№ 360/91/23 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 360/91/23

адміністративне провадження № К/990/35903/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді: Губської О.А.,

суддів: Білак М.В., Мацедонської В.Е.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №360/91/23

за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2023 (колегія суддів: головуючий суддя Блохін А.А., судді Сіваченко І.В., Казначеєв Е.Г.),

ВСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. Позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просила:

1.1. визнати протиправним та скасувати наказ Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 21 грудня 2022 року № 6502/к «Про звільнення ОСОБА_1 »;

1.2. поновити ОСОБА_1 на посаді начальника управління фінансового забезпечення, бухгалтерського обліку та звітності Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) з 30 грудня 2022 року;

1.3. стягнути із Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30 грудня 2022 року по дату винесення судового рішення;

1.4. стягнути із Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 2147,20 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 9000,00 грн.

1.5. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що, на думку позивача, запропоновано йому разом з попередженням про наступне звільнення посада не є рівнозначною посаді позивача, оскільки вона є нижчою за рівнем заробітної плати, аніж та посада, з якої звільнено позивача. Окрім того, місце роботи запропонованої посади є значно віддаленим від місця проживання позивача (враховуючи той факт, що позивач має статус ВПО). Зважаючи на це позивач відмовив у прийнятті такої пропозиції відповідача. Позивач вважає, що відповідач мав реальну змогу перевести позивача на рівнозначну посаду, оскільки були наявні рівнозначні посади на момент звільнення позивача і це підтверджує, що відповідач не здійснив всіх можливих дій, спрямованих на працевлаштування позивача на рівнозначній посаді, тим самим не забезпечивши його прав і законних інтересів, гарантованих положеннями чинного законодавства України.

ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

2.1. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2023 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

2.2. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідач виконав обов`язок щодо попередження та надання пропозиції рівнозначної посади при звільненні, оскільки позивачу було запропоновано одну рівнозначну посаду, від якої позивач відмовилась, що стало виключною підставою для звільнення.

3. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2023 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову про задоволення позову.

3.1. Визнано протиправним та скасовано наказ Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 21 грудня 2022 року № 6502к «Про звільнення ОСОБА_1 ».

3.2. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Управління фінансового забезпечення, бухгалтерського обліку та звітності Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) - головного бухгалтера з 31 грудня 2022 року.

3.3. Стягнуто зі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31 грудня 2022 року по 07 вересня 2023 року у розмірі 548706,60 грн з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

3.4. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Управління фінансового забезпечення, бухгалтерського обліку та звітності Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) - головного бухгалтера та стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 64 428 грн з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів. Стягнуто зі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на оплату правничої допомоги адвоката у розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) гривень.

3.5. Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки докази пропонування позивачці вакантних посад у період з моменту попередження про наступне звільнення до самого звільнення, відмови позивачки від подальшого проходження служби, а також щодо відсутності можливості подальшого використання позивачки на службі відповідачем суду не надано, тому суд дійшов висновку, що відповідачем не вжито заходів для реального фактичного працевлаштування позивачки, відповідач не мав передумов для видання спірного наказу про звільнення, а тому спірний наказ підлягає скасуванню.

ІІ. Касаційне оскарження

4. Не погоджуючись з такими рішенням суду апеляційної інстанції відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати це судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

4.1. Підставою звернення з касаційною скаргою відповідач зазначив пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та вказує, що судом апеляційної інстанції ухвалено судове рішення без урахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 05 січня 2023 року у справі № 340/2871/21.

5. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, за змістом якого висловив незгоду з викладеними відповідачем в скарзі доводами та повідомив свою думку про правильність висновків суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, просив це судове рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

IV. Установлені судами фактичні обставини справи

6. Позивач за відомостями довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 02.01.2020 № 6343-5000251663 має фактичне місце проживання у м. Харків.

7. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.08.2022 № 912 "Про реорганізацію міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції" та за наказом Міністерства юстиції від 22.09.2022 № 4011/5 "Про реорганізацію міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції" Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) реорганізовано шляхом його приєднання до Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) з перейменуванням у Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції. Встановлено, що правонаступниками міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції, які реорганізовуються, є відповідні міжрегіональні управління Міністерства юстиції, до яких вони приєднуються. Утворено комісії з реорганізації міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції та призначено голів цих комісій, на яких між іншого покладено обов`язок забезпечити дотримання порядку вивільнення, звільнення, переведення державних службовців та інших працівників, встановленого Кодексом законів про працю України та Законом України "Про державну службу".

8. Наказом Міністерства юстиції України від 07 жовтня 2022 року № 438/к "Про затвердження структури та штатної чисельності" затверджено структуру та штатну чисельність Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

9. У структурі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції утворено Управління бухгалтерського обліку, планово-фінансової діяльності та ресурсного забезпечення (кількість штатних одиниць 97) відповідно до переліку.

10. Головою комісії з реорганізації відповідача 25.11.2022 за № 10.1-40-473/СЗ надіслано на особисту електронну пошту позивача larisa_osaulenko1978@ukr.net попередження про звільнення, мотивоване тим, що постановою Кабінету Міністрів України від 16 серпня 2022 року № 912 "Про реорганізацію міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції" Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) реорганізовано шляхом приєднання до Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) з перейменуванням у Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції.

11. Одночасно з попередженням про звільнення направлено лист начальника Східного міжрегіональне управління Міністерства юстиції від 24.11.2022 № 10.2/30/135/22/СЛІ з пропозицією зайняти посаду заступника начальника відділу бухгалтерського обліку та звітності управління бухгалтерського обліку, планово-фінансової діяльності та ресурсного забезпечення Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (з розташуванням робочого місця у місті Суми). Також було повідомлено позивачу, що про прийняте рішення рекомендовано повідомити шляхом подання відповідної заяви про надання або не надання згоди на зайняття запропонованої посади на електрону пошту Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у термін до 16.12.2022.

12. Позивач від пропозиції Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відмовилась.

13. Наказом Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 21.12.2022 № 6502/к "Про звільнення ОСОБА_1 " звільнено позивача з посади начальника Управління фінансового забезпечення, бухгалтерського обліку та звітності Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) - головного бухгалтера 30.12.2022, відповідно до пункту 1 частини першої, абзацу третього частини третьої статті 87 Закону України "Про державну службу", у зв`язку з реорганізацією Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) шляхом приєднання до Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) з перейменуванням у Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції.

14. Відповідно до змісту службової записки виконуючого обов`язки начальника Управління персоналу Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 27 лютого 2023 року № 14.1/34/7/23/СЛВ рівнозначними до посади начальника відділу фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку у Луганській області Управління фінансового забезпечення, бухгалтерського обліку та звітності Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у Східному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції станом на 24 листопада 2022 року були такі посади:

заступник начальника відділу бухгалтерського обліку та звітності Управління бухгалтерського обліку, планово-фінансової діяльності та ресурсного забезпечення (2 посади);

заступник начальника відділу оплати праці Управління бухгалтерського обліку, планово-фінансової діяльності та ресурсного забезпечення;

начальник відділу ресурсного забезпечення Управління бухгалтерського обліку, планово-фінансової діяльності та ресурсного забезпечення;

заступник начальника відділу договірної роботи та публічних закупівель Управління бухгалтерського обліку, планово-фінансової діяльності та ресурсного забезпечення;

завідувач сектору фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку у Донецькій області Управління бухгалтерського обліку, планово-фінансової діяльності та ресурсного забезпечення;

завідувач сектору фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку у Луганській області Управління бухгалтерського обліку, планово-фінансової діяльності та ресурсного забезпечення.

15. Позивач, вважаючи наказ про звільнення таким, що порушує її права та охоронювані законом інтереси, звернулася з цим позовом до суду.

V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

16. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

17. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

18. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

19. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

20. За приписами частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

21. В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

22. Статті 38 43 Конституції України передбачають, що громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, користуються рівним правом доступу до державної служби, до служби в органах місцевого самоврядування.

23. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності. При цьому громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

24. Відповідно до частини першої статті 3 Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

25. Пунктом 4 частини першої статті 83 Закону №889-VIII визначено, що державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення.

26. Підстави для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення наведені у статті 87 Закону №889-VIII.

27. У первинній редакції, чинній до 25.09.2019, пункт 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII передбачав, що однією з таких підстав є скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

28. Частиною третьою статті 87 Закону №889-VIII у її первинній редакції було унормовано, що процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю (абзац перший). Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення (абзац другий).

29. Підпунктом 53 пункту 6 розділу I Закону №117-IX, що набрав чинності з 25.09.2019 та діяв на момент виникнення спірних правовідносин, до статті 87 Закону №889-VIII були внесені зміни, які, зокрема, встановлювали такі підстави для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення:

- скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу (пункт 1 частини першої);

- ліквідація державного органу (пункт 1-1 частини першої).

30. Цим Законом були також виключені положення абзаців першого і другого частини третьої статті 87 Закону №889-VIII, які стосувалися застосування законодавства про працю та допускали звільнення з підстави реорганізації або ліквідації державного органу лише в разі неможливості переведення державного службовця на іншу посаду чи його відмови від такого переведення.

31. Станом на день виникнення спірних правовідносин стаття 87 Закону №889-VIII передбачала таке.

1. Підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є:

1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу;

{Пункт 1 частини першої статті 87 із змінами, внесеними згідно із Законом № 117-IX від 19.09.2019}

1-1) ліквідація державного органу;

{Частину першу статті 87 доповнено пунктом 1-1 згідно із Законом № 117-IX від 19.09.2019}

2) встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування;

3) отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності;

{Пункт 3 частини першої статті 87 із змінами, внесеними згідно із Законом № 117-IX від 19.09.2019}

4) винення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.

2. Підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення може бути нез`явлення державного службовця на службу протягом більш як 120 календарних днів підряд або більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності (без урахування часу відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами), якщо законом не встановлено більш тривалий строк збереження місця роботи (посади) у разі певного захворювання.

За державним службовцем, який втратив працездатність під час виконання посадових обов`язків, посада зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.

3. Суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.

Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.

{Частина третя статті 87 із змінами, внесеними згідно із Законами № 117-IX від 19.09.2019, № 440-IX від 14.01.2020; в редакції Закону № 1285-IX від 23.02.2021}

4. У разі звільнення з державної служби на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі двох середньомісячних заробітних плат.

{Частина четверта статті 87 із змінами, внесеними згідно із Законом № 440-IX від 14.01.2020}

5. Наказ (розпорядження) про звільнення державного службовця у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, може бути виданий суб`єктом призначення або керівником державної служби у період тимчасової непрацездатності державного службовця або його відпустки із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.

{Статтю 87 доповнено частиною п`ятою згідно із Законом № 117-IX від 19.09.2019}

У такому випадку оформлення і видача трудової книжки, а також розрахунок при звільненні проводяться протягом семи днів з дня звільнення.

{Частину п`яту статті 87 доповнено абзацом другим згідно із Законом № 440-IX від 14.01.2020}

VI. Позиція Верховного Суду

32. Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та/або апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

33. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

34. Враховуючи вимоги та обґрунтування касаційної скарги, перегляд оскаржуваного судового рішення буде здійснюватися Верховним Судом в її межах.

35. Підставою звернення з касаційною скаргою відповідачем зазначено пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України з вказівкою про те, що суд апеляційної інстанції під час прийняття оскаржуваного рішення не врахував висновки Верховного Суду викладений у постанові від 05 січня 2023 року у справі №340/2871/21.

36. Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв`язку зі звільненням позивача з посади начальника Управління фінансового забезпечення, бухгалтерського обліку та звітності Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) - головного бухгалтера 30.12.2022, відповідно до пункту 1 частини першої, абзацу третього частини третьої статті 87 Закону України "Про державну службу", у зв`язку з реорганізацією Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) шляхом приєднання до Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) з перейменуванням у Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції.

37. Переглядаючи судове рішення суду апеляційної інстанції, вирішуючи питання щодо правильності застосування цим судом норм чинного законодавства, Верховний Суд виходить з такого.

38. За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

39. Згідно з частиною третьою статті 87 Закону № 889-VIII (в редакції до набрання чинності Законом України від 19 вересня 2019 року № 117-IX), процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначалась законодавством про працю. Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускалось лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.

40. Законом України від 19 вересня 2019 року № 117-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади» були внесені зміни та доповнення до Закону № 889-VIII, зокрема, відповідно до положень статті 83 Закону № 889-VIII (у редакції, що діє з 19 вересня 2019 року) державна служба припиняється: 1) у разі втрати права на державну службу або його обмеження (стаття 84 цього Закону); 2) у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (стаття 85 цього Закону); 3) за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону); 4) за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону); 5) у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (стаття 88 цього Закону); 6) у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв`язку із зміною її істотних умов (стаття 43 цього Закону); 7) у разі досягнення державним службовцем 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом; 8) у разі застосування заборони, передбаченої Законом України "Про очищення влади"; 9) з підстав, передбачених контрактом про проходження державної служби (у разі укладення) (стаття 88-1 цього Закону).

41. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

42. Правові висновки щодо подібних правовідносин висловлено Верховним Судом у постановах від 28 липня 2021 року у справі №640/11024/20, від 13 жовтня 2021 року у справі №520/11687/2020, від 30 листопада 2021 №480/4055/20.

43. Насамперед Верховний Суд враховує те, що після внесення змін до частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу» законодавцем врегульовано процедуру припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення, у тому числі скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури.

44. За цих обставин Верховний Суд наголошує, що з дня набрання чинності вказаними змінами до Закону дія норм законодавства про працю не поширюється на державних службовців у цій частині відносин.

45. Станом на день виникнення спірних правовідносин стаття 87 Закону №889-VIII передбачала таке.

46. Відповідно до частини третьої цієї статті Закону суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.

47. Суди попередніх інстанцій установили, що головою комісії з реорганізації відповідача 25.11.2022 за № 10.1-40-473/СЗ надіслано на особисту електронну пошту позивача larisa_osaulenko1978@ukr.net попередження про звільнення, мотивоване тим, що постановою Кабінету Міністрів України від 16 серпня 2022 року № 912 "Про реорганізацію міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції" Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) реорганізовано шляхом приєднання до Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) з перейменуванням у Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції.

48. Одночасно з попередженням про звільнення направлено лист начальника Східного міжрегіональне управління Міністерства юстиції від 24.11.2022 № 10.2/30/135/22/СЛІ з пропозицією зайняти посаду заступника начальника відділу бухгалтерського обліку та звітності управління бухгалтерського обліку, планово-фінансової діяльності та ресурсного забезпечення Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (з розташуванням робочого місця у місті Суми). Також було повідомлено позивачу, що про прийняте рішення рекомендовано повідомити шляхом подання відповідної заяви про надання або не надання згоди на зайняття запропонованої посади на електрону пошту Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у термін до 16.12.2022.

49. Позивач від пропозиції Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відмовилась.

50. При цьому суди встановили, що відмова позивача від запропонованої посади ґрунтується виключно на тому, що розташування робочого місця у місті Суми.

51. Отже, виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин у спірних правовідносинах вбачається, що відповідно до статті 87 Закону № 889-VIII відповідач під час попередження запропонував позивачу рівнозначну посаду, проте остання не виявила бажання її зайняти, натомість відмовилась від отриманої пропозиції.

52. Підсумовуючи наведене, Верховний Суд уважає, що спірний наказ відповідача у спірній частині є таким, що відповідає критеріям правомірності, наведеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки прийнятий з дотриманням приписів статті 87 Закону № 889-VIII, а тому не підлягає скасуванню судом.

53. Враховуючи це Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

54. Аналогічний висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 05 січня 2023 року у справі №340/2871/21.

55. Висновок суду апеляційної інстанції про обґрунтованість позову та наявність підстав для скасування оспорюваного наказу відповідача є безпідставним, оскільки ґрунтується на висновках Верховного Суду, які стосувались правовідносин, що регулювались Законом № 889-VIII в редакції до внесення змін у 2019 році.

56. Отже, суд апеляційної інстанції помилково скасував законне рішення суду першої інстанції, який дійшов правильного висновку по суті спору в цій справі.

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги.

57. Отже, доводи касаційної скарги відповідача, які були підставою відкриття касаційного провадження, знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду та спростовують висновки суду апеляційної інстанцій по суті справи, а тому приймаються Судом як належні.

58. Крім цього, у контексті оцінки решти доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

59. Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, оскільки за правилами Кодексу адміністративного судочинства України об?єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

60. Статтею 352 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

61. Зважаючи на приписи статей 349 352 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

62. Отже, касаційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 3 341 344 349 352 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2023 року задовольнити повністю.

2. Постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2023 року у цій справі скасувати і залишити в силі рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2023 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. А. Губська

Судді М.В. Білак

В.Е. Мацедонська