№ 357/8310/19 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

08 червня 2022 року

м. Київ

справа № 357/8310/19

провадження № 61-3651св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода»,

відповідачі: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю агрокомплекс «Узин», державний реєстратор Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшина Марина Олександрівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду

від 18 лютого 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Ратнікової В. М., Борисової О. В., Невідомої Т. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» (далі - ТОВ «Олійникова Слобода») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю агрокомплекс «Узин» (далі - ТОВ Агрокомплекс «Узин»), державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної М. О. (далі - державний реєстратор) про визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішень про державну реєстрацію речових прав на майно, витребування земельних ділянок, внесення змін до договору оренди.

Позовну заяву мотивувало тим, що 05 червня 2013 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Ім. Котовського», яке у листопаді 2016 року змінило назву на ТОВ «Олійникова Слобода», укладений договір оренди землі б/н, за яким відповідач передала йому в оренду земельну ділянку площею 2,28 га, кадастровий номер 3220484400:03:005:0053, розташовану у межах Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області, строком на десять років. 16 червня 2014 року державний реєстратор провела державну реєстрацію права оренди на вказану земельну ділянку на підставі рішення за індексним номером 13806036.

Позивач вказував, що протягом усього часу дії договору оренди користується земельною ділянкою і належним чином сплачує орендну плату. Проте починаючи з лютого 2018 року відповідач вчиняє дії, спрямовані на позбавлення його права користування за договором оренди. За скаргою, поданою ОСОБА_1 та іншими особами до Міністерства юстиції України 28 лютого 2018 року, наказом від 15 березня 2018 року № 727/5 скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:03:005:0053 за ним.

05 березня 2018 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ Агрокомплекс «Узин» договір оренди б/н спірної земельної ділянки. Тому позивач звернувся до суду з позовом про визнання вказаного договору оренди недійсним. Після його звернення до суду, 04 грудня 2018 року ОСОБА_1 та

ТОВ Агрокомплекс «Узин» розірвали договір оренди від 05 березня 2018 року.

01 грудня 2018 року ОСОБА_1 , за власною заявою, що була посвідчена нотаріально, здійснила поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:03:005:0053 на дві земельні ділянки з площею по 1,14 га кожна, кадастрові номери: 3220484400:03:005:0072 та 3220484400:03:005:0073.

12 грудня 2018 року державний реєстратор прийняла рішення про державну реєстрацію права власності на сформовані внаслідок поділу спірні земельні ділянки за ОСОБА_1

10 грудня 2018 року ОСОБА_1 уклала договір оренди земельної ділянки, за яким передала в оренду ТОВ Агрокомплекс «Узин» обидві земельні ділянки з кадастровими номерами: 3220484400:03:005:0072 та 3220484400:03:005:0073.

13 грудня 2018 року державний реєстратор прийняла рішення про державну реєстрацію права оренди за ТОВ Агрокомплекс «Узин».

Позивач стверджував, що скасування Міністерством юстиції України рішення державного реєстратора про державну реєстрацію за ним права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:03:005:0053, що виникло на підставі договору оренди, не припинило це право і жодним чином не вплинуло на його дійсність.

ТОВ «Олійникова Слобода» поросило суд:

- визнати недійсним договір оренди землі від 10 грудня 2018 року б/н, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:03:00:0072, загальною площею 1,14 га, та земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:03:005:0073, загальною площею 1,14 га;

- скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки, загальною площею 1,14 га, кадастровий номер 3220484400:03:005:0072, індексний номер: 44575944 від 13 грудня 2018 року 08:27:07 та припинити право оренди ТОВ Агрокомплекс «Узин» на земельну ділянку, загальною площею 1,14 га, кадастровий номер 3220484400:03:005:0072, що виникло на підставі договору оренди землі від 10 грудня 2018 року б/н, укладеного між

ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин»;

- скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:03:005:0073, загальною площею 1,14 га, індексний номер: 44576000 від 13 грудня 2018 року 08:30:07, та припинити право оренди

ТОВ агрокомплекс «Узин» на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:03:005:0073, загальною площею 1,14 га, що виникло на підставі договору оренди землі від 10 грудня 2018 року б/н, укладеного між

ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин»;

- витребувати із незаконного володіння та користування ТОВ Агрокомплекс «Узин» на користь ТОВ «Олійникова Слобода» земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:03:005:0072, загальною площею 1,14 га, та земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:03:005:0073, загальною площею 1,14 га, які розташовані у межах Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області;

- внести зміни до договору оренди землі від 05 червня 2013 року б/н, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Олійникова Слобода».

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області

від 30 листопада 2020 року у задоволенні позову ТОВ «Олійникова Слобода» відмовлено.

Скасовано заходи забезпечення позову у справі № 357/8310/19, які застосовано ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 липня 2019 року у вигляді арешту:

- на земельну ділянку загальною площею 1,14 га, з кадастровим номером 3220484400:03:005:0072, що розташована на території Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1719192032204, власником якої є ОСОБА_1 ;

- на земельну ділянку загальною площею 1,14 га, з кадастровим номером 3220484400:03:005:0073, що розташована на території Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1719212432204, власником якої є ОСОБА_1 .

Додатковим рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 січня 2021 року заяву ТОВ Агрокомплекс «Узин» про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат задоволено.

Стягнуто з ТОВ «Олійникова Слобода» на користь ТОВ Агрокомплекс «Узин» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що наказом Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5 рішення державного реєстратора від 02 листопада 2015 року № 25761326 про реєстрацію права оренди за позивачем скасовано як таке, що було здійснено з порушенням вимог чинного законодавства. Тому будь-яких порушень закону при укладенні договору оренди земельної ділянки від 05 березня 2018 року судом не встановлено, у зв`язку із чим підстав визнавати його недійсним немає.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 лютого 2021 року зупинено апеляційне провадження у цивільній справі № 357/8310/19 за апеляційною скаргою ТОВ «Олійникова Слобода» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 листопада 2020 року у справі за позовом ТОВ «Олійникова Слобода» до ОСОБА_1 , ТОВ Агрокомплекс «Узин», державного реєстратора про визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішень про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння та користування і внесення змін до договору оренди землі до набрання законної сили рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у цивільній справі № 357/9440/20 за позовом

ТОВ «Олійникова Слобода» до Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_1 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , третя особа - ТОВ Агрокомплекс «Узин», про визнання незаконним і скасування наказу.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що позовні вимоги, заявлені у цій справі, а також позовні вимоги ТОВ «Олійникова Слобода» у справі № 357/9440/20 щодо визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5, яким, зокрема, було скасовано реєстрацію права оренди ТОВ «Олійникова Слобода» на спірну земельну ділянку, впливають на встановлення факту набуття позивачем права оренди на спірну земельну ділянку, тому наявні правові підстави для обов`язкового зупинення провадження у цій цивільній справі, оскільки об`єктивно неможливо її вирішити до вирішення цивільної справи № 357/9440/20.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У березні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 18 лютого 2021 року, у якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи. Суд не може послатись на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини справи, які є предметом судового розгляду. Необґрунтоване зупинення провадження у цій справі призводить до затягування строків розгляду справи і перебування в стані невизначеності учасників процесу.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У квітні 2021 року ТОВ «Олійникова Слобода» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін, як таку, що постановлена без порушень норм процесуального права.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

10 березня 2021 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу

ОСОБА_1 залишено без руху, надано час на усунення недоліків.

17 березня 2021 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із Ірпінського міського суду Київської області.

У квітні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 24 листопада 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Верховного Суду від 08 грудня 2021 року зупинено касаційне провадження у справі до закінчення перегляду Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі № 357/10397/19 (провадження № 61-5752сво21).

Ухвалою Верховного Суду від 08 червня 2022 року поновлено касаційне провадження у справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,280 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3220484400:03:005:0053, розташованої у межах Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

05 червня 2013 року між ТОВ «Олійникова Слобода» (орендар) та

ОСОБА_1 (орендодавець) укладений договір оренди землі б/н, згідно з яким ОСОБА_1 передала орендарю в оренду земельну ділянку площею 2,2800 га, кадастровий номер 3220484400:03:005:0053, строком на 10 років, зі сплатою орендної плати, яка нараховується та видається орендарем в розмірі 3 % від грошової оцінки земельної ділянки у грошовій, натуральній та відробітковій формах за добровільним рішенням власника земельної ділянки, що становить 1 262,88 грн.

Згідно з пунктом 37 договору оренди цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

16 червня 2014 року державний реєстратор прийняла рішення про державну реєстрацію права оренди за позивачем на земельну ділянку за індексним номером: 13806036.

15 березня 2018 року наказом Міністерства юстиції України № 727/5 задоволена колективна скарга громадян, зокрема і ОСОБА_1 , серед іншого скасовано рішення про державну реєстрацію права оренди за

ТОВ «Олійникова Слобода» на належну ОСОБА_1 земельну ділянку, кадастровий номер 3220484400:03:005:0053, яке було зареєстроване на підставі договору оренди від 05 червня 2013 року. Підставою для скасування рішення про державну реєстрацію права оренди на спірну земельну ділянку за ТОВ «Олійникова Слобода» стало звернення власників земельних ділянок до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України із скаргою, яка обґрунтована тим, що договори оренди із ТОВ «Олійникова Слобода» були зареєстровані за відсутності необхідних на те документів, зокрема, без підписаних власниками земельних ділянок договорів, заяв на вчинення реєстраційних дій, відповідних проплат за вчинення реєстраційних дій та інше.

Скасування іншого речового права ТОВ «Олійникова Слобода» на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:03:005:0053 здійснено державним реєстратором Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Чекригіним О. В. 15 березня 2018 року, індексний номер рішення: 40127608.

05 березня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» укладений договір оренди цієї ж земельної ділянки б/н, строком до 05 березня 2025 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень проведено державним реєстратором 15 березня 2018 року, індексний номер: 40137390.

27 липня 2018 року ТОВ Олійникова Слобода» звернулося до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом про визнання недійсним договору оренди землі від 05 березня 2018 року б/н, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин», та скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно.

04 грудня 2018 року ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» уклали договір про розірвання укладеного між ними договору оренди землі від 05 березня 2018 року.

12 грудня 2018 року державний реєстратор внесла до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про закриття об`єкта нерухомого майна - земельної ділянки площею 2,2800 га з кадастровим номером 3220484400:03:005:0053, індексний номер рішення: 44565847, підстава: поділ об`єкта нерухомого майна, заява про розподіл земельної ділянки, серія та номер: 3151, виданий 01 грудня 2018 року приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Дерун К. А.

ОСОБА_1 здійснила поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:03:005:0053 на дві земельні ділянки площею по 1,14 га кожна (кадастрові номери: 3220484400:03:005:0072, 3220484400:03:005:0053).

10 грудня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» укладений договір оренди земельних ділянок з кадастровими номерами: 3220484400:03:005:0072 та 3220484400:03:005:0073, площею по 1,1400 га кожна ділянка.

13 грудня 2018 року державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію права оренди за ТОВ Агрокомплекс «Узин».

25 квітня 2019 року ТОВ «Олійникова Слобода» направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) про внесення змін до договору оренди землі

від 05 червня 2013 року б/н, у якій, посилаючись на істотні зміни договору оренди, вважає, що є підстави для внесення змін у частині, що ідентифікують об`єкт оренди, а саме: кадастрових номерів та площі орендованих земельних ділянок, сформованих внаслідок поділу земельної ділянки, яка була першочергово передана в оренду товариству; документів, які підтверджують право власності орендодавця на такі земельні ділянки; нормативної грошової оцінки кожної із земельних ділянок та залежного від неї розміру орендної плати.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Визначеним вимогам закону ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Метою зупинення провадження у справі згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.

З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи.

Отже, необхідність у зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у цій справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.

Разом із тим, необхідно враховувати, що відповідно до пункту 6 частини першої статі і 251 ЦПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

У постанові Верховного Суду України 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1367цс15 зазначено, що «зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. У справі, яка переглядається, суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо правомірності звільнення з роботи позивача. Проте, вирішуючи питання про зупинення провадження у справі, яка переглядається, суд на порушення вимог пункту 4 частини першої статті 201 ЦПК України не вказав конкретну іншу справу та обставину, до вирішення якої зупиняється провадження у справі, у чому саме полягає взаємозв`язок предметів розгляду інших справ, а також у чому полягає передбачена законом неможливість розгляду зазначеної справи до розгляду іншої справи, та зупинив провадження у справі усупереч принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду справи. При цьому суди взагалі не аналізували та не встановлювали у визначеному законом порядку, чи дійсно від наслідку розгляду іншої справи залежить прийняття рішення у зазначеній цивільній справі».

Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 01 лютого 2017 року у справі № 6-1957цс16.

Згідно з частинами першою - третьою, шостою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Апеляційний суд у цій справі, на порушення вимог пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, зазначивши конкретну іншу справу, до вирішення якої зупиняється провадження у справі, в якій встановлюються обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, не врахував, що про наявність спору щодо законності наказу Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5 позивачу було відомо ще до звернення з позовом у цій справі, проте при розгляді справи судом першої інстанції такого клопотання, з урахуванням вимог частини третьої статті 210 ЦПК України, не заявляв.

За таких обставин, апеляційний суд зробив помилковий висновок про зупинення провадження і оскаржена ухвала апеляційного суду перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Отже, зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що висновок апеляційного суду про зупинення апеляційного провадження до вирішення питання щодо законності наказу Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5 у справі № 357/9440/20 є помилковим з огляду на те, що, розглянувши клопотання позивача про зупинення апеляційного провадження та, зупинивши апеляційне провадження на підставі пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, апеляційний суд припустився порушень зазначених норм процесуального права.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 357/10397/19 (провадження № 61-5752сво21).

За вказаних обставин колегія суддів приймає доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною третьою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд

є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

При вирішенні клопотання щодо зупинення апеляційного провадження на підставі пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, суд має враховувати приписи статті 367 ЦПК України, якою регламентується межі розгляду справи судом апеляційної інстанції й не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Оскаржувана постанова апеляційного суду не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, тому колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, скасувати постанову апеляційного суду та передати справу для продовження розгляду.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПКУкраїни, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 18 березня 2021 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

скарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець