ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2025 року

м. Київ

справа № 352/1675/21

провадження № 61-14988св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Лисецька селищна рада Тисменицького району Івано-Франківської області, ОСОБА_2 , виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області у складі судді Хоминець М. М. від 05 березня 2024 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду у складі колегії суддів: Василишин Л. В., Максюти І. О., Фединяка В. Д., від 09 жовтня 2024 року, і виходив з такого.

Основний зміст позовних вимог і заперечень на них

1. У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Лисецької селищної ради Тисменицького району Івано-Франківської області, ОСОБА_2 , державного реєстратора виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Нагірняка О. В., про скасування рішення селищної ради та внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

2. Свої вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що вона є власником земельної ділянки площею 0,2436 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером 2625884601:02:001:0048, яка розташована у с. Посіч Тисменицького району Івано-Франківської області.

3. Рішенням Лисецької селищної ради від 14 травня 2021 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. На підставі цього рішення ОСОБА_2 08 липня 2021 року зареєстрував право власності на земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером 2625884601:02:001:0045, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2405966926258.

4. Позивачка зазначала, що вказаним рішенням сільської ради у власність ОСОБА_2 було передано частину дороги загального користування, яка є єдиним під`їзним шляхом до її земельної ділянки та яка не може передаватися у приватну власність.

5. Посилаючись на вказані обставини, позивачка просила: визнати незаконним та скасувати рішення Лисецької селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області від 14 травня 2021 року «Про затвердження проекту землеустрою»; скасувати номер запису про право власності 42930137; скасувати реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2405966926258 та скасувати рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку; припинити речове право відповідача на земельну ділянку шляхом виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 2625884601:02:001:0045, яка розташована у с. Посіч Тисменицького району Івано-Франківської області.

6. Ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 10 травня 2022 року замінено первісного відповідача - державного реєстратора виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Нагірняка О. В. на виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

7. Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 05 березня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

8. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачка не довела належними та допустимим доказами порушення її прав, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити за необґрунтованістю. Окрім того, заявлені позивачкою вимоги про скасування номера запису про право власності, скасування реєстраційного номера об`єкта нерухомого майна та припинення речового права відповідача на земельну ділянку шляхом виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про право власності є неналежним способом захисту з огляду на вимоги частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», згідно з якою відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

9. Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 09 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області

від 05 березня 2024 року - без змін.

10. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачкою у не виконано свого процесуального обов`язку в частині доказування порушеного права, не доведено, що в межі земельної ділянки відповідача включена дорога загального користування, а також не доведено порушення органом місцевого самоврядування земельного законодавства України під час прийняття оскаржуваного рішення. Генеральними планами с. Посіч не було передбачено проїзду до земельної ділянки позивачки через земельну ділянку відповідача, що правильно встановив суд першої інстанції.

Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

11. 06 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 05 березня 2024 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 09 жовтня 2024 року, ухвалити нове судове рішення про задоволення її позовних вимог.

12. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 квітня 2018 року у справі № 401/2400/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 911/44/17, у постановах Верховного Суду від 22 липня 2019 року у справі № 404/2117/15-ц, від 29 вересня 2020 року

у справі № 461/3563/17, від 01 червня 2022 року у справі № 453/222/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та встановили обставини на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

13. Заявниця вказує, що належна відповідачу земельна ділянка була передана йому у власність без попередньої зміни її цільового призначення органом місцевого самоврядування. Судами не було досліджено коли саме зникла фактична та відображена в землевпорядних документах дорога (землі загального користування), до, під час, чи після розроблення детального плану території садибної забудови окремої земельної ділянки з вихідними даними - землями сільськогосподарського призначення (пасовища) та з урахуванням існуючих межі вулиці та меж земельної ділянки, що відображена у державному акті позивача та в системі Держгеокадастру, який містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок з 28 квітня 2007 року. Органом місцевого самоврядування при затвердженні оскаржуваного рішення не було визначено наявності правових та фактичних перешкод у передачі земель загального користування (дороги).

14. Згідно з доводами касаційної скарги, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що нею не доведено порушення органом місцевого самоврядування земельного законодавства під час прийняття оскаржуваного рішення.

15. Заявниця стверджує, що суди попередніх інстанцій не взяли до уваги фактичні та достовірні дані, які підтвердженні розробленою документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 18 липня 2015 року та яка підтверджує наявність дороги, як земель загального користування.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

16. Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 352/1675/21.

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

17. ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,2436 га з кадастровим номером 2625884601:02:001:0048, яка розташована на АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку (державний акт від 28 квітня 2007 року).

18. ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,25 га з кадастровим номером 2625884601:02:001:0045, яка розташована на АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку. Підставою для державної реєстрації права власності є рішення Лисецької селищної ради від 14 травня 2021 року.

19. Відповідно до рішення Лисецької селишної ради № 113/05-2021

від 14 травня 2021 року «Про затвердження проекту землеустрою» селищна рада вирішила затвердити відповідачу ОСОБА_2 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,25 га на

АДРЕСА_1 з кадастровим номером 2625884601:02:001:0045 та передала вказану земельну ділянку у приватну власність відповідачу.

20. Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 880366 від 28 квітня 2007 року виданий ОСОБА_1 на підставі технічного звіту про виконані роботи по підготовці та видачі державних актів на право власності на земельні ділянки, виготовленого на її замовлення Тисменицьким районним відділом Івано-Франківської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» в 2007 році.

21. У 2015 році на замовлення позивачки Івано-Франківська регіональна філія ДП «Центр державного земельного кадастру» виготовила технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки з кадастровим номером 2625884601:02:001:0048.

22. Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 25 лютого 2022 року № К-16/0-52/6-28 в ході розгляду звернення щодо проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства при формуванні та наданні земельної ділянки кадастровий номер 2625884601:02:001:0045 площею 0,25 га, яка належить ОСОБА_2 , встановлено, що межі належної ОСОБА_1 земельної ділянки встановлені в натурі відповідно до розробленої та погодженої і затвердженої у встановленому Законом порядку документації із землеустрою в 2006 році та підтверджені технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) виготовленої в 2015 році. Згідно з вказаною документацією із землеустрою визначено дорогу (землі загального користування) шириною 5 метрів, що підтверджується планом встановлення меж 2006 року (на плані від Д до Е) та кадастровим планом земельної ділянки 2015 року (від Д до Е). Вказаною дорогою здійснюється заїзд та обслуговування належної ОСОБА_1 земельної ділянки. Іншого під`їзду документацією із землеустрою не визначено. В межі земельної ділянки площею 0,2500 га кадастровий номер 2625884601:02:001:0045, яка належить ОСОБА_2 , увійшли землі загального користування (дорога), що підтверджується офіційними відомостями, відображеними у документації із землеустрою від 2006 року і підтверджені документацією із землеустрою 2015 року.

23. Згідно з висновком земельно-технічної експертизи від 01 листопада 2 022 року № 2945/22-28/3385/22-28, проведеної за замовленням позивачки, згідно з проєктом землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 від 2019 року кадастровим номером 2625884601:02:001:0045, цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та спору по АДРЕСА_1 , в межі цієї земельної ділянки включена дорога загального користування, яка зазначена у кадастровому плані земельної ділянки (від Д до Е) технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 2015 року, кадастровий номер 2625884601:02:001:0048, належної ОСОБА_1 .

24. Фактично до земельної ділянки позивачки відсутній будь-який вільний доступ (проїзд автомобільним транспортом, прохід), окрім передбаченої дороги загального користування, що зазначена в кадастровому плані земельної ділянки (від Д до Е) технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 2015 року.

25. Відповідно до наданої документації із землеустрою між земельними ділянками з кадастровим номером 2625884601:02:001:0045 та кадастровим номером 2625884601:02:001:0048 відсутнє будь-яке накладання чи порушення меж. Встановити, чи наявне порушення меж або накладання вказаних земельних ділянок відповідно до фактичних їх меж не видається за можливе у зв`язку з тим, що при проведенні обстеження в натурі (на місцевості) були відсутні чіткі межі досліджуваних земельних ділянок та із наявними перешкодами підключення приладу в частині отримання сигналу.

26. За змістом висновку експерта за результатами проведення експертизи з питань землеустрою від 08 березня 2023 року № 534-Е, проведеної за замовленням відповідача, технічний звіт про виконані роботи по підготовці та видачі державних актів на право власності на земельні ділянки ОСОБА_1 , який виготовлений у 2007 році Івано-Франківською регіональною філією

ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» на земельну ділянку кадастровий номер 2625884601:02:001:0048, площею 0,2436 га в АДРЕСА_1 ), не в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства, встановленим нормам і правилам, розроблений з порушенням вимог земельного законодавства чинного на дату його розроблення, зокрема статті 198 ЗК України, пункту 1.16, 1.17 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі. Експерт зазначив, що опис меж суміжних землевласників/землекористувачів у плані встановлених меж не відповідає графічній частині абрису земельної ділянки із встановленими координатами та поворотними точками.

27. Відповідно до проєктної пропозиції під будівництво індивідуального житлового будинку на АДРЕСА_1 , виготовленої на замовлення ОСОБА_3 у 2007 рік, у генплані ділянки позивачки на межі із земельною ділянкою ОСОБА_4 дорога відсутня, заїзд на земельну ділянку вказаний зі сторони вулиці (проектованої), яка позначена в плані встановлених меж від А до Б (землі запасу сільської ради).

28. Згідно з генеральним планом с. Посіч Тисменицького району Івано-Франківської області за 2007 рік та витягів з містобудівного обґрунтування с. Посіч, місцем розташування земельної ділянки позивачки з кадастровим номером 2625884601:02:001:0048 та місцем розташування земельної ділянки відповідача з кадастровим номером 2625884601:02:001:0045 прямий заїзд на земельну ділянку позивачки з АДРЕСА_1 відсутній.

Позиція Верховного Суду

29. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.

30. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

31. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

32. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

33. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

34. Положеннями статей 15 16 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

35. Статтею 2 Земельного кодексу України (тут і далі у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

36. Відповідно до статті 19 ЗК України однією з категорій земель України за основним цільовим призначенням є землі житлової та громадської забудови.

37. До земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування (статті 38 ЗК України).

38. Статтею 39 ЗК України також визначено, що використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм.

39. Пунктом «б» частини першої статті 80 ЗК України передбачено, що суб`єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

40. До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо) (пункт «а» частини четвертої статті 83 ЗК України).

41. За загальним правилом землі загального користування - це земельні ділянки, режим користування якими відзначається найбільшою загальнодоступністю. У містах, селищах і сільських населених пунктах, землі загального користування складаються з земель шляхів сполучення (площі, вулиці, провулки, проїзди (в межах червоних ліній), дороги, набережні), земель для задоволення культурно-побутових потреб населення (парки, лісопарки, сквери, сади, бульвари, водойми, пляжі), полігонів для захоронення неутилізованих промислових відходів, полігонів побутових відходів і сміттєпереробних підприємств, та інших земель, що служать для задоволення потреб міста, селища, сільського населеного пункту.

42. Відповідно до пункту 14 частини першої статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) червоні лінії - це визначені в містобудівній документації щодо пунктів геодезичної мережі межі існуючих та запроектованих вулиць, доріг, майданів, які розділяють території забудови та території іншого призначення.

43. Містобудівна документація - це затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій (пункт 7 частини першої статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

44. Згідно з частиною першою статті 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

45. Згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

46. Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

47. Пунктом 2 частини четвертої статті 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що детальний план території визначає червоні лінії та лінії регулювання забудови.

48. Таким чином належними документами, на підставі яких встановлюються межі земель загального користування (вулиць, доріг тощо) є детальний план території та генеральний план населеного пункту, згідно з яким розробляється детальний план територій.

49. Крім цього згідно зі статтею 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

50. Частиною першою статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

51. Частиною першою статті 118 ЗК України передбачено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

52. Частиною другою статті 118 ЗК України визначено, що рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

53. Згідно з частиною шостою статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

54. Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частина сьома статті 118 ЗК України).

55. Відповідно до частини восьмої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

56. За приписами статті 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

57. Згідно зі статтею 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

58. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

59. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

60. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, перевіривши доводи сторін спору та подані ними докази, дійшов загалом мотивованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачка не довела, що до складу спірної земельної ділянки відповідача увійшла дорога загального користування, а органом місцевого самоврядування було порушено вимоги земельного законодавства України під час прийняття оскаржуваного рішення.

61. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

62. Як встановлено судами попередній інстанцій, згідно з генеральним планом с. Посіч Тисменицького району Івано-Франківської області за 2007 рік та витягів з містобудівного обґрунтування с. Посіч, між місцем розташування земельної ділянки позивачки з кадастровим номером 2625884601:02:001:0048 та місцем розташування земельної ділянки відповідача з кадастровим номером 2625884601:02:001:0045 прямий заїзд на земельну ділянку позивачки з АДРЕСА_1 відсутній (т. 2, а. с.172-173).

63. Відповідно до проектної пропозиції під будівництво індивідуального житлового будинку на АДРЕСА_1 , виготовленої на замовлення ОСОБА_3 у 2007 рік, у генплані ділянки позивачки на межі із земельною ділянкою ОСОБА_4 дорога відсутня, заїзд на земельну ділянку вказаний зі сторони вулиці (проектованої), яка позначена в плані встановлених меж від А до Б (землі запасу сільської ради) (т. 2 а. с.100-101.).

64. Відсутність проїзду (дороги загального користування) на земельну ділянку ОСОБА_1 з АДРЕСА_1 через ділянку, передану ОСОБА_5 , підтвердив свідок - начальник відділу містобудування, архітектури та земельних відносин Лисецької селищної ради Петришин І. В., який зауважив, що жодним генеральним планом села не було передбачено заїзду до земельної ділянки ОСОБА_1 з АДРЕСА_1.

65. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, належним чином оцінив: проектну пропозицію під будівництво індивідуального житлового будинку на АДРЕСА_1 , виготовлену на замовлення ОСОБА_3 у 2007 році; генеральний план с. Посіч Тисменицького району Івано-Франківської області за 2007 рік та витяги з містобудівного обґрунтування с. Посіч; технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки з кадастровим номером 2625884601:02:001:0048, виготовлену на замовлення ОСОБА_3 у 2015 році; лист Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 25 лютого 2022 року № К-16/0-52/6-28; висновок земельно-технічної експертизи від 01 листопада 2022 року № 2945/22-28/3385/22-28; висновок експерта за результатами проведення експертизи з питань землеустрою

від 08 березня 2023 року №534-Е, у сукупності з іншими доказами (статті 89,

110 ЦПК України), та обґрунтовано вважав, що ці суперечливі докази не є підставою для висновку про включення до меж земельної ділянки відповідача частини дороги загального користування.

66. Водночас позивачка не позбавлена права, у випадку необхідності, ініціювати питання про встановлення сервітуту.

67. Касаційна скарга стосується значною мірою необхідності переоцінки доказів. Слід звернути увагу, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі

№ 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

68. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права.

69. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

70. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій про необґрунтованість позову не суперечать висновкамВеликої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, на які послалася заявниця у касаційній скарзі.

71. Враховуючи наведене, встановивши у межах доводів касаційної скарги відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області

від 05 березня 2024 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду

від 09 жовтня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Синельников О. М. Осіян В. В. Шипович