Постанова

Іменем України

31 березня 2021 року

м. Київ

справа № 357/8533/19

провадження № 61-5165св20

ВерховнийСуд у складі колегіїсуддів Першоїсудової палатиКасаційного цивільногосуду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне підприємстве «Продакшн-Студія «Барбос»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 , подану через адвоката Гордова Миколу Миколайовича, на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду від 19 листопада 2019 року у складі судді Кошель Л. М.та постанову Київського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Саліхова В. В Шахової О. В., Вербової І. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства «Продакшн-Студія «Барбос» (далі - ПП «Продакшн-Студія «Барбос») про захист прав споживача, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення штрафних санкцій.

Позов мотивований тим, що відповідач порушив умови договору поставки та монтажу світлопрозорої металоконструкції від 29 червня 2017ь року, укладеного між сторонами.

19 листопада 2019 року на електронну адресу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшла копія відповіді на відзив від імені представника ОСОБА_1 - адвоката Гордова М. М., в якій була вимога позовного змісту про визнання недійсним другого речення пункту 8.8 договору як такого, що суперечить закону та клопотання про поновлення строку на подання такої заяви з тих підстав, що позивач не міг включити відповідну вимогу до позовної заяви, оскільки посилання на вказаний пункт договору представник відповідача здійснив лише у відзиві на позов, з яким він ознайомився в суді 05 листопада 2019 року.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанції

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 листопада 2019 року, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року, відмовлено представнику позивача в поновленні пропущеного процесуального строку на подання заяви про збільшення позовних вимог, зміну підстав та предмета позову. Заяву в частині про збільшення позовних вимог, зміну підстав та предмета позову залишено без розгляду.

Залишивши заяву без розгляду, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позовна вимога викладена у відповіді на відзив не відповідає формі і змісту, визначених у статті 175 ЦПК України, та за своєю суттю є заявою про збільшення позовних вимог, а також зміну підстав та предмета позову, та повинна бути подана не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі. Суд не вбачав поважних причин для поновлення стороні позивача пропущеного процесуального строку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2020 року ОСОБА_1 , через адвоката Гордова М. М., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду від 19 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року, просив оскаржувані судові рішення скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними, ухвалені з порушенням норм процесуального права.

Вказав, що відповідно до поданої заяви позивач не збільшував позовні вимоги і не змінював підстави та предмет позову.

Суд першої інстанції помилково не застосував частину третю статті 199 ЦПК України, оскільки позивач згідно з цією статтею має право до закінчення підготовчого провадження подати заяву про визнання недійсним повністю чи у певній частині пов`язаного з предметом спору правочину, який суперечить закону.

Строк на подання відповідної заяви позивач не пропустив, оскільки в порушення норм процесуального права справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, тобто підготовчого засідання і не могло бути.

Суд першої інстанції помилково відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, оскільки позовна вимога, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог про стягнення пені в розмірі 4 123 824,75 грн, значно перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому суд першої інстанції повинен був постановити ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Суд апеляційної інстанції на ці порушення не звернув уваги.

Аргументи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду від 07 серпня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Перше судове засідання призначене на 23 вересня 2019 року.

Суд першої інстанції встановив, що 19 листопада 2019 року на електронну адресу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшла копія відповіді на відзив від імені представника ОСОБА_1 - адвоката Гордова М. М., в якій була вимога позовного змісту про визнання недійсним другого речення пункту 8.8 договору, як такого, що суперечить закону та клопотання про поновлення строку на подання такої заяви з тих мотивів, що позивач не міг включити відповідну вимогу до позовної заяви, оскільки посилання на вказаний пункт договору представник відповідача здійснив лише у відзиві на позов, з яким він ознайомився в суді 05 листопада 2019 року.

Зазначена відповідь за своєю суттю містить вимоги про збільшення позовних вимог, зміну предмету та підстав позову.

Суд апеляційної інстанції встановив, що у цій справі вже проведено судове засідання 23 вересня 2019 року, а вищевказана заява представника позивача подана із пропуском строку.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У травні 2020року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду, зокрема, малозначних справ.

Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Відповідно до частини п`ятої статті 274 ЦПК України суд відмовляє у розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження або постановляє ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, якщо після прийняття судом до розгляду заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог або зміни предмета позову відповідна справа не може бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 277 ЦПК України, якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням. Якщо відповідач не подасть у встановлений судом строк такі заперечення, він має право ініціювати перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у випадку, якщо доведе, що пропустив строк з поважних причин.

Згідно з матеріалами справи позивач просив зобов`язати відповідача належним чином в повному обсязі виконати зобов`язання за договором поставки та монтажу світлопрозорої металоконструкції від 29 червня 2017 року № 29/06/2017 та стягнути пеню згідно з пунктом 5.3 договору в розмірі 219 039,66 грн.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду від 07 серпня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Перше судове засідання призначене на 23 вересня 2019 року.

20 серпня 2019 року представник позивача - адвокат Гордов М. М. подав заяву про зміну підстав та збільшення розміру позовних вимог, просив зобов`язати відповідача належним чином в повному обсязі виконати зобов`язання за договором поставки та монтажу світлопрозорої металоконструкції від 29 червня 2017 року № 29/06/2017 та стягнути пеню в розмірі 4 123 824,75 грн (Т.1, а. с. 59 - 63).

Судове засідання, призначене на 23 вересня 2019 року, суд відклав розгляд справи на 05 листопада 2019 року ( Т.1, а. с. 67 ).

Судове засідання, призначене на 05 листопада 2019 року, суд відклав розгляд справи на 19 листопада 2019 року ( Т.1, а. с. 142-143).

15 листопада 2019 року представника позивача - адвокат Гордова М. М. подав заяву про зміну підстав та збільшення розміру позовних вимог, просив зобов`язати відповідача належним чином в повному обсязі виконати зобов`язання за договором поставки та монтажу світлопрозорої металоконструкції від 29 червня 2017 року № 29/06/2017 та стягнути пеню згідно з пунктом 5.3 договору в розмірі 4 123 824,75 грн (Т.1, а.с.145-149).

Відповідно до змісту ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 листопада 2019 року, яку оскаржує заявник і яка відсутня в Єдиному державному реєстрі судових рішень, заяву представника позивача - адвоката Гордова М. М. від 20 серпня 2019 року про зміну підстав та збільшення розміру позовних вимог від 20 серпня 2019 року суд прийняв до розгляду.

За змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Крім того, особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги (принцип диспозитивності цивільного судочинства).

Відповідно до частини третьої статті 199 ЦПК України, якщо позивачем до закінчення підготовчого провадження подано заяву про визнання недійсним повністю чи у певній частині пов`язаного з предметом спору правочину, який суперечить закону, суд надає відповідачу, іншим учасникам справи час на підготовку своїх пояснень та заперечень з приводу поданої заяви.

Згідно з частиною третьою статті 264 ЦПК України, ухвалюючи рішення у справі, суд, за заявою позивача, поданою до закінчення підготовчого провадження, може визнати недійсним повністю чи у певній частині пов`язаний із предметом спору правочин, який суперечить закону, якщо позивач доведе, що він не міг включити відповідну вимогу до позовної заяви із не залежних від нього причин.

Суд апеляційної інстанції встановив, що 19 листопада 2019 року на електронну адресу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшла копія відповіді на відзив від імені представника ОСОБА_1 - адвоката Гордова М. М., в якій була вимога позовного змісту про визнання недійсним другого речення пункту 8.8 договору, як такого, що суперечить закону та клопотання про поновлення строку на подання такої заяви з тих мотивів, що позивач не міг включити відповідну вимогу до позовної заяви, оскільки посилання на вказаний пункт договору представник відповідача здійснив лише у відзиві на позов, з яким позивач ознайомився в суді 05 листопада 2019 року.

Верховний Суд зазначає, що представник позивача - адвокат Гордов М. М. у відповіді на відзив, посилаючись на частину третю статті 199, частину третю статті 264 ЦПК України, просив поновити строк на подання заяви про визнання недійсним у певній частині пов`язаного з предметом спору правочину, який суперечить закону, ухвалюючи рішення у справі визнати недійсним друге речення пункту 8.8 договору, як таке, що суперечить статті 520, частині першій статті 838 ЦК України, частині другій статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» ( Т.1, а. с. 153-156).

Системне тлумачення положень частини третьої статті 199, частини третьої статті 264 ЦПК України дає підстави Верховному Суду дійти висновку, що заява про визнання недійсним повністю чи у певній частині пов`язаного з предметом спору правочину, який суперечить закону, яку має право подати позивач відповідно до вказаних положень цивільного процесуального закону, за змістом є новою вимогою, отже, її зміст має відповідати статті 175 ЦПК України.

Крім того, позивач має подати вказану заяву у строк, визначений цивільним процесуальним законом.

Згідно з пунктом 2 частини другої, частиною третьою статті 49 ЦПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу: позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Згідно з пунктами 6, 7 частини другої статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані: виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до частин першої-третьої статті 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

Системний аналіз положень статей 49 279 ЦПК України дає підстави стверджувати, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, то зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі, оскільки підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

Посилання в касаційній скарзі на те, що оскільки суд першої інстанції не постановив ухвалу про розгляд справи за правилами загальними позовного провадження, підготовче провадження у справі не було призначено, то позивач не пропустив, визначений частиною третьої статті 199, частиною третьою статті 264 ЦПК України, строк на подання відповідної заяви, Верховний Суд відхиляє з огляду на норми цивільного процесуального закону, які регулюють процесуальні дії позивача з урахуванням ухвалених судом судових рішень, звертаючи увагу, що позивач має виконувати процесуальні дії, зокрема щодо розпоряджатися своїми процесуальними правами, у встановлені законом строки.

З огляду на викладене, Верховний Суд зазначає, що залишивши заяву без розгляду, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, що позовна вимога викладена у відповіді на відзив не відповідає формі і змісту, визначених у статті 175 ЦПК України, оскільки за змістом є заявою про збільшення позовних вимог, зміну підстав або предмета позову, яка повинна бути подана не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі, яке відбулося 23 вересня 2019 року. Крім того, суд апеляційної інстанції обгрунтовано погодився з висновками суду першої інстанції про залишення заяви представника позивача без розгляду, врахувавши подання заяви ним з порушенням строків передбачених статтею 49 ЦПК України та без зазначення поважних причин для їх поновлення.

Верховний Суд зауважує, що спір стосується виконання умов договору, щодо якого відповідно до частини третьої статті 199 ЦПК України представник позивача подав заяву про визнання недійсним його пункту, тому погоджується з висновком судів, що позивач не виклав поважні причини для поновлення відповідного строку.

Верховний Суд зазначає, що не оцінює дії суду щодо розгляду вказаної справи у спрощеному позовному провадженні після прийняття ним до розгляду збільшених позовних вимог, оскільки таке питання не є предметом касаційного перегляду, проте зауважує, що учасники процесу мають засоби захисту своїх прав відповідно до цивільного процесуального закону, якими можуть скористатися, зокрема подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; (статті 43 182 ЦПК України), подати позов і просити суд об`єднати в одне провадження декілька справ ( стаття 182 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів, а зводяться до незгоди з судовими рішеннями у справі, власного тлумачення норм процесуального права, проте з урахуванням викладених у цій постанові висновків не дають підстав для їх скасування, оскільки Верховний Суд не встановив, що доводи свідчать про порушення права особи на доступ до суду.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану через адвоката Гордова Миколу Миколайовича, залишити без задоволення.

Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду від 19 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко