ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 серпня 2024 року
м. Київ
справа №360/47/23
адміністративне провадження № К/990/8151/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Уханенка С.А.,
суддів - Прокопенка О.Б., Соколова В.М.,
розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу
за позовом Бабенко Олени Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 до Територіального управління служби судової охорони у Луганській області, Служби судової охорони про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Територіального управління служби судової охорони у Луганській області на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2024 (суддя-доповідач Геращенко І.В., судді: Компанієць І.Д., Казначеєв Е.Г.),
УСТАНОВИВ:
1. ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) в інтересах ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Територіального управління служби судової охорони у Луганській області (далі - ТУ ССО у Луганській області, відповідач-1), Служби судової охорони (далі - ССО, відповідач-2) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.
2. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 13.04.2023 позов задоволено частково.
2.1. Визнано протиправним та скасовано наказ ССО від 16.12.2022 №1117 о/с «По особовому складу» в частині звільнення зі служби в ССО за підпунктом 4 пункту 2 розділу ХІІ Положення про проходження служби співробітниками ССО (у зв`язку зі скороченням штату або проведенням організаційних заходів) у запас Збройних Сил України полковника ССО ОСОБА_1 , заступника начальника ТУ ССО у Луганській області.
2.2. Визнано протиправним та скасовано наказ ТУ ССО у Луганській області від 19.12.2022 №423 о/с «По особовому складу» в частині звільнення зі ССО в запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) заступника начальника ТУ ССО у Луганській області полковника ССО ОСОБА_1 , відповідно до підпункту 4 пункту 2 розділу ХІІ Положення про проходження служби співробітниками ССО (у зв`язку зі скороченням штату або проведенням організаційних заходів).
2.3. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника ТУ ССО у Луганській області з 20.12.2022.
2.4. Стягнуто з ТУ ССО у Луганській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20.12.2022 по 13.04.2023 в сумі 135361,90 грн.
2.5. Стягнуто зі ССО на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 5000 грн.
2.6. Стягнуто з ТУ ССО у Луганській області на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 5000 грн.
2.7. Стягнуто з ССО на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати професійної правничої допомоги в сумі 7000 грн.
2.8. Стягнуто з ТУ ССО у Луганській області на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати професійної правничої допомоги в сумі 7000 грн.
2.9. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
3. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2023 апеляційні скарги ТУ ССО у Луганській області та ССО задоволено частково.
3.1. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 13.04.2023 у справі №360/47/23 змінено в мотивувальній частині щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
3.2. Абзац п`ятий резолютивної частини рішення Луганського окружного адміністративного суду від 13.04.2023 у справі №360/47/23 змінено шляхом зазначення суми « 134862,80 грн (сто тридцять чотири тисячі вісімсот шістдесят дві гривні 80 коп)» замість « 135361,90 грн (сто тридцять п`ять тисяч триста шістдесят одна грн 90 коп)».
3.3. Абзац дванадцятий резолютивної частини рішення Луганського окружного адміністративного суду від 13.04.2023 у справі №360/47/23 змінено шляхом зазначення суми « 35767,88 грн. (тридцять п`ять тисяч сімсот шістдесят сім гривень 88 коп)» замість « 36488,86 грн (тридцять шість тисяч чотириста вісімдесят вісім грн 86 коп)».
3.4. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
4. Відповідачем-1 подана заява про перегляд рішення Луганського окружного адміністративного суду від 13.04.2023 у справі №360/47/23 за нововиявленими обставинами, обґрунтована тим, що на адресу ТУ ССО у Луганській області надійшов лист Дніпровської філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості №3069 від 07.11.2023, в якому зазначено, що ОСОБА_1 з 18.01.2023 по 10.04.2023 перебував на обліку як безробітний в Дніпровському міському центрі зайнятості. Допомога по безробіттю нарахована та виплачена за період з 18.01.2023 по 09.04.2023 у розмірі 18003,55 грн.
4.1. Так як Луганський окружний адміністративний суд у справі №360/47/23 при обчисленні належного позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу не зарахував отриману ним за період з 18.01.2023 по 10.04.2023 допомогу по безробіттю, тому вищезазначені обставини, які не були і не могли бути відомі заявнику на час розгляду справи, мають значення для вирішення справи і є істотними для ухвалення судом законного та обґрунтованого рішення.
5. Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 24.11.2023 у справі №360/47/23 заяву ТУ ССО у Луганській області про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Луганського окружного адміністративного суду від 13.04.2023 у справі №360/47/23 передано на розгляд Першому апеляційному адміністративному суду.
6. Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2024 відкрито провадження за нововиявленими обставинами постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2023.
7. Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2024 у задоволенні заяви ТУ ССО у Луганській області про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2023 відмовлено.
8. Не погодившись з ухвалою суду апеляційної інстанції від 21.02.2024, відповідач-1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2024 та ухвалити нове рішення, яким змінити постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2023 в частині стягнення з ТУ ССО у Луганській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 20.12.2022 по 13.04.2023, зарахувавши отриману ним за період з 18.01.2023 по 10.04.2023 допомогу по безробіттю у розмірі 18003,55 грн.
8.1. Касаційна скарга обґрунтована тим, що присудження судом стягнення з ТУ ССО у Луганській області на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 20.12.2022 по 13.04.2023 без урахування суми отриманої ним допомоги по безробіттю за період з 18.01.2023 по 09.04.2023, яка також має бути утримана з Управління на користь Дніпровського обласного центру зайнятості, є порушенням статті 61 Конституції України.
8.2. Посилання суду апеляційної інстанції на правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 11.06.2020 у справі № 2340/3029/18, постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №826/808/16, постанові Верховного Суду від 24.09.2019 у справі №826/16191/17, скаржник вважає помилковими, оскільки правовідносини, які були предметом розгляду у вказаних справах, не є подібними до спірних правовідносин та не пов`язані із застосуванням положень статті 35 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
9. Ухвалою від 14.03.2024 Верховний Суд відкрив касаційне провадження з підстав правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, положень пункту 1 частини другої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
10. Позивач відзиву на касаційну скаргу не подав.
11. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд виходить із такого.
12. Відповідно до частини першої статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
12.1. Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом (частина четверта статті 361 КАС України).
13. Верховний Суд зауважує, що нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов`язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення.
14. Під нововиявленою обставиною мається на увазі фактична обставина, яка має істотне значення і яка об`єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома усім особам, які брали участь у справі, та суду. Нова обставина, що з`явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ. Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах.
15. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
16. Така правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06.03.2018 у справі №2а-23903/09/1270, від 03.04.2018 у справі №477/1012/14-а, від 27.01.2022 у справі №817/1643/18, від 23.06.2022 у справі №820/1394/17.
17. Підставою для перегляду судового рішення заявником зазначено пункт 1 частини першої статті 361 КАС України (істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі заявнику на час розгляду справи).
18. У контексті цього слід зазначити, що істотне значення для справи мають обставини, які пов`язані з матеріалами справи, що розглянута судом, впливають на оцінку вже досліджених ним доказів і мають, відповідно, значення для об`єктивного розгляду спору.
18.1. Під такими обставинами розуміють факти, а не нові докази.
19. Необхідно також розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки, як зазначалось, нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному та/або касаційному порядку.
20. Указаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена в постановах від 07.09.2020 у справі №820/5989/15, від 10.03.2021 у справі №826/15267/17.
21. Також Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30.06.2020 у справі №19/028-10/13 зазначила, що підставою перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.
22. Повертаючись до обставин справи, що розглядається, у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами ТУ ССО у Луганській області зазначило, що ОСОБА_1 з 18.01.2023 по 10.04.2023 перебував на обліку як безробітний в Дніпровському міському центрі зайнятості та за період з 18.01.2023 по 09.04.2023 отримав допомогу по безробіттю у розмірі 18003,55 грн, яку суд не врахував при обчисленні належного позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
22.1. На думку заявника, зазначена обставина є істотною і має значення для вирішення справи, а також не була і не могла бути відома заявнику на час розгляду справи, оскільки про їх існування заявник дізнався з листа (претензії) Дніпровської філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості №3069 від 07.11.2023 про повернення коштів, витрачених для виплати допомоги по безробіттю ОСОБА_1 ..
23. Відмовляючи в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленою обставиною, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обставина, на яку посилається відповідач-1, не є істотною для справи обставиною в розумінні пункту 1 частиною другою статті 361 КАС України. Суд зазначив, що трудовим законодавством передбачено, що виплата заробітку проводиться на користь поновленої на посаді особи за весь час вимушеного прогулу, втім, законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.
24. Верховний Суд зауважує, що чинним національним законодавством закріплені правові гарантії щодо дотримання трудових прав працівника. Під гарантіями трудових прав працівників розуміють систему встановлених законодавством заходів щодо врегулювання питань, що пов`язані з порушенням трудового законодавства й вирішення трудових спорів робітників і службовців, направлених на захист їхніх трудових прав. Однією з таких гарантій є виплата незаконно звільненому працівнику, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин, середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
25. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 у справі №755/12623/19 сформувала висновок про те, що середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин. Такий висновок підтверджується також змістом частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), якою визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.
25.1. Тобто в разі визнання звільнення незаконним і поновлення працівника на роботі держава гарантує отримання працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату.
25.2. Указана норма права, окрім превентивної функції, виконує функцію соціальну, задовольняючи потребу працівника в засобах до існування на період незаконного звільнення. Відтак, за умови встановлення факту незаконного звільнення особи, час вимушеного прогулу працівника повинен бути оплаченим і спір розглянутим в одному позовному провадженні з вирішенням питання про поновлення на роботі, або в різних провадженнях, що не впливає на розрахунок середнього заробітку, оскільки період за який він обраховується є сталим для звільненого працівника.
26. Також у постанові від 20.06.2018 у справі №826/808/16 Велика Палата Верховного Суду наголосила, що за змістом частини другої статті 235 КЗпП України при поновленні на роботі виплата працівнику середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу, а законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.
27. Ураховуючи викладене, Верховний Суд констатує, що стаття 235 КЗпП України, яка гарантує отримання незаконно звільненим працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, не передбачає підстав, на основі яких сума цього заробітку може бути зменшена, зокрема й у випадку перебування звільненого працівника в період вимушеного прогулу на обліку як безробітний в центрі зайнятості та отримання ним доходів.
28. Тому доводи ТУ ССО у Луганській області стосовно того, що перебування ОСОБА_1 у період з 18.01.2023 по 10.04.2023 на обліку як безробітного та отримання ним допомоги по безробіттю як підстави для зменшення суми середнього заробітку, могли б бути слушними за іншого законодавчого регулювання, яке передбачало б таку умову/підставу для зменшення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
29. Також Верховний Суд критично оцінює твердження скаржника, що присудження судом стягнення з ТУ ССО у Луганській області на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу без урахування суми отриманої ним допомоги по безробіттю, яка також має бути утримана з ТУ ССО у Луганській області на користь Дніпровського обласного центру зайнятості, є порушенням статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
30. За приписами частини четвертої статті 35 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
31. З огляду на зазначену правову норму Верховний Суд зауважує, що правовідносини з приводу компенсації роботодавцем вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду виникають між роботодавцем та Фондом загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та знаходяться поза межами предмету спору у цій справі, яким є стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
32. З цих же підстав Суд відхиляє твердження скаржника про те, що посилання суду апеляційної інстанції на правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 11.06.2020 у справі № 2340/3029/18, постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №826/808/16, постанові Верховного Суду від 24.09.2019 у справі №826/16191/17, є помилковими, оскільки правовідносини, які були предметом розгляду у вказаних справах, не є подібними до спірних правовідносин та не пов`язані із застосуванням положень статті 35 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
33. Суд наголошує, що положення статті 35 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, які виникли щодо стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, а тому правильність застосування статті 35 цього Закону не є предметом касаційного перегляду.
34. Підсумовуючи, обставини, на які посилається відповідач-1 у свої заяві, суд касаційної інстанції не може вважати істотними і такими, що мають значення для вирішення справи, а тому не є нововиявленими у розумінні статті 361 КАС України та не можуть бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.
35. Отже, доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду оскарженої ухвали.
36. Ураховуючи зазначене, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість доводів ТУ ССО у Луганській області і відсутність підстав для задоволення заяви за нововиявленими обставинами відповідно до пункту 1 частини другої статті 361 КАС України.
37. За правилами статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
38. З огляду на результат касаційного перегляду судові витрати не розподіляються.
39. Керуючись статтями 345 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Територіального управління служби судової охорони у Луганській області залишити без задоволення.
2. Ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2024 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.
Суддя-доповідач С.А. Уханенко
Судді: О.Б. Прокопенко
В.М. Соколов