Постанова
Іменем України
15 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 355/1877/15-ц
провадження № 61-14705св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Дернівська сільська рада Баришівського району Київської області,
треті особи: ОСОБА_5 , Служба у справах дітей та сім`ї Баришівської районної державної адміністрації Київської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Дернівської сільської ради Баришівського району Київської області, треті особи: ОСОБА_5 , Служба у справах дітей та сім`ї Баришівської районної державної адміністрації Київської області, про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Баришівського районного суду Київської області від 24 січня 2019 року у складі судді Коваленка К. В. та постанову Київського апеляційного суду від 03 липня 2019 року у складі колегії суддів: Панченка М. М., Волошиної В. М., Слюсар Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Дернівської сільської ради Баришівського району Київської області, треті особи: ОСОБА_5 , Служба у справах дітей та сім`ї Баришівської районної державної адміністрації Київської області, про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом.
Позовна заява мотивована тим, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 його брата - ОСОБА_6 , відкрилась спадщина на 1/3 частину житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 .
Спадкодавець за життя заповіт не складав, тому спадкоємцями за законом першої черги є: мати спадкодавця - ОСОБА_5 , яка відмовилась від своєї частки на спадщину на його користь, дружина спадкодавця - ОСОБА_2 , та дочка спадкодавця - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Після смерті брата він у встановленому законом порядку звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, було заведено спадкову справу, однак 29 жовтня 2015 року йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом та рекомендовано звернутися до суду, оскільки за спадкодавцем не було зареєстровано право власності на 1/3 частину житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 .
Позивач вважав, що в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6 йому повинна належати 1/6 частина спадкового майна, тому просив суд визнати за ним право власності на 1/6 частину житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 27 січня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на 1/6 частину садибного (індивідуального) житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 11 травня 2016 року апеляційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Баришівського районного суду Київської області від 27 січня 2016 року змінено, викладено його резолютивну частину в наступній редакції: «Позов задовольнити. Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування право власності на 2/12 частини садибного житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 , як на спадщину у вигляді 1/3 частини даного будинку, що належала ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 грудня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_7 , задоволено частково.
Рішення Баришівського районного суду Київської області від 27 січня 2016 року та рішенням Апеляційного суду Київської області від 11 травня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (№ 6-20139св16).
Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 24 січня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 у порядку спадкування право власності на 2/12 частини садибного житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 , як на спадщину у вигляді 1/3 частини зазначеного будинку, що належала на праві приватної власності ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спадкоємцями після смерті ОСОБА_6 є чотири особи: ОСОБА_1 , мати спадкодавця - ОСОБА_5 , дружина спадкодавця - ОСОБА_2 , та дочка спадкодавця - ОСОБА_3 падщина складається з 1/3 частини житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 , тобто кожен із спадкоємців має право на спадкування по 1/12 частині спадкового майна (1/3 : 4 = 1/12).
Проте ОСОБА_5 відмовилася від спадкування на користь позивача, тому його частина в спадщині становить 2/12.
Постановою Київського апеляційного суду від 03 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_7 , яка діє за дорученням ОСОБА_2 , що представляє себе та неповнолітню ОСОБА_3 , задоволено.
Скасовано рішення Баришівського районного суду Київської області від 24 січня 2019 року.
Позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 у порядку спадкування право власності на 1/9 частину садибного житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 , як на спадщину, у вигляді 1/3 частини вказаного спадкового майна, що належала спадкодавцю ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, частково задовольняючи позов ОСОБА_1 , та, визнаючи за ним право власності в порядку спадкування на 2/12 частки спадкового майна, у порушення вимог статті 1261 ЦК України помилково включив його до числа спадкоємців першої черги, тому що, враховуючи відмову матері від прийняття спадщини на його користь, він має право лише на одну частку у спадковому майні, а саме - 1/9 (1/3 : 3).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржені судові рішення й залишити в силі рішення Баришівського районного суду Київської області від 27 січня 2016 року про задоволення його позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 18 грудня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено строк для усунення наявних у ній недоліків. Заявникові слід було звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку на касаційне оскарження вказаних судових рішень та надати належні докази на підтвердження поважності причин його пропуску, а також надати документ про сплату судового збору, або документи, що підтверджують підстави звільнення від його сплати відповідно до закону.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 28 квітня 2020 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено.
Поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Баришівського районного суду Київської області від 24 січня 2019 року та постанови Київського апеляційного суду від 03 липня 2019 року.
Відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано цивільну справу № 355/1877/15-ц з Баришівського районного суду Київської області.
Надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.
У травні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що рішення Баришівського районного суду Київської області від 24 січня 2019 року та постанова Київського апеляційного суду від 03 липня 2019 року є незаконними, необгрунтованими у зв`язку з тим, що судами неправильно встановлено обставини, які мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів, а також порушення норм матеріального та процесуального права.
При цьому рішенням Баришівського районного суду Київської області від 27 січня 2016 року обґрунтовано та відповідно до вимог норм матеріального і процесуального права, визнано за ним право власності на 1/6 частину садового (індивідуального) житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Баришівський районний суд Київської області у рішенні від 27 січня 2016 року чітко зазначив, що в матеріалах спадкової справи № 987/09 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 відсутні дані, що ОСОБА_2 зверталась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, вірно визнав двох осіб спадкоємцями першої черги: ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , яка відмовилась від прийняття спадщини на його користь, і правомірно визнав за ним право власності на 1/6 частину садибного (індивідуального) житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 .
Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувана постанова апеляційного суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Законодавством передбачено, що моментом відкриття спадщини є день смерті спадкодавця. Спадщина - у разі її прийняття спадкоємцем - вважається прийнятою з моменту відкриття спадщини, незалежно від того, чи видано свідоцтво про право на спадщину і коли воно видано.
Відповвдно до статей 1216 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
В основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім`ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення.
Згідно зі статтею 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 , після смерті якого відкрилась спадщина на 1/3 частину садового житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 .
Зазначене майно належало спадкодавцю ОСОБА_6 у порядку спадкування за заповітом, складеним його бабою - ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . Інші 2/3 частини цього майна після смерті ОСОБА_8 успадкували за заповітом по 1/3 частці рідні брати ОСОБА_6 : ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , які володіють цим спадковим майном і на час розгляду справи.
ОСОБА_6 не звертався до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_8 , оскільки проживав у спадковому будинку на час відкриття спадщини після її смерті, тому прийняв належне йому спадкове майно.
Спадкоємцями першої черги після померлого ОСОБА_6 є: його дружина - ОСОБА_2 , його дочка - ОСОБА_3 , та його брат - ОСОБА_1 , на користь якого від своєї частки спадщини відмовилась мати спадкодавця - ОСОБА_5 .
Відповідно до частини першої статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Рішенням Іваничівського районного суду Волинської області від 30 липня 2014 року (справа № 156/636/14-ц) заяву ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини задоволено.
Встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_6 постійно проживали у квартирі АДРЕСА_2 з 2007 року до часу відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 137 зв.-138, т. 1).
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України).
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу (частини третя, четверта статті 1268 ЦК України).
Відповідно до права, наданого матері спадкодавця, як спадкоємцю першої черги, передбаченого статтею 1274 ЦК України, ОСОБА_5 звернулась до нотаріуса із заявою, згідно з якою вона відмовляється від прийняття спадщина на користь свого сина - ОСОБА_1 .
У зв`язку з відсутністю належним чином оформлених правовстановлюючих документів на майно спадкодавця ОСОБА_6 у спадкоємців виникла необхідність визнання за ними права власності на відповідні частки спадкового майна шляхом звернення до суду.
Таким чином, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що спадкоємцями майна ОСОБА_6 , що складається з 1/3 частки спадкової маси, у рівних частках, тобто по 1/9 частці (1/3 : 3) на кожного, є три особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , а також ОСОБА_1 , якому свою частку у спадщині відступила ОСОБА_5 .
Скасовуючи рішення суду, апеляційний суд з дотриманням вимог статей 89 263-264 382 ЦПК України повно та всебічно з`ясував обставини справи, надав належну правову оцінку доводам сторін, наданим ними доказам та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .
Висновки суду відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій.
Наведені у касаційній скарзі доводи щодо відсутності доказів прийняття ОСОБА_2 спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 є безпідставними, оскільки спростовується матеріалами спадкової справи та рішенням Іваничівського районного суду Волинської області від 30 липня 2014 року у справі № 156/636/14-ц.
Разом з тим зазначені доводи були предметом дослідження в апеляційному суді із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Прохання касаційної скарги про залишення в силі рішення Баришівського районного суду Київської області від 27 січня 2016 року є безпідставним, оскільки це рішення скасовано ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 грудня 2017 року, а справу було направлено на новий судовий розгляд.
Інші доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками суду, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи, в основному направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 400 401 402 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палатиКасаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного суду від 03 липня 2019 рокузалишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Д. Д. Луспеник
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць