ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2024 року

м. Київ

справа № 360/239/23

адміністративне провадження № К/990/34904/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,

суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянув у порядку письмового провадження за матеріалами справи в електронній формі у касаційній інстанції адміністративну справу №640/20535/21

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції України в Луганській області

про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року (головуючий суддя: Геращенко І.В., судді: Блохін А.А., Сіваченко І.В.).

УСТАНОВИВ:

І. Історія справи

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Національної поліції України в Луганській області (далі - «ГУНП в Луганській області»), у якому просила суд:

- визнати протиправною бездіяльність щодо невиплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки позивачці як учаснику бойових дій за 2022 рік, яка викладена у довідці від 5 січня 2023 року № 27/111/19-2023, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції;

- зобов`язати здійснити нарахування та виплату позивачці грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції.

Ухвалою суду від 27 квітня 2023 року у задоволенні клопотання ГУНП в Луганській області про залишення позову без розгляду відмовлено.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2023 року позов задоволено:

- визнано протиправною бездіяльність ГУНП в Луганській області щодо ненарахування та невиплати позивачці грошової компенсації за невикористані дні відпустки як учаснику бойових дій за 2022 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби;

- зобов`язано ГУНП в Луганській області нарахувати та виплатити позивачці грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022 рік у кількості 14 календарних днів, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2023 року у справі № 360/239/23 за позовом ОСОБА_1 до ГУНП в Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії скасовано.

Прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до ГУНП в Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії залишено без розгляду.

Не погоджуючись із постановою апеляційного суду, ОСОБА_1 звернулась із касаційною скаргою на неї до Верховного Суду.

У поданій касаційній скарзі скаржниця із посиланням на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить Суд постанову апеляційного суду скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

У касаційній скарзі, як на підставу для відкриття касаційного провадження, скаржниця покликається на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України»).

Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

ГУНП в Луганській області у відзиві на касаційну скаргу просить Суд відмовити у її задоволенні, а судове рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін. Відзив обґрунтований правильністю вирішення спору судом апеляційної інстанції із дотриманням норм матеріального і процесуального права.

ІІ. Мотиви Верховного Суду

Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить із такого.

Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Касаційне провадження у цій справі відкрите на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Так, відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Здійснивши аналіз доводів касаційної скарги, а також висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд вважає за належне зазначити про таке.

16 березня 2023 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 .

Позивачка перед судом поставила питання про зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату їй грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції.

Відповідач позов не визнав, про що подав відзив на позовну заяву.

В обґрунтування своєї позиції зазначив, що позивачка була звільнена з посади з 22 вересня 2022 року наказом ГУНП в Луганській області від 9 вересня 2022 року № 340 о/с. Зауважив, що ОСОБА_1 була ознайомлена з наказом про звільнення 22 вересня 2022 року про, що свідчить її підпис на наказі про звільнення.

Зазначив також, що єдиним документом, у якому була визначена кількість днів невикористаної відпустки, яка підлягає компенсації, є наказ ГУНП в Луганській області від 9 вересня 2022 року №340 о/с, який не оскаржувався ОСОБА_1 .

Тож, на думку відповідача, до поки наказ ГУНП в Луганській області від 9 вересня 2022 року №340 о/с, який є єдиним індивідуальним актом, що порушує, на думку позивачки, її права, свободи та інтереси, не буде визнаний судом протиправним та скасований в частині окремих положень, зокрема в частині встановлення кількості днів невикористаної відпустки, які підлягають компенсації, у відповідача буде відсутній обов`язок нарахувати та виплатити позивачці компенсацію за 14 діб додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2022 рік.

Окрім того, відповідач звернувся до суду із клопотанням про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду, зважаючи на пропуск нею строку звернення до суду з цим позовом.

Проте, ухвалою суду від 27 квітня 2023 року у задоволенні клопотання ГУ НП в Луганській області про залишення позову без розгляду було відмовлено, а рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2023 року позов задоволено.

Відповідач, не погоджуючись із цим судовим рішенням, звернувся до апеляційного суду з метою його оскарження. Зокрема, відповідач повторно поставив перед судом питання про залишення позову без розгляду, зважаючи на пропуск ОСОБА_1 строку звернення до суду.

Апеляційний суд встановив, що наказом відповідача від 9 вересня 2022 року №340 о/с позивачка звільнена зі служби в поліції за пунктом 1 (за власним бажанням) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» з 22 вересня 2022 року, з виплатою компенсації за невикористану відпустку в році звільнення у кількості 25 діб.

За довідкою від 5 січня 2023 року №27/111/19-2023, виданою Управлінням кадрового забезпечення ГУ НП в Луганській області, позивачці додаткова відпустка зі збереженням грошового забезпечення (заробітної плати) як учаснику бойових дій за 2022 рік у кількості 14 діб не надавалась.

Суд апеляційної інстанції, розглянувши доводи відповідача про пропуск ОСОБА_1 строку звернення до суду з цим позовом встановив наступне.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку з невиплатою в повному обсязі грошового забезпечення позивачці у день звільнення зі служби в поліції.

Тому, за характером спірних правовідносин і їх суб`єктним складом цей спір є публічно-правовим спором з приводу проходження і звільнення з публічної служби.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята статті 122 КАС України).

Апеляційний суд також зазначив, що позивачка 22 вересня 2022 року отримала витяг з наказу ГУНП в Луганській області від 9 вересня 2022 року №340 о/с про її звільнення зі служби в поліції, у якому зазначено - з виплатою компенсації за невикористану у році звільнення відпустку у кількості 25 діб, що підтверджує її обізнаність з 22 вересня 2022 року про кількість днів компенсації за невикористані відпустки.

Одночасно, 19 вересня 2022 року, 27 грудня 2022 року, 15 лютого 2023 року позивачка зверталась до відповідача із заявами про виплату компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022 рік, тобто майже через 3 місяці після того, як дізналася про порушення своїх прав.

Листом від 21 лютого 2023 року на звернення позивачки від 15 лютого 2023 року відповідачем повідомлено про надання відповідей на попередні звернення з цього питання каналами Укрпошти, копії яких додано до відповіді.

До суду з цим позовом ОСОБА_1 звернулась 15 березня 2023 року, тобто з пропуском строку, передбаченого частиною п`ята статті 122 КАС України.

Одночасно, позивачка не подала до суду заяву про поновлення строку звернення до суду з цим позовом.

Тож, зважаючи на те, що з 22 вересня 2022 року позивачці стало достовірно відомо про порушення її прав, а з цим позовом до суду вона звернулась лише 15 березня 2023 року, суд апеляційної інстанції залишив позов ОСОБА_1 без розгляду.

В контексті порушеного питання Верховний Суд зазначає наступне.

Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. За частиною першою статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Пунктом 1 частини четвертої статі 169 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Згідно із пунктом 5 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Згідно з приписами частин третьої, четвертої статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Визначення законодавцем строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що частинами другою та третьою статті 122 КАС України чітко визначено момент, з яким пов`язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

У своїх постановах Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду встановлено статтею 123 КАС України.

У цій справі суди попередніх інстанцій встановили пропуск позивачкою строку звернення до суду із цим позовом. Проте, з таким висновком колегія суддів Верховного Суду не погоджується, з огляду на таке.

Спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Водночас, у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

Одночасно, частина перша статті 233 КЗпП України, яка регулює строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, встановлює, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Варто зауважити, що відповідно до пункту першого глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Карантин в Україні, пов`язаний з COVID-19, діяв з 12 березня 2020 року (постанова Уряду від 11 березня 2020 року № 211) та закінчився 30 червня 2023 року (постанова Уряду від 27 червня 2023 року № 651).

Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.

З огляду на викладене, висновки апеляційного суду щодо пропуску позивачкою строку звернення до адміністративного суду є помилковими, оскільки станом на час звернення позивачки до суду діяв карантин, установлений Кабінетом Міністрів України.

Отже, колегія суддів вважає помилковим висновки суду апеляційної інстанції про пропуск позивачкою строку звернення до суду із цим позовом, адже на період дії карантину указані строки були продовжені.

Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Враховуючи зазначене, Суд дійшов висновку про необхідність скасування оскаржуваного судового рішення із направленням справи до апеляційного суду для продовження розгляду.

Враховуючи зазначене, касаційну скаргу ОСОБА_1 належить задовольнити, а постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року - скасувати із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року в справі №360/239/23 скасувати, а справу направити до П`ятого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

……………………………………

……………………………………

……………………………………

Н.М. Мартинюк

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду