Постанова
Іменем України
22 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 348/1964/16-ц
провадження № 61-41441св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 липня 2018 року у складі колегії суддів Пнівчук О. В., Мелінишин Г. П., Томин О. О.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк»),
ОСОБА_2 про визнання договору поруки недійсним та стягнення моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що 24 січня 2014 року ПАТ «Дельта Банк» направило ОСОБА_1 досудову вимогу про сплату боргу, з якої він дізнався, що між ним і Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (далі - ТОВ «Укрпромбанк») укладено договір поруки, відповідно до якого позивач поручився за виконання ОСОБА_2 боргових зобов`язань за кредитним договором
від 27 червня 2006 року.
У подальшому ОСОБА_1 дізнався, що судовим рішенням з нього
у солідарному порядку стягнуто заборгованість за кредитним договором
у розмірі 228 258,18 грн. Вказував, що він не приймав участі у розгляді справи за позовом кредитора до боржника та поручителів про стягнення кредитної заборгованості.
Зазначав, що договір поруки, укладений 27 червня 2006 року між
ТОВ «Укрпромбанк», ОСОБА_2 та ним, є недійсним правочином, оскільки він його не підписував, не давав згоди на укладення договору поруки, не надавав банку копій своїх документів, а всі дії від його імені вчинені сторонньою особою.
Неправомірними діями відповідачів позивачу завдано моральну шкоду, яку він оцінює у 50 000 грн.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просив: визнати недійсним договір поруки від 27 червня 2006 року; стягнути солідарно з ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 50 000 грн моральної шкоди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області
від 23 травня 2018 року (в складі судді Міськевича О. Я.) у задоволенні позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 1 409,60 грн судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що набрало законної сили судове рішення у справі № 348/309/14-ц за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким задоволені вимоги кредитора до боржника та поручителів, а також встановлено, що відповідно до договору поруки від 27 червня 2006 року ОСОБА_1 зобов`язався перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_2 усіх її зобов`язань за кредитним договором від 27 червня 2006 року.
Після набрання рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області
від 25 вересня 2014 року в справі № 348/309/14-ц законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть оспорювати договір поруки, оскільки вказаним судовим рішенням встановлені факти і правовідносини, які мають преюдиційне значення для вирішення цього спору.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 липня
2018 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову частково.
Визнано договір поруки від 27 червня 2006 року, укладений між
ТОВ «Укрпромбанк» як кредитором, ОСОБА_2 як боржником, ОСОБА_1 як поручителем, недійсним.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 не підписував спірний договір поруки, що підтверджено висновком судової почеркознавчої експертизи. Будь-яких доказів, що позивач вчиняв дії, які свідчать про визнання ним свого обов`язку як поручителя за кредитним зобов`язанням ОСОБА_2 , суду не надано.
Пред`явивши у жовтні 2016 року позов про визнання недійсним договору поруки, ОСОБА_1 не пропустив строк звернення з вимогою про захист свого цивільного права, тому відсутні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог з підстав спливу строку позовної давності, про застосування якого заявлено ПАТ «Дельта Банк».
Позивач не надав суду доказів, якими саме винними діями відповідачів йому заподіяно моральну шкоду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ПАТ «Дельта Банк» просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
ОСОБА_1 постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди не оскаржує, тому відповідно до частини першої статті 400 ЦК України ця постанова в указаній частині судом касаційної інстанції не переглядається.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судовим рішенням, яке набрало законної сили, стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та
ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 27 червня
2006 року. ОСОБА_1 був обізнаний з пред`явленими до нього позовними вимогами як до поручителя та про існування оспорюваного договору поруки, проте під час розгляду справи № 348/309/14-ц не вказував, що не підписував цей правочин.
Проведена у справі почеркознавча експертиза суперечить вимогам Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5
(далі - Інструкція № 53/5), тому суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги її висновки. Крім того, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили та оцінюється разом з іншими доказами за правилами, встановленими процесуальним законом.
Твердження суду апеляційної інстанції, що представник банка не надав обґрунтованих заперечень щодо висновку експертизи є безпідставним, оскільки банк не погодився з проведеною експертизою та просив призначити додаткову експертизу, проте вказане клопотання залишене судом без задоволення. Разом з тим, висновки експертизи спростовані судовим рішенням в іншій справі, яке набрало законної сили.
ОСОБА_1 не навів жодних правових підстав та не надав належних доказів з метою обґрунтування своїх позовних вимог. Отже, поручитель повинен нести відповідальність згідно з умовами договору поруки та кредитного договору.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.
24 вересня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
від 31 березня 2020 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 27 червня 2006 року між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 30 000 дол. США зі сплатою 13,5 % річних з кінцевою датою повернення до 10 червня 2016 року.
Відповідно до договору поруки від 27 червня 2006 року позивач зобов`язався перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_2 усіх її зобов`язань перед кредитором, що виникають з кредитного договору
від 27 червня 2006 року.
Між ТОВ «Укрпромбанк», ПАТ «Дельта Банк» та Національним банком України 30 червня 2010 року укладено договір про передачу активів та кредитних зобов`язань, відповідно до якого ПАТ «Дельта Банк» набув права вимоги до боржників, зокрема, за вищевказаними кредитним договором та договором поруки.
У лютому 2014 року ПАТ «Дельта Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором.
Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області
від 04 червня 2014 року в справі № 348/309/14-ц в задоволенні позову
ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 25 вересня
2014 року у справі № 348/309/14-ц, залишеним без зміни ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
від 15 січня 2015 року, рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 04 червня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову ПАТ «Дельта Банк». Стягнуто
у солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та
ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» 228 258,18 грн заборгованості за кредитним договором від 27 червня 2006 року.
Відповідно до висновку судової почеркознавчої експертизи Івано-Франківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 21 вересня 2017 року підпис від імені ОСОБА_1 у договорі поруки від 27 червня 2006 року виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції, що діяла до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина третя статті 400 ЦПК України).
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Постанова апеляційного суду відповідає зазначеним вимогам закону.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно із статтями 546 547 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватись порукою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором
є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (стаття 638 ЦК України).
Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільству, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За положеннями статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У матеріалах справи міститься копія договору поруки, який нібито 27 червня
2006 року укладено між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_1 з метою забезпечення виконання кредитних зобов`язань ОСОБА_2 за кредитним договором від 27 червня 2006 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 вказував, що він не підписував спірний договір поруки, у нього було відсутнє волевиявлення на укладення цього правочину, тому його необхідно визнати недійсним.
Заперечуючи проти заявлених у справі вимог, ПАТ «Дельта Банк» вказувало, що судовим рішенням, яке набрало законної сили, стягнуто, зокрема,
з поручителя ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором, тому відсутні підстави для визнання поруки недійсною.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом положень статей 143 144 ЦПК України (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовом та вирішення питання про призначення експертизи місцевим судом) для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі, експертиза призначається ухвалою суду.
За заявою позивача ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 27 березня 2017 року призначена у справі судова почеркознавча експертиза.
Висновком проведеної у справі судової почеркознавчої експертизи
від 21 вересня 2017 року встановлено, що підпис у договорі поруки
від 27 червня 2006 року виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.
Вирішуючи спір, встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності, апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання договору поруки недійсним, оскільки,
з урахуванням висновку судово-почеркознавчої експертизи, встановлено відсутність волевиявлення позивача на укладання спірного договору поруки, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування встановлених судом обставин.
Разом з тим, не заслуговують на увагу посилання у касаційній скарзі на висновки Апеляційного суду Івано-Франківської області у справі
№ 348/309/14-ц, оскільки під час розгляду вказаної справи перед судом не ставилося питання про дійсність (недійсність) договору поруки, ці обставини не були предметом дослідження суду, а висновки з цього приводу у вищевказаному судовому рішенні від 25 вересня 2014 року відсутні.
Питання щодо справжності підпису позивача у договорі поруки під час розгляду справи № 348/309/14-ц про стягнення заборгованості судом не вирішувалось, а позивач не позбавлений права на спростування презумпції дійсності правочину шляхом пред`явлення відповідного позову до суду.
Безпідставними є доводи касаційної скарги, що експертизу проведено
з порушенням Інструкції № 53/5, оскільки на дослідження експерту було надано вільні зразки підписів ОСОБА_1 у ряді документів, які виконані ним у період часу, наближеному до періоду виконання підпису
в досліджуваному документі - оспорюваному договорі поруки. Експертом досліджено всі представлені об`єкти та надано вичерпні відповіді на поставлені запитання. Обґрунтованих заперечень що висновку експерта представником відповідача не подано.
Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди
з висновками суду апеляційної інстанції стосовно установлених обставин справи, та до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені
у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в апеляційному суді з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскаржувана постанова в частині вирішення позовних вимог про визнання договору поруки недійсним прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому це судове рішення в указаній частині необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Постанова апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Дельта Банк», ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди не оскаржується, тому відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України ця постанова в указаній частині судом касаційної інстанції не переглядається.
Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» залишити без задоволення.
Постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 липня
2018 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», ОСОБА_2 про визнання договору поруки недійсним залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька
Судді А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко
В. В. Сердюк
І. М. Фаловська