№ 360/454/23 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 360/454/23

адміністративне провадження № К/990/37006/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Соколова В.М., Єресько Л.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2023 року (судді: Компанієць І.Д., Гайдар А.В., Казначеєв Е.Г.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) про зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) (далі - відповідач) , в якому просив:

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000,00 грн за період його участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з 01 жовтня 2022 року по 20 січня 2023 року з врахуванням фактично виплачених сум.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначив, що під час проходження військової служби, зокрема в період з 01 жовтня 2022 року по 20 січня 2023 року, перебуваючи в оперативному підпорядкуванні начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) у складі відділу прикордонної служби № НОМЕР_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 на ділянці українсько-білоруського кордону в межах Чернігівської області, він брав безпосередню участь у бойових діях, забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії росії на території Чернігівської області, що підтверджується довідкою від 20 січня 2023 року №4396, виданою військовою частиною НОМЕР_2 . Однак, відповідач не виплатив йому збільшену додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100 000,00 грн, за цей період.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 23 червня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неповного нарахування та виплати ОСОБА_1 збільшеної до 100 000,00 грн додаткової винагороди відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період з 01 жовтня 2022 року по 31 грудня 2022 року.

Стягнуто з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 210 000,00 (двісті десять тисяч) грн 00 коп з відрахуванням податків, зборів, внесків у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.

Відмовлено у задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 .

Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Державна прикордонна служба України підпорядковується Міністерству внутрішніх справ України, і саме це міністерство уповноважене затверджувати порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України.

Суд першої інстанції зазначив, що наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 липня 2018 року за № 854/32306 було затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України. Однак ця інструкція не містить норм щодо порядку та умов виплати військовослужбовцям Державної прикордонної служби додаткової винагороди на період дії воєнного стану.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26 січня 2023 року №36, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31 січня 2023 року за №196/39252, був затверджений Порядок та умови виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України. Проте цей наказ набув чинності лише з 01 лютого 2023 року, тому він не застосовується до спірних правовідносин.

Суд першої інстанції також розглянув питання застосування до спірних правовідносин наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року №392-/0/81-22-АГ та від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ. Зважаючи на факт відсутності державної реєстрації цих наказів в Міністерстві юстиції України, суд першої інстанції вважав, що вони не можуть змінювати правове регулювання відносин щодо виплати додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», тому не є застосовними до спірних правовідносин.

Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню виключно постанова Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Суд зазначив, що відповідно до пункту 1 цієї постанови додаткова винагорода у розмірі до 100 000,00 грн виплачується за таких умов: період дії воєнного стану, безпосередня участь у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії; а також безпосереднє перебування в районах у період здійснення зазначених заходів.

Суд першої інстанції встановив, що наказами Головнокомандувача Збройних Сил України Чернігівську область було визначено районом введення воєнних (бойових) дій у період з 28 вересня 2022 року по 31 грудня 2022 року. Проте, наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 02 лютого 2023 року № 26 Чернігівська область не була включена до переліку районів ведення воєнних (бойових) дій.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що підстав для виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн за період з 01 січня 2023 року по 20 січня 2023 року відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» немає.

Водночас, досліджуючи наявні в матеріалах справи документи, а саме рапорти начальника відділу прикордонної служби № 2 від 01 листопада 2022 року, 01 грудня 2022 року, від 01 січня 2023 року та довідку військової частини НОМЕР_2 від 20 січня 2023 року №4396, суд першої інстанції дійшов висновку, що ці документи підтверджують безпосередню участь позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів у період з 01 жовтня 2022 року по 31 грудня 2022 року.

Суд першої інстанції визнав ці докази належними та допустимими, що підтверджують як факт безпосередньої участі позивача в бойових діях та заходах, передбачених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», так і факт перебування позивача безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій.

Ураховуючи це, суд першої інстанції вважав, що позивач має право на отримання додаткової винагороди збільшеної до 100 000,00 грн за період з 01 жовтня 2022 року по 31 грудня 2022 року. Оскільки відповідач не здійснив належного нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди у збільшеному до 100 000,00 грн розмірі за цей період, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача додаткової винагороди за 92 дні у розмірі 210 000,00 грн з відповідним відрахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду 09 жовтня 2023 року рішення Луганського окружного адміністративного суду від 23 червня 2023 року скасовано в частині задоволених позовних вимог про ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії за період з 01 жовтня 2022 року по 31 грудня 2022 року та в цій частині ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В іншій частині рішення Луганського окружного адміністративного суду від 23 червня 2023 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що накази Адміністрації Державної прикордонної служби України № 392-/0/81-22-АГ та № 628/0/81-22-АГ підлягали державній реєстрації в Міністерстві юстиції України. Оскільки ці накази не містять відомостей про державну реєстрацію, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вони не набули чинності відповідно до вимог законодавства і не можуть бути прийняті до виконання.

Відповідно до цього, суд апеляційної інстанції відхилив аргументи відповідача, що саме накази Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30 липня 2022 року №392-/0/81-22-АГ та від 9 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ визначають умови виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Суд апеляційної інстанції також підтвердив правильність висновку суду першої інстанції, що наказ Міністерства внутрішніх справ України від 26 січня 2023 року № 36, який затвердив порядок виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, не може бути застосований до спірних правовідносин, оскільки набув чинності лише з 01 лютого 2023 року.

На підставі положень Інструкції про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 березня 2016 року № 188, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що додаткова винагорода у розмірі до 100 000,00 грн виплачується військовослужбовцям пропорційно часу їх безпосередньої участі у бойових діях та заходах під час їх перебування у районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що в матеріалах справи відсутні належні, допустимі, достовірні та достатні докази безпосередньої участі позивача у бойових та заходах, його безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, в період з 01 жовтня 2022 року по 31 грудня 2022 року.

Суд апеляційної інстанції визнав помилковим висновок суду першої інстанції про те, що довідка військової частини НОМЕР_2 від 20 січня 2023 року № 4396 та рапорти начальника відділу прикордонної служби № 2 зареєстровані 01 листопада 2022 року за вх. № 1474, 01 грудня 2022 року за вх. №1883 підтверджують безпосередню участь позивача у бойових діях та заходах під час їх перебування у районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів.

Зазначена довідка, за твердженням суду апеляційної інстанції, не є довідкою, що підтверджує безпосередню участь позивача у бойових діях або заходах, що складаються з метою визначення права військовослужбовця на отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». Вона не містить відомостей про наявність бойових наказів, журналів бойових дій, списків особового складу, залученого до бойових завдань, бойових донесень або інших належних документів, які підтверджували б участь позивача у бойових діях або заходах.

Крім того, така довідка видана на підставі наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 16 вересня 2022 року № 165, а тому не може бути належним доказом безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період з 01 жовтня 2022 року по 31 грудня 2022 року.

Натомість, рапорти начальника відділу прикордонної служби № 2 від 01 листопада 2022 року, від 01 грудня 2022 року та від 01 січня 2023 року, за висновком суду апеляційної інстанції, не можуть слугувати доказами безпосередньої участі позивача в бойових діях та відповідних заходах, оскільки вони не є рапортами про участь військовослужбовця в бойових діях та відповідних заходах.

З урахуванням цього, суд апеляційної інстанції констатував, що підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про зобов`язання нарахувати та виплатити додаткову винагороду у збільшеному до 100 000,00 грн розмірі за період з 01 жовтня 2022 року по 31 грудня 2022 року відсутні. А отож висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції визнав помилковим.

Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування

ОСОБА_1 , не погоджуючись із судовим рішенням суду апеляційної інстанції, звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, обґрунтовуючи її порушенням норм матеріального та процесуального права судом апеляційної інстанції. Скаржник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційну скаргу подано з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

У касаційній скарзі зазначено, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а саме постанову Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в редакції, чинній на момент спірних правовідносин, в розрізі застосування її положень до військовослужбовців, які забезпечували здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в зоні бойових дій. Скаржником наголошено, що на момент подання касаційної скарги не існувало правової позиції Верховного Суду щодо питання застосування цих норм у подібних правовідносинах.

На думку скаржника, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що вказаною постановою встановлено право військовослужбовців, в тому числі Державної прикордонної служби України, на збільшення додаткової грошової винагороди до 100 000,00 грн у двох випадках: якщо вони беруть безпосередню участь у бойових діях; або якщо вони здійснюють заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. Згідно з його твердженнями, військовослужбовці можуть або брати безпосередню участь у бойових діях або ж приймати участь у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. Він зазначає, що настання одночасно обох подій також не виключене, чого суд апеляційної інстанції не врахував.

Скаржник стверджує, що матеріали справи підтверджують його залучення до участі у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, що, на його думку, дає йому право на підвищену винагороду у спірний період відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в спірний період.

Скаржник вважає необґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції щодо недостатності доказів для підтвердження його участі у зазначених діях та заходів під час його перебування у районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів з 01 жовтня 2022 року по 31 грудня 2022 року, таких як довідка військової частини НОМЕР_2 від 20 січня 2023 року № 4396 та рапорти начальника відділу прикордонної служби № 2 зареєстровані 01 листопада 2022 року за вх. № 1474, 01 грудня 2022 року за вх. №1883.

За доводами скаржника, постанова Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» не встановлює обов`язкової форми довідки про підтвердження безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії росії. До того ж недоліки в оформленні довідки не спростовують того, що він брав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської області, що підтверджується іншими матеріалами справи.

На підставі наведеного скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції неповно дослідив та проаналізував матеріали справи та неправильно витлумачив норми матеріального права в результаті чого дійшов хибного висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії за період з 01 жовтня 2022 року по 31 грудня 2022 року.

Позиція інших учасників справи

Військова частина НОМЕР_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

ОСОБА_1 подав відповідь на відзив на касаційну скаргу, в якому наполягає на обґрунтованості вимог останньої та просить її задовольнити.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 15 листопада 2023 року (судді: Загороднюк А.Г., Соколов В.М., Єресько Л.О.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2023 року у справі №360/454/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про зобов`язання вчинити певні дії.

Вказаною ухвалою витребувано з Луганського окружного адміністративного суду справу №360/454/23.

Водночас станом на 05 вересня 2024 року матеріали справи №360/454/23 на виконання ухвали Верховного Суду від 15 листопада 2023 року до суду касаційної інстанції не надійшли.

Верховним Судом витребувано електронні матеріали справи №360/454/23 з Центральної бази даних.

Ухвалою Верховного Суду (суддя: Загороднюк А.Г.) від 23 жовтня 2024 року призначено справу до розгляду.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Головний сержант ОСОБА_1 проходить службу в лавах Державної прикордонної служби України, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) від 15 березня 2023 року №119-ОС «Про особовий склад» призначений на посаду заступника начальника першої прикордонної застави відділу прикордонної служби № 2.

Відповідно до бойових наказів Адміністрації Державної прикордонної служби України від 16 вересня 2022 року №165 (гриф), позивача направлено в оперативне підпорядкування начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_2 ).

Згідно з довідкою ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_2 ) від 20 січня 2023 року №4396, головний сержант ОСОБА_1 , який проходить службу в військовій частині НОМЕР_1 , приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії з 01 жовтня 2022 року по 31 жовтня 2022 року, з 01 листопада 2022 року по 30 листопада 2022 року та з 01 грудня 2022 року по 31 грудня 2022 року.

Згідно з рапортом, зареєстрованим 01 листопада 2022 року за вх. №1477, начальник відділу прикордонної служби № 2 ІНФОРМАЦІЯ_1 клопотав перед першим заступником начальника загону комендантури ІНФОРМАЦІЯ_5 старшого лейтенанта ОСОБА_2 щодо виплати додаткової винагороди у розмірі 30 000,00 грн за період з 01 жовтня 2022 року до 31 жовтня 2022 року, зокрема, ОСОБА_1 (номер за порядком 45) за 31 день, який листом від 01 листопада 2022 року №1478 адресований начальнику ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Листом від 02 листопада 2022 року №22/4227-22-Вих начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 направив на адресу відповідача, зокрема, рапорт від 01 листопада 2022 року №1477.

Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 (військова частина НОМЕР_1 ) від 03 листопада 2022 року №3632-ОС «Про виплату додаткової винагороди» та додатку до нього, ОСОБА_1 за період з 01 жовтня 2022 року по 31 жовтня 2022 року за 31 день отримав додаткову винагороду в сумі 30 000,00 грн.

Згідно з рапортом, зареєстрованим 01 листопада 2022 року за вх. №1474, начальник відділу прикордонної служби №2 ІНФОРМАЦІЯ_1 клопотав перед першим заступником начальника загону коменданту ІНФОРМАЦІЯ_5 старшого лейтенанта ОСОБА_2 про виплату додаткової винагороди у розмірі 70 000,00 грн за період з 01 жовтня 2022 року до 31 жовтня 2022 року, зокрема, позивачу (номер за порядком 44) за 31 день, який листом від 01 листопада 2022 року №1475 адресований начальнику ІНФОРМАЦІЯ_2 . Підстава: бойове розпорядження Коменданта ПКШР 24 наказ № 601-(гриф) від 30 вересня 2022 року, наказ №668-(гриф) від 21 жовтня 2022 року, наказ № 690- (гриф) від 26 жовтня 2022 року, наказ №699-(гриф) від 28 жовтня 2022 року, журнал бойових дій №53 (гриф) ст. 7-14, 52-62.

Листом від 08 листопада 2022 року № 22/4313-22-Вих начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 направив на адресу відповідача, зокрема, рапорт від 01 листопада 2022 року № 1474.

Згідно з рапортом, зареєстрованим 01 грудня 2022 року за вх. №1884, начальник відділу прикордонної служби № 2 ІНФОРМАЦІЯ_1 клопотав перед першим заступником начальника загону коменданту прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_7 щодо виплати додаткової винагороди ОСОБА_1 (номер за порядком 45) у розмірі 30 000,00 грн за період з 01 листопада 2022 року по 30 листопада 2022 року за 30 днів.

Відповідно до витягу з наказу начальника полковника ІНФОРМАЦІЯ_8 від 03 грудня 2022 року № 4112-ОС «Про виплату додаткової винагороди» та додатку до нього наказано виплатити додаткову винагороду у розмірі 30000,00 грн за період з 01 листопада 2022 року по 30 листопада 2022 року включно, зокрема, позивачу (номер за порядком 786) за 30 днів в сумі 30 000,00 грн.

Відповідно до рапорту, зареєстрованого 01 грудня 2022 року за вх. №1883, начальник відділу прикордонної служби № 2 ІНФОРМАЦІЯ_1 клопотав перед першим заступником начальника загону коменданту прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_7 про виплату додаткової винагороди у розмірі 70 000,00 грн за період з 01 листопада 2022 року до 30 листопада 2022 року, зокрема, ОСОБА_1 (номер за порядком 45) за 30 днів, який листом від 01 грудня 2022 року № 1885 адресований начальнику ІНФОРМАЦІЯ_2 . Підстава: бойове розпорядження Коменданта ПКШР 24 наказ №601-(гриф) від 30 вересня 2022 року, наказ №668-(гриф) від 21 жовтня 2022 року, наказ №690- (гриф) від 26 жовтня 2022 року, наказ №699-(гриф) від 28 жовтня 2022 року, журнал бойових дій № 53 (гриф) ст. 13-20, 62-67.

Листом від 04 грудня 2022 року №22/4933-22-Вих начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 направив на адресу відповідача, зокрема, рапорт від 01 грудня 2022 року №1883.

Згідно з рапортом, зареєстрованим 01 січня 2023 року за вх. №6 підполковник ОСОБА_3 клопотав перед першим заступником начальника загону коменданту прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_7 про виплату додаткової винагороди у розмірі 70 000,00 грн за період з 01 грудня 2022 року до 31 грудня 2022 року, зокрема, позивачу за 31 день, який листом від 01 січня 2023 року № 7 адресований начальнику ІНФОРМАЦІЯ_2 . Підстава: бойове розпорядження Коменданта ПКШР 24 наказ №601-(гриф) від 30 вересня 2022 року, наказ №668-(гриф) від 21 жовтня 2022 року, наказ №690- (гриф) від 26 жовтня 2022 року, наказ №699-(гриф) від 28 жовтня 2022 року, наказ 814-(гриф) від 30 листопада 2022 року, бойове розпорядження ПК «Городня» №13- (гриф) від 05 грудня 2022 року, журнал бойових дій №53 (гриф) ст. 7-14, 52-62.

Вказані документи до військової частини НОМЕР_1 не були направлені.

Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 26 грудня 2022 року №4613-ОС «Про виплату додаткової винагороди» та додатку до нього наказано виплатити додаткову винагороду у розмірі 30 000,00 грн за період з 01 грудня 2022 року до 31 грудня 2022 року включно, зокрема, позивачу (номер за порядком 812) за 31 день в сумі 30 000,00 грн.

Згідно з витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 (військова частина НОМЕР_1 ) від 08.02.2023 №64-ОС , ОСОБА_1 (номер за порядком 601) за період з 01 січня 2023 року по 30 січня 2023 року виплачено додаткову винагороду у розмірі 70 000 грн пропорційно дням безпосередньої участі за 6 днів (26 січня 2023 року по 31 січня 2023 року) в сумі 13 548,39 грн. Підстава: БР ОТУ «Лиман» від 25 січня 2023 року № 344 (гриф), БР командира 54 ОМБр від 26 січня 2023 року № 73 (гриф), БР начальника 3 прикз від 26 січня 2023 року №БР188(гриф), журнал СБД впе №2 від 12 січня 2023 року №38 (гриф), журнал СБД 3 ПРИКЗ від 31 грудня 2022 року № 133 (гриф), рапорт від 01 лютого 2023 року №ВХ1733Р.

Згідно із особистою карткою на грошове забезпечення за 2022-2023 роки ОСОБА_1 та архівною відомістю №1 за період з січня 2022 року по квітень 2023 року ОСОБА_1 виплачувалася в період з 01 жовтня 2022 року по 20 січня 2023 року додаткова винагорода відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»:

доплата у сумі до 30 000,00 грн: з жовтня 2022 року по січень 2023 року включно;

доплата у сумі 70 000,00 грн: з жовтня по грудень 2022 року - 0,00 грн.

ОСОБА_1 через свого представника звернувся до військової частини НОМЕР_1 із заявою про виплату збільшеної додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за його безпосередню участь у бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії у період з 01 жовтня 2022 року по 20 січня 2023 року.

Листом від 15 квітня 2023 року №25/2747-23-Вих військова частина НОМЕР_1 повідомила про відсутність підстав для виплати додаткової винагороди позивачу у підвищеному до 100 000,00 грн розмірі за період з 01 жовтня 2022 року по 20 січня 2023 року у зв`язку з ненаданням ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) підтверджуючих документів його безпосередньої участі у бойових діях та заходах. Одночасно відповідач зазначив, що виплата позивачу збільшеної додаткової винагороди за період з 01 січня 2023 року по 20 січня 2023 року не передбачена, оскільки відповідно до наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 02 лютого 2023 року № 26 «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій» Чернігівська область в період з 01 січня 2023 року по 31 січня 2023 року не входила до районів ведення воєнних (бойових) дій.

Уважаючи, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність щодо виплати за період з 01 жовтня 2022 року по 20 січня 2023 року збільшеної додаткової винагороди до 100 000,00 грн, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», позивач звернувся з цим позовом до суду.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ

За змістом частини першої статті 6 Закону України від 03 квітня 2003 року №661-IV «Про Державну прикордонну службу України» (далі - Закон №661-IV) Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону №661-IV до особового складу Державної прикордонної служби України входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України.

Статтею 16 Закону №661-IV визначено, що умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ), дія якого, в силу приписів пункту 1 частини першої статті 3 цього Закону, поширюється в тому числі на військовослужбовців правоохоронних органів спеціального призначення, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

У частині другій статті 9 Закону №2011-XII установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з абзацами першим і другим частини четвертої статті 9 цього Закону грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні постановлено ввести воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану в Україні був продовжений з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента від 14 березня 2022 року №133/2022, надалі іншими Указами цей строк продовжений до сьогоднішнього дня.

Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України №69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Цим же Указом надано доручення Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24 лютого 2022 року №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168).

Пунктом 1 цієї постанови визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 березня 2022 року №793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168» (далі - Постанова №793) до Постанови №168 були внесені зміни, відповідно до яких: у пункті 1 в абзаці першому слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінено словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць»; доповнено постанову пунктом 2-1 такого змісту: « 2-1. Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.».

У решті зміст пункту 1 Постанови №168 в частині, що стосується виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби, на час виникнення спірних правовідносин (з 01 серпня 2022 року до 31 грудня 2022 року) не змінювався.

30 липня 2022 року Адміністрацією Державної прикордонної служби України (далі також - Держприкордонслужби), з посиланням на пункт 21 Постанови №168, було видано наказ №392-/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168», який уведено в дію з 01 серпня 2022 року.

Пунктом 2 цього наказу визначено вичерпний перелік бойових дій і заходів, передбачених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168, виконання яких у відповідні дні давало військовослужбовцю право на збільшення додаткової винагороди до 100 000 гривень пропорційно часу участі у розрахунку на місяць пропорційно часу його безпосередньої участі, а саме:

1) бойових завдань із ведення руху опору на тимчасово окупованій території України;

2) бойових завдань з пошуку, виявлення і знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб), поєднаних з безпосереднім контактом з такими групами, формуваннями, особами;

3) бойових завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей;

4) польотів у районах безпосереднього ведення бойових дій або ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;

5) бойових (спеціальних) завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником;

6) бойових завдань з відбиття збройного нападу (безпосереднього вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, за умови безпосереднього зіткнення з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об`єктам під час вогневого ураження;

7) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Держприкордонслужби оборони або наступу, контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави;

8) бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які виконують завдання у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно бойовим розпорядженням, поєднане з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником.

У пункті 4 наказу №392-/0/81-22-АГ встановлено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах:

1) бойового наказу (бойового розпорядження);

2) журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад;

3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.

Згідно з пунктом 5 наказу №392-/0/81-22-АГ визначено, що для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, окрім документів, зазначених у пункті 4 цього наказу, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, додатково підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до цього наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та до якого для виконання завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі (абзац перший пункту 5 наказу).

Для військовослужбовців Держприкордонслужби, які відряджені до органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, у підпорядкування яких вони передані, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, підтверджується довідкою, виданою керівником відповідного органу військового управління, з відображенням у ній термінів безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця (абзац другий пункту 5 наказу).

У довідках, передбачених цих пунктом, обов`язково мають зазначатися відомості про підтверджуючі документи, передбачені пунктом 4 цього наказу (абзац третій пункту 5 наказу).

З 01 грудня 2022 року Адміністрацією Держприкордонслужби уведено в дію наказ від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168», в якому було дещо змінено перелік бойових дій і заходів, передбачених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168, проте залишився незмінним перелік документів для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців, у тому числі відряджених, у таких бойових діях або заходах.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Частинами першою та другою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Спірні правовідносини у цій справі виникли внаслідок невиплати відповідачем на користь ОСОБА_1 , військовослужбовця Держприкордонслужби, додаткової винагороди, яка передбачена Постановою №168, у розмірі до 100 000,00 грн за період з 01 жовтня 2022 року по 20 січня 2023 року.

Суд в контексті спірних правовідносин, вважає за доцільне зазначити таке.

З аналізу наведених норм законодавства випливає, що військовослужбовцям Держприкордонслужби на період дії воєнного стану щомісячно виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 грн, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Для виплати військовослужбовцям додаткової винагороди у збільшеному до 100 000,00 грн розмірі, їхня безпосередня участь у бойових діях та заходах повинна бути підтвердженою документально, про що свідчить зміст наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року №392-/0/81-22-АГ та від 01 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ.

Документальне підтвердження такої участі здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у наступних документах: 1) бойовому наказі (бойовому розпорядженні); 2) журналі бойових дій (службово-бойових дій, вахтовому, навігаційно-вахтовому, навігаційному журналі), журналі ведення оперативної обстановки, бойовому донесенні (підсумковому, терміновому, позатерміновому) або постовій відомості (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад; 3) рапорті (донесенні) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.

З наведеного можна виснувати, що перебування військовослужбовця в районі ведення бойових дій саме по собі не є достатньою підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн на місяць, передбаченої Постановою № 168. Ключовою умовою для здійснення виплати такої додаткової винагороди є виконання військовослужбовцем спеціальних бойових завдань та заходів, які у розумінні Постанови № 168 означають «безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» та підтвердження цих обставин указаними документами.

У цій справі встановлено, що позивач проходить військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_9 (військова частина НОМЕР_1 ). Зокрема, в період з 01 жовтня 2022 року по 20 січня 2023 року позивач перебував в оперативному підпорядкуванні начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ).

Протягом зазначеного періоду позивач отримував додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168, у розмірі 30 000,00 грн.

Позивач наполягав на тому, що він має право також на отримання збільшеної додаткової винагороди до 100 000,00 грн відповідно до Постанови №168 за той самий період, стверджуючи, що під час перебування у відрядженні до ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) він брав безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

Обґрунтовуючи правомірність своїх дій щодо невиплати позивачу додаткової винагороди у збільшеному розмірі, відповідач посилався на відсутність підстав для здійснення позивачу такої виплати з тих причин, що ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) не надано підтверджувальних документів щодо безпосередньої участі позивача у бойових діях і заходах.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги позивача за період з 01 жовтня 2022 року по 31 грудня 2022 року, виходив з того, що безпосередня участь останнього у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в зазначений період підтверджена довідкою ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) від 20 січня 2023 року № 4396 та рапортами про виплату додаткової винагороди від 01 листопада 2022 року, від 01 грудня 2022 року, від 01 січня 2023 року.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції в цій частині та ухвалюючи нове про відмову у задоволенні цих позовних вимог, дійшов висновку, що вказані судом першої інстанції документи не є достатніми для підтвердження факту безпосередньої участі позивача у бойових діях або у здійсненні відповідних заходів у спірний період.

Суд апеляційної інстанції відхилив як доказ довідку ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) від 20 січня 2023 року № 4396, зазначивши, що вона не є довідкою про підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах, які складаються з метою визначення права військовослужбовця на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, а також вона не містить всіх необхідних посилань на підтверджуючі документи.

Суд апеляційної інстанції також не взяв до уваги рапорти про виплату додаткової винагороди від 01 листопада 2022 року, від 01 грудня 2022 року, від 01 січня 2023 року, вказавши, що вони не є рапортами про участь військовослужбовця в бойових діях та відповідних заходах.

При цьому суди обох судових інстанцій вважали незастосовними до спірних правовідносин накази Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року №392-/0/81-22-АГ та від 01 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ. Суд першої інстанції спирався при вирішенні цього спору виключно на положення пункту 1 Постанови №168, а суд апеляційної інстанції керувався приписами Інструкції №188.

З приводу цього варто зауважити, що Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2023 року у справі №200/193/23 вже розглядав питання застосовності наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року №392-/0/81-22-АГ, від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ та Інструкції №188 у контексті визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби, передбаченої Постановою №168.

У постанові від 21 грудня 2023 року у справі №200/193/23 Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що накази Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року №392-/0/81-22-АГ та від 01 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ містять норми, що зачіпають права, свободи та законні інтереси осіб, встановлюють організаційно-правовий механізм їх реалізації, та підлягають обов`язковій державній реєстрації Міністерством юстиції України. З огляду на що констатував недотримання Адміністрацією Держприкордонслужби вимог законодавства при прийнятті зазначених наказів.

Водночас Верховний Суд зауважив, що у спірний період (який є аналогічним періоду, який є предметом розгляду у цій справі) виключно зазначені накази Адміністрації Держприкордонслужби визначали механізм реалізації постанови Кабінету Міністрів України №168 щодо виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби під час дії воєнного стану.

Також Верховний Суд указав, що ці накази Адміністрації Держприкордонслужби фактично виконувалися протягом 2022 року, в тому числі й у спірний період, органами Держприкордонслужби, зокрема, в частині визначення переліку бойових дій та заходів, передбачених пунктом 1 Постанови №168, а також документування безпосередньої участі військовослужбовців у таких діях і заходах.

Виходячи з цього Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2023 року у справі №200/193/23 дійшов висновку, що накази Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року №392-/0/81-22-АГ та від 01 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ підлягають застосуванню для визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, передбаченої Постановою № 168, у спірний період.

У постанові від 26 червня 2024 року у справі №200/216/23 Верховний Суд дещо розширив висновки щодо застосовності цих актів при визначенні порядку і умов виплати спірної додаткової винагороди.

Зокрема, у справі №200/216/23 Верховний Суд зазначив, що належна реалізація приписів пункту 1 Постанови № 168 спонукала Уряд до «делегування» відповідним відомствам і керівникам державних органів унормувати умови і підстави виплати «своїм» категорія військовослужбовців додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн.

Адміністрація Держприкордонслужби, з уваги на приписи пункту 2 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» (у редакції, яка діяла протягом спірного періоду), а також пункту 2-1 Постанови № 168 зіткнулася з обставинами, які вимагали ухвалити рішення, яке б витікало із завдань та повноважень цього органу та заразом відповідало меті встановлення на час дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу (згідно з пунктом 1 Постанови № 168).

Цим рішенням (у широкому сенсі) стали згадувані накази від 30 липня 2022 року №392/0/81-22-АГ, від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ, у яких виписані ті умови і порядок, які покликані були сприяти практичній реалізації приписів пункту 1 Постанови №168, аби, з одного боку, ті військовослужбовці, які залучені до виконання бойових завдань / заходів, отримали додаткову винагороду, що теж є однією з умов бойової і мобілізаційної готовності Держприкордонслужби, а з іншого - забезпечити ефективне і цільове використання бюджетних коштів.

Тож з уваги на наведене Верховний Суд у справі №200/216/23 вважав, що регламентація умов і порядку виплати додаткової винагороди (про необхідність якої [регламентації] зазначено в пункті 2-1 Постанови № 168) з боку Адміністрації Держприкордонслужби шляхом видання наказів від 30 липня 2022 року №392/0/81-22-АГ, від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ не може інтерпретуватися як спосіб позбавлення чи обмеження права військовослужбовців Держприкордонслужби на отримання додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн.

Щодо застосовності Інструкції №188, то Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2023 року у справі №200/193/23 зазначив, що така була прийнята на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року №18 «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських», що передбачала виплату військовослужбовцям винагороди в порядку і розмірах, визначених керівниками відповідних державних органів, за час участі у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях чи в антитерористичній операції, у воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду. Відповідно з цього Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2023 року у справі №200/193/23 дійшов висновку, що Інструкція №188 визначала порядок та розміри виплати конкретно тієї винагороди, яка була встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 №18, а тому її положення при визначенні порядку та умов виплати додаткової винагороди, встановленої на період дії воєнного стану постановою Кабінету Міністрів України №168, не можуть бути застосовані.

Таким чином, позиція суду апеляційної інстанції про застосування Інструкції №188 при вирішенні порядку та умов виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, та судів попередніх інстанцій про незастосовність до спірних правовідносин наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року №392-/0/81-22-АГ та від 01 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ є помилковою.

Повертаючись до обставин цієї справи, Суд зазначає, що з мотивувальної частини судових рішень можна зрозуміти, що суди попередніх інстанцій побудували свої висновки за наслідками оцінювання доказів, які є у справі.

Проте суд апеляційної інстанції неправильно оцінив юридичну значимість цих доказів. Зокрема, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність належних доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах, які надають право на отримання додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн відповідно до пункту 1 Постанови №168, відхиливши як доказ довідку ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) від 20 січня 2023 року № 4396 з мотивів невідповідності її формі довідки про підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах, які складаються з метою визначення права військовослужбовця на отримання додаткової винагороди, встановленої Постановою №168, а також відсутності у ній відомостей про підтверджувальні документи.

Однак апеляційний суд не здійснив комплексної оцінки наявних у справі доказів. Зокрема, цей суд не розглянув доведеність участі позивача у бойових діях та заходах в окреслений ним період у сукупності з іншими доказами, наявними у справі.

Суд апеляційної інстанції не врахував, що відповідно до пункту 4 наказу Адміністрації Держприкордонслужби України від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах здійснюється на підставі комплексу інформації, наявної у відповідних документах, а відповідно до пункту 3 наказу Адміністрації Держприкордонслужби України від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ перелік підтверджуючих документів допускає альтернативність і не зведений винятково до їхньої сукупності.

У постанові від 28 червня 2024 року у справі №360/435/23, Верховний Суд переглядаючи подібні правовідносини, зазначив, що відповідно до наказів Держприкордонслужби України від 04 жовтня 2022 року №72/0/8-22-ОД «Про склад органів та підрозділів, які брали участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій», від 06 листопада 2022 року №83/0/8-22-ОД «Про склад органів та підрозділів, які брали участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій», від 06 грудня 2022 року №96/0/8-22-ОД «Про склад органів та підрозділів, які брали участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій», від 04 січня 2023 року №105/0/8-23-ОД «Про склад органів та підрозділів, які брали участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій» ІНФОРМАЦІЯ_10 та ІНФОРМАЦІЯ_11 були включені до складу угруповань військ (сил) Збройних Сил України з відсічі збройної агресії російської федерації проти України, які брали участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій у період з 01 вересня 2022 року по 30 вересня 2022 року, з 01 жовтня 2022 року по 31 жовтня 2022 року, з 01 листопада 2022 року по 30 листопада 2022 року та з 01 грудня 2022 року по 31 грудня 2022 року.

Згідно зі встановленими обставинами, позивач на підставі бойового наказу Адміністрації Держприкордонслужби України від 16 вересня 2022 року № 165 гриф у складі ІНФОРМАЦІЯ_12 у період з 01 жовтня 2022 року по 31 грудня 2022 року був направлений в оперативне підпорядкування ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У період з 01 жовтня 2022 року до 31 грудня 2022 року Чернігівська область входила до переліку районів ведення воєнних (бойових) дій на підставі наказів Головнокомандувача Збройних Сил України «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій» від 01 жовтня 2022 року №262, від 01 листопада 2022 року №282, від 02 грудня 2022 року №311, від 02 січня 2023 року №1.

Згідно з рапортом, зареєстрованим 01 листопада 2022 року за вх. № 1474, начальник відділу прикордонної служби № 2 ІНФОРМАЦІЯ_1 клопотав перед першим заступником начальника загону коменданту ІНФОРМАЦІЯ_5 старшого лейтенанта ОСОБА_2 про виплату додаткової винагороди у розмірі 70 000,00 грн за період з 01 жовтня 2022 року до 31 жовтня 2022 року, зокрема, позивачу (номер за порядком 44) за 31 день, який листом від 01 листопада 2022 року № 1475 адресований начальнику ІНФОРМАЦІЯ_2 . Підстава: бойове розпорядження Коменданта ПКШР 24 наказ № 601-(гриф) від 30 вересня 2022 року, наказ № 668-(гриф) від 21 жовтня 2022 року, наказ № 690- (гриф) від 26 жовтня 2022 року, наказ № 699-(гриф) від 28 жовтня 2022 року, журнал бойових дій №53 (гриф) ст. 7-14, 52-62.

Відповідно до рапорту, зареєстрованого 01 грудня 2022 року за вх. № 1883, начальник відділу прикордонної служби № 2 ІНФОРМАЦІЯ_1 клопотав перед першим заступником начальника загону коменданту прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_7 про виплату додаткової винагороди у розмірі 70 000,00 грн за період з 01 листопада 2022 року до 30 листопада 2022 року, зокрема, ОСОБА_1 (номер за порядком 45) за 30 днів, який листом від 01 грудня 2022 року № 1885 адресований начальнику ІНФОРМАЦІЯ_2 . Підстава: бойове розпорядження Коменданта ПКШР 24 наказ № 601-(гриф) від 30 вересня 2022 року, наказ № 668-(гриф) від 21 жовтня 2022 року, наказ № 690- (гриф) від 26 жовтня 2022 року, наказ № 699-(гриф) від 28 жовтня 2022 року, журнал бойових дій № 53 (гриф) ст. 13-20, 62-67.

Листом від 04 грудня 2022 року № 22/4933-22-Вих начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 направив на адресу відповідача, зокрема, рапорт від 01 грудня 2022 року № 1883.

Згідно з рапортом, зареєстрованим 01 січня 2023 року за вх. № 6 підполковник ОСОБА_3 клопотав перед першим заступником начальника загону коменданту прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_7 про виплату додаткової винагороди у розмірі 70 000,00 грн за період з 01 грудня 2022 року до 31 грудня 2022 року, зокрема, позивачу за 31 день, який листом від 01 січня 2023 року № 7 адресований начальнику ІНФОРМАЦІЯ_2 . Підстава: бойове розпорядження Коменданта ПКШР 24 наказ № 601-(гриф) від 30 вересня 2022 року, наказ № 668-(гриф) від 21 жовтня 2022 року, наказ № 690- (гриф) від 26 жовтня 2022 року, наказ № 699-(гриф) від 28 жовтня 2022 року, наказ 814-(гриф) від 30 листопада 2022 року, бойове розпорядження ПК «Городня» № 13- (гриф) від 05 грудня 2022 року, журнал бойових дій № 53 (гриф) ст. 7-14, 52-62.

У вимірі спірних правовідносин суд першої інстанції обґрунтовано констатував, що сукупність таких документів, як бойове розпорядження, рапорти про виплату додаткової винагороди за жовтень, листопад та грудень 2022 року від 01 листопада 2022 року, від 01 грудня 2022 року, від 01 січня 2023 року, та довідка ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) від 20 січня 2023 року №4396, підтверджують безпосередню участь позивача в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії протягом періоду з 01 жовтня 2022 року по 31 грудня 2022 року.

Суд нагадує, що за правилами частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Порушення порядку передання документів, рапортів та іншої інформації між військовими частинами щодо безпосередньої участі військовослужбовця у забезпеченні бойових дій щодо забезпечення заходів із національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, не може свідчити про відсутність права військовослужбовця на отримання такої винагороди.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції скасував законне рішення суду першої інстанції. Суд першої інстанції дійшов по суті правильного висновку про доведеність обставин безпосередньої участі позивача у період з 01 жовтня 2022 року по 31 грудня 2022 року у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії на території Чернігівської області, що дає підстави для виплати йому за цей період додаткової винагороди у збільшеному до 100 000,00 грн розмірі. Однак, суд першої інстанції помилково не врахував, що до правовідносин щодо виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби України, передбаченої Постановою №168 підлягають застосуванню накази Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року №392/0/81-22-АГ та від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Згідно зі статтею 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Оскільки суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасування постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2023 року у цій справі.

Відповідно до статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Ураховуючи, що суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права, зокрема стосовно питання застосування наказів Адміністрації Держприкордонслужби України від 30 липня 2022 року №392/0/81-22-АГ та від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ, Верховний Суд уважає за необхідне змінити мотивувальну частину рішення суду першої інстанції в частині мотивів часткового задоволення позову (стосовно періоду правовідносин за період з 01 жовтня 2022 року по 31 грудня 2022 року), виклавши її в редакції цієї постанови.

Верховний Суд не переглядає рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог (стосовно періоду правовідносин за період з 01 січня 2023 року по 20 січня 2023 року), оскільки рішення суду першої інстанції в зазначеній частині не переглядалося судом апеляційної інстанції і відповідно не стало предметом перевірки касаційного суду відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України, тому воно не підлягає оцінці Верховним Судом відповідно до приписів статті 341 КАС України.

Керуючись статтями 341 345 349 351 352 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2023 року скасувати.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 23 червня 2023 року змінити в частині мотивів часткового задоволення позову, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Луганського окружного адміністративного суду від 23 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач судді А.Г. Загороднюк В.М. Соколов Л.О. Єресько