ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 360/536/23

адміністративне провадження № К/990/42785/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Соколова В.М.,

суддів: Загороднюка А.Г., Єресько Л.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними матеріалами у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 360/536/23

за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року (суддя-доповідач - Геращенко І.В., судді: Блохін А.А., Казначеєв Е.Г.),

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

У травні 2023 року ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , представник позивача) звернувся в інтересах ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - відповідач; ВЧ НОМЕР_1 ), у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (по тексту - Постанова № 168), у розмірі до 100000 гривень, в розрахунку на місяць пропорційно дням участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за періоди з 28 вересня по 21 жовтня 2022 року, з 27 жовтня по 18 листопада 2022 року, з 24 листопада по 12 грудня 2022 року, з 17 грудня 2022 року по 20 січня 2023 року з урахуванням фактично сплачених сум;

- зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 збільшену додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою № 168, у розмірі до 100000 гривень, в розрахунку на місяць пропорційно дням участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, за періоди з 28 вересня по 21 жовтня 2022 року, з 27 жовтня по 18 листопада 2022 року, з 24 листопада по 12 грудня 2022 року, з 17 грудня 2022 року по 20 січня 2023 року з урахуванням фактично сплачених сум.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_1 . Відповідно до бойових наказів Адміністрації Державної прикордонної служби України (далі - Держприкордонслужба) від 16 вересня 2022 року № 165 гриф солдата ОСОБА_1 направлено в оперативне підпорядкування ІНФОРМАЦІЯ_2 (ВЧ НОМЕР_2 ). Під час проходження військової служби, перебуваючи у відрядженні в 105 прикордонному загоні, позивач приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і борони, відсічі і стримуванні збройної агресії, що полягало у виконанні бойових завдань на підставі бойових наказів (розпоряджень), які видавались начальником ІНФОРМАЦІЯ_8. Таким чином, позивач набув право на отримання збільшеної додаткової винагороди до 100000 грн відповідно до Постанови № 168, у зв`язку з безпосередньою участю у бойових діях або забезпечуванні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, так як фактично виконував бойові завдання на підставі бойових розпоряджень (наказів), перебуваючи у службовому відрядженні. Відповідно до листа відповідача від 06 квітня 2023 року № 25/2498-23-вих збільшена додаткова винагорода позивачу не нараховувалась у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують час безпосередньої участі позивача у бойових діях. Відповідач, ігноруючи вимоги Постанови № 168, у період з 28 вересня по 21 жовтня 2022 року, з 27 жовтня по 18 листопада 2022 року, з 24 листопада по 12 грудня 2022 року, з 17 грудня 2022 року по 20 січня 2023 року здійснював виплату позивачу додаткову винагороду розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, що вбачається із довідки № 72-М від 05 квітня 2023 року про види грошового забезпечення нараховані ОСОБА_1 .

Зважаючи на це позивач уважає, що невиплата збільшеної додаткової допомоги порушує його право на мирне володіння майном та право на заробітну плату, адже в розрізі чинного законодавства та практики Верховного Суду додаткова винагорода військовослужбовця є тотожною заробітній платі.

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 07 липня 2023 року позов адвоката Мандрика В.В. в інтересах ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 збільшеної до 100000,00 грн додаткової винагороди відповідно до пункту 1 Постанови № 168 за 26 діб жовтня 2022 року, 25 діб листопада 2022 року, 27 діб грудня 2022 року. Зобов`язано ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 збільшену до 10000,00 грн додаткову винагороду відповідно до пункту 1 Постанови № 168 за 26 діб жовтня 2022 року, 25 діб листопада 2022 року, 27 діб грудня 2022 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції зазначив, що накази Адміністрації Держприкордонслужби України від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ (по тексту - Наказ №392/0/81-22-АГ) та від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» (далі - Наказ №628/0/81-22-АГ), не можуть застосовуватися до спірних правовідносин, адже не пройшли державну реєстрацію у Міністерстві юстиції України. Оцінка правомірності дій відповідача має бути надана, виходячи з аналізу пункту 1 Постанови № 168.

У цьому зв`язку суд зауважив, що зі змісту пункту 1 Постанови № 168 слідує, що умовами для виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби України у розмірі до 100000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць є: період дії воєнного стану; безпосередня участь у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії; безпосереднє перебування в районах у період здійснення зазначених заходів. Якщо перша з цих умов не потребує доказування через свій правовий характер, то наявність інших умов має встановлюватися судом на підставі зібраних у справі доказів.

Суд першої інстанції установив, що відповідно до матеріалів адміністративної справи безпосередня участь позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у спірний період підтверджується довідкою ВЧ НОМЕР_2 від 20 січня 2023 року № 4437, згідно з якою солдат ОСОБА_1 приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської області з 28 вересня 2022 року по 30 вересня 2022 року, з 01 жовтня 2022 по 21 жовтня 2022 року, з 27 жовтня 2022 по 31 жовтня 2022 року, з 01 листопада 2022 року по 18 листопада 2022 року, з 24 листопада 2022 року по 30 листопада 2022 року, з 01 грудня 2022 року по 12 грудня 2022 року, з 17 грудня 2022 року по 31 грудня 2022 року, з 01 січня 2023 року по 20 січня 2023 року, тобто протягом всього часу перебування в оперативному підпорядкуванні ВЧ НОМЕР_2 . Окрім того, безпосередня участь позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії протягом листопада 2022 року підтверджена рапортом начальника відділу прикордонної служби № 2.

За таких обставин суд дійшов висновку, що наявними у відповідача документами у повній мірі підтверджена безпосередня участь позивача в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у спірний період жовтня, листопада та грудня 2022 року.

У підсумку суд першої інстанції вказав, що оскільки в період з 28 вересня 2022 року по 20 січня 2023 року позивач перебував в оперативному підпорядкуванні ВЧ НОМЕР_2 на території Чернігівської області, територія якої по 31 грудня 2022 року включно була визначена територією ведення воєнних (бойових) дій, то позивач має право на отримання збільшеної до 100000,00 грн додаткової винагороди пропорційно кількості діб проходження служби та виконання завдань за 26 днів жовтня 2022 року, 25 днів листопада 2022 року та 27 днів грудня 2022 року.

Разом із тим, Луганський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні позовних вимог за період вересня 2022 року. Суд виходив із того, що постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 вересня 2023 року у справі 308/12361/22, залишеною в силі постановою Закарпатського апеляційного суду від 27 березня 2023 року, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу. Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 від 03 жовтня 2022 року № 3137-ОС «Про виплату додаткової винагороди», який є чинним, наказано не виплачувати додаткову винагороду за вересень 2022 року включно військовослужбовцям загону згідно з Додатком 1 - під № 17 зазначений ОСОБА_1 , причина - виявлений на території військової частини в стані алкогольного сп`яніння, складено протокол про АП за ч.3 ст. 172 КУпАП.

Суд зауважив, що начальник відділу прикордонної служби НОМЕР_5 ОСОБА_4 рапортом від 01 лютого 2023 року клопотав перед першим заступником начальника загону - комендантом прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_3 про виплату додаткової винагороди у розмірі 70000,00 грн, пропорційно із розрахунку на місяць, особовому складу відділу прикордонної служби НОМЕР_6 ВЧ НОМЕР_1 , зокрема солдату ОСОБА_1 , за безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій за вересень 2022 року. Водночас доказів направлення вказаного рапорту від ВЧ НОМЕР_2 до ВЧ НОМЕР_1 суду не надано.

З уваги на це, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог за вересень 2022 року.

Також окружний суд відмовив у задоволенні вимог позивача щодо нарахування та виплати йому збільшеної до 100000,00 грн додаткової винагороди за період з 01 по 20 січня 2023 року з тих підстав, що у вказаному періоді територія Чернігівської області за наказами Головнокомандувача Збройних Сил України не віднесена до території ведення воєнних (бойових) дій. Відповідно, судом встановлена відсутність такої умови для виплати позивачу збільшеної до 100000,00 грн додаткової винагороди за січень 2023 року, як безпосереднє перебування в районах ведення воєнних (бойових дій) у період здійснення зазначених заходів.

Перший апеляційний адміністративний суд постановою від 30 листопада 2023 року апеляційну скаргу ВЧ 9938 задоволено.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 07 липня 2023 року у справі №360/536/23 скасовано у частині позовних вимог, які були задоволені судом. Прийнято в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні позову, а в іншій - рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Вирішуючи спір, апеляційний суд керувався тим, що, по-перше, Накази № 392-/0/81-22-АГ та №628/0/81-22-АГ зачіпають соціально-економічні, права, свободи й законні інтереси військовослужбовців, які проголошені й гарантовані Конституцією та законами України, а тому підлягали державній реєстрації в Міністерстві юстиції України у встановленому порядку. Тому, оскільки Накази № 392-/0/81-22-АГ та № 628/0/81-22-АГ незареєстровані у Міністерстві юстиції України, не пройшли правової експертизи та не набули чинності у порядку, встановленому законодавством, вони не можуть прийматись до виконання та не викликають правових наслідків.

На основі цього суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що при визначенні порядку та умов виплати спірної додаткової винагороди необхідно застосовувати Інструкцію про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби України, розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затверджену наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 березня 2016 року № 188 (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 31 березня 2016 року за № 488/28618; далі - Інструкція № 188).

По-друге, суд апеляційної інстанції вказав, що матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях (виконання прикордонним підрозділом бойових завдань в умовах безпосереднього взаємного вогневого контакту з противником; ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки на території противника або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, його безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, а також кількості днів участі у таких діях та заходах протягом спірного періоду.

Лише сам факт виконання позивачем бойових завдань на підставі бойових розпоряджень (наказів) у спірний період в період дії воєнного стану в Україні, не є достатньою підставою для нарахування та виплати додаткової грошової винагороди у розмірі до 100000 гривень, оскільки сама по собі видача бойового наказу (розпорядження) не є безумовним доказом виконання військовослужбовцем та його безпосередньої участі у бойових діях чи відповідних заходах.

Суд апеляційної інстанції не прийняв як доказ довідку ВЧ 2253 від 20 січня 2023 року № 4473, оскільки вказана довідка не є довідкою про підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах, які складаються з метою визначення права військовослужбовця на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168. Ця довідка не містять в собі жодних відомостей щодо наявності бойових наказів (бойових розпоряджень); журналів бойових дій (вахтових журналів), журналів ведення оперативної обстановки; списків особового складу, який залучався для виконання бойових (спеціальних) завдань; бойових донесень; рапортів (донесень) командира підрозділу (групи) про участь позивача у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних завдань) тощо.

Додатково суд апеляційної інстанції зауважив, що саме у бойовому розпорядженні міститься стислий виклад бойових (спеціальних) завдань, які повинні відбуватися на лінії бойового зіткнення в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом Держприкордонслужби (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу. Між тим, із матеріалів справи неможливо встановити, які саме бойові завдання виконував позивач протягом період перебування в оперативному підпорядкуванні. Позивач не перебував в зоні активних бойових дій, виконував обов`язки щодо несення служби в прикордонних районах в Городянській територіальній громаді Чернігівського району, місто не знаходиться на території між позиціями сил оборони та позиціями військ агресора. Завдання, які виконував позивач не відповідають заходам, передбаченим Постановою 168, при виконанні яких додаткова грошова винагорода збільшується до 100000 грн. Вказані завдання не можуть порівнюватись з участю в бойових діях безпосередньо на лінії бойового зіткнення та під вогневим ураженням противника.

Окрім того, на переконання суду, не достатньо лише факту обліку в Журналу службово-бойових дій бойових розпоряджень, необхідний взаємозв`язок між виконаними бойовими завданнями позивачем на підставі бойових розпоряджень, з подальшим фіксуванням у розділі 2 Журналі службово-бойових дій та як наслідок подання рапорту командиром підрозділу. Тільки у такому взаємозв`язку позивач набуде права на отримання збільшеної додаткової винагороди, передбаченою Постановою 168.

ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи

Не погодившись з постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року, ОСОБА_2 звернувся в інтересах ОСОБА_1 з касаційною скаргою до Верховного Суду, у якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Ця касаційна скарга подана на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та обумовлена неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме:

- абзацом першим пункту 1 Постанови № 168, частинами 1 та 2 розділу І Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, у контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Держприкордонслужби та командуванням військових частин у зв`язку з невиплатою таким військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, внаслідок віднесення конкретних населених пунктів, районів чи областей (де військовослужбовець бере безпосередню участь у бойових діях чи забезпечує здійснення заходів із захисту Батьківщини) саме до територій «можливих», а не «активних» бойових дій протягом спірного періоду;

- пункту 2-1 Постанови № 168, пунктами 2, 3, 4, 5, 6 розділу IV Інструкції № 188 у контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Держприкордонслужби та командуванням військових частин Держприкордонслужби у зв`язку із застосуванням положень зазначеної Інструкції для визначення порядку і умов виплати додаткової винагороди згідно з пунктом 2-1 Постанови № 168, а саме:

- визначення вичерпного переліку документів, обов`язкових для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди;

- необхідності попереднього звернення військовослужбовця із рапортом для підготовки командуванням частини усіх необхідних документів для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди;

- порядку підготовки та обміну необхідними для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди документами між різними військовими частинами у разі, коли військовослужбовець набув право на таку винагороду, перебуваючи у службовому відрядженні та оперативному підпорядкуванні іншої військової частини (тобто, в особовому складі та на фінансовому утриманні якої він не перебуває).

Автор касаційної скарги вказує, що у вимірі наведених судом апеляційної інстанції обов`язкових умов для виплати додаткової грошової винагороди у розмірі до 100000 грн не є обов`язковою лише безпосередня участь у бойових діях, оскільки пункт 1 Постанови № 168 передбачає також здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, як підставу для такої виплати.

Касатор уважає, що суд апеляційної інстанції помилково застосував до спірних правовідносин положення Інструкції № 188, як нормативно-правового акту, що визначає порядок і умови виплати додаткової винагороди в розумінні пункту 2-1 Постанови № 168, оскільки ця Інструкція прийнята ще до початку оголошення воєнного стану та прийняття Постанови № 168 і не спрямована на реалізацію положень останньої, натомість визначає підстави, межі повноважень та спосіб дій органів державної влади. Відтак, посилання суду апеляційної інстанції на Інструкцію № 188 зумовлює необхідність формування висновку Верховним Судом.

Скаржник переконаний, що реалізація права позивача на отримання збільшеної додаткової винагороди не повинна залежати від формальних процедур, які не були дотримані військовими частинами, на нього не має покладатися тягар доведення безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії.

У цьому зв`язку представник позивача наголошує, що довідка ВЧ 2253 від 20 січня 2023 року №4473 є належним доказом, який підтверджує безпосередню участь останнього у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської області у спірний період.

Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Військова частина НОМЕР_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому звертає увагу на те, що, по-перше, бойовий наказ Адміністрації Держприкордонслужби України від 16 вересня 2022 року №165 гриф, вказаний у довідці від 20 січня 2023 року № 4409, є організаційно-розпорядчим документом щодо дій органів (підрозділів) і не стосується безпосередньо позивача, свідчить про прибуття військовослужбовців, в тому числі позивача, на ділянку відповідальності ІНФОРМАЦІЯ_8; вказаний бойовий наказ не підтверджує участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

По-друге, Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2023 року у справі № 200/193/23 виснував, що застосуванню для визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби України, передбаченої Постановою №168, у спірний період підлягають Накази № 392-/0/81-22-АГ та № 628/0/81-22-АГ, які власне й визначають алгоритм дій органів Держприкордонслужби за відповідних обставин, зокрема: установлення факту безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій та періоду їх участі у здійсненні зазначених заходів; подання начальниками органів Держприкордонслужби до 5 числа щомісячно в органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу документів, що підтверджують факт та період безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій; видання органом Держприкордонслужби, в якому військовослужбовець проходить службу відповідного наказу та виплата спірної винагороди. Тож у разі відрядження військовослужбовця органу Держприкордонслужби до інших органів та підрозділів Держприкордонслужби, виплату грошової винагороди здійснює той орган, в якому відповідач проходить службу, за умови подання начальниками органів Держприкордонслужби списків за формою наведеною у Додатку 2 до Наказів № 392-/0/81-22-АГ та № 628/0/81-22-АГ.

Суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок, що матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, його безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, а також кількості днів участі у таких діях та заходах. Сам лише сам факт виконання позивачем бойових завдань на підставі бойових розпоряджень (наказів) на ділянці державного кордону з Республікою Білорусь під час перебування у службовому відрядженні в оперативному підпорядкуванні ІНФОРМАЦІЯ_8 у період дії воєнного стану в Україні, не є достатньою підставою для нарахування та виплати додаткової грошової винагороди у розмірі 100000 гривень, яка передбачена пунктом 1 Постанови № 168. Зокрема, у якості доказів є донесення начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 від 08 листопада 2022 року № Т/22-4313-22-Вих (за жовтень 2022 року) та від 04 грудня 2022 року № Т/22-4933-22-Вих (за листопад 2022 року), в яких зазначено, що підтверджуюча інформація відсутня. Долучені до донесень рапорти були направлені відповідачу для відома. За грудень 2022 року та січень 2023 року взагалі начальник ІНФОРМАЦІЯ_8 не інформував відповідача.

По-третє, віднесення Чернігівської області до районів, в яких ведуться активні бойові дії, не свідчить про безумовну наявність у позивача права на отримання додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн. Більше того, територія ІНФОРМАЦІЯ_4 віднесена до територій, на яких можливі активні бойові дії з 20 червня 2022 року, а решта території Чернігівської області вважається такою, на якій завершено активні бойові дії з 31 березня 2022 року, що вчергове підтверджує, що позивач не здійснював заходи, передбачені Постановою №168, якою передбачена додаткова винагорода.

На додаток відмічено, що як Наказами № 392-/0/81-22-АГ та № 628/0/81-22-АГ, так і Інструкцією № 188 передбачено, що підтверджуючими документами є рапорт, журнал бойових дій та бойовий наказ/розпорядження. Відтак, поданий рапорт начальника відділу прикордонної служби № 2 не є беззаперечним доказом прийняття участі у заходах, передбачених Постановою № 168. Як зазначає представник відповідача, за відсутності бойових розпоряджень неможливо встановити, які саме бойові завдання виконував позивач протягом періоду перебування в оперативному підпорядкуванні. Надалі вказує, що завдання (несення служби з охорони та захисту визначеної ділянки в межах українсько - білоруського кордону), які виконував позивач не відповідають заходам передбаченими Постановою 168 та Наказами № 392-/0/81-22-АГ та №628/0/81-22-АГ, Інструкцією 188, при виконанні яких додаткова грошова винагорода збільшується до 100000 грн.

Щодо журналу службово-бойових дій представник відповідача зазначає, що сам по собі облік бойових розпоряджень в розділі 1 Журналу службово-бойових дій відділу прикордонної служби № НОМЕР_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 від 24 вересня 2022 року № 53-ДСК не створює обов`язку для відповідача нараховувати збільшену додаткову винагороду, оскільки первісною умовою ведення Журналу службово-бойових дій є саме фіксація бойових дій або вогневого ураження. Таким чином, недостатньо лише факту обліку в Журналі службово-бойових дій бойових розпоряджень, необхідний взаємозв`язок між виконаними бойовими завданнями позивачем на підставі бойових розпоряджень з подальшим фіксуванням в розділі 2 Журналу службово-бойових дій та, як наслідок, подання рапорту командиром підрозділу.

На основі вказаних аргументів ВЧ НОМЕР_1 просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, позаяк уважає, що постанова Першого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року є законною та обґрунтованою.

Ухвалою від 20 листопада 2024 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ОСОБА_5 провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

IV. Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

ОСОБА_1 проходить службу в лавах Держприкордонслужби України, наказом начальника ВЧ НОМЕР_1 від 15 вересня 2022 року № 2902-ОС «Про особовий склад» призначений на посаду інспектора прикордонної служби 3 категорії - помічником гранатометника третього відділення інспекторів прикордонної служби другої прикордонної застави відділу прикордонної служби № 2, що підтверджено військовим квитком, витягом із зазначеного наказу.

Із заяв по суті справи встановлено, що ОСОБА_1 у період з 28 вересня 2022 року по 20 січня 2023 року перебував в оперативному підпорядкуванні (перебував у відрядженні) ВЧ НОМЕР_2 у складі відділу прикордонної служби № НОМЕР_5 ІНФОРМАЦІЯ_7 на ділянці українсько - білоруського кордону в межах Чернігівської області, що не оспорюється сторонами.

Згідно з довідкою ВЧ НОМЕР_2 від 20 січня 2023 року № 4473 солдат ОСОБА_1 приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської області з 28 вересня 2022 року по 30 вересня 2022 року, з 01 жовтня 2022 по 21 жовтня 2022 року, з 27 жовтня 2022 по 31 жовтня 2022 року, з 01 листопада 2022 року по 18 листопада 2022 року, з 24 листопада 2022 року по 30 листопада 2022 року, з 01 грудня 2022 року по 12 грудня 2022 року, з 17 грудня 2022 року по 31 грудня 2022 року, з 01 січня 2023 року по 20 січня 2023 року.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 від 03 грудня 2022 року № 4112-ОС «Про виплату додаткової винагороди» наказано виплатити додаткову винагороду у розмірі 30000,00 грн за період з 01 листопада 2022 року по 30 листопада 2022 року включно військовослужбовцям загону згідно з Додатком 1.

Відповідно до Списку військовослужбовців загону на виплату додаткової винагороди у розмірі 30000,00 грн за листопад 2022 року, який є додатком до наказу від 03 грудня 2022 року № 4112-ОС, під порядковим номером 1481 значиться солдат ОСОБА_1 період проходження служби 01 листопада 2022 року - 18 листопада 2022 року, 24 листопада 2022 року - 30 листопада 2022 року, кількість діб - 25, сума - 25000,00 грн.

Пунктом 2 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 від 03 листопада 2022 року № 3632-ОС «Про виплату додаткової винагороди» наказано не виплачувати додаткову винагороду за період з 01 жовтня по 31 грудня 2022 року включно військовослужбовцям загону згідно з Додатком 1, в якому під № 21 зазначений солдат ОСОБА_1 , причина - виявлений на території військової частини в стані алкогольного сп`яніння, підстава - складено протокол про АП за ч.3 ст. 172 КУпАП.

Разом із тим, у додатку 8 «Список військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_5 на виплату додаткової винагороди у розмірі 30 000,00 грн за жовтень 2022 року» до наказу від 03 грудня 2022 року № 4112-ОС під № 34 зазначений солдат ОСОБА_1 , період проходження служби 01- 21 жовтня 2022 року, 27- 30 жовтня 2022 року, кількість діб 26, сума - 25 161,29 грн.

Згідно з особистою карткою на грошове забезпечення за 2022- 2023 роки та архівною відомістю № 1 за період з січня 2022 року по квітень 2023 року позивачу в грудні 2022 року на підставі наказу від 03 грудня 2022 року № 4112-ОС виплачено додаткову винагороду 30000 грн у розмірі 25 161,29 грн за 26 днів жовтня 2022 року.

Начальник відділу прикордонної служби НОМЕР_5 ОСОБА_4 рапортом від 01 грудня 2022 року відповідно до вимог Постанови № 168 та Наказу № 392-/0/81-22-АГ, а також з метою підвищення рівня соціального захисту військовослужбовців на період дії воєнного стану, клопотав перед першим заступником начальника загону - комендантом прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_3 про виплату додаткової винагороди у розмірі 70000,00 грн, пропорційно із розрахунку на місяць, особовому складу відділу прикордонної служби НОМЕР_5 ВЧ НОМЕР_1 , за безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій за період з 01 по 30 листопада 2022 року, зокрема солдату ОСОБА_1 (порядковий номер у списку 130) за період проходження служби 01- 18 листопада 2022 року, 24- 30 листопада 2022 року, кількість діб - 25, підстава - бойове розпорядження коменданта ПКШР 24 прикз від 30 вересня 2022 року № 601-ДСК, бойове розпорядження коменданта ПКШР 24 прикз від 21 жовтня 2022 року № 668-ДСК, бойове розпорядження коменданта ПКШР 24 прикз від 26 жовтня 2022 року № 690-ДСК, розпорядження коменданта ПКШР 24 прикз від 28 жовтня 2022 року № 699-ДСК, Журнал бойових дій № 53 дск ст.13-20, 62-67.

Доказів направлення вказаного рапорту від ВЧ НОМЕР_2 до ВЧ НОМЕР_1 суду не надано.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 від 26 грудня 2022 року № 4613-ОС «Про виплату додаткової винагороди» наказано виплатити додаткову винагороду у розмірі 30000,00 грн за період з 01 по 31 грудня 2022 року включно військовослужбовцям загону згідно з Додатком 1.

Відповідно до Списку військовослужбовців загону на виплату додаткової винагороди у розмірі 30000,00 грн за грудень 2022 року, який є додатком до наказу від 26 грудня 2022 року № 4613-ОС, під порядковим номером 1534 значиться солдат ОСОБА_1 , період проходження служби 01- 12 грудня 2022 року, 17- 31 грудня 2022, кількість діб - 27, сума - 26129,03 грн.

Згідно з особистою карткою на грошове забезпечення за 2022-2023 роки та архівною відомістю № 1 за період з січня 2022 року по квітень 2023 року позивачу в січні 2023 року на підставі наказу від 22 грудня 2022 року № 4490-ОС виплачено додаткову винагороду 30000 у розмірі 26129,03 грн за 27 днів грудня 2022 року.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 від 03 лютого 2023 року № 56-ОС «Про виплату додаткової винагороди» наказано виплатити додаткову винагороду у розмірі 30000,00 грн за період з 01 січня по 31 січня 2023 року включно військовослужбовцям загону згідно з Додатком 1.

Відповідно до Списку військовослужбовців загону на виплату додаткової винагороди у розмірі 30000,00 грн за січень 2023 року, який є Додатком 1 до наказу від 03 лютого 2023 року № 56-ОС, під порядковим номером 897 значиться солдат ОСОБА_1 , період проходження служби з 05 по 31 січня 2023 року, кількість діб - 27, сума - 26129,03 грн.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 від 08 лютого 2023 року № 64-ОС «Про виплату додаткової винагороди» наказано виплатити додаткову винагороду у розмірі 70000,00 грн пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за січень місяць 2023 року за період з 01 січня 2023 року по 31 січня 2023 року включно військовослужбовцям загону згідно з Додатком 1.

Відповідно до Списку військовослужбовців загону на виплату додаткової винагороди у розмірі 70000,00 грн за січень 2023 року, який є Додатком 1 до наказу від 08 лютого 2023 року № 64-ОС, під порядковим номером 1148 значиться сержант ОСОБА_1 , період проходження служби з 26 по 31 січня 2023 року, кількість діб - 6, сума - 13548,39 грн, підстава - БР ОТУ «Лиман» від 25 січня 2023 року № 344 (гриф), БР командира 54 ОМБр від 26 січня 2023 року № 73 (гриф), БР начальника 3 прикз від 26 січня 2023 року № БР188 (гриф), Журнал СБД 3 ПРИКЗ від 31 грудня 2023 року № 133 (гриф), Журнал СБД впс № 2 від 12 січня 2023 року № 38 (гриф), рапорт від 01 лютого 2023 року № ВХ1733Р.

Згідно з особистою карткою на грошове забезпечення за 2022-2023 роки та архівною відомістю № 1 за період з січня 2022 року по квітень 2023 року позивачу в лютому 2023 року на підставі наказу від 03 лютого 2023 року № 56-ОС виплачено додаткову винагороду 30000,00 грн у розмірі 30000,00 грн за 31 день січня 2023 року; на підставі наказу від 08 лютого 2023 року № 64-ОС виплачено додаткову винагороду 70000,00 грн у розмірі 13548,39 грн за 6 днів січня 2023 року.

04 квітня 2023 року адвокат Задорожня В.О. звернулася в інтересах ОСОБА_1 до ВЧ НОМЕР_1 із заявою про нарахування та виплату позивачу щомісячної доплати у вигляді підвищеної додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, за його безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за періоди з 28 по 30 вересня 2022 року, з 01 по 21 жовтня 2022 року, з 27 по 31 жовтня 2022 року, з 01 по 18 листопада 2022 року, з 24 по 30 листопада 2022 року, з 01 по 12 грудня 2022 року, з 17 по 31 грудня 2022 року, з 01 по 20 січня 2023 року.

На цю заяву відповідачем надано відповідь від 06 квітня 2023 року № 25/2498-23-Вих, у якій зазначено, що збільшена додаткова винагорода позивачу не нараховувалась у зв`язку тим, що від ІНФОРМАЦІЯ_8 до ІНФОРМАЦІЯ_7 не надходили документи, які б підтверджували час безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії у період, вказаний у заяві.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.

V. Джерела права й акти їхнього застосування. Позиція Верховного Суду

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом належить застосовувати правила статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Одночасно суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Спір у цій справі виник у зв`язку з невиплатою позивачу збільшеної до 100000 грн додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168 в розрахунку на місяць пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за періоди з 28 вересня по 21 жовтня 2022 року, з 27 жовтня по 18 листопада 2022 року, з 24 листопада по 12 грудня 2022 року, з 17 грудня 2022 року по 20 січня 2023 року з урахуванням фактично сплачених сум.

За змістом частини першої статті 6, частини першої статті 14 Закону України від 03 квітня 2003 року № 661-IV «Про Державну прикордонну службу України» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, до особового складу якої входять військовослужбовці та працівники Державну прикордонну службу України.

Згідно зі статтею 16 цього Закону умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII).

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

За приписами частини другої статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування ЗСУ, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні постановлено ввести воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану в Україні був продовжений з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента від 14 березня 2022 року №133/2022, надалі іншими Указами цей строк продовжений до сьогоднішнього дня.

Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України № 69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Цим же Указом надано доручення Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

На виконання вказаних Указів № 64/2022 і № 69/2022 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 168, якою, серед іншого, передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди.

Так, відповідно до пункту 1 Постанови № 168 (у редакції зі змінами, внесеними згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 07 березня 2022 року № 271, від 22 березня 2022 року № 350, від 01 квітня 2022 року № 400) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка», виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 березня 2022 року № 793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168» (далі - Постанова № 793) до Постанови № 168 були внесені зміни, відповідно до яких: у пункті 1 в абзаці першому слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінено словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць»; доповнено постанову пунктом 2-1 такого змісту: « 2-1. Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.».

На підставі пункту 2-1 Постанови № 168 Адміністрація Держприкордонслужби видала Наказ №392/0/81-22-АГ, який був уведений в дію з 01 серпня 2022 року та діяв до набрання чинності 01 грудня 2022 року Наказу № 628/0/81-22-АГ.

Саме цими наказами на виконання положень Постанови № 168 визначено і порядок, і умови виплати відповідної винагороди, в тому числі визначено вичерпний перелік документів, необхідних для її нарахування та виплати.

У пункті 2 Наказу № 392/0/81-22-АГ конкретизовано за здійснення яких заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів, військовослужбовцям, які проходять службу в органах Держприкордонслужби, додаткова винагорода збільшується до 100000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу їх безпосередньої участі:

бойових завдань із ведення руху опору на тимчасово окупованій території України;

бойових завдань з пошуку, виявлення і знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб), поєднаних з безпосереднім контактом з такими групами, формуваннями, особами;

бойових завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей;

польотів у районах безпосереднього ведення бойових дій або ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;

бойових (спеціальних) завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником;

бойових завдань з відбиття збройного нападу (безпосереднього вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, за умови безпосереднього зіткнення з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об`єктам під час вогневого ураження;

бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Держприкордонслужби оборони або наступу, контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави;

бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які виконують завдання у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно бойовим розпорядженням, поєднане з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником.

Пунктом 4 Наказу № 392/0/81-22-АГ визначено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах:

бойового наказу (бойового розпорядження);

журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.

Згідно з пунктом 5 Наказу № 392/0/81-22-АГ для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, окрім документів, зазначених у пункті 4 цього наказу, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, додатково підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до цього наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та до якого для виконання завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі.

Для військовослужбовців Держприкордонслужби, які відряджені до органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, у підпорядкування яких вони передані, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, підтверджується довідкою, виданою керівником відповідного органу військового управління, з відображенням у ній термінів безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця.

У довідках, передбачених цим пунктом, обов`язково мають зазначатися відомості про підтверджуючі документи, передбачені пунктом 4 цього наказу.

Відповідно до пункту 10 Наказу № 392/0/81-22-АГ облік військовослужбовців, які беруть безпосередню участь в бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу та підготовку проєкту наказу про виплату додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 цього наказу, в органах Держприкордонслужби покладено на штаб органу, а у випадку відсутності штабу - на підрозділ (посадову особу), який веде облік бойових дій.

Надання військовослужбовцям довідок про участь у зазначених заходах здійснює підрозділ, який веде облік особового складу.

Згідно з пунктом 12 Наказу № 392/0/81-22-АГ виплата військовослужбовцям додаткової винагороди здійснюється щомісяця (у поточному місяці за попередній) на підставі наказів начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників (командирів).

До наказу про виплату додаткової винагороди, виходячи з розміру до 100 000 грн на місяць, в обов`язком порядку додаються узагальнені дані, отримані з документів, передбачених пунктами 4-6 цього наказу.

Аналогічного змісту положення містяться і в Наказі № 628/0/81-22-АГ, який дещо змінив перелік бойових дій і заходів, передбачених пунктом 1 Постанови № 168, проте залишився незмінним перелік документів для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців, у тому числі відряджених, у таких бойових діях або заходах.

З аналізу наведених норм законодавства випливає, що військовослужбовцям Держприкордонслужби на період дії воєнного стану щомісячно виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000,00 грн, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Для виплати військовослужбовцям додаткової винагороди у збільшеному до 100 000,00 грн розмірі, їхня безпосередня участь у бойових діях та заходах повинна бути підтвердженою документально, про що свідчить зміст Наказів № 392-/0/81-22-АГ та №628/0/81-22-АГ.

З наведеного можна виснувати, що перебування військовослужбовця в районі ведення бойових дій саме по собі не є достатньою підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн на місяць, передбаченої Постановою №168. Ключовою умовою для здійснення виплати такої додаткової винагороди є виконання військовослужбовцем спеціальних бойових завдань та заходів, які у розумінні Постанови № 168 означають «безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» та підтвердження цих обставин відповідними документами.

У світлі доводів касаційної скарги, які слугували підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі, та з огляду на суперечливість висновків судів першої та апеляційної інстанцій з приводу того, чим визначається порядок та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби, передбаченої Постановою № 168, колегія суддів насамперед уважає за необхідне надати відповідь на це питання.

Як убачається з судових рішень у цій справі, суди дійшли висновку про незастосовність наказів Адміністрації Держприкордонслужби № 392/0/81-22-АГ і № 628/0/81-22-АГ до спірних правовідносин, оскільки вони не пройшли державну реєстрацію у Міністерстві юстиції України в установленому законодавством порядку. При цьому місцевий суд уважав, що керуватися слід приписами пункту 1 Постанови № 168, а суд апеляційної інстанції зробив висновок, що застосуванню підлягають положення Інструкції № 188.

Проте з жодним із цих тверджень колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Питання щодо застосування Наказів № 392-/0/81-22-АГ, №628/0/81-22-АГ та Інструкції № 188 у контексті визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби, передбаченої Постановою №168, уже було предметом дослідження Верховним Судом.

Так, у постанові від 21 грудня 2023 року у справі № 200/193/23 Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що Накази № 392-/0/81-22-АГ та №628/0/81-22-АГ містять норми, що зачіпають права, свободи та законні інтереси осіб, встановлюють організаційно-правовий механізм їх реалізації, та підлягають обов`язковій державній реєстрації Міністерством юстиції України. З огляду на що констатував недотримання Адміністрацією Держприкордонслужби вимог законодавства при прийнятті зазначених наказів.

Водночас Верховний Суд зауважив, що у спірний період (який є аналогічним періоду, який є предметом розгляду у цій справі) виключно зазначені накази Адміністрації Держприкордонслужби визначали механізм реалізації постанови Кабінету Міністрів України №168 щодо виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби під час дії воєнного стану.

Також Верховний Суд указав, що ці накази Адміністрації Держприкордонслужби фактично виконувалися протягом 2022 року, в тому числі й у спірний період, органами Держприкордонслужби, зокрема, в частині визначення переліку бойових дій та заходів, передбачених пунктом 1 Постанови № 168, а також документування безпосередньої участі військовослужбовців у таких діях і заходах.

Виходячи з цього Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2023 року у справі №200/193/23 дійшов висновку, що Накази №392-/0/81-22-АГ та №628/0/81-22-АГ підлягають застосуванню для визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, передбаченої Постановою № 168, у спірний період.

У постанові від 26 червня 2024 року у справі №200/216/23 Верховний Суд дещо розширив висновки щодо застосовності цих актів при визначенні порядку і умов виплати спірної додаткової винагороди.

Зокрема, у справі № 200/216/23 Верховний Суд зазначив, що належна реалізація приписів пункту 1 Постанови № 168 спонукала Уряд до «делегування» відповідним відомствам і керівникам державних органів унормувати умови і підстави виплати «своїм» категорія військовослужбовців додаткової винагороди у розмірі до 100000,00 грн.

Адміністрація Держприкордонслужби, з уваги на приписи пункту 2 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» (у редакції, яка діяла протягом спірного періоду), а також пункту 2-1 Постанови № 168 зіткнулася з обставинами, які вимагали ухвалити рішення, яке б витікало із завдань та повноважень цього органу та заразом відповідало меті встановлення на час дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу (згідно з пунктом 1 Постанови № 168).

Цим рішенням (у широкому сенсі) стали згадувані Накази №392/0/81-22-АГ та №628/0/81-22-АГ, у яких виписані ті умови і порядок, які покликані були сприяти практичній реалізації приписів пункту 1 Постанови №168, аби, з одного боку, ті військовослужбовці, які залучені до виконання бойових завдань / заходів, отримали додаткову винагороду, що теж є однією з умов бойової і мобілізаційної готовності Держприкордонслужби, а з іншого - забезпечити ефективне і цільове використання бюджетних коштів.

Тож з уваги на наведене Верховний Суд у справі № 200/216/23 уважав, що регламентація умов і порядку виплати додаткової винагороди (про необхідність якої [регламентації] зазначено в пункті 2-1 Постанови № 168) з боку Адміністрації Держприкордонслужби шляхом видання Наказів №392/0/81-22-АГ та №628/0/81-22-АГ не може інтерпретуватися як спосіб позбавлення чи обмеження права військовослужбовців Держприкордонслужби на отримання додаткової винагороди у розмірі до 100000,00 грн.

Щодо застосовності Інструкції № 188, то Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2023 року у справі № 200/193/23 зазначив, що така була прийнята на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року №18 «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських», що передбачала виплату військовослужбовцям винагороди в порядку і розмірах, визначених керівниками відповідних державних органів, за час участі у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях чи в антитерористичній операції, у воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду. Відповідно з цього Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2023 року у справі №200/193/23 дійшов висновку, що Інструкція №188 визначала порядок та розміри виплати конкретно тієї винагороди, яка була встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 №18, а тому її положення при визначенні порядку та умов виплати додаткової винагороди, встановленої на період дії воєнного стану Постановою № 168, не можуть бути застосовані.

Таким чином, позиція суду апеляційної інстанції про застосування Інструкції №188 при вирішенні порядку та умов виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, та судів попередніх інстанцій про незастосовність до спірних правовідносин Наказів №392-/0/81-22-АГ та №628/0/81-22-АГ є помилковою.

Повертаючись до обставин цієї справи, Суд зазначає, що з мотивувальної частини судових рішень можна зрозуміти, що суди попередніх інстанцій побудували свої висновки за наслідками оцінювання доказів, які є у справі.

При цьому суд апеляційної інстанції неправильно оцінив юридичну значимість цих доказів. Зокрема, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність належних доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах, які надають право на отримання додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн відповідно до пункту 1 Постанови №168, відхиливши як доказ довідку ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) від 20 січня 2023 року №4473 з мотивів відсутності у ній відомостей про підтверджувальні документи.

Однак апеляційний суд не здійснив комплексної оцінки наявних у справі доказів. Зокрема, цей суд не розглянув доведеність участі позивача у бойових діях та заходах в окреслений ним період у сукупності з іншими доказами, наявними у справі.

Суд апеляційної інстанції не врахував, що відповідно до пункту 4 Наказу №392/0/81-22-АГ підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах здійснюється на підставі комплексу інформації, наявної у відповідних документах, а відповідно до пункту 3 Наказу № 628/0/81-22-АГ перелік підтверджуючих документів допускає альтернативність і не зведений винятково до їхньої сукупності.

За обставинами цієї справи, позивач на підставі бойового наказу Адміністрації Держприкордонслужби України від 16 вересня 2022 року № 165 гриф у складі ІНФОРМАЦІЯ_5 у спірний період був направлений в оперативне підпорядкування ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з рапортом, зареєстрованим 01 листопада 2022 року за вх. № 1474, начальник відділу прикордонної служби №2 клопотав перед першим заступником начальника загону коменданту ІНФОРМАЦІЯ_6 про виплату додаткової винагороди у розмірі 70 000,00 грн за період з 01 жовтня 2022 року до 31 жовтня 2022 року, зокрема, солдату ОСОБА_1 (номер за порядком 129) за 26 днів, який листом від 01 листопада 2022 року № 1475 адресований начальнику ІНФОРМАЦІЯ_2 . Підстава: бойове розпорядження Коменданта ПКШР 24 наказ № 601-(гриф) від 30 вересня 2022 року, бойове розпорядження Коменданта ПКШР 24 наказ № 668-(гриф) від 21 жовтня 2022 року, бойове розпорядження Коменданта ПКШР 24 наказ № 690-(гриф) від 26 жовтня 2022 року, розпорядження Коменданта ПКШР 24 наказ № 699-(гриф) від 28 жовтня 2022 року, журнал бойових дій № 53 (гриф) ст. 7-14, 52-62.

Листом від 08 листопада 2022 року № 22/4313-22-Вих начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 направив на адресу відповідача, зокрема, рапорт від 01 листопада 2022 року № 1474.

Відповідно до рапорту, зареєстрованого 01 грудня 2022 року за вх. № 1883, начальник відділу прикордонної служби № 2 клопотав перед першим заступником начальника загону коменданту прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_3 про виплату додаткової винагороди у розмірі 70 000,00 грн за період з 01 листопада 2022 року до 30 листопада 2022 року, зокрема, старшому сержанту ОСОБА_6 (номер за порядком 58) за 30 днів, який листом від 01 грудня 2022 року № 1885 адресований начальнику ІНФОРМАЦІЯ_2 . Підстава: бойове розпорядження Коменданта ПКШР 24 наказ № 601-(гриф) від 30 вересня 2022 року, бойове розпорядження Коменданта ПКШР 24 наказ № 668-(гриф) від 21 жовтня 2022 року, бойове розпорядження Коменданта ПКШР 24 наказ № 690-(гриф) від 26 жовтня 2022 року, розпорядження Коменданта ПКШР 24 наказ № 699-(гриф) від 28 жовтня 2022 року, журнал бойових дій № 53 (гриф) ст. 13-20, 62-67.

Листом від 04 грудня 2022 року № 22/4933-22-Вих начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 направив на адресу відповідача, зокрема, рапорт від 01 грудня 2022 року № 1883.

У вимірі спірних правовідносин суд першої інстанції обґрунтовано констатував, що сукупність таких документів, як бойове розпорядження, рапорти про виплату додаткової винагороди за жовтень від 01 листопада 2022 року та за листопад 2022 року від 01 грудня 2022 року, а також довідка ВЧ НОМЕР_2 від 20 січня 2023 року №4473, підтверджують безпосередню участь позивача в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії протягом періоду з 01 жовтня 2022 року по 30 листопада 2022 року.

Суд нагадує, що за правилами частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Порушення порядку передання документів, рапортів та іншої інформації між військовими частинами щодо безпосередньої участі військовослужбовця у забезпеченні бойових дій щодо забезпечення заходів із національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, не може свідчити про відсутність права військовослужбовця на отримання такої винагороди.

Водночас, попри той факт, що період участі позивача в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у грудні 2022 року також стосується предмету спору та був задоволений судом першої інстанції шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 збільшену до 10000,00 грн додаткову винагороду відповідно до пункту 1 Постанови № 168 за 27 діб грудня 2022 року, суд першої інстанції інстанцій не з`ясував обставин складання (нескладання) подібного рапорту про виплату додаткової винагороди у розмірі 70 000,00 грн (з підставами його складання) щодо позивача під час його перебування у відрядженні в 105 прикордонному загоні протягом грудня 2022 року. Оцінка такого рапорту мала істотне значення для правильного вирішення цього спору в цій частині позовних вимог. Суд апеляційної інстанції, у свою чергу, в оскаржуваній постанові обмежився лише твердженням, що донесення за грудень 2022 року на адресу відповідача не находило.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд уважає, що суд апеляційної інстанції скасував законне рішення суду першої інстанції, який дійшов по суті правильного висновку про доведеність обставин безпосередньої участі позивача у період з 01 жовтня 2022 року по 30 листопада 2022 року у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії на території Чернігівської області, що дає підстави для виплати йому за цей період додаткової винагороди у збільшеному до 100000,00 грн розмірі.

Однак, суд першої інстанції помилково не врахував, що до правовідносин щодо виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби, передбаченої Постановою №168, підлягають застосуванню накази Адміністрації Держприкордонслужби №392/0/81-22-АГ та №628/0/81-22-АГ. Також суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 за період з 01 по 12 грудня 2022 року, з 17 по 31 грудня 2022 року. Зокрема, суд першої інстанції не перевірив чи підтверджується участь позивача у відповідних діях або заходах вказаною довідкою ВЧ НОМЕР_2 від 20 січня 2023 року №4473 за вказаний період у сукупності з іншими доказами у справі.

Щодо іншої частини позовних вимог за період вересня 2022 року та січня 2023 року (щодо невиплати додаткової винагороди, збільшеної до 100 тис грн), у задоволенні якої суд першої інстанції відмовив, колегія суддів зазначає, що ВЧ НОМЕР_1 не оскаржувала в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції у цій частині та відповідно суд апеляційної інстанції не здійснював його перегляд. Зважаючи на це, суд касаційної інстанції не надає оцінку правильності висновкам суду першої інстанції у частині позовних вимог за період вересня 2022 року та січня 2023 року.

Відповідно до статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Згідно зі статтею 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Відповідно до підпункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 353 КАС України).

За таких обставин, Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню.

Рішення суду першої інстанції в частині мотивів задоволення позову за період з 01 жовтня 2022 року по 30 листопада 2022 року підлягає зміні в мотивувальній частині щодо питання застосування норм матеріального права, а саме наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року №392/0/81-22-АГ та від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ, шляхом викладання її в редакції цієї постанови.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог за період з 01 грудня 2022 року по 12 грудня 2022 року та з 17 грудня 2022 року по 31 грудня 2022 року підлягає скасуванню з направленням справи у відповідній частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи судам першої та апеляційної інстанцій необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини за грудень 2022 року з урахуванням викладених у цій постанові висновків, надати оцінку вказаним обставинам й аргументам сторін та, у залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

VІ. СУДОВІ ВИТРАТИ

З огляду на результат касаційного розгляду справи судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 351 352 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року у справі №360/536/23 скасувати.

Змінити рішення Луганського окружного адміністративного суду від 07 липня 2023 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 збільшеної до 100 000,00 грн додаткової винагороди відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 01 жовтня 2022 року по 30 листопада 2022 року та зобов`язання вчинити відповідні дії в частині мотивів задоволення позову, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Скасувати рішення Луганського окружного адміністративного суду від 07 липня 2023 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 збільшеної до 100 000,00 грн додаткової винагороди відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 01 грудня 2022 року по 12 грудня 2022 року та з 17 грудня 2022 року по 31 грудня 2022 року та зобов`язання вчинити відповідні дії, а справу № 360/536/23 в цій частині направити на новий судовий розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.

В іншій частині рішення Луганського окружного адміністративного суду від 07 липня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.М. Соколов А.Г. Загороднюк Л.О. Єресько