Пунктом 3.23 Глави 10 Порядку передбачено, що своєчасно надісланою вважається заява, справжність підпису особи на якій засвідчена (або не засвідчена) нотаріально, що направлена поштовим відправленням до закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини і яка надійшла нотаріусу після закінчення цього строку. Нотаріус приймає такі заяви, заводить спадкову справу та у випадку надходження заяви, справжність підпису на якій не засвідчено нотаріально, надсилає лист спадкоємцю, в якому пропонується надіслати заяву, оформлену належним чином, або особисто прибути до нотаріуса за місцем відкриття спадщини. У таких випадках конверт підшивається у спадкову справу.

Згідно з пунктом 2.1. розділу IV Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5, спадкова справа заводиться посадовою особою органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми), що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, визначених у статтях 1261 1262 1266 ЦК України, осіб, вказаних у заповіті, заінтересованих в охороні цього майна, або вимоги кредиторів.

Отже, позивач не була позбавлена можливостіподати заяву про прийняття спадщини шляхом направлення її поштою до нотаріальної контори або до органів місцевого самоврядування, а тому проживання позивача за межами України не може вважатись поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

Подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду: від 04 березня 2020 року у справі № 640/8507/17 (провадження № 61-28865св18), від 04 червня 2020 року у справі № 601/1157/19 (провадження № 61-4901св20), від 02 квітня 2020 року у справі № 420/23/18 (провадження № 61-1883св19).

З огдяду на це, безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що проживання спадкоємця за межами України є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

Також не є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини.

Встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, враховуючи аргументи та доводи сторін у справі, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав, передбачених статтею 1272 ЦК України, для визначення позивачу додаткового строку для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини. Достатніх та належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини позивач не надала, не довела наявності об`єктивних, непереборних, істотних труднощів, які перешкоджали поданню заяви про прийняття спадщини у встановлений законом строк.

Посилання у касаційній скарзі на те, що за відповідачем визнано право власності на майно, яке знаходиться на АДРЕСА_1 і належало померлій ОСОБА_2 , із порушенням порядку, передбаченого законодавством України, не можуть бути підставною для скасування оскаржуваних судових рішення, оскільки вказані обставини не входять до предмета доказування у цій справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Марущак Володимир Іванович, залишити без задоволення.

Рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 10 січня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 08 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: І. А. Воробйова Б. І. Гулько Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк