№ 359/11887/21 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2024 року

м. Київ

справа № 359/11887/21

провадження № 61-7085св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Бориспільська міська рада, Комунальне підприємство «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району», приватний нотаріус Бориспільського міського нотаріального округу Київської області Лазоренко Лідія Євгенівна, ОСОБА_3 , державний реєстратор Комунального підприємства «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Огребчук Радислав Володимирович,

третя особа - приватний нотаріус Бориспільського міського нотаріального округу Київської області Дідок Валентина Василівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 листопада 2022 року під головуванням судді Семенюти О. Ю. та постанову Київського апеляційного суду від 22 березня 2023 року у складі колегії суддів: Суханової Є. М., Сушко Л. П., Олійник В. І. у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , Бориспільської міської ради, Комунального підприємства «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району», приватного нотаріуса Бориспільського міського нотаріального округу Київської області Лазоренко Лідії Євгенівни, ОСОБА_3 , державного реєстратора Комунального підприємства «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Огребчука Радислава Володимировича, третя особа - приватний нотаріус Бориспільського міського нотаріального округу Київської області Дідок Валентина Василівна, про визнання недійсними рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності у порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в якому просила:

- визнати недійсним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень

від 29 грудня 2016 року № 33269263 та скасувати запис від 27 грудня 2016 року

№ 18399308 про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_3 на житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень

від 22 березня 2017 року № 34400197 та скасувати запис від 22 березня 2017 року

№ 19579416 про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 на 1/2 частку житлового будинку з надвірними спорудами

АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень

від 29 березня 2017 року № 34512923 та скасувати запис від 29 березня 2017 року

№ 19697892 про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 на 1/2 частку житлового будинку з надвірними спорудами

АДРЕСА_1 ;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1 .

Позивач послалась на те, що вона є єдиною спадкоємицею своєї матері -

ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Спадкове майно складається з житлового будинку з надвірними будівлями, який розташовується в АДРЕСА_1 , який був придбаний ОСОБА_5 22 травня 2002 року.

При зверненні позивача до нотаріуса із заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на житловий будинок з надвірними будівлями у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа, що посвідчує право власності спадкодавця на спадкове майно.

Крім цього, було з`ясовано, що житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 , який на підставі договорів купівлі-продажу від 22 березня 2017 року та від 29 березня 2017 року придбав по 1/2 частці домоволодіння у ОСОБА_3 .

Вважає, що житловий будинок з надвірними будівлями вибув незаконним шляхом з власності позивача на підставі неіснуючих документів.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Бориспільський міськрайонний суд Київської області рішенням від 21 листопада

2022 року позов ОСОБА_1 задовольнив.

Визнав недійсним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29 грудня 2016 року № 33269263 та скасував запис від 27 грудня 2016 року № 18399308 про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за

ОСОБА_3 на житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1 .

Визнав недійсним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень

від 22 березня 2017 року № 34400197 та скасував запис від 22 березня 2017 року

№ 19579416 про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 на 1/2 частку житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться на АДРЕСА_1 .

Визнав недійсним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень

від 29 березня 2017 року № 34512923 та скасував запис № 19697892 від 29 березня 2017 року про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 на 1/2 частку житлового будинку з надвірними спорудами

АДРЕСА_1 .

Визнав за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Витребував з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь

ОСОБА_1 житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1 .

Київський апеляційний суд постановою від 22 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишив без задоволення, а рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 листопада 2022 року без змін.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач у встановленому законом порядку прийняла спадщину, що відкрилась після смерті ОСОБА_5 та набула право власності на житловий будинок з надвірними спорудами на

АДРЕСА_1 , а тому рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Огребчука Р. В. № 33269263 від 29 грудня 2016 року суперечить приписам частини першої статті 319 ЦК України.

ОСОБА_3 не набув у встановленому законом порядку право власності на будинок з надвірними спорудами на АДРЕСА_1 , він не мав права розпоряджатись цим об`єктом нерухомого майна, зокрема відчужувати його у власність ОСОБА_2 , а тому спірне майно вибуло з володіння

ОСОБА_1 поза її волевиявлення.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги

У травні 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Ковальчук С. М. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 березня 2023 року в якій просить оскаржені судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження.

У поданій касаційній скарзі представник заявника зазначає, що суди не врахували правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах: від 18 липня 2018 року у справі № 758/824/17, від 12 червня 2019 року у справі № 759/10424/16-ц,

від 11 вересня 2019 року у справі № 766/4410/17, від 27 січня 2021 року у справі

№ 755/23063/14-ц, від 08 грудня 2021 року у справі № 175/3357/16-ц, від 26 квітня 2023 року у справі № 195/2078/21.

Представник заявника зазначає, що матеріалами справи підтверджено, що спадкодавець ОСОБА_5 у 2004 році набула у власність житловий будинок на

АДРЕСА_1 загальною площею 20,2 кв. м в тому числі житловою - 12,8 кв. м.

Натомість у 2016 році за ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на житловий будинок на АДРЕСА_1 загальною площею

77,5 кв. м, житловою площею - 39,23 кв. м.

Отже будинки, на який набула право власності у порядку спадкування позивач та будинок, який перебував у власності ОСОБА_3 не тотожні, а тому висновки судів попередніх інстанцій про можливість витребування у ОСОБА_2 житлового будинку на АДРЕСА_1 передчасні, оскільки будинок загальною площею 77,5 кв. м у власність ОСОБА_5 не набувався.

Узагальнені доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу

У поданому у липні 2023 року до Верховного Суду відзиві на касаційну скаргу представник Бориспільської міської ради - заступник міського голови Горкун В. у задоволенні касаційної скарги просив відмовити, а оскаржені судові рішення залишити без змін, посилаючись на необґрунтованість її доводів.

Вказує, що у касаційній скарзі заявник наполягає на доводах та аргументах, які вже досліджувались судами попередніх інстанцій. За наслідками дослідження цих аргументів суди зробили свої висновки, а тому висновки судів попередніх інстанцій за наслідками розгляду справи правильні.

У поданому у серпні 2023 року до Верховного Суду відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Куксюк А. Л. у задоволенні касаційної скарги просив відмовити, посилаючись на необґрунтованість її аргументів.

Представник заявника зазначає, що аргументи касаційної скарги є неспроможними, адже у 2004 році ОСОБА_5 набула у власність житловий будинок, який мав суттєвий відсоток зносу, а тому протягом періоду часу з 2004 року по 2017 рік здійснювала його добудову та перебудову.

Представник позивача зауважує, що сторона відповідача не надала жодного правовстановлюючого документа, який би посвідчував правомірність чи підстави набуття ОСОБА_3 права власності на спірне майно.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 14 червня 2023 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував справу № 359/11887/21 з місцевого суду.

11 липня 2023 року справа № 359/11887/21 надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

22 травня 2002 року ОСОБА_5 уклала з ОСОБА_6 договір купівлі-продажу

(а. с. 191 том 1) за яким ОСОБА_5 придбала житловий будинок з надвірними спорудами на АДРЕСА_1 .

Зі змісту довідки директора КП «Бориспільське БТІ» від 24 травня 2017 року № 529

(а. с. 192 зворот том 1) встановлено, що на підставі вказаного договору 28 травня 2002 року ОСОБА_5 зареєструвала право власності на будинок з надвірними спорудами на АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла. Ця обставина підтверджується копією свідоцтва про смерть від 15 липня 2009 року серії НОМЕР_1 (а. с.183 том 1).

Рішенням Бориспільської міської ради від 17 грудня 2015 року № 42-2-VII

вул. Дімітрова у м. Бориспіль була перейменована на вул. Вокзальну .

29 грудня 2016 року рішенням державного реєстратора КП «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Огребчука Р. В. № 33269263 за ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на житловий будинок з надвірними спорудами на АДРЕСА_1 . Ця обставина підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав власності на нерухоме майно

№ 77419369 від 29 грудня 2016 року (а. с. 3 том 2).

22 березня 2017 року ОСОБА_8 , який діяв від імені ОСОБА_3 , уклав з

ОСОБА_2 договір купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку з надвірними спорудами на АДРЕСА_1 .

На підставі цього договору рішенням приватного нотаріуса Бориспільського міського нотаріального округу Київської області Лазоренко Л. Є. від 22 березня 2017 року

№ 34400197 за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на 1/2 частку у спірному майні. Ця обставина підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 31 травня 2017 року

№ 88505241 (а. с. 45 том 1).

29 березня 2017 року ОСОБА_8 , який діяв від імені ОСОБА_3 , уклав з ОСОБА_2 ще один договір купівлі-продажу 1/2 частки житлового будинку

(а. с. 220, 221 том 1) за яким ОСОБА_3 , відчужив у власність ОСОБА_2 , іншу 1/2 частку в житловому будинку з надвірними спорудами на

АДРЕСА_1 .

На підставі цього договору рішенням приватного нотаріуса Бориспільського міського нотаріального округу Київської області Лазоренко Л. Є. від 29 березня 2017 року

№ 34512923 за ОСОБА_2 , було зареєстровано право власності на іншу 1/2 частку у спірному майні. Ця обставина також підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

від 31 травня 2017 року № 88505241 (а. с. 45 том 1).

Таким чином, після укладення обох договорів ОСОБА_2 , став одноосібним власником житлового будинку з надвірними спорудами на

АДРЕСА_1 .

За життя ОСОБА_5 заповіт не склала.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно з положеннями статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.

Встановивши, що ОСОБА_1 у встановленому законом порядку прийняла спадщину, що відкрилась після смерті ОСОБА_5 , а тому набула право власності на житловий будинок з надвірними спорудами на

АДРЕСА_1 , колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про наявність підстав для визнання права власності на житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з вимогами статті 319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не суперечать закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, але не володіє ним, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до особи, яка незаконно володіє цим майном, з підстав, передбачених статтею 388 ЦК України.

До подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові

від 21 листопада 2018 року у справі № 674/31/15-ц (провадження № 14-288цс18).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що за загальним правилом, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Близькі за змістом висновки наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункт 98), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження

№ 14-208цс18, пункти 115, 116), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19, пункт 80), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20) та інших.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Подібні висновки викладені також і в інших постановах, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 522/7636/14-ц (провадження № 14-636цс18), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19), від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (провадження № 14-396цс19), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) та у постановах Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 462/5804/16-ц (провадження № 61-39342св18), від 26 лютого 2020 року у справі № 263/16124/17 (провадження № 61-5121св19), від 08 липня 2020 року у справі № 462/5536/16-ц (провадження № 61-34501св18), від 01 грудня 2021 року у справі

№ 463/2340/17 (провадження № 61-16441св20).

У постанові від 13 липня 2022 року у справі № 199/8324/19 (провадження

№ 14-212цс21) Велика Палата Верховного Суду вказала, що, якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то ефективним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідними для відновлення його права. Задоволення позову про витребування майна є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав.

Згідно з положеннями статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу (стаття 396 ЦК України).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду вказувала, що право на витребування майна з незаконного володіння може мати як власник, так і законний користувач майна (постанови: від 18 квітня 2023 року у справі № 357/8277/19, провадження

№ 14-65цс22; від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18, провадження

№ 14-96цс21).

У постанові Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 522/8412/19 (провадження № 61-10353св22) зазначено, що при розгляді спорів про витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння необхідно враховувати, що позивачем за таким позовом може бути лише власник майна, який на момент подання позову не володіє цим майном, а також особа, яка хоча і не є власником, але в якої майно перебувало у володінні за законом або договором, зокрема, на підставі цивільно-правових договорів (зберігання, майнового найму тощо), в оперативному управлінні, на праві повного господарського відання, а також на інших підставах, встановлених законом (постанова Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 766/4410/17 (провадження № 61-29040св18)).

Таким чином, право на витребування майна від добросовісного набувача має саме власник або інший титульний володілець майна і в тому випадку, коли майно перебувало безпосередньо у його володінні або особи, якій він передав майно у володіння, та вибуло з такого їх володіння не з їхньої волі.

Суди попередніх інстанцій, встановивши, що право власності на спірне майно перейшло від ОСОБА_5 до ОСОБА_1 в порядку спадкування, а

ОСОБА_3 не набув у встановленому законом порядку право власності на будинок з надвірними будівлями на АДРЕСА_1 і не мав права розпоряджатись цим об`єктом нерухомого майна, зокрема відчужувати його у власність ОСОБА_2 і спірний житловий будинок з надвірними спорудами вибув з володіння ОСОБА_1 поза її волею, колегія суддів вважає висновок місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про наявність підстав для витребування у ОСОБА_2 на користь позивача спірного майна правильним.

Щодо аргументів касаційної скарги про те, що будинки, на який набула право власності у порядку спадкування позивач та будинок, який перебував у власності ОСОБА_3 не тотожні, а тому висновки судів попередніх інстанцій про можливість витребування у ОСОБА_2 житлового будинку на

АДРЕСА_1 передчасні, оскільки будинок загальною площею 77,5 кв. м у власність ОСОБА_5 не набувався колегія суддів доходить таких висновків.

Суди встановили, що на підставі договору купівлі-продажу від 22 травня 2004 року ОСОБА_5 набула право власності на житловий будинок з надвірними спорудами на АДРЕСА_1 житловою площею 12,8 кв. м.

25 грудня 2003 року Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Управління містобудування та архітектури Бориспільської міської ради Київської області Киклі М. Б. винесла припис в якому йшлося про те, що було встановлено факт початку проведення земляних робіт по перебудові житлового будинку. Запропоновано ОСОБА_9 призупинити роботи до оформлення документації та дозволу в установленому порядку (а. с. 41, 42 том 1).

27 січня 2004 року Комунальне підприємство «Бориспільське бюро технічної інвентаризації» надало ОСОБА_5 довідку в якій зазначено, що стан будинку на

АДРЕСА_1 незадовільний

(а. с. 38 том 1).

16 березня 2004 року Виконавчий комітет Бориспільської міської ради рішенням

№ 220 надав ОСОБА_5 дозвіл на будівництво індивідуального одно (дво) поверхового будинку на АДРЕСА_1 на закріпленій за нею земельній ділянці площею 1 000 кв. м на якій знаходиться старий житловий будинок. (а. с. 37 том 1).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі

№ 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58 59 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Таким чином, оскільки порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, а суди попередніх інстанцій встановили, що спірний житловий будинок з надвірними спорудами вибув з володіння

ОСОБА_1 поза її волею колегія суддів відхиляє означений аргумент касаційної скарги.

Крім того, аналогічні за змістом аргументи містила також і апеляційна скарга, відхиляючи які суд апеляційної інстанції правильно вказував, що апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивача з висновками суду першої інстанції, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Аргументи касаційної скарги про те, що суди не врахували правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 18 липня 2018 року у справі

№ 758/824/17, від 12 червня 2019 року у справі № 759/10424/16-ц, від 11 вересня

2019 року у справі № 766/4410/17, від 27 січня 2021 року у справі № 755/23063/14-ц, від 08 грудня 2021 року у справі № 175/3357/16-ц, від 26 квітня 2023 року у справі

№ 195/2078/21 колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

Верховний Суд у постанові 18 липня 2018 року у справі № 758/824/17 виклав правову позицію у справі за позовом ТОВ «Бізнес Комунікації», ОСОБА_3 до ДП «Сетам», Подільського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_4 про визнання електронних торгів недійсними.

У постанові від 12 червня 2019 року у справі № 759/10424/16-ц Верховний Суд, виклав правову позицію у спорі за позовом ОСОБА_1, правонаступниками якого залучені ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, ОСОБА_4 в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_5 до приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди.

Верховний суд у постанові від 27 січня 2021 року у справі № 755/23063/14-ц виклав правову позицію у справі за позовом ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У постанові від 11 вересня 2019 року у справі № 766/4410/17 Верховний Суд виклав правову позицію у справі за позовом ТОВ «Глобал-Інвест» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ПП «Харистрон» про витребування майна із чужого незаконного володіння та відшкодування збитків.

Верховний Суд у постанові від 26 квітня 2023 року у справі № 195/2078/21 виклав правову позицію у справі за позовом ОСОБА_1 до Томаківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), третя особа - ОСОБА_2, про внесення змін до актового запису про смерть.

У постанові від 08 грудня 2021 року у справі № 175/3357/16-ц Верховний Суд виклав правову позицію у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Кіровської селищної ради, третя особа - приватний нотаріус Дніпропетровського районного нотаріального округу Руденко Вікторія Аркадіївна, про скасування заповіту, визнання домоволодіння із надвірними спорудами об`єктом спільної сумісної власності подружжя, визнання права власності на будинок і земельну ділянку у порядку спадкування за законом та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.

Оскільки фактичні обставини та підстави позовів у наведених у касаційній скарзі справах та у справі, яка є предметом касаційного перегляду не однакові, колегія суддів відхиляє аргумент касаційної скарги у цій частині з означених підстав.

Інші доводи касаційної скарги спростовуються встановленими апеляційним судом фактами і обставинами, а також змістом правильно застосованих до спірних правовідносин норм процесуального закону.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко А. І. Грушицький Є. В. Петров