Постанова

Іменем України

25 липня 2022 року

м. Київ

справа № 350/1010/18

провадження № 61-3165св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач -ОСОБА_1 ,

відповідачі: Перегінська селищна рада, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, приватне підприємство «Вектор»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області у складі судді Бейка А. М. від 18 жовтня 2021 року та постанову

Івано-Франківського апеляційного суду у складі колегії суддів:

Девляшевського В. А., Пнівчук О. В., Томин О. О., від 24 січня 2022 року, і виходив із наступного.

Зміст заявлених позовних вимог

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , Осмолодської сільської ради про визнання частково незаконним та скасування рішення Осмолодської сільської ради, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку.

Ухвалами Рожнятівського районного суду від 15 травня 2019 року до участі у розгляді справи залучено співвідповідачів: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а від 01 лютого 2021 року - замінено співвідповідача Осмолодську сільську раду на Перегінську селищну раду.

Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що рішенням виконкому Рожнятівської районної ради народних депутатів від 13 червня 1990 року №101 їй надано дозвіл на будівництво житлового будинку на земельній ділянці площею 0,08 га у с. Гриньків Рожнятівського району Івано-Франківської області. Згідно з актом від 12 липня 1990 року вказану вище земельну ділянку відведено в натурі, а на підставі рішення виконавчого комітету Осмолодської сільської ради Рожнятівського району від 13 квітня 2004 року їй видано свідоцтво про право власності на домоволодіння по

АДРЕСА_1 .

Позивачка вказувала, що рішенням Осмолодської сільської ради від 29 травня 2005 року № А-11/04-01 її чоловіку ОСОБА_5 передано у власність для ведення особистого селянського господарства 0,810 га та 0,25 га по АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства.

Рішенням Осмолодської сільської ради від 22 грудня 2017 року

№ 121-17/2017 їй надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 0,1621 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд

по

АДРЕСА_1 .

Зазначала, що вона користувалась вказаними земельними ділянками без зміни їх площі, меж та конфігурації. Суміжними землекористувачами за період 2004-2017 років були ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які встановили відповідну огорожу.

Під час розгляду справи № 350/1684/17 за позовом ОСОБА_4 до неї та її чоловіка ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою їй стало відомо про наявність державного акту на право власності на земельну ділянку від 22 червня 2007 року, серії ЯД № 856791, кадастровий номер 2624884102050030108, який ОСОБА_4 отримала на підставі рішення Осмолодської сільської ради від 11 березня 2007 року № 59-6/2007. За вказаним державним актом ОСОБА_4 належить частина земельної ділянки, яка перебуває у її користуванні.

Зазначала, що ОСОБА_4 фактично захопила належну їй частину земельної ділянки без погодження з нею та її чоловіком ОСОБА_5 меж земельної ділянки. Акт встановлення та узгодження меж від 05 квітня 2007 року та експлікацію угідь, наявні в технічній документації із землеустрою, ні вона, ні її чоловік ОСОБА_5 не підписували. Підписи від імені ОСОБА_5 в акті встановлення та узгодження меж від 05 квітня 2007 року та в експлікації угідь підроблені невідомими особами. 19 лютого 2018 року Рожнятівським відділенням поліції Калуського відділу поліції ГУНП в

Івано-Франківській області за цим фактом відкрито кримінальне провадження № 12018090220000051 за частиною четвертою статті 358 Кримінального кодексу України.

Посилалася на те, що про відсутність будь-яких порушень меж земельної ділянки ОСОБА_4 свідчить акт Осмолодської сільської ради від 22 грудня 2017 року про встановлення межі суміжного землекористування ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , затверджений рішенням сесії Осмолодської сільської ради 22 грудня 2017 року № 122-17/2017.

Посилаючись на наведене, ОСОБА_1 просила суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення Осмолодської сільської ради від 11 березня 2007 року № 59-6/2007 в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на землю та видачі державного акту на право власності на землю серія ЯД №856791 від 22 червня 2007 року ОСОБА_4 ;

- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 22 червня 2007 року серії ЯД №856791, кадастровий номер 2624884102050030108, загальною площею 0,4553 га для ведення особистого селянського господарства, виданий ОСОБА_4 на підставі рішення Осмолодської сільської ради від 11 березня 2007 року № 59-6/2007, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренда землі за №01810730900108;

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 2624884102050030108, загальною площею 0,4553 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , скасувати запис у Книзі записів державних актів на право власності на землю;

- визнати за ОСОБА_1 право на користування земельною ділянкою загальною площею 0,1621 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по

АДРЕСА_1 , у межах, визначених актом про встановлення меж, затвердженим рішенням Осмолодської сільської ради від 22 грудня 2017 року № 122-17/2017.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області

від 18 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 24 січня 2022 року, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, мотивовано тим, що ОСОБА_1 не довела яким чином оскаржуване рішення сільської ради та державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий ОСОБА_4 , порушують її права. Судами встановлено, що позивачці не відведено земельну ділянку у постійне користування у спосіб, визначений чинним законодавством, на день розгляду справи її право на землекористування не зареєстровано у Державному реєстрі речових прав, земельна ділянка не сформована та їй не присвоєно кадастрового номеру, а рішення про надання дозволу ОСОБА_1 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 0,1621 га не доводить набуття вказаної земельної ділянки у власність чи користування. При цьому після його прийняття позивачка не вчинила будь-яких дій, спрямованих на розроблення технічної документації. На підставі викладеного позовні вимоги визнано необґрунтованими.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 18 жовтня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 24 січня 2022 рокуі передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц, постанові Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 551/1010/17 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

ОСОБА_1 зазначає, що суди попередніх інстанцій не урахували, що рішенням виконкому Рожнятівської районної ради народних депутатів від 13 червня 1990 року № 101 їй було надано дозвіл на будівництво житлового будинку в с. Гриньків Рожнятівського району, на підставі якого відповідно до акту від 09 липня 1990 року їй було відведено у натурі земельну ділянку площею 0,08 га. Крім того, у 2005 році її чоловіку передано у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,810 га та 0,25 га, а у 2017 році їй надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо земельної ділянки площею 0,1621 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 , при цьому актом Осмолодської сільської ради від 22 грудня 2017 року встановлено відсутність будь-яких порушень меж земельної ділянки ОСОБА_4 . Протягом 2004-2007 років спірною земельною ділянкою користувалась лише вона та сусідній землекористувач ОСОБА_6 , що було підтверджено показами свідків.

Посилається заявниця на те, що її право користування земельною ділянкою, отриманою у 1990 році зберігається на підставі постанови Верховної Ради Української РСР від 18 грудня 1990 року № 565-ХІІ, а також пунктів 1, 6, 7 Розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України. Земельна ділянка у неї не вилучалась, а тому оскаржуваними рішенням та державним актом частково припинено її право користування земельною ділянкою.

Стверджує, що суди залишили поза увагою порушення порядку отримання у власність ОСОБА_4 спірної земельної ділянки, оскільки передача земельної ділянки їй у власність відбувалась на підставі технічної документації із землеустрою, а не на підставі проєкту відведення земельної ділянки, у зв`язку із чим не було визначено її меж на місцевості.

Крім того, зазначає про порушення судом першої інстанції порядку прийняття доказів, зокрема призначення експертизи за клопотанням відповідача через 11 місяців після закриття підготовчого провадження, прийняття доказів для проведення експертизи без надання доказів їх надіслання іншим сторонам, не врахування питань до експертів, поставлених стороною позивача, неприйняття в якості доказу висновку судової почеркознавчої експертизи від 30 серпня 2018 року № 1.1.-267/18, наданого в межах кримінального провадження. При цьому заявниця вказує, що її не було належним чином повідомлено про дату судового засідання, на якому було вирішено питання про призначення у справі експертизи, що позбавило її права на надання своїх заперечень.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 350/1010/18.

21 червня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У поданому відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - ОСОБА_8 посилається на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, такими, що не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій. Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що права позивачки не порушені, ураховуючи, що вона не набула право власності на спірну ділянку у встановленому законом порядку.

Особа, яка подала відзив на касаційну скаргу, вказує, що судова почеркознавча експертиза у справі була призначена з метою встановлення дійсних обставин щодо підписання/не підписання чоловіком позивачки акту узгодження меж та експлікації угідь. При цьому після призначення судом почеркознавчої експертизи позивачка не оспорювала її правомірність, у тому числі в частині питань, які були поставлені перед експертом, а лише після отримання висновку судової почеркознавчої експертизи почала оспорювати факт її призначення, що свідчить виключно про незгоду ОСОБА_1 із встановленими у цьому висновку обставинами, а не із процедурою призначення експертизи.

Зазначає, що за наявною у відповідачів інформацією ОСОБА_1 перебуває за кордоном, а тому, вона не могла подати касаційну скаргу, у зв`язку із чим просять Верховний Суд витребувати від Державної прикордонної служби відомості про перетин ОСОБА_1 державного кордону за період з січня 2021 року по квітень 2022 року.

Заявлене клопотання про витребування доказів задоволенню не підлягає з огляду на те, що вирішення питання про витребування письмових доказів у межах касаційного провадження положеннями глави 2 розділу V ЦПК України не передбачено та до компетенції Верховного Суду не відноситься, а сумніви у тому, що касаційна скарга підписана іншою особою, є необґрунтованими.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням виконкому Рожнятівської районної ради народних депутатів

від 13 червня 1990 року №101 ОСОБА_1 надано дозвіл на будівництво житлового будинку в с. Гриньків Рожнятівського району. На підставі цього рішення згідно з актом від 09 липня 1990 року встановлено межі земельної ділянки площею 0,08 га.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно

від 23 серпня 2004 року ОСОБА_9 є власницею домоволодіння, розташованого за адресою:

АДРЕСА_1 .

Рішенням Осмолодської сільської ради від 29 травня 2005 року №А-11/04-01 ОСОБА_5 передано у власність для ведення особистого селянського господарства земельні ділянки площами 0,2528 га та 0,0810 га по АДРЕСА_1 .

Рішенням Осмолодської сільської ради від 22 грудня 2017 року №121-17/2017 ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 0,1621 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 .

Встановлено, що земельна ділянка ОСОБА_1 межує з земельною ділянкою ОСОБА_4 , що підтверджується актом про встановлення межі суміжного землекористування ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , затвердженим рішенням сесії Осмолодської сільської ради від 22 грудня 2017 року.

Рішенням шостої сесії Осмолодської сільської ради від 11 березня 2007 року №59-6/2007 ОСОБА_4 передано у власність для ведення особистого селянського господарства земельні ділянки площею 0,3272 га, 0,45 га,

0,0612 га, 0,2540 га та для будівництва і обслуговування житлового будинку - 0,25 га по АДРЕСА_1 .

На підставі вищевказаного рішення ОСОБА_4 видано державний акт на право власності на земельну ділянку від 22 червня 2007 року

серії ЯД №856791, площею 0,4553 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2624884102050030108.

Актом земельної комісії Осмолодської сільської ради від 21 вересня

2017 року встановлено самовільне захоплення частини вищевказаної земельної ділянки ОСОБА_10 суміжним землекористувачем ОСОБА_5 .

Відповідно до договору дарування від 04 травня 2019 року ОСОБА_4 подарувала спірну земельну ділянку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла.

Посилання позивачки на те, що акт встановлення та узгодження меж від 05 квітня 2007 року і експлікацію угідь, які наявні в технічній документації із землеустрою щодо складання документів на право власності на земельну ділянку ОСОБА_4 , ні вона, ні її чоловік ОСОБА_5 не підписували, спростовуються висновком експерта СЕ-19/109/8/7-281ПЧ/20 від 30 вересня 2020 року за наслідками проведення судової почеркознавчої експертизи.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями пункту 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Спосіб захисту права повинен гарантувати особі відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Позивач має довести, що протиправними діями відповідача порушено його право.

Відповідно до статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Підставами визнання недійсним акту (рішення) є його невідповідність вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Відповідно до частини першої статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 зазначала про порушення її права користування земельною ділянкою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Позивачка вказувала, що право користування земельною ділянкою належить їй на підставі рішення виконкому Рожнятівської районної ради народних депутатів

від 13 червня 1990 року №101 та рішення Осмолодської сільської ради від 22 грудня 2017 року №121-17/2017.

Частинами першою, третьою статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

З аналізу статті 118 ЗК України випливає, що для отримання безоплатно у власність громадян земельної ділянки відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування дає дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Частинами першою, другою статті 50 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що проєкти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок. Проєкти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому ЗК України.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проєктами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проєктами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проєктами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проєктами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки - це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі (частини перша, друга статті 16 Закону України «Про державний земельний кадастр»).

Згідно з частинами першою, третьою статті 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою, зокрема особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи.

Земля є унікальним обмеженим природним ресурсом. Земля є базисним ресурсом, на якому будується добробут суспільства.

Розподіл землі є особливо чутливим до принципів справедливості, розумності і добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Якщо особа, отримавши дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, сама зволікає з його розробкою та поданням на затвердження, вона цілком може очікувати, що земельна ділянка може бути надана в користування іншій особі.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28цс20).

Слід також звернути увагу, що погодження меж земельної ділянки є допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із власником та/або землекористувачем не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів чи землевласників. Ненадання особою своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача та/або власника не може бути перешкодою для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації. Непідписання суміжним власником та/або землекористувачем акта узгодження меж земельної ділянки саме по собі не є підставою для визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку.

Подібні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18).

Встановивши, що ОСОБА_4 на підставі рішення шостої сесії Осмолодської сільської ради №59-6/2007 від 11 березня 2007 року та виданого на його підставі державного акту від 22 червня 2007 року серії ЯД №856791 набула право власності на земельну ділянку, площею 0,4553 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2624884102050030108, у той час як ОСОБА_1 у 1990 році були визначені межі земельної ділянки площею 0,08 га, а у 2017 році вона отримала дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 0,1621 га по АДРЕСА_1 , суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про недоведеність порушення прав ОСОБА_1 внаслідок прийняття шостою сесією Осмолодської сільської ради рішення №59-6/2007 від 11 березня 2007 року та видання державного акта на право власності на земельну ділянку від 22 червня 2007 року серії ЯД №856791.

Судами взято до уваги, що рішенням виконкому Рожнятівської районної ради народних депутатів №101 від 13 червня 1990 року ОСОБА_1 надано дозвіл на будівництво житлового будинку на земельній ділянці площею 0,08 га, а рішенням Осмолодської сільської ради №А-11/04-01 від 29 травня 2005 року земельні ділянки площею 0,2528 га та 0,0810 га, які межують з ділянкою відповідачів, передано у власність не ОСОБА_1 , а її чоловіку ОСОБА_5 .

Посилання позивачки про підроблення підпису ОСОБА_5 у акті встановлення та узгодження зовнішніх меж землекористування, які передаються у спільну сумісну власність від 05 квітня 2007 року, визнано такими, що спростовуються висновком судової почеркознавчої експертизи

від 30 вересня 2020 року № СЕ-19/109/8/7-281ПЧ/20.

Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у

справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Не знайшли свого підтвердження доводи касаційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права при призначенні судової почеркознавчої експертизи, а також розгляду справи без участі сторони (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц).

Клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи у справі, яка переглядається, було заявлено представником відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_8 після залучення цих відповідачів до участі у справі, яке в свою чергу відбулось уже після постановлення ухвали про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду. Відтак, не заявлення відповідного клопотання до закриття підготовчого провадження у справі зумовлене поважними причинами.

Представник позивачки був присутнім у судовому засіданні, яке відбулось

04 лютого 2020 року та на якому було постановлено ухвалу про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, не заперечував проти її призначення, більш того заявив клопотав про зазначення питань, які підлягають з`ясуванню в ході її проведення. Однак призначена ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 04 лютого 2020 року судова почеркознавча експертиза не була проведена у зв`язку з ненаданням експертам об`єктів дослідження та доказів оплати експертизи. Судом першої інстанції було поновлено провадження у справі та витребувано необхідні для проведення експертизи документи. Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 20 липня 2020 року було повторно призначено судово почеркознавчу експертизу у справі з аналогічних питань, які ставились експертам в ухвалі від 04 лютого 2020 року про призначення судової почеркознавчої експертизи, щодо призначення якої сторона позивача не заперечувала.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

Безпідставними також є доводи касаційної скарги щодо не врахування судами попередніх інстанцій правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі

№ 200/11343/14-ц, з огляду на те, що зазначений висновок стосувався створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін, а саме можливості розгляду судом апеляційної інстанції заяви відповідача, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, ухвалюючи судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог

ОСОБА_1 у зв`язку із недоведеністю, правильно визначився із характером спірних правовідносин, їх правовою кваліфікацією, повно і всебічно встановив обставини справи та надав правову оцінку поданим сторонами доказам.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області

від 18 жовтня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 24 січня 2022 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Синельников С. Ф. Хопта В. В. Шипович