Постанова
Іменем України
18 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 359/5011/17
провадження № 61-16759 св 20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідачі: ОСОБА_2 , Бориспільська міська рада Київської області, комунального підприємства «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району», приватний нотаріус Бориспільського міського нотаріального округу Лазоренко Лідія Євгеніївна;
треті особи: приватний нотаріус Бориспільського міського нотаріального округу Дідок Валентина Василівна, ОСОБА_3 ;
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного суду від 14 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Волошиної В. М., Слюсар Т. А., Мостової Г. І.,
ВСТАНОВИВ :
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Бориспільської міської ради Київської області, комунального підприємства «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» (далі -
КП «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району»), приватного нотаріуса Бориспільського міського нотаріального округу Лазоренко Л. Є., треті особи: приватний нотаріус Бориспільського міського нотаріального округу Дідок В. В., ОСОБА_3 , про витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності в порядку спадкування за законом.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_5 . На день смерті ОСОБА_5 проживала разом з нею за адресою: АДРЕСА_1 . Вона є єдиною спадкоємицею за законом після смерті ОСОБА_5 . Спадкове майно складається з: будинку з надвірними будівлями, який розташований по АДРЕСА_2 , який був придбаний на підставі нотаріально посвідченого договору від 22 травня 2002 року.
При зверненні до нотаріуса із заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину за законом їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на вказаний житловий будинок, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа, що посвідчує право власності спадкодавця на спадкове майно. Крім того, було з`ясовано, що будинок, залишений в спадщину, належить ОСОБА_2 на підставі договорів купівлі-продажу від 29 березня 2017 року та від 22 березня 2017 року, посвідчених приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Лазоренко Л. Є. Тому, з метою захисту порушених прав позивач звернулася із позовом до суду.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_4 просила суд: визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_2 , а також витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 будинок АДРЕСА_2 ; визнати недійсним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29 грудня 2016 року № 33269263 та скасувати запис від 27 грудня 2016 року № 18399308 про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_3 на будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_2 ; визнати недійним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 22 березня 2017 року № 34400197 та скасувати запис від 22 березня 2017 року № 19579416 про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 на 1/2 частку будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_2 ; визнати недійсним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29 березня 2017 року № 34512923 та скасувати запис від 29 березня 2017 року № 19697892 про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 на 1/2 частку будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 серпня 2019 року у складі судді Журавського В. В. позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано недійсними рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 13269263 від 29 грудня 2016 року та скасовано запис № 18399308 від 27 грудня 2016 року про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_3 на будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_2 .
Визнано недійсними рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 22 березня 2017 року № 34400197 та скасовано запис від 22 березня 2017 року № 19579416 про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 на 1/2 частку будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_2 .
Визнано недійсними рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29 березня 2017 року № 34512923та скасовано запис від 29 березня 2017 року № 19697892 про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 на 1/2 частку будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_2 .
Визнано право власності у порядку спадкування за законом за ОСОБА_4 на будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_2 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .
Витребувано із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 будинок АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_4 .
Рішення суду мотивоване тим, що ОСОБА_3 не набув у передбачений законом спосіб право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 , а тому не мав права відчужувати вказаний будинок на користь ОСОБА_2 . Оскільки спірний будинок було відчужено поза волею позивача, то остання має право на відновлення свого права шляхом визнання недійсними рішень про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на житловий будинок АДРЕСА_2 .
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 14 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 серпня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4 .
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідно до процедури державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень така реєстрація проводиться не за ініціативою державного реєстратора.
Право власності та інші речові права на нерухоме майно реєструються в реєстраційній службі за заявою особи (довіреної особи) при подачі відповідного пакету документів. КП «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Київської області, відповідач у справі, формувало запис про право власності до Державного реєстру об`єкт нерухомого майна не за власною ініціативою, а за заявою заявника ОСОБА_3 , якого залучено третьою особою до участі у справі.
Проте статус третьої особи є відмінним від статусу відповідача і на третю особу не може бути покладена будь-яка відповідальність за рішенням суду. Апеляційний суд у силу своїх процесуальних повноважень, визначених статтями 367 374 ЦПК України, не має права на стадії апеляційного розгляду на залучення до участі у справі інших осіб, як і повноважень на скасування рішення суду з направленням справи на новий судовий розгляд лише через пред`явлення позову не до тієї особи. Такі недоліки провадження у справі не можуть бути усунені при розгляді справи апеляційним судом.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2020 року ОСОБА_4 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19, постановах Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 916/2127/18, від 12 червня 2019 року у справі № 359/1705/17 тощо, що не відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 01 лютого 2021 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 359/5011/17 з Бориспільського міськрайонного суду Київської області.
У березні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до набувача з використання правового механізму, установленого статями 215 216 ЦК України. Такий спосіб захисту можливий лише шляхом подання віндикаційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати в набувача це майно.
Отже, обраний позивачем спосіб захисту відповідає вимогам закону.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 . Це підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданого на її ім`я, серії НОМЕР_1 (т.1 а.с.14).
Після її смерті відкрилась спадщина, яка складається з житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_2 .
При житті ОСОБА_5 заповіт на своє майно не склала, тому після її смерті спадкування здійснювалось за законом.
23 травня 2017 року ОСОБА_4 подала заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_5 , про що свідчить копія спадкової справи № 11/2017, заведеної приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Дідок В. В. Родинні стосунки підтверджуються копією свідоцтва про народження позивача, копією свідоцтва про укладення шлюбу, за яким позивач змінила своє дошлюбне прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_4 », а також відповідними копіями свідоцтва про шлюб та про розірвання шлюбу спадкодавця, згідно яких вона тричі змінювала своє прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_4 », з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_4 », з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_4 » (а.с.15-17, 20, т. 1).
Постановою від 31 травня 2017 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії відмовлено ОСОБА_4 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, загальною площею 20,2 кв. м та житловою 12,8 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_2 . Відмова у видачі свідоцтва нотаріусом мотивована тим, що власником усього будинку відповідно до Державного реєстру речових прав є ОСОБА_2 , а тому наданий спадкоємицею правовстановлюючий документ на цей будинок не є підставою для видачі свідоцтва про право на спадщину.
Так судом встановлено, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно значиться рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29 грудня 2016 року № 13269263, запис №18399308 від 27 грудня 2016 року про право власності за ОСОБА_3 на будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_2 . Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вищезазначений запис був сформований державним реєстратором Огребчуком Р. В. КП «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району», Київської області (а.с. 93, т. 1).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до вимог частин першої, другої статті 400 ЦПК України Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Так, участь сторін у цивільному процесі зумовлена тим, що судовий спір має місце саме між ними і його вирішення впливає безпосередньо на їх права чи обов`язки.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 130 ЦПК України 2004 року, чинного на час відкриття провадження у справі та призначення справи до судового розгляду, визначено, що суд під час проведення попереднього судового засідання вирішує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі.
Отже, якщо з матеріалів справи вбачається, що склад осіб, які беруть участь у справі, має бути інший, суд з урахуванням вищенаведеного повинен вчинити дії, які від нього вимагає положення частини четвертої статті 10 ЦПК України 2004 року.
Згідно з частиною четвертою статті 10 ЦПК України 2004 року суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 33 ЦПК України 2004 року суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.
Згідно зі статтею 119 ЦПК України 2004 року позивач формулює позовні вимоги і зобов`язаний зазначити належний склад відповідачів у позові, а суд згідно вимог пункт 2 частини шостої статті 130 ЦПК України 2004 року - уточнити склад осіб, які беруть участь у справі. При цьому захист прав одних осіб за рахунок порушення прав інших осіб призведе до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду.
Встановлено, що позивачем пред`явлено вимоги про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 , який набув право власності на спірний житловий будинок за договорами купівлі-продажу, укладеними із ОСОБА_3 ; визнання за нею права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом, визнання недійсними рішень про державну реєстрації права власності на вказане майно за ОСОБА_2 та ОСОБА_11 .
Спір про скасування рішення, запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно. Аналогічний висновок викладено, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункт 36).
Зміст і характер відносин між учасниками справи та встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи підтверджують, що спір у позивача існує саме з ОСОБА_3 з приводу порушення ним права власності позивача на житловий будинок з надвірними спорудами внаслідок його дій щодо реєстрації за собою цього права. При цьому, ОСОБА_3 залучений третьою особою до участі у справі.
Разом з тим, права, передбачені ЦПК України щодо третьої особи і відповідача є різними за своїми значеннями та впливом на процес; права відповідача значно ширші прав третьої особи.
Питання про залучення належного співвідповідача судом не вирішувалось, оскільки таке клопотання позивач не заявляла.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що позивач не визначилась з колом осіб, які повинні відповідати за її позовом.
Вирішуючи спір, апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів дійшов правильного висновку про відмову у позові ОСОБА_4 , оскільки тільки при дослідженні підстав набуття ОСОБА_3 права власності на спірний житловий будинок можливе ухвалення законного та обґрунтованого рішення у справі.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Постанову на постанову Київського апеляційного суду від 14 вересня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Осіян
О. В. Білоконь
Н. Ю. Сакара