ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 травня 2025 року
м. Київ
справа № 357/36/24
провадження № 61-12742св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Білоцерківська»,
відповідач - ОСОБА_1 ,Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротрейд 2000»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 квітня 2024 року прийняте у складі судді Кошель Б. І., та постанову Київського апеляційного суду від 06 серпня 2024 рокуу складі колегії суддів: Мазурик О. Ф., Желепи О. В., Немировської О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» (далі - ТОВ Агрофірма «Білоцерківська») звернулося до суду
з вищевказаним позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000» (далі - ТОВ «Агротрейд-2000») про скасування державної реєстрації припинення права оренди земельної ділянки, визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі та визнання відсутнім права оренди земельної ділянки.
Позовна заява мотивована тим, що 20 жовтня 2015 року між ОСОБА_1
і ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» було укладено договір оренди землі № 937, за яким було передано в оренду земельну ділянку площею 1,8832 га з кадастровим номером 3220489500:02:021:0192, розташовану у межах Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, строком на 7 років.
25 листопада 2015 року державний нотаріус Узинської міської державної нотаріальної контори Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Малькевич Л. В. прийняла рішення про державну реєстрацію прав за індексним номером 26477089, яким було зареєстровано право оренди на вказану земельну ділянку за позивачем. Протягом усього часу дії договору оренди землі орендар користувався земельною ділянкою у своїй господарській діяльності та належним чином сплачував орендну плату, і орендодавець не зверталась з претензіями або позовами щодо його неналежного виконання.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» строк дії Договору оренди землі мав би закінчитися 20 жовтня 2022 року, однак його було автоматично поновлено на один рік до 20 жовтня 2023 року в силу дії на той момент норми підпункту першого пункту 27 Розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України (далі - ЗК України) у редакції Закону України від 24 березня 2022 року № 2145-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану».
21 вересня 2022 року ТОВ Агрофірма «Білоцерківська», користуючись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, відповідно до норм частин першої-п`ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі» та пункту 5 Договору оренди землі № 937, направило ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку лист-повідомлення (клопотання) про поновлення договору оренди землі за вих. № 01-3-136 від 20 вересня 2022 року, в якому пропонувало поновити його ще на 7 років, до якого долучили проект відповідної додаткової угоди до договору оренди землі.
Однак, орендодавець не відповів на лист у місячний строк.
ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» зазначає, що процедура поновлення договору оренди землі, передбачена у частинами-першою-п`ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі», не була завершена внаслідок невиконання ОСОБА_1 обов`язку щодо укладення у місячний строк додаткової угоди до нього або надання заперечень щодо поновлення договору.
09 грудня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до державного реєстратора Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області
Майорко Т. О. із заявою про державну реєстрацію припинення права оренди позивача на земельну ділянку у зв`язку із припиненням дії договору оренди землі, на підставі якої 22 грудня 2022 року державний реєстратор Майорко Т. О. здійснила державну реєстрацію припинення права оренди ТОВ Агрофірма «Білоцерківська».
22 грудня 2022 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агротрейд-2000» було укладено договір оренди земельної ділянки № 83, згідно умов якого спірну земельну ділянку передано в оренду строком на 7 років, і подано державному реєстратору документи для державної реєстрації права оренди земельної ділянки за ТОВ «Агротрейд-2000», яку було проведено 28 грудня 2022 року.
ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» вважає, що ОСОБА_1 до закінчення строку дії договору оренди землі № 937 передав земельну ділянку в оренду іншому орендарю, чим порушив право оренди позивача як її законного орендаря і його переважне право на поновлення договору оренди землі на новий строк.
Посилався на підпункт перший пункту 27 Розділу X «Перехідні положення» ЗК України, згідно якого вважаються поновленими на один рік без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до державного реєстру речових прав на нерухоме майно договори оренди. Вказана норма набрала чинності 07 квітня 2022 року і діяла у такій редакції до 19 листопада 2022 року. Позивач вважав, що оскільки строк дії договору оренди землі закінчувався у період до набрання чинності Законом України № 2698-ІХ, то його дію було автоматично поновлено на один рік в силу дії норми підпункту першого пункту 27 Розділу X «Перехідні положення» ЗК України, а саме до 20 жовтня 2023 року. А тому на момент проведення державної реєстрації припинення права оренди ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» на земельну ділянку Договір оренди землі № 937 діяв. Однак, у порушення норм частини третьої статті 10, пункту 4 частини першої, частини четвертої статті 18, частини першої статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», не врахувавши норми частини першої статті 19 Закону України «Про оренду землі», підпункту першого пункту 27 Розділу X «Перехідні положення» ЗК України, державний реєстратор
Майорко Т. О. не перевірила належним чином наявність підстав для припинення права оренди позивача і всупереч пункту 4 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не прийняла рішення про відмову у державній реєстрації, а натомість незаконно провела державну реєстрацію припинення цього права.
Посилаючись на викладене, ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» просила суд:
- скасувати у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію припинення права оренди ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» на земельну ділянку з кадастровим номером 3220489500:02:021:0192;
- визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі № 937
від 20 жовтня 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма «Білоцерківська»;
- визнати відсутнім у ТОВ «Агротрейд-2000» право оренди земельної ділянки
з кадастровим номером 3220489500:02:021:0192.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанції
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 квітня 2024 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду
від 06 серпня 2024 року, у задоволенні позову ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» до ОСОБА_1 , ТОВ «Агротрейд-2000» про скасування державної реєстрації припинення права оренди земельної ділянки, визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі та визнання відсутнім права оренди земельної ділянки відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що дата набрання чинності та початок перебігу строку договору оренди землі, який було укладено між позивачем та ОСОБА_1 - 20 жовтня 2015 року (дата виконання умов набрання чинності договору - підпис та реєстрація).
Посилання позивача на автоматичне продовження договору оренди землі
від 20 жовтня 2015 року на один рік на підставі Закону України від 24 березня 2022 року№ 2145-IX«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану», яким до розділу X «Перехідні положення» ЗК України було додано пункт 27, безпідставні, так як автоматичне поновлення договорів оренди землі на період дії воєнного стану діяло до 19 листопада 2022 року, тобто таке положення закону поширює свою дію виключно на ті договори оренди землі, строк дії яких закінчувалася до 19 листопада 2022 року, тоді як строк дії договору оренди, що є предметом спору у даній справі, закінчився 20 жовтня 2023 року.
Оскільки семирічний строк дії договору закінчився 20 жовтня 2022 року, тому реєстрація припинення речового права позивача, яка проведена 22 грудня
2022 року державним реєстратором Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Майорко Т. М., є правомірною.
Переважне право ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» на поновлення договору оренди земельної ділянки не порушено, оскільки відсутня одна із складових, що надають право позивачу претендувати на поновлення договору оренди землі
з підстав, передбачених частиною п`ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі», так як відсутня воля орендодавця на укладення такого договору, який завчасно повідомив орендаря про небажання поновлювати договір оренди та намір використовувати землю на власний розсуд.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2024 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали
з Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.Підставами касаційного оскарження зазначено пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
У жовтні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» мотивована тим, що суди
не звернули увагу на те, що 07 квітня 2022 року набрав чинності Закон України
від 24 березня 2022 року № 2145-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» й строк укладеного договору оренди від 20 жовтня 2015 року між ОСОБА_1 та позивачем, який закінчувався 20 жовтня 2022 року, вважається автоматично продовженим на один рік - до 20 жовтня 2023 року.
Враховуючи, що наміри ОСОБА_1 щодо спірної земельної ділянки могли змінитися після надсилання листа-повідомлення від 20 вересня 2022 року, орендар, користуючись наявним переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, направив орендодавцю лист-повідомлення (клопотання) про поновлення договору оренди землі, в якому пропонував поновити строк дії договору на 7 років, разом з проєктом відповідної додаткової угоди до цього договору про його викладення у новій редакції. Проте, товариство відповіді не отримало, а орендодавець передав спірну земельну ділянку новому орендарю, порушивши право оренди позивача, як законного орендаря і його переважне право на поновлення цього договору на новий строк, оскільки строк дії договору від 20 жовтня 2015 року не закінчився.
Товариство вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо відсутності у позивача переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк, посилаючись на практику Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У вересня 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив представника ОСОБА_1 - адвоката Марценюк Л. А., в якому зазначено, що у позивача відсутнє переважне право орендаря, так як
не досягнуто домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору між сторонами. Вважає рішення суду першої та постанова суду апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, підстави для їх скасування відсутні. Також просить вирішити питання щодо стягнення з ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції у розмірі 20 000,00 грн. У разі задоволення касаційної скарги ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 15 000,00 грн.
У вересня 2024 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» від ТОВ «Агротрейд-2000» надійшов відзив, в якому зазначено, що договір оренди
від 20 жовтня 2015 року не продовжено, тобто договірні відносини між
ОСОБА_1 та позивачем закінчились 20 жовтня 2022 року. Відповідно до статті 317 ЦК України власник має право користуватися та розпоряджатися своєю земельною ділянкою після закінчення договору оренди, укладати договори оренди з іншими орендарями на власний розсуд. Також просить вирішити питання щодо стягнення з ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» на користь ТОВ «Агротрейд-2000»витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції у розмірі 22 000,00 грн. У разі задоволення касаційної скарги ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 10 000,00 грн.
Доводи особи, яка подала письмові пояснення
У листопаді 2024 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Марценюк Л. А. про врахування практики Верховного Суду при розгляді касаційної скарги.
У листопаді 2024 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» про зменшення розміру витрат на правничу допомогу на користь ОСОБА_1 до 5 000,00 грн.
У січні 2025 року від ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання про передачу справи на розгляд до Великої Палати Верховного Суду, яке обґрунтовано необхідністю формування єдиної правозастосовчої практики щодо врахування принципу добросовісності
у спорах про укладення договору оренди на новий строк у порядку статті 777 ЦК України, статті 33 Закону України «Про оренду землі».
Також зазначено про необхідність уточнення висновків Великої Палати Верховного Суду справі № 902/1207/22 (провадження № 12-80гс23) щодо моменту набрання чинності договорами оренди землі, укладеними сторонами
у період з 01 січня 2013 року до 16 січня 2020 року, і застосування до них другого речення частини першої статті 19 Закону України «Про оренду землі» у редакції Закону України від 05 грудня 2019 року № 340-ІХ«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству».
Вважає, що існує необхідність передати справу, як переглядається, на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від її висновків щодо визначення моменту набрання чинності договором оренди землі, укладеним сторонами після 01 січня 2013 року, викладених у постановах: від 18 квітня 2023 року
у справі № 357/8277/19, від 06 березня 2024 року у справі № 902/1207/22, шляхом їхнього уточнення у частині того: чи могли сторони договору оренди землі, укладеного у період з 01 січня 2013 року до 15 січня 2020 року включно, пов`язати момент набрання чинності договором і, відповідно, початок строку його дії з державною реєстрацією права оренди на земельну ділянку з огляду на норми пункту 1 частини першої статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції, що діяла до 01 січня 2016 року, або пункту 1 частини першої статті 27 цього ж закону
у редакції, що діяла після 01 січня 2016 року; чи поширюється дія імперативної норми другого речення частини першої статті 19 Закону України «Про оренду землі» у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» від 05 грудня 2019 року, що набрав чинності 16 січня 2020 року, на договори оренди землі, що були укладені у період з 01 січня 2013 року і до набрання чинності цією нормою та продовжили діяти після цього, з огляду на безпосередню дію цієї норми у часі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
20 жовтня 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» було укладено договір оренди землі № 937, згідно пункту 1 якого, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться: Київська область, Білоцерківський район, Шкарівська сільська рада та належить орендодавцю на праві власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку ЯА № 604223, виданого 29 жовтня 2008 року.
У пункті 5 договору оренди землі № 937 зазначено, що договір укладено на 7 років. Після закінчення строку договору орендар, який має намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. Якщо орендодавець не збирається укладати новий договір оренди з орендарем або продовжувати дію цього договору, він зобов`язаний за шість місяців до закінчення строку дії даного договору повідомити про це орендаря в письмовій формі, а також за свій рахунок відновити межі земельної ділянки в натурі.
Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у п`ятиденний строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі (пункт 16 договору).
Дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності у порядку встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря (пункт 31 договору).
З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, індексний номер витягу: 48411696, вбачається, що
25 листопада 2015 року 18:29:46, державним нотаріусом Узинської міської державної нотаріальної контори Київської області Малькевич Л. В. зареєстровано договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 20 жовтня 2015 року; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 26477089 від 25 листопада 2015 року 18:27:27; вид іншого речового права: право оренди земельної ділянки; зміст, характеристика іншого речового права: строкове платне користування земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, строк дії: на 7 років; відомості про суб`єкта іншого речового права: орендар ТОВ Агрофірма «Білоцерківська», орендодавець: ОСОБА_1 ; опис об`єкта іншого речового права: земельна ділянка площею 1,8832 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 786655032204; об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка з кадастровим номером: 3220489500:02:021:0192.
Згідно акту приймання-передачі земельної ділянки від 25 листопада 2015 року, орендодавець ОСОБА_1 передав ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» в строкове платне користування на умовах оренди земельну ділянку, кадастровий номер 3220489500:02:021:0192, що знаходиться в межах землекористування Шкарівської сільської ради, загальною площею 1,8832 га, у тому числі рілля 1,8832 га.
12 квітня 2022 року ОСОБА_1 направив ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» лист-повідомлення, в якому повідомив, що термін дії договору закінчується
25 листопада 2022 року, що відповідно до пункту 31 договору є підставою для його припинення та відновлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості; на виконання пункту 5 договору, він не бажає укладати новий договір оренди
з ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» або продовжувати дію вказаного договору,
а має намір обробляти земельну ділянку за договором самостійно
і використовувати її для власних потреб на власний розсуд.
Крім цього, в листі-повідомленні ОСОБА_1 просив утриматись від вчинення дій, які б перешкоджали йому відразу після закінчення строку дії договору використовувати належну йому земельну ділянку.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 19 грудня 2022 року державним реєстратором Фурсівської сільської ради Майорко Т. О. здійснено державну реєстрацію припинення права оренди ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» на підставі: лист-повідомлення, серія та номер: б/н, виданий 12 квітня 2022 року, видавник: гр. ОСОБА_3 ; опис вкладення, серія та номер: 0910711421510, виданий 20 квітня 2022 року видавник: Укрпошта; рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, серія та номер: 0910711421510, виданий 20 квітня 2022 року, видавник: Укрпошта.
23 грудня 2022 року державним реєстратором Фурсівської сільської ради Майорко Т. О. здійснено державну реєстрацію іншого речового права: 48863104, документи подані для державної реєстрації: договір оренди земельної ділянки, серія та номер: 83, виданий 22 грудня 2022 року; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 65962338 від 28 грудня 2022 року; вид іншого речового права: право оренди земельної ділянки; зміст, характеристика іншого речового права: 22 грудня
2022 року, строк: 7 років, дата закінчення дії: 22 грудня 2029 року,
з автоматичним продовженням дії договору, з правом передачі в піднайм (суборенду); відомості про суб`єкта іншого речового права: орендодавець: ОСОБА_1 , орендар: ТОВ «Агротрейд-2000» (т. 1, а. с. 14 зворот).
Також судом встановлено, що 20 вересня 2022 року ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» направила лист-повідомлення (клопотання) про поновлення договору оренди землі за вих. № 01-3-136, до якого було долучено проект додаткової угоди.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скаргаТОВ Агрофірма «Білоцерківська» задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року
і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У справі, яка переглядається Верховним Судом, ТОВ Агрофірма «Білоцерківська»звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації припинення права оренди земельної ділянки, визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі та визнання відсутнім права оренди земельної ділянки.
Суди попередніх інстанції відмовили у задоволенні позовних вимог.
Верховний Суд погоджується з такими висновками суду першої та апеляційної інстанції.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі».
Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки
і орендарем.
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Правові підстави укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) визначаються статтею 33 Закону України «Про оренду землі».
Відповідно до частин першої-п`ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі», у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (щодо вирішення питання щодо укладення договору оренди на новий строк), після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом одного місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.
До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проєкт договору.
При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проєктом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно із статтею 122 Земельного кодексу України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
Частиною дев`ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що відмова, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі можуть бути оскаржені в суді.
Таким чином, реалізація переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк, передбаченого частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.
Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження
№ 14-65цс18), від 22 вересня 2020 року у справах № 313/350/16-ц (провадження № 14-97цс20) та № 159/5756/18 (провадження № 14-99цс20), а також
у постановах Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 605/653/18 (провадження № 61-141св20), від 25 листопада 2020 року у справі № 605/658/18 (провадження № 61-189св20) та від 19 травня 2021 року у справі № 605/661/18 (провадження № 61-127св20), в яких зазначено, що виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря
з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини на певних умовах; переважне право орендаря буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні попереднім орендарем процедури повідомлення про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди
і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.
У пункті 5 договору оренди землі від 20 жовтня 2015 року, який було укладено між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська», зазначено, що якщо орендодавець не збирається укладати новий договір оренди з орендарем або продовжувати дію цього договору, він зобов`язаний за 6 (шість) місяців до закінчення строку дії даного договору повідомити про це орендаря в письмовій формі.
Судами попередніх інстанцій установлено, що 12 квітня 2022 року ОСОБА_4 повідомив орендаря ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» про небажання укладати новий договір оренди або продовжувати дію договору оренди землі
від 20 жовтня 2015 року, та що він має намір обробляти земельну ділянку самостійно і використовувати її для своїх потреб на власний розсуд.
Установивши, що після закінчення строку дії договору оренди між ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська», як орендарем, і ОСОБА_1 , як орендодавцем, не досягнуто згоди щодо продовження дії договору оренди, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що переважне право первинного орендаря на поновлення договорів оренди земельних ділянок не є порушеним, оскільки немає однієї зі складових юридичних фактів, що надають позивачу право претендувати на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною п`ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі», а саме - відсутня воля орендодавця на укладення такого договору, який повідомляв орендаря про небажання поновлювати договір оренди землі або укладати новий.
Посилання у касаційній скарзі ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» на доведення належними доказами направлення ОСОБА_1 повідомлення про намір скористатися своїм переважним правом на поновлення договору за умови відсутності підтвердження одержання ним цієї поштової кореспонденції та, відповідно, обізнаності про намір орендаря, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.
Направлення орендарем пропозиції про продовження відносин оренди не є безумовною підставою для їх поновлення між сторонами у разі відсутності волевиявлення орендодавця на продовження договору оренди.
Наявність незгоди орендодавця щодо поновлення договору оренди земельної ділянки згідно з положеннями частини п`ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі» виключає можливість визнання поновленим попереднього договору у вибраний позивачем спосіб.
До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах
від 21 січня 2020 року у справі № 379/1354/18 (провадження № 61-17309св19); від 25 березня 2020 року у справі № 379/1439/18 (провадження № 61-1715св20); від 06 квітня 2020 року у справі № 378/382/18 (провадження № 61-2684св19),
від 20 серпня 2020 року у справі № 325/1951/19 (провадження № 61-7876св20), від 15 лютого 2023 року у справі № 399/295/11 (провадження № 61-13035св22), від 15 травня 2023 року у справа № 693/137/22 (провадження № 61-1217св23).
Право орендаря на поновлення договору оренди землі не є абсолютним, наявність заперечень зі сторони орендодавця щодо поновлення договору попереднім орендарем дають підстави для висновку, що переважне право орендаря, яка підлягає захисту, відповідно до статті 3 ЦПК України, не порушено.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах
від 18 квітня 2019 року (справа № 625/166/18), 01 серпня 2019 року (справа
№ 615/593/18).
Доводи касаційної скарги ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» про те, що 07 квітня 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» від 24 березня 2022 року
й строк укладеного 20 жовтня 2015 року договору між ОСОБА_1 та позивачем, який закінчувався 20 жовтня 2022 року, вважається автоматично продовженим на один рік до 20 жовтня 2023 року, а тому новий договір з іншим орендодавцем укладено під час дії договору оренди землі від 20 жовтня
2015 року, колегія суддів відхиляє, виходячи з такого.
Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку,
а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно зі статтею 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», тут і далі -
у редакції, чинній для спірних правовідносин).
Частинами першою, третьою статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація прав є обов`язковою.
Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», виникають з моменту такої реєстрації.
Державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката (пункт 1 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Відповідно до пункту 37 договору оренди землі від 20 жовтня 2015 року, укладеному між ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» та ОСОБА_1 , цей договір набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації права оренди.
Речове право оренди спірної земельної ділянки за позивачем було зареєстровано 25 листопада 2015 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішенням державного нотаріуса Узинської міської державної нотаріальної контори Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Малькевич Л. В., рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер 26477089 від 25 листопада 2015 року, строк дії 7 років, без зазначення права пролонгації.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 18 квітня 2023 року у справі № 357/8277/19 (провадження № 14-65цс22), з 01 січня 2013 року державній реєстрації підлягає не сам договір оренди землі, а право оренди земельної ділянки. Такий договір
є укладеним з моменту досягнення сторонами згоди з усіх його істотних умов та його підписання у простій письмовій формі, якщо інше не узгоджено між сторонами, тобто за умови дотримання ними вимог статей 638, 759 і 792 ЦК України та статті 15 Закону України «Про оренду землі». З моменту укладення договору оренди землі в орендодавця виникає обов`язок передати орендарю земельну ділянку в користування на визначений у договорі строк, а в орендаря - отримати право користування земельною ділянкою.
У наведеній вище постанові Велика Палата Верховного Суду також вказала, що право оренди земельної ділянки є речовим і без державної реєстрації такого права немає правових підстав для користування відповідною земельною ділянкою. Оскільки зареєстроване право оренди землі є речовим правом, то і способи захисту цього права можуть бути такими, що притаманні речовим правам. Так, орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці будь-якими особами.
Окрім цього, Велика Палата Верховного Суду підтримала висновки, викладені
в постанові Верховного Суду України від 13 червня 2016 року у справі
№ 6-643цс16, у частині того, що договір оренди землі є укладеним з моменту досягнення сторонами в належній формі згоди з усіх істотних умов, а право оренди виникає з моменту його державної реєстрації, проте відступила від висновків, викладених у вказаній постанові Верховного Суду України, у частині того, що, виходячи з положень статті 638 ЦК України, статей 125 126 ЗК України, договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації.
Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що вказані висновки стосуються чинності договору оренди землі, укладеного після 01 січня
2013 року, тобто після зміни законодавчого регулювання, а саме виключення
із Закону України «Про оренду землі» вимог про необхідність державної реєстрації договору оренди із вказівкою на необхідність реєстрації права оренди, а також виключення з тексту цього Закону посилання на укладеність такого правочину з дня його державної реєстрації.
Цим Законом абзац третій частини першої статті 15 Закону України «Про оренду землі» викладено в такій редакції: «дата укладення та строк дії договору оренди». Тобто із 16 січня 2020 року, окрім строку дії договору оренди землі, до істотних умов цього правочину належить також дата його укладення.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду, слід розмежовувати момент укладення договору оренди землі (це момент досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов та підписання - для договорів із 01 січня 2013 року), з якого у його сторін виникають права та обов`язки в зобов`язальних правовідносинах,
і момент виникнення на підставі вказаного правочину речового права, який пов`язаний з моментом державної реєстрації такого права (третє речення частини першої статті 19 Закону України «Про оренду землі»).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 березня 2024 року у справі
№ 902/1207/22 (провадження № 12-80гс23) зауважила, що абзац третій частини першої статті 15 та друге речення частини першої статті 19 Закону України «Про оренду землі» у наведеній вище редакції імперативно встановлюють, що дата укладення договору оренди землі є істотною умовою цього правочину і саме
з цієї дати починається перебіг строку його дії.
Сторони договору оренди землі не можуть врегулювати свої відносини (визначити взаємні права та обов`язки) у спосіб, який суперечить імперативним нормам абзацу третього частини першої статті 15 та другого речення частини першої статті 19 Закону України «Про оренду землі» у редакції Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», зокрема на власний розсуд встановити інші правила визначення дати початку перебігу строку дії цього правочину або не зазначати дати його укладення.
У протилежному випадку умови договору оренди землі, що не відповідають вказаним вище імперативним нормам Закону України «Про оренду землі»,
не створюють для сторін такого правочину тих наслідків, на які вони спрямовувались.
Викладена у пункті 37 договору умова про набрання ним чинності після його державної реєстрації суперечить правилам обчислення строку дії договору оренди землі, імперативно встановленим другим реченням частини першої статті 19 Закону України «Про оренду землі», а тому вказана умова не змінила визначений Законом України «Про оренду землі» момент, з якого розпочав перебіг строк дії договору.
Узявши до уваги те, що строк дії договору почався з дати його укладення
і сплив на час укладення 22 грудня 2022 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агротрейд-2000» договору оренди землі та вчинення на їх підставі відповідних реєстраційних дій, Верховний Суд погоджується з висновком суду про відсутність порушеного права ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська».
Законом України від 24 березня 2022 року № 2145-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану», що доповнено розділ Х «Перехідні положення» ЗК України пунктами 27, 28, згідно з якими під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей, зокрема вважаються поновленими на один рік без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно договори оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, земельного сервітуту, строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився після введення воєнного стану, щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення, зокрема приватної власності. Цей Закон набрав чинності 07 квітня 2022 року.
З дня набрання чинності Законом України від 19 жовтня 2022 року № 2698-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель», тобто з 19 листопада 2022 року, автоматична пролонгація договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, укладених з фізичними особами, скасована.
Подібний правовий висновок зроблено у постанові Верховного Суду
від 29 березня 2023 року у справі № № 563/376/22-ц (провадження
№ 61-47св23), в якій надавалося тлумачення наведених вище двох законів України.
Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що автоматичне поновлення договорів оренди землі на період дії воєнного стану без волевиявлення сторін діяло до 19 листопада 2022 року, тобто таке положення закону поширює свою дію виключно на ті договори оренди землі, дія яких закінчувалася до 19 листопада 2022 року. У справі, яка переглядається, речове право оренди діяло до 25 листопада 2022 року.
Оскільки не встановлено підстав для скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації припинення права оренди
ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» на спірну земельну ділянку та визнання укладеною додаткову угоду до спірного договору оренди землі, то відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог щодо визнання відсутнім
у ТОВ «Агротрейд 2000» права оренди земельної ділянки, як похідної вимоги.
Із урахуванням наведеного, суди попередніх інстанцій зробили обґрунтований висновок про відсутність підстав для задоволення позову ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська».
Аргументи касаційної скарги про порушення ОСОБА_1 принципу добросовісності та суперечливість його поведінки, так як він вказував про те, що має намір використовувати для власних потреб, проте уклав договір з новим орендарем, є безпідставні, так як у листі, направленому орендарю, орендодавець вказував на небажання продовжувати договірні відносини із ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська», про що вказано у мотивувальних частинах рішень судів. У суду касаційної інстанції немає підстав для протилежних висновків.
Суди правильно застосували норми матеріального права у спірних правовідносинах та не допустили порушень норм процесуального права, які
б давали підстави для скасування оскаржених судових рішень, тому доводи касаційної скарги ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» з цього приводу
є безпідставними.
Посилання у касаційній скарзі на неврахування судами висновків, викладених
у постановах Верховного Суду, є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки висновки щодо застосування норм права, які викладені у вказаних постановах, стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин у справі, що переглядається.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування постанови суду апеляційної інстанції, Верховний Суд не встановив.
Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Щодо судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою
Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої цієї статті).
Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа,
а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються
в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).
Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані
з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті
в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року
у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16 (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18), від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19 (провадження № 61-10459св20), від 01 вересня 2021 року у справі
№ 178/1522/18 (провадження № 61-3157св21).
Указана судова практика є незмінною.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі
і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі
№ 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Отже, вирішуючи питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції, дослідивши подані на підтвердження відповідних витрат докази, перевіривши доводи сторін, у тому числі заперечення позивача щодо розміру заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу, надав правильну оцінку співмірності суми витрат зі складністю справи та необхідністю процесуальних дій в суді, відповідності цієї суми критеріям реальності, розумності розміру витрат та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення витрат на професійну правничу допомогу
з 10 000,00 грн до 7 000,00 грн, які підлягають стягненню з ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» на користь ТОВ «Агротрейд-2000».
По суті доводи ТОВ «Агротрейд-2000» зводяться до власного тлумачення норм процесуального права, що не може бути правовою підставою для скасування судового рішення у частині розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.
Щодо вирішення клопотань про стягнення витрат на правничу допомогу у суді касаційної інстанції
У відзиві на касаційну скаргу представником ОСОБА_2 - адвокатом Марценюк Л. А. порушено клопотання про стягнення з ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» витрат на правову допомогу у суді касаційної інстанції у розмірі 20 000,00 грн. На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції надано: акт виконаних робіт № 4 від 24 вересня 2024 року, товарний чек від 24 вересня 2024 року № 16, згідно з яким ОСОБА_1 сплатив 15 000,00 грн у рахунок витрат на професійну правничу допомогу. Копії договору про надання правничої допомоги № 1/24 від 09 січня 2024 року та додаток № 1 до вказаного договору наявний у матеріалах справи (том 1, а. с. 168-171).
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Агротрейд-2000» порушено клопотання про стягнення з ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» витрат на правову допомогу у суді касаційної інстанції у розмірі 22 000,00 грн. На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції надано: копію договору про правничу допомогу № 35 від 23 вересня 2024 року, в якому заначено, що гонорар адвоката становить 11 000,00 грн, гонорар успіху - 11 000,00 грн, акт приймання-передачі правничої допомоги від 26 вересня 2024 року, в якому вказано, що вартість оплати становить 11 000,00 грн, виписка за банківським рахунком, згідно з яким ТОВ «Агротрейд-2000» сплатило 11 000,00 грн у рахунок витрат на професійну правничу допомогу у справі № 357/36/23.
З урахуванням вищенаведених норм процесуального права, клопотань про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та доданих до них документів, а також заперечень сторін справи проти задоволення відповідних клопотань, суд касаційної інстанції дійшов висновку про зменшення розміру витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції, а саме про стягнення з позивача на його користь 10 000,00 грн у рахунок відшкодування таких витрат, замість 20 000,00 грн, а також з позивача на користь ТОВ «Агротрейд-2000» з 22 000,00 грн до 12 000,00 грн, що відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони та часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.
Щодо передачі справи на розгляд до Великої Палати Верховного Суду
Згідно з частиною п`ятою статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу
в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 30 жовтня 2018 року
у справі № 757/172/16-ц (провадження № 14-475цс18), виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі,
а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути
з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.
З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права.
Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» не навело достатніх мотивів та аргументів для такої передачі. Наведені заявником обґрунтування у розумінні частини п`ятої статті 403 ЦПК України не є тими обставинами, що містять виключну правову проблему, вирішення якої є необхідним для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, а тому у задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідно відмовити.
Керуючись статтями 137 141 400 401 402 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідно відмовити.
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» залишити без задоволення.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 квітня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 серпня 2024 року залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції у розмірі 10 000,00 (десять тисяч) грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротрейд 2000» судові витрати на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції у розмірі 12 000,00 (дванадцять тисяч) грн.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Г. В. Коломієць
Б. І. Гулько
Д. Д. Луспеник