ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 357/4197/22
провадження № 61-8852св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, Державне підприємство «Білоцерківський завод «Еталон»,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 січня 2023 року
у складі судді Цуранова А. Ю. та постанову Київського апеляційного суду від
17 травня 2023 року у складі колегії суддів: Стрижеуса А. М., Поливач Л. Д., Шкоріної О. І.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (далі - РВ ФДМУ), Державного підприємства «Білоцерківський завод «Еталон» (далі - ДП «Білоцерківський завод «Еталон») про розірвання трудового договору з ініціативи працівника, стягнення заробітної плати, компенсації за невикористані дні відпусток, вихідної допомоги та оплати листків непрацездатності.
Позов мотивований тим, що з 20 квітня 2011 року ОСОБА_1 прийнята на посаду заступника головного бухгалтера ДП «Білоцерківський завод «Еталон»,
а з 20 травня 2011 року переведена на посаду головного бухгалтера цього підприємства.
У зв`язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю та умов колективного договору, зокрема невиплатою заробітної плати з листопада
2021 року, позивачка 05 січня 2022 року подала заяву про звільнення з 10 січня 2022 року. Враховуючи відсутність у ДП «Білоцерківський завод «Еталон» директора або особи, яка виконувала б його обов`язки, заяву про звільнення адресовано до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, оскільки саме наказом
РВ ФДМУ від 17 грудня 2021 року було звільнено із займаної посади виконувача обов`язків директора ДП «Білоцерківський завод «Еталон» ОСОБА_2 .
У відповідь на вказану заяву РВ ФДМУ роз`яснило позивачці про компетенцію директора ДП «Білоцерківський завод «Еталон» щодо звільнення працівників.
18 січня 2022 року позивачка повторно направила до РВ ФДМУ заяву про звільнення з 31 січня 2022 року на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України, однак РВ ФДМУ повідомило про вжиття заходів для призначення директора заводу.
Позивачка вважала протиправною бездіяльність РВ ФДМУ щодо непризначення директора заводу, тому з урахування заяви про збільшення позовних вимог просила: визнати незаконною бездіяльність РВ ФДМУ; припинити її трудові відносини шляхом розірвання трудового договору за частиною третьою статті 38 КЗпП України; зобов`язати ДП «Білоцерківський завод «Еталон» видати наказ про звільнення головного бухгалтера ОСОБА_1 з 31 січня 2022 року; стягнути з ДП «Білоцерківський завод «Еталон» на користь ОСОБА_1 151 621,43 грн,
з яких 44 721,44 грн - заробітна плата, 63 181,14 грн - вихідна допомога,
30 404,01 грн - грошова компенсація за невикористані щорічні відпустки,
6 052,20 грн - оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності,
7 262,64 грн - оплата дванадцяти днів тимчасової непрацездатності за рахунок Фонду соціального страхування України та середній заробіток за весь час затримки до дня прийняття судом рішення у цій справі.
ОСОБА_1 також вказувала про пропуск строку звернення до суду, однак, посилаючись на військовий стан, просила поновити цей строк.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 січня 2023 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнено з ДП «Білоцерківський завод «Еталон» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати в розмірі 44 721,44 грн та оплату за 5 днів тимчасової непрацездатності в розмірі 6 052,20 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що
ДП «Білоцерківський завод «Еталон» не виплатило ОСОБА_1 заробітну плату, нараховану за листопад 2021 - січень 2022 року, в розмірі 44 721,44 грн, а тому вказана сума підлягає стягненню.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в іншій частині, суд першої інстанції зробив висновок, що ОСОБА_1 подала заяву про звільнення особі, не уповноваженій на її звільнення, - Регіональному відділенню ФДМУ. До свого роботодавця - ДП «Білоцерківський завод «Еталон» позивач із заявами про звільнення не зверталась. З огляду на це не підлягають задоволенню як похідні вимоги ОСОБА_1 про стягнення: вихiдної допомоги, передбаченої статтею
44 КЗпП України, у розмірі 63 181,14 грн, грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки у розмірі 30 404,01 грн та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день прийняття рішення судом.
Щодо вимоги ОСОБА_1 про стягнення оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності та дванадцяти днів тимчасової непрацездатності за рахунок Фонду соціального страхування України суд виходив з того, що обов`язок
з оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця. Разом з тим, починаючи
з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення інвалідності, допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується Фондом. З огляду на відсутність спору про розміри належних ОСОБА_1 сум оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця, суд дійшов висновку про задоволення позову
в частині їх стягнення.
Постановою Київського апеляційного суду від 17 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 січня 2023 року залишено без змін.
Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд погодився
з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
13 червня 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу,
у якій з урахуванням уточненої редакції просить скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 січня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 травня 2023 року й ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій зробили неправильний висновок про те, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це виключно роботодавця письмово за два тижні, оскільки статтею 38 КЗпП України передбачено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Також є неправильним висновок суду про те, що ОСОБА_1 подала заяву про звільнення неуповноваженій особі.
ОСОБА_1 зазначає, що суди при вирішенні справи не застосували висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2013 року
у справі № 6-157цс12 та постановах Верховного Суду від 17 квітня 2019 року
у справі № 216/7189/14-ц, від 28 червня 2022 року у справі № 202/1705/20.
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 червня 2023 року касаційну скаргу передано судді-доповідачу
Антоненко Н. О.
Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.
09 жовтня 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судових справи між суддями від 16 листопада 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1
і матеріали справи № 357/4197/22 передано судді-доповідачу Коротуну В. М.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Короткий зміст фактичних обставин справи
20 квітня 2011 року ОСОБА_1 прийнята на посаду заступника головного бухгалтера ДП «Білоцерківський завод «Еталон» та 20 травня 2021 року переведена на посаду головного бухгалтера вказаного підприємства.
05 січня 2022 року ОСОБА_1 звернулась до РВ ФДМУ із заявою про звільнення з роботи з 10 січня 2022 року за власним бажанням у зв`язку
з невиконанням законодавства про працю, умов колективного договору (невиплата заробітної плати з листопада 2021 року) на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України та виплату компенсації за невикористану відпустку за період з 20 квітня 2020 року до 10 січня 2022 року в кількості 44 календарні дні.
У відповідь на вказану заяву, листом від 12 лютого 2022 року № 50-05.01-105 РВ ФДМУ повідомило, що відповідно до підпункту 10.7.33 статуту
ДП «Білоцерківський завод «Еталон» звільнення працівника за власним бажанням не погоджується Регіональним відділенням, це належить до компетенції директора ДП «Білоцерківський завод «Еталон».
18 січня 2022 року ОСОБА_1 повторно звернулась до РВ ФДМУ із заявою про звільнення з роботи з 31 січня 2022 року за власним бажанням у зв`язку
з невиконанням законодавства про працю, умов колективного договору (невиплата заробітної плати з листопада 2021 року) на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України, виплату компенсації за невикористану відпустку за період з 20 квітня 2020 року до 10 січня 2022 року в кількості 45 календарних днів та у зв`язку з відсутністю керівника ДП «Білоцерківський завод «Еталон».
Листом від 28 січня 2022 року Регіональне відділення повідомило, що здійснює свою діяльність на підставі Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 12 серпня
2019 року № 810, не має права втручатись у поточну господарську діяльність господарських товариств, установ та організацій та вживає невідкладних заходів для призначення директора ДП «Білоцерківський завод «Еталон».
Листом від 31 січня 2022 року РВ ДМУ повідомило ОСОБА_1 про наказ, яким затверджено оголошення про пошук претендентів на посаду виконувача обов`язків керівника ДП «Білоцерківський завод «Еталон», яке розміщене на офіційному сайті Регіонального відділення.
11 жовтня 2021 року наказом Фонду державного майна України № 1793 РВ ФДМУ передано функції з управління майном ДП «Білоцерківський завод «Еталон» та 19 листопада 2021 року наказом РВ ФДМУ № 1200 затверджено нову редакцію статуту вказаного підприємства.
Відповідно до пункту 1.1 статуту ДП «Білоцерківський завод «Еталон» завод
є державним унітарним підприємством, що діє як державне комерційне підприємство, засноване на державній власності та належить до сфери управління Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (суб`єкт управління підприємством).
До виключної компетенції директора підприємства відноситься прийняття рішень про прийняття на роботу в підприємство та звільнення з роботи працівників підприємства, з урахуванням підпункту 18 пункту 10.16 статуту,
а також вирішення інших питань трудових відносин із працівниками підприємства (підпункт 15 пункту 10.16 статуту).
З 31 грудня 2021 року звільнено в.о. директора ДП «Білоцерківський завод «Еталон» ОСОБА_2 та затверджено склад комісії щодо прийняття документів
і матеріалів від вказаної особи, що підтверджується наказами РВ ВДМУ по Київській, Черкаській та Чернігівській областях від 17 грудня 2021 року № 1314 та від 31 грудня 2021 року № 1360.
Наказом РВ ФДМУ від 04 травня 2022 року № 186-во призначено
ОСОБА_3 з 10 травня 2022 року виконуючим обов`язки директора
ДП «Білоцерківський завод «Еталон» та передано йому документи і матеріали підприємства.
Наказом ДП «Білоцерківський завод «Еталон» від 10 травня 2022 року № 2
(зі змінами) створено комісію про проведення службового розслідування для з`ясування причин відсутності ОСОБА_1 на робочому місці.
У матеріалах справи є численні акти про відсутність головного бухгалтера заводу ОСОБА_1 на робочому місці в період з 01 лютого 2022 року до
27 червня 2022 року, складені працівниками підприємства.
Наказом ДП «Білоцерківський завод «Еталон» від 10 травня 2022 року № 01-К призначено виконуючим обов`язків директора вказаного підприємства ОСОБА_4 з 10 травня 2022 року до закінчення воєнного стану.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону відповідають.
Згідно зі статтею 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.
За змістом статті 38 КЗпП України розірвання трудового договору
з ініціативи працівника і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до розірвання цього договору і які працівник визначає самостійно. У разі якщо вказані працівником причини звільнення - порушення роботодавцем трудового законодавства (частина третя статті 38 КЗпП України) - не підтверджуються або роботодавцем не визнаються, роботодавець не вправі самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору.
У разі незгоди роботодавця звільнити працівника з підстав, передбачених частиною третьою статті 38 КЗпП України, він може відмовити у розірванні трудового договору, але не вправі розірвати цей договір з інших підстав, яких працівник не зазначав.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду України
від 22 травня 2013 року у справі № 6-34цс13, Верховного Суду від 13 березня
2019 року у справі № 754/1936/16-ц (провадження № 61-28466св18) та від
17 квітня 2019 року у справі № 216/7189/14-ц (провадження № 61-13980св18), на яку заявниця посилається у касаційній скарзі.
Суди установили, що, скориставшись своїм правом, передбаченим частиною третьою статті 38 ЦПК України, ОСОБА_1 подала заяву про звільнення, яку направила до РВ ФДМУ, оскільки, на її думку, саме наказом РВ ФДМУ від
17 грудня 2021 року було звільнено із займаної посади виконуючого обов`язки директора ДП «Білоцерківський завод «Еталон» ОСОБА_2 .
Разом з тим згідно із статутом ДП «Білоцерківський завод «Еталон» саме до компетенції директора підприємства відноситься питання прийняття рішення про звільнення з роботи працівників підприємства та вирішення інших питань трудових відносин із працівниками підприємства. РВ ФДМУ здійснює лише погодження звільнення працівників підприємства, в тому числі головного бухгалтера. При цьому у разі відсутності директора підприємства РВ ФДМУ зобов`язане призначити виконуючого обов`язки директора підприємства,
а у разі відсутності такої особи його обов`язки виконує особа відповідно до розподілу функціональних обов`язків між керівництвом підприємства.
Установивши, що ОСОБА_1 подала заяву про звільнення особі, не уповноваженій на її звільнення, - РВ ФДМУ; до свого роботодавця -
ДП «Білоцерківський завод «Еталон» із заявами про звільнення не зверталась, чого вона не заперечувала, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання незаконною бездіяльності РВ ФДМУ, припинення трудових відносин позивача шляхом розірвання трудового договору за частиною третьою статті 38 КЗпП України та зобов`язання підприємства видати наказ про звільнення головного бухгалтера ОСОБА_1 з 31 січня 2022 року.
З огляду на це також є обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні як похідних вимог ОСОБА_1 про стягнення: вихiдної допомоги, передбаченої статтею 44 КЗпП України, у розмірі 63 181,14 грн, грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки у розмірі 30 404,01 грн та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день прийняття рішення судом.
З огляду на те що ОСОБА_1 пред?явила вимоги про стягнення компенсації за листками непрацездатності за період починаючи з 6 (шостого) дня перебування на лікарняному не до Фонду соціального страхування, а до РВ ФДМУ
і ДП «Білоцерківський завод «Еталон», які не є належними відповідачами
у справі щодо цієї вимоги, суди зробили обґрунтований висновок, що позов у цій частині позовних вимог задоволенню не підлягає.
Аргументи заявника про неврахування висновків Верховного Суду, наведених
у касаційній скарзі, є безпідставними, оскільки висновки, зроблені судами у цій справі, не суперечать висновкам Верховного Суду, наведеним заявником
у касаційній скарзі.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника із висновками судів першої і апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи та необхідності переоцінки доказів. При цьому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє
в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя,
у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого
2010 року).
Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 січня 2023 року та постанови Київського апеляційного суду від 17 травня 2023 року - без змін, оскільки підстав для їх скасування немає.
З огляду на те що Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, розподіл судових витрат, понесених заявником, відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 січня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 травня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Коротун
Є. В. Коротенко
М. Є. Червинська