Постанова

Іменем України

13 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 357/8994/18

провадження № 61-6152св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - приватне орендне сільськогосподарське підприємство «Сидори»,

відповідачі: ОСОБА_1 , товариство з обмеженою відповідальністю «Еліта-2010», державний реєстратор комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Юлія Юріївна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду

від 18 березня 2021 рокуу складі колегії суддів: Верланова С. М., Мережко М. В., Савченка С. І.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року приватне орендне сільськогосподарське підприємство «Сидори» (далі - ПОСП «Сидори») звернулось до суду із позовом до

ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Еліта-2010»

(далі - ТОВ «Еліта-2010»), державного реєстратора комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю. Ю. про визнання недійсним договору оренди, скасування рішення про державну реєстрацію права на нерухоме майно та припинення права оренди.

Позов мотивовано тим, що відповідно до договору оренди землі № б/н від

11 грудня 2013 року, у позивача в оренді перебувала, належна ОСОБА_1 , земельна ділянка площею 2,838 га з кадастровим номером 3220486000:04:011:0036, яка знаходиться у межах Сидорівської Білоцерківського району Київської області. Строк оренди - 10 років.

Державна реєстрація права оренди за ПОСП «Сидори» проведена державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Набок В. М., згідно рішення від 28 січня 2016 року за індексним номером 27981514.

З відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ПОСП «Сидори» стало відомо, що орендована ним у ОСОБА_1 земельна ділянка передана в оренду іншій особі - ТОВ «Еліта-2010», про що укладений договір оренди землі № 5 від 05 березня 2018 року, право оренди за яким зареєстроване відповідно до рішення державного реєстратора комунального підприємства Великодимерської селищної ради Мироненко Ю. Ю. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди, індексний номер 40138678 від 15 березня 2018 року 21:54:52.

Вважало, що такі дії ОСОБА_1 суперечать частині першій статті 792 ЦК України, пункту «б» частини першої статті 95 ЗК України, статям 13, 24, 25, 31 Закону України «Про оренду землі» № 161-ХІV від 08 жовтня 1998 року та умовам договору оренди землі № б/н від 11 грудня 2013 року, у зв`язку із чим, на підставі частини першої статті 215 ЦК України договір оренди землі № 5 від

05 березня 2018 року має бути визнаним недійсним.

В свою чергу, рішення державного реєстратора комунального підприємства Великодимерської селищної ради Мироненко Ю. Ю. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди, індексний номер 40138678 від 15 березня 2018 року 21:54:52 відповідно до частини другої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»

№ 1952-IV від 01 липня 2004 року та у зв`язку із порушенням статей 10, 19, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV має бути скасоване.

ПОСП «Сидори» просило:

1) визнати недійсним договір оренди землі № 5 від 05 березня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Еліта-2010» щодо земельної ділянки площею 2,838 га з кадастровим номером 3220486000:04:011:0036;

2) скасувати рішення державного реєстратора комунального підприємства Великодимерської селищної ради Мироненко Ю. Ю. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди, індексний номер 40138678 від 15 березня 2018 року 21:54:52 та припинити право оренди ТОВ «Еліта-2010» на земельну ділянку площею 2,838 га з кадастровим номером 3220486000:04:011:0036, яке виникло на підставі договору оренди землі № 5 від 05 березня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Еліта-2010»;

3) стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ТОВ «Еліта-2010» та комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» на користь ПОСП «Сидори» судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 жовтня 2020 року позовні вимоги залишено без задоволення.

Рішення суду мотивовано тим, що будь-яких порушень Закону, при укладенні договору оренди земельної ділянки № 5 від 05 березня 2018 року, судом не встановлено, в зв`язку із чим, підстав визнавати його недійсним немає та те, що сплив строку передбаченого частиною першою статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»

№ 1952-IV від 01 липня 2004 року, не є підставою для відмови у державній реєстрації прав, а на момент, ухвалення рішення державного реєстратора комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю. Ю., індексний номер: 40138678 від 15 березня 2018 року, 21:54:52, в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, запис про право оренди ПОСП «Сидори» на земельну ділянку з кадастровим номером 3220486000:04:011:0036, що знаходиться в межах Сидорівської сільської ради, загальною площею 2,838 га, у ПОСП «Сидори», був скасований, суд дійшов висновку, що позов ПОПС «Сидори» слід залишити без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ПОСП «Сидори» - адвокат Тетеря С. І. оскаржила його в апеляційному порядку.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 березня 2021 року зупинено апеляційне провадження у справі № 357/8994/18 до набрання законної сили рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у цивільній справі № 357/3844/20.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що існує об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення справи № 357/3844/20, в якій судом встановлюються обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення, та які мають значення для правильного вирішення спору.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

14 квітня 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 18 березня 2021 року та передати справу на розгляд до Київського апеляційного суду.

Касаційна скарга, мотивована тим, що судом апеляційної інстанції неповно з?ясовано обставини справи, помилково встановлено доведеність неможливості подальшого розгляду справи чим порушено процесуальні норми права. Апеляційний суд дійшов помилкового висновку про подібність правовідносин в цій справі та в справі № 357/3844/20, в результаті чого безпідставно зупинив провадження у справі, що спричинило перешкоду у подальшому розгляді справи, не надавши достатнього мотивування такого зупинення.

Доводи інших учасників справи

14 червня 2021 року ПОСП «Сидори» подало до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду від

18 березня 2021 року - без змін.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.

02 листопада 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2021 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини справи

Згідно із Державним актом на право власності на землю, серії Р2 № 356275 від 24 червня 2003 року, ОСОБА_1 належить земельна ділянка, яка має площу 2,838 га, кадастровий номер 3220486000:04:011:0035 та знаходиться в межах Сидорівської сільської ради Білоцерківського району.

11 грудня 2013 року ОСОБА_1 та ПОСП «Сидори» уклали Договір оренди землі № б/н.

Відповідно до Акта приймання-передачі земельної ділянки № б/н від 28 січня 2016 року, «орендодавець ОСОБА_1 з одного боку, передає, а орендар ПОСП «Сидори» в особі директора Устименка В. С., який діє на підставі Статуту, з другого, приймає в строкове платне користування на умовах оренди земельну ділянку, кадастровий номер 3220486000:04:011:0035, що знаходиться в межах землекористування Сидорівської сільської ради, загальною площею 2,838 га, у тому числі рілля 2,838 га».

28 січня 2016 року, державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Набоком В. М. ухвалено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 27981514 та внесено запис про інше речове право № 13042247 від

26 січня 2016 року, а саме про право оренди земельної ділянки за ПОСП «Сидори», що виникло згідно з Договором оренди землі № б/н від 11 грудня

2013 року.

Відповідно до видаткового касового ордеру від 05 вересня 2017 року,

ОСОБА_1 отримав 9 000 грн.

05 березня 2018 року ОСОБА_1 та ТОВ «Еліта-2010» уклали договір оренди земельної ділянки № 5.

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 131600338 від 20 липня 2018 року, за рішенням Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України № 40128149, запис про інше речове право № 13042247 скасований 15 березня 2018 року.

15 березня 2018 року о 21:54:52 год. державним реєстратором комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю. Ю. ухвалено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 40138678 та внесено запис про інше речове право № 25262602 від 05 березня 2018 року, а саме про право оренди земельної ділянки за ТОВ «Еліта-2010», що виникло згідно з Договором оренди земельної ділянки № 5 від 05 березня 2018 року.

26 листопада 2018 року, приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Дудником І. В., засвідчений підпис Кубенка М. Г. у заяві, яка адресована за місцем вимоги, всім кого це стосується, в якій вона просила розділити земельну ділянку з кадастровим номером 3220486000:04:011:0036 на дві нові, площею 1,419 га, кожна.

11 грудня 2018 року о 18:29:55 год., державним реєстратором Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Іллюшиною М. О., ухвалено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 44547657 та внесено запис про право власності № 29386711 від

07 грудня 2018 року, за яким ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,419 га з кадастровим номером 3220486000:04:011:0040.

10 грудня 2018 року ОСОБА_1 та фермерське господарство «Дари Ланів» уклали договір оренди земельної ділянки № 23С.

14 грудня 2018 року о 10:01:30 год., державним реєстратором Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Іллюшиною М. О., ухвалено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 44606792 та внесено запис про інше речове право № 29441318 від 10 грудня 2018 року, а саме про право оренди земельної ділянки за ФГ «Дари Ланів», на земельну ділянку з площею 1,419 га та кадастровим номером 32200486000:04:011:0040, що виникло згідно з договором оренди земельної ділянки № 23С від 10 грудня 2018 року.

11 грудня 2018 року о 18:34:41 год., державним реєстратором Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Іллюшиною М. О., ухвалено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 44547728 та внесено запис про право власності № 29386769 від

07 грудня 2018 року, за яким ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,419 га з кадастровим номером 3220486000:04:011:0039.

10 грудня 2018 року ОСОБА_1 та ФГ «Пролісок» уклали договір оренди земельної ділянки № 23С.

14 грудня 2018 року о 09:55:12 год., державним реєстратором Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Іллюшиною М. О., ухвалено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 44606487 та внесено запис про інше речове право № 29440995 від 10 грудня 2018 року, а саме про право оренди земельної ділянки за ФГ «Пролісок», на земельну ділянку з площею 1,419 га та кадастровим номером 32200486000:04:011:0039, що виникло згідно з Договором оренди земельної ділянки № 23С від 10 грудня 2018 року.

У провадженні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області перебуває цивільна справа № 357/3844/20 за позовом ПОСП «Сидори» про визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України від

15 березня 2018 року № 728/5, яким, зокрема, скасовано реєстрацію права оренди ПОСП «Сидори» на спірну земельну ділянку.

Зі змісту рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від

12 жовтня 2020 року, про перегляд якого подано апеляційну скаргу, вбачається, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив із того, що на момент прийняття державним реєстратором спірного рішення запис в Державному реєстрі прав на нерухоме майно запис про право оренди ПОСП «Сидори» на спірну земельну ділянку було скасовано згідно з рішенням Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 40128149.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Надаючи оцінку аргументам, наведеним у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить із такого.

Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та статті 10 ЦПК України зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини зауважив, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватись із урахуванням обставин справи та таких критеріїв як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також важливості спору для заявника (рішення від 20 червня 2000 року у справі «FRYDLENDER v. FRANCE», заява № 30979/96, § 43).

За правилами частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у складі Об?єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 357/10397/19 (провадження

№ 61-5752сво21), відступаючи від висновків Верховного Суду, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2021 року у справі № 357/9123/18 (провадження № 61-4806св21), зробив такі висновки.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Метою зупинення провадження у справі згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.

З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи.

Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.

Разом із тим, необхідно враховувати, що відповідно до пункту 6 частини першої статі і 251 ЦПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

У постанові Верховного Суду України 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1367цс15 зазначено, що «зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. В справі, яка переглядається, суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо правомірності звільнення з роботи позивача. Проте, вирішуючи питання про зупинення провадження у справі, яка переглядається, суд на порушення вимог пункту 4 частини першої статті 201 ЦПК України не вказав конкретну іншу справу та обставину, до вирішення якої зупиняється провадження у справі, у чому саме полягає взаємозв`язок предметів розгляду інших справ, а також у чому полягає передбачена законом неможливість розгляду зазначеної справи до розгляду іншої справи, та зупинив провадження у справі усупереч принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду справи. При цьому суди взагалі не аналізували та не встановлювали у визначеному законом порядку, чи дійсно від наслідку розгляду іншої справи залежить прийняття рішення у зазначеній цивільній справі».

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від

01 лютого 2017 року в справі № 6-1957цс16.

Згідно з частинами першою - третьою, шостою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Апеляційний суд у даній справі на порушення вимог пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, зазначивши конкретну іншу справу, до вирішення якої зупиняється провадження у справі, в якій встановлюються обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, не врахував, що про наявність спору щодо законності наказу Міністерства юстиції України

від 15 березня 2018 року № 728/5 позивачу було відомо ще до звернення з позовом у цій справі, проте при розгляді справи судом першої інстанції такого клопотання, з урахуванням вимог частини третьої статті 210 ЦПК України, не заявляв.

За таких обставин, апеляційний суд зробив помилковий висновок про зупинення провадження і оскаржена ухвала апеляційного суду перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Отже, зважаючи на викладене, Верховний Суд вважає, що висновки апеляційного суду про зупинення апеляційного провадження до вирішення питання щодо законності наказу Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 728/5 у справі № 357/3844/20 є помилковим з огляду на те, що, розглянувши клопотання позивача про зупинення апеляційного провадження та, зупинивши апеляційне провадження на підставі пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, апеляційний суд припустився порушень зазначених норм процесуального права.

За вказаних обставин Верховний Суд приймає аргументи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази або необґрунтовано відхилив клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадку скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

У зв`язку із наведеним, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржена ухвала апеляційного суду - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до апеляційного суду.

Керуючись статтями 400 406 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 18 березня 2021 року скасувати, справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев В. М. Коротун М. Ю. Тітов