№ 348/2675/17 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

21 січня 2021 року

м. Київ

справа № 348/2675/17

провадження № 61-17352св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Український страховий стандарт»,

відповідач (позивач за зустрічним позовом)- ОСОБА_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 02 травня 2019 року у складі судді Флоряк Д. В. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 22 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Фединяка В. Д., Бойчука І. В., Девляшевського В. А.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У грудні 2017 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Український страховий стандарт» (далі - ПАТ «СК «Український страховий стандарт») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу.

На обґрунтування позову посилалося на таке. 09 серпня 2017 року на автодорозі М-12 Стрий-Знам`янка сталась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля марки «Renault Master» під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля марки «Mercedes-Benz Spinter 313» під керуванням ОСОБА_3 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження. 03 серпня 2017 року між ПАТ «СК «Український страховий стандарт» та ОСОБА_1 укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а саме, поліс № АМ/0544375. Відповідно до вказаного договору застраховано цивільно-правову відповідальність відповідача, пов`язану з експлуатацією автомобіля марки «Renault Master», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Постановою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 06 вересня 2017 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено адміністративне стягнення. Відповідно до автотоварознавчої експертизи від 16 серпня 2017 року вартість матеріального збитку, завданого внаслідок ДТП власнику автомобіля марки «Mercedes-Benz Spinter 313», реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 269 809,87 грн. 11 жовтня 2017 року складений страховий акт № 8307, на підставі якого подія, яка сталася, відповідає умовам страхування і є страховим випадком, у зв`язку з чим відповідно до норм статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) платіжним дорученням від 13 жовтня 2017 року № 6964 перераховано страхове відшкодування у розмірі 60 000 грн.

Посилаючись на те, що ДТП визначена у встановленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу відповідача існуючим вимогам Правил дорожнього руху, позивачем виплачено страхове відшкодування потерпілому в розмірі 60 000 грн, ПАТ «СК «Український страховий стандарт» на підставі пункту 38.1.1 статті 38 Закону № 1961-IV просило стягнути з ОСОБА_1 60 000 грн грошових коштів в порядку регресу.

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ «СК «Український страховий стандарт» про визнання договору страхування недійсним.

На обґрунтування позову посилався на таке. 03 серпня 2017 року між ним та ПАТ «СК «Український страховий стандарт» укладений договір - страховий поліс № АМ/0544375, згідно з яким страхувальник взяв на себе зобов`язання нести відповідальність за заподіяну ним шкоду у випадку настання страхового випадку в межах страхової суми. 09 серпня 2017 року на автодорозі М-12 Стрий-Знам`янка сталася ДТП за участю автомобіля марки «Renault Master» під його керуванням та автомобіля марки «Mercedes-Benz Spinter 313» під керуванням ОСОБА_3 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження. Договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, що підлягають обов`язковому технічному контролю відповідно до Закону України «Про дорожній рух», укладаються страховиками за умови проходження зазначеними транспортними засобами обов`язкового технічного контролю, якщо вони згідно з протоколом перевірки технічного стану визнані технічно справними. Такі договори укладаються на строк, що не перевищує строку чергового проходження транспортним засобом обов`язкового технічного контролю відповідно до вимог Закону України «Про дорожній рух». Обов`язковою істотною умовою для укладення договору про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності згідно зі статтею 982 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Закону України «Про дорожній рух» та Закону № 1961-IVє проходження зазначеними транспортними засобами обов`язкового технічного контролю перед укладенням договору страхування та наявність протоколу перевірки технічного стану на предмет справності. Заперечення технічної справності автомобіля страховиком свідчить про істотні порушення умов договору страхування в момент його укладення. На момент укладення договору цивільної відповідальності від 03 серпня 2017 року не зазначені істотні умови договору страхування, передбачені статтею 982 ЦК України щодо визначення строків договору та обов`язкової перевірки вантажного автомобіля марки «Renault Master», який підлягав обов`язковому технічному огляду щодо відомостей про проходження перевірки на справність.

Посилаючись на те, що строк дії договору визначений не датою дії висновку про технічну справність вантажного автомобіля, а на власний розсуд страховика до 03 серпня 2018 року, ОСОБА_1 просив визнати договір (поліс) цивільної від 03 серпня 2017 року № АМ/0544375 недійсним.

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 24 січня 2018 року прийнято до спільного розгляду та об`єднано в одне провадження зустрічний позов ОСОБА_1 до ПАТ «СК «Український страховий стандарт» про визнання договору страхування недійсним з первісним позовом ПАТ «СК «Український страховий стандарт» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу.

Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 02 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 22 серпня 2019 року, позов ПАТ «СК «Український страховий стандарт» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «СК «Український страховий стандарт» грошові кошти - вартість сплаченого страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 60 000 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ «СК «Український страховий стандарт» про визнання договору страхування недійсним відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «СК «Український страховий стандарт», суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_1 , як страхувальник забезпеченого транспортного засобу, на якому було вчинено ДТП у зв`язку із невідповідністю його технічного стану та обладнання існуючим вимогам Правил дорожнього руху, повинен відшкодувати страховику виплачене ним потерпілій стороні страхове відшкодування в порядку регресу на підставі положення підпункту «г» пункту 38.1.1 частини 38.1 статті 38 Закону № 1961-IV.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 , суди виходили з того, що укладений між ПАТ «СК «Український страховий стандарт» та ОСОБА_1 договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 03 серпня 2017 року, а саме поліс № АМ/0544375, відповідно до якого застраховано цивільно-правову відповідальність відповідача, пов`язану з експлуатацією автомобіля марки «Renault Master», реєстраційний номер НОМЕР_1 відповідає вимогам закону і підстав для визнання зазначеного договору недійсним не встановлено.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким його зустрічний позов задовольнити, у задоволенні позову ПАТ «СК «Український страховий стандарт» відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що ДТП перебувала у причинно-наслідковому зв`язку з технічною несправністю автомобіля, не врахували наявних у справі доказів. Суди також неправильно застосували нормативно-правові акти, які регулюють відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, не врахували недосягнення сторонами договору істотних умов, визначених статтею 982 ЦК України щодо строку, на який укладається договір, та необхідність проходження обов`язкового технічного контролю вантажних автомобілів. У матеріалах справи відсутнє платіжне доручення від 13 жовтня 2017 року № 6964 про виплату позивачем страхового відшкодування.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2019 рокувідкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у вересні 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.

Відповідно до частини першої статті 401 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Суди встановили, що 09 серпня 2017 року на автодорозі М-12 Стрий-Знам`янка сталась ДТП за участю застрахованого автомобіля марки «Renault Master», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля марки «Mercedec-Benz Spinter 313», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 .

Постановою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 06 вересня 2017 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн. Зазначеною постановою встановлено причину ДТП, якою є технічно несправний стан автомобіля марки «Renault Master» під керуванням ОСОБА_1 . За змістом зазначеної постанови ОСОБА_1 визнав, що причиною ДТП був технічно несправний стан автомобіля марки «Renault Master» під його керуванням та своїм правом на оскарження постанови Надвірнянського районного суду від 06 вересня 2017 року у порядку встановленому законом не скористався (т. 1, а. с. 7-8).

Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно зі звітом № 15156 про оцінку вартості матеріального збитку від 16 серпня 2017 року, вартість матеріального збитку (шкоди), завданого власнику пошкодженого майна - «Mercedes-Benz Spinter 313», реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 269 809, 87 грн (т. 1, а. с. 12-24).

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про страхування» страховим випадком є - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з частиною першою статті 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до статті 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Відповідно до страхового акта від 11 жовтня 2017 року № 8307 розмір страхового відшкодування, згідно з розрахунком суми страхового відшкодування від 09 жовтня 2017 року склав 60 000 грн з можливістю регресного позову (т. 1, а. с. 10-11).

За заявою ОСОБА_2 - власника автомобіля марки «Mercedec-Benz Spinter 313», реєстраційний номер НОМЕР_2 , від 22 вересня 2017 року ПАТ «СК «Український страховий стандарт» виплатило суму страхового відшкодування у розмірі 60 000 грн, що підтверджується копією платіжного доручення від 13 жовтня 2017 року № 6964 (т. 1, а. с. 40, 41).

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною другою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону № 1961-IV).

Страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону № 1961-IV).

Пунктом 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до підпункту «г» пункту 38.1.1 статті 38 Закону № 1961-IV страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, якщо ДТП визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.

Задовольняючи позов ПАТ «СК «Український страховий стандарт», суд першої інстанції, із яким погодився й суд апеляційної інстанції, належним чином оцінивши надані сторонами докази та встановивши, що ДТП сталося із вини ОСОБА_1 внаслідок невідповідності технічного стану його транспортного засобу вимогам Правил дорожнього руху, що встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, правильно застосував норму підпункту «г» пункту 38.1.1 статті 38 Закону № 1961-IV, у зв`язку із чим дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення у порядку регресу із ОСОБА_1 на користь ПАТ «СК «Український страховий стандарт» суми страхового відшкодування, яка виплачена останнім потерпілій у ДТП особі.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 357/11181/17 (провадження

№ 61-41671св18).

Доводи касаційної скарги про те, що технічна несправність автомобіля відбулася внаслідок ДТП є необґрунтованими, оскільки постановою Надвірнянського районного суду від 06 вересня 2017 рокувстановлено, що причиною ДТП був технічно несправний стан автомобіля марки «Renault Master», що визнавав сам ОСОБА_1 .

Доводи касаційної скарги про те, щоматеріалах справи відсутнє платіжне доручення від 13 жовтня 2017 року № 6964 про виплату страхового відшкодування спростовуються змістом копії платіжного доручення від 13 жовтня 2017 року № 6964, наявної в матеріалах справи (т. 1, а. с. 41).

Інші доводи касаційної скарги щодо оскарження судових рішень в частині вирішення первісного позову ПАТ «СК «Український страховий стандарт» також зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України не належить до повноважень Верховного Суду.

Щодо вирішення зустрічного позову ОСОБА_1 .

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частинами першою та другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Порядок укладення і початок дії договору страхування визначено у статті 18 Закону України «Про страхування», у частині третій якої зазначено, що факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.

Аналогічні положення містяться й у статті 981 ЦК України.

Згідно зі статтею 982 ЦК України істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов`язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

Відповідно до положень статті 998 ЦК України договір страхування визнається недійсним, якщо його укладено після настання страхового випадку або об`єктом договору страхування є майно, яке підлягає конфіскації.

Згідно з пунктом 2.1 статті 2 Закону № 1961-IV відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України ЦК України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору (пункт 1.8 статті 1 Закону № 1961-IV).

Інструкцією про порядок заповнення бланку поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зразка 2011 року, форма якого затверджена розпорядженням Держфінпослуг від 29 серпня 2011 року № 558 та протоколом Президії МТСБУ від 01 вересня 2011 року передбачено, що в розділі «3. Строк дії» бланку полісу прописом заносяться відомості - години, хвилини, день, місяць, рік початку та день, місяць, рік закінчення дії полісу.

Згідно з пунктом 3 поліса № АІ/0544375 строк його дії визначено з 00 год. 00 хв. 04 серпня 2017 року до 03 серпня 2018 року включно.

Судами установлено, що сторони при укладенні договору страхування досягли згоди щодо усіх його істотних умов. Вказаний договір укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, що свідчить про дотримання вимог законодавства щодо змісту і форми цього правочину.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, установивши, що спірний договір страхування, оформлений полісом № АІ/0544375, було укладено до моменту ДТП, та врахувавши, що ОСОБА_1 при укладенні договору страхування не заявляв про технічну несправність належного йому автомобіля марки «Renault Master», реєстраційний номер НОМЕР_1 , суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову у зустрічному позові ОСОБА_1 .

У зв`язку з наведеним Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про неврахуванням судами попередніх інстанцій відсутності такої істотної умови договору про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності згідно зі статтею 982 ЦК України, Закону України «Про дорожній рух» та Закону № 1961-IV як проходження транспортним засобом обов`язкового технічного контролю перед укладенням договору страхування та наявності протоколу перевірки технічного стану на предмет справності.

Суди правильно виходили з того, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Проходження транспортним засобом обов`язкового технічного контролю може розглядатися як умова укладення договору, а не його істотна умова.

Як обґрунтовано зазначили суди попередніх інстанцій при укладенні договору сторони виходили з того, що автомобіль марки «Renault Master», реєстраційний номер НОМЕР_1 , є технічно справним.

Сторона оспорюваного правочину, дії якої засвідчують спрямування її волі, яка мала на меті збереження дійсності правочину, не може надалі оспорювати правочин з підстав, про які вона знала або повинна була знати під час виявлення цієї волі (естоппель), що випливає із засад добросовісності, на яких ґрунтується зобов`язання (частина третя статті 509 ЦК України).

Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З огляду на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 02 травня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 22 серпня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Яремко

А. С. Олійник

С. О. Погрібний