ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 червня 2025 року
м. Київ
справа № 360/8004/21
адміністративне провадження № К/990/13102/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стародуба О.П.,
суддів: Кравчука В.М., Єзерова А.А.,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 30.01.2023 (суддя Шембелян В.С.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07.03.2024 (судді Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д.)
у справі № 360/8004/21 за позовом Управління промисловості, транспорту та зв`язку Луганської обласної державної адміністрації до Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці про визнання протиправним та скасування припису.
ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
Управління промисловості, транспорту та зв`язку Луганської обласної державної адміністрації звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю від 27.09.2021 № СМУ2396/1462/АВ/П.
В обґрунтування позовних вимог покликалось на те, що в порушення вимог чинного законодавства, державним інспектором в останній день перевірки 16.09.2021 не надано акт перевірки керівнику об`єкта відвідування, який перебував на робочому місці, для ознайомлення та підпису, чим порушено права об`єкта відвідування щодо надання заперечень до акту. Акт перевірки, підписаний лише інспектором праці, об`єкту відвідування надіслано 17.09.2021 в одному примірнику, що унеможливило надання відповідних зауважень та заперечень. Об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою акт не підписувався. Припис складений та підписаний з порушенням п`ятиденного строку, визначеного в частині 11 статті 7 «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» № 877-V від 05.04.2007 (далі - Закон № 877-V).
Також покликалось на те, що заступник керівника Пригородов П.В. тимчасово виконував обов`язки керівника органу, лише на час його відпустки в період з 01.09.2021 до 14.09.2021, отже не був уповноваженою особою об`єкту відвідування щодо виконання припису станом на дату закінчення інспекційного відвідування - 16.09.2021 та на дату складання припису - 27.09.2021.
Крім того, позивач покликався на те, що в акті та в приписі зазначено про те, що їх складено відповідно до вимог Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823 (далі - Порядок №823), однак станом на дату завершення інспекційного відвідування та на дату складання припису зазначений Порядок №823 втратив чинність, у зв`язку з оприлюдненням рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2021 у справі №640/17424/19 про відмову у задоволенні апеляційної скарги Кабінету Міністрів України щодо рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.04.2021 про задоволення позову про визнання протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що від ОСОБА_1 на електронну адресу Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці 05.08.2021 надійшло електронне звернення щодо порушення стосовно неї законодавства про працю, яке зареєстроване 05.08.2021 № К-397.
В електронному зверненні повідомлялось про те, що, не дивлячись на поновлення 12.05.2021 ОСОБА_1 на роботі, до роботи її фактично допущено 31.05.2021, а з 15.06.2021 їй була надана щорічна відпустка з виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної оплати, термін відпустки з 15.06.2021 по 01.07.2021, з подальшим звільненням за скороченням штату. 02.07.2021 ОСОБА_1 отримала трудову книжку.
В зверненні від 05.08.2021 ОСОБА_1 також покликалась на те, що при звільненні Управлінням промисловості, транспорту та зв`язку Луганської обласної державної адміністрації їй не було сплачено такі види виплат, які вона ще не отримала, а саме:
- заборгованості із заробітної плати за фактично відпрацьований час з 31.05.2020 по 14.06.2020;
- оплати відпускних з 15.06.2021 по 01.07.2021;
- грошової допомоги на оздоровлення у розмірі середньомісячної заробітної плати;
- вихідної допомоги при звільненні за скороченням штату;
- середньомісячної заробітної плати за вимушений прогул за рішенням суду.
Східним міжрегіональним управлінням Державної служби України з питань праці винесено наказ від 02.09.2021 № 1685 «Про проведення позапланового заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування Управління промисловості, транспорту та зв`язку Луганської обласної державної адміністрації» у строк з 03.09.2021 по 16.09.2021, під час якого слід перевірити додержання законодавства про працю в частині остаточного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 .
Також видано направлення на проведення інспекційного відвідування від 02.09.2021 № 483/4.5.
Посадовою особою відповідача 03.09.2021 складено Вимогу про надання документів №СМУ2396/1462/НД, якою зобов`язано позивача надати інспектору праці відповідні документи у строк до 10.00 годин 10.09.2021.
Зазначені направлення та вимога були направлені поштою з описом вкладення на адресу позивача 06.09.2021.
Позивачем на адресу відповідача 09.09.2021 надіслано листа від 09.09.2021 № 01-10/00008 разом з копіями документів. В листі, серед іншого, зазначено, що у зв`язку з відсутністю фінансування у I та II кварталі 2021 року та відсутністю коштів на реєстраційних рахунках Управління, видатки на заробітну плату у І та II кварталі 2021 року не проводилися, у зв`язку з чим звіт з сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за І та II квартал 2021 року не подавався.
В листі також зазначалось, що на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 12.05.2021 у справі № 360/226/21 видано наказ Управління від 31.05.2021 № 2-К «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 », яким поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу транспорту та зв`язку з 15.12.2020. В наказі також зазначено, про виплату ОСОБА_1 середнього заробітку за один місяць у розмірі 14 525,60 грн з відрахуванням обов`язкових податків та зборів.
ОСОБА_1 31.05.2021 попереджена про звільнення з посади 30.06.2021 у зв`язку з скороченням штату державних службовців. На підставі заяви ОСОБА_1 від 09.06.2021 видано наказ Управління від 14.06.2021 № 3-К про надання частини невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки та звільнення 01.07.2021 у зв`язку із скороченням штату державних службовців, на підставі пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу», з виплатою вихідної допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітних плат.
ОСОБА_1 поінформовано про неможливість виплати заробітної плати за дні відпустки та остаточного розрахунку при звільненні з додержанням строків, передбачених чинним законодавством про працю, через відсутність коштів на реєстраційних рахунках Управління. Працівником було надано згоду на отримання виплат заробітної плати за дні відпустки та грошової допомоги на наступний день після надходження коштів на реєстраційні рахунки Управління, що зазначено в заяві.
Також зазначено, що у зв`язку із відсутністю коштів на реєстраційних рахунках Управління, для забезпечення виконання вимог статті 116 Кодексу законів про працю (далі - КЗпП), статті 21 Закону України «Про відпустки» в частині виплати працівнику всіх сум, які належать йому, в день звільнення, голові обласної державної адміністрації - керівнику обласної військово-цивільної адміністрації Управлінням було направлено листи від № 01-10/00002, від 07.07.2021 № 01-10/00006 про виділення коштів.
09.06.2021 ОСОБА_1 звернулась з заявою до голови комісії з припинення юридичної особи - Управління промисловості, транспорту та зв`язку Луганської обласної державної адміністрації, в якій просила надати їй невикористану частину основної оплачуваної щорічної відпустки.
Згідно з наказом Управління промисловості, транспорту та зв`язку Луганської обласної державної адміністрації від 14.06.2021 № 3-К ОСОБА_1 звільнено з 01.07.2021.
Згідно із платіжним дорученням від 05.08.2021 № 222 на рахунок ОСОБА_1 було переведено кошти у сумі 71 980,71 грн.
Інспектором праці 16.09.2021 складено Акт за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сферах охорони праці, промислової безпеки, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, праці, зайнятості населення, зайнятості та працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснення державного гірничого нагляду Управління промисловості, транспорту та зв`язку Луганської обласної державної адміністрації №СМУ2396/1462/АВ, який був надісланий поштовим відправленням з описом вкладеного 17.09.2021.
В Акті № СМУ2396/1462/АВ від 16.09.2021 зазначено, що виплачені платіжним дорученням від 05.08.2021 № 222 ОСОБА_1 кошти у сумі 71 980,71 грн є сумою середнього заробітку за вимушений прогул з 15.12.2020 по 12.05.2021, що виплачена на підставі рішення суду, а також допомога при звільненні за скороченням штату в розмірі двох середньомісячних заробітних плат, про виплату якої зазначено в наказі від 14.06.2021 № 3-К.
Відповідно до висновків, викладених у Акті, були виявлені такі порушення вимог чинного законодавства:
- порушення строку виплати середньомісячної заробітної плати при звільненні (частина 1 статті 116 КЗпП України);
- невиплата власником або уповноваженим ним органом належних звільненому працівникові сум в день звільнення за відсутності спору про їх розмір підприємство, виплачується працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (частина 1 статті 117 КЗпП України).
Інспектором праці 27.09.2021 складено та підписано припис про усунення виявлених порушень №СМУ2396/1462/АВ/П.
30.09.2021 припис направлений на адресу позивача поштовим відправленням, що підтверджується фіскальним чеком.
На вищезазначений припис позивач направив на адресу відповідача скаргу від 05.10.2021 №01-10/00009, в якій просив скасувати припис повністю, оскільки:
- державним інспектором використана форма припису, яка не відповідає формі, затвердженій наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України 27.10.2020 № 2161 (із змінами);
- акт, підписаний інспектором праці, об`єкту відвідування надіслано в одному примірнику, що унеможливило надання відповідних зауважень. Об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою акт не підписувався;
- два примірники припису складені державним інспектором 27.09.2021, надіслані об`єкту відвідування 30.09.2021, тобто після встановленого законодавством терміну;
- припис є незаконним у зв`язку з винесенням його після рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.04.2021 № 640/17424/19, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2021, відповідно до яких визнано протиправного та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823 «Про порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю».
Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці розглянуло скаргу від 05.10.2021 на припис від 27.09.2021 та листом від 11.10.2021 № Л/1362 повідомило позивача про те, що викладені зауваження у скарзі на припис не спростовують виявленні порушення під час проведення інспекційного відвідування.
Позивач також направив скаргу до Державної служби України з питань праці листом від 23.10.2021 № 01-10/00010, однак листом останньої від 22.11.2021 № 7911/1/4.3-21 таку скаргу залишено без задоволення.
Вважаючи оскаржуваний припис №СМУ2396/1462/АВ/П від 27.09.2021 протиправним, позивач звернувся до суду з позовом.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 30.01.2023, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 07.03.2024, позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправним та скасовано припис Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці № СМУ2396/1462/АВ/П від 27.09.2021.
Ухвалюючи вказані судові рішення, суди попередніх інстанції виходили з того, що відомості акту перевірки свідчать про її неповноту, оскільки не містять висновків щодо наявності підстав для нарахування ОСОБА_1 всіх видів виплат при звільненні, щодо яких вона просила здійснити перевірку в своєму електронному зверненні (таких як заробітна плата за період після її поновлення на роботі і до надання щорічної оплачуваної відпустки, оплата відпустки, допомога на оздоровлення у розмірі середнього заробітку при призначенні відпустки), а також не містить розрахунків правильності нарахування та розміру виплачених їй сум (середнього заробітку за час вимушеного прогулу на підставі рішення суду та вихідної допомоги при звільненні за скороченням штату), з урахуванням утримання обов`язкових податків та зборів.
Також суди виходили з того, що висновки акту перевірки та прийнятого на його підставі припису №СМУ2396/1462/АВ/П від 27.09.2021, яким зобов`язано позивача усунути вказані порушення вимог частини 1 статті 116 та частини 1 статті 117 КЗпП України в строк до 19.11.2021, є неконкретними, оскільки в них повно не визначені обставини виявленого правопорушення, чітко не вказано, які саме виплати та в якому розмірі має бути сплачено роботодавцем ОСОБА_1 на виконання припису.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ, ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу.
В обґрунтування касаційної скарги покликається на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Покликається на те, що позивач у межах цього спору не заперечує наявність порушень законодавства про працю, визначених в оспорюваному приписі, що свідчить про наявність обов`язку усунути такі порушення. Натомість, позивач зазначає лише про наявність неістотних процедурних порушень щодо складання такого припису, які не впливають на зміст припису.
Зокрема, покликається на те, що складення припису про усунення виявлених порушень у п`ятиденний строк після отримання поштового відправлення з актом перевірки, а не у п`ятиденний строк з дня складання акту перевірки не впливає на зміст припису та не містить наслідків для визнання його недійсним.
Як на підставу касаційного оскарження відповідач покликається на те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 07.07.2022 у справі №520/4676/19, від 22.05.2020 у справі №825/2328/16, від 23.04.2020 у справі №813/1790/18.
Також скаржник покликається на те, що висновки суду у цій справі сформовані без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 19.05.2020 у справі №820/2300/18, від 30.04.2020 у справі №810/384/16, від 17.03.2020 у справі №808/4140/15, від 25.01.2019 у справі №812/1112/16, від 27.05.2021 у справі №820/11121/15, про те, що окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматись як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування.
Просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
Позивач подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить відмовити у її задоволенні.
ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Частиною 1 статті 115 КЗпП України визначено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Вказане кореспондується частиною 1 статті 24 Закону України «Про оплату праці» №108/95-ВР від 24.03.1995 (далі - Закон №108/95-ВР) відповідно до якої заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до вимог статті 116 КЗпП України (в чинній на час здійснення заходу контролю редакції) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно з частиною першою статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно з вимог статті 38 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 № 2694-XII, державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 (далі - Положення №96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Першого віце-прем`єр-міністра України - Міністра економіки, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Згідно пункту 7 Положення №96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.
Відповідно до пункту 1 Положення про Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці, що затверджено наказом Державної служби України з питань праці від 29.10.2020 №140, Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковуються
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 №877-V (Закон № 877).
За приписами абзаців 5, 11 частини 1 статті 6 Закону №877-V підставами для здійснення позапланових заходів є, в тому числі, звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється територіальним органом державного нагляду (контролю) за наявністю погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.
Під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).
У силу вимог частини 1 статті 7 Закону №877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.
Згідно частини 6 статті 7 Закону №877 за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості:
- дату складення акта;
- тип заходу (плановий або позаплановий);
- форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо);
- предмет державного нагляду (контролю);
- найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід;
- найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.
Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.
Відповідно до частини 7 статті 7 Закону №877 на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.
Припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку (частини 8 статті 7 Закону №877).
Досліджуючи правову природу акту перевірки, Верховний Суд у постанові від 05.09.2022 у справі №161/15661/16-а дійшов висновку про наступне.
«…акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.
Таку правову позицію висловлено Верховним Судом України у спорах між суб`єктами господарювання та контролюючими органами (постанови від 10.09.2013 № 21-237а13, від 09.12.2014 № 21-511а14, від 07.07.2015 № 21-334а15, від 03.11.2015 № 21-99а15, від 17.11.2015 №21-4133а15)…».
Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що акт перевірки не містить висновків щодо наявності підстав для нарахування ОСОБА_1 всіх видів виплат при звільненні, щодо яких вона просила здійснити перевірку в своєму електронному зверненні (таких як заробітна плата за період після її поновлення на роботі і до надання щорічної оплачуваної відпустки, оплата відпустки, допомога на оздоровлення у розмірі середнього заробітку при призначенні відпустки), а також не містить розрахунків правильності нарахування та розміру виплачених їй сум (середнього заробітку за час вимушеного прогулу на підставі рішення суду та вихідної допомоги при звільненні за скороченням штату), з урахуванням утримання обов`язкових податків та зборів.
У постанові від 20.02.2020 у справі №817/932/16 Верховний суд дійшов наступних висновків:
«…Держпраці, як орган державного нагляду (контролю), зобов`язаний повно, об`єктивно та неупереджено проводити перевірки, для чого має право, зокрема, одержувати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, які виникають під час здійснення такого заходу державного нагляду (контролю). Водночас, у акті, складеному за наслідками перевірки, повинні фіксуватись лише ті порушення, які достеменно підтверджені доказами (документами, поясненнями тощо) у обсязі, що дозволяє беззаперечно стверджувати про виявлені факти. При цьому, такі докази не мають носити суперечливий характер, допускати неоднозначне тлумачення.
50. Виходячи з того, що одним із завдань здійснення заходів державного нагляду (контролю) є саме виявлення порушень законодавства, то самі лише факти про імовірні порушення вимог законодавства, викладені у зверненні фізичної особи, не можуть свідчити про такі порушення автоматично, натомість є підставою для проведення позапланової перевірки й підлягають з`ясуванню у межах повноважень, у спосіб та в порядку, встановлених законом для уповноваженого органу, яким у спірних правовідносинах виступає Держпраці.
51. Важливість відображення (фіксації) у акті, складеному за наслідками проведеної уповноваженим органом перевірки, достовірної і повної інформації обумовлено тим, що такий документ є підставою для застосування фінансових санкцій та являє собою основну частину доказової бази при розгляді справи про накладення штрафу…».
У справі, що розглядається суди встановили, що висновки самого акту перевірки та прийнятого на його підставі оскаржуваного припису, яким зобов`язано позивача усунути вказані порушення вимог частини 1 статті 116 та частини 1 статті 117 КЗпП України в строк до 19.11.2021, є неконкретними, оскільки в них детально не визначені обставини виявленого правопорушення, чітко не вказано, які саме виплати та в якому розмірі має бути сплачено роботодавцем ОСОБА_1 на виконання припису.
В силу приписів частини 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Таким чином, враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, Верховний Суд погоджується із висновком судів попередніх інстанцій щодо невиконання Східним міжрегіональним управлінням Державної служби України з питань праці обов`язку щодо повного з`ясування обставин, які охоплюються предметом позапланового заходу контролю, а саме, належної перевірки додержання законодавства про працю в частині остаточного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 .
Покликання відповідача на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду від 07.07.2022 у справі №520/4676/19, від 22.05.2020 у справі №825/2328/16, від 23.04.2020 у справі №813/1790/18, від 19.05.2020 у справі №820/2300/18, від 30.04.2020 у справі №810/384/16, від 17.03.2020 у справі №808/4140/15, від 25.01.2019 у справі №812/1112/16, від 27.05.2021 у справі №820/11121/15 є безпідставним, оскільки судові рішення у наведених справах постановлені за інших фактичних обставин.
Зокрема, у справах у №820/2300/18, №810/384/16, №808/4140/15, №812/1112/16, №820/11121/15 правовідносини стосувались оскарження податкових повідомлень-рішень, прийнятих органами Державної податкової служби України та оскарження рішень органів Державної фіскальної служби про застосування фінансових санкцій, а у справах №520/4676/19, №825/2328/16, №813/1790/18 предметом оскарження були постанови про накладення штрафу на суб`єктів господарювання.
Крім того, у наведених постановах Верховний Суд сформував висновок про те, що окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, щодо його скасування.
В той же час, у справі, що розглядається, недоліки, встановлені судами попередніх інстанцій у акті перевірки (а відтак, і у складеному на основі нього приписі) не носять характер незначних технічних помилок, а навпаки, безпосередньо впливають на з`ясування усіх обставин, які охоплюються предметом позапланового контролю та, як наслідок, на обґрунтованість виявлених управлінням Держпраці правопорушень, допущених суб`єктом перевірки.
Крім того, задовольняючи позовні вимоги в частині скасовування припису суди попередніх інстанцій виходили не лише з допущених відповідачем процедурних порушень, а надали також оцінку викладеним вище суттєвим порушенням, допущеним відповідачем під час проведення перевірки, однак відповідачем такі порушення не спростовано і касаційна скарга в цій частині не містить жодних доводів.
З огляду на викладене, за наслідками касаційного перегляду справи підстави касаційного оскарження не знайшли свого підтвердження.
Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - залишенню без змін.
Керуючись статтями 341 343 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 30.01.2023 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07.03.2024 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Судді:
О.П. Стародуб
В.М. Кравчук
А.А. Єзеров