№ 360/326/23 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 360/326/23

адміністративне провадження № К/990/5100/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Соколова В.М., Єресько Л.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу адвоката Мандрика Владислава Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2024 року (судді: Гайдар А.В., Казначеєв Е.Г., Компанієць І.Д.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

07 квітня 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому, з урахуванням уточнення від 18 квітня 2023 року, просив:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 збільшеної додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000,00 грн, в розрахунку на місяць, пропорційно дням участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, за періоди з 01 жовтня 2022 року по 31 жовтня 2022 року, з 04 листопада 2022 року по 20 січня 2023 року з урахуванням фактично сплачених сум;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 збільшену додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100 000,00 грн, в розрахунку на місяць, пропорційно дням участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, за періоди з 01 жовтня 2022 року по 31 жовтня 2022 року, з 04 листопада 2022 року по 20 січня 2023 року з урахуванням фактично сплачених сум.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначив, що під час проходження військової служби, зокрема в період з 01 жовтня 2022 року по 31 жовтня 2022 року, з 04 листопада 2022 року по 20 січня 2023 року, перебуваючи у відрядженні в ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ), він виконував бойові завдання на підставі бойових наказів (розпорядження), які видавалися начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ), що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_2 від 20 січня 2023 року №4368. Однак, відповідач не виплатив йому збільшену додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100 000,00 грн, у зв`язку з безпосередньою участю та у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії в спірний період. ОСОБА_1 вказав, що позиція відповідача щодо невиплати йому додаткової винагороди у збільшеному розмірі обумовлена наказами Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30 липня 2022 року №392/0/81-22-АГ та від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ. Позивач вважав, що він не може бути позбавлений підвищеної додаткової винагороди на підставі таких наказів Адміністрації Державної прикордонної служби України, оскільки вони не пройшли обов`язкову державну реєстрацію в Міністерстві юстиції України.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 21 червня 2023 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 збільшеної до 100 000,00 грн додаткової винагороди відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 01 жовтня 2022 року по 31 жовтня 2022 року, з 04 листопада 2022 року по 31 грудня 2022 року.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 збільшену до 100 000,00 грн додаткову винагороду відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за 31 добу жовтня, 27 діб листопада та 31 добу грудня 2022 року.

Відмовлено у задоволенні решти позовних вимог.

Приймаючи таке судове рішення по суті позовних вимог, суд першої інстанції погодився з доводами позивача, що накази Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30 липня 2022 року №392/0/81-22-АГ та від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ містять норми, які зачіпають права військовослужбовців Державної прикордонної служби України на отримання додаткової винагороди, а також встановлюють організаційно-правовий механізм реалізації права на таку допомогу, тому такі підлягали державній реєстрації в Міністерстві юстиції України. Оскільки накази Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30 липня 2022 року №392/0/81-22-АГ та від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ не проходили державну реєстрацію, суд першої інстанції вважав, що вони вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Відповідно суд першої інстанції вважав, що при оцінці правомірності дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди у спірному періоді необхідно керуватися виключно положеннями пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Аналізуючи пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», суд першої інстанції вказав, що умовами виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України в розмірі до 100 000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць є: період дії воєнного стану; безпосередня участь у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії; безпосереднє перебування в районах ведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів.

Якщо перша з цих умов не потребує доказування через свій правовий характер, то наявність інших умов має встановлюватися судом на підставі зібраних у справі доказів. При цьому суд першої інстанції відзначив, що постанова Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» не визначає конкретні форми документів, якими має підтверджуватися безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

Встановивши, що ОСОБА_1 згідно з довідкою військової частини НОМЕР_2 від 20 січня 2023 року № 4368 брав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії на території Чернігівської області з 01 жовтня 2022 року по 31 жовтня 2022 року, з 04 листопада 2022 року по 30 листопада 2022 року, з 01 грудня 2022 року по 31 грудня 2022 року, з 01 січня 2023 року по 20 січня 2023 року, тобто протягом всього часу перебування в оперативному підпорядкуванні Військової частини НОМЕР_2 , а рапортами начальника відділу прикордонної служби № НОМЕР_3 ОСОБА_2 від 01 листопада та від 01 грудня 2022 року, які листами військової частини НОМЕР_2 від 08 листопада 2022 року № 22/4313-22-Вих та від 04 грудня 2022 року № 22/4933-22-Вих були скеровані відповідачу, підтверджується його безпосередня участь у бойових діях та заходах протягом жовтня та листопада 2022 року, суд першої інстанції дійшов висновку, що наявними документами у повній мірі підтверджена безпосередня участь позивача в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії протягом спірного періоду.

Врахувавши, що за наказами Головнокомандувача Збройних Сил України територія всієї Чернігівської області по 31 грудня 2022 року включно була визначена територією ведення воєнних (бойових) дій, суд першої інстанції визнав, що позивач має право на отримання збільшеної до 100 000,00 грн додаткової винагороди пропорційно кількості діб проходження служби та виконання завдань за період з 01 жовтня 2022 року по 31 жовтня 2022 року та з 04 листопада 2022 року по 31 грудня 2022 року, а саме за 31 добу жовтня, 27 діб листопада та 31 добу грудня 2022 року.

Разом з цим, суд першої інстанції відмовив в задоволенні вимог позивача щодо нарахування та виплати позивачу збільшеної до 100 000,00 грн додаткової винагороди за період з 01 по 20 січня 2023 року, оскільки у вказаному періоді територія Чернігівської області за наказами Головнокомандувача Збройних Сил України не віднесена до території ведення воєнних (бойових) дій. Відповідно суд встановив відсутність такої умови для виплати позивачу збільшеної до 100 000,00 грн додаткової винагороди за січень 2023 року, як безпосереднє перебування в районах ведення воєнних (бойових дій) у період здійснення зазначених заходів.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду 15 січня 2024 року рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21 червня 2023 року скасовано та прийнято нове про відмову в задоволенні позову повністю.

Суд апеляційної інстанції визнав помилковим висновок суду першої інстанції про те, що накази Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30 липня 2022 року №392/0/81-22-АГ та від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ не можуть бути застосовані до спірних правовідносин. В цьому сенсі суд апеляційної інстанції зазначив, що накази від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ та від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ не зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян та не мають міжвідомчого характеру, не створюють нових норм, а лише конкретизують порядок підтвердження однієї з умов виплати спірної додаткової винагороди.

З покликанням на правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 22 листопада 2023 року у справі №520/690/23 та від 21 грудня 2023 року у справі №200/193/23, суд апеляційної інстанції вказав, що застосування наказів Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ та від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ у спірних правовідносинах має як юридичне підґрунтя, так і раціональне пояснення. Ці накази націлені головно на те, щоб розкрити/роз`яснити зміст положень пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (з уваги на функції Держприкордонслужби) і організувати порядок їх виконання/реалізації, що ніяк не звужує прав військовослужбовців на отримання додаткової винагороди.

Тож аналізуючи положення пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у взаємозв`язку з положеннями наказів Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ та від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ, суд апеляційної інстанції констатував, що обов`язковою умовою виникнення права на додаткову винагороду у збільшеному до 100 000,00 грн розмірі є встановлення обставини безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів.

Констатувавши, що в матеріалах справи немає належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, його безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, а також кількості днів участі у таких діях та заходах, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання нарахувати та виплатити додаткову винагороду у збільшеному до 100 000,00 грн розмірі за період з 01 жовтня 2022 року по 31 жовтня 2022 року, з 04 листопада 2022 року по 20 січня 2023 року відсутні.

Відхиляючи як доказ безпосередньої участі позивача у бойових діях та здійсненні відповідних заходів рапорти начальника відділу прикордонної служби № НОМЕР_3 ОСОБА_2 від 01 листопада та від 01 грудня 2022 року, які листами військової частини НОМЕР_2 від 08 листопада 2022 року № 22/4313-22-Вих та від 04 грудня 2022 року № 22/4933-22-Вих були скеровані відповідачу, суд апеляційної інстанції зазначив, що в них підтверджуюча інформація відповідно до вимог пункту 2 підпунктів 1-8 наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ відсутня.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції вважав помилковим.

Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування

Мандрик Владислав Володимирович , який діє в інтересах ОСОБА_1 , не погоджуючись із судовим рішенням суду апеляційної інстанції, звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, обґрунтовуючи її порушенням норм матеріального та процесуального права судом апеляційної інстанції. Скаржник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційну скаргу подано з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в цій справі неправильно застосував норми матеріального права, за відсутності правової позиції Верховного Суду щодо питання застосування цих норм у подібних правовідносинах, а саме:

пункт 2-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», пункт 3 наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 31 березня 2022 року №164-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168», пункти 4, 11 наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30 липня 2022 року №392/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168», пункти 3, 7, 8 наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168» в контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Державної прикордонної служби України та командуванням військових частин Державної прикордонної служби України у зв`язку із застосуванням положень зазначених наказів для визначення порядку і умов виплати додаткової винагороди згідно з пунктом 2-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», а саме: визначення вичерпного переліку документів, обов`язкових для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди; необхідності попереднього звернення військовослужбовця із рапортом для підготовки командуванням частини усіх необхідних документів для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди; порядку підготовки та обміну необхідними для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди документами між різними військовими частинами у разі, коли військовослужбовець набув право на таку винагороду, перебуваючи у службовому відрядженні та оперативному підпорядкуванні іншої військової частини (тобто, в особовому складі та на фінансовому утриманні якої він не перебуває).

На переконання скаржника, суд апеляційної інстанції помилково застосував зазначені вище накази Адміністрації Державної прикордонної служби України до спірних правовідносин. Відповідно до тверджень скаржника, накази Адміністрації Державної прикордонної служби України від 31 березня 2022 року №164-АГ, від 30 липня 2022 року №392/0/81-22-АГ, від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ містять норми, які зачіпають права військовослужбовців на отримання додаткової винагороди, і встановлюють організаційно-правовий механізм реалізації таких прав, тому ці накази підлягають обов`язковій державній реєстрації в Міністерстві юстиції України. З огляду на відсутність факту їхньої державної реєстрації скаржник стверджує, що ці накази не можуть вважатися такими, що набрали чинності, і не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах. Відтак, скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції застосував норми матеріального права, які не підлягали застосуванню до спірних правовідносин.

Скаржник наполягає на тому, що єдиним нормативно-правовим актом для регулювання виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану є постанова Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», положення пункту 1 якої передбачають виплату додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн військовослужбовцям, які здійснюють заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, як підставу для такої виплати.

Скаржник зазначає, що безпосередня участь позивача у відповідних заходах підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою військової частини НОМЕР_2 від 20 січня 2023 року №4368. Тому висновок суду апеляційної інстанції відсутність в матеріалах справи документального підтвердження безпосередньої участі позивача в бойових діях та заходах у цей період і, як наслідок, відмову в задоволенні його вимог щодо виплати винагороди у розмірі до 100 000,00 грн у період з 01 жовтня 2022 року по 31 жовтня 2022 року, з 04 листопада 2022 року по 20 січня 2023 року вважає необґрунтованими.

Позиція інших учасників справи

19 лютого 2024 року до Верховного Суду від військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якій вона просила залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

09 квітня 2024 року до Верховного Суду від адвоката Мандрика Владислава Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , надійшла заява про закриття провадження у справі №360/326/23 у зв`язку з смертю позивача відповідно до пункту 5 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

02 липня 2024 року до Верховного Суду від військової частини НОМЕР_1 надійшло клопотання про закриття провадження у справі №360/326/23 у зв`язку зі смертю позивача, до якого долучено копію витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 09 лютого 2024 року №101-ОС «Про особовий склад», згідно з яким ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв`язку із смертю.

17 липня 2024 року до Верховного Суду від адвоката Мандрика Владислава Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , надійшла заява про закриття провадження у справі відповідно до пункту 5 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, до якої долучено копію сповіщення сім`ї №16 про те, що ОСОБА_1 загинув в результаті ворожої атаки.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 14 лютого 2024 року (судді: Загороднюк А.Г., Соколов В.М., Єресько Л.О.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою адвоката Мандрика Владислава Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2024 року у справі №360/326/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Вказаною ухвалою Суду витребувано з Луганського окружного адміністративного суду справу №360/326/23.

26 лютого 2024 року до Верховного Суду надійшов лист Луганського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року вих. №360/326/23/431/2024, в якому повідомлено, що паперова справа за номером №360/326/23 не формувалася. До вказаного листа долучено матеріали апеляційного провадження у справі №360/326/23.

Ухвалою Верховного Суду (суддя: Загороднюк А.Г.) від 24 червня 2024 року повернуто без розгляду заяву адвоката Мандрика Владислава Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про закриття провадження у справі №360/3269/23 за касаційною скаргою адвоката Мандрика Владислава Володимировича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Верховного Суду (суддя: Загороднюк А.Г.) від 17 липня 2024 року витребувано у Комунарського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (69104, Запорізька область, місто Запоріжжя, вул. Ситова, буд. 11) належним чином засвідчену копію актового запису про смерть ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; місце народження: місто Запоріжжя; адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

12 вересня 2024 року до Верховного Суду від Комунарського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшла копія актового запису про смерть ОСОБА_1 .

Верховним Судом витребувано електронні матеріали справи №360/326/23 з Центральної бази даних.

Ухвалою Верховного Суду (суддя: Загороднюк А.Г.) від 28 жовтня 2024 року призначено справу до розгляду.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ) проходить військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ).

Згідно з наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 15 вересня 2022 року №2902-ОС «Про особовий склад», солдата ОСОБА_1 призначено на посаду молодшого інспектора прикордонної служби 2 категорії - кухар першої прикордонної застави відділу прикордонної служби №2.

Відповідно до бойових наказів Адміністрації Державної прикордонної служби України від 16 вересня 2022 року № 165 (гриф), позивача направлено в оперативне підпорядкування ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ), що не заперечується сторонами.

Згідно із довідкою військової частини НОМЕР_2 від 20 січня 2023 року № 4368 ОСОБА_1 приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської області з 01 жовтня 2022 року по 31 жовтня 2022 року, з 04 листопада 2022 року по 30 листопада 2022 року, з 01 грудня 2022 року по 31 грудня 2022 року, з 01 січня 2023 року по 20 січня 2023 року.

Наказом начальника НОМЕР_5 прикордонного загону від 03 листопада 2022 року № 3632-ОС «Про виплату додаткової винагороди» наказано виплатити додаткову винагороду у розмірі 30000,00 грн за період з 01 жовтня 2022 року по 31 жовтня 2022 року включно військовослужбовцям загону згідно з Додатком 1.

Відповідно до Списку військовослужбовців загону на виплату додаткової винагороди у розмірі 30 000,00 грн за жовтень 2022 року, який є додатком до наказу від 03 листопада 2022 року № 3632-ОС, під порядковим номером 848 значиться солдат ОСОБА_1 , період проходження служби з 01 по 31 жовтня 2022 року, кількість діб - 31, сума - 30 000,00 грн.

Начальник відділу прикордонної служби № 2 ОСОБА_4 рапортом від 01 листопада 2022 року відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30 липня 2022 року № 392-АГ, а також з метою підвищення рівня соціального захисту військовослужбовців на період дії воєнного стану, клопотав перед першим заступником начальника загону - комендантом прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_5 про виплату додаткової винагороди у розмірі 70 000,00 грн, пропорційно із розрахунку на місяць, особовому складу відділу прикордонної служби № НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій за період з 01 по 31 жовтня 2022 року, зокрема солдату ОСОБА_1 (порядковий номер у списку 13) за період проходження служби з 01 по 31 жовтня 2022 року, кількість діб - 31, підстава - бойове розпорядження коменданта ІНФОРМАЦІЯ_7 прикз від 30 вересня 2022 року № 601-ДСК, бойове розпорядження коменданта ІНФОРМАЦІЯ_7 прикз від 21 жовтня 2022 року № 668-ДСК, бойове розпорядження коменданта ІНФОРМАЦІЯ_7 прикз від 26 жовтня 2022 року № 690-ДСК, розпорядження коменданта ІНФОРМАЦІЯ_7 прикз від 28 жовтня 2022 року № 699-ДСК, Журнал бойових дій №53 дск ст.7-14, 52-62.

Зазначений рапорт за резолюцією коменданта ІНФОРМАЦІЯ_7 направлений до військової частини НОМЕР_2 , яка, в свою чергу, листом від 08 листопада 2022 року № 22/4313-22-Вих скерувала рапорт до військової частини НОМЕР_1 . У листі також вказано, що підтверджуюча інформація відповідно до вимог пункту 2 підпунктів 1-8 Наказу № 392-АГ відсутня.

Згідно із особистою карткою на грошове забезпечення за 2022-2023 роки ОСОБА_1 та архівною відомістю № 1 за період з січня 2022 року по квітень 2023 року позивачу в листопаді 2022 року на підставі наказу від 03 листопада 2022 року № 3632-ОС виплачено додаткову винагороду в розмірі 30 000,00 грн за 31 день жовтня 2022 року.

Наказом начальника НОМЕР_5 прикордонного загону від 03 грудня 2022 року № 4112-ОС «Про виплату додаткової винагороди» наказано виплатити додаткову винагороду у розмірі 30000,00 грн за період з 01 листопада 2022 року по 30 листопада 2022 року включно військовослужбовцям загону згідно з Додатком 1.

Відповідно до Списку військовослужбовців загону на виплату додаткової винагороди у розмірі 30000,00 грн за листопад 2022 року, який є додатком до наказу від 03 грудня 2022 року № 4112-ОС, під порядковим номером 805 значиться солдат ОСОБА_1 , період проходження служби з 04 по 30 листопада 2022 року, кількість діб - 27, сума - 27000,00 грн.

Начальник відділу прикордонної служби № 2 ОСОБА_4 рапортом від 01 грудня 2022 року відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30 липня 2022 року № 392-АГ, а також з метою підвищення рівня соціального захисту військовослужбовців на період дії воєнного стану, клопотав перед першим заступником начальника загону - комендантом прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_5 про виплату додаткової винагороди у розмірі 70 000,00 грн, пропорційно із розрахунку на місяць, особовому складу відділу прикордонної служби № НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій за період з 01 по 30 листопада 2022 року, зокрема солдату ОСОБА_1 (порядковий номер у списку 14) за період проходження служби з 04 по 30 листопада 2022 року, кількість діб - 27, підстава - бойове розпорядження коменданта ІНФОРМАЦІЯ_7 прикз від 30 вересня 2022 року № 601-ДСК, бойове розпорядження коменданта ІНФОРМАЦІЯ_7 прикз від 21 жовтня 2022 року № 668-ДСК, бойове розпорядження коменданта ІНФОРМАЦІЯ_7 прикз від 26 жовтня 2022 року № 690-ДСК, розпорядження коменданта ІНФОРМАЦІЯ_7 прикз від 28 жовтня 2022 року № 699-ДСК, Журнал бойових дій № 53 дск ст.13-20, 62-67.

Зазначений рапорт за резолюцією коменданта ІНФОРМАЦІЯ_7 направлений до військової частини НОМЕР_2 , яка, в свою чергу, листом від 04 грудня 2022 року № 22/4933-22-Вих скерувала рапорт до військової частини НОМЕР_1 . У листі також вказано, що підтверджуюча інформація відповідно до вимог пункту 2 підпунктів 1-8 Наказу № 392-АГ відсутня.

Згідно із особистою карткою на грошове забезпечення за 2022-2023 роки ОСОБА_1 та архівною відомістю № 1 за період з січня 2022 року по квітень 2023 року позивачу в грудні 2022 року на підставі наказу від 03 грудня 2022 року № 4112-ОС виплачено додаткову винагороду 30 000 у розмірі 27000,00 грн за 27 днів листопада 2022 року.

Наказом начальника НОМЕР_5 прикордонного загону від 26 грудня 2022 року № 4613-ОС «Про виплату додаткової винагороди» наказано виплатити додаткову винагороду у розмірі 30000,00 грн за період з 01 грудня 2022 року по 31 грудня 2022 року включно військовослужбовцям загону згідно з Додатком 1.

Відповідно до Списку військовослужбовців загону на виплату додаткової винагороди у розмірі 30 000,00 грн за грудень 2022 року, який є додатком до наказу від 26 грудня 2022 року № 4613-ОС, під порядковим номером 831 значиться солдат ОСОБА_1 , період проходження служби з 01 по 31 грудня 2022 року, кількість діб - 31, сума - 30 000,00 грн.

Згідно із особистою карткою на грошове забезпечення за 2022-2023 роки ОСОБА_1 та архівною відомістю № 1 за період з січня 2022 року по квітень 2023 року позивачу в січні 2023 року на підставі наказу від 22 грудня 2022 року № 4490-ОС виплачено додаткову винагороду 30 000 у розмірі 30 000,00 грн за 31 день грудня 2022 року.

Наказом начальника НОМЕР_5 прикордонного загону від 03 лютого 2023 року № 56-ОС «Про виплату додаткової винагороди» наказано виплатити додаткову винагороду у розмірі 30000,00 грн за період з 01 січня 2023 року по 31 січня 2023 року включно військовослужбовцям загону згідно з Додатком 1.

Відповідно до Списку військовослужбовців загону на виплату додаткової винагороди у розмірі 30 000,00 грн за січень 2023 року, який є Додатком 1 до наказу від 03 лютого 2023 року № 56-ОС, під порядковим номером 806 значиться солдат ОСОБА_1 , період проходження служби з 01 по 31 січня 2023 року, кількість діб - 31, сума - 30 000,00 грн.

Наказом начальника НОМЕР_5 прикордонного загону від 08 лютого 2023 року № 64-ОС «Про виплату додаткової винагороди» наказано виплатити додаткову винагороду у розмірі 70000,00 грн пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за січень місяць 2023 року за період з 01 січня 2023 року по 31 січня 2023 року включно військовослужбовцям загону згідно з Додатком 1.

Відповідно до Списку військовослужбовців загону на виплату додаткової винагороди у розмірі 70 000,00 грн за січень 2023 року, який є Додатком 1 до наказу від 08 лютого 2023 року № 64-ОС, під порядковим номером 614 значиться солдат ОСОБА_1 , період проходження служби з 26 по 31 січня 2023 року, кількість діб - 6, сума - 13548,39 грн, підстава - ІНФОРМАЦІЯ_8» від 25 січня 2023 року № 344 (гриф), БР командира ІНФОРМАЦІЯ_9 від 26 січня 2023 року № 73 (гриф), БР начальника 3 прикз від 26 січня 2023 року № БР188 (гриф), Журнал СБД 3 ПРИКЗ від 31 грудня 2023 року № 133 (гриф), Журнал СБД впс № 2 від 12 січня 2023 року № 38 (гриф), рапорт від 01 лютого 2023 року № ВХ1733Р.

Згідно із особистою карткою на грошове забезпечення за 2022-2023 роки ОСОБА_1 та архівною відомістю № 1 за період з січня 2022 року по квітень 2023 року позивачу в лютому 2023 року на підставі наказу від 03 лютого 2023 року № 56-ОС виплачено додаткову винагороду 30 000 у розмірі 30 000,00 грн за 31 день січня 2023 року; на підставі наказу від 08 лютого 2023 року № 64-ОС виплачено додаткову винагороду 70 000 грн у розмірі 13548,39 грн за 6 днів січня 2023 року.

Уважаючи, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність щодо виплати за період з 01 жовтня 2022 року по 31 жовтня 2022 року та з 04 листопада 2022 року по 31 грудня 2022 року збільшеної додаткової винагороди до 100 000,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», позивач звернувся з цим позовом до суду.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ

За змістом частини першої статті 6 Закону України від 03 квітня 2003 року №661-IV «Про Державну прикордонну службу України» (далі - Закон №661-IV) Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону №661-IV до особового складу Державної прикордонної служби України входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України.

Статтею 16 Закону №661-IV визначено, що умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ), дія якого, в силу приписів пункту 1 частини першої статті 3 цього Закону, поширюється в тому числі на військовослужбовців правоохоронних органів спеціального призначення, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

У частині другій статті 9 Закону №2011-XII установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з абзацами першим і другим частини четвертої статті 9 цього Закону грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні постановлено ввести воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану в Україні був продовжений з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента від 14 березня 2022 року №133/2022, надалі іншими Указами цей строк продовжений до сьогоднішнього дня.

Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України №69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Цим же Указом надано доручення Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24 лютого 2022 року №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168).

Пунктом 1 цієї постанови визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 березня 2022 року №793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168» (далі - Постанова №793) до Постанови №168 були внесені зміни, відповідно до яких: у пункті 1 в абзаці першому слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінено словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць»; доповнено постанову пунктом 2-1 такого змісту: « 2-1. Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.».

У решті зміст пункту 1 Постанови №168 в частині, що стосується виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби, на час виникнення спірних правовідносин (з 01 серпня 2022 року до 31 грудня 2022 року) не змінювався.

30 липня 2022 року Адміністрацією Державної прикордонної служби України (далі також - Держприкордонслужби), з посиланням на пункт 21 Постанови №168, було видано наказ №392-/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168», який уведено в дію з 01 серпня 2022 року.

Пунктом 2 цього наказу визначено вичерпний перелік бойових дій і заходів, передбачених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168, виконання яких у відповідні дні давало військовослужбовцю право на збільшення додаткової винагороди до 100 000 гривень пропорційно часу участі у розрахунку на місяць пропорційно часу його безпосередньої участі, а саме:

1) бойових завдань із ведення руху опору на тимчасово окупованій території України;

2) бойових завдань з пошуку, виявлення і знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб), поєднаних з безпосереднім контактом з такими групами, формуваннями, особами;

3) бойових завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей;

4) польотів у районах безпосереднього ведення бойових дій або ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;

5) бойових (спеціальних) завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником;

6) бойових завдань з відбиття збройного нападу (безпосереднього вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, за умови безпосереднього зіткнення з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об`єктам під час вогневого ураження;

7) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Держприкордонслужби оборони або наступу, контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави;

8) бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які виконують завдання у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно бойовим розпорядженням, поєднане з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником.

У пункті 4 наказу №392-/0/81-22-АГ встановлено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах:

1) бойового наказу (бойового розпорядження);

2) журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад;

3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.

Згідно з пунктом 5 наказу №392-/0/81-22-АГ визначено, що для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, окрім документів, зазначених у пункті 4 цього наказу, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, додатково підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до цього наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та до якого для виконання завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі (абзац перший пункту 5 наказу).

Для військовослужбовців Держприкордонслужби, які відряджені до органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, у підпорядкування яких вони передані, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, підтверджується довідкою, виданою керівником відповідного органу військового управління, з відображенням у ній термінів безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця (абзац другий пункту 5 наказу).

У довідках, передбачених цих пунктом, обов`язково мають зазначатися відомості про підтверджуючі документи, передбачені пунктом 4 цього наказу (абзац третій пункту 5 наказу).

З 01 грудня 2022 року Адміністрацією Держприкордонслужби уведено в дію наказ від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168», в якому було дещо змінено перелік бойових дій і заходів, передбачених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168, проте залишився незмінним перелік документів для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців, у тому числі відряджених, у таких бойових діях або заходах.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Частинами першою та другою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Спірні правовідносини у цій справі виникли внаслідок невиплати відповідачем на користь ОСОБА_1 , військовослужбовця Держприкордонслужби, додаткової винагороди, яка передбачена Постановою №168, у розмірі до 100 000,00 грн за період з 01 жовтня 2022 року по 31 жовтня 2022 року, з 04 листопада 2022 року по 20 січня 2023 року.

Суд в контексті спірних правовідносин, вважає за доцільне зазначити таке.

З аналізу наведених норм законодавства випливає, що військовослужбовцям Держприкордонслужби на період дії воєнного стану щомісячно виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 грн, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Для виплати військовослужбовцям додаткової винагороди у збільшеному до 100 000,00 грн розмірі, їхня безпосередня участь у бойових діях та заходах повинна бути підтвердженою документально, про що свідчить зміст наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року №392-/0/81-22-АГ та від 01 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ.

Документальне підтвердження такої участі здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у наступних документах: 1) бойовому наказі (бойовому розпорядженні); 2) журналі бойових дій (службово-бойових дій, вахтовому, навігаційно-вахтовому, навігаційному журналі), журналі ведення оперативної обстановки, бойовому донесенні (підсумковому, терміновому, позатерміновому) або постовій відомості (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад; 3) рапорті (донесенні) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.

З наведеного можна виснувати, що перебування військовослужбовця в районі ведення бойових дій саме по собі не є достатньою підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн на місяць, передбаченої Постановою №168. Ключовою умовою для здійснення виплати такої додаткової винагороди є виконання військовослужбовцем спеціальних бойових завдань та заходів, які у розумінні Постанови №168 означають «безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» та підтвердження цих обставин указаними документами.

У цій справі встановлено, що позивач проходить військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ). Зокрема, в період з 01 жовтня 2022 року по 20 січня 2023 року позивач перебував в оперативному підпорядкуванні начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ).

Протягом періоду з 01 жовтня 2022 року по 31 жовтня 2022 року, з 04 листопада 2022 року по 20 січня 2023 року позивач отримував додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168, у розмірі 30 000,00 грн.

Позивач наполягав на тому, що він має право також на отримання збільшеної додаткової винагороди до 100 000,00 грн відповідно до Постанови №168 за той самий період, стверджуючи, що під час перебування у відрядженні до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) він брав безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

Обґрунтовуючи правомірність своїх дій щодо невиплати позивачу додаткової винагороди у збільшеному розмірі, відповідач посилався на відсутність підстав для здійснення позивачу такої виплати з тих причин, що ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) не надано підтверджувальних документів щодо безпосередньої участі позивача у бойових діях і заходах.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги позивача за періоди з 01 жовтня 2022 року по 31 жовтня 2022 року та з 04 листопада 2022 року по 31 грудня 2022 року, виходив з того, що безпосередня участь останнього у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в зазначений період підтверджена довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) від 20 січня 2023 року № 4368 та рапортами про виплату додаткової винагороди від 01 листопада 2022 року та від 01 грудня 2022 року.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що матеріали справи не містять належних та достатніх доказів на підтвердження факту безпосередньої участі позивача у бойових діях або у здійсненні відповідних заходів у спірні періоди.

При цьому суд першої інстанції вважав незастосовними до спірних правовідносин накази Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року №392-/0/81-22-АГ та від 01 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ та при вирішенні цього спору керувався виключно положеннями пункту 1 Постанови №168, тоді як суд апеляційної інстанції спирався на приписи згаданих наказів Адміністрації Держприкордонслужби.

З приводу цього варто зауважити, що Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2023 року у справі №200/193/23 вже розглядав питання застосовності наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року №392-/0/81-22-АГ, від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ та Інструкції №188 у контексті визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби, передбаченої Постановою №168.

У постанові від 21 грудня 2023 року у справі №200/193/23 Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що накази Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року №392-/0/81-22-АГ та від 01 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ містять норми, що зачіпають права, свободи та законні інтереси осіб, встановлюють організаційно-правовий механізм їх реалізації, та підлягають обов`язковій державній реєстрації Міністерством юстиції України. З огляду на що констатував недотримання Адміністрацією Держприкордонслужби вимог законодавства при прийнятті зазначених наказів.

Водночас Верховний Суд зауважив, що у спірний період (який є аналогічним періоду, який є предметом розгляду у цій справі) виключно зазначені накази Адміністрації Держприкордонслужби визначали механізм реалізації постанови Кабінету Міністрів України №168 щодо виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби під час дії воєнного стану.

Також Верховний Суд указав, що ці накази Адміністрації Держприкордонслужби фактично виконувалися протягом 2022 року, в тому числі й у спірний період, органами Держприкордонслужби, зокрема, в частині визначення переліку бойових дій та заходів, передбачених пунктом 1 Постанови №168, а також документування безпосередньої участі військовослужбовців у таких діях і заходах.

Виходячи з цього Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2023 року у справі №200/193/23 дійшов висновку, що накази Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року №392-/0/81-22-АГ та від 01 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ підлягають застосуванню для визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, передбаченої Постановою № 168, у спірний період.

У постанові від 26 червня 2024 року у справі №200/216/23 Верховний Суд дещо розширив висновки щодо застосовності цих актів при визначенні порядку і умов виплати спірної додаткової винагороди.

Зокрема, у справі №200/216/23 Верховний Суд зазначив, що належна реалізація приписів пункту 1 Постанови № 168 спонукала Уряд до «делегування» відповідним відомствам і керівникам державних органів унормувати умови і підстави виплати «своїм» категорія військовослужбовців додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн.

Адміністрація Держприкордонслужби, з уваги на приписи пункту 2 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» (у редакції, яка діяла протягом спірного періоду), а також пункту 2-1 Постанови № 168 зіткнулася з обставинами, які вимагали ухвалити рішення, яке б витікало із завдань та повноважень цього органу та заразом відповідало меті встановлення на час дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу (згідно з пунктом 1 Постанови № 168).

Цим рішенням (у широкому сенсі) стали згадувані накази від 30 липня 2022 року №392/0/81-22-АГ, від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ, у яких виписані ті умови і порядок, які покликані були сприяти практичній реалізації приписів пункту 1 Постанови №168, аби, з одного боку, ті військовослужбовці, які залучені до виконання бойових завдань / заходів, отримали додаткову винагороду, що теж є однією з умов бойової і мобілізаційної готовності Держприкордонслужби, а з іншого - забезпечити ефективне і цільове використання бюджетних коштів.

Тож з уваги на наведене Верховний Суд у справі №200/216/23 вважав, що регламентація умов і порядку виплати додаткової винагороди (про необхідність якої [регламентації] зазначено в пункті 2-1 Постанови № 168) з боку Адміністрації Держприкордонслужби шляхом видання наказів від 30 липня 2022 року №392/0/81-22-АГ, від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ не може інтерпретуватися як спосіб позбавлення чи обмеження права військовослужбовців Держприкордонслужби на отримання додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн.

Щодо застосовності Інструкції №188, то Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2023 року у справі №200/193/23 зазначив, що така була прийнята на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року №18 «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських», що передбачала виплату військовослужбовцям винагороди в порядку і розмірах, визначених керівниками відповідних державних органів, за час участі у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях чи в антитерористичній операції, у воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду. Відповідно з цього Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2023 року у справі №200/193/23 дійшов висновку, що Інструкція №188 визначала порядок та розміри виплати конкретно тієї винагороди, яка була встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 №18, а тому її положення при визначенні порядку та умов виплати додаткової винагороди, встановленої на період дії воєнного стану постановою Кабінету Міністрів України №168, не можуть бути застосовані.

Таким чином, позиція суду першої інстанції про незастосовність до спірних правовідносин наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року №392-/0/81-22-АГ та від 01 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ є помилковою.

Повертаючись до обставин цієї справи, Суд зазначає, що з мотивувальної частини судових рішень можна зрозуміти, що суди попередніх інстанцій побудували свої висновки за наслідками оцінювання доказів, які є у справі.

Зокрема, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про непідтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях або у здійсненні відповідних заходів у спірні періоди, мотивуючи це відсутністю належних та достатніх доказів у матеріалах справи. Суд не взяв до уваги рапорти начальника відділу прикордонної служби № 2 ОСОБА_2 від 01 листопада та від 01 грудня 2022 року на тій підставі, що вони не містять підтверджуючої інформації.

Однак суд апеляційної інстанції не здійснив комплексної оцінки наявних у справі доказів. Зокрема, цей суд не розглянув доведеність участі позивача у бойових діях та заходах в окреслений ним період у сукупності з іншими доказами, наявними у справі.

Суд апеляційної інстанції не врахував, що відповідно до пункту 4 наказу Адміністрації Держприкордонслужби України від 30 липня 2022 року №392/0/81-22-АГ підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах здійснюється на підставі комплексу інформації, наявної у відповідних документах, а відповідно до пункту 3 наказу Адміністрації Держприкордонслужби України від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ перелік підтверджуючих документів допускає альтернативність і не зведений винятково до їхньої сукупності.

Крім того, суд апеляційної інстанції не оцінив як доказ довідку військової частини НОМЕР_2 від 20 січня 2023 року № 4368. У тексті своєї постанови суд апеляційної інстанції не пояснив мотивів відхилення цього документа, як доказу безпосередньої участі позивача у бойових діях та заходах у спірний період, і відповідно не надав оцінки аргументації суду першої інстанції, який сформував свій висновок, в тому числі на підставі зазначених у такій довідці відомостей.

Згідно зі статтею 242 КАС України, обґрунтованим визнається судове рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи чи для вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними і допустимими доказами.

Це означає, що судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

З огляду на вказане, Суд констатує, що висновки суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 є передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зважаючи на неповне дослідження обставин у справі судом апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції позбавлений можливості надати їм правову оцінку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 353 КАС України).

З урахуванням зазначеного Суд визнає наявними підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції у справі та направлення справи на новий розгляд до цього ж суду відповідно до частини другої статті 353 КАС України.

Разом з цим, Суд ураховує, що до Верховного Суду 02 липня 2024 року від військової частини НОМЕР_1 , а 17 липня 2024 року від представника позивача надійшли клопотання про закриття провадження у справі №360/326/23 у зв`язку зі смертю позивача.

З огляду на це Верховний Суд зазначає таке.

Відповідно до положень пункту 5 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи або припинення юридичної особи, за винятком суб`єкта владних повноважень, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Факт смерті ОСОБА_1 31 січня 2024 року підтверджується копією актового запису про смерть № 176 від 07 лютого 2024 року, наданого на вимогу Суду Комунарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), що надійшов до Верховного Суду 12 вересня 2024 року.

Також вказаний факт підтверджується копіями сповіщення сім`ї №16 про загибель ОСОБА_1 в результаті ворожої атаки та витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 09 лютого 2024 року №101-ОС «Про особовий склад», за яким ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв`язку із смертю.

Згідно з вимогами частини першої статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Якщо суд першої або апеляційної інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи чи припинення юридичної особи - сторони в спірних правовідносинах, що не допускають правонаступництва, після ухвалення рішення не може бути підставою для застосування положення частини першої цієї статті (частина друга статті 354 КАС України).

Зважаючи на те, що спірні правовідносини не допускають правонаступництва, беручи до уваги те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, а постанова суду апеляційної інстанції з порушенням норм процесуального права, Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій із закриттям провадження у цій справі.

Керуючись пунктом 5 частини першої статті 238, статтями 238 341 345 349 353 354 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання військової частини НОМЕР_1 та адвоката Мандрика Владислава Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про закриття провадження у справі задовольнити.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21 червня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2024 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач судді А.Г. Загороднюк В.М. Соколов Л.О. Єресько