ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 348/1596/20

провадження № 61-10029св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Пасічнянська сільська рада Надвірнянського району Івано-Франківської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 16 лютого 2023 року у складі судді Міськевич О. Я., додаткове рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 13 березня 2023 року у складі судді Міськевич О. Я., постанову Івано-Франківського апеляційного суду від

30 травня 2023 року у складі колегії суддів: Фединяка В. Д., Василишин Л. В., Максюти І. О. та додаткову постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 15 червня 2023 року у складі колегії суддів: Фединяка В. Д., Василишин Л. В., Максюти І. О.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Пасічнянська сільська рада Надвірнянського району Івано-Франківської області (далі - Пасічнянська сільська рада), про визнання заповіту недійсним.

Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки, ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилася спадщина, яка складається

з житлового будинку за адресою: ділянка Максимець, с. Зелена, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, та двох земельних ділянок, а саме: для ведення особистого селянського господарства, площею 0,1385 га, кадастровий номер 2624082102:02:001:0028, що в с. Максимець, присілок Максимець-Звір Зеленської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області та земельної ділянки, кадастровий номер 2624082102:02:001:0042, що в присілку Максимець-Звір с. Максимець Надвірнянського району Івано-Франківської області.

Позивачка вказувала, що ОСОБА_3 02 вересня 2014 року склав на її користь заповіт, який посвідчений державним нотаріусом Надвірнянської районної нотаріальної контори Шушкевич С. М., реєстраційний номер 1-1152, на підставі якого спадкодавець заповів їй земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 0,1385 га, кадастровий номер 2624082102:02:001:0028, що в с. Максимець, присілок Максимець-Звір Зеленської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області.

Зазначала, що за заповітом посвідченим приватним нотаріусом Надвірнянського районного нотаріального округу Кузнєцовою Н. М. 05 жовтня 2011 року, реєстраційний номер 1809, спадкодавець також заповів їй земельну ділянку, кадастровий номер 2624082102:02:001:0042, що розташована в присілку Максимець-Звір с. Максимець Надвірнянського району Івано-Франківської області.

Коли після смерті батька, у червні 2020 року, ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Надвірнянського районного нотаріального округу Кузнєцової Н. М. із заявою про відкриття спадкової справи, то дізналася, що батько за життя, 03 березня 2020 року, склав заповіт, яким все своє майно заповів її братові ОСОБА_2 . Цей заповіт посвідчений секретарем Зеленської сільської ради Надвірнянського району та знаходиться у спадковій справі № 65982919.

ОСОБА_2 намагався примусити батька переоформити належне йому майно. Для цього в березні 2020 року, коли батько був хворий та не завжди впізнавав людей, брат запросив додому до батька секретаря Зеленської сільської ради для оформлення відповідного заповіту. Пізніше батько намагався скасувати складений заповіт та надіслав до Зеленської сільської ради заяву, що підтверджується листом від виконавчого комітету Зеленської сільської ради про відмову батькові у скасуванні заповіту, посвідченого 03 березня 2020 року за

№ 14.

Посилаючись на те, що батько, який не впізнавав людей, не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, був фізично нездоровою особою у зв`язку

з чим не в змозі був здійснити відвідування будь-якого нотаріуса та самостійно не міг вчиняти будь-які нотаріальні дії, ОСОБА_1 просила визнати недійсним та скасувати заповіт від 03 березня 2020 року № 14, посвідчений Зеленською сільською радою Надвірнянського району Івано-Франківської області.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від

16 лютого 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що на момент посвідчення заповіту 03 березня 2020 року спадкодавець будь-якими психічними розладами не страждав, а тому мав можливість розуміти свої дії та керувати ними. Заповіт відповідає вимогам закону щодо його форми, змісту та порядку складення, прочитаний заповідачу,

в присутності свідків за його бажанням підписаний у зв?язку з хворобою, посвідчений повноважною на те особою, яка перевірила дієздатність спадкодавця і встановила дійсну волю щодо розпорядження майном на випадок його смерті, секретарем Зеленської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, додержано порядок посвідчення заповіту, зокрема послідовність усіх необхідних у цьому процесі дій, а позивач не довела порушень такого процесу, які були б наслідком недійсності заповіту.

Додатковим рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 13 березня 2023 року, з урахуванням ухвали Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 26 червня 2023 року про виправлення описки, стягнено з ОСОБА_1 на користь

ОСОБА_2 11 600,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Задовольняючи частково заяву ОСОБА_2 та стягуючи

з ОСОБА_1 11 600,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що між відповідачем та адвокатом

Госедлом О. Д. було укладено договір про надання правничої допомоги від

25 вересня 2020 року № 49 та підтверджено надання такої допомоги актом приймання-передання наданих послуг від 21 лютого 2023 року, квитанціями до прибуткового касового ордера від 05 жовтня 2020 року № 57 та від 21 лютого 2023 року № 05 про оплату таких послуг на загальну суму 12 800,00 грн. Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог щодо розміру оплати за надання правничої допомоги, зокрема: за попередню консультацію до подання відзиву, узгодження правової позиції - 400,00 грн; складання та подання відзиву - 2 400,00 грн, участь в судових засіданнях (незалежно від часу проведення) - 8 800,00 грн, (11 судових засідань

з розрахунку 800,00 грн за одне судове засідання), а всього 11 600,00 грн витрат на правничу допомогу, оскільки саме такий розмір оплати правничої допомоги підтверджується доказами; заява про їх відшкодування і розрахунок були надані у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 30 травня 2023 року,

з урахуванням ухвали Івано-Франківського апеляційного суду від 09 червня

2023 року про виправлення описки, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від

16 лютого 2023 року та додаткове рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 13 березня 2023 року залишено без змін.

Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд погодився

з висновками суду першої інстанції.

Додатковою постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 15 червня 2023 року стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2

1 800,00 грн на відшкодування витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Додаткова постанова апеляційного суду мотивована тим, що згідно

з додатковою угодою від 10 квітня 2023 року до договору від 25 вересня

2020 року № 49 ОСОБА_2 оплачує адвокату винагороду у фіксованому розмірі в сумі 6 000,00 грн за розгляд справи в суді апеляційної інстанції. Згідно з актом від 03 червня 2023 року розмір гонорару адвоката Госедло О. Д. становить 6 000,00 грн. ОСОБА_1 розмір витрат ОСОБА_2 на професійну правничу допомогу під час апеляційного провадження не спростувала. Разом з тим, урахувавши складність справи та виконані адвокатом роботи, зокрема складання відзиву на апеляційну скаргу та участь адвоката Госедло О. Д. лише 30 травня 2023 року в судовому засіданні, апеляційний суд зробив висновок про те, що заявлений розмір 6 000,00 грн витрат на правову допомогу не є співмірним зі складністю та обсягом виконаної роботи та підлягає зменшенню до 1 800,00 грн, які складаються з: витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги за подання відзиву на апеляційну скаргу у розмірі

1 000,00 грн та участь у судовому засіданні - 800,00 грн.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

30 червня 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій з урахуванням уточненої редакції просить скасувати рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 16 лютого 2023 року, додаткове рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 13 березня 2023 року, постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 30 травня 2023 року та додаткову постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 15 червня 2023 року і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що посвідчення заповіту відбулося

з порушенням статті 56 Закону України «Про нотаріат», статей 1247 1251 1257 ЦК України та вимог Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5. Заповіт підписаний іншою особою без прохання заповідача, з порушенням закону та не відображає дійсне волевиявлення заповідача на розпорядження своїм майном. Текст заповіту не був прочитаний уголос. Зазначає, що представник відповідача не обґрунтував розмір та суму витрат на правничу допомогу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає те, що суди попередніх інстанцій не застосували правових висновків, викладених

у постановах Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 515/1104/17, провадження № 61-38820св18, від 27 березня 2019 року у справі

№ 491/1528/15-ц, провадження № 61-23620св18, від 06 червня 2019 року

у справі № 342/139/16-ц, провадження № 61-21701св18, від 19 червня 2019 року у справі № 554/11179/13-ц, провадження № 61-30685св18, від 02 листопада

2020 року у справі № 326/81/15, провадження № 61-837св19, від 20 березня

2020 року у справі № 320/8118/17, провадження № 61-10108св19, від 06 березня 2018 року у справі № 0910/1403/2012-ц, провадження № 61-2900св18, від

16 вересня 2020 року у справі № 671/248/19, провадження № 61-18135св19, від 10 липня 2019 року у справі № 396/1116/17, провадження № 61-38058св18, від 18 вересня 2019 року у справі № 496/6194/14-ц, провадження № 61-44954св18, від 16 травня 2018 року у справі № 564/1226/16-ц, провадження № 61-1342св18, від 05 листопада 2020 року у справі № 347/900/18, провадження № 61-3275св19, від 06 серпня 2020 року у справі № 460/82/17, провадження № 61-39647св18, від 04 травня 2022 року у справі № 447/142/18, провадження № 61-6341св21, від

13 травня 2019 року у справі № 372/830/17-ц, провадження № 61-39444св18, від 22 травня 2019 року у справі № 234/9293/14-ц, провадження № 61-2968св19, від 06 лютого 2020 року у справі № 495/538/16-ц, провадження № 61-4371св18, від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19, провадження № 61-10459св20,

у постанові Верховного Суду України від 29 лютого 2012 року у справі № 6-9цс12, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі

№ 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19; суди не дослідили докази у справі та порушили норми процесуального права щодо розподілу судових витрат.

Аргументи інших учасників справи

16 жовтня 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Госедло О. Д. подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Відзив мотивований тим, що постанови, на які заявник посилається у касаційній скарзі, підтверджують законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень та правильність застосування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду. На підтвердження витрат на правничу допомогу було надано всі необхідні докази.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 липня 2023 року касаційну скаргу передано судді-доповідачу

Олійник А. С.

Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області.

26 вересня 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Згідно з протоколами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 жовтня 2024 року касаційну скаргу разом з матеріалами справи передано судді-доповідачу Коротуну В. М.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені

у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Короткий зміст фактичних обставин справи

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача і відповідача, ОСОБА_3

03 березня 2020 року ОСОБА_3 склав заповіт, яким усе своє майно, де

б воно не було та з чого б воно не складалося, а також все те, на що він за законом буде мати право, заповів своєму синові ОСОБА_2 . Заповіт посвідчений секретарем виконкому Зеленської сільської ради Надвірнянської району Івано-Франківської області.

У зв`язку з похилим віком та станом здоров`я заповідача та на його особисте прохання заповіт посвідчено вдома за адресою:

АДРЕСА_1 .

У зв?язку із хворобою ОСОБА_3 , який не може сам прочитати та підписати заповіт, на його особисте прохання та в його присутності заповіт підписав ОСОБА_4 .

Свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у присутності заповідача ОСОБА_3 зачитали цей заповіт вголос та поставили свої підписи на ньому.

Відповідно до довідки Зеленської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області від 06 квітня 2020 року № 432 на день смерті

ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2

і ОСОБА_3 проживали разом та вели спільне господарство.

Згідно з довідкою від 24 вересня 2020 року № 87, виданою КНП «Надвірнянська центральна районна лікарня» консультативно-діагностичного центру,

ОСОБА_3 не перебував на обліку в наркологічному кабінеті та за медичною допомогою до нарколога не звертався.

Відповідно до довідки від 24 вересня 2020 року б/н, виданої КНП «Надвірнянська центральна районна лікарня» консультативно-діагностичного центру,

ОСОБА_3 на обліку в психіатричному кабінеті не перебував та за медичною допомогою не звертався.

З довідки виконкому Зеленської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області від 22 вересня 2020 року № 577 відомо, що

ОСОБА_3 на день смерті був зареєстрований в АДРЕСА_1 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . На час його смерті за цією адресою був зареєстрований син ОСОБА_3 . Заповіт від імені ОСОБА_3 складав та посвідчував виконком Зеленської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області 03 березня 2020 року за номером 14.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону відповідають.

Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповіт є одностороннім правочином, оскільки залежить виключно від волі заповідача. Заповіт лише спрямовується на виникнення у спадкоємця прав та обов`язків, але до моменту смерті не створює їх у нього. Розпорядження, яке міститься у заповіті, набирає чинності лише у разі смерті заповідача.

Статтею 1247 ЦК України встановлено загальні вимоги до форми заповіту, за якими заповіт повинен складатися у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення, має бути особисто підписаний заповідачем (якщо особа не може підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу). Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 1254 ЦК України заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.

За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі (частина друга статті 1257 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє (частина четверта статті 207 ЦК України).

Відповідно до статті 1248 ЦК України нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).

Згідно зі статтею 1253 ЦК України на бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках. У випадках, встановлених абзацом третім частини другої статті 1248 і статтею 1252 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов`язковою. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю. Свідками не можуть бути: 1) нотаріус або інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт; 2) спадкоємці за заповітом; 3) члени сім`ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом; 4) особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. У текст заповіту заносяться відомості про особу свідків.

Якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування (стаття 1251 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про нотаріат» (тут і далі - Закон України «Про нотаріат» в редакції, чинній на час складення ОСОБА_3 заповіту) унаселених пунктах, де немає нотаріусів, нотаріальні дії, передбачені статтею 37 цього Закону, вчиняються уповноваженими на це посадовими особами органів місцевого самоврядування.

Пунктом 1.1 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5, в редакції, чинній на час складення ОСОБА_3 заповіту (далі - Порядок № 3306/5), передбачено, що перелік нотаріальних дій, що вчиняються посадовими особами органів місцевого самоврядування, визначено статтею 37 Закону України «Про нотаріат».

У сільських населених пунктах уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування вчиняють такі нотаріальні дії: 1) вживають заходів щодо охорони спадкового майна; 2) посвідчують заповіти (крім секретних); 3) видають дублікати посвідчених ними документів; 4) засвідчують вірність копій (фотокопій) документів і виписок з них; 5) засвідчують справжність підпису на документах; 6) видають свідоцтва про право на спадщину; 7) видають свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя (частина перша статті 37 Закону України «Про нотаріат»).

Пунктами 2.1, 2.3, 2.11 розділу ІІ Порядку № 3306/5 передбачено, що нотаріальні дії вчиняються в приміщенні органу місцевого самоврядування. В окремих випадках, коли громадянин не може з`явитися в зазначене приміщення, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаним приміщенням. При вчиненні нотаріальної дії посадові особи органів місцевого самоврядування встановлюють особу, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, у порядку, визначеному статтею 43 Закону України «Про нотаріат». У разі якщо за фізичну особу, яка внаслідок фізичної вади, хвороби не може власноручно підписати заповіт чи заяву, підписується інша фізична особа, посадова особа органу місцевого самоврядування встановлює особу громадянина, що бере участь

у нотаріальній дії, і особу громадянина, який підписався за нього. Посвідчення заповітів, засвідчення вірності копій (фотокопій) документів і виписок з них, засвідчення справжності підпису на документах, видача дубліката посвідченого документа здійснюються шляхом вчинення посвідчувальних написів на відповідних документах, які підписуються посадовою особою органу місцевого самоврядування і скріплюються гербовою печаткою відповідного органу місцевого самоврядування.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суди, дослідивши докази у справі й надавши їм належну оцінку, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав вважати заповіт від 03 березня 2020 року таким, що не відповідає вимогам закону. Позивач не надала доказів того, що ОСОБА_3 під час посвідчення заповіту не розумів значення своїх дій та не міг керувати ними, що свідчило б про відсутність волі спадкодавця на його укладення. При цьому суди встановили, що при посвідченні заповіту були дотримані вимоги щодо його форми - заповіт складений у письмовій формі із зазначенням місця

і часу його складання та посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування у присутності свідків.

Отже, установивши, що позивач як на підставу своїх вимог щодо визнання недійсним заповіту не надав суду жодного належного та допустимого доказу про те, що заповіт вчинений з порушенням норм законодавства, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

Аргументи касаційної скарги про те, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсягом наданих адвокатом послуг, є безпідставними, оскільки суди першої і апеляційної інстанцій, вирішуючи питання щодо стягнення

з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу, врахували складність справи та виконані адвокатом роботи (надані послуги). Вказані витрати підтверджені належними та допустимими доказами.

Аргументи заявника про неврахування висновків Верховного Суду, наведених

у касаційній скарзі, також є безпідставними, оскільки висновки, зроблені судами у цій справі, не суперечать висновкам Верховного Суду у справах, зазначених заявником у касаційній скарзі.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи та необхідності переоцінки доказів. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 16 лютого 2023 року, додаткового рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 13 березня 2023 року, постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 30 травня 2023 року та додаткової постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 15 червня 2023 року - без змін, оскільки підстав для їх скасування немає.

З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від

16 лютого 2023 року, додаткове рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 13 березня 2023 року, постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 30 травня 2023 року та додаткову постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 15 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

Є. В. Коротенко

М. Є. Червинська