Постанова

Іменем України

28 квітня 2020 року

містоКиїв

справа № 359/910/18

провадження № 61-3624св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: ПогрібногоС.О. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., ОлійникА.С.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Військова частина НОМЕР_1 ,

третя особа Київське квартирно-експлуатаційне управління,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від20вересня 2018року у складі судді Муранової-ЛесівІ.В. та постанову Київського апеляційного суду від17січня 2019року у складі колегії суддів: ЖурбиС.О., КулішенкаЮ.М., ТаргонійД.О.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

У лютому 2018року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про відновлення на квартирному обліку.

Позивач обґрунтовував позов тим, що проходив військову службу та 31липня 2008року звільнений у запас за станом здоров`я з правом носіння військової форми одягу. Вислуга років становить більше 20років, перебуває на пенсії за вислугою років з 2008року. Згідно з протоколом від14червня 1994року його разом з сім`єю: дружиною, сином та дочкою зараховано на квартирний облік, а 18серпня 1994року зараховано у списки особового складу і всіх видів забезпечення. На час звернення до суду із позовом він зареєстрований за адресою: Військова частина НОМЕР_1 (далі ВЧ НОМЕР_1 ), АДРЕСА_1 . Проте, житлова комісія ВЧ НОМЕР_1 , як зазначено у витязі з протоколу від22листопада 2017року №15, вирішила скасувати рішення від14червня 1994року та перенести дату зарахування на квартирний облік з 14червня 1994року на 04жовтня 1997року, оскільки відсутні документи, що підтверджують факт прописки позивача та членів його сім`ї у м.Бориспіль на час поставлення на квартирний облік. Під час взяття його на квартирний облік 14червня 1994року дотримано всі вимоги чинного на той час законодавства, його взято на облік за місцем проходження служби та місцем тимчасової реєстрації, про що зазначено у відповідному рішенні комісії. Перенесення його місця в черзі з квартирного обліку з 14червня 1994року на 04серпня 1997року лише з тієї причини, що він 03жовтня 1997року отримав новий паспортний документ, в якому відповідно проставлено штамп про прописку, є надуманим та таким, що порушує встановлені законом гарантії права на поліпшення житлових умов позивача.

Стислий виклад заперечень відповідача

Відповідач позов не визнав, вважав його необґрунтованим.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

РішеннямБориспільського міськрайонного суду Київської області від20вересня 2018року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 17 січня 2019 року, позов задоволено. Визнано недійсним рішення житлової комісії ВЧ НОМЕР_1 м.Бориспіль, яке оформлено протоколом від22листопада 2017року №15 про відміну рішення житлової комісії ВЧ НОМЕР_1 від14червня 1994року №1 та в частині перенесення дати зарахування на квартирний облік старшого прапорщика запасу ОСОБА_1 . Зобов`язано ВЧ НОМЕР_1 поновити ОСОБА_1 на квартирному обліку у ВЧ НОМЕР_1 м.Бориспіль з 14червня 1994року.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, із висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що будь-яких належних і допустимих доказів того, що позивач був зарахований 14червня 1994року на квартирний облік внаслідок подання ним відомостей, що не відповідають дійсності, або неправомірних дій посадових (відповідальних) осіб при вирішенні питання про прийняття на квартирний облік, судуне надано.

Також не надано доказів того, що оспорюване позивачем рішення житлової комісії ВЧ НОМЕР_1 від22листопада 2017року (протокол №15) письмово доведено до відома позивача у визначений Інструкцією про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженою наказом Міністерства оборони України від30листопада 2011року №737 (далі Інструкція), п`ятнадцятиденний строк. При цьому, той факт, що засідання житлової комісії 22листопада 2017року проводилося без присутності звільненого з військової служби позивача, відповідачем не оспорюється, докази того, що позивач викликався (повідомлявся) про таке засідання, суду також надані не були.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв`язку у лютому 2019року, ВЧ НОМЕР_1 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовується тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не взяли до уваги той факт, що у житловій (обліковій) справі позивача та у матеріалах справи відсутні належні докази щодо дати та місця його реєстрації станом на 14червня 1994року. Отже, позивача взято на облік у 1994 році внаслідок неправомірних дій службових осіб під час вирішення питання про його взяття на квартирний облік.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У наданому відзиві ОСОБА_1 просив касаційну скаргу залишити без задоволення внаслідок її необґрунтованості.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою Верховного Суду від11лютого 2019року відкрито касаційне провадження у справі.

Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті3 ЦПКУкраїни).

Відповідно до пункту2 розділуII «Прикінцеві та перехідні положення» ЗаконуУкраїни «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від15січня 2020року №460-IX

(далі Закон №460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у лютому 2019року, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом №460-IX.

За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені у статті263 ЦПК України, відповідно до якої судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи в межах доводів касаційної скарги, за результатами чого зробив такі висновки.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до виписки з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від18серпня 1994року №120 прапорщика ОСОБА_1 з 17серпня 1994року зараховано в списки особового складу частини, всі види забезпечення.

Наведене також підтверджується витягом з особової справи та витягом із наказу від31липня 2008року №31-пм, з яких випливає, що ОСОБА_1 з 13листопада 1980року проходив військову службу у Збройних Силах, а 31липня 2008року звільнений з військової служби у запас за станом здоров`я. З 03жовтня 2008року його виключено зі списків особового складу частини, усіх видів забезпечення. Постійним або службовим житлом не забезпечений.

Згідно з довідкою від26грудня 2017року №565 ОСОБА_1 з 2008року перебуває на обліку Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області й отримує пенсію за вислугу років.

З досліджених судом письмових доказів також встановлено, що 14червня 1994року за рапортом прапорщика ОСОБА_1 про зарахування на квартирний облік, житлова комісія ВЧ НОМЕР_1 постановила зарахувати на квартирний облік з 14червня 1994року при ВЧ НОМЕР_1 прапорщика ОСОБА_1 з сім`єю у складі: дружина ОСОБА_2 , син ОСОБА_3 , дочка ОСОБА_4 , який у м.Борисполі прописаний тимчасово за адресою ВЧ НОМЕР_1 . Зазначена обставинами підтверджується випискою з протоколу від14червня 1994року №1.

Та обставина, що позивач постановлений на облік згідно з рішенням житлової комісії ВЧ НОМЕР_1 з 14червня 1994року, визнано сторонами, відповідачем не оспорюється.

З долучених до матеріалів справи документів також встановлено, що 28лютого 2008року комісією перевірено житлові умови прапорщика ОСОБА_1 , який разом із сім`єю у складі 3-х осіб: дружина, сина, дочка, проживають в однокімнатній квартирі 12 на АДРЕСА_2 . Висновок комісії такий: потребує покращення житлових умов. Зазначене підтверджується довідкою про перевірку житлових умов.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

Відповідно до частини першої статті4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на момент зарахування позивача на квартирний облік) встановлено, що військовослужбовці забезпечуються жилими приміщеннями державою.

Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) та членам їх сімей, які проживають разом з ними, надається жиле приміщення, що має відповідати вимогам статті50 ЖКУкраїнської РСР.

За загальним правилом, визначеним статтями36 37 ЖКУкраїнської РСР, облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, здійснюється, як правило, за місцем проживання у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів. Відповідно до Основ житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік у випадках і в порядку, встановлюваних Радою Міністрів СРСР і Радою Міністрів УкраїнськоїРСР, громадян може бути взято на облік і не за місцем їх проживання. Облік потребуючих поліпшення житлових умов громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, що мають житловий фонд і ведуть житлове будівництво або беруть пайову участь у житловому будівництві, здійснюється за місцем роботи, а за їх бажанням також і за місцем проживання. Нарівні з ними беруться на облік громадяни, які залишили роботу на цих підприємствах, в установах, організаціях у зв`язку з виходом на пенсію.

Порядок забезпечення жилими приміщеннями осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та військової служби за контрактом, військовослужбовців-жінок регулюється житловим законодавством і Положенням про порядок забезпечення жилою площею у Збройних Силах України, введеним в дію наказом Міністра оборони України від23грудня 1992року №220 з наступними змінами

(далі Положення №220).

Згідно з пунктом34 Положення №220 всі питання, пов`язані із забезпеченням житлом військовослужбовців, вирішуються за місцем проходження ними служби.

При цьому датою постановки на квартирний облік вважається день, коли буде прийняте рішення житловою комісією військової частини про прийняття на квартирний облік. День прийняття на квартирний облік визначає місце військовослужбовця у черзі на одержання житлового приміщення.

Військовослужбовці беруться на квартирний облік за рішенням житлової комісії військової частини, затвердженим її командиром, і перебувають на такому обліку до одержання жилого приміщення за винятком випадків: поліпшення житлових умов, завдяки якому відпала необхідність у наданні іншого жилого приміщення; переведення до нового місця служби; засудження (крім умовного) до позбавлення волі на строк понад шість місяців; подання таких, що не відповідають дійсності, відомостей, які стали підставою для взяття на облік, або вчинення командуванням неправомірних дій при вирішенні цього питання (пункти11, 13 Положення).

Положенням №220 передбачено (відповідне правило збережено й у Положенні про порядок забезпечення жилою площею в Збройних Силах України, введеному в дію наказом Міністра оборони України 06жовтня 2006року N577, чинному на момент звільнення позивача у запас), що військовослужбовці та члени їх сімей мають право до одержання жилого приміщення прописатися за адресою військової частини, а також, що на кожного військовослужбовця, взятого на квартирний облік, оформлюється облікова справа.

Відповідно до вимог частини дев`ятоїстатті12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду, а в разі її розформування у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.

З витягу з протоколу засідання житлової комісії ВЧ НОМЕР_1 від22листопада 2017року №15 встановлено, що на підставі пункту 15 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов в Українській РСР, відповідно до якого на квартирний облік беруться потребуючи поліпшення житлових умов громадяни, які постійно проживають, а також прописані у даному населеному пункті, комісія вирішила перенести дату зарахування на квартирний облік ОСОБА_1 , який на час прийняття рішення про зарахування на квартирнийоблік не був прописаний у м.Борисполі Київської області, з 14червня 1994року на дату першої реєстрації при військовій частині м.Борисполя Київської області 04жовтня 1997рік.

Відповідно до пункту2.16 Інструкції військовослужбовці, які перебувають на обліку, під час звільнення з військової служби в запас або відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку з реформуванням ЗС України, зі скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі, залишаються (за їх бажанням) на обліку у військовій частині до одержання жилого приміщення з державного житлового фонду за останнім місцем проходження служби, а в разі розформування військової частини у військовому комісаріаті і КЕВ (КЕЧ) району, на території обслуговування яких знаходилася розформована військова частина, та користуються правом позачергового одержання жилого приміщення.

Підстави та порядок зняття з обліку та виключення зі списків осіб, що мають право першочергового та позачергового одержання жилих приміщень, визначені, зокрема в пункті 2.18 Інструкції, в якому зазначено, що військовослужбовці та особи, звільнені з військової служби, знімаються з обліку за місцем служби (за місцем звільнення з військової служби) у разі: поліпшення житлових умов у випадках, передбачених законодавством, за місцем перебування на квартирному обліку, унаслідок чого зникла потреба в наданні жилого приміщення; отримання за рахунок житлових фондів Міністерства оборони України жилого приміщення для постійного проживання; переміщення військовослужбовця до нового місця служби в інший населений пункт; звільнення з військової служби за підставами, не зазначеними в абзаці першому пункту 2.16 цього розділу; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік або неправомірних дій посадових (відповідальних) осіб при вирішенні питання про прийняття на квартирний облік; звільнення в запас або відставку до досягнення 20 років вислуги на військовій службі особами, які зараховані на облік після 01 січня 2005 року (крім випадків, вказаних у пункті 2.17 цього розділу); обрання для постійного місця проживання іншого населеного пункту особами, які звільнені у запас або у відставку; в інших випадках, передбачених законодавством.

Також зазначено, що військовослужбовці та особи, звільнені з військової служби, виключаються зі списків осіб, що мають право першочергового та позачергового одержання жилих приміщень, у разі якщо вони були необґрунтовано включені до цих списків або втратили право на отримання жилого приміщення в пільговому порядку.

Рішення про зняття з обліку та виключення зі списків осіб, що мають право першочергового та позачергового одержання жилих приміщень, приймається житловою комісією військової частини, яка зарахувала військовослужбовця на облік, або її правонаступником. Рішення письмово доводиться до відома військовослужбовця у п`ятнадцятиденнийстрок із зазначенням причин зняття з обліку.

Водночас, будь-які належні і допустимі докази того, що позивач був зарахований на квартирний облік внаслідок подання ним відомостей, що не відповідають дійсності, або неправомірних дій посадових (відповідальних) осіб при вирішенні питання про прийняття на квартирний облік, у матеріалах справи відсутні.

Зі справи відомо, що відповідачем не надано доказів того, що оскаржене рішення у встановленому порядку письмово доведено до відома позивача у визначений Інструкцією п`ятнадцятиденний строк.

Таким чином, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про неправомірність дій ВЧ НОМЕР_1 під час ухвалення рішення щодо перенесення дати зарахування на квартирний облік позивача та членів його сім`ї, а оскаржувані дії відповідача призвели до порушення принципу рівності під час забезпечення житлом військовослужбовців.

Аналогічні висновки про застосування норм права у подібних правовідносинах викладено у постанові Верховного Суду від03травня 2018року у справі №359/6809/17, (провадження № 61-10533св18); у постанові від20березня 2019року у справі №760/750/16-ц, (провадження №61-10380св18), у постанові від10жовтня 2019року у справі №359/1347/17 (провадження

№61-26027св18), підстав відступити від зазначених висновків Верховним Судом не встановлено.

З огляду на викладене Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги, які зводяться до незгоди з судовими рішеннями у справі та переоцінки доказів у справі, власного тлумачення норм матеріального права, проте встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України

«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

ЄСПЛ визначив, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.

Враховуючи наведене, Верховний Суд зробив висновок, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Верховний Суд, застосувавши правило частини третьої статті 401 ЦПКУкраїни, вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від20вересня 2018року та постанову Київського апеляційного суду від17січня 2019року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С.О.Погрібний

Б.І.Гулько

А.С.Олійник