ПОСТАНОВА

Іменем України

14 лютого 2023 року

Київ

справа №360/5558/21

адміністративне провадження №К/990/35791/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Усенко Є.А., Яковенка М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №360/5558/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗОРЯНІ НИВИ» до Головного управління ДПС у Луганській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Луганській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби, на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2022 року (головуючий суддя - Казначеєв Е.Г., судді: Гайдар А.В., Компанієць І.Д.),-

ВСТАНОВИВ:

Луганський окружний адміністративний суд рішенням від 15 лютого 2022 року задовольнив позов. Визнав протиправними та скасував рішення Комісії Головного управління ДПС у Луганській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 17 серпня 2021 року №2996258/42883314, № 2996259/42883314 про відмову в реєстрації податкових накладних Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗОРЯНІ НИВИ» від 05 серпня 2021 року №1, від 09 серпня 2021 року №2. Зобов`язав Державну податкову службу України зареєструвати вказані податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних, датою її подання до Державної податкової служби України - 12 серпня 2021 року. Повний текст рішення складено 22 лютого 2022 року.

Згідно з відомостями комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» копія рішення суду першої інстанції була надіслана на адресу Головного управління ДПС у Луганській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби (далі - ГУ ДПС, скаржник, апелянт) 22 лютого 2022 року.

Відомості про дату отримання копії рішення Луганського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року в комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду» відсутні.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС 08 серпня 2022 року направило на електронну пошту Першого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу. У суді апеляційної інстанції скарга була зареєстрована 13 вересня 2022 року.

ГУ ДПС зазначило, що копію оскаржуваного судового рішення отримало 22 лютого 2022 року. Просило поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи таку вимогу тим, що через військову агресію Російської Федерації проти України та введення з 24 лютого 2022 року на території України воєнного стану доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень та сервісу «Стан розгляду справ» тимчасово було призупинено. У зв`язку з активними бойовими діями на території Луганської області працівники ГУ ДПС (в тому числі, відповідальні за супроводження судових справ, приймання та реєстрацію поштової кореспонденції) вимушені були переїхати до інших областей України. Доступу до судових справ та електронних баз даних ДПС з інформацією про такі справи вони не мали. Відповідно до наказу ДПС України від 24 лютого 2022 року №243-о у роботі ГУ ДПС було встановлено простій. За офіційним повідомленням голови військової цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк 25 червня 2022 року відбулося тимчасове захоплення міста, у тому числі й адміністративної будівлі ГУ ДПС. Справа №360/5558/21 не була зареєстрована в Електронному суді. Доступ до баз даних ДПС України - АІС «Скарга», де наявна частина копій електронних документів по цій справі, було отримано представниками ГУ ДПС лише 24 липня 2022 року. Враховуючи викладене у сукупності, апелянт вважав наявними підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Перший апеляційний адміністративний суд ухвалою від 20 вересня 2022 року залишив апеляційну скаргу без руху та надав скаржнику строк тривалістю десять днів з дня вручення цієї ухвали для надання документа про сплату судового збору та наведення інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження з доказами на їх підтвердження.

Визнаючи неповажними наведені апелянтом причини пропуску строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції зазначив, що наказами ДПС України від 10 березня 2022 року №168, від 14 квітня 2022 року №189 припинено простій у роботі територіальних органів ДПС. При цьому апелянт у скарзі вказує, що працівники були переміщені після введення воєнного стану, відтак, з моменту припинення простою відповідач мав можливість звернутись із скаргою до апеляційного суду.

Копія вказаної ухвали були доставлена в Електронний кабінет ГУ ДПС 20 вересня 2022 року о 16:34 годин, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

30 вересня 2022 року від ГУ ДПС надійшла заява про поновлення строку на апеляційне оскарження та документ про сплату судового збору. В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до апеляційного суду із скаргою апелянт додатково зазначив, що простій в роботі Головного управління ДПС в Луганській області було припинено лише 19 травня 2022 року. З цього ж дня ГУ ДПС встановило простій у роботі працівників всіх структурних підрозділів, за виключенням працівників, зазначених у додатку. З 01 червня 2022 року ГУ ДПС запровадило дистанційну роботу для частини працівників управління супроводження судових спорів ГУ ДПС, зокрема і ОСОБА_1 (відповідального за супроводження справи №360/5558/21 у суді). Відповідні накази з додатками були долучені до апеляційної скарги.

Апелянт також наголосив, що Інформаційно-комунікаційні системи ДПС України дозволено використовувати виключно на стаціонарній комп`ютерній техніці в приміщеннях органів ДПС на персональному робочому місці з індивідуальними захищеними логінами та паролями. Тільки 25 липня 2022 року представники ГУ ДПС отримали доступ до баз даних ДПС України - АІС «Скарга» та можливість підготувати апеляційну скаргу. Апелянт зазначив, що не допустив безпідставних зволікань при поданні апеляційної скарги. Обставини воєнної агресії Російської Федерації на території України, які призвели до захоплення адміністративних будівель, евакуації співробітників, втрати матеріалів судових справ і доступу до електронних баз даних ДПС, встановлення простою у роботі ГУ ДПС, мають непереборний і об`єктивний характер.

Перший апеляційний адміністративний суд ухвалою від 24 жовтня 2022 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року у справі №360/5558/21.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд вказав, що з апеляційною скаргою ГУ ДПС звернулось лише 08 серпня 2022 року, тоді як копію оскаржуваного судового рішення отримало ще 22 лютого 2022 року. Суд відхилив посилання апелянта на введення в Україні воєнного стану, оскільки така причина не може бути визнана поважною без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до апеляційного суду. Виникнення організаційних складнощів у суб`єкта владних повноважень (вихід із простою, відсутність доступу до електронних матеріалів справи через зміну їх місцезнаходження) є суто суб`єктивною перешкодою, яка не може бути визнана поважною причиною пропуску строку. Суд відхилив посилання апелянта на запровадження дистанційної роботи, оскільки ГУ ДПС не обґрунтувало, яким чином ці обставини унеможливили своєчасне подання скарги. Також апелянт не надав доказів у підтвердження обставин наявності технічних обмежень, що виявилось у відсутності доступу до особистого кабінету Електронного суду та неможливість вчинення дій щодо оскарження рішення через особистий кабінет. Крім того, у травні та червні 2022 року частина працівників працювала дистанційно, що вказує на можливість з цього часу реалізувати свої процесуальні права, в тому числі, щодо подання скарги.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ГУ ДПС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження та направити справу для продовження розгляду до Першого апеляційного адміністративного суду.

Касаційну скаргу вмотивовано тим, що кінцевий термін подання апеляційної скарги припадав на час введення в Україні воєнного стану та під час простою в роботі контролюючого органу. Паперові матеріали цієї судової справи залишились в адміністративній будівлі ГУ ДПС, що знаходилась у м. Сєвєродонецьк. Відновлення доступу до Інформаційно-комунікаційних систем ДПС України відбулось лише 25 липня 2022 року.

Відтак, строк на апеляційне оскарження пропущений з огляду на об`єктивні та непереборні обставини, які не залежали від волі суб`єкта владних повноважень. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував існування загальновідомих обставин, які об`єктивно перешкоджали вчасному зверненню до суду з апеляційною скаргою. У підтвердження своєї позиції послався на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 21 жовтня 2022 року (справа №280/8964/21). Про сумлінне використання своїх процесуальних прав, на переконання скаржника, також свідчить і те, що апеляційну скаргу було направлено разом з документом про сплату судового збору. Водночас, апеляційний суд не навів мотивів, з яких простій у роботі податкового органу через військову агресію є неповажною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до ухвали Верховного Суду від 23 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі з метою перевірки доводів касаційної скарги про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Представник позивача - адвокат Висіцька І.В., 19 січня 2023 року подала відзив на касаційну скаргу, відповідно до якого просила залишити її без задоволення, а ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження - без змін як законну та обґрунтовану. На переконання позивача, скаржник не довів, що між пропуском процесуального строку і введенням воєнного стану існує безпосередній і прямий причинний зв`язок.

Зокрема, з наказу від 19 травня 2022 року №17-о/вс та додатку до нього вбачається, що начальнику управління судових спорів ГУ ДПС запроваджено дистанційну роботу за місцем її фактичного перебування - Головне управління ДПС у Львівській області. Так само наказом від 01 червня 2022 року №28-о/вс запроваджено дистанційну роботу головному державному інспектору відділу досудового врегулювання спорів та супроводження в судах податкових спорів з питань реєстрації податкових накладних ОСОБА_2 за місцем фактичного перебування - Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків. Відтак, указаним працівникам було надано робоче місце в приміщенні ДПС України, тому у них був доступ до Інформаційно-комунікаційних систем ДПС України. Будь-яких доказів відсутності такого доступу до 25 липня 2022 року суду надано не було.

Крім того, з дня введення в Україні воєнного стану (24 лютого 2022 року) і до захоплення міста Сєвєродонецьк Луганської області (25 червня 2022 року) минуло чотири місяці. Цього проміжку часу було достатньо для вивезення з адміністративної будівлі ГУ ДПС усіх матеріалів, зокрема, матеріалів судових справ, у безпечне місце.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України (в редакції, чинній з 8 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Механізм реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення врегульовано Главою першою Розділу ІІІ КАС України.

Так, частиною першою статті 295 КАС України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини другої статті 295 КАС України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, встановлених частиною другою статті 299 КАС України (частина третя статті 295 КАС України).

Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (частина восьма статті 169 КАС України).

За змістом пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 КАС України, та якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Частинами першою та другою статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо сплати судового збору.

Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Згідно з частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.

Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Усталеною також є і практика Верховного Суду, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.

У постанові від 28 листопада 2022 року (справа № 140/11951/21) Верховний Суд також вказував, що при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та часу, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.

У цій справі ГУ ДПС визнає, що отримало копію рішення суду першої інстанції 22 лютого 2022 року, тобто, за 1 робочий день до введення в Україні воєнного стану внаслідок агресії Російської Федерації. Встановлений статтею 295 КАС України строк на апеляційне оскарження сплинув 24 березня 2022 року, проте, з апеляційною скаргою ГУ ДПС звернулось 08 серпня 2022 року.

В апеляційній скарзі ГУ ДПС доводило, що не могло звернутись до суду із скаргою у строки, встановлені статтею 295 КАС України, оскільки з 24 лютого 2022 року на території України було введено воєнний стан. Місцезнаходженням ГУ ДПС було місто Сєвєродонецьк Луганської області, яке з 25 червня 2022 року є тимчасово окупованим згідно із офіційним повідомленням голови військової цивільної адміністрації цього міста. При цьому до 19 травня 2022 року працівники ГУ ДПС перебували у простої, а доступ до Інформаційно-комунікаційних систем ДПС України було надано лише з 25 липня 2022 року.

Апеляційний суд оцінив такі доводи відповідача та дійшов правильного висновку, що введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку, а тому це питання має вирішуватися в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві та обставин, які існували та об`єктивно перешкоджали вчиненню процесуальних дій. Такий підхід відповідає усталеній практиці Верховного Суду.

Враховуючи викладене та відсутність доказів, які б підтверджували приведені скаржником обставини пропуску строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції залишив скаргу без руху та надав ГУ ДПС час для наведення інших підстав пропуску зазначеного строку. При цьому суд звернув увагу апелянта, що після введення воєнного стану працівники були переміщені, тому з моменту припинення простою відповідач мав можливість звернутись до суду з відповідною скаргою. Належних доказів на підтвердження факту існування обмежень, зумовлених впровадженням воєнного стану, після припинення простою ГУ ДПС не надало.

Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками. Так, з матеріалів справи слідує, що з 19 травня 2022 року ДПС України наказом від цієї ж дати №238 припинило простій у роботі Головних управлінь ДПС у Донецькій і Луганській областях. Цього ж дня скаржник встановив простій у роботі працівників всіх структурних підрозділів ГУ ДПС, за виключенням працівників, зазначених у додатку до наказу, яким було запроваджено дистанційну роботу. З 01 червня 2022 року була запроваджена дистанційна робота для усіх працівників ГУ ДПС, зазначених у додатку до наказу, за місцем їх фактичного перебування.

Відповідно до статті 34 Кодексу законів про працю України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

За правилами частин першої, сьомої статті 60-2 Кодексу законів про працю України дистанційна робота - це форма організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією роботодавця, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій. Порядок і строки забезпечення працівників, які виконують роботу дистанційно, необхідними для виконання ними своїх обов`язків обладнанням, програмно-технічними засобами, засобами захисту інформації та іншими засобами, порядок і строки подання такими працівниками звітів про виконану роботу, розмір, порядок і строки виплати працівникам компенсації за використання належних їм або орендованих ними обладнання, програмно-технічних засобів, засобів захисту інформації та інших засобів, порядок відшкодування інших пов`язаних з виконанням дистанційної роботи витрат визначаються трудовим договором про дистанційну роботу.

Отже, встановлення простою в роботі ГУ ДПС до 19 травня 2022 року слід розцінювати як поважну причину пропуску строку на апеляційне оскарження. З 19 травня 2022 року та з 01 червня 2022 року перелічені у додатках до відповідних наказів працівники повинні були виконувати роботу у визначеному місці їх перебування. При цьому роботодавець повинен був їх забезпечити відповідним обладнанням, програмно-технічними засобами тощо для виконання трудової функції.

На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги ГУ ДПС подало заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якій фактично були продубльовані доводи, приведені в апеляційній скарзі та яким судом вже було надано відповідну правову оцінку. Апелянт також додатково акцентував увагу суду на тому, що доступ до Інформаційно-комунікаційної системи ДПС України, в якій містяться електронні копії документів по цій справі, було надано лише 25 липня 2022 року.

Оцінюючи такі доводи ГУ ДПС, апеляційний суд обґрунтовано вказав, що жодних належних і допустимих доказів того, що саме від зазначеної ГУ ДПС дати працівники отримали доступ до Інформаційно-комунікаційної системи ДПС України, надано не було. До касаційної скарги такі докази також не долучались.

У світлі наведеного вище колегія суддів звертає увагу скаржника на частину другу статті 44 КАС України, відповідно до якої учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. При вирішенні питання про поновлення процесуального строку саме на особу, яка подає відповідну заяву (клопотання), покладається обов`язок із приведення поважних причин такого пропуску та надання належних і допустимих доказів на підтвердження таких обставин. Невиконання такого обов`язку (за умови, що суд надав заявнику строк для наведення таких обставин та долучення відповідних доказів) унеможливлює поновлення особі пропущеного процесуального строку.

Також суд апеляційної інстанції обґрунтовано зауважив про ненадання апелянтом жодних доказів на підтвердження відсутності доступу до особистого кабінету в підсистемі «Електронний суд». При цьому згідно з відомостями комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» судом першої інстанції було забезпечено виготовлення електронних копій матеріалів справи №360/5558/21 (зокрема, позову, відзиву, процесуальних документів суду, інших документів, що надходили від учасників справи). З огляду на це, суд касаційної інстанції відхиляє доводи скаржника, що судом першої інстанції не було забезпечено ведення електронної справи. Враховуючи, що ГУ ДПС має особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд», після виходу з простою у розумний строк уповноважені особи мали процесуальну можливість ознайомитися з матеріалами цієї справи та реалізувати право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Сукупність обставин у цій справі вказує на те, що ГУ ДПС у спірний період не було вчинено усіх залежних та можливих від нього дій, які б свідчили про бажання та дійсний намір реалізації наданих законом процесуальних прав з метою здійснення апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції. Належних доказів на підтвердження наявності обмежень для підготовки апеляційної скарги у період з 19 травня 2022 року по 08 серпня 2022 року не було надано ні до суду апеляційної, ні до суду касаційної інстанції.

Така поведінка суб`єкта владних повноважень не може бути визнаною сумлінною, а тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для поновлення відповідачу пропущеного строку звернення до суду.

Аргументи касаційної скарги про неправильність зроблених апеляційним судом висновків є безпідставними та зводяться до переоцінки встановлених у справі обставин, що не узгоджується з приписами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Касаційна скарга не містить інших відомостей про обставини, які б давали підстави для поновлення строку звернення до суду, а також свідчили б про порушення судом норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно із статтею 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

При вирішенні заяви ТОВ «Зоряні ниви» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у цій справі суд касаційної інстанції враховує наступне.

Частиною третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Стаття 134 КАС України визначає, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частин другої - сьомої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною сьомою статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На обґрунтування заявлених позивачем до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції надано:

- копію Договору про надання професійної правничої допомоги №3/2022 від 12 січня 2022 року, відповідно до пункту 3.1 якого вартість послуг, пов`язаних із виконанням предмета цього Договору становить 2500 грн (за кожну годину), якщо послуга надається керуючим бюро, адвокатом;

- копію Акта приймання наданих послуг від 13 січня 2023 року, у якому наведено надані виконавцем послуги з професійної правничої (правової) допомоги, а саме підготовка та подання відзиву на касаційну скаргу ГУ ДПС на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2022 року у справі №360/5558/21, зафіксовано вартість послуг - 6250 грн, витрачений час - 2,5 год;

- копію рахунку на оплату №27/2023 від 12 січня 2023 року;

- копію платіжної інструкції №337 від 20 січня 2023 року про сплату ТОВ «Зоряні ниви» на користь адвокатського бюро «Висіцької «ВІВ ЛІГАЛ» 6250 грн.

Копія заяви про стягнення витрат на правничу допомогу була направлена в Електронний кабінет ГУ ДПС 30 січня 2023 року о 19:45 год. Враховуючи, що станом на 14 лютого 2023 року ГУ ДПС не скористалось правом на подання заяви про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, а позивачем було наведено детальне обґрунтування та подані належні докази на підтвердження розміру витрат на таку допомогу, а також їх пов`язаність із переглядом справи у суді касаційної інстанції, колегія суддів доходить висновку, що розмір судових витрат, що складається з витрат на професійну та правничу допомогу під час розгляду справи у суді касаційної інстанції у сумі 6250 грн є співмірним із ціною позову, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом виконаної адвокатом роботи, значенням справи для учасників.

Керуючись ст. 134 139 345 349 350 355 356 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби, залишити без задоволення.

Ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2022 року про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі №360/5558/21 залишити без змін.

Стягнути з Головного управління ДПС у Луганській області (місцезнаходження: 93401, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, 72, код ЄДРПОУ ВП 44082150) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоряні ниви» (місцезнаходження: 93511, Луганська область, Новоайдарський район, с. Денежникове, вул. Вишнева, 1 з, код ЄДРПОУ 42883314) судові витрати, пов`язані із розглядом справи в суді касаційної інстанції, на професійну правничу допомогу в сумі 6250 (шість тисяч двісті п`ятдесят) грн 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон Є.А. Усенко М.М. Яковенко