Постанова
Іменем України
28 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 359/7085/14-ц
провадження № 61-2585св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Бориспільська районна державна адміністрація, ОСОБА_2 , Головне управління Держгеокадастру у Київській області,
третя особа - Громадська організація «Садівницьке товариство «Старз»,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 жовтня 2020 року у складі судді
Борця Є. О. та постанову Київського апеляційного суду від 21 січня 2021 року у складі колегії суддів: Мельника Я. С., Матвієнко Ю. О., Поливач Л. Д.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, який надалі неодноразово уточнювала, зокрема, і під час нового розгляду після скасування судом касаційної інстанції судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій, в частині позовних вимог і суб`єктного складу, до Бориспільської районної державної адміністрації (далі - Бориспільська РДА), ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Київській області), третя особа - Громадська організація «Садівницьке товариство «Старз» (далі - ГО «СТ «Старз»), про визнання недійсними розпоряджень місцевого органу виконавчої влади, державного акта на право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, визнання недійсним та скасування (анулювання) кадастрового номера земельної ділянки, зобов`язання скасувати запис про державний акт на право власності на земельну ділянку в поземельній книзі, визнання незаконними дій, що полягали в ініціюванні приватизації земельної ділянки, зобов`язання прибрати та демонтувати будівельний майданчик і паркан.
На обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона є власником земельної ділянки площею 0,1201 га на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, а також землекористувачем (орендарем) земельної ділянки площею 0,069 га на території тієї ж сільської ради.
Розпорядженням Бориспільської РДА від 21 грудня 2012 року № 4789 відповідачу ОСОБА_2 було передано у власність земельну ділянку площею 0,0628 га
з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства на території Гнідинської сільської ради.
Позивач наголошувала, що з нею як з суміжним землекористувачем всупереч нормам земельного законодавства не були погоджені межі земельної ділянки, яка передана у власність ОСОБА_2
ОСОБА_1 вважала, що виділенням земельної ділянки ОСОБА_2 порушено межі її земельних ділянок, а приватизація ділянки відповідача здійснена всупереч вимогам законодавства. Крім того, спірна земельна ділянка, яка передана у власність відповідача, розташована на внутрішній дорозі садівницького товариства, у зв`язку з чим вона позбавлена можливості дістатись до своєї земельної ділянки.
ОСОБА_1 з урахуванням уточнень позовних вимог просила:
визнати недійсним розпорядження Бориспільської РДА від 08 листопада
2011 року № 3506 «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області»;
визнати недійсним розпорядження Бориспільської РДА від 21 грудня
2012 року № 4789 «Про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області»;
визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0628 га від 24 грудня 2012 року, виданий ОСОБА_2 на підставі розпорядження Бориспільської РДА Київської області від 21 грудня 2012 року
за № 4789;
визнати незаконними дії ОСОБА_2 , які полягали в ініціюванні приватизації земельної ділянки площею 0,0628 га з кадастровим номером 3220882600:04:001:1431 та цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району;
зобов`язати ОСОБА_2 демонтувати та прибрати будівельний майданчик та паркан з внутрішньої дороги ГО «СТ «Старз»,
скасувати державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку площею 0,0628 га з кадастровим номером 3220882600:04:001:1431 та цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району;
визнати недійсним та скасувати (анулювати) кадастровий номер вказаної земельної ділянки та зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Київській області внести відповідні зміни до автоматизованої системи державного земельного кадастру;
зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Київській області скасувати
у поземельній книзі запис про державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 949567 щодо земельної ділянки площею 0,0628 га з кадастровим номером 3220882600:04:001:1431 та цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району.
Історія справи
Справа розглядалась судами неодноразово.
Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій під час першого розгляду справи
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 14 листопада 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 24 січня
2017 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним розпорядження Бориспільської РДА від 08 листопада 2011 року № 3506 «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області».
Визнано недійсним розпорядження Бориспільської РДА від 21 грудня 2012 року
№ 4789 «Про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області».
Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0628 га (кадастровий номер 3220882600:04:001:1431) від 24 грудня 2012 pоку, виданий ОСОБА_2 на підставі розпорядження Бориспільської РДА від 21 грудня 2012 року № 4789.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартість проведення земельно-технічної експертизи у розмірі 7 372,80 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений нею при подачі позову судовий збір у розмірі 730,00 грн.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суди попередніх інстанцій посилалися на те, що земельна ділянка ОСОБА_2 накладається на землі загального користування
ГО «СТ «Старз», а саме на землі вулично-дорожньої системи.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 вересня 2017 року рішення Бориспільського міськрайонного суду від 14 листопада 2016 року та ухвала Апеляційного суду Київської області від 24 січня 2017 року скасовані, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Суд касаційної інстанції вказав, що матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження накладення земельної ділянки ОСОБА_2 на належну на праві власності земельну ділянку ОСОБА_1 . Суди попередніх інстанцій вказаного не врахували та належним чином не перевірили, чи порушується саме відповідачем право власності позивача на належну їй земельну ділянку. За відсутності доказів порушення прав позивача наданням у власність земельної ділянки відповідачу, висновки судів про задоволення позову ОСОБА_1 є передчасними.
Крім того, суди попередніх інстанцій не врахували, що відсутність підпису на документах про встановлення межових знаків, не є підставою для визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку.
Ухвалою Верховного Суду України від 27 листопада 2017 року у допуску до провадження суду справи за позовом ОСОБА_1 до Бориспільської РДА,
ОСОБА_2 , третя особа - ГО «СТ «Старз», про визнання недійсними розпоряджень та державного акта на право власності на земельну ділянку, за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 вересня 2017 року відмовлено.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій під час другого розгляду справи
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду
від 21 січня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що
ОСОБА_1 не надала жодного доказу на підтвердження того, що земельна ділянка площею 0,0628 га з кадастровим номером 3220882600:04:001:1431, яка розташована на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району, накладається на межі земельної ділянки площею 0,1201 га з кадастровим номером 3220882600:04:001:0727 та межі земельної ділянки площею 0,0690 га з кадастровим номером 3220882600: 04:001:0645.
Факт відсутності підпису ОСОБА_1 на документах про встановлення межових знаків за умови, що межі земельних ділянок сторін не накладаються, не може бути достатньою підставою для визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №949567, виданого на ім`я ОСОБА_2 .
Суд також врахував, що відповідно до змісту рішення Бориспільського міськрайонного суду від 15 липня 2014 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 04 вересня 2014 року, ОК «СТ «Старз» не є користувачем земельної ділянки площею 17,4 га, яка у 1988 році виділялась дирекції будівництва КІВЦ і товариству «КиївСтарз». Цим спростовуються доводи ОСОБА_1 про те, що земельна ділянка відповідача накладається на внутрішню дорогу ГО «СТ «Старз».
Крім того, із земельної ділянки площею 0,1201 га з кадастровим номером 3220882600:04:001:0727 та цільовим призначенням для ведення садівництва, розташованої на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району, ОСОБА_1 може безперешкодно здійснити прохід та проїзд через її земельну ділянку площею 0,0800 га з кадастровим номером 3220882600:04:001:0726, та орендовану нею земельну ділянку площею 0,0690 га з кадастровим номером 3220882600:04:001:0645. Таким чином, приватизація відповідачем спірної земельної ділянки жодним чином не порушує право ОСОБА_1 на землю.
Аргументи учасників справи
У лютому 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу,
у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
cуди не взяли до уваги те, що погодження меж земельної ділянки із суміжними власники (користувачами) є обов'язковим при виділенні земельної ділянки у власність. ОСОБА_2 межі спірної ділянки не погоджувала ні з позивачем, ні з ГО «СТ «Старз», що призвело до незаконної приватизації будівлі охорони КПП-2 ГО «СТ «Старз», ЛЕП 10 кВ та перекриття дороги до земельної ділянки позивача;
Бориспільська РДА погодила виділення земельної ділянки з порушенням норм земельного законодавства, без належної технічної документації та без проведення геодезичних робіт на місцевості;
суди попередніх інстанцій порушили вимоги статті 79 ЦПК України щодо достовірності доказів у справі. До суду не було надано жодного оригіналу документа про виготовленої проєктної документації щодо спірної земельної ділянки (акт прийому-передачі межових знаків на зберігання при встановленні меж земельної ділянки в натурі, висновків, геодезичного вишукування тощо). Наявні у матеріалах копії документів не є належними та допустимими доказами, оскільки не знайшли свого підтвердження у жодному із запитів до органів державної влади та організацій;
спірна земельна ділянка не перебувала у користуванні ОСОБА_2 до моменту її приватизації, тому відповідно до статей 81 116 ЗК України її виділення та приватизація відповідачем є незаконною;
згідно з висновком експерта за результатами проведення комплексної експертизи з питань землеустрою та земельно-технічної експертизи від 01 серпня 2016 року № 7283/16-41 встановлено відсутність обов`язкових документів, а саме: пояснювальної записки; довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками, землекористувачами, угіддями; матеріалів геодезичних вишукувань та землевпорядного проєктування; матеріалів перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість); погодження проєкту органом містобудування та архітектури. Судовий експерт також вказав про невідповідність проєкту із землеустрою щодо передачі земельної ділянки
у власність ОСОБА_2 вимогам законодавства, зокрема відсутня дата в акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання при встановленні меж земельної ділянки в натурі. Крім того, експерт вважав, що проєкт землеустрою не відповідає вимогам законодавства чинного станом на 21 грудня 2012 року, а саме пункту
2 Порядку складення та затвердження індексних кадастрових карт і кадастрових планів земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 грудня 2010 року № 1117 (втратив чинність 01 січня 2013 року);
відповідно до змісту висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 11 березня 2020 року
№ 02/20, на земельній ділянці з кадастровим номером 3220882600:04:001:0645 розташовані трансформатор КТП-535, електричні опори та проходять повітряні лінії електропередачі напругою 10 кВ, які побудовані до 2011 року. Вказана лінія електропередач проходить також через земельну ділянку з кадастровим номером 3220882600:04:001:1431. Тобто, щодо зазначеної земельної ділянки встановлено обмеження на її використання у вигляді охоронної зони уздовж повітряної лінії електропередачі. Водночас кадастровий план земельної ділянки з кадастровим номером 3220882600:04:001:1431 та план зон обмежень (обтяжень) цієї земельної ділянки, які є складовими частинами проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, при розробленні цього проєкту землеустрою оформлено без дотримання вимог нормативних актів у сфері землеустрою, чинних станом на
2012 рік;
суди попередніх інстанцій, послались лише на вказівки суду касаційної інстанції, ігноруючи факт порушення прав та законних інтересів позивача. Накладення меж земельних ділянок і перекриття під`їзду до ділянки кадастровий номер 3220882600:04:001:0727 суди спростовували тим, що позивач може під`їжджати до неї через іншу свою ділянку кадастровий номер 3220882600:04:001:0726, оскільки та перебуває у неї у власності на підставі державного акта та через орендовану земельну ділянку. Водночас у матеріалах справи наявний лише державний акт на земельну ділянку кадастровий номер 3220882600:04:001:0727, а не на земельну ділянку з кадастровим номером 3220882600:04:001:0726. Крім того, у судових рішеннях відсутні посилання на проведені судові експертизи та їх висновки;
суди вказали про збільшення позивачем позовних вимог, проте не звернули увагу на те, що зі збільшенням позовних вимог зросла і кількість відповідачів у справі до трьох та самих позовних вимог до восьми. Таким чином, суди не вирішили усіх позовних вимог, пред`явлених позивачем, не аргументували відмову у задоволенні позову до співвідповідача ГУ Держгеокадастру у Київській області, який було уточнені відповідно до заяви від 10 грудня 2018 року;
рішенням Апеляційного суду Київської області від 02 лютого 2017 року у справі № 359/8220/14-ц у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення майна та усунення перешкод у користуванні земельними ділянками відмовлено. Вказане судове рішення набрало законної сили;
суди не врахували та не зазначили у судових рішеннях те, що відповідач Бориспільська РДА у заяві від 17 жовтня 2016 року, у запереченнях на апеляційну скаргу від 16 серпня 2017 року, та у відзиві на позовну заяву від 22 березня
2018 року (під час нового розгляду справи судом першої інстанції) визнавала позовні вимоги і не заперечувала проти їх задоволення;
у листі ТОВ «ІНВЕНТЗЕМСЕРВІС» (розробника проєктної документації) від 05 травня 2015 року № 027 зазначено, що обидва примірники проєкту із землеустрою щодо передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_2 були направлені до Управління Держземагенства в Бориспільському районі Київської області разом із актами прийому-передачі документації. На день направлення листа примірник акта прийому-передачі документації ТОВ «ІНВЕНТЗЕМСЕРВІС» з Управління Держземагенства в Бориспільському районі Київської області повернуто не було. Відповідно до листа Управління Держземагенства в Бориспільському районі Київської області від 14 листопада 2014 року № 06-05/2399 вказано, що документація із землеустрою щодо оформлення права власності на земельну ділянку кадастровий номер 3220882600:04:001:1431 за ОСОБА_2 відсутня в архіві управління.Таким чином, на переконання позивача, проєкт документації із землеустрою щодо передання у власність ОСОБА_2 відсутній, не виготовлявся і не затверджувався належним чином, що також визнається Бориспільською РДА;
законні права та інтереси позивача були порушені не лише як суміжного землекористувача, а й як члена садівницького товариства. Позивач є сусіднім землекористувачем двох суміжних земельних ділянок, які належать ОСОБА_2 , а також членом ГО «СТ «СТАРЗ». Протиправне виділення земельної ділянки разом із будинком охорони КПП-2 ГО «СТ «Старз» позбавило позивача та інших членів садівницького товариства охорони майна та прилеглих ділянок. Передача земельної ділянки ОСОБА_2 у 2012 році без погодження із суміжними землекористувачами і ГО «СТ «Старз» також призвела до незаконної приватизації (окрім будинку охорони) й землі загального користування, а саме вулично-дорожньої мережі (внутрішньої дороги між ділянками) ГО «СТ «Старз» та дороги до земельної ділянки позивача, що унеможливило використання її земельної ділянки, та земельної ділянки для обслуговування трансформатора КТП-535 і електричних опор лінії у 10 кВ, яка живить частину будинків, порушило їх охоронювані зони встановлені будівельно-технічними нормами. Таким чином, дії відповідачів у справі мають наслідком суттєве знецінення земельних ділянок позивача, оскільки під'їзд до них можливий лише через орендовану земельну ділянку, а після закінчення строку оренди доступу до земельних ділянок не буде взагалі;
доводи відповідача ОСОБА_2 про те, що спір виник у листопаді 2013 року, коли позивач вирішила самовільно захопити спірну земельну ділянку та з цією метою здійснила будівництво будинку охорони, є неправдивими. Будівництво будинку охорони було завершено до моменту незаконної приватизації земельної ділянки загального користування. При цьому ОСОБА_2 , маніпулюючи фактичними обставинами справи, намагається ввести суд в оману, доводить законність приватизації спірної земельної ділянки разом із будинком охорони на КПП-2 ГО «СТ «Старз», який як було встановлено експертизами та судами попередніх інстанцій побудований у 2008 - 2009 роках;
земельна ділянка з кадастровим номером 3220882600:04:001:1431, яка передана у власність ОСОБА_2 , згідно з даними Держгеокадастру України та Генеральним планом забудови ГО «СТ «Старз» знаходиться в межах земель загального користування громадської організації. Виділення земельної ділянки ОСОБА_2 без погодження з садівницьким товариством є незаконним.
У травні 2021 року від ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому вона просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що:
рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду є законними та обґрунтованими, а тому підстав для їх скасування немає. Безпідставність позовних вимог підтверджено відповідачем наявними у матеріалах справи доказами;
непогодження меж земельної ділянки із суміжними землевласниками не може бути підставою для визнання державних актів на землю недійсними;
усі земельні ділянки, які перебувають у власності позивача ОСОБА_1 , не мають спільної межі із земельною ділянкою площею 0,0628 га, кадастровий номер 3220882600:04:001:1431, яка належить ОСОБА_2 , що підтверджується збірним кадастровим планом;
ОСОБА_1 не наділена правом представляти інтересі ГО «СТ «Старз» у цій справі чи ототожнювати цивільні і земельні права цієї юридичної особи з її правами як фізичної особи;
рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 липня 2014 року у справі № 359/11554/13-ц встановлено, що ОСОБА_2 правомірно набула права на спірну земельну ділянку на підставі розпорядження Бориспільської РДА від 21 грудня 2012 року № 4789, що підтверджується проектно-технічною документацією та державним актом на право власності на земельну ділянку, виданого на її ім`я;
касаційна скарга ОСОБА_1 не містить жодних пояснень та обґрунтувань стосовного того, у чому полягає порушення її земельних права як позивача;
посилання позивача на висновки комплексної експертизи з питань землеустрою та земельно-технічної експертизи від 01 серпня 2016 року
№ 7283/16-41, призначеної ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 квітня 2016 року, якою нібито підтверджено обставини щодо накладання земельної ділянки ОСОБА_2 на землі загального користування ГО «СТ «Старз» є безпідставними. Висновки цієї експертизи не стосуються спірних правовідносин, які виникли між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , щодо порушення меж земельних ділянок, які є у власності (користуванні) сторін;
експертний висновок за результатами проведення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 11 березня 2020 року № 02/20, спростовується наявними матеріалами справи;
суди не встановили факту накладення належної ОСОБА_2 праві власності земельної ділянки з кадастровим номером 3220882600:04:001:1431 на земельну ділянку площею 0,1201 га з кадастровим номером 3220882600:04:001:0727 ОСОБА_1 та інші земельні ділянки, які перебувають у власності та користуванні позивача;
посилання позивача щодо накладання на під`їзну дорогу ГО «СТ «Старз» до її земельної ділянки, яка належить їй, також безпідставні. Такі доводи позивача ігнорують інші докази, які надані відповідачем, оскільки землі загального користування у власність ГО «СТ «Старз» відповідно- до норм законодавства не передавались;
доводи касаційної скарги правильних висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та зводяться до необхідності здійснити переоцінку встановлених обставин справи, доказів, які подані сторонами на їх підтвердження, а також висновків судових експертиз та спеціалістів.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від02 березня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано їй строк для усунення недоліків касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від17 серпня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України. Зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі
№ 263/11779/16-ц, від 23 січня 2019 року у справі № 362/3185/16, від 02 квітня
2019 року у справі № 175/3747/16-ц та у постанові Верховного Суду України від
25 червня 2014 року у справі № 6-67цс14. Крім того, у касаційній скарзі вказано, що судове рішення ухвалено з порушенням пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України.
Фактичні обставини справи
ОСОБА_1 є власницею двох земельних ділянок площею 0,0800 га з кадастровим номером 3220882600:04:001:0726 та площею 0,1201 га з кадастровим номером 3220882600: 04:001:0727 з цільовим призначенням для ведення садівництва, розташованих на території Гнідинської сільської ради Бориспільської ради. Це підтверджується копіями державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯД № 765893 та № 765894.
21 травня 2008 року позивач уклала з Бориспільською РДА договір оренди земельної ділянки. Відповідно до вказаного договору Бориспільська РДА надала, а ОСОБА_1 прийняла в користування строком на 49 років земельну ділянку площею 0,0690 га з кадастровим номером 3220882600:04:001:0645 та цільовим призначенням для сінокосіння, розташовану на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району.
Розпорядженням Бориспільської РДА від 08 листопада 2011 року № 3506
ОСОБА_2 надано дозвіл на складання проєкту землеустрою щодо відведення в її власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,0800 га для ведення особистого селянського господарства на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району.
Розпорядженням Бориспільської РДА від 21 грудня 2012 року № 4789 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення у власність відповідача земельної ділянки площею 0,0628 га для ведення особистого селянського господарства на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району.
На підставі вказаного розпорядження місцевого органу виконавчої влади
ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №949567 щодо земельної ділянки площею 0,0628 га з кадастровим номером 3220882600:04:001:1431 та цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району.
У листі Управління Держгеокадастру у Бориспільському районі Київської області від 04 листопада 2015 року № Б-38/0-92/19-15 зазначено, що згідно з Національною кадастровою системою земельні ділянки з кадастровими номерами 3220882600:04:001:1431, яка належить на праві власності ОСОБА_2 , та 3220882600:04:001:0727, яка належить ОСОБА_1 , лише дотикаються в одній точці, тому спільної межі не мають (перетин не спостерігається).
Згідно з відомостями Управління Держгеокадастру у Бориспільському районі Київської області від 06 травня 2015 року № 29-1006-0-2-785/2-15 надано відповідь, що відповідно до Національної кадастрової системи перетин між земельними ділянками 3220882600:04:001:1431, яка належить на праві власності ОСОБА_2 , та 3220882600:04:001:0645, яка належить ОСОБА_1 , не спостерігається.
Відповідно до Генерального плану забудови ГО «СТ «Страз» земельна ділянка
з кадастровим номером 3220882600:04:001:1431, що належить на праві власності ОСОБА_2 , розташована на землях загального користування ГО «СТ «Страз», а в архіві Управління не виявлено землевпорядної документації щодо оформлення даної земельної ділянки. Це підтверджується довідкою Управління Держгеокадастру у Бориспільському районі Київської області від 24 жовтня 2016 року № 93/24-П24.
У листі ГУ Держгеокадастру у Київській області від 03 липня 2020 року
№ 29-10-0.222-8965/2-20 зазначено, що відповідно до даних ДЗК земельна ділянка, яка належить ОСОБА_2 , межує з ділянкою із кадастровим номером 3220882600:04:001:0320, земельна ділянка з кадастровим номером 3220882600:04:001:1877 межує з ділянкою із кадастровим номером 3220882600:04:001:0932, ділянка із кадастровим номером 3220882600:04:001:0645 не межує з ділянкою із кадастровим номером 3220882600:04:001:0727, ділянка із кадастровим номером 3220882600:04:001:1882 не межує з ділянкою із кадастровим номером 3220882600:04:001:1235. Відомості про дорогу між зазначеними земельними ділянками відсутні в ДЗК.
Відповідно до листа Бориспільської РДА Київської області від 30 червня 2020 року в райдержадміністрації відсутня інформація щодо розробки детального плану на зазначені земельні ділянки, розпорядження про розробку або затвердження детального плану території не видавалися, відповідно відомості про дороги між земельними ділянки відсутні.
За результатами проведеної комплексної експертизи з питань землеустрою та земельно-технічної експертизи від 01 серпня 2016 року № 7283/16-41, призначеної відповідно до ухвали Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 квітня 2016 року, встановлено, що земельна ділянка ОСОБА_2 накладається на землі загального користування ГО «СТ «Старз», а саме на землі вулично-дорожньої системи; при цьому на земельній ділянці відповідача розташована будівля, яка позначена літерою «К». З урахуванням відомостей фото та звіту про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій об`єкта, затвердженого 28 листопада 2012 року, будинок охорони на 2-му КП ГО «СТ «Старз», який розташований на земельній ділянці відповідача, побудований до дати надання цієї ділянки розпорядженням Бориспільської РДА від 21 грудня 2012 року № 4789 у власність ОСОБА_2 .
Також експертизою установлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 3220882600:04:001:1431, яка належить ОСОБА_2 , накладається на межі під`їзної дороги до земельної ділянки з кадастровим номером 3220882600:04:001:0727, що належить ОСОБА_1 .
За висновком судового експерта вказаної комплексної експертизи проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, затверджений розпорядженням Бориспільської РДА від 21 грудня 2012 року № 4789, не відповідає вимогам законодавства, чинного станом на 21 грудня 2012 року.
У листопаді 2013 року ОК «СТ «Старз» звертався до суду з позовом про визнання незаконним та скасування розпорядження Бориспільської РДА від 21 грудня 2012 року № 4789, а також визнання недійсним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 949567, виданого на ім`я ОСОБА_2 . Рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 15 липня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 04 вересня 2014 року, у задоволенні вказаного позову відмовлено. Крім того, вказаними судовими рішеннями встановлено, що ОК «СТ «Старз» не є користувачем земельної ділянки площею 17,4 га, яка у 1988 році виділялась дирекції будівництва КІВЦ і товариству «КиївСтарз».
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Щодо позовних вимог про визнання недійсним та скасування (анулювання) кадастрового номера земельної ділянки, зобов`язання скасувати запис про державний акт на право власності на земельну ділянку в поземельній книзі, визнання незаконними дій ОСОБА_2 , що полягали в ініціюванні приватизації спірної земельної ділянки
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів (частина третя 152 ЗК України).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) зроблено висновок, що «Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року
у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року
у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року
у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року
у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) та багатьох інших. Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від
22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження
№ 12-140гс19, пункт 98)».
Оскільки позовні вимоги про визнання недійсним та скасування (анулювання) кадастрового номера земельної ділянки, зобов`язання скасувати запис про державний акт на право власності на земельну ділянку в поземельній книзі, визнання незаконними дій ОСОБА_2 , що полягали в ініціюванні приватизації спірної земельної ділянки не є ефективним способом захисту порушених прав позивача та не забезпечить їх поновлення, у їх задоволенні належить відмовити саме з мотивів обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав.
За таких обставин суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог, але помилились щодо мотивів такої відмови, тому рішення судів попередніх інстанцій у мотивувальній частині щодо вказаних позовних вимог необхідно змінити.
Щодо позовних вимог про визнання недійсними розпоряджень місцевого органу виконавчої влади, державного акта на право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та зобов`язання прибрати та демонтувати будівельний майданчик і паркан
Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).
У статті 321 ЦК України встановлено непорушність права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до частини першої статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із власником та/або землекористувачем не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів чи землевласників. Не надання особою своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача та/або власника не може бути перешкодою для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації. Непідписання суміжним власником та/або землекористувачем акту узгодження меж земельної ділянки саме по собі не є підставою для визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 серпня 2021 року у справі № 263/11779/16-ц (провадження № 61-10819св20) вказано, що: «стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною. Стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами. Із цього не випливає, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж, слід вважати, що погодження меж не відбулося. Погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а із мотивів відмови. Якщо такими мотивами є виключно неприязні стосунки - правового значення вони не мають. У разі виникнення спору сама по собі відсутність погодження меж не є підставою для того, щоб вважати прийняте рішення про приватизацію незаконним. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може бути підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів. Таким чином, непогодження суміжним землекористувачем меж земельної ділянки не є саме по собі підставою для прийняття органом місцевого самоврядування рішення про відмову у затвердженні технічної документації та переданні земельної ділянки у власність. Що, відповідно, також не є підставою для скасування державного акта на право власності на земельну ділянку».
У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У справі, що переглядається:
позивач не довела належними і достатніми доказами факт порушення її прав діями відповідача, а власноруч написана заява ОСОБА_2 на ім`я голови
ГО «СТ «Старз» від 25 червня 2013 року з вимогою прибрати паркан з території земельної ділянки 3220882600:04:001:1431 та будинок охорони не підтверджує факт порушення прав позивача приватизацією ОСОБА_2 її земельної ділянки. Повідомлення Управління Держземагенства в Бориспільському районі Київської області про відсутність в архіві управління документації із землеустрою щодо оформлення права власності на земельну ділянку ОСОБА_2 не доводить відсутності такої документації взагалі, позаяк під час розгляду справи
№ 359/11554/13-ц судами перевірялася проєктно-технічна документація на земельну ділянку ОСОБА_2 ;
непогодження суміжним землекористувачем меж земельної ділянки не
є саме по собі підставою для прийняття органом місцевого самоврядування рішення про відмову у затвердженні технічної документації та переданні земельної ділянки у власність. Крім того, схема земельних ділянок, які належать позивачу ОСОБА_1 та відповідачу ОСОБА_2 свідчить, що ці земельні ділянки не є суміжними, а мають лише дві спільні поворотні точки;
суд апеляційної інстанції правильно не взяв до уваги висновки проведених у справі судових експертиз, оскільки встановив, що земельна ділянка ОСОБА_2 накладається на землі загального користування ГО «СТ «Старз», а саме на землі вулично-дорожньої системи. Проте матеріали справи не містять доказів на підтвердження накладення земельної ділянки ОСОБА_2 на належну на праві власності земельну ділянку ОСОБА_1 ;
ОК «СТ «Старз» не є користувачем земельної ділянки площею 17,4 га, а позивач ОСОБА_1 не наділена правом звертатися до суду із позовними вимогами щодо порушення порядку користування іншими особами стосовно інших земельних ділянок, які не перебувають у її власності чи користуванні;
суди встановили, що зібрані у справі докази у їх взаємозв`язку і сукупності не дають підстав для висновку, що земельна ділянки відповідача перешкоджає
у доступі до її земельної ділянки та накладається на дорогу, яка перебуває у загальному користуванні;
саме по собі визнання Бориспільською РДА позову ОСОБА_1 не є безумовною підставою для його задоволення, оскільки першочерговим є саме визначення об`єкта захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи цивільного інтересу, а також встановлення, чи було порушено, не визнано або оспорено права, свободи чи інтереси позивача, у чому полягає таке порушення прав і якими доказами це підтверджується;
Таким чином, всупереч статті 81 ЦПК України ОСОБА_1 не надала належних, достатніх і допустимих доказів на підтвердження своїх вимог, зокрема того, що земельна ділянка відповідача накладається на межі земельної ділянки площею 0,1201 га з кадастровим номером 3220882600:04:001:0727 та межі земельної ділянки площею 0,0690 га з кадастровим номером 3220882600:04:001:0645,
а відсутність підпису ОСОБА_1 на документах про встановлення межових знаків за умови, що межі земельних ділянок сторін не накладаються, не може бути достатньою підставою для визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого на ім`я ОСОБА_2 .
За таких обставин суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про відсутність підстав для задоволення позову в частині позовних вимог про визнання недійсними розпоряджень місцевого органу виконавчої влади, державного акта на право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та зобов`язання прибрати та демонтувати будівельний майданчик і паркан, тому оскаржені судові рішення у цій частині позовних вимог необхідно залишити без змін.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).
З урахуванням висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі
№ 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) та у постанові Верховного Суду
у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від
04 серпня 2021 року у справі № 263/11779/16-ц (провадження № 61-10819св20), колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу необхідно задовольнити частково; рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині позовних вимог про визнання недійсним та скасування (анулювання) кадастрового номера земельної ділянки, зобов`язання скасувати запис про державний акт на право власності на земельну ділянку в поземельній книзі, визнання незаконними дій ОСОБА_2 , що полягали в ініціюванні приватизації спірної земельної ділянки, змінити, виклавши їх мотивувальну частину у редакції цієї постанови; рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині позовних вимог про визнання недійсними розпоряджень місцевого органу виконавчої влади, державного акта на право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та зобов`язання прибрати та демонтувати будівельний майданчик і паркан залишити без змін.
Керуючись статтями 400 409 410 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 жовтня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 січня 2021 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання недійсним та скасування (анулювання) кадастрового номера земельної ділянки, зобов`язання скасувати запис про державний акт на право власності на земельну ділянку в поземельній книзі, визнання незаконними дій, що полягали в ініціюванні приватизації спірної земельної ділянки змінити, виклавши їх мотивувальну частину у редакції цієї постанови.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 жовтня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 січня 2021 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Бориспільської районної державної адміністрації, ОСОБА_2 про визнання недійсними розпоряджень місцевого органу виконавчої влади, державного акта на право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, зобов`язання прибрати та демонтувати будівельний майданчик і паркан залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийВ. І. Крат Судді:Н. О. Антоненко І. О. Дундар Є. В. Краснощоков М. М. Русинчук