Постанова

Іменем України

14 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 354/672/15

провадження № 61-3885 св 22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - перший заступник прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, державного підприємства «Ворохтянське лісове господарство»;

відповідачі: Поляницька сільська рада Надвірнянського району Івано-Франківської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури на ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської областівід 15 лютого 2022 року у складі судді Ваврійчук Т. Л. та постанову Івано-Франківського апеляційного судувід 14 квітня 2022 року у складі колегії суддів: Бойчука І. В., Пнівчук О. В., Девляшевського В. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2015 року перший заступник прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України (далі - Держлісагентство), державного підприємства «Ворохтянське лісове господарство» (далі - ДП «Ворохтянське лісове господарство») звернувся до суду з позовом до Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння, в якому просив суд: поновити строки позовної давності, визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії IV-ІФ № 028017 від 22 вересня 2002 року площею 0,1061 га, виданий ОСОБА_1 та витребувати у ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1061 га, яка розташована на ділянці «Вишня» у с. Поляниця Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, із чужого незаконного володіння у власність держави в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство».

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 15 лютого 2022 року, залишеною без змін постановою Івано-Франківського апеляційного судувід 14 квітня 2022 року, позов першого заступника прокурора Івано-Франківської області залишено без розгляду.

Судові рішення мотивовано тим, що ДП «Ворохтянське лісове господарство» є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю, яка дозволяє самостійно здійснювати захист своїх прав та інтересів в суді, і прокурором не надано доказів, що вказане державне підприємство у спірних правовідносинах наділено функціями уповноваженого державного органу, тому звернення прокурора з позовом в інтересах держави в особі цього державного підприємства відбулося із порушенням вимог абзацу 3 частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Позов в інтересах Державного агентства лісових ресурсів України, яке є органом державної влади, подано з порушенням вимог частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» за відсутності підстав для представництва інтересів держави в суді, оскільки перед зверненням до суду прокурором не направлено до Держлісагентства, як компетентного органу держави, повідомлення про виявлені ним порушення інтересів держави, а направив зазначене звернення лише на адресу ДП «Ворохтянське лісове господарство».

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2022 року заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й передати справу на розгляд до суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18, від 06 липня 2021 року у справі № 912/2385/18 тощо, що передбачають вимоги частини другої статті 389 ЦПК України.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 354/672/15 з Яремчанського міського суду Івано-Франківської області.

У червні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 серпня 2022 року зазначену справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що жодною нормою процесуального законодавства не передбачено такої підстави для залишення позову без розгляду як відсутність у матеріалах справи тих чи інших документів, у тому числі будь-яких повідомлень в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру». Водночас саме відсутність в матеріалах справи копії відповідного повідомлення стало підставою для залишення позову прокурора без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України. Прокурор стверджує, що Держлісагентство було обізнане про наявність цього спору, який було подано у вересні 2015 року, що зокрема підтверджується відповіддю Держлісагентства від 08 листопада 2021 року № 12-12/9212-21.

Важливою, на думку прокурора, є та обставина, що відповідне клопотання про залишення позову без розгляду було подано у 2021 році, тобто через понад 5 років перебування справи у провадженні суду, та задоволено судом першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд.

Прокурор зазначає, що суди попередніх інстанцій, виходячи лише із положень статті 23 Закону України «Про прокуратуру», дійшли неправильного висновку про залишення позову без розгляду з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 257 ЦПК України.

Прокурор також посилається на те, що визначальним при зверненні до суду є саме факт обізнаності компетентного органу державної влади із фактами порушень, які стали підставою для подальшого звернення до суду з метою забезпечення захисту інтересів держави.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Перед зверненням до суду листом від 27 серпня 2015 року № 05/1-532вих.-15 перший заступник прокурора Івано-Франківської області з посиланням на частину четверту статті 23 Закону України «Про прокуратуру», а також обставини, встановлені у кримінальному провадженні, повідомив ДП «Ворохтянське лісове господарство» про наявність підстав для звернення до суду в інтересах держави в особі Держлісагентства, ДП «Ворохтянське лісове господарство» з позовом до Поляницької сільської ради, ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування державного акту на право приватної власності на земельну ділянку та зобов`язання повернути земельну ділянку (а.с. 26-27, т. 1).

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 29 вересня 2015 року відкрито провадження у вказаній справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 03 червня 2016 року ОСОБА_2 залучено співвідповідачем до участі у вказаній справі

Відповідності до розпорядження керівника апарату Яремчанського міського суду Івано-Франківської області № 70 та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 31 липня 2020 року у зв`язку із закінченням повноважень попереднього складу суду (закінчення терміну відрядження судді Польської М. В.) вказану справу передано у провадження судді Ваврійчук Т. Л.

12 листопада 2020 року заступником керівника Івано-Франківської обласної прокуратури у даній справі подано заяву в порядку статті 49 ЦПК України про зміну предмету позову відповідно до якої прокурор просив поновити строки позовної давності, визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії IV-ІФ №028017 від 22 вересня 2002 року площею 0,1061 га, виданий ОСОБА_1 , та витребувати у ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1061 га, яка розташована на ділянці « Вишня » у с. Поляниця, з чужого незаконного володіння у власність держави в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство».

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 19 січня 2021 року підготовче провадження у даній справі закрито та призначено її до судового розгляду по суті.

08 лютого 2022 року від Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області надійшло клопотання про залишення позову прокурора без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України.

Обґрунтовуючи необхідність представлення інтересів Держлісагентства, позивач посилався на відповідь останнього від 08 листопада 2021 року на звернення Івано-Франківської обласної прокуратури від 29 вересня 2021 року № 15-1430вих-21, в якому зазначено, що при надходженні від органів прокуратури, в тому числі Івано-Франківської обласної прокуратури, повідомлень щодо звернення в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» до судів із позовами в інтересах Державного агентства лісових ресурсів України та державних лісогосподарських підприємств, в тому числі ДП «Ворохтянське лісове господарство», до фізичних та юридичних осіб про визнання недійсними державних актів про право власності на земельні ділянки, повернення земельних ділянок лісового фонду у державну власність, Державне агентство лісових ресурсів України завжди їх підтримувало у зв`язку з неможливістю подання таких позовів Держлісагентством з об`єктивних причин. У відповідності до Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18 червня 2015 року №1000/5, листування Держлісагентства за 2014-2015 роки з порушених у зверненні питань, знищені у зв`язку із закінченням строків їх зберігання. Державне агентство лісових ресурсів України не заперечує щодо представництва Івано-Франківською обласною прокуратурою інтересів держави із вказаних у листі питань (а.с. 189, т. 2).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення частково не відповідають.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина перша статті 14 Конституції України).

У цивільних правовідносинах держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, цивільних правовідносинах.

У судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18).

Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Подібні положення містить і частина третя статті 56 ЦПК України.

Питання представництва інтересів держави у суді прокурором врегульовано у статті 23 Закону України «Про прокуратуру». Частина перша цієї статті визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з абзацами першим та другим частини третьої статті 23 вказаного Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Абзац третій частини третьої цієї статті передбачає заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

Беручи до уваги викладене, заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону, має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У контексті цього засадничого положення відсутність у Законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.

Подібний висновок висловлено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21).

До повноважень прокурора не належить здійснення представництва в суді державних підприємств. При цьому інтереси юридичної особи можуть не збігатися з інтересами її учасників (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19, пункт 62)). Тому інтереси державного підприємства можуть не збігатися з інтересами держави, яка має статус засновника (вищого органу) такого підприємства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 71).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Вирішуючи питання щодо залишення без розгляду позову першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство», суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд у цій частині, правильно вказав на відсутність у прокурора повноважень щодо здійснення представництва державного підприємства. ДП «Ворохтянське лісове господарство» є юридичною особою, суб`єктом господарювання з відповідною процесуальною дієздатністю, яка дозволяє самостійно здійснювати захист своїх прав та представництво інтересів в суді, і це державне підприємство у спірних правовідносинах не наділено функціями уповноваженого державного органу.

Що стосується представництва прокурором інтересів держави в особі Держлісагентства, то висновки судів попередніх інстанцій про залишення без розгляду позову прокурора у цій частині слід визнати такими, що не відповідають положенням процесуального закону.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина друга статті 2 ЦПК України). Одними із основних засад цивільного судочинства є верховенство права, пропорційність, розумність строків розгляду справи, неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Системне тлумачення частин четвертої, п`ятої статті 56 ЦПК України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва інтересів держави, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19).

Для представництва інтересів держави в суді прокурор має довести вжиття ним всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, зокрема повідомлення прокурором відповідного органу про звернення до суду від його імені.

Суд зобов`язаний дослідити, чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Таким чином у кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд - перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Звертаючись до суду із позовом у цій справі, прокурор посилався на те, що у кримінальному провадженні встановлено факт підроблення рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка лісового господарства вибула з володіння держави. Прокурор вказав, що порушено інтереси держави, які, зокрема, має право представляти Держлісагентство. Однак Держлісагентство не вчиняє дій з метою захисту інтересів держави, отже, відповідно до статті 26 Закону України «Про прокуратуру», статті 56 ЦПК України, наявні правові підстави для звернення прокурора до суду з метою захисту інтересів держави.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2014 року № 521, Держлісагентство є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарств.

Реалізація державної політики у сфері лісового та мисливського господарства є одним із основних завдань Держлісагентства.

Держлісагентствоздійснює управління територіями та об`єктами природно-заповідного фонду в лісах підприємств, установ і організацій, що належать до сфери його управління, а також об`єктами державної власності, які належать до сфери його управління.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, після семи років перебування цивільної справи у провадженні суду, формально пославшись на не доведення того, що прокурор у 2015 році повідомив Держлісагентство про виявлені ним порушення інтересів держави та необхідність звернення до суду за їх захистом, дійшов необґрунтованого висновку про наявність підстав для залишення без розгляду позову у справі, яка на переконання колегії суддів становить значний суспільний інтерес.

Стаття 257 ЦПК України передбачає вичерпний перелік підстав для залишення позовної заяви, провадження за якою відкрите, без розгляду через виникнення обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

Прокурор звернувся до суду із цим позовом у вересні 2015 року .

Суд першої інстанції, дослідивши зміст позовної заяви та підстави представництва прокурором інтересів держави, 29 вересня 2015 рокувідкрив провадження в цій справі. У подальшому справа перебувала у провадженні суду до 15 лютого 2022 року, до моменту коли суд вирішив закінчити розгляд справи, ухилившись від її розгляду по суті заявлених на захист інтересів держави позовних вимог, залишивши поза увагою завдання та основні засади цивільного судочинства.

Суди не надали належної оцінки тому, що сільська рада підняла питання щодо підстав представництва прокурором інтересів держави в особі Держлісагентства через шість років після відкриття провадження у справі. Прокурор після цього послався на лист Держлісагентства № 12-12/9212-21 від 08 листопада 2021 року, в якому, зокрема, зазначено, що Держлісагентство підтримує ініціативи прокурора щодо захисту у судовому порядку інтересів держави та визнання недійсними державного акту про право власності на земельну ділянку, повернення земельної ділянки лісового фонду у державну власність. Держлісагентство повідомило, що не заперечує щодо представництва прокурором інтересів держави із вказаних у листі питань.Листування Держлісагентства за 2014-2015 роки з порушених у зверненні питань, знищені у зв`язку із закінченням строків їх зберігання

Суди не врахували, що звернення прокурора з вимогою про повернення, земельної ділянки переслідує легітимну мету, спрямоване на захист інтересів держави, задоволення суспільної потреби у відновленні законності під час вирішення суспільно важливого та соціально значущого питання - використання земель лісового фонду для суспільних потреб та розпорядження цими землями.

З моменту відкриття провадження у цій справі органи державної влади з приводу представництва прокурором інтересів держави не заперечували, інших позовів на захист інтересів держави у цих правовідносинах подано не було. Отже, матеріали справи свідчать, що компетентні органи державної влади протягом 2015-2022 років не вживали жодних заходів, спрямованих на витребування спірної земельної ділянки, яка, на думку прокурора, вибула із володіння держави незаконно, за відсутності належної волі.

Відтак, висновки судів попередніх інстанцій про недотримання прокурором вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру», а отже і відсутність у нього повноважень на звернення до суду в інтересах держави в особі Держлісагентства, є помилковими.

Ураховуючи викладене, відсутні підстави для залишення позову прокурора, поданого до суду в інтересах держави в особі Держлісагентства у цій справі.

Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 411 ЦПК України).

Частиною четвертою статті 406 ЦПК України передбачено, що у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

У зв`язку із наведеним, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржена ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду у зазначеній частині підлягають скасуванню з передачею справи на розгляд суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400 402 406 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури задовольнити частково.

Ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 15 лютого 2022 року та постанову Івано-Франківського апеляційного судувід 14 квітня 2022 року в частині вирішення позовних вимог першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України до Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння скасувати, справу в цій частині передати на розгляд суду першої інстанції.

В іншій частині судові рішення залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович