Постанова

Іменем України

29 січня 2020 року

м. Київ

справа № 348/1163/17

провадження № 61-37864св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Добротівська сільська рада Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області, у складі колегії суддів: Максюти І. О., Василишин Л. В., Матківського Р. Й., від 07 травня 2018 року.

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Добротівської сільської ради Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання недійсним та скасування рішення сесії Добротівської сільської ради від 07 квітня 2016 року «Про вилучення земельної ділянки».

Свої вимоги позивач мотивувала тим,що приймаючи заяву ОСОБА_6 щодо вилучення земельної ділянки та ухвалюючи оскаржуване рішення, сільська рада порушила її право як спадкоємця майна, що залишилося після смерті батька ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Оскільки її матері ОСОБА_6 земельна ділянка не виділялася, тому вона не мала права звертатися із заявою про її вилучення. Просила визнати недійсним та скасувати рішення сесії Добротівської сільської ради від 07 квітня 2016 року «Про вилучення земельної ділянки площею 0,08 га в АДРЕСА_1 як незаконне.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області, у складі судді Грещука Р. П., від 07 березня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним та скасовано рішення сесії Добротівської сільської ради від 07 квітня 2016 року за № 95/4/16 «Про вилучення земельної ділянки».

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що згідно данихпогосподарських книг Добротівської сільської ради земельна ділянка виділялася в користування особисто ОСОБА_7 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , а не іншій особі (дружині або дітям, як спадкоємцям). Після смерті свого чоловіка ОСОБА_6 , не маючи жодних правових підстав, звернулася 01 квітня 2016 року до Добротівської сільської ради із заявою про вилучення у неї земельної ділянки площею 0,08 га по АДРЕСА_1 (яка їй не виділялася і до якої не мала жодного відношення). Приймаючи заяву від ОСОБА_6 про вилучення спірної земельної ділянки площею 0,08 га, сільська рада не перевірила чи мала право остання розпоряджатися нею.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 07 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено. Рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 07 березня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позовні вимоги до задоволення не підлягають, оскільки позивач не надала суду жодних доказів, які б свідчили про те, що померлому ОСОБА_7 органом місцевого самоврядування передавалася у власність або надавалася у користування земельна ділянка (у справі відсутнє відповідне рішення Добротівської сільської ради), а також будь-яка технічна документація на земельну ділянку. Позивачем не було надано жодних доказів, які б свідчили про прийняття нею спадщини в установлений законом строк і з дотриманням встановленого порядку.

Вилучення земельної ділянки розміром 0,08 га та віднесення її до земель запасу відбулося за заявою ОСОБА_6 . Позивачем не доведено, що вона користувалася оспорюваною земельною ділянкою. Земельними ділянками, призначеними як для обслуговування будинку та господарських споруд, так і для ведення особистого селянського господарства, після смерті ОСОБА_7 користувалися ОСОБА_6 - дружина померлого, ОСОБА_8 - зять, ОСОБА_5 - дочка.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасуватипостанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 07 травня 2018 року і залишити в силі рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 07 березня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що згідно земельно-шнурової книги по Добротівській сільській раді земельна ділянка наділялася особисто в користування ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а не іншій особі, дружині або його дітям, як спадкоємцям. Позивач є спадкоємцем ОСОБА_7 та прийняла спадщину. ОСОБА_6 розпорядилася земельною ділянкою, яка не передавалася у її користування.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

20 липня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до Добротівської сільської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання недійсним та скасування рішення сесії Добротівської сільської ради від 07 квітня 2016 року «Про вилучення земельної ділянки» призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

У поданих відзивах на касаційну скаргу, які за своїм змістом є ідентичними, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 посилаються на те, що касаційна скарга відповідає обставинам справи та є такою, що підлягає до задоволення, а оскаржена постанова апеляційного суду скасуванню.

У поданому відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_5 , в особі представника ОСОБА_9 , посилається на те, що касаційна скарга до задоволення не підлягає, оскільки оскаржена постанова апеляційного суду є об`єктивною та обґрунтованою, прийнятою у відповідності до норм матеріального і процесуального права. Апеляційним судом правильно встановлено обсяг спадкового майна, що належало ОСОБА_7 Землекористувачами спірної земельної ділянки були декілька осіб, до переліку яких позивач не входила.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7 . Після його смерті відкрилася спадщина, що складалася, зокрема, з 1/2 частини житлового будинку з господарськими спорудами по АДРЕСА_2 . Інша 1/2 частина житлового будинку належала ОСОБА_6 (а. с. 6, 49).

Згідно витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі Надвірнянською районною державною нотаріальною конторою 17 лютого 2016 року відкрито спадкову справу після смерті ОСОБА_7 (а. с. 9).

Сторони по справі надали пояснення, що спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_7 є його дружина - ОСОБА_6 та діти - ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

На підставі довідки, виданої виконкомом Добротівської сільської ради № 574 від 01 червня 2017 року, встановлено, що згідно запису у погосподарській книзі НОМЕР_1 за № 01-0331-1 на час смерті ОСОБА_7 разом з ним по АДРЕСА_2 були зареєстровані та проживали дружина ОСОБА_6 , дочка ОСОБА_5 та зять ОСОБА_8 (а. с. 7).

Відповідно до облікової картки об`єкта погосподарського обліку по АДРЕСА_2 у розділі відомостей про членів домогосподарства з реєстрацією місця проживання на території сільської ради, головою домогосподарства зазначено ОСОБА_7 (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_6 дружина (померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_12 (вибула 08 липня 2013 року), ОСОБА_8 - зять, ОСОБА_5 - дочка (а. с. 72-73).

Станом на 2002 рік площа земельної ділянки, яка перебувала у користуванні ОСОБА_7 , становила 0,55 га, з яких для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд - 0,11 га, для ведення особистого селянського господарства - 0,44 га (а. с. 71).

Станом на 01 січня 2006 року площа земельної ділянки становила 0,47 га, з яких для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд - 0,01 га, для ведення особистого селянського господарства - 0,46 га. Станом на 2007 рік - загальна площа земельної ділянки - 0,47 га, для будівництва - 0,01 га, для ведення особистого селянського господарства - 0,46 га. Станом на 2008 рік загальна площа - 0,38 га (рішенням Добротівської сільської ради від 21 серпня 2007 року задоволено заяву ОСОБА_7 та вилучено земельну ділянку розміром 0,09 га в урочищі «Стадіон» в землі запасу сільської ради - а. с. 87, 88), для будівництва - 0,01 га, для ведення особистого селянського господарства - 0,37 га. Станом на 2009 рік загальна площа - 0,38 га, для будівництва - 0,01 га, для ведення особистого селянського господарства - 0,37 га. Станом на 2010 рік загальна площа - 0,38 га, для будівництва - 0,01 га, для ведення особистого селянського господарства - 0,37 га (а. с. 76).

Площа земельної ділянки з 2011 року по 2013 рік становила 0,38 га, з яких для будівництва, обслуговування житлового будинку - 0,01 га, для ведення особистого підсобного господарства - 0,37 га. З 01 січня 2015 року площа земельної ділянки становила 0,33 га, з яких для будівництва, обслуговування житлового будинку - 0,11 га, для ведення особистого підсобного господарства - 0,22 га (а. с. 74).

В обліковій картці об`єкта погосподарського обліку зазначено, що за адресою АДРЕСА_2 станом на 01 січня 2016 року площа земельної ділянки становила 0,33 га, з яких для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд - 0,11 га, для ведення особистого селянського господарства - 0,22 га. Станом на 01 січня 2017 року площа земельної ділянки становила 0,25 га, з яких для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд - 0,11 га, для ведення особистого селянського господарства - 0,14 га. До списку осіб, які ведуть особисте селянське господарство, внесено ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_5 (а. с. 69).

На підставі довідки Добротівської сільської ради № 232 від 07 лютого 2017 року встановлено, що згідно запису у погосподарській книзі НОМЕР_1 за № 01-0331-1 за ОСОБА_7 по АДРЕСА_2 станом на 09 лютого 2016 року значилася земельна ділянка загальною площею 0,33 га, яка не знаходилася у власності ОСОБА_7 . Згідно поданої заяви ОСОБА_6 , дружини ОСОБА_7 , за № П/51/2-12 від 01 квітня 2016 року і згідно рішення сесії Добротівської сільської ради від 07 квітня 2016 року щодо вилучення земельної ділянки площею 0,08 га загальна площа земельної ділянки становить 0,25 га (0,33-0,08), тобто в межах норми, передбаченої пунктом г) частини першої статті 121 ЗК України для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах (а. с. 12, 13).

01 квітня 2016 року ОСОБА_6 звернулася із заявою до сесії Добротівської сільської ради щодо вилучення у неї земельної ділянки площею 0,08 га по АДРЕСА_1 в землі запасу сільської ради (а. с. 81, 11).

Оспорюваним рішенням Добротівської сільської ради № 95/4/16 від 07 квітня 2016 року вилучено у ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,08 га, розташовану в АДРЕСА_1 в землі запасу сільської ради. Рішенням Добротівської сільської ради № 117/4/16 від 07 квітня 2016 року надано дозвіл ОСОБА_8 на виготовлення проекту землеустрою на земельну ділянку, площею 0,1588 га в АДРЕСА_1 (а. с. 70, 79, 80, 82).

Відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_6 є ОСОБА_5 (а. с. 48).

Позиція Верховного Суду

Частинами першою та другою статті 400 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (частина друга статті 331 ЦК України).

В силу частин першої та другої статті 78, частини першої статті 79 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

За змістом частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної або комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно з пунктами а-г статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу, а також викуп земельних ділянок для суспільних потреб.

Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116 118 ЗК України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Підстави виникнення права на земельну ділянку та порядок оформлення речових прав на земельну ділянку передбачені статтями 125 і 126 ЗК України.

Відповідно до статті 131 ЗК України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до ЦK України з урахуванням вимог цього Кодексу.

За змістом статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Якщо до спадкової маси (спадщини) входить земельна ділянка, яка належала спадкодавцю на праві власності або користування, то відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Відповідно до статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, враховуючи вказані норми матеріального права, обґрунтовано виходив із того, що звертаючись до суду із цим позовом позивач не довела порушення своїх прав оскаржуваним рішенням сесії Добротівської сільської ради від 07 квітня 2016 року № 95/4/16 «Про вилучення земельної ділянки».

Позивачем не доведено, що земельна ділянка, площею 0,08 га, яку було на підставі поданої за № П/51/2-12 від 01 квітня 2016 року заяви ОСОБА_6 , що є дружиною померлого на той час ОСОБА_7 , вилучено рішенням сесії Добротівської сільської ради від 07 квітня 2016 року, належала до спадкової маси спадкодавця ОСОБА_7 .

Позивач є одним із спадкоємців 1/2 частини вказаного будинку після смерті ОСОБА_7 , а тому її право на користування земельною ділянкою АДРЕСА_1 не порушено.

Станом на 01 січня 2017 року площа земельної ділянки, яка перебувала у користуванні, становила 0,25 га, з яких для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_2 0,11 га, для ведення особистого селянського господарства - 0,14 га. До списку осіб, які ведуть особисте селянське господарство, внесено ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_5 .

Позивач не надала доказів на підтвердження того, що вона користувалася земельною ділянкою, яку було вилучено на підставі добровільно складеної заяви її матері (фактичного користувача згідно відомостей погосподарської книги).

Колегія суддів погоджується із висновками апеляційного суду, оскільки судом апеляційної інстанції правильно застосовано до правовідносин сторін норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та зроблено мотивовані висновки про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку із їх необґрунтованістю.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене судове рішення постановлене без додержання норм матеріального і процесуального права, не спростовують правильного висновку апеляційного суду по суті спору та зводяться у значній мірі до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400 402 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 07 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. В. Білоконь Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович