Постанова

Іменем України

02 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 359/11063/15-ц

провадження № 61-27970св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

треті особи: приватний нотаріус Луцького районного нотаріального округу Волинської області Сушик Олексій Вікторович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Турчак Світлана Миколаївна,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 жовтня 2016 року в складі судді Борця Є. О. та рішення апеляційного суду Київської області від 29 червня

2017 року в складі колегії суддів: Журби С. О., Березовенко Р. В., Фінагєєва В. О.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Луцького районного нотаріального округу Волинської області Сушик О. В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Турчак С. М., про визнання недійсними довіреності та договору купівлі-продажу земельної ділянки, витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння.

Позовна заява мотивована тим, що він був власником розташованої на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району земельної ділянки площею 0,0599 га з кадастровим номером 3220882600:04:002:1122 з цільовим призначенням для індивідуального садівництва. 19 серпня 2014 року приватний нотаріус Луцького районного нотаріального округу Волинської області

Сушик О. В. посвідчив довіреність, якою позивач уповноважив ОСОБА_2 продати земельну ділянку за ціною та на умовах, визначених повіреним.

05 вересня 2014 року ОСОБА_2 , діючи від імені позивача, уклав

з ОСОБА_3 договір купівлі-продажу земельної ділянки, за яким він відчужив у її власність вказану земельну ділянку.

Позивач зазначав, що він не підписував та не видавав вказаної довіреності, таким чином ОСОБА_2 не мав повноважень на продаж земельної ділянки. Право власності позивача на земельну ділянку було припинено без його волевиявлення.

З урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив суд визнати недійсними довіреність та договір купівлі-продажу земельної ділянки, витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_3 спірну земельну ділянку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 жовтня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Довіреність, посвідчену 19 серпня 2014 року приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області Сушиком О. В. та зареєстровану в реєстрі за № 444, визнано недійсною.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений 05 вересня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Турчак С. М. та зареєстрований за № 5113, визнано недійсним.

У іншій частині позову відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивачем довіреність не підписувалася, що підтверджується висновком експерта від 09 липня 2015 року № 402/тдд, відповідно до якого підпис на вказаній довіреності не належить позивачу.

Оскільки ОСОБА_3 у встановленому порядку набула право власності на земельну ділянку, після її придбання побудувала на ній садовий будинок,

а свідоцтво про право власності на нерухоме майно не визнано недійсним, підстави для витребування земельної ділянки з її володіння відсутні.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Київської області від 29 червня 2017 рокурішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 жовтня 2016 року в частині відмови у задоволенні вимоги про витребування земельної ділянки

з чужого незаконного володіння, а також щодо стягнення судових витрат скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Витребувано з володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 0,0599 га, з кадастровим номером 3220882600:04:002:1122

з цільовим призначенням для індивідуального садівництва, розташовану на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області.

У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що спірна земельна ділянка вибула з володіння позивача не з його волі, тому правові підстави для відмови йому в реалізації передбаченого статтею 388 ЦК України права відсутні.

Аргументи учасників справи

У липні 2017 року ОСОБА_3 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при вирішенні спору не з`ясував фактичних обставин справи, обґрунтував своє рішення висновком експертизи, отриманим під час розгляду іншої справи, безпідставно відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про витребування оригіналів документів, які визнаються недійсними. Це позбавило відповідачів клопотати суд про призначення почеркознавчої експертизи спірної довіреності, яка за обставин справи є необхідною, і суд першої інстанції всупереч статті 10 ЦПК України не роз`яснив сторонам право на заявлення такого клопотання. Також і апеляційний суд безпідставно відмовив скаржнику у задоволенні клопотання про призначення експертизи та взяв за основу копію висновку експерта з іншої справи, який отриманий з порушенням установленого законом порядку. Таким чином суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків про наявність підстав для витребування земельної ділянки, оскільки між позивачем та відповідачем існують договірні відносини. Суди визнали недійсною довіреність за відсутності у її справі.

Відзив іншими учасниками справи на касаційну скаргу не подано.

Рух справи

30 жовтня 2017 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у цій справі.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України справа передана до Верховного Суду.

28 листопада 2019 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 18 грудня 2019 року зупинено касаційне провадження у цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 145/2047/16-ц.

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2020 року касаційне провадження поновлено.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку площею 0,0599 га, розташовану на території Гнідинської сільради Бориспільського району Київської області, кадастровий номер 3220882600:04:002:1122, на підставі свідоцтва про право власності від 21 травня 2014 року № 21959801.

19 серпня 2014 року приватний нотаріус Луцького районного нотаріального округу Волинської області Сушик О. В. посвідчив довіреність, яка зареєстрована в реєстрі за № 444, згідно з якою ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_2 продати вказану земельну ділянку.

05 вересня 2014 року ОСОБА_2 , діючи від імені позивача, уклав

з ОСОБА_3 договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Турчак С. М. та зареєстрований в реєстрі за № 5113.

Згідно повідомлення про початок виконання будівельних робіт

№ КС 062142950068 від 22 жовтня 2014 року на придбаній земельній ділянці ОСОБА_3 розпочала будівництво садового будинку, а 11 лютого 2015 року вона подала декларацію про готовність цього об`єкта нерухомого майна до експлуатації № КС 142150420 405 від 11 лютого 2015 року.

31 березня 2015 року за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на садовий будинок по АДРЕСА_1 . 2 квітня 2015 року вона отримала свідоцтво про право власності на це нерухоме майно № НОМЕР_1 .

Згідно з висновком почеркознавчої експертизи, проведеної Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві 09 липня 2015 року, рукописний текст та підпис від імені ОСОБА_1 у довіреності виконані не позивачем, а іншою особою.

Пославшись на зазначений висновок почеркознавчої експертизи з іншої справи (кримінального провадження), суди зробили висновок, що довіреність від

19 серпня 2014 року на ім`я ОСОБА_2 щодо відчуження належної йому земельної ділянки позивачем не підписувалась, таке уповноваження ОСОБА_2 не відповідало його волі, що є підставою недійсності відповідних правочинів.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком судів.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним

і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які

ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

У статті 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися

у формі, встановленій законом.

Згідно із частиною другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18) зроблено висновок, що «підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами».

Відповідно до частини третьої статті 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

У статті 657 ЦК України визначено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, а згідно із частиною першою статті 245 ЦК України форма довіреності повинна відповідати формі,

в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.

У разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним (частина перша статті 219 ЦК України.

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі

№ 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) вказано, що: «визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину».

Таким чином довіреність, на підставі якої ОСОБА_2 уклав договір купівлі-продажу земельної ділянки від імені позивача, мала бути підписана позивачем та нотаріально посвідчена.

За встановлення судами недодержання цих вимог, такий правочин є нікчемним, визнання якого недійсним не є належним способом захисту прав.

Разом з цим Європейський суд з прав людини вказує, що «принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником» (MALA v. UKRAINE, № 4436/07, § 48, ЄСПЛ, від 03 липня 2014 року).

Відповідно до статей 10 60 ЦПК України (у редакції чинній на момент ухвалення оскаржуваних рішень) кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 57, 59 ЦПК України (у редакції чинній на момент ухвалення оскаржуваних рішень) доказами є будь які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інших обставин справи, які мають значення для справи. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У частині другій статті 64ЦПК України (у редакції чинній на момент ухвалення оскаржуваних рішень) визначено, що письмові докази, як правило, подаються

в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

Відповідачем заявлялось клопотання про витребування документів, на які посилався позивач, заперечуючи їх достовірність та зазначаючи на неналежне засвідчення їх копій, доданих до позову (а. с. 64 - 66).

Протокольною ухвалою суду першої інстанції таке клопотання задоволено частково. Разом з цим даних щодо її належного виконання справа не містить.

До справи додана лише копія вказаного висновку почеркознавчої експертизи, запис про засвідчення відповідності оригіналу якої не містить відомостей про особу, яка засвідчила цю копію (а. с. 106 - 110).

Отже, оригінали або належним чином засвідчені копії спірних правочинів та висновку почеркознавчої експертизи з іншої справи (кримінального провадження) у справі відсутні.

Апеляційний суд наведеного не врахував при вирішення клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи.

За таких обставин висновки судів про те, що спірна земельна ділянка вибула

з володіння позивача не з його волі та наявність підстав для її витребування

є передчасним.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення постановлені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати

і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 жовтня 2016 року та рішення апеляційного суду Київської області від 29 червня

2017 року скасувати.

Передати справу № 359/11063/15-ц на новий розгляд до суду першої інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 жовтня 2016 року та рішення апеляційного суду Київської області від 29 червня 2017 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук