Постанова

Іменем України

20 липня 2022 року

м. Київ

справа № 354/595/15-ц

провадження № 61-3533св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - перший заступник прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства «Ворохтянське лісове господарство»,

відповідачі: Поляницька сільська рада Надвірнянського району Івано-Франківської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури на ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 26 січня 2022 року у складі судді Ваврійчук Т. Л. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 14 березня 2022 року у складі колегії суддів: Пнівчук О. В., Бойчука І. В., Томин О. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

31 серпня 2015 року перший заступник прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України (далі - Держлісагентство), Державного підприємства «Ворохтянське лісове господарство» (далі - ДП«Ворохтянський лісгосп») звернувся до суду з позовом до Поляницької сільської ради, ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ІФ № 047320 від 17 червня 2003 року, площею 0,1644 га, та зобов`язання повернути земельну ділянку з чужого незаконного володіння у державну власність.

Зазначає, що підставою звернення із даним позовом до суду стали матеріали кримінальної справи, в якій встановлено, що службовими особами Поляницької сільської ради підроблені додатки до рішень виконавчого комітету Поляницької сільської ради за 2002-2003 роки в частині передачі у приватну власність незаконно вилучених у ДП «Ворохтянський лісгосп» земельних ділянок 105 фізичними особами, у тому числі ОСОБА_1 .

Протиправне вилучення спірної земельної ділянки порушує інтереси держави і унеможливлює виконання державою обов`язків, які реалізуються відповідними органами виконавчої влади, у тому числі Держлісагентством та його структурними підрозділами на місцях, в даному випадку - ДП «Ворохтянський лісгосп».

Враховуючи наведене, прокурором при зверненні до суду визначено двох позивачів: ДП «Ворохтянський лісгосп» та Держлісагентство, у сфері діяльності якого перебуває вказане підприємство.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 28 січня 2021 року до участі у розгляді справи залучено співвідповідача ОСОБА_2

26 травня 2021 року заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури подав до суду заяву про зміну предмету позову, відповідно до якої просив поновити строк позовної давності, визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ІФ № 047320 від 17 червня 2003 року, площею 0,1644 га, виданий ОСОБА_1 , та витребувати у ОСОБА_3 вказану земельну ділянку, яка розташована на ділянці « Вишня » у с. Поляниця з чужого незаконного володіння у державну власність ДП «Ворохтянський лісгосп».

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Яремчанського міського судуІвано-Франківської області від 26 січня 2022 року позов першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Держлісагентства, ДП «Ворохтянський лісгосп» залишено без розгляду.

Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що ДП «Ворохтянський лісгосп» є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю, яка дозволяє самостійно здійснювати захист своїх прав та інтересів в суді, і прокурором не надано доказів, що вказане державне підприємство у спірних правовідносинах наділено функціями уповноваженого державного органу, тому звернення прокурора з позовом в інтересах держави в особі даного державного підприємства відбулось із порушенням вимог абзацу 3 частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

При цьому, суд першої інстанції зазначив, що позов в інтересах Держлісагентства подано прокурором з порушенням вимог частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» за відсутності підстав для представництва інтересів держави в суді, оскільки перед зверненням до суду прокурором не направлено до Держлісагентства, як компетентного органу держави, повідомлення про виявлені порушення інтересів держави.

Не погодившись з даною ухвалою, заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури подав апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 14 березня 2022 року апеляційну скаргу заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури залишено без задоволення, ухвалу Яремчанського міського судуІвано-Франківської області від 26 січня 2022 рокурішення залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального та процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

13 квітня 2022 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку надійшла касаційна скарга заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури на ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 26 січня 2022 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 14 березня 2022 року, в якій заявник просить суд скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

07 червня 2022 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку від заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури надійшли додаткові письмові пояснення по справі.

Доводи інших учасників справи

Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2022 року відзив представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Шургот О. В. на касаційну скаргу заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури повернуто заявнику без розгляду у зв`язку із пропуском десятиденного строку з дня отримання ухвали суду про відкриття касаційного провадження.

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2022відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

23 травня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Встановлено, що рішенням виконавчого комітету Поляницької сільської ради від 12 червня 2003 року № 26 ОСОБА_1 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

На підставі зазначеного рішення ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ІФ № 047320 від 17 червня 2003 року. Земельна ділянка розташована на ділянці « Вишня » в с. Поляниця Яремчанської міської ради Івано-Франківської області.

Постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04 березня 2015 року у кримінальній справі № 248436 звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб Яремчанської міської ради та Яремчанського управління держкомзему.

В ході судового розгляду по даній кримінальній справі, зокрема, встановлено, що рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради щодо безоплатної передачі у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,1644 га на ділянці « Вишня » с. Поляниця не приймалося, а було підроблене.

На підставі підробленого рішення вказаній особі видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ІФ № 047320 від 17.06.2003. Будь- яке рішення про передачу у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1644 га, Поляницькою сільською радою не приймалось.

Крім того, Галицьким районним судом Івано-Франківської області було встановлено, що вищевказана спірна земельна ділянка перебуває у постійному користуванні ДП «Ворохтянський лісгосп» та знаходиться у кварталу 7 виділ 43-44 Поляницького лісництва. Зазначений факт також підтверджується матеріалами лісовпорядкування та таксаційною книгою.

В той же час встановлено, що рішення про вилучення земельної ділянки з постійного користування ДП «Ворохтянський лісгосп» Поляницькою сільською радою не приймалося, дозволу на таке вилучення постійний землекористувач не надавав.

Таким чином, внаслідок передачі у приватну власність спірної земельної ділянки ОСОБА_1 у ДП «Ворохтянський лісгосп» було незаконно вилучено земельну ділянку площею 0,1644 га.

Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21 лютого 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Питлюком В. І., за реєстром № 308 ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1644 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що знаходиться в с. Поляниця Яремчанської міської ради Івано-Франківської області та належала продавцеві на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІФ №047320, виданого 17. червня 2003 року Поляницькою сільською радою на підставі рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради № 26 від 12 червня 2002 року.

Листом від 27 серпня 2015 року № 05/1-520 вих. - 15 Прокуратура Івано-Франківської області повідомила ДП «Ворохтянський лісгосп», що оскільки по даний час ДП «Ворохтянський лісгосп» не звернулося із позовом до суду щодо визнання недійсним державних актів на право власності на землю та повернення земельних ділянок у державну власність, у прокуратури області наявні підстави для звернення до суду в інтересах держави в особі Держлісагенства і ДП «Ворохтянський лісгосп» з позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсними державного акту на право власності на земельну ділянку та повернення земельної ділянки на користь ДП «Ворохтянський лісгосп».

Згідно листа Держлісагенства від 08 листопада 2021 року № 12-12/9212-21, адресованого Івано-Франківській обласній прокуратурі, Держлісагенство не заперечує щодо представництва Івано-Франківською обласною прокуратурою інтересів держави в цій справі у зв`язку з неможливістю подання відповідного позову Держлісагенством з об`єктивних причин.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають не у повному обсязі.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

У цивільних правовідносинах держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних правовідносинах, зокрема, цивільних.

У судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18).

Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», в редакції, чинній на час подання позову до суду, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді має наслідком застосування положень, передбачених статтею 257 ЦПК України.

Захищати інтереси держави повинні, насамперед, відповідні суб`єкти владних повноважень.

З метою, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставою для звернення прокурора до суду.

Вказаний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19).

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Звертаючись з позовом в інтересах держави в особі Держлісагенства України, прокурор зазначав, що останнє знає про порушення інтересів держави внаслідок незаконної передачі у приватну власність землі, проте не проводить належного реагування на захист держави.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» в редакції, чинній на час подання позову до суду, передбачено, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу відповідно до положення частини четвертої статті 56 ЦПК України.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19) та від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21), який суди попередніх інстанцій правильно застосували.

Проте, суди попередніх інстанції не надали належної правої оцінки та не врахували той факт, що з огляду на лист Держлісагентства України № 12-12/9212-21 від 08 листопада 2021 року, при надходженні від органів прокуратури, в тому числі Івано-Франківської обласної прокуратури, повідомлень щодо звернення у порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» до судів із позовами в інтересах Держлісагентства України до фізичних та юридичних осіб про визнання недійсними державних актів про право власності на земельні ділянки, повернення земельних ділянок лісового фонду у державну власність, Держлісагентство України завжди їх підтримувало у зв`язку з неможливістю подання таких позовів самостійно з об`єктивних причин. Відповідно до Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18 червня 2015 року № 1000/5, листування Державного агентства лісових ресурсів України за 2014-2015 роки з порушених в листі питань знищені у зв`язку із закінченням строків їх зберігання. Держлісагентство України не заперечує щодо представництва Івано-Франківською обласною прокуратурою інтересів держави із вказаних у листі питань (том 3, а. с. 84-85).

Тобто, Держлісагентство України підтвердило, що воно не вчиняло та не має наміру вчиняти дій щодо захисту інтересів держави в спірних та подібних до них правовідносинах, а також не заперечує проти представництва прокурором інтересів держави в таких правовідносинах, тому висновки судів попередніх інстанції про неналежне обґрунтування прокурором підстав звернення з позовом в інтересах держави в особі Держлісагенства України є необґрунтованими.

Верховний Суд вважає правильними доводи прокурора щодо наявності у нього права на звернення до суду із цим позовом в інтересах держави в особі Держлісагентства України, оскільки ним у тексті позовної заяви обґрунтовано підстави для представництва інтересів держави, а також у чому полягає їх порушення.

Із урахуванням зазначеного висновки судів попередніх інстанцій про недотримання прокурором вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру», а отже і відсутність у нього повноважень на звернення до суду в інтересах держави в особі Держлісагентства України є неправильними.

Ураховуючи викладене, відсутні підстави для залишення без розгляду позову прокурора, поданого до суду в інтересах держави в особі Держлісагентства України у цій справі.

Що стосується представництва прокурором інтересів держави в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство», то висновки судів попередніх інстанцій про залишення без розгляду позову прокурора у цій частині відповідають положенням процесуального закону.

Відповідно до частини першої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з абзацами першим та другим частини третьої статті 23 вказаного Закону в редакції, чинній на час подання позову до суду, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Абзац третій частини третьої цієї статті в редакції, чинній на час подання позову до суду, передбачає заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

Беручи до уваги викладене, заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» в редакції, чинній на час подання позову до суду, має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У контексті цього засадничого положення відсутність у Законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.

Подібний висновок висловлено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21), який правильно врахували суди попередніх інстанцій.

До повноважень прокурора не належить здійснення представництва в суді державних підприємств. При цьому інтереси юридичної особи можуть не збігатися з інтересами її учасників (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19). Тому інтереси державного підприємства можуть не збігатися з інтересами держави, яка має статус засновника (вищого органу) такого підприємства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Вирішуючи питання щодо залишення без розгляду позову першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство», суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд у цій частині, правильно вказав на відсутність у прокурора повноважень щодо здійснення представництва державного підприємства. ДП «Ворохтянське лісове господарство» є юридичною особою, суб`єктом господарювання з відповідною процесуальною дієздатністю, яка дозволяє самостійно здійснювати захист своїх прав та представництво інтересів в суді, і це державне підприємство у спірних правовідносинах не наділено функціями уповноваженого державного органу.

Ураховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про залишення без розгляду позову першого заступника прокурора Івано-Франківської області, поданого в інтересах держави в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство». Підстави для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій в цій частині відсутні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду в частині залишення без розгляду позову першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство» до Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння у державну власність прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому ці судові рішення в указаній частині необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду в частині залишення без розгляду позову першого го заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України до Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння у державну власність підлягають скасуванню з направленням справи в цій частині для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до вимог статті 411 ЦПК України.

Керуючись статтями 400 410 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури задовольнити частково.

Ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 26 січня 2022 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 14 березня 2022 року в частині залишення без розгляду позовних вимог першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України до Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння у державну власність скасувати, справу в цій частині передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В іншій частині ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 26 січня 2022 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 14 березня 2022 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов