Постанова

Іменем України

24 січня 2020 року

м. Київ

справа № 357/7385/17

провадження № 61-35351св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

третя особа - комунальне підприємство Білоцерківської міської ради «Житлово-експлуатаційна контора № 1»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Київської області від 05 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Сержанюка А. С., Журби С. О., Коцюрби О. П.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до ОСОБА_2 , третя особа - КП Білоцерківської міської ради «ЖЕК № 1», про зміну договору найму жилого приміщення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно ордеру №404 серії БЦ від 08 лютого 1982 року його мати ОСОБА_3 отримала право на зайняття квартири АДРЕСА_1 на сім`ю з чотирьох осіб: чоловіка - ОСОБА_4 та двох, на той час неповнолітніх дітей, сина - ОСОБА_1 та доньки - ОСОБА_5 ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

На цей час вказана квартира не приватизована, перебуває на балансі КП Білоцерківської міської ради «ЖЕК № 1», особовий рахунок відкрито на ім`я померлої ОСОБА_3

ОСОБА_1 зазначав, що після смерті матері ОСОБА_2 чинить йому перешкоди у користуванні житлом.

ОСОБА_1 просив:

змінити договір найму житлового приміщення квартири АДРЕСА_1 , зобов`язавши КП Білоцерківської міської ради «ЖЕК № 1» укласти з ним та ОСОБА_2 окремі договори найму користування кімнатами, житловою площею 15,3 кв. м та 7,90 кв. м, 11,9 кв. м;

всі підсобні приміщення, які складають окрему кухню, площею 7,40 кв. м, ванну кімнату - 2,60 кв. м, туалет - 1,20 кв. м, коридор - 11,20 кв. м залишити в загальному користуванні та вирішити питання відшкодування судових витрат.

У вересні 2017 року ОСОБА_2 звернулася із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , третя особа - КП Білоцерківської міської ради «ЖЕК № 1», про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 з 1994 року у спірній квартирі не проживає без поважних причин, комунальні послуги не сплачує, а тому на підставі статей 71 72 ЖК втратив право користування спірним житловим приміщенням.

ОСОБА_1 просила визнати ОСОБА_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 вересня 2017 року у складі судді Кошель Л. М., зустрічний позов ОСОБА_2 прийнято до спільного розгляду із первісним позовом ОСОБА_1 .

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 листопада 2017 року у складі судді: Кошель Л. М. позов ОСОБА_1 задоволено частково. Змінено договір найму житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1 . Зобов`язано КП Білоцерківської міської ради «ЖЕК № 1» укласти з ОСОБА_1 окремий договір найму житлового приміщення і відкрити на його ім`я окремий особовий рахунок на кімнату площею 11,50 кв. м. Відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки між сторонами відсутня згода щодо порядку користування спірною квартирою, а технічні характеристики квартири не мають застережень, передбачених ЖК, щодо укладення з ОСОБА_1 окремого договору найму житлового приміщення кімнати площею 11,50 кв. м, то такі вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню згідно статті 104 ЖК УРСР. Інші кімнати площею 15,30 кв. м та 7,90 кв. м залишаються у користуванні ОСОБА_2 та її малолітнього сина, що жодним чином не порушує їхніх прав. Підсобні приміщення мають використовуватися ними спільно. При цьому суд позбавлений можливості зобов`язати КП Білоцерківської міської ради «ЖЕК № 1» укласти з ОСОБА_2 окремий договір найму, оскільки від неї такі вимоги відсутні.

Суд першої інстанції вказав, що відсутні підстави для задоволення зустрічного позову, оскільки ОСОБА_1 зареєстрований у вказаній квартирі з 03 липня 1991 року, його мати ОСОБА_3 (наймач) та сестра ОСОБА_2 , за життя наймача, не оспорювали права користування позивачем цією квартирою, той порядок користування нею, про який зазначено у рішенні всіх влаштовував і здійснювався по взаємній згоді. ОСОБА_1 систематично відвідував квартиру, мав до неї безперешкодний доступ, тримав у ній свої речі. Про зміну порядку користування квартирою та не визнання прав позивача на користування нею відповідач заявила весною 2017 року після смерті їхньої матері ОСОБА_3 Особовий рахунок на квартиру до цього часу відкрито на ОСОБА_3 , ОСОБА_2 цього часу не виявила намірів визнати себе наймачем. ОСОБА_1 звернувся із позовом 23 червня 2017 року і ОСОБА_2 не довела факт відсутності ОСОБА_1 у спірній квартирі понад шість місяців поспіль після смерті наймача ОСОБА_3 та оголошення йому про зміну порядку користування спірною квартирою.

Додатковим рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 лютого 2018 року у складі судді: Кошель Л. М., зобов`язано КП Білоцерківської міської ради «ЖЕК № 1» укласти з ОСОБА_2 окремий договір найму житлового приміщення і відкрити на її ім`я окремий рахунок на кімнати площею 15,3 кв. м та 7,90 кв. м. Залишено у загальному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підсобні приміщення кухні, площею 7,40 кв. м, ванної кімнати - 2,60 кв. м, туалету - 1,20 кв. м, коридор - 11,20 кв. м.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що згідно прохальної частини позовної заяви ОСОБА_1 він просив суд змінити договір найму житлової квартири АДРЕСА_1 , зобов`язавши КП Білоцерківської міської ради «ЖЕК № 1» укласти з ОСОБА_2 окремий договір найму користування кімнатами, житловою площею 15,3 кв. м, 7,90 кв. м та 11,9 кв. м, та залишити в загальному користуванні підсобні приміщень, які складають окрему кухню, площею 7,40 кв. м, ванну кімнату - 2,60 кв. м, туалету - 1,20 кв. м, коридор - 11,20 кв. м. У рішенні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 листопада 2017 року вказані вимоги залишились не вирішеними, що є підставою для ухвалення додаткового рішення.

Вирішуючи по суті зазначені позовні вимоги, суд першої інстанції вказав, що у рішенні суду від 28 листопада 2017 року надано правову оцінку доводам сторін, а тому, з врахуванням необхідності укладення окремого рахунку щодо користування кімнатою площею 11,50 кв. м між ОСОБА_1 та КП Білоцерківської міської ради «ЖЕК № 1», то доцільним є і укладення окремого договору між ОСОБА_2 та КП Білоцерківської міської ради «ЖЕК № 1» щодо користування кімнатами площею 15,3 кв. м та 7,90 кв. м. У зв`язку з цим підсобні приміщення необхідно залишити у спільному користуванні.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Київської області від 05 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 листопада 2017 року та додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 лютого 2018 року скасоване та ухвалено нове рішення.

Первісний позов ОСОБА_1 залишено без задоволення. Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано ОСОБА_1 таким, що втратив право користування жилим приміщенням у кв. АДРЕСА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідно до статті 71 ЖК при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом. Створення власної сім`ї і проживання в іншій квартирі, не може бути визнано поважною причиною відсутності ОСОБА_1 понад шість місяців для збереження за ним права користування спірним житловим приміщенням. ОСОБА_1 не звертався до суду із заявою про продовження встановленого законом шестимісячного строку збереження за ним спірного жилого приміщення Оскільки ОСОБА_1 не проживав у спірній квартирі з 1994 року та відсутні будь-які поважні причини для збереження за ним права користування спірним житловим приміщенням, то позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню.

При відмові у задоволенні первісних позовних вимог про зміну договору найму жилого приміщення апеляційний суд вказав, що не можуть бути задоволенні вимоги первісного позову оскільки, ОСОБА_1 втратив право користування спірним жилим приміщенням. КП Білоцерківської міської ради «ЖЕК № 1» є третьою особою, а не відповідачем за заявленими вимогами.

При відхиленні доводів відзиву ОСОБА_1 про те, що він мав постійний вільний доступ до спірної квартири, кожної неділі приходив до житла, часто ночував та надавав матеріальну допомогу своїй матері, вона зберігала за ним право на житло, він приймав участь в похованні своїх батьків, ОСОБА_2 почала заперечувати його право користування спільною квартирою лише після смерті їх матері, колегія суддів визнала такими, що не є підставою для збереження за ОСОБА_1 права користування жилим приміщенням. Також апеляційний суд вказав, що не свідчить про право користування ОСОБА_1 спірним житлом надана його представником суду апеляційної інстанції довідка (а. с. 140), оскільки вона не є належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом по справі згідно положень статей 77-80 ЦПК України.

Аргументи учасників справи

У травні 2018 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на постанову апеляційного суду Київської області від 05 квітня 2018 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції. При цьому, посилався на те, що апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального та порушив норми процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 , хоча й проживав у квартирі, що належала вітчиму дружини, проте зберігав за собою право користування спірної квартири, а саме: мав ключі від квартири та вільно користувався нею; у його кімнаті знаходилась частина моїх особистих речей та спільно нажитих речей подружжя; на балконі зберігався його велосипед, яким позивач користувався, відвідував хвору матір, купляв ліки, носив передачі, приймав участь у похованні. Вказує, що мати зберігала право ОСОБА_1 на житло, що підтверджується довідкою управління соціального захисту населення № 3984 від 27 березня 2018 року про надання субсидії у період з травня 2015 року по серпень 2016 року з урахуванням 4 осіб зареєстрованих у житловому приміщенні. Проте апеляційний суд безпідставно визнав зазначену довідку як належний, недопустимий та недостовірний доказ. ОСОБА_1 зазначає, що він не був відсутнім у спірному житловому приміщенні більше шести місяців, а тому відсутні підстави для застосування статті 71 ЖК УРСР.

Вказує, що суд першої інстанції обґрунтовано залучив КП Білоцерківської міської ради «ЖЕК № 1» до участі у справі як третю особу та задовольнив позовні вимоги про зміну договору найму жилого приміщення.

Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, зупинено дію постанови апеляційного суду Київської області від 05 квітня 2018 року до закінчення її перегляду у касаційному порядку.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що згідно ордеру № 404 серії БЦ від 08 лютого 1982 року ОСОБА_3 (мати сторін) отримала право на зайняття квартири АДРЕСА_1 із сім`єю з чотирьох осіб: чоловіком ОСОБА_4 та дітьми ОСОБА_1 та ОСОБА_5

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ОСОБА_1 14 листопада 1992 року одружився із ОСОБА_6 та з 1994 року, з членами своєї родини, проживає у кв. АДРЕСА_2 , яка належить вітчиму дружини.

24 квітня 1999 року ОСОБА_7 уклав шлюб із ОСОБА_5 , яка змінила своє прізвище на « ОСОБА_5 », про що 15 червня 2004 року ВРАЦС Білоцерківського МУЮ Київської області видано подружжю повторне свідоцтво про одруження.

У квартирі АДРЕСА_1 на цей час зареєстровані позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_9 та її малолітній син ОСОБА_10 , 2004 року народження, квартира не приватизована, перебуває на балансі КП Білоцерківської міської ради ЖЕК № 1. Згідно технічного паспорту вказана квартира є трикімнатною, загальна площа 60,70 кв. м житлова 34,70 кв. м, всі житлові кімнати ізольовані площею 15,30 кв. м, 7,90 кв. м, 11,50 кв. м, має підсобні приміщення кухні, коридору, вбиральні, ванної кімнати, балкон, лоджію. Особовий рахунок на вказану квартиру було відкрито на ім`я наймача ОСОБА_3 і після її смерті ні на кого з повнолітніх членів сім`ї ОСОБА_1 чи ОСОБА_2 не переоформлено.

Після смерті наймача ОСОБА_3 між сторонами виник спір з приводу користування вказаною квартирою та її можливої приватизації, ОСОБА_2 заперечує право ОСОБА_1 на користування цим житлом.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно частини першої статті 71 ЖК Української РСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Відповідно до статті 72 ЖК Української РСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 490/12384/16-ц (провадження № 61-37646св18) зроблено висновок по застосуванню статей 71 72 ЖК Української РСР, який полягає в тому, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин. Саме на позивача процесуальний закон покладає обов`язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК Української РСР строки у жилому приміщенні без поважних причин, що позивач не довів. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.

Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_1 не звертався до суду із заявою про продовження встановленого законом шестимісячного строку збереження за ним спірного жилого приміщення. ОСОБА_1 не проживав в спірній квартирі з 1994 року та відсутні будь-які поважні причини для збереження за ним права користування спірним житловим приміщенням.

За таких обставин, апеляційний суд обґрунтовано задовольнив зустрічний позов та відмовив у задоволенні первісного позову.

Колегія суддів відхиляє аргумент касаційної скарги про те, що право ОСОБА_1 на житло, що підтверджується довідкою управління соціального захисту населення № 3984 від 27 березня 2018 року про надання субсидії у період з травня 2015 року по серпень 2016 року з урахуванням 4 осіб зареєстрованих у житловому приміщенні, яка подана до апеляційного суду, оскільки вказана довідка підтверджує оформлення кількості зареєстрованих осіб та отримання субсидії, а не право на квартиру.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржену постанову апеляційного суду без змін, поновити дію постанови апеляційного суду, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400 401 409 410 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Київської області від 05 квітня 2018 року залишити без змін.

Поновити дію постанови апеляційного суду Київської області від 05 квітня 2018 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков