№ 360/383/23 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 360/383/23

адміністративне провадження № К/990/42165/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Соколова В.М.,

суддів: Загороднюка А.Г., Єресько Л.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 360/383/23

за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частини НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_3 ) Державної прикордонної служби України про визнання дій, бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2023 року (суддя - Кисіль С.В.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2023 року (головуючий суддя - Гаврищук Т.Г., судді: Блохін А.А., Сіваченко І.В.)

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

ОСОБА_1 (позивач) звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (відповідач), військової частини НОМЕР_2 , військової частина НОМЕР_3 у якому просив:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо застосування липня 2015 року, як місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення позивачу в період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року у розмірі 82034,62 грн із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 (Порядок 44);

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01 березня 2018 року по 14 лютого 2022 року включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (Порядок №1078);

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію-різницю грошового забезпечення 4424,39 грн в місяць у загальному розмірі 210158,53 грн за період з 01 березня 2018 року по 14 лютого 2022 року включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку № 44.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 11 лютого 2015 року по 14 лютого 2022 року проходив військову службу у Державній прикордонній службі України, зокрема, у військових частинах 2195, 2382, 1567, 2195, 9938. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 14 лютого 2022 року № 107-ОС його звільнено з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту. Проте у період проходження військової служби нарахування грошового забезпечення позивачу здійснювалося не в повному обсязі. На заяву позивача відповідач надав відповідь та зазначив, що за період з 01 грудня 2015 року по 04 жовтня 2017 року позивачу виплачена індексація грошового забезпечення із застосуванням базового місяця липень 2015 року у розмірі 3 893,22 грн, а за період з 01 березня 2018 року по 14 лютого 2022 року виплачена тільки поточна індексація грошового забезпечення у розмірі 11068,74 грн, яка склалась внаслідок перевищення порогу для проведення індексації в 103 %. На думку позивача, відповідачем за період з 01 грудня 2015 року по 04 жовтня 2017 року невірно визначено базовий місяць, а з 01 березня 2018 року і до моменту звільнення не було враховано пункт 5 Порядку №1078.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини

ОСОБА_1 проходив військову службу з 11 лютого 2015 року по 14 лютого 2022 року у Державній прикордонній службі України, зокрема, у військових частинах 2195, 2382, 1567, 9938, що підтверджується військовим квитком від 16 лютого 2010 року серії НОМЕР_4 і послужним списком.

Згідно з послужним списком ОСОБА_1 у спірний період проходив службу у Державній прикордонній службі України, а саме:

з 11 лютого 2015 року по 15 квітня 2015 року - інспектор прикордонної служби 1 категорії 2 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ІІ категорії (тип Б) НОМЕР_5 ІНФОРМАЦІЯ_13;

з 15 квітня 2015 року по 20 липня 2015 року - інспектор прикордонної служби ІНФОРМАЦІЯ_14 НОМЕР_5 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_15;

з 20 липня 2015 року по 04 травня 2017 року - начальник відділення дільничних інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ІІ категорії (тип Б) НОМЕР_5 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_15;

з 04 травня 2017 року по 05 вересня 2017 року - начальник відділення дільничних інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_5 » ІІІ категорії (тип Б) НОМЕР_5 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_16;

з 05 вересня 2017 року по 06 жовтня 2017 року - начальник відділення дільничних інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ІІ категорії (тип Б) НОМЕР_5 прикордонного загону (1 категорія) ІНФОРМАЦІЯ_16;

з 06 жовтня 2017 року по 01 лютого 2018 року - інспектор прикордонної служби 1 категорії 3 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_6 » ІІ категорії оперативно-бойової прикордонної комендатури « ІНФОРМАЦІЯ_7 » НОМЕР_6 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_17;

з 01 лютого 2018 року по 08 травня 2018 року - інспектор прикордонної служби 1 категорії 3 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_6 » ІІ категорії оперативно-бойової прикордонної комендатури « ІНФОРМАЦІЯ_7 » НОМЕР_6 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_18;

з 08 травня 2018 року по 05 жовтня 2018 року - інспектор прикордонної служби ІНФОРМАЦІЯ_19 категорії (тип Б) НОМЕР_7 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_18;

з 05 жовтня 2018 року по 08 жовтня 2018 року - у розпорядженні начальника НОМЕР_5 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_20

з 08 жовтня 2018 року по 24 жовтня 2018 року - інспектор прикордонного контроля 1 категорії 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_8 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_8 » І категорії (тип Б) НОМЕР_5 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_21;

з 24 жовтня 2018 року по 04 грудня 2018 року - інспектор прикордонної служби 1 категорії групи інспекторів прикордонного служби відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_8 » (тип В) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_8 » І категорії (тип Б) НОМЕР_5 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_21;

з 04 грудня 2018 року по 11 березня 2019 року - дільничний інспектор прикордонної служби 1 категорії групи інспекторів прикордонного служби відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип В) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » І категорії (тип Б) НОМЕР_5 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_21;

з 11 березня 2019 року по 08 квітня 2019 року - у розпорядженні начальника НОМЕР_7 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_22;

з 08 квітня 2019 року по 26 червня 2019 року - молодший інспектор прикордонної служби ІНФОРМАЦІЯ_23 (тип Б) НОМЕР_7 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_18;

з 26 червня 2019 року по 13 березня 2020 року - інспектор прикордонної служби 1 категорії ІНФОРМАЦІЯ_24;

з 13 березня 2020 року по 25 березня 2020 року - у розпорядженні начальника ІНФОРМАЦІЯ_9 ;

з 25 березня 2020 року по 28 липня 2021 року - інспектор прикордонної служби 1 категорії 3 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_10 » І категорії (тип Б) 3 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_25;

з 28 липня 2021 року по 14 лютого 2022 року - інспектор прикордонної служби 1 категорії 3 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_10 » І категорії (тип Б) 3 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_25.

Згідно з витягом з наказу начальника НОМЕР_5 прикордонного загону (І категорії) ІНФОРМАЦІЯ_27 від 11 лютого 2015 року № 27-ос «По особовому складу» ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу, поставлено на всі види забезпечення, призначено і вирішено вважати таким, що приступив до виконання обов`язків відповідно до посади, з 11 лютого 2015 року старшого прапорщика ОСОБА_1 , якого призвано на військову службу по мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_26, на посаду інспектора прикордонної служби 1 категорії 2 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ІІ категорії (тип Б).

Відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_5 прикордонного загону (І категорії) ІНФОРМАЦІЯ_27 від 04 жовтня 2017 року № 201-ос «По особовому складу» ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу прикордонного загону та всіх видів забезпечення з 04 жовтня 2017 року старшого прапорщика ОСОБА_1 , начальника відділення дільничних інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ІІ категорії (тип Б), який вибуває для подальшого проходження служби до НОМЕР_6 прикордонного загону (І категорії) ІНФОРМАЦІЯ_28

Згідно з витягом з наказом начальника Краматорського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 06 жовтня 2017 року № 343-ОС «По особовому складу» зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення ОСОБА_1 , який наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 22 вересня 2017 року № 971-ОС зарахований у розпорядження начальника НОМЕР_6 прикордонного загону (І категорії) Східного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України та прибув для подальшого проходження військової служби з НОМЕР_5 прикордонного загону (І категорії) ІНФОРМАЦІЯ_29), з 06 жовтня 2017 року.

Відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_6 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_30 від 29 травня 2018 року № 133-ОС «По особовому складу» виключено зі списків особового складу прикордонного загону та всіх видів забезпечення старшого прапорщика ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби 1 категорії 3 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_6 » ІІ категорії оперативно-бойової прикордонної комендатури « ІНФОРМАЦІЯ_7 », який наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_30 від 08 травня 2018 року № 114-ОС призначений на посаду інспектора прикордонної служби ІНФОРМАЦІЯ_19 категорії (тип Б) НОМЕР_7 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_30 (м. Лисичанськ) та вибув для подальшого проходження військової служби, з 29 травня 2018 року.

Згідно з витягом з наказом начальника НОМЕР_7 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_30 від 30 травня 2018 року № 96-ОС «По особовому складу» зараховано у списки особового складу та на всі види забезпечення старшого прапорщика ОСОБА_1 , який наказом ІНФОРМАЦІЯ_35 від 08 травня 2018 року № 114-ОС призначений на посаду інспектора прикордонної служби 1 категорії - начальника ІНФОРМАЦІЯ_31 та прибув для подальшого проходження служби з НОМЕР_6 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_32, 30 травня 2018 року.

Відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_7 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_30 від 03 жовтня 2018 року № 179-ОС «По особовому складу» виключено зі списків особового складу прикордонного загону та всіх видів забезпечення старшого прапорщика ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби 1 категорії - начальника ІНФОРМАЦІЯ_31, який вибуває для подальшого проходження служби до НОМЕР_5 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_33, з 03 жовтня 2018 року.

Згідно з витягом з наказом начальника НОМЕР_5 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_34 від 05 жовтня 2018 року № 264-ОС «По особовому складу» зараховано у списки особового складу та на всі види забезпечення старшого прапорщика ОСОБА_1 , який прибув для подальшого проходження служби з НОМЕР_7 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_35, з 05 жовтня 2018 року.

Відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_5 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_34 від 02 квітня 2019 року № 95-ОС «По особовому складу» виключено зі списків особового складу прикордонного загону та всіх видів забезпечення старшого прапорщика ОСОБА_1 , дільничного інспектора прикордонної служби 1 категорії групи дільничних інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » І категорії (тип Б), якого наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 11 березня 2019 року № 236-ОС зараховано у розпорядження начальника НОМЕР_7 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_35, з 02 квітня 2019 року.

Згідно з витягом з наказу начальника НОМЕР_7 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_30 від 04 квітня 2019 року № 65-ОС «По особовому складу» зараховано у списки особового складу та на всі види забезпечення старшого прапорщика ОСОБА_1 , якого наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 11 березня 2019 року № 236-ОС зараховано в розпорядження начальника прикордонного загону та прибув для подальшого проходження служби з НОМЕР_5 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_36), 04 квітня 2019 року.

Відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_7 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 12 березня 2020 року № 91-ОС «Про особовий склад» виключено зі списків особового складу прикордонного загону та всіх видів забезпечення старшого прапорщика ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби ІНФОРМАЦІЯ_37 І категорії (тип Б), який вибуває для подальшого проходження служби в розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_11 , з 12 березня 2020 року.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13 березня 2020 року № 110-ОС «Про особовий склад» старшого прапорщика ОСОБА_1 , який прибув для подальшого проходження служби з НОМЕР_7 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби, зараховано до списків особового складу та всіх видів забезпечення з 13 березня 2020 року.

Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_12 (про особовий склад) від 14 лютого 2022 року № 107-ОС майстер-сержанта ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби 1 категорії 3 відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_10 » (тип Б), звільненого з військової служби за підпунктом «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини 5 статті 26 Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», з 14 лютого 2022 року виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення та направлено на військовий облік до Другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_40.

Згідно з відповіддю № 126733 від 26 червня 2023 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ІНФОРМАЦІЯ_38 Державної прикордонної служби України, військова частина НОМЕР_8 (ідентифікаційний код НОМЕР_9 ) 27 липня 2020 року припинено в результаті реорганізації, правонаступником є військова частина НОМЕР_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_10 ).

19 січня 2023 року позивачем направлено заяви до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_3 , Адміністрації Державної прикордонної служби України з проханням виплатити індексацію грошового забезпечення із застосуванням базового місяця січень 2008 року та надати відомості про виплачену індексацію грошового забезпечення.

У відповіді військової частини НОМЕР_3 від 10 лютого 2023 року № 11-1021 зазначено, що виплата індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України проводиться військовою частиною з якої звільняється військовослужбовець.

Листом від 23 лютого 2023 року № 11/1276-23-вих військова частина НОМЕР_1 повідомила позивачу, що за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року базовий місяць для виплати індексації є липень 2015 року, як місяць прийому, за період з 01 березня 2028 року по 14 лютого 2022 року - березень 2018 року. Індексація позивачу була нарахована та виплачена в повному обсязі, заборгованість відсутня.

Відповідно до довідок військової частини НОМЕР_1 від 23 лютого 2022 року № 40 та військової частини НОМЕР_3 від 04 липня 2023 року № 291 позивачу нарахована індексація грошового забезпечення у листопаді 2015 року - січні 2016 року у розмірі 20,67 грн щомісячно, у лютому 2016 року - квітні 2016 року у розмірі 39,96 грн щомісячно, у травня 2016 року - 42,05 грн, у червні 2016 року - листопаді 2016 року у розмірі 118,90 грн щомісячно, у грудні 2016 року - лютому 2017 року у розмірі 201,60 грн щомісячно, у березні 2017 року - квітні 2017 року у розмірі 270,40 грн щомісячно, у травні 2017 року - 284,60 грн, у червні 2017 року - серпні 2017 року у розмірі 357,01 грн щомісячно, у вересні 2017 року - 421,00 грн, у жовтні 2017 року - 387,64 грн, у листопаді 2017 року - 397,42 грн, у грудні 2017 року - лютому 2018 року у розмірі 482,79 грн щомісячно, усього - 6093,00 грн, яку виплачено військовою частиною НОМЕР_1 .

Згідно з картками особового рахунку за 2015-2022 роки, архівних відомостей та довідкою військової частини НОМЕР_1 від 23 лютого 2022 року № 36 ОСОБА_1 у період з листопада 2017 року по лютий 2020 року не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення, у березні 2020 року - червні 2020 року нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення у розмірі 216,51 грн щомісячно, у липні 2020 року - 226,29 грн, з серпня 2020 року по листопад 2020 року не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення, у грудні 2020 року нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення у розмірі 1138,97 грн, у січні 2021 року - березні 2021 року у розмірі 331,42 грн щомісячно, у квітні 2021 року - червні 2021 року у розмірі 415,41 грн щомісячно, у липні 2021 року - листопаді 2021 року у розмірі 540,03 грн щомісячно, у грудні 2021 року індексація грошового забезпечення не нараховувалась та не виплачувалась, у січні 2022 року нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення у розмірі 1126,38 грн, у лютому 2022 року - 336,18 грн, з березня 2022 року по жовтень 2022 року індексація грошового забезпечення не нараховувалась та не виплачувалась, у листопаді 2022 року нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення у розмірі 3913,89 грн, у грудні 2022 року - 2179,11 грн.

Ураховуючи, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 здійснено не в повному обсязі, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) за період з 01 грудня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно - «січень 2008 року», а за період з 05 жовтня 2018 року по 02 квітня 2019 року включно - «березень 2018 року» з урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_2 нарахувати і виплатити позивачу індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) за період з 01 грудня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно - «січень 2008 року», а за період з 05 жовтня 2018 року по 02 квітня 2019 року включно - «березень 2018 року» з урахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, з урахуванням виплачених сум.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_3 щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) за період з 06 жовтня 2017 року по 28 лютого 2018 року включно - «січень 2008 року», а за період з 01 березня 2018 року по 29 травня 2018 року включно - «березень 2018 року» з урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_3 нарахувати і виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) за період з 06 жовтня 2017 року по 28 лютого 2018 року включно - «січень 2008 року», а за період з 01 березня 2018 року по 29 травня 2018 року включно - «березень 2018 року» з урахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету № 1078.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) за період з 30 травня 2018 року по 03 жовтня 2018 року, з 04 квітня 2019 року по 12 березня 2020 року, з 13 березня 2020 року по 14 лютого 2022 року включно - «березень 2018 року» з урахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця)за період з 30 травня 2018 року по 03 жовтня 2018 року, з 04 квітня 2019 року по 12 березня 2020 року, з 13 березня 2020 року по 14 лютого 2022 року включно - «березень 2018 року» з урахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, з урахуванням виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позов у частині (з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року), суд першої інстанції виходив із того, що оскільки підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців мало місце у січні 2008 року (набрала чинності Постанова КМУ №1294 про встановлення посадових окладів військовослужбовців), то для розрахунку індексації з 01 грудня 2015 року цей місяць (січень 2008 року) і є базовим, а обчислення індексу споживчих цін слід проводити з 01 грудня 2015 року по 01 березня 2018 року (набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців).

Ураховуючи, що лише у жовтні 2018 року відбулося досягнення порогового значення інфляції у розмірі 103 %, індекс інфляції - опубліковано у листопаді 2018 року, то суд першої інстанції дійшов висновків, що до грудня 2018 року у відповідачів був відсутній обов`язок здійснювати індексацію грошового забезпечення позивача із застосуванням місяця підвищення доходу березень 2018 року.

З огляду на вищевказане суд зазначив про наявність підстав для задоволення вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року, із встановленням для обчислення індексації місяця підвищення - січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

При цьому, суд першої інстанції вказав на передчасність вимоги про визначення конкретної суми індексації грошового забезпечення, оскільки повноваження щодо обрахунку індексації у період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року, відповідно до Порядку № 1078 та Закону № 1282-XII, покладається на відповідача.

Крім того, на думку суду передчасною є також вимога щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію з компенсацією сум податку з доходу фізичної особи.

Поруч із цим, суд цієї інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивачки і в частині зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 14 лютого 2022 року, в тому числі, із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4424,39 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, оскільки, на думку суду, її права у цій частині вимог порушені не були.

Зокрема, суд зазначив, що для вирішення вказаних позовних вимог позивача має значення розмір індексації грошових доходів позивача, який міг би бути виплачений позивачу у березні 2018 року за умови відсутності підвищення посадових окладів військовослужбовців, та розмір підвищення грошового доходу позивача за березень 2018 року.

Відтак, беручи до уваги те, що відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця січень 2008 року, то, на думку суду першої інстанції, неможливо порівняти розмір підвищення грошового доходу з сумою індексації, що склалася у місяці підвищення доходу для встановлення наявності підстав для застосування абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078, а відтак вищевказані вимоги позивача в цій частині є передчасними.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_1 , військової частини НОМЕР_3 , військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_1 задоволено частково. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2023 року у справі № 360/383/23 змінено в частині мотивів, а також в резолютивній частинах.

Абзаци другий - п`ятий резолютивної частини рішення Луганського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2023 року у справі № 360/383/23 - виключено.

Абзац шостий резолютивної частини викладено в наступній редакції: «Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_12 (військової частини НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно - «січень 2008 року», а за період з 01 березня 2018 року по 14 лютого 2022 року включно - «березень 2018 року» з урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078.

Абзац сьомий резолютивної частини викладено в наступній редакції: «Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_39 (військової частини НОМЕР_1 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно - «січень 2008 року», а за період з 01 березня 2018 року по 14 лютого 2022 включно - «березень 2018 року» з урахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, з урахуванням виплачених сум.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Змінюючи мотиви суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 14 лютого 2022 року, в тому числі, із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4424,39 грн у загальному розмірі 210158,53 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, суд апеляційної інстанції вказав на безпідставність доводів позивачки у цій частин, оскільки вважав, що застосування щомісячної індексації у фіксованому розмірі ґрунтуються на положеннях Порядку №1078 в редакції, яка не діяла на час виникнення спірних правовідносин. Суд зазначив, що ані Закон № 1282-XII, ані Порядок № 1078 не містять такого визначення як «фіксована сума індексації». Поряд з цим, зазначений термін використовувався у додатку 4 «Приклад проведення індексації у разі підвищення грошових доходів» до Порядку №1078, однак лише в редакції, що діяла до 15 грудня 2015 року.

За такої умови суд апеляційної інстанції вважав, що оскільки матеріали справи не містять доказів того, що розмір підвищення грошового доходу є нижчим за суму індексації, то він не набув права на щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення. Суд звернув увагу, що до аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 09 червня 2022 року в справі №600/524/21-а.

У підсумку суд апеляційної інстанції також зазначив, що повноваження стосовно обрахунку індексації у відповідності до положень Порядку № 1078 та Закону №1282-XII покладається саме на відповідача.

Суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати фіксованої суми індексації за період з 01 березня 2018 року по 14 лютого 2022 року в розмірі 4424,39 грн, а також визначення конкретної суми індексації, яка підлягає стягненню, проте з інших підстав та мотивів, у зв`язку з чим судове рішення підлягає зміні.

В частині задоволених судом першої інстанції позовних вимог, то суд апеляційної інстанції в цілому погодився із його висновками про наявність підстав для їх задоволення.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи

Не погодившись із рішенням судів ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Дяченко О.В., подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволені позовних вимог та в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Як на підставу оскарження судових рішень скаржник послався на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та зазначив, що в оскаржуваних судових рішеннях суди застосовали норми матеріального права, а саме положення абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 - без урахування висновку Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 22 червня 2023 року у справі № 520/6243/22, від 07 грудня 2023 року у справі №360/381/23 та від 23 березня 2023 року у справі 400/3826/21.

Скаржник зазначає, що судом першої та апеляційної інстанції:

- проігноровано висновки Верховного Суду щодо необхідності визначення суми індексації належної за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року;

- проігноровано висновки Верховного Суду щодо необхідності визначення суми індексації-різниці грошового забезпечення визначеної нормами абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 за період з 01 березня 2018 року по 14 лютого 2022 року.

Касаційна скарга, як указує скаржник, стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, має виняткове значення для сторін справи та всіх військовослужбовців.

Верховний Суд ухвалою від 19 грудня 2023 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Представник відповідача подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

Позиція Верховного Суду

Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

За правилами частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, виходить із такого.

Спір у цій справі виник у зв`язку із ненарахуванням та невиплатою позивачу (військовослужбовцю) у період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року індексації грошового забезпечення із застосуванням базового місяця - січень 2008 року (не визначено суми належної індексації) та за період 01 березня 2018 року по 14 лютого 2022 року індексації-різниці відповідно до пункту 5 Порядку № 1078.

Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-XII).

Згідно зі статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05 жовтня 2000 року № 2017-III (далі - Закон № 2017-III) з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Відповідно до статті 19 цього ж Закону № 2017-III державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно з положеннями статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до статті 4 Закону № 1282-XII (у редакції Закону № 911-VIII від 24 грудня 2015 року, що діє з 01 січня 2016 року) індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (з грудня 2015 року). Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частина четверта статті 4 Закону № 1282-XII).

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (частини друга статті 5 Закону № 1282-XII).

За змістом частини першої статті 9 Закону № 1282-XII індексація доходів громадян повинна проводитися за місцем їх одержання. Так як виплату заробітної плати (грошового забезпечення) здійснюють роботодавці, то і нараховувати індексацію за цим видом доходу також повинні усі без виключення роботодавці.

Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 липня 2019 року у справі № 240/4911/18, від 07 серпня 2019 року у справі № 825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі № 620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.

Реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (постанова Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 206/4411/16-а).

З 01 грудня 2015 року положення Порядку № 1078 діють із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова № 1013).

Внесені зміни, серед іншого, передбачали не лише заміну терміну «базовий місяць» на «місяць підвищення доходу», ці зміни надали іншого значення запровадженому новому терміну із зміною алгоритму визначення такого місяця підвищення.

На відміну від правил визначення «базового місяця» (яким вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати) та який визначався у разі, коли збільшувалася заробітна плата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати), «місяцем підвищення доходу» є місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) і визначається він тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). При цьому, за новими правилами зростання зарплати за рахунок інших постійних складових зарплати (без підвищення тарифної ставки чи окладу) не впливає на індексацію та не призводить до зменшення суми індексації.

Термін «підвищення тарифних ставок (окладів)» для працівників бюджетної сфери за змістом запроваджених нововведень застосовується у розумінні підвищення, що здійснюється відповідно до законодавства, а не у розумінні підвищення тарифної ставки (окладу) кожному працівнику індивідуально (зокрема, у зв`язку з призначенням на посаду чи переведенням на іншу посаду), як це було передбачено попереднім механізмом індексації. Тобто за новими правилами місяць підвищення тарифних ставок (окладів) для кожного окремого працівника не визначається індивідуально.

Якщо точкою відліку для обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) для проведення індексації за попереднім механізмом визначався базовий місяць, у якому індекс споживчих цін приймався за одиницю чи 100%, обчислення ІСЦ розпочиналося із місяця, наступного за базовим, а нарахування індексації провадилося з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частини третя і четверта статті 4 Закону № 1282-ХІІ), то зміни, внесені Постановою № 1013, передбачали здійснення обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Тож з 01 грудня 2015 року відправною точкою для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник.

Задля досягнення поставленої мети (зміна механізму проведення індексації, який передбачав індивідуальний підхід для кожного окремого працівника, та перехід до механізму, який би забезпечував єдиний підхід до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників) пунктом 3 Постанови № 1013 постановлено міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів вжити заходів для підвищення з 01 грудня 2015 року розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов`язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 року, з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 року перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року.

За рахунок цього мала б «обнулитися» індексація минулих років, розмір якої зростав внаслідок довготривалого не підвищення доходу працівників, а тому абзацом 2 пункту 3 Постанови № 1013 передбачено, що для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку № 1078, який уже діяв із змінами, внесеними Постановою № 1013, та передбачав єдиний підхід до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників (з місяця останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник).

Так, якщо на виконання пункту 3 Постанови № 1013 працівникам інших галузей бюджетної сфери були підвищені оклади, то військовослужбовцям оклади в грудні 2015 року не підвищувалися, а тому січень 2016 року не став для останніх «місяцем підвищення тарифних ставок (окладів)» для цілей застосування Порядку № 1078 (із змінами, внесеними Постановою № 1013).

З наведеного слідує, що станом на січень 2016 року розмір посадових окладів військовослужбовців визначався Постановою №1294, яка була чинною з 01 січня 2008 року та діяла до 01 березня 2018 року, тобто до набрання чинності Постановою № 704, якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Відтак, за умови останнього підвищення військовослужбовцям посадового окладу в січні 2008 року, місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення для цілей застосування Порядку № 1078 (із змінами, внесеними Постановою № 1013) є січень 2008 року.

З наведеного слідує логічний висновок, що у спірному періоді (з 01 грудня 2015 року до 28 лютого 2018 року) повноваження державних органів щодо визначення «місяця підвищення тарифних ставок (окладів)» для цілей застосування Порядку № 1078 (із змінами, внесеними Постановою № 1013) не були дискреційними, оскільки нормами означеного Порядку установлено лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки відповідної установи галузі бюджетної сфери - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого у розмірі 103 відсотки, починаючи з місяця останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник, яким для військовослужбовців у спірному періоді був січень 2008 року.

Таким чином висновки судів про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо зобов`язання відповідача здійснити нарахування індексації із встановленням для обчислення індексації місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року є обґрунтованим.

Водночас суди помилково вважали, що розрахунок індексації грошового забезпечення (у конкретному розмірі) є виключною компетенцією відповідача, як органу, в якому позивач проходив службу і який виплачував йому грошове забезпечення.

Стосовно дискреційних повноважень, Суд неодноразово зазначав, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». У такому випадку дійсно суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один із правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.

Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку (до прикладу, постанови Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 802/412/17-а, від 11 квітня 2018 року у справі № 806/2208/17).

Щодо «фіксованої» суми індексації, колегія суддів враховує, що після відкриття касаційного провадження у цій справі Верховний Суд вже сформував правовий висновок у подібних правовідносинах щодо застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 у подібних правовідносинах, викладений у постановах від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21 (з урахуванням ухвали від 30 березня 2023 року про виправлення описки), від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 06 квітня 2023 року у справі №420/11424/21, від 12 квітня 2023 року у справі № 420/6982/21, від 19 квітня 2023 року у справі № 380/10594/21 та багатьох інш.

Практика Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах є сталою та послідовною, а висновки, наведені у вищевказаних справах, є релевантними до обставин цієї справи. Колегія суддів не бачить підстав для відступу від цих висновків, уважає їх застосовними до обставин цієї справи і надалі зауважує таке.

Необхідно зазначити, що у період існування спірних правовідносин (з 01 березня 2018 року по 14 лютого 2022 року) Закон № 1282-XII і Порядок № 1078 такого поняття не містили. Вказаний термін фігурував у Додатку 4 до Порядку № 1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року № 526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації. Проте Постановою № 1013 цей Додаток був викладений у новій редакції і з 01 грудня 2015 року у ньому, як і в цілому Порядку №1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.

З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 військовослужбовець має право на отримання суми індексації - різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

У цих справах Верховний Суд внаслідок системного і цільового способу тлумачення абзаців 3, 4 Порядку № 1078 дійшов висновку, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу військовослужбовця відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання індексації - різниці, а якщо так, то у якій сумі.

Верховний Суд також наголосив, що ураховуючи, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації - різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, то повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними.

Застосовуючи вказаний підхід Верховного Суду та ураховуючи, що 1 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, то з огляду на правила пунктів 5, 102 Порядку №1078 - березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

За такої умови відповідно до абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 слідує, що у березні 2018 року як місяці підвищення доходу позивача військовій частині належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці.

Поряд з цим з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Такий правовий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21 (з урахуванням ухвали від 30 березня 2023 року про виправлення описки), від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 06 квітня 2023 року у справі №420/11424/21, від 12 квітня 2023 року у справі № 420/6982/21 з подібними правовідносинами, яка, в аспекті порушеного у касаційній скарзі питання, колегія суддів уважає є застосовною і до спірних правовідносин.

При цьому, варто зауважити, що вищевказана позиція Верховного Суду не суперечить висновкам, викладеним судом касаційної інстанції у постанові від 09 червня 2022 року в справі №600/524/21-а, оскільки нею не заперечується відсутність в положеннях Порядку № 1078 (в редакції, чинній після 15 грудня 2015 року) такого поняття як «фіксована сума індексації», однак це не виключає того, що абзаци 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 передбачають правила нарахування й виплати сум індексації - різниці, що мають щомісячний фіксований характер.

Суди першої та апеляційної інстанцій указані правовідносини не дослідили та не перевірили істотні для справи обставини, а відтак не підтвердили й не спростували доводи позивача про те, що він має право на отримання щомісячної індексації - різниці за період з 01 березня 2018 року і що це право порушив відповідач.

Тому для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, ураховуючи спосіб застосований Верховним Судом у справі №400/3826/21, потрібно установити:

- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) (визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року);

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).

- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б) (визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078));

- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Разом з тим, суди попередніх інстанцій формально підійшли до дослідження доказів та встановлення обставин, необхідних для правильного розв`язання спору, зокрема неправильно визначивши характер спірних правовідносин, які стосуються нарахування й виплати щомісячної суми індексації - різниці за період з 01 березня 2018 року по 14 лютого 2022 року, та, як наслідок, помилково не застосували абзаци 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078.

Поряд з цим, не врахували суди й того, що згідно із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, для належного та ефективного захисту прав та інтересів позивача судам необхідно було перевірити обґрунтованість нарахованих позивачем сум індексації, розрахувати їх і, відповідно, у судовому рішенні вказати конкретні суми (індексації грошового забезпечення), на які позивач має право та які відповідач зобов`язаний нарахувати й виплатити.

У цій постанові Верховний Суд зазначив, що застосований судами спосіб захисту не вносить юридичної визначеності у спірні правовідносини та не забезпечує ефективного захисту прав та інтересів позивача від порушень з боку відповідача, оскільки суди попередніх інстанцій в ухвалених рішеннях не розрахували та не визначили конкретних сум індексації грошового забезпечення які відповідач зобов`язаний нарахувати й виплатити позивачу, не перевірили розраховану позивачем суму індексації.

За таких умов Верховний Суд у справі № 400/3826/21 дійшов до висновку, що оскаржувані судові рішення протирічать вимогам частини четвертої статті 242 КАС України і не відповідають завданню адміністративного судочинства, визначеного статтею 2 цього Кодексу.

Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій про те, що обчислення суми індексації відноситься до компетенції відповідача і суд не може визначати конкретну суму індексації є помилковими.

Верховний Суд звертає увагу, що у разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів, коло обставин, які є істотними для справи; факти, що підлягають встановленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює, - залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір.

У порушення частини четвертої статті 9 КАС України ні судом першої інстанції, як і судом апеляційної інстанції не вжито визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

В адміністративному судочинстві діє принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, суть якого розкрита в частині четвертій статті 9 КАС України.

Згідно із частиною третьою статті 90 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною четвертою цієї статті встановлено, що суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Тут варто зазначити, що судове рішення є результатом повного і всебічного з`ясування обставин адміністративної справи (стаття 244 КАС України) та ретельної оцінки наданих сторонами й витребуваних судом доказів з метою правильного застосування норм матеріального і процесуального права (стаття 242 КАС України). Від зміни цих елементів, відповідно, може змінюватися й кінцевий результат судового рішення в адміністративній справі.

Таким чином доводи, викладені у касаційній скарзі про те, що в оскаржуваному судовому рішенні суд першої, як і суд апеляційної інстанцій не застосували абзаци 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 які стосуються нарахування й виплати щомісячної суми індексації-різниці, та, не здійснили розрахунок суми індексації грошового забезпечення яка підлягає до стягнення без урахування висновків, зокрема, викладених у постанові Верховного Суду від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, знайшли своє підтвердження.

Беручи до уваги наведене, доводи, викладені у касаційній скарзі які слугували підставами для касаційного оскарження оскаржуваних судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, знайшли своє підтвердження.

Підсумовуючи колегія суддів зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли необґрунтованих висновків по суті спору, оскільки не врахували правових позицій Верховного Суду, в яких надавалася правова оцінка застосуванню абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, помилково визначили характер спірних правовідносин у період з 01 березня 2018 року по 14 лютого 2022 року, та, не здійснили розрахунок суми індексації грошового забезпечення яка підлягає до стягнення, що призвело до необґрунтованих та передчасних висновків про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у цій частині позовних вимог.

Своєю чергою, суд касаційної інстанції в силу положень статті 341 КАС України обмежений у праві додаткової перевірки зібраних у справі доказів та не може встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені в оскаржуваній постанові.

Ураховуючи, що для правильного вирішення спору потрібно додатково дослідити докази та встановити додаткові обставини, Суд дійшов висновку про наявність підстав для нового розгляду цієї справи.

За правилами пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Відповідно до частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За вказаних обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу належить задовольнити, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати в частині із направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

В неоскаржуваній частині, що не перевіряється Верховним Судом у межах цього касаційного провадження, рішення суду першої та апеляційної інстанцій відповідно до правил статті 350 КАС України підлягають залишенню без змін.

Під час нового розгляду справи суду необхідно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків, надати оцінку вказаним обставинам й аргументам сторін та, у залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Дяченко Олексій Володимирович задовольнити.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2023 року у справі №360/383/23 у частині відмови в задоволені позовних вимог щодо розрахунку індексації (у конкретній сумі) в період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно, а також щодо нарахування й виплати індексації грошового забезпечення із застосуванням щомісячної суми індексації-різниці 4424,39 грн за період з 01 березня 2018 року по 14 лютого 2022 року включно в сумі 210158,53 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 скасувати, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.

В іншій частині рішення Луганського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2023 року у справі №360/383/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.М. Соколов А.Г. Загороднюк Л.О. Єресько