Постанова
Іменем України
28 липня 2021 року
м. Київ
справа № 359/2653/18
провадження № 61-9557св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,
представник відповідача -ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області у складі судді Журавського В. В. від 09 червня
2020 року та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Білич І. М., Коцюрби О. П., Слюсар Т. А., від 18 березня 2021 року.
Короткий зміст позовних заяв та їх обґрунтування
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, в якому, з урахуванням уточнень, просив: визнати спільною сумісною власністю подружжя садовий будинок
АДРЕСА_1 та земельну ділянку, на якій він розташований, вартістю 3 710 000 грн, що еквівалентно
140 000 доларів США; визнати спільною сумісною власністю його та ОСОБА_2 об`єкт нерухомого майна АДРЕСА_1 та земельну ділянку, на якій він розташований, вартістю
1 855 000 грн, що еквівалентно 70 000 доларів США; визнати спільною сумісною власністю подружжя рухоме майно, що знаходиться у квартирі
АДРЕСА_3 , а саме: комплект меблів для спальні № 2, вартість якого становить 504 000 грн, що еквівалентно
18 000 доларів США, комплект меблів для коридору, вартість якого становить 16 800 грн, що еквівалентно 600 доларів США; кухня, вартість якої становить 148 400 грн, що еквівалентно 5 300 доларів США; комплект меблів для спальні № 1, вартість якого становить 700 000 грн, що еквівалентно
25 000 доларів США; визнати спільною сумісною власністю подружжя рухоме майно, що знаходиться у садовому будинку АДРЕСА_1 , площею 226,7 кв. м, а саме: комплект меблів (ліжко, шафа, книжкова шафа, комод, тумби 2 шт, комп`ютерний стіл, дзеркало), виробництва Естонія, вартість якого складає 148 400 грн, що еквівалентно
5 300 доларів США (II поверх, кімната № 3 (спальня велика); комплект меблів, вартість якого складає 8 400 грн, що еквівалентно 300 доларів США
(II поверх, кімната №4); комплект меблів (розкладний диван, кутова шафа, письмовий стіл крісла 2 шт., шафа для книжок), вартість якого складає
22 400 грн, що еквівалентно 800 доларів США (II поверх, кімната №5); шкіряний диван, вартість якого складає 56 000 грн, що еквівалентно
2 000 доларів США (II поверх, кімната № 6); комплект меблів (барна стійка, шафа для посуду, шафа для напоїв, стіл розсувний, 4 стільця), вартість якого складає 70 000 грн, що еквівалентно 2 500 доларів США (II поверх, кімната
№ 6); комплект меблів для коридору (3 шафи), вартість якого становить
49 280 грн, що еквівалентно 1 760 доларів США (І поверх, коридор), комплект вінтажний, виробництво Нідерланди (обідній стіл, 4 стільця, 3 крісла, диван, стіл для кави), вартість якого становить 154 000 грн, що еквівалентно
5 500 доларів США (І поверх, кімната № 1), комплект меблів, з натуральної деревини, виробництво Естонія: буфет, секретер, тумба під телевізор, вартість якого становить 53 000 грн, що еквівалентно 1 900 доларів США
(І поверх, кімната № 1), телевізор, вартість якого становить 6 076 грн, що еквівалентно 217 доларів США (І поверх, кімната № 1), кухонний гарнітур за індивідуальним проектом з гнутими фасадними шафами, вартість якого становить 154 000 грн, що еквівалентно 5 500 доларів США (І поверх, кухня), сукупність вмонтованої кухонної техніки (холодильник, посудомийна машина, комбінована керамічна варочна поверхня, жарочна шафа), загальна вартість якої складає 50 000 грн, що еквівалентно 1 785 доларів США
(І поверх, кухня); визнати спільною сумісною власністю подружжя автомобіль марки «Ssang Yong», модель «REXTON RX 270 XD», 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; визнати спільною сумісною власністю подружжя автомобіль марки «Daihatsu», модель «Terios», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
ОСОБА_1 також просив визнати право власності за ним та
ОСОБА_2 по 1/2 частині вказаного садового будинку та по 1/2 частині земельної ділянки, на якій він розташований, вартістю 3 710 000 грн, що еквівалентно 140 000 доларів США; визнати право власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/2 частині на об`єкт нерухомого майна АДРЕСА_1 та по 1/2 земельної ділянки, на якій він розташований, вартістю 1 855 000 грн, що еквівалентно 70 000 доларів США; визнати за ним право власності на рухоме майно, що знаходиться у квартирі АДРЕСА_3 , а саме: комплект меблів для спальні № 2, вартість якого становить
504 000 грн, що еквівалентно 18 000 доларів США; комплект меблів для коридору, вартість якого становить 16 800 грн, що еквівалентно 600 доларів США; визнати за ОСОБА_2 право власності на рухоме майно, що знаходиться у квартирі АДРЕСА_3 , а саме: кухня, вартість якої становить 148 400 грн, що еквівалентно 5 300 доларів США; комплект меблів для спальні № 1, вартість якого становить 700 000 грн, що еквівалентно 25 000 доларів США; визнати за ним право власності на рухоме майно, що набуте у період шлюбу, що знаходиться у садовому будинку
АДРЕСА_1 , площею 226,7 кв. м, а саме: комплект меблів (ліжко, шафа, книжкова шафа, комод, тумби 2 шт, комп`ютерний стіл, дзеркало), виробництва Естонія, вартість якого складає 148 400 грн, що еквівалентно 5 300 доларів США
(II поверх, кімната № 3 (спальня велика); комплект меблів, вартість якого складає 8 400 грн, що еквівалентно 300 доларів США (II поверх, кімната № 4); комплект меблів (розкладний диван, кутова шафа, письмовий стіл крісла
2 шт., шафа для книжок), вартість якого складає 22 400 грн, до еквівалентно 800 доларів США (II поверх, кімната №5); шкіряний диван, вартість якого складає 56 000 грн, що еквівалентно 2 000 доларів США (II поверх, кімната
№ 6); комплект меблів (барна стійка, шафа для посуду, шафа для напоїв, стіл розсувний, 4 стільця), вартість якого складає 70 000 грн, що еквівалентно
2 500 доларів США (II поверх, кімната № 6); визнати за ОСОБА_2 право власності на рухоме майно, що знаходиться у садовому будинку АДРЕСА_1 , площею 226,7 кв. м, а саме: комплект меблів для коридору (3 шафи), вартість якого становить 49 280 грн, що еквівалентно 1 760 доларів США (І поверх, коридор); комплект меблів вінтажний виробництво Нідерланди (обідній стіл, 4 стільця, 3 крісла, диван, стіл для кави), вартість якого становить 154 000 грн, що еквівалентно
5 500 доларів США (І поверх, кімната № 1); комплект меблів, з натуральної деревини, виробництво Естонія буфет, секретер, тумба під телевізор), вартість якого становить 53 000 грн, що еквівалентно 1 900 доларів США
(І поверх, кімната № 1); телевізор, вартість якого становить 6 076 грн, що еквівалентно 217 доларів США (І поверх, кімната № 1); кухонний гарнітур за індивідуальним проектом з гнутими фасадними шафами, вартість якого становить 154 000 грн, що еквівалентно 5 500 доларів США (І поверх, кухня); сукупність вмонтованої кухонної техніки (холодильник, посудомийна машина, комбінована керамічна варочна поверхня, жарочна шафа), загальна вартість якої складає 50 000 грн, що еквівалентно 1 785 доларів США
(І поверх, кухня); визнати за ним право власності на автомобіль марки «SSANG YONG», модель REXTON RX 270 XD, 2006 року, реєстраційний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 21 грудня 2006 року; визнати за ОСОБА_2 право власності на автомобіль «Daihatsu», модель «Terios», 2008 року, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
ОСОБА_2 пред`явила зустрічний позов, в якому просила: визнати спільною сумісною власністю подружжя: садовий будинок АДРЕСА_1 , площею 226,7 кв. м; легковий автомобіль «SSANG YONG», модель «REXTON RX 270 XD», 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; легковий автомобіль «Daihatsu», модель «Terios», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; легковий автомобіль «Hyunday Galloper», 2000 року випуску, реєстраційний номер
НОМЕР_4 ; банківський вклад у ВАТ «Морський транспортний банк», розміром 60 000 Євро, що еквівалентно 1 936 200 грн; грошові кошти,
які знаходились у сейфі (комірці) ВАТ «Морський транспортний банк» у сумі 25 000 доларів США, що еквівалентно 702 000 грн; провести поділ майна,
що є спільною сумісною власністю подружжя наступним чином: визнати
за нею право спільної часткової власності на 1/2 частину вказаного садового будинку; визнати за ОСОБА_1 право спільної часткової власності на 1/2 частину спірного садового будинку; визнати за нею право приватної власності на легковий автомобіль «Daihatsu», модель «Terios», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , вартістю 200 179, 45 грн, а за ОСОБА_1 право приватної власності на легковий автомобіль «SSANG YONG», модель «REXTON RX 270 XD», 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартістю 223 210 грн та легковий автомобіль «Hyunday Galloper», 2000 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , стягнувши
з ОСОБА_1 на її користь різницю вартості транспортних засобів в розмірі 78 812, 88 грн; стягнути з ОСОБА_1 на її користь 70 % розміру депозиту у ВАТ «Морський Транспортний Банк», що складає 42 000 євро, і еквівалентно 1 355 340 грн; стягнути з ОСОБА_1 на її користь
70 % грошових коштів, які знаходились у сейфі (комірці) ВАТ «Морський транспортний банк» в сумі 17 500 доларів США, що еквівалентно 491 400 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області
від 09 червня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1
та ОСОБА_2 : садовий будинок АДРЕСА_1 , площею 226,7 кв. м; об`єкт незавершеного будівництва
АДРЕСА_1 ; автомобіль марки «Ssang Yong», модель «REXTON RX 270 XD», 2006 року випуску, реєстраційний номер
НОМЕР_1 ; автомобіль марки «Daihatsu», модель «Terios», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1
та ОСОБА_2 : автомобіль «Hyunday Galloper», 2000 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 ; банківський вклад у ВАТ «Морський Транспортний Банк», розміром 60 000 євро.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на: 1/2 частину спірного садового будинку; 1/2 частину об`єкта незавершеного будівництва АДРЕСА_1 , площею 226,7 кв. м; автомобіль марки «Ssang Yong», модель «REXTON RX 270 XD», 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; автомобіль «Hyunday Galloper», 2000 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 .
Визнано за ОСОБА_2 право власності на: 1/2 частину спірного садового будинку; 1/2 частину об`єкта незавершеного будівництва
АДРЕСА_1 ; автомобіль марки «Daihatsu», модель «Terios», 2008 року випуску, реєстраційний номер
НОМЕР_2 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 50 % розміру депозиту у ВАТ «Морський транспортний банк», що складає 30 000 євро,
що станом на момент винесення рішення становить 904 431 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 різницю вартості транспортних засобів у розмірі 60 683, 28 грн.
У задоволенні позовних вимог в інших частинах відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірні об`єкти нерухомості та транспортні засоби були побудовані та придбані сторонами під час перебування у шлюбі, доказів на підтвердження того, що зазначене майно було придбано за особисті кошти одного з них матеріали справи не містять, отже вказане майно є спільною сумісною власністю подружжя. Вирішуючи питання про поділ садового будинку та об`єкту незавершеного будівництва суд першої інстанції виходив із рівності часток сторін, а тому дійшов висновку про визнання права власності на 1/2 частину об`єктів нерухомості за кожним з подружжя. Також місцевий суд зазначив, що земельна ділянка, на якій розташовані садовий будинок та об`єкт незавершеного будівництва (дачний будинок), поділу не підлягає, оскільки земельна ділянка була приватизована ОСОБА_1 , а в подальшому її частину ОСОБА_1 подарував ОСОБА_2 . Крім того, суд виходив із того, що
ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що депозит у ВАТ «Морський Транспортний Банк» в сумі 60 000,00 євро було витрачено ним в інтересах сім`ї, а тому суд вважав, що наявні підстави для визнання вказаних грошових коштів спільним майном подружжя, які підлягають поділу на загальних підставах.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 18 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка діяла в інтересах ОСОБА_2 , задоволено частково.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області
від 09 червня 2020 року скасовано в частині задоволення вимог
ОСОБА_1 щодо: визнання об`єкта незавершеного будівництва,
АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; визнання
за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину об`єкта незавершеного будівництва
АДРЕСА_1 ;
щодо задоволення вимог про визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частину об`єкта незавершеного будівництва АДРЕСА_1 , а також в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 щодо стягнення з ОСОБА_1
на користь ОСОБА_2 різниці вартості транспортних засобів в розмірі 60 683, 28 грн.
Постановлено у цій частині нове судове рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні вимог про визнання об`єкта незавершеного будівництва
АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності
на 1/2 частину спірного об`єкта незавершеного будівництва.
Постановлено нове судове рішення в частині зустрічного позову
ОСОБА_2 , відмовлено у задоволенні вимог щодо визнання права власності на 1/2 частину вказаного об`єкта незавершеного будівництва.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 різницю вартості транспортних засобів в розмірі 53 666, 15 грн.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що об`єкт незавершеного будівництва АДРЕСА_1 не підлягає поділу як спільне майно подружжя, оскільки визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, не введеного в експлуатацію, в судовому порядку нормами ЦК України чи іншими нормативними актами не передбачено. Суд апеляційної інстанції зазначив, що визначаючи частки в об`єкті незавершеного будівництва, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження наявності окремих частин, які підлягають виділу. Також апеляційний суд змінив розмір компенсації різниці вартості транспортних засобів, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь
ОСОБА_2 . Суд апеляційної інстанції погодився з рішенням суду першої інстанції у частині вирішення позовних вимог щодо стягнення
з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 50 % розміру депозиту
у ВАТ «Морський транспортний банк», зазначивши, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що грошові кошти
в сумі 60 000,00 євро були витрачені ОСОБА_1 в інтересах сім`ї.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 червня
2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 березня
2021 року в частині стягнення з нього на користь ОСОБА_2
50 % депозиту у ВАТ «Морський транспортний банк» у розмірі 30 000 євро і ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Також заявник просить змінити постанову Київського апеляційного суду від 27 березня 2021 року в частині стягнення з нього на користь ОСОБА_2 різниці вартості транспортних засобів з 53 666, 15 грн
на 26 833, 08 грн. ОСОБА_1 просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 27 березня 2021 року в частині відмови в задоволенні його позову про визнання спільним сумісним майном подружжя та поділу об`єкта незавершеного будівництва АДРЕСА_1 та направити справу у цій частині на новий розгляд.
Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначив неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України
від 19 вересня 2011 року у справі № 3-82гс11, постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 556/290/17-ц, від 27 лютого
2019 року у справі № 567/147/16-ц, від 19 червня 2019 року у справі
№ 761/32404/14-ц, від 18 грудня 2019 року у справі № 916/633/19,
від 18 грудня 2019 року у справі № 200/22329/14-ц, від 18 березня
2020 року у справі № 129/1033/13-ц, від 25 березня 2020 року у справі
№ 161/79/18, від 25 березня 2020 року у справі № 715/1347/14-ц,
від 30 червня 2020 року у справі № 638/18231/15-ц, від 15 січня 2021 року
у справі № 905/2135/19 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про поділ депозиту, не врахували презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, спільності інтересів подружжя, яка не була спростована ОСОБА_2 . Суди не звернули уваги, що грошові кошти були зняті з депозитного рахунку під час шлюбу та використані на потреби сім`ї. На думку заявника, суд апеляційної інстанції зробив помилковий розрахунок компенсації різниці між вартістю транспортних засобів, які були поділені між сторонами. Особа, яка подала касаційну скаргу, наголошує на тому, що суд апеляційної інстанції не врахував правові висновки, викладені у зазначених вище постановах, щодо можливості поділу між подружжям об`єкту незавершеного будівництва та не взяв до уваги, що суд повинен остаточно вирішити такий спір та розділити все майно для уникнення спорів у майбутньому. Вважає, що суд має визнати право власності подружжя на садовий будинок, будівельна готовність якого складає 90,51 %.
Судові рішення оскаржуються лише в частині визнання об`єктами спільної сумісної власності та поділу депозиту у ВАТ «Морський транспортний банк» у розмірі 60 000 тис. євро, об`єкта незавершеного будівництва, а також у частині визначення розміру компенсації різниці вартості транспортних засобів. Отже, в іншій частині касаційному перегляду не підлягають в силу вимог статті 400 ЦПК України.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить суд залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість. Заявниця зазначає, що фактично шлюбні відносини були припинені у 2009 році, тому ОСОБА_1 повинен був довести, що метою зняття ним з депозиту грошових коштів у розмірі 60 000 євро було використання їх в інтересах сім`ї. Вважає, що суд апеляційної інстанції правильно здійснив розрахунок розміру різниці вартості транспортних засобів.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
До Верховного Суду надійшло клопотання представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про повернення матеріалів справи до суду першої інстанції для виготовлення та видачі виконавчого листа, яке не підлягає задоволенню.
У відповідності до статті 422 ЦПК України після закінчення касаційного розгляду справа у п`ятнадцятиденний строк повертається до суду першої інстанції, який її розглядав, якщо інше не зазначено у судовому рішенні суду касаційної інстанції.
З огляду на зазначене, матеріали цивільної справи, яка переглядається, будуть повернуті до суду першої інстанції після закінчення касаційного розгляду цієї справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 19 січня 1990 року.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 02 вересня
2019 року у справі № 757/34521/16-ц, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 22 січня 2020 року, шлюб між сторонами було розірвано.
Згідно копії державного акту на право власності на землю серії КВ № 000226 21 червня 1994 року рішенням Гнідинської сільської ради народних депутатів Бориспільського району Київської області ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку, площею 0,11 га, розташовану на території СТ «Святище-2» Гнідинської сільської ради народних депутатів Бориспільського району Київської області. 30 квітня 2009 року посвідчено договір дарування земельної ділянки площею 0,0606 га на ім`я
ОСОБА_2 .
Відповідно до копії свідоцтва про право власності на садовий будинок (дачу) № НОМЕР_5 від 29 грудня 1998 року, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області від 24 грудня 1998 року, ОСОБА_1 на праві власності належить будинок, розташований у СТ «Святище-2» у селі Гнідин Бориспільського району Київської області.
Згідно висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи, складеного товариством з обмеженою відповідальністю «Бюро судових експертиз «Надія» від 22 березня 2019 року № 3-03/19, будівельна готовність об`єкта нерухомого майна, а саме: дачного будинку АДРЕСА_1 становить 90,51 %. Загальна площа об`єкта нерухомого майна відповідно проведеним розрахункам становить 63,9 кв. м.
Відповідно до копії листа Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України від 09 серпня 2018 року № 31/500аз станом
на 07 серпня 2018 року за ОСОБА_1 зареєстровані транспортні засоби: причіп, 2006 року випуску, дата реєстрації 07 червня 2006 року; Hyundai Galloper, 2000 року випуску, дата реєстрації 25 лютого 2006 року; Ssang Yong, модель «REXTON RX 270 XD», дата реєстрації за особою
19 грудня 2006 року.
Згідно довідки від 06 вересня 2018 року з електронної версії Бюлетня автотоварознавця № 102 за серпень 2018 року середньоринкова вартість автомобіля «Ssang Yong», модель «REXTON RX 270 XD», 2006 року випуску може складати 152 850,00 грн.
Згідно копії звіту суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 № 4004 від 06 вересня 2018 року вартість транспортного засобу марки «Hyunday Galloper», 2000 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 становить 98 336,02 грн.
Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 за ОСОБА_2 зареєстровано автомобіль марки «Daihatsu», модель «Terios», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Згідно копії звіту суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 № 4005 від 06 вересня 2018 року вартість транспортного засобу марки «Daihatsu», модель «Terios», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 200 179,45 грн.
Листом ПАТ «МТБ БАНК», який є правонаступником ПАТ «МАРФІН БАНК» та ВАТ «Морський транспортний банк», № 131/04-БТ від 03 липня 2019 року підтверджено, що ОСОБА_1 розміщував в установі банку вклад у розмірі 60 000,00 євро за договором банківського вкладу (депозиту) № 690 JP/06 від 05 грудня 2006 року, проте у листопаді 2011 року вклад було повернуто вкладнику та на даний час вищевказаний договір припинено.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. При тому, що не має значення, за ким зареєстровано таке майно, оскільки спільна сумісна власність розповсюджується на майно і у тому випадку, коли право власності на нього зареєстровано лише за одним з подружжя.
Тлумачення статті 60 СК України свідчить, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Подібні за змістом висновки викладені, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц.
Частиною першою статті 70 СК Українипередбачено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом (частина друга статті 372 ЦК України).
За змістом частини першої, четвертої статті 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.
Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.
Презумпція спільності інтересів подружжя і сім`ї передбачає, що вчинки будь-якого з подружжя здійснюються у спільних, а не у власних інтересах. Той з подружжя, хто проти цього заперечує, має довести, що кошти були витрачені не у спільних, а в особистих інтересах.
Встановивши, що вклад у розмірі 60 000 євро був розміщений
ОСОБА_1 у ВАТ «Морський транспортний банк» на підставі договору банківського вкладу від 05 грудня 2006 року, отже під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що зазначені грошові кошти були повернуті ОСОБА_1 у листопаді 2011 року, тобто під час шлюбу. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що зазначені грошові кошти використані ОСОБА_1 не в інтересах сім`ї.
Позов про розірвання шлюбу був поданий ОСОБА_1 у 2016 році, а рішення про розірвання шлюбу ухвалено судом першої інстанції 02 вересня 2019 року.
Посилання представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на те, що сторони припинили спільне проживання у 2009 році, що було встановлено судовим рішенням про розірвання шлюбу у справі № 757/34521/16-ц, є безпідставними, оскільки у постанові Київського апеляційного суду
від 22 січня 2020 року у справі № 757/34521/16-ц встановлено, що пояснення про час припинення сімейних відносин у 2009 році зазначені в описовій, а не у мотивувальній частині рішення суду, а тому зазначені обставини не можуть вважатись такими, що встановлені судом.
Частиною першою статті 412 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Верховний Суд, встановивши, що суди попередніх інстанцій, виходячи із встановлених обставин, неправильно застосували норми матеріального права, дійшов висновку про скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій у частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення 50 % розміру депозиту у ВАТ «Морський транспортний банк», що складає 30 000 євро, з ухваленням у цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Також колегія суддів не погоджується з визначеним судом апеляційної інстанції розміром компенсації різниці вартості транспортних засобів, поділених між колишнім подружжям, з огляду на наступне.
Визначаючи вартість автомобіля «Hyunday Galloper», 2000 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , на підставі звіту про визначення матеріального збитку від 29 травня 2017 року, суд апеляційної інстанції не обґрунтував мотиви відхилення звіту про оцінку вартості від 06 вересня
2018 року, та не врахував, що звіт про визначення матеріального збитку
від 29 травня 2017 року складено більше ніж на рік раніше звіту про оцінку від 06 вересня 2018 року, а також те, що метою його складання було встановлення вартості збитків, завданих в результаті дорожньо-транспортної пригоди. Отже, обґрунтованим слід визнати висновок суду першої інстанції про визначення вартості автомобіля «Hyunday Galloper», 2000 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , у розмірі 98 336,02 грн на підставі звіту про оцінку вартості транспортного засобу від 06 вересня 2018 року.
Таким чином, загальний розмір вартості транспортних засобів, які перебували у спільній сумісній власності сторін становить 451 365, 47 грн (152 850 грн + 98 336,02 грн + 200 179,45 грн). Отже 1/2 частина
від загального розміру вартості автомобілів становить 225 682,73 грн. Ураховуючи те, що за ОСОБА_2 визнано право власності на автомобіль марки «Daihatsu», модель «Terios», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , вартістю 200 179,45 грн, а за
ОСОБА_1 визнано право власності на автомобілі марки «Ssang Yong», модель «REXTON RX 270 XD», 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; автомобіль «Hyunday Galloper», 2000 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , загальною вартістю 251 186,02 грн, тому з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню компенсація за зменшення вартості частки при поділі автомобілів у розмірі 25 503,29 грн
(251 186,02 грн - 225 682,73 грн).
Отже, розмір визначеної судом апеляційної інстанції компенсації різниці вартості транспортних засобів, яка стягнута з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , підлягає зміні та визначенню у розмірі 25 503,29 грн.
У частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання об`єктом спільної сумісної власності подружжя об`єкту незавершеного будівництва та його поділу слід зазначити наступне.
Частиною другою статті 331 ЦК України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Аналіз положень статті 331 ЦК Україниу системному зв`язку з нормами статей 177-179, 182 цього кодексу, частини третьої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дає підстави для висновку про те, що право власності на новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільних прав виникає з моменту його державної реєстрації.
Самочинно збудоване нерухоме майно не є об`єктом права власності, а тому не може бути предметом поділу між подружжям (подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 04 грудня 2013 року № 6-130цс13).
За змістом частини першої статті 376 ЦК України самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проєкту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.
Отже, відсутність дозволу на будівництво, проєкту або порушення умов, передбачених у цих документах, тягне визнання такого будівництва самочинним відповідно до частини першої статті 376 ЦК України.
Головним наслідком самочинного будівництва є те, що в особи, яка його здійснила, не виникає права власності на нього, як на об`єкт нерухомості (частина друга статті 376 ЦК України).
Відповідно до статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Вирішуючи спір у частині відмови у задоволенні позовних вимог
ОСОБА_1 про визнання об`єктом спільної сумісної власності подружжя об`єкту незавершеного будівництвом та його поділу, суд апеляційної інстанції дійшов загалом правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині, оскільки у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що будівництво садового будинку АДРЕСА_1 здійснювалось на підставі будівельного паспорту, повідомлення про початок будівельних робіт, за наявності проєкту будівництва, а тому самочинно збудоване нерухоме майно не є об`єктом права власності й не може бути предметом поділу між подружжям. Висновком експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 22 березня 2019 року № 3-03/19 встановлено лише ступінь будівельної готовності об`єкта, однак відомості про відповідність об`єкту вимогам будівельних, санітарних, протипожежних та інших норм і правил у висновку експерта відсутні.
За загальним правилом прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації. ОСОБА_1 не надано доказів неможливості введення спірного об`єкта в експлуатацію, а також створення перешкод для реалізації цього права іншим з подружжя.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постановасуду апеляційної інстанції у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання об`єктом спільної сумісної власності подружжя об`єкту незавершеного будівництвом та його поділу підлягає залишенню без змін.
У відповідності до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню половина витрат на оплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 8 810 грн.
Керуючись статтями 141 402 409 410 412 415 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області
від 09 червня 2020 року та постанову Київського апеляційного
від 18 березня 2021 рокуу частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення 50 % розміру депозиту у ВАТ «Морський транспортний банк», що складає
30 000 євро, скасувати.
Ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення 50 % розміру депозиту у ВАТ «Морський транспортний банк», що складає 30 000 євро, відмовити.
Змінити постанову Київського апеляційного від 18 березня 2021 року у частині стягнення різниці вартості транспортних засобів, визначити суму, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , у розмірі 25 503 (двадцять п`ять тисяч п`ятсот три) грн 29 коп.
Постанову Київського апеляційного суду від 18 березня 2021 року у частині визнання об`єкта незавершеного будівництва АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та визнання за сторонами права власності на 1/2 частину зазначеного об`єкта за кожним залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_7 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_8 ) судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі
8 810 (вісім тисяч вісімсот десять) грн.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович