Постанова

Іменем України

06 березня 2023 року

м. Київ

справа № 357/6441/21-ц

провадження № 61-13294св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Крижанівської А. В., Гуля В. В., Шебуєвої В. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів попередніх інстанцій

У червні 2021 року ОСОБА_5 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності в порядку спадкування.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 , яка є її рідною сестрою по батькові. Вона та її сестра ОСОБА_6 мали спільного батька ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , проте за життя він не перебував у шлюбі з матір`ю ОСОБА_6 . Вона дізналася у 1992-1993 роках від двоюрідної сестри свого батька ОСОБА_9 , що має рідну сестру по батькові, а знайомство з нею відбулося у 2004 році. З того часу вона та ОСОБА_6 розпочали спілкування та підтримували тісні й теплі родинні відносини. Вона їздила разом із ОСОБА_6 та її матір`ю на могилу до батька. В селі Ямне Великописарівського району Сумської області, звідки родом ОСОБА_8 , майже всі мешканці знали, що він мав тісні стосунки з ОСОБА_10 , внаслідок яких має позашлюбну доньку - ОСОБА_6 .

Після смерті ОСОБА_6 залишилось спадкове майно - трикімнатна квартира АДРЕСА_1 . 06 травня 2021 року вона звернулася до Другої Білоцерківської нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлої єдинокровної сестри ОСОБА_6 , та дізналася, що спадкова справа заведена на підставі заяви ОСОБА_2 . Оскільки у неї відсутні прямі докази того, що вона та ОСОБА_6 є рідними сестрами, просила встановити факт, що вона та ОСОБА_6 є рідними сестрами, а також визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_1 .

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 липня 2022 року у складі суді ОСОБА_12 позов ОСОБА_5 задоволено частково.

Встановлено факт перебування ОСОБА_1 у родинних стосунках з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме встановлено, що ОСОБА_1 є рідною (єдинокровною) сестрою ОСОБА_6 . У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_6 є рідною (єдинокровною) сестрою ОСОБА_1 , оскільки цей факт підтверджується копією акта про народження, копією свідоцтва про народження позивачки, висновком почеркознавчої експертизи, фото, показаннями свідків.

Постановою Київського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_5 .

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що факт перебування ОСОБА_1 у родинних стосунках із ОСОБА_6 не може підтверджуватися самими лише показаннями свідків. Показання свідків не можуть вважатися достатніми та достовірними доказами наявності між особами певних родинних відносин.

У копії актового запису не зазначено повного ім`я батька, зокрема, його прізвища та по батькові, або інших ідентифікаційних даних, з яких можна було б достовірно встановити, що саме ОСОБА_8 був батьком ОСОБА_6 . Інші передбачені законодавством документи, з яких можна було б встановити походження ОСОБА_6 від батька ОСОБА_8 (свідоцтво про народження, заява про визнання батьківства, рішення суду про встановлення факту батьківства тощо) відсутні.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У грудні 2022 року ОСОБА_5 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У касаційній скарзі заявник зазначив, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки щодо застосування норми права, саме статей 110 113 ЦПК України, у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2020 року у справі № 704/41/18, від 14 грудня 2022 року у справі № 394/85/21-ц, а також висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11 лютого 2022 року у справі № 947/22756/19.

У березні 2023 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_13 подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив, що позивачкою не доведений факт родинних зв`язків із ОСОБА_6 , а отже, висновки суду апеляційної інстанції є законними та обґрунтованими.

Позиція Верховного Суду

Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.

Обставини, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

10 лютого 1953 року ОСОБА_8 уклав шлюб зі ОСОБА_14 .

ІНФОРМАЦІЯ_4 народилась ОСОБА_1 , її батьками зазначені ОСОБА_8 та ОСОБА_16 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .

21 серпня 1975 року ОСОБА_17 та ОСОБА_1 уклали шлюб, і позивач змінила прізвище на « ОСОБА_1 ».

12 травня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області із заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначаючи, що вона є її сестрою.

Після смерті ОСОБА_6 відкрита спадкова справа № 51/2021 щодо майна померлої. Спадкоємцями, які бажають отримати спадщину після померлої є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям не видавалися за заявою ОСОБА_1 , яка повідомила нотаріуса про судовий спір.

Правове обґрунтування

Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Для спадкування за законом мають існувати чітко визначені юридичні факти, що підтверджують наявність: родинних відносин (певний ступінь споріднення зі спадкодавцем); сімейних відносин; відносин із утримання (перебування на утриманні спадкодавця спадкоємцем не менш як 5 років до часу відкриття спадщини).

Позитивні юридичні факти, тобто ті, які повинні існувати на час відкриття спадщини і можуть зумовлювати, за передбачених у ЦК України умов, виникнення права на спадкування за законом. Аналіз положень глави 68 ЦК України дозволяє стверджувати, що для спадкування за законом мають існувати чітко визначені юридичні факти, що підтверджують наявність: родинних відносин (певний ступінь споріднення зі спадкодавцем); квазіродинних відносин (усиновлення спадкоємця чи спадкодавця); сімейних відносин (шлюб зі спадкодавцем; проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як 5 років до часу відкриття спадщини); відносин із утримання (перебування на утриманні спадкодавця спадкоємцем не менш як 5 років до часу відкриття спадщини).

Чинне законодавство не містить вичерпного переліку засобів доказування, за допомогою яких має підтверджуватися факт родинних відносин, тому застосовуються загальні правила щодо доказів та обов`язків щодо доказування.

Відповідно до частин першої-другої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами першою-другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини другої статті 77, частин першої, п`ятої та шостої статті 81 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 638/15738/17 (провадження № 61-15921св19) зроблено висновок про те, що до заяви про встановлення факту родинних відносин, в якій зазначається мета, з якою заявник просить встановити цей факт, можуть додаватися не тільки такі письмові докази, як свідоцтва про народження, шлюб, смерть, актові записи про народження та смерть. Доказами, які підтверджують наявність цього юридичного факту також можуть бути: акти, анкети, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, рішення судів, ордери на вселення, обмінні ордери, погосподарські книги, виписки з домових книг та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб. Крім того, судами підлягають врахуванню довідки органів реєстрації актів цивільного стану про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану. Також мають враховуватися показання свідків, яким достовірно відомо про стосунки померлого із заявником. Цей перелік не є вичерпним.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Вирішуючи спір у частині позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин, апеляційний суд, належним чином дослідивши та надавши оцінку поданим сторонами доказам, дійшов обґрунтованого висновку про те, що матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 та померла ОСОБА_6 є дітьми одного батька - ОСОБА_8 , адже згідно з копією актового запису про народження ОСОБА_6 , складеного 17 липня 1951 року за № 33, ІНФОРМАЦІЯ_5 народилася / ОСОБА_6 /, матір`ю якої зазначено « ОСОБА_10 », а батьком « ОСОБА_8 ».

Поданий позивачкою висновок експерта від 03 червня 2021 року № 15024 про проведення почеркознавчої експертизи, на дослідження якого надано копію листа ОСОБА_8 до ОСОБА_10 (матері померлої ОСОБА_6 ) від 22 травня 1951 року, що починається і закінчується відповідно словами «г. Киев. 22го мая 1951 года. Здравствуй ОСОБА_10 и дочь ОСОБА_6! ... что неясно спрашивай отвечу.», та оригінали фотокарток, на звороті яких містяться зразки підпису ОСОБА_8 , не є належним доказом, що підтверджує наявність родинних зв`язків, оскільки авторство тексту на фотокартках не встановлювалося і відомо лише зі злів заінтересованої особи - ОСОБА_1 , що не відповідає критерію безсумнівності походження.

За таких обставин, апеляційний суд, установивши, що ОСОБА_1 не надала суду належних та допустимих доказів про те, що ОСОБА_6 є її сестрою, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про встановлення факту родинних зав`язків. Показання свідків також не можуть свідчити про походження померлої ОСОБА_6 від батька позивача ОСОБА_8 .

Проведення судом генетичної експертизи позивачем не заявлялося.

У касаційній скарзі заявниця зазначає, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки щодо застосування норми права, саме статей 110 113 ЦПК України, у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2020 року у справі № 704/41/18, від 14 грудня 2022 року у справі № 394/85/21-ц, а також вказано, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду від 11 лютого 2022 року у справі № 947/22756/19.

У постанові Верховного Суду від 25 вересня 2020 року у справі № 704/41/18 сформульований висновок про те, що якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви у його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, Верховний Суд у справі № 394/85/21-ц вказав на те, що висновок визнається неповним, коли експерт дослідив не всі подані йому об`єкти чи не дав вичерпних відповідей на порушені перед ним питання. Неясним вважається висновок, який нечітко викладений або має невизначений, неконкретний характер.Повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов`язані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Істотними можуть визнаватися, зокрема, порушення, які призвели до обмеження прав обвинуваченого чи інших осіб.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 у цій частині зводяться до того, що відповідач жодним належним доказом висновок експертів не спростував, клопотання про призначення експертизи не заявляв, а отже, поданий нею до суду висновок експерта від 03 червня 2021 року № 15024 про проведення почеркознавчої експертизи є належним та допустимим доказом.

Верховний Суд відхиляє такі доводи заявника, оскільки висновок експерта це лише один із можливих доказів у справі, якому суд зобов`язаний надати оцінку. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Крім цього, суд зобов`язаний також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Суд апеляційної інстанції на виконання завдань цивільного судочинства надав оцінку висновку експертизи, поданого позивачкою та визнав цей доказ неналежним, оскільки предметом дослідження експерта був рукописний текст, виконаний від імені ОСОБА_8 у технічній копії листа, датованого 22 травня 1951 року, та на чорно-білих фотокартках зі зразками почерку ОСОБА_8 у кількості 14 штук, що суперечить нормам законодавства України, які регулюють порядок проведення судових експертиз та експертних досліджень.

У постанові Верховного Суду від 11 лютого 2022 року у справі № 947/22756/19 сформульовано висновки про те, що доказами, що підтверджують факт родинних відносин, можуть бути документи, які підтверджують наявність цього юридичного факту (акти, анкети, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, рішення судів, ордери на вселення, обмінні ордери, погосподарські книги, виписки з домових книг та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб); довідки органів реєстрації актів цивільного стану про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану; пояснення свідків, яким достовірно відомо про взаємовідносини померлого із заявником. Зважаючи на викладене, необґрунтованими є доводи заявника про можливість підтвердження факту родинних відносин виключно письмовими доказами, оскільки такі обставини відповідно до норм процесуального права можуть бути встановлені і на підставі інших доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування і в своїй сукупності доводять обставини, на які посилається сторона.

У справі № 947/22756/19 визнаючи подані позивачем письмові докази (свідоцтва про шлюб, свідоцтво про народження, свідоцтва про смерть, свідоцтво про право на спадщину після смерті, фотографії, на яких зображені члени родини позивача декількох поколінь, відеозаписи зі святкування сімейних подій, показання свідків достатніми та достовірними доказами, суд надав їм оцінку в їх сукупності, які в своєму взаємозв`язку згідно з практикою ЄСПЛ щодо урахуванням принципу «балансу вірогідностей» підтверджують правдивість обставин, на які посилався позивач на обґрунтування своїх позовних вимог, а тому суди дійшли правильних висновків про доведеність родинних відносин між позивачем та померлою особою.

Верховний Суд відхиляє доводи заявника про те, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду від 11 лютого 2022 року у справі № 947/22756/19, оскільки такі доводи не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду оскаржуваного рішення апеляційного суду.

Доводи касаційної скарги про те, що суди не дослідили належним чином зібрані у справі докази фактично зводяться до переоцінки доказів у справі, а тому відхиляються Верховним Судом, оскільки за змістом статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями здійснювати переоцінку доказів при перегляді справ в порядку касаційного провадження.

Таким чином, доводи заявника, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли своє підтвердження.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваному рішенні, питання вичерпності висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що переглядається, судове рішення відповідає вимогам вмотивованості.

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 400 401 402 409 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний