Постанова
Іменем України
25 березня 2020 року
м. Київ
справа № 357/2418/15-ц
провадження № 61-1959св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - керівник Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави;
відповідачі: ОСОБА_1 , Головне управління Держгеокадастру у Київській області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Фермерське господарство «Багатий край»,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Київської області від 12 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Яворського М. А., Сушко Л. П., Фінагеєва В. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2015 року прокурор Білоцерківського району Київської області в інтересах держави звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Київській області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Фермерське господарство «Багатий край», з урахуванням уточнених позовних вимог просив:
визнати недійсними і скасувати накази Головного управлінняДержземагентства у Київській області (далі - ГУ Держземагентства у Київській області) від 09 грудня 2013 року, якими надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства на території Сорокотязької, Фесюрівської, Чупирянської, Биково-Гребельської та Яблунівської сільських рад Білоцерківського району Київської області;
визнати недійсними і скасувати накази ГУ Держземагентства у Київській області від 24 січня 2014 року, від 11 лютого 2014 року та від 12 лютого 2014 року, якими затверджено проєкти землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду та надано ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства земельні ділянки строком на 27 та 49 років, які розташовані на території Сорокотязької, Фесюрівської, Чупирянської, Биково-Гребельської та Яблунівської сільських рад Білоцерківського району Київської області;
визнати недійсними договори оренди земельних ділянок, укладені 31 березня 2014 року між ГУ Держземагентства у Київській області в особі начальника управління Держземагентствау Білоцерківському районі Київської області та фізичною особою ОСОБА_1 , строком на 27 і на 49 років, які розташовані на території Сорокотязької, Фесюрівської, Чупирянської, Биково-Гребельської та Яблунівської сільських рад Білоцерківського району Київської області;
скасувати рішення реєстраційної служби Білоцерківського міського управління юстиції Київської області від 23 квітня 2014 року та від 25 квітня 2014 року про державну реєстрацію вказаних договорів оренди земельних ділянок.
Позов обгрунтований тим, що за результатами розгляду звернень керівників сільськогосподарських підприємств Білоцерківського району встановлено порушення вимог земельного законодавства під час відведення земельних ділянок на території Білоцерківського району в адміністративних межах Сорокотязької, Фесюрівської, Чупирянської, Биково-Гребельської, Яблунівської сільських рад внаслідок надання 09 грудня 2013 року дозволу ГУ Держземагентствау Київській області ОСОБА_1. на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства.
Відповідно до наказів ГУ Держземагентства у Київській області від 24 січня, 11 лютого та 12 лютого 2014 року затверджено проєкти землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду та надано ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства вказані земельні ділянки та в подальшому на підставі зазначених наказів 31 березня 2014 року між начальником управління Держземагентства у Білоцерківському районі та ОСОБА_1 укладено договори оренди зазначених земельних ділянок, підписано акти приймання-передачі земельних ділянок, що зареєстровані у Реєстраційній службі Білоцерківського міського управління юстиції Київської області.
Звертаючись 06 грудня 2013 року із заявами до ГУ Держземагентства у Київській області про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, які розташовані на території Сорокотязької, Фесюрівської, Чупирянської, Биковогребельської, Яблунівської сільських рад, ОСОБА_1 не обґрунтував необхідності надання йому в оренду земельних ділянок значних розмірів з урахуванням можливості їх обробітку, не зазначив при цьому перспективи діяльності фермерського господарства та не надав підтвердження наявності техніки, необхідної для обробітку такої площі землі.
ГУ Держземагентства у Київській області, розглянувши 09 грудня 2013 року вказані заяви, належним чином не перевірило законних підстав для надання ОСОБА_1 вказаних земельних ділянок зазначеними розмірами для цільового призначення та можливості ним здійснення господарської діяльності, чим допустило порушення земельного законодавства.
Накази ГУ Держземагентства у Київській області прийнято з порушенням вимог земельного законодавства та Закону України «Про фермерське господарство», а тому вони підлягають визнанню недійсними та скасуванню.
Короткий зміст рішення суду першої інстанцій
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 вересня 2017 року в позові відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що позовні вимоги зводяться до визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення, який сторони розірвали, а майно повернули, тобто зобов`язання за договором є припиненими. Тому визнання договору оренди недійсним є неможливим, оскільки предмет спору припинив існування. Не підлягають задоволенню і похідні вимоги щодо скасування державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 12 грудня 2017 року рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 вересня 2017 року скасовано, ухвалено нове рішення про задоволення позову.
Визнано недійсними і скасовано накази ГУ Держземагентства у Київській області: від 09 грудня 2013 року № КИ/3220486200:03:007/00010057, яким надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовним розміром 19,9998 га для ведення фермерського господарства на території Сорокотязької сільської ради Білоцерківського району Київської області ;
від 09 грудня 2013 року № КИ/3220486200:03:012/00010056, яким надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовним розміром 20,1961 га для ведення фермерського господарства на території Сорокотязької сільської ради Білоцерківського району Київської області;
від 09 грудня 2013 року № КИ/3220486200:03:006/00010062, яким надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовним розміром 48,0289 га для ведення фермерського господарства на території Сорокотязької сільської ради Білоцерківського району Київської області;
від 09 грудня 2013 року № КИ/3220488000:03:008/00010059, яким надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовним розміром 14,8000 га для ведення фермерського господарства на території Фесюрівської сільської ради Білоцерківського району Київської області;
від 09 грудня 2013 року № КИ/3220488000:03:008:00010060, яким надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовним розміром 26,6000 га для ведення фермерського господарства на території Фесюрівської сільської ради Білоцерківського району Київської області;
від 09 грудня 2013 року № КИ/3220488000:03:013/00010058, яким надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовним розміром 67,9295 га для ведення фермерського господарства на території Фесюрівської сільської ради Білоцерківського району Київської області;
від 09 грудня 2013 року № КИ/3220489200:02:003/00010055, яким надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовним розміром 10,0000 га для ведення фермерського господарства на території Чупирянської сільської ради Білоцерківського району Київської області;
від 09 грудня 2013 року № КИ/3220480500:01:009/00010054, яким надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовним розміром 23,7692 га для ведення фермерського господарства на території Биково-Гребельської сільської ради Білоцерківського району Київської області;
від 09 грудня 2013 року № КИ/3220489700:06:005/00010061, яким надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовним розміром 27,3963 га для ведення фермерського господарства на території Яблунівської сільської ради Білоцерківського району Київської області;
від 09 грудня 2013 року № КИ/3220489700:06:001/00010064, яким надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовним розміром 30,8979 га для ведення фермерського господарства на території Яблунівської сільської ради Білоцерківського району Київської області;
від 09 грудня 2013 року № КИ/3220489700:06:002/00010063, яким надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовним розміром 80,8439 га для ведення фермерського господарства на території Яблунівської сільської ради Білоцерківського району Київської області.
Визнано недійсними і скасовано накази ГУ Держземагентства у Київській області:
від 24 січня 2014 року № КИ/3220488000:03:008/00012584, яким затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду та надано ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства земельну ділянку площею 14,8000 га (кадастровий номер 3220486200:03:008:0012) строком на 49 років, яка розташована на території Фесюрівської сільської ради Білоцерківського району Київської області;
від 24 січня 2014 року № КИ/3220488000:03:008/00012585, яким затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду та надано ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства земельні ділянки площею 26,6000 га (кадастровий номер 3220486200:03:008:0011) строком на 49 років, яка розташована на території Фесюрівської сільської ради Білоцерківського району Київської області;
від 24 січня 2014 року № КИ/3220480500:01:009/00012586, яким затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду та надано ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства земельну ділянку площею 23,7692 га (кадастровий номер 3220480500:01:009:0040) строком на 49 років, яка розташована на території Биково-Гребельської сільської ради Білоцерківського району Київської області;
№ КИ/3220486200:03:007:00013336 від 11 лютого 2014 року, яким затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду та надано ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства земельну ділянку площею 19,9998 га (кадастровий номер 3220486200:03:007:0056) строком на 27 років, яка розташована на території Сорокотязької сільської ради Білоцерківського району Київської області;
від 11 лютого 2014 року № КИ/3220486200:03:010/00013343, яким затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду та надано ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства земельну ділянку площею 20,1961 га (кадастровий номер 3220486200:03:010:0011) строком на 27 років, яка розташована на території Сорокотязької сільської ради Білоцерківського району Київської області;
від 11 лютого 2014 року № КИ/3220486200:03:006/00013334, яким затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду та надано ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства земельну ділянку площею 48,0289 га (кадастровий номер 3220486200:03:006:0069) строком на 27 років, яка розташована на території Сорокотязької сільської ради Білоцерківського району Київської області;
від 11 лютого 2014 року № КИ/3220488000:03:013/00013333, яким затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду та надано ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства земельну ділянку площею 67,9295 га (кадастровий номер 3220488000:03:013:0055) строком на 27 років, яка розташована на території Фесюрівської сільської ради Білоцерківського району Київської області;
від 11 лютого 2014 року № КИ/3220489200:02:003/00013342, яким затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду та надано ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства земельну ділянку площею 10,0000 га (кадастровий номер 3220489200:02:003:0009) строком на 27 років, яка розташована на території Чупирянської сільської ради Білоцерківського району Київської області;
від 11 лютого 2014 року № КИ/3220489700:06:005/00013337, яким затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду та надано ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства земельну ділянку площею 27,3963 га (кадастровий номер 3220489700:06:005:0015), строком на 27 років, яка розташована на території Яблунівської сільської ради Білоцерківського району Київської області;
від 11 лютого 2014 року № КИ/3220489700:06:002/00013335, яким затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду та надано ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства земельну ділянку площею 80,8439 га (кадастровий номер 3220489700:06:002:0017) строком на 27 років, яка розташована на території Яблунівської сільської ради Білоцерківського району Київської області;
від 12 лютого 2014 року № КИ/3220489700:06:001/00013373, яким затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду та надано ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства земельну ділянку площею 30,8979 га (кадастровий номер 3220489700:06:001:0023) строком на 27 років, яка розташована на території Яблунівської сільської ради Білоцерківського району Київської області.
Визнанонедійсними договори оренди, що укладені 31 березня 2014 року між ГУ Держземагентствау Київській області в особі начальника управління Держземагентствау Білоцерківському районі Київської області та фізичною особою ОСОБА_1 ,щодо:
земельних ділянок площею 19,9998 га (кадастровий номер 3220486200:03:007:0056), 20,1961 га (кадастровий номер 3220486200:03:010:0011) та 48,0289 га (кадастровий номер 3220486200:03:006:0069) строком на 27 років, які розташовані на території Сорокотязької сільської ради Білоцерківського району Київської області;
земельних ділянок площею 14,8000 га (кадастровий номер 3220488000:03:008:0012), 26,6000 га (кадастровий номер 3220488000:03:008:0011) строком оренди на 49 років та 67,9295 га (кадастровий номер 3220488000:03:013:0055) строком на 27 років, які розташовані на території Фесюрівської сільської ради Білоцерківського району Київської області;
земельної ділянки площею 10,0000 га (кадастровий номер 3220489200:02:003:0009) строком на 27 років, яка розташована на території Чупирянської сільської ради Білоцерківського району Київської області;
земельної ділянки площею 23,7692 га (кадастровий номер 3220480500:01:009:0040) строком на 49 років, яка розташована на території Биковогребельської сільської ради Білоцерківського району Київської області;
земельних ділянок площею 27,3963 га (кадастровий номер 3220489700:06:005:0015), 30,8979 га (кадастровий номер 3220489700:06:001:0023) та 80,8439 га (кадастровий номер 3220489700:06:002:0017) строком на 27 років, які розташовані на території Яблунівської сільської ради Білоцерківського району Київської області.
Скасовано рішення реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області від 23 квітня 2014 року та від 25 квітня 2014 року про державну реєстрацію вказаних договорів оренди земельних ділянок.
Зобов`язано ОСОБА_1 повернути в користування держави зазначені земельні ділянки.
Проведено розподіл судового збору.
Рішення суду апеляційної інстанції мотиване тим, що Бізнес-план містить загальні відомості, немає ніякого обґрунтування щодо обробітку саме тих розмірів земельних ділянок, які ОСОБА_1 мав намір отримати в оренду на території Білоцерківського району Київської області. Крім того, згідно з пунктом 7 Бізнес-плану він розроблявся щодо обробітку земельної ділянки площею 950 га, а ОСОБА_1 подав клопотання про отримання в оренду земельних ділянок орієнтовною площею 370 га, що свідчить про невідповідність поданого Бізнес-плану намірам отримати вказані земельні ділянки саме для здійснення господарської діяльності на земельних ділянках Білоцерківського району Київської області.
Встановлені у справі обставини свідчать про відсутність у ОСОБА_1 намірів займатися веденням фермерського господарства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив рішення Апеляційного суду Київської області від 12 грудня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.
07 лютого 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції захистив право, яке ніким не порушувалось.
Суд не звернув уваги на кримінальне провадження № 1201411003000 4020, яке закрите з 31 серпня 2016 року за відсутністю події кримінального правопорушення.
Суд апеляційної інстанції задовольнив вимоги, які не були заявлені.
Суд не взяв до уваги висновки Верховного Суду України у справах № 3-195гс15 (постанова від 01 липня 2015 року), № 3-1143гс15 (постанова від 23 грудня 2015 року), про те що неможливе визнання недійсним договору оренди у разі припинення (розірвання) відносин за ним.
У ОСОБА_3 відсутнє право оренди на момент прийняття рішення у справі. Факт розірвання договорів оренди землі підтверджується матеріалами справи.
Суд не врахував відсутність порушених інтересів держави, які захищає прокурор.
Суд апеляційної інстанції при ухваленні рішення порушив статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у січні 2018 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги частково з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 06 грудня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держземагентства у Київської області з клопотаннями про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, які розташовані на території Сорокотязької, Фесюрівської, Чупирянської, Биково-Гребельської, Яблунівської сільських рад Білоцерківського району Київської області, орієнтовною площею 370,4616 га.
09 грудня 2013 року ГУ Держземагентство у Київській області видало накази, якими надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства:
№ КИ/3220486200:03:007/00010057 на території Сорокотязької сільської ради Білоцерківського району Київської області орієнтовним розміром 19,9998 га;
№ КИ/3220486200:03:012/00010056 на території Сорокотязької сільської ради Білоцерківського району Київської області орієнтовним розміром 20,1961 га;
№ КИ/3220486200:03:006/00010062 на території Сорокотязької сільської ради Білоцерківського району Київської області орієнтовним розміром 48,0289 га;
№ КИ/3220488000:03:008/00010059 на території Фесюрівської сільської ради Білоцерківського району Київської області орієнтовним розміром 14,8000 га;
№ КИ/3220488000:03:008:00010060 на території Фесюрівської сільської ради Білоцерківського району Київської області орієнтовним розміром 26,6000 га;
№ КИ/3220488000:03:013/00010058 на території Фесюрівської сільської ради Білоцерківського району Київської області орієнтовним розміром 67,9295 га;
№ КИ/3220489200:02:003/00010055 на території Чупирянської сільської ради Білоцерківського району Київської області, орієнтовним розміром 10,0000 га;
№ КИ/3220480500:01:009/00010054 на території Биково-Гребельської сільської ради Білоцерківського району Київської області орієнтовним розміром 23,7692 га;
№ КИ/3220489700:06:005/00010061 на території Яблунівської сільської ради Білоцерківського району Київської області орієнтовним розміром 27,3963 га;
№ КИ/3220489700:06:001/00010064 на території Яблунівської сільської ради Білоцерківського району Київської області орієнтовним розміром 30,8979 га;
№ КИ/3220489700:06:002/00010063 на території Яблунівської сільської ради Білоцерківського району Київської області орієнтовним розміром 80,8439 га.
24 січня 2014 року ГУ Держземагентство у Київській області видало накази, якими затверджено проєкти землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду та надано ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства земельні ділянки:
№ КИ/3220488000:03:008/00012584, площею 14,8000 га (кадастровий номер 3220486200:03:008:0012) строком на 49 років, яка розташована на території Фесюрівської сільської ради Білоцерківського району Київської області;
№ КИ/3220488000:03:008/00012585, площею 26,6000 га (кадастровий номер 3220486200:03:008:0011) строком на 49 років, яка розташована на території Фесюрівської сільської ради Білоцерківського району Київської області;
№ КИ/3220480500:01:009/00012586, площею 23,7692 га (кадастровий номер 3220480500:01:009:0040) строком на 49 років, яка розташована на території Биково-Гребельської сільської ради Білоцерківського району Київської області.
11 лютого 2014 року ГУ Держземагентство у Київській області видало накази, якими затверджено проєкти землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду та надано ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства земельні ділянки:
№ КИ/3220486200:03:007:00013336, площею 19,9998 га (кадастровий номер 3220486200:03:007:0056) строком на 27 років, яка розташована на території Сорокотязької сільської ради Білоцерківського району Київської області;
№ КИ/3220486200:03:010/00013343, площею 20,1961 га (кадастровий номер 3220486200:03:010:0011) строком на 27 років, яка розташована на території Сорокотязької сільської ради Білоцерківського району Київської області;
№ КИ/3220486200:03:006/00013334, площею 48,0289 га (кадастровий номер 3220486200:03:006:0069) строком на 27 років, яка розташована на території Сорокотязької сільської ради Білоцерківського району Київської області;
№ КИ/3220488000:03:013/00013333, площею 67,9295 га (кадастровий номер 3220488000:03:013:0055) строком на 27 років, яка розташована на території Фесюрівської сільської ради Білоцерківського району Київської області;
№ КИ/3220489200:02:003/00013342, площею 10,0000 га (кадастровий номер 3220489200:02:003:0009) строком на 27 років, яка розташована на території Чупирянської сільської ради Білоцерківського району Київської області;
№ КИ/3220489700:06:005/00013337, площею 27,3963 га (кадастровий номер 3220489700:06:005:0015), строком на 27 років, яка розташована на території Яблунівської сільської ради Білоцерківського району Київської області;
№ КИ/3220489700:06:002/00013335, площею 80,8439 га (кадастровий номер 3220489700:06:002:0017) строком на 27 років, яка розташована на території Яблунівської сільської ради Білоцерківського району Київської області;
12 лютого 2014 року ГУ Держземагентства у Київській області видано наказ № КИ/3220489700:06:001/00013373, яким затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду та надано ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства земельну ділянку площею 30,8979 га (кадастровий номер 3220489700:06:001:0023) строком на 27 років, яка розташована на території Яблунівської сільської ради Білоцерківського району Київської області.
Надалі між ГУ Держземагентствау Київській області в особі начальника управління Держземагентствау Білоцерківському районі Київської області та ОСОБА_1 31 березня 2014 року укладено договори оренди щодо земельних ділянок, які розташовані:
на території Сорокотязької сільської ради Білоцерківського району Київської області строком на 27 років площею 19,9998 га (кадастровий номер 3220486200:03:007:0056); 20,1961 га (кадастровий номер 3220486200:03:010:0011); 48,0289 га (кадастровий номер 3220486200:03:006:0069);
на території Фесюрівської сільської ради Білоцерківського району Київської області площею 14,8000 га (кадастровий номер 3220488000:03:008:0012); 26,6000 га (кадастровий номер 3220488000:03:008:0011) строком оренди на 49 років та площею 67,9295 га (кадастровий номер 3220488000:03:013:0055) строком на 27 років;
на території Чупирянської сільської ради Білоцерківського району Київської області строком на 27 років площею 10,0000 га (кадастровий номер 3220489200:02:003:0009);
на території Биково-Гребельської сільської ради Білоцерківського району Київської області строком на 49 років площею 23,7692 га (кадастровий номер 3220480500:01:009:0040);
на території Яблунівської сільської ради Білоцерківського району Київської області строком на 27 років площею 27,3963 га (кадастровий номер 3220489700:06:005:0015), 30,8979 га (кадастровий номер 3220489700:06:001:0023) та 80,8439 га (кадастровий номер 3220489700:06:002:0017).
Зазначені договори оренди земельних ділянок згідно з рішенням Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області про державну реєстрацію від 23 квітня 2014 року та від 25 квітня 2014 року зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (том 1, а. с. 70-71, 89-90, 109-110, 128-129, 145-146, 165-166, 187-188, 206-207, 227-228, 247-248, том 2, а. с. 17-31).
29 серпня 2014 року здійснено реєстрацію Фермерського господарства «Багатий край», керівником якого згідно із статутом цього фермерського господарства є ОСОБА_1 ( том 3, а. с. 113-114).
31 січня 2015 року ОСОБА_1 уклав договори суборенди спірних земельних ділянок: з Фермерським господарством «Техно-Фарм» для ведення фермерського господарства на території Яблунівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, площею 80,8439 га ( том 3, а. с. 223) та з Фермерським господарством «Марк» - для ведення фермерського господарства на території Сорокотязької сільської ради Білоцерківського району Київської області площею 48, 0289 га ( том 3, а. с. 227).
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).
Відповідно до статті 31 ЗК України землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.
Згідно з частиною першою статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.
Відповідно до статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 134 ЗК України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах), зокрема, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для веденняфермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.
Відповідно до частин другої, третьої статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проєктом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови в наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проєктів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Отже, статтею 123 ЗК України врегульовано загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначено вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; заборонено компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлено загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.
Разом із тим відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням фермерських господарств, регулюються, крім положень Земельного кодексу України, положеннями Закону України від 19 червня 2003 року № 973-IV «Про фермерське господарство» (далі - Закон № 973-IV) та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону).
У спірних правовідносинах Закон № 973-IV є спеціальним нормативно-правовим актом, а Земельний кодекс України - загальним.
Відповідно до частин першої, другої статті 1 Закону № 973-IV фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.
Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 Закону № 973-IV).
Згідно з частиною першою статті 7 Закону № 973-IV для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.
У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членівфермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.
Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проєкту відведення земельної ділянки. Проєкт відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом (частини друга, четверта статті 7 Закону № 973-IV).
Таким чином, спеціальний Закон № 973-IV визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 ЗК України, до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, у заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.
Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (стаття 5 ЗК України) та меті регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає у створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її перероблення та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання й охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула Закону № 973-IV).
Отже, при вирішенні вимог про законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягає порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, визначений статтею 7 Закону № 973-IV як спеціального щодо статті 123 ЗК України.
Таким чином, за змістом статей 1, 7, 8 Закону № 973-IV заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною першою статті 7 цього Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, у тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.
За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу: - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. Разом з тим відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови дляневиправданого, штучноговикористання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власност поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.
Відповідний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року у справі № 6-2902цс15, від 11 травня 2016 року у справі № 6-2903цс15, від 18 травня 2016 року у справі № 6-248цс16 та в постанові Великої ПалатиВерховного Судувід 24 квітня 2019 року у справі № 525/1225/15-ц.
З урахуванням статей 7, 12 Закону № 973-IV, статей 116 118 121 123 134 ЗК України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах.
Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України, прийнятій у складі судових палат у цивільних та адміністративних справах, від 18 травня 2016 року у справі № 6-248цс16, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі №525/1225/15-ц та у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 314/3881/15-ц та від 25 вересня 2019 року у справі № 397/30/17.
Суд апеляційної інстанції встановив, що наданий ОСОБА_1 бізнес-план, містить загальні відомості, в ньому не має ніякого обґрунтування щодо обробітку саме тих розмірів земельних ділянок, які він мав намір отримати в оренду на території Білоцерківського району Київської області. Крім того, відповідно до пункту 7 «Бізнес-плану» він розроблявся щодо обсягу обробітку земельної ділянки площею 950 га, а ОСОБА_1 подав клопотання про отримання в оренду земельних ділянок орієнтовною площею 370 га, що свідчить про невідповідність цьго бізнес-плану намірам отримати вказані земельні ділянки, саме для здійснення господарської діяльності на земельних ділянках Білоцерківського району, Київської області.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 19 листопада 2014 року № 29727940, встановлено, що за ОСОБА_1 не зареєстровані будівлі, споруди та інші приміщення, які він може використовувати для ведення фермерського господарства (том 2, а. с. 19-31).
Згідно з повідомленням Державної інспекції сільського господарства у Київській області від 22 січня 2015 року № 05-09/109 у базі даних інспекції немає відомостей про реєстрацію техніки ОСОБА_1 (том 2, а. с. 32).
Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і копії статуту фермерського господарства, Фермерське господарство «Багатий край», засновником якого є ОСОБА_1 , зареєстроване 29 серпня 2014 року (том 3, а. с. 34-37).
У матеріалах справи є договори суборенди спірних земельних ділянок, які укладено ОСОБА_1 31 січня 2015 року з Фермерськими господарствами «Техно-Фарм» та «Марк» (том 2, а. с. 223, а. с. 227).
Крім того, спірні земельні ділянки, які надані ОСОБА_1 та розташовані в межах Сорокотязької, Фесюрівської, Чупирянської, Биково-Гребельської, Яблунівської сільських рад, всупереч статті 7 Закону України «Про фермерське господарство» не становлять єдиний масив, не мають спільних (сумісних) меж, а складаються з одинадцяти окремих земельних ділянок.
Суд апеляційної інстанції встановив, що ці обставини свідчать про відсутність у ОСОБА_1 намірів займатися веденням фермерського господарства.
Верховний Суд зазначає, що ГУ Держземагентства у Київській області, приймаючи рішення про виділення земельних ділянок, не пересвідчилось в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства.
Щодо відсутності підстав для визнання недійсним правочинів, оскільки вони припинили своє існування
Прокурор звернувся до суду з позовом у лютому 2015 року, просив також визнати недійсними спірні договори оренди.
Заперечуючи проти позову, ОСОБА_1 стверджував, що спірні договори розірвані, отже, немає підстав для визнання їх недійсними.
Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Верховний Суд зазначає, що метою інституту недійсності правочину є повне скасування правочину як юридичного факту, а його застосування має приводити до відновлення стану, який існував до укладення правочину, який суперечить законодавству. Наслідком визнання правочину недійсним є недійсність зобов`язання, породженого таким правочином. У разі припинення договору з підстав, не пов`язаних з його недійсністю (виконання чи розірвання), припиняються зобов`язання за цим договором.
У постанові від 27 листопада 2018 року у справі № 905/1227/17 (провадження № 12-112гс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову.
Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок відповідно до статей 203, 215 ЦК України, оскільки вони надані відповідачу з порушенням законодавства.
Щодо зобов`язання повернути земельні ділянки
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.
Звертаючись до суду з позовом в інтересах держави, прокурор оскаржував накази ГУ Держземагентства у Київській області через їх невідповідність вимогам закону та просив визнати недійсними договори оренди, укладені на їх підставі.
Разом з тим, прокурор зменшуючи позовні вимоги в частині витребування у ОСОБА_1 спірних земельних ділянок, не обрав жодного конкретного способу захисту порушеного права в частині застосування наслідків недійсності оскаржуваних ним правочинів.
Ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника.
Отже, застосування реституції є правом суду і не є обов`язком позивача заявити таку вимогу, передбачену нормою закону (наслідок).
Так, реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.
У зв`язку із цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину.
У зв`язку з тим що відповідач достроково розірвав договори суборенди спірних земельних ділянок, суд апеляційної інстанції обґрунтовано застосував наслідки недійності правочину для ефективності захисту.
Оцінюючи у цій справі наявність підстав для втручання у право на мирне володіння майном, Верховний Суд виходить з такого.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних своб (далі - Конвенція) передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини (серед багатьох інших, рішення у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: 1) чи є втручання законним; 2) чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; 3) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
Європейський суд з прав людини констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
Критерій «законності» означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.
Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.
«Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». Одним із елементів дотримання принципу «пропорційності» при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.
У справах «Рисовський проти України» (рішення від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» (рішення від 16 лютого 2017 року, заява № 43768/07), пов`язаних із земельними правовідносинами, Європейський суд з прав людини, встановивши порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, зазначив про право добросовісного власника на відповідну компенсацію чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на землю.
Водночас висновки Європейського суду з прав людини потрібно застосовувати не безумовно, а з урахуванням фактичних обставин справи, оскільки Європейський суд з прав людини рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, а й самого скаржника. Це пов`язано з тим, що певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції, можуть бути пов`язані з протиправною поведінкою самого набувача майна.
У сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Верховний Суд дійшов висновку, що прийняття рішень, якими надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства на території Сорокотязької, Фесюрівської, Чупирянської, Биково-Гребельської та Яблунівської сільських рад Білоцерківського району Київської області, з порушенням законодавства позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної чи комунальної власності. Правовідносини у цій справі пов`язані з вибуттям об`єкта з державної власності та становлять суспільний, публічний інтерес.
Власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини та вимагаючи повернути таку ділянку.
Отже, враховуючи наведене, а також встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини, Верховний Суд вважає, що повернення власникові - державі в особі відповідних ораганів спірних земельних ділянок, які передані в оренду без дотримання вимог закону, є пропорційним вищевказаній легітимній меті заходом.
Відповідний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 372/1387/13-ц (провадження № 14-147цс18).
Щодо скасуванння рішення реєстраційної служби
Задовольнивши позов у частині скасування рішень реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області від 23 квітня 2014 року та 25 квітня 2014 року про державну реєстрацію договорів оренди земельних ділянок, суд апеляційної інстанції виходив з того, що правовою підставою для укладення договорів оренди між ОСОБА_1 та ГУ Держземагентства у Київській області були накази, які видані з порушенням порядку відведення земельних ділянок, передбаченого ЗК України та Законом України «Про фермерське господарство», що є підставою для визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок та скасування рішень про їх державну реєстрацію.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Верховний Суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 915/127/18, (провадження № 12-184гс18), дійшла висновку, що рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. Тому належним способом захисту права або інтересу позивача в такому разі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права оренди (частина друга статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Позовна вимога про скасування рішень реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області від 23 квітня 2014 року та 25 квітня 2014 року про державну реєстрацію договорів оренди земельних ділянок є похідною від інших позовних вимог.
Задоволення судом апеляційної інстанції позовної вимоги про скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав, що не є належним способом захисту права або інтересу позивача, не вплинуло на розгляд справи по суті.
Інші доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, а зводяться до незгоди із судовим рішенням.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки у цій справі оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 400 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Апеляційного суду Київської області від 12 грудня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Ступак
Судді: І. Ю. Гулейков
А. С. Олійник
С. О. Погрібний
В. В. Яремко