ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 351/696/17

провадження № 61-1387св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - судді Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Балинцівська сільська рада Снятинського району Івано-Франківської області,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Першого заступника прокурора Івано-Франківської області на рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 17 серпня 2017 року, ухвалене у складі судді Сегіна І. Р., та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 27 листопада 2017 року, постановлену колегією у складі суддів: Малєєва А. Ю., Матківського Р. Й., Фединяка В. Д.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

28 березня 2017 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Балинцівської сільської ради Снятинського району Івано-Франківської області про визнання права власності на земельний пай.

Позов обґрунтувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько - ОСОБА_2 , після якого залишилося спадкове майно, а саме земельна ділянка (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,85 га, яка належала спадкодавцю на підставі державного акта ІІІ-ІФ 017588, виданого Балинцівською сільською радою 23 червня 1999 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 586. Нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з тим, що державний акт на право приватної власності на землю виданий після смерті батька.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 17 серпня 2017 року визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну частку (пай), розташовану на території Балинцівської сільської ради Святинського району Івано-Франківської області в межах земельної ділянки площею 0,85 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ІІІ-ІФ № 017586, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 586, виданого ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із установлених судом обставин передання ОСОБА_2 на підставі рішення сільської ради від 18 квітня 1999 року у приватну власність земельної ділянки площею 0,85 га, розташованої на території Балинцівської сільської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і вступу ОСОБА_1 в управління спадковим майном.

Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 27 листопада 2017 року рішення Святинського районного суду Івано-Франківської області від 17 серпня 2017 року залишено без змін.

Відхиляючи апеляційну скаргу заступника керівника Коломийської місцевої прокуратури, який діє в інтересах держави, суд апеляційної інстанції зазначив, що державним актом на право приватної власності на земельну ділянку підтверджено виділення в натурі на місцевості з визначенням меж та площі спірної земельної ділянки, що здійснено на підставі сертифікату на земельну частку (пай). Відповідне рішення про проведення паювання на території сільської ради виконавчим комітетом Балинцівської сільської ради прийняте 29 серпня 1995 року (за життя ОСОБА_2 ) і спадкодавець включений до Списку громадян, які мають право на отримання земельної частки (паю) із земель товарного сільськогосподарського виробництва. На час розгляду справи спірна земельна ділянка є сформованою та виділеною в натурі. Оскільки ОСОБА_2 за життя набув право власності на земельний пай і у подальшому земельна ділянка виділена в натурі, вона входить до складу його спадщини.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У грудні 2017 року перший заступник прокурора Івано-Франківської області подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просив рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 17 серпня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 27 листопада 2017 року скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій належним чином не встановили фактичних обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення, висновки судів законодавству не відповідають, зокрема, частині першій статті 22 Земельного кодексу (далі - ЗК) України (в редакції, чинній на момент відкриття спадщини), якою передбачено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки і одержання документа, що посвідчує це. Судами не враховано, що спірна земельна ділянка знаходиться за межами села Балинці Святинського району Івано-Франківської області та не встановлено належного відповідача у справі.

Провадження в суді касаційної інстанції

Касаційна скарга подана першим заступником прокурора Івано-Франківської області до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 13 грудня 2017 року.

Відповідно до пункту 6 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

27 грудня 2017 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 9 січня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та ухвалою цього суду від 31 березня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи

Судами попередніх інстанцій установлено, щорішення про проведення паювання на території сільської ради виконавчого комітету Балинцівської сільської ради ухвалено 29 серпня 1995 року.

Згідно витягу зі Списку громадян, які мають право на отримання земельної частки (паю) із земель товарного сільськогосподарського виробництва, які передано громадянами ФГ «Успіх» Снятинського району села Балинці, ОСОБА_2 присвоєно порядковий № 586.

Згідно довідки Архівного відділу від 2 листопада 2017 року списки громадян, які мають право на отримання сертифікатів на землю в межах середньої земельної частини, на збереження не передавались.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі рішення сільської ради від 18 червня 1999 року ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,85 га, розташовану на території Балинцівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

На підставі цього рішення 23 червня 1999 року на ім`я ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ІІІ-ІФ № 017586, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 586 .

З 19 квітня 1998 року в управління спадковим майном вступила ОСОБА_1 .

Апеляційний суд дійшов висновку, що державним актом на право власності на земельну ділянку підтверджено виділення спірної земельної ділянки в натурі на місцевості з визначенням меж та площі, здійснене на підставі сертифікату на земельну частку (пай). При цьому сертифікат на право на земельну частку (пай) вичерпав свою дію, оскільки земельну частку (пай), право власності на яку мав ОСОБА_2 , виділено в натурі (на місцевості). Відтак, оскільки ОСОБА_2 за життя набув право власності на земельний пай, земельна ділянка виділена в натурі, тому вона входить до складу його спадщини. На час розгляду справи ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею після ОСОБА_2 .

Крім того, з матеріалів справи судом установлено, що на час звернення з позовом до суду державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,85 га, розташовану на території Балинцівської сільської ради, виданий 23 червня 1999 року на ім`я ОСОБА_2 , не скасовано, не оскаржено в установленому законом порядку та не визнано недійсним. Балинцівська сільська рада позов визнала і не заперечувала проти його задоволення. Визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, що враховано судом першої інстанції.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Згідно з частиною третьою статті З ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з пунктом 1 Указу Президента України № 720/95 від 8 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» (далі - Указ) паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Відповідно до пункту 2 Указу право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

За змістом статей 22 23 ЗК Україниу редакції Кодексу, чинній на час виникнення спірних правовідносин, особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта.

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Відповідно до пунктів 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» № 7 від 16 квітня 2004 року (із змінами та доповненнями, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України, від 19 березня 2010 року № 2) згідно зі статтею 25 ЗК України при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю) за рішеннями органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, кожна з цих осіб має гарантоване право одержати безоплатно свою земельну частку(пай), виділену на місцевості. Член КСП, включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, набуває право на земельну частку( пай) з дня видачі цього акту.

У матеріалах відсутній державний акт на право колективної власності на землю ФГ «Успіх», також відсутні дані про те, чи був ОСОБА_2 членом ФГ «Успіх».

Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України, Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям».

Статтею 1216 ЦК Українипередбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1218 ЦК Українидо складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.

Факт внесення спадкодавця до списків громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства лише вказує на наміри щодо виділення цій особі земельної ділянки.

Докази того, що питання про виділення ОСОБА_2 земельної частки (паю) і про видачу правовстановлюючих документів, які б підтверджували наявність у нього права власності на земельну частку (пай) за його життя, судам першої та апеляційної інстанцій не надані та у матеріалах справи відсутні.

На зазначені обставини суди належної уваги не звернули.

Правоздатність громадянина виникає в момент його народження і припиняється зі смертю.

Аналізуючи правові підстави набуття земельної частки (паю) у приватну власність, Верховний Суд зазначає про неможливість наділення особи цим правом після її смерті.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 листопада 2018 року у справі № 92/1660/16-ц (провадження № 61-24311св18) та від 29 травня 2019 року у справі № 395/268/17-ц (провадження № 61-36639св18).

Позови громадян, пов`язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів.

Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.

Оскільки питання щодо затвердження розміру земельної частки (паю) та видачі сертифікату належить до компетенції районної державної адміністрації, то остання мала бути залучена до участі у справі.

Таким чином, доводи касаційної скарги Першого заступника прокурора Івано-Франківської області про порушення процесуального законодавства в частині визначення кола учасників судового розгляду та про незалучення до розгляду районної державної адміністрації є обґрунтованими.

Позивач ОСОБА_1 зазначила відповідачем лише Балинцівську сільську раду Снятинського району Івано-Франківської області, яка не наділена повноваженнями щодо розпорядження землями, які знаходяться за межами населеного пункту.

Верховний Суд доходить висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій не забезпечили повний та всебічний розгляд справи на основі поданих сторонами доказів, оскаржувані рішення не відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Враховуючи, що судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції допущено порушення процесуального права, крім того, не встановлено фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалені судами судові рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими, тому відповідно до статті 411 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду належить визначити коло відповідачів у справі, врахувати викладене та, оцінивши подані сторонами докази, відповідно до встановлених обставин і вимог закону ухвалити судове рішення по суті позовних вимог.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційний суд дійшов висновку про передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтею 409 ЦПК України, статтею 411 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, та статтею 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Першого заступника прокурора Івано-Франківської задовольнити частково.

Рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 17 серпня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 27 листопада 2017 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: В. О. Кузнєцов В. С. Жданова С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов