Постанова
Іменем України
03 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 359/10588/15-ц
провадження № 61-3735св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,
суб`єкт оскарження - старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Голяченко Іван Павлович,
заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Департамент державної виконавчої служби міністерства юстиції України, відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду
від 16 січня 2019 року у складі колегії суддів: Болотова Є. В.,
Лапчевської О. Ф., Рубан С. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою про визнання неправомірними дій щодо складення довідки-розрахунку заборгованості
зі сплати аліментів, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області.
Скаргамотивована тим, що постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Бориспільського міського управління юстиції (далі - ВДВС Бориспільського МУЮ) від 10 жовтня 2016 року було відкрито виконавче провадження № 52592820 за виконавчим листом, виданим Бориспільським міськрайонним судом Київської області щодо примусового виконання рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 квітня 2016 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 17 червня 2016 року, яким стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей на користь ОСОБА_2 .
Зазначав, що після отримання вказаної копії постанови та довідки-розрахунку суми аліментів за період з 09 листопада 2015 року по 31 грудня 2016 року ним було добровільно на картковий рахунок ОСОБА_2 сплачено з 29 грудня 2016 року по 27 січня 2017 року аліменти у загальному розмірі 32 280,28 грн.
У подальшому постановою державного виконавця від 19 лютого 2018 року було передано виконавче провадження № 52592820 для подальшого виконання дій до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (далі - відділ примусового виконання рішень Управління ДВС Головного ТУЮ у Київській області).
20 лютого 2018 року старшим державним виконавцем Голяченком І. П. було складено довідку-розрахунок заборгованості зі сплати аліментів за період
з 09 листопада 2015 року по 01 січня 2017 року з посиланням на декларацію про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за період 2015, 2016 роки, відповідно до якої заборгованість зі сплати аліментів складала 568 580,62 грн.
Вважав, що вказаний розрахунок державного виконавця не відповідає вимогам діючого законодавства, оскільки при здійсненні такого розрахунку останній зобов`язаний був враховувати виключно ті дані про доходи,
які вказані у розділі 11 декларації про майно «Доходи, у тому числі подарунки», проте йому було нараховано аліменти на грошові активи, вказані у розділі 12 декларації про майно «Грошові активи», що за своїм визначенням належать не лише до різних розділів декларування, а й за своєю правовою природою не є доходами у розумінні вимог статті 195 СК України
та постанови Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146.
Крім того зазначав, що державний виконавець не повідомляв його про проведення розрахунку заборгованості, чим, як він вважав, позбавив можливості надати пояснення та докази походження задекларованих грошових активів, а також не перевірив та не врахував, що він, як депутат, здійснює декларування не лише своїх доходів та активів, а і членів сім`ї.
Вважав, що державним виконавцем допущено грубе порушення Закону України «Про виконавче провадження» щодо перевірки законності
та об`єктивності даних доходів його як боржника, відрахування аліментних платежів та складання довідки-розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 20 серпня 2018 року.
З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив суд визнати неправомірними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного ТУЮ у Київській області Голяченка І. П. при виконанні виконавчого провадження № 52592820
у частині складення ним довідки-розрахунку заборгованості зі сплати аліментів за період з 09 листопада 2005 року по 01 січня 2017 року
від 20 лютого 2018 року № 779.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області
від 21 травня 2018 року у складі судді Муранової-Лесів І. В. скаргу
ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано неправомірними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного ТУЮ у Київській області Голяченка І. П. при примусовому виконанні виконавчого провадження № 52592820 у частині видачі довідки-розрахунку заборгованості зі сплати аліментів за період з 09 листопада 2015 року
по 01 січня 2017 року від 20 лютого 2018 року № 779.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, видачу боржнику довідки-розрахунку здійснено з порушенням положень частин четвертої, тринадцятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», а тому дії державного виконавця у цій частині є неправомірними.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 16 січня 2019 року апеляційні скарги Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 та відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного ТУЮ у Київській області задоволено. Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 травня 2018 року скасовано
та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій щодо складення довідки-розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
та відділ примусового виконання Управління ДВС Головного ТУЮ у Київській області відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що предметом поданої ОСОБА_1 скарги є визнання неправомірними дій державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління
ДВС Головного ТУЮ в Київській області Голяченка І. П. у частині складення ним довідки-розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, проте оскаржувана довідка-розрахунок від 20 лютого 2018 року № 779 складена не державним виконавцем Голяченком І. П., а виконуючим обов`язки начальника відділу примусового виконання рішень Управління
ДВС Головного ТУЮ у Київській області Телявським А. М., у зв`язку із чим,
як вважав суд апеляційної інстанції, ОСОБА_1 неправильно визначено особу суб`єкта оскарження, що є підставою для відмови у задоволенні його скарги.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2019 року до Верховного Суду,
ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм
матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права,
що призвело до неправильного вирішення справи судом апеляційної інстанції та помилкового скасування ухвали суду першої інстанції.
ОСОБА_1 вважав, що оскільки нарахування державним службовцем аліментів на зазначені ним, як суб`єктом декларування грошові кошти
є безпідставними та необґрунтованими, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що видача йому довідки-розрахунку здійснена з порушенням положень частин четвертої, тринадцятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», які підлягали застосуванню
до спірних правовідносин.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 березня 2019 року було відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи № 359/10588/15-ц із Бориспільського міськрайонного суду Київської області.
У березні 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2020 року матеріали цивільної справи № 359/10588/15-ц призначено до розгляду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У квітні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на касаційну скаргу у якому зазначено, що оскаржуване судове рішення є законним
та обґрунтованим.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області
від 07 квітня 2016 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання двох дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі
1/3 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 09 листопада 2015 року до досягнення дітьми повноліття.
30 вересня 2016 року видано виконавчий лист (а. с. 7).
10 жовтня 2016 року державним виконавцем Бориспільського міськрайонного відділу ДВС Головного ТУЮ у Київській області
Туровець Д. П. відкрито виконавче провадження № 52592820 (а. с . 9).
20 лютого 2018 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного ТУЮ у Київській області Голяченком І. П. прийнято виконавче провадження № 52592820 (а. с. 18).
20 лютого 2018 року виконуючим обов`язки начальника відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного ТУЮ у Київській області Телявським А. М. проведено розрахунок та складено довідку-розрахунок
№ 779 про заборгованість у ОСОБА_1 зі сплати аліментів у розмірі 568 580,62 грн (а. с. 19-21).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня
2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції
до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль
за виконанням судового рішення здійснює суд.
Судове рішення, що набрало законної сили, є підставою для його виконання. Виконання судового рішення сприяє втіленню законів у життя
та зміцненню їх авторитету. Рішення суду охороняє права, свободи
та законні інтереси громадян, а також є завершальною стадією судового провадження.
Державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції та здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб відповідно до законів України
(стаття 5 Закону України «Про виконавче провадження»).
Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження
і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів
і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться
на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина перша статті 13 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно статті 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією
або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні скарги, суд апеляційної інстанції, встановивши, що предметом поданої
ОСОБА_1 скарги є визнання неправомірними дій державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління
ДВС Головного ТУЮ у Київській області Голяченка І. П. у частині складення ним довідки-розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 20 лютого 2018 року № 779 та ураховуючи те, що оскаржувана довідка-розрахунок складена виконуючим обов`язки начальника відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного ТУЮ у Київській області Телявським А. М., а не державним виконавцем Голяченком І. П., обґрунтовано вважав,
що ОСОБА_1 неправильно визначив особу суб`єкта оскарження, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні його скарги.
Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права під час вирішення питання щодо наявності підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 , Верховний Суд враховував те, що у відповідності до інформації з Єдиного державного реєстру судових справ у цивільній справі № 359/10588/15-ц було прийнято ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області
від 19 грудня 2018 року, залишену постановою Київського апеляційного суду від 19 березня 2019 року без змін, якою заяву ОСОБА_1 про визнання дій головного державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Вовка А. В. та виконуючого обов`язки начальника Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області
Сергієнка О. М., у виконавчому провадженні № 52592820 неправомірними, скасування довідки-розрахунку заборгованості зі сплати аліментів за період
з 09 листопада 2015 року до 01 січня 2017 року у розмірі 568 580,20 грн, заінтересовані особи: ОСОБА_2 та Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, задоволено.
Посилання у касаційній скарзі як на підставу для скасування оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції на порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, колегія суддів відхиляє, оскільки вони зводяться до незгоди заявника
з висновками суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.
Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів та їх переоцінювати згідно з положеннями статті 400 ЦПК України.
Інші доводи касаційної скарги не спростовують законність
та обґрунтованість судового рішення, а також містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції.
З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести
до неправильного вирішення справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його
не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 400 409 410 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного суду від 16 січня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту
її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
Н. Ю. Сакара
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович