№ 360/956/23 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2025 року

м. Київ

справа № 360/956/23

адміністративне провадження № К/990/12623/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білак М.В.,

суддів: Желєзного І.В., Мацедонської В.Е.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Мандрика Владислава Володимировича

на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року (головуючий суддя - Чернявська Т.І.)

та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2024 року (головуючий суддя - Сіваченко І.В., судді: Блохін А.А., Гаврищук Т.Г.)

у справі № 360/956/23

за позовом ОСОБА_1

до військової частини НОМЕР_1

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

I. РУХ СПРАВИ

1. У серпні 2023 року представник ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом, у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000 грн у зв`язку з безпосередньою участю у бойових діях та забезпеченням здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 10 жовтня по 06 грудня 2022 року, з 17 грудня 2022 року по 08 січня 2023 року в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах;

- зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військову частину НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити збільшену додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000 грн у зв`язку з безпосередньою участю у бойових діях та забезпеченням здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 10 жовтня по 06 грудня 2022 року, з 17 грудня 2022 року по 08 січня 2023 року в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

2. В обґрунтування позову зазначив, що позивач є військовослужбовцем та проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 . На підставі бойового наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 16 вересня 2022 року № 165 (гриф) був направлений в оперативне підпорядкування ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_3 ). Під час проходження військової служби приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, що полягало у виконанні бойових наказів (розпоряджень), які видавалися начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_3 ). Відповідно набув право на отримання збільшеної додаткової винагороди до 100 000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - постанова № 168), однак така допомога протиправно не нараховувалася та не виплачувалася у спірний період.

3. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2024 року, у задоволенні позову відмовлено.

4. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій представник позивача - адвокат Мандрик В.В. звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

5. Ухвалою Верховного Суду від 03 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу в лавах Державної прикордонної служби України, з 12 листопада 2019 року на посаді контролера 3 групи комендантського відділення відділу організації повсякденної діяльності штабу (військове звання - «молодший сержант»), з 28 грудня 2022 року - на посаді техніка із системного адміністрування групи інформаційно-аналітичного забезпечення головного оперативно-розшукового відділу (військове звання - «старший сержант»).

7. Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_3 від 08 січня 2023 року № 3959 старший сержант ОСОБА_1 , який проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії на території Чернігівської області з 10 по 31 жовтня 2022 року, з 01 по 30 листопада 2022 року, з 01 по 06 грудня 2022 року, з 17 по 31 грудня 2022 року, з 01 по 08 січня 2023 року.

8. Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 09 вересня 2023 року № 12/3317 щодо відрядження військовослужбовц,я сержант ОСОБА_1 09 липня 2022 року вибув у службове відрядження на ділянку НОМЕР_4 прикордонного загону (військової частини НОМЕР_5 ) відповідно до бойового наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20 червня 2022 року № 99 (гриф).

9. З 07 грудня по 16 грудня 2022 року перебував у відпустці.

10. Відповідно до розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 16 вересня 2019 року № (гриф/25-2075-Е) військовослужбовця передислоковано з НОМЕР_4 прикордонного загону на ділянку НОМЕР_6 прикордонного загону. З 09 жовтня по 27 грудня 2022 року перебував у службовому відрядженні та оперативному підпорядкуванні НОМЕР_6 прикордонного загону. 28 грудня 2022 року прибув із службового відрядження до НОМЕР_2 прикордонного загону і приступив до виконання обов`язків 28 грудня 2022 року відповідно до наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 31 грудня 2022 року № 556-ОС.

11. У архівній відомості виплати грошового забезпечення позивачу з січня по грудень 2022 року вказано, що у спірний період з жовтня по грудень 2022 року позивачу нараховувалася та виплачувалася додаткова винагорода у розмірі 30 000 грн на підставі постанови № 168 у сумі 25 000 грн (жовтень), 30 000 грн (листопад), 50 322,58 грн (грудень). Додаткова винагорода у розмірі 70 000 грн відповідно до постанови № 168 не виплачувалась у цей період.

12. Відповідно до архівної відомості виплати грошового забезпечення позивачу з січня по травень 2023 року, то у січні 2023 року йому не нараховувалась додаткова винагорода у розмірі 30 000 грн, проте була нарахована додаткова винагорода у розмірі 70 000 грн в сумі 2 258,06 грн.

13. Адвокат Мандрик В.В. інтересах ОСОБА_1 звернувся до військової частини НОМЕР_1 із заявою про нарахування та виплату додаткової винагороди відповідно до постанови № 168, до якої додав копію довідки військової частини НОМЕР_3 від 08 січня 2023 року № 3959.

14. У відповідь НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_7 ) листом від 25 липня 2023 року за № 22/6295-23-Вих відмовив у виплаті додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн через ненадходження від ІНФОРМАЦІЯ_2 (військової частини НОМЕР_3 ) до військової частини НОМЕР_1 документів, що підтверджують час безпосередньої участі старшого сержанта ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій. Такі документи військовою частиною НОМЕР_3 надані за період одного дня жовтня 2022 року та грудень 2022 року.

15. Листом від 29 листопада 2022 року № 22/4820-22-Вих НОМЕР_6 прикордонний загін зазначив, що підрозділи Державної прикордонної служби України, що знаходяться в межах Чернігівської та Сумської областей, не виконують бойові завдання на лінії бойового зіткнення. У зв`язку з викладеним, довідки про військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , які брали участь у бойових діях або заходах за вересень та жовтень 2022 року у складі військової частини НОМЕР_3 , не опрацьовувались.

16. Не погодившись із бездіяльністю відповідача щодо ненарахування та невиплати збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою № 168 у розмірі до 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за період з 10 жовтня 2022 року по 08 січня 2023 року, представник ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом.

IІI. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

17. Суд першої інстанції погодився з твердженнями позивача про те, що оскільки накази Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року №392-/0/81-22-АГ та від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ (далі - накази № 392 та 628 відповідно) містять норми, які зачіпають права військовослужбовців Державної прикордонної служби України на отримання додаткової винагороди, а також встановлюють організаційно-правовий механізм реалізації права на таку допомогу, то такі накази мали пройти державну реєстрацію в Міністерстві юстиції України.

18. Однак накази № 392-АГ та № 628-АГ державну реєстрацію не проходили, а тому відповідно до пункту 15 постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731 «Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» вважаються таким, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

19. З цих підстав суд відхилив всі твердження відповідача, обґрунтовані положеннями наказів №392-АГ та № 628-АГ.

20. При цьому суд відхилив доводи представника позивача щодо недотримання при прийнятті наказу № 392-АГ процедур, передбачених нормами Закону України від 11 вересня 2003 року № 1160-IV «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», так як наказ № 392-АГ не є регуляторним актом у розумінні цього Закону, який визначає правові та організаційні засади реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності.

21. Оцінка правомірності дій відповідача щодо виплати позивачу додаткової винагороди у спірному періоді здійснювалась судом з огляду на положення пункту 1 постанови № 168, а також керуючись приписами частини шостої статті 7 КАС України застосовувались положеннями Інструкції про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 березня 2016 року № 188 (далі - Інструкція № 188).

22. Зміст наказів Головнокомандувача Збройних Сил України «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій» від 01 листопада 2022 року № 282, від 02 грудня 2022 року № 311 та від 02 січня 2023 року № 1 вказує на включення всієї території Чернігівської області до районів ведення воєнних (бойових) дій з 01 жовтня до 31 грудня 2022 року включно.

23. Матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження направлення НОМЕР_6 прикордонним загоном, під оперативним підпорядкуванням якого у спірний період проходив службу позивач, на адресу відповідача документів на підтвердження його безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, а також кількості днів участі у таких діях та заходах.

24. При цьому суд зазначав, що лише сам факт несення військової служби на підставі бойового розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 16 вересня 2022 року № 165 гриф на ділянці державного кордону з Республікою Білорусь під час його перебування у службовому відрядженні в оперативному підпорядкуванні НОМЕР_6 прикордонного загону (військової частини НОМЕР_3 ), не є достатньою підставою для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн, передбаченої пунктом 1 постанови № 168.

25. Бойовий наказ (розпорядження) фактично є правовою підставою участі військовослужбовця у бойових діях або у забезпеченні здійснення відповідних заходів і не доводить факту такої участі, тобто, не є достатнім свідченням того, що військовослужбовець протягом всього періоду відрядження на підставі бойового наказу брав безпосередню участь у бойових діях або забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

26. Факт безпосередньої участі у таких діях та заходах має бути підтверджений додатковими (крім бойового наказу (розпорядження)) доказами (наприклад, витягом з журналу бойових дій, витягом з журналу ведення оперативної обстановки, копією бойового донесення, копією рапорту начальника (командира) підрозділу (групи, загону, екіпажу), де проходив службу в певні періоди часу військовослужбовець, про його участь у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань - із зазначенням кількості днів такої участі, довідкою про участь у бойових діях чи визначених заходах із зазначенням кількості днів такої участі.

27. Проте такі документи за період перебування позивача у службовому відрядженні та оперативному підпорядкуванні НОМЕР_6 прикордонного загону (військової частини НОМЕР_3 ) з 09 жовтня по 30 листопада 2022 року, відповідачу не направлялись.

28. Довідка від 08 січня 2023 року № 3959, видана НОМЕР_6 прикордонним загоном, не є довідкою, що складається задля підтвердження права військовослужбовця на отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою № 168, оскільки не містить відомостей щодо бойових наказів (бойових розпоряджень); журналів бойових дій (вахтових журналів), журналів ведення оперативної обстановки; списків особового складу, який залучався для виконання бойових (спеціальних) завдань; бойових донесень; рапортів (донесень) командира підрозділу (групи) про участь позивача у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних завдань), кількості днів такої участі тощо. Відповідно, така довідка не може бути належним доказом підтвердження обов`язку відповідача нарахувати та виплатити позивачу збільшену додаткову грошову допомогу.

29. Оскільки у лютому 2023 року позивачу було виплачено збільшену додаткову винагороду за період з 01 по 06 грудня та з 17 по 31 грудня 2022 року, то позовні вимоги за цей спірний період не підлягають задоволенню.

30. Суд апеляційної інстанції залишив без змін висновки суду першої інстанції оскільки відповідачем було доведено правомірність ненарахування та невиплати позивачеві збільшеної до 100 000 грн додаткової грошової винагороди за період з 10 жовтня по 30 листопада 2022 року та з 01 січня по 08 січня 2023 року.

31. При цьому суд вказував на те, що накази Адміністрації Держприкордонслужби № 164, № 392 та № 628 видано на реалізацію пункту 2-1 постанови № 168 з метою врегулювання порядку і умов здійснення виплат військовослужбовцям Державної прикордонної служби України додаткової винагороди під час дії воєнного стану, про що зазначено в преамбулах таких наказів. Такі накази не зачіпають права, свободи та законні інтереси громадян та не мають міжвідомчого характеру, не створюють нових норм, а лише конкретизують порядок підтвердження однієї з умов виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою № 168.

32. Відповідно, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про правомірність дій командування військової частини НОМЕР_1 щодо дотримання затверджених цими наказами вимог упродовж спірного періоду. Відповідач мав би пов`язувати виплату додаткової винагороди з виконанням військовослужбовцем завдань, перелік яких міститься у наказах № 164, № 392 та №628.

33. Судом апеляційної інстанції, на відміну від суду першої інстанції, зроблено висновок про можливість застосування таких наказів Адміністрації Держприкордонслужби до правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Держприкордонслужби та командуванням військових частин у зв`язку з їх використанням для визначення порядку і умов виплати додаткової винагороди згідно з пунктом 2-1 постанови № 168. В цій частині суд враховував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 22 листопада 2023 року у справі № 520/690/23 та від 21 грудня 2023 року у справі № 200/193/23.

34. На підставі наявних в матеріалах справи доказів не встановлено обставини безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів. Відтак, відсутня обов`язкова умова виникнення права на спірні виплати.

35. НОМЕР_6 прикордонний загін, що знаходиться в межах Чернігівської та Сумської областей, бойові завдання на лінії бойового зіткнення не виконував, у зв`язку з чим не опрацьовував довідки про військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , які брали участь у бойових діях або заходах за вересень та жовтень 2022 року у складі військової частини НОМЕР_3 .

36. Лише сам факт виконання позивачем бойових завдань на підставі бойових розпоряджень (наказів) на ділянці державного кордону з Республікою Білорусь під час перебування у службовому відрядженні в оперативному підпорядкуванні НОМЕР_6 прикордонного загону в період дії воєнного стану в Україні, не є достатньою підставою для нарахування та виплати додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000 грн, передбаченої постановою № 168. Однією з умов виникнення такого права є перебування безпосередньо в районах бойових дій у період здійснення таких заходів.

37. Суду не було надано доказів на підтвердження конкретних проміжків часу, в яких позивач приймав участь у бойових діях та заходах, що передбачені пунктом 1 постанови № 168. Визнання того, що позивач весь час приймав участь у таких діях та заходах не відповідає встановленому постановою № 168 пропорційному підходу до визначення розміру додаткової винагороди.

ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

38. У касаційній скарзі представник позивача вказує підставу касаційного оскарження пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права, передбачених:

пунктом 2-1 постанови № 168;

пунктом 3 Наказу Адміністрації державної прикордонної служби України від 31 березня 2022 року № 164-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168;

пунктами 4, 11 Наказу Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168»;

пунктами 3, 7, 8 Наказу Адміністрації Держприкордонслужби від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168»,

в контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Держприкордонслужби та командуванням військових частин Держприкордонслужби у зв`язку з застосуванням положень Інструкції для визначення порядку і умов виплати додаткової винагороди згідно пункту 2-1 Постанови КМУ від 28 лютого 2022 року № 168, а саме:

- визначення вичерпного переліку документів, обов`язкових для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди;

- необхідності попереднього звернення військовослужбовця із рапортом для підготовки командуванням частини усіх необхідних документів для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди;

- порядку підготовки та обміну необхідними для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди документами між різними військовими частинами у разі, коли військовослужбовець набув право на таку винагороду, перебуваючи у службовому відрядженні та оперативному підпорядкуванні іншої військової частини (тобто, в особовому складі та на фінансовому утриманні якої він не перебуває).

39. Представник позивача вказує на те, що на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 та № 69, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 168, пунктом 1 якої (в редакції на період спірних правовідносин) установлено, що для виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби України у розмірі 100 000 грн достатньо встановлення таких обставин: період дії воєнного стану; статус військовослужбовця; безпосередня участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії; перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. Для виплати спірної допомоги не є обов`язковою лише безпосередня участь у бойових діях, оскільки передбачено також і здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

40. Вказує на наявність саме у Міністра внутрішніх справ України, а не у Адміністрації Держприкордонслужби, відповідної компетенції та того, що саме Міністр є «керівником відповідного міністерства» відносно Держприкордонслужби у розумінні пункту 2-1 постанови №168.

41. Враховуючи, що накази № 164, № 392 та № 628 містять норми, які зачіпають права громадян (військовослужбовців) на отримання додаткової винагороди, і встановлюють організаційно-правовий механізм реалізації такого права, ці накази підлягають обов`язковій державній реєстрації. Проте вони не пройшли такої державної реєстрації у Міністерстві юстиції України, а тому не можуть застосовуватися при врегулюванні спірних правовідносин.

42. Ненарахування та невиплата додаткової винагороди саме з підстав, на які посилалися суди першої та апеляційної інстанцій, є порушенням фундаментальних, конституційних принципів. Фактично вважає що позивач набув право та дотримався усіх умов для виплати йому додаткової винагороди, однак реалізація цього права обмежена власними діями відповідача та військової частини НОМЕР_3 в частині дотримання ними формальних процедур для прийняття остаточного рішення про виплату, а тому у цьому випадку на позивача не можу бути покладено тягар негативних наслідків недотримання ними встановленого порядку дій.

43. Також представник позивача вказує на необхідність здійснення судом ефективного поновлення порушених прав позивача.

44. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просив залишити оскаржувані судові рішення без змін.

45. Звертав увагу на те, що позивач у період із жовтня 2022 року до січня 2023 року перебував у службовому відрядженні і виконував обов`язки на ділянці НОМЕР_6 прикордонного загону. Це підтверджується і довідкою № 3959 від 08 січня 2023 року. У той же час вказана довідка не відповідає встановленій формі, а саме з обов`язкових умов її заповнення видалено графи, у яких зазначаються такі підтверджуючі документи як журнал бойових дій (з фіксацією факту участі позивача у бойових діях чи заходах) та рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу, у якому повинно бути зафіксовано дні безпосередньої участі у бойових діях чи заходах. Також така довідка не надавалась НОМЕР_2 прикордонному загону для її розгляду та прийняття відповідних рішень.

46. Також вказує на невідповідність довідки вимогам наказу № 392-АГ, порушенні вимог її оформлення та суперечність офіційній відповіді начальника НОМЕР_6 прикордонного загону (лист від 29 листопада 2022 року № 22/4920-22 вих.)

47. НОМЕР_2 прикордонний загін не уповноважений на здійснення оформлення довідки замість командира, який веде (вів) бойові дії та до якого для виконання завдань відряджені військовослужбовці. У разі надання НОМЕР_6 прикордонним загоном належно оформлених підтверджуючих документів (довідки) у відповідно до вимог наказу № 392-АГ щодо безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах, НОМЕР_2 прикордонний загін зобов`язаний нарахувати та виплатити збільшену додаткову винагороду за відповідні періоди.

48. У зв`язку з надходженням від НОМЕР_6 прикордонного загону підтверджуючих документів (довідка встановленого зразку) у лютому 2023 року позивачу було здійснено нарахування та виплата додаткової винагороди пропорційно часу здійснення відповідних заходів у грудні 2022 року. Це підтверджує те, що обов`язок оформлення необхідних та підтверджуючих документів (довідки) покладено на командира військової частини (начальника НОМЕР_6 прикордонного загону), який веде (вів) бойові дії та до якого для виконання завдань був відряджений військовослужбовець, а також те, що у разі надання підтверджуючих документів нарахування та виплата коштів здійснюється.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

49. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.

50. Частиною другою статті 2 Закону України «Про державний кордон» передбачено, що захист державного кордону України є невід`ємною частиною загальнодержавної системи забезпечення національної безпеки і полягає у скоординованій діяльності військових формувань та правоохоронних органів держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

51. Прикордонний загін є органом охорони державного кордону, призначений для охорони визначеної ділянки державного кордону, а також здійснення інших повноважень, передбачених законодавством України.

52. За змістом частини першої статті 6, частини першої статті 14 Закону «Про Державну прикордонну службу України» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, до особового складу якої входять військовослужбовці та працівники Державну прикордонну службу України.

53. Згідно зі статтею 16 цього Закону умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством.

54. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

55. У частині другій цієї статті 9 установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

56. Відповідно абзаців першого та другого частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

57. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

58. Держприкордонслужба входить до структури Міністерства внутрішніх справ України.

59. На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 та № 69/2022 Кабінет Міністрів України постановою № 168 серед іншого передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди.

60. Відповідно до пункту 1 постанови № 168 (у редакції, чинній на час спірних правовідносин) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

61. У цій постанові Кабінет Міністрів України визначив перелік військовослужбовців за видами військових формувань, на яких поширено дію цієї постанови, та розмір вищевказаної додаткової винагороди.

62. Водночас реалізація процитованих приписів указаної постанови вимагала визначення порядку та умов виплати такої додаткової винагороди, виходячи з того, що формулювання «а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах» є нечітким та породжує істотні труднощі у його правозастосуванні, що, насамперед, пов`язано із застосуванням сполучника «або», який має розділовий характер.

63. Конкретизація умов, визначених цитованим положенням пункту 1 постанови №168, залежить від типу військового формування (роду військ), в якому проходить службу військовослужбовець, у зв`язку з чим подальшими змінами, внесеними постановою від 07 липня 2022 року № 793 (застосовується з 24 лютого 2022 року), постанова № 168 доповнена пунктом 2-1, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

64. На виконання пункту 2-1 постанови № 168 Адміністрацією Держприкордонслужби видано наказ № 392, уведений в дію з 01 серпня 2022 року, який діяв до набрання чинності 01 грудня 2022 року наказу № 628.

65. Саме цими наказами на виконання положень постанови № 168 визначено і порядок, і умови виплати відповідної винагороди, в тому числі визначено вичерпний перелік документів, необхідних для її нарахування та виплати.

66. У пункті 2 наказу № 392 конкретизовано за здійснення яких заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів, військовослужбовцям, які проходять службу в органах Держприкордонслужби, додаткова винагорода збільшується до 100 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу їх безпосередньої участі:

1) бойових завдань із ведення руху опору на тимчасово окупованій території України;

2) бойових завдань з пошуку, виявлення і знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб), поєднаних з безпосереднім контактом з такими групами, формуваннями, особами;

3) бойових завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей;

4) польотів у районах безпосереднього ведення бойових дій або ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;

5) бойових (спеціальних) завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником;

6) бойових завдань з відбиття збройного нападу (безпосереднього вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, за умови безпосереднього зіткнення з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об`єктам під час вогневого ураження;

7) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Держприкордонслужби оборони або наступу, контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави;

8) бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які виконують завдання у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно бойовим розпорядженням, поєднане з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником.

67. У пункті 4 наказу № 392 встановлено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах:

1) бойового наказу (бойового розпорядження);

2) журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад;

3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.

68. Згідно з пунктом 5 наказу № 392 військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, окрім документів, зазначених у пункті 4 цього наказу, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, додатково підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до цього наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та до якого для виконання завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі (абзац перший пункту 5 наказу).

69. Для військовослужбовців Держприкордонслужби, які відряджені до органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, у підпорядкування яких вони передані, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, підтверджується довідкою, виданою керівником відповідного органу військового управління, з відображенням у ній термінів безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця (абзац другий пункту 5 наказу).

70. У довідках, передбачених цих пунктом, обов`язково мають зазначатися відомості про підтверджуючі документи, передбачені пунктом 4 цього наказу (абзац третій пункту 5 наказу).

71. Наказ № 628 дещо змінив перелік бойових дій і заходів, передбачених пунктом 1 постанови № 168, проте залишився незмінним перелік документів для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців, у тому числі відряджених, у таких бойових діях або заходах.

72. Так, пунктом 2 цього наказу до безпосередньої участі у бойових діях або заходах віднесено виконання військовослужбовцем у районах ведення бойових дій:

(1) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом Держприкордонслужби (підрозділом у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі штабу відповідного органу військового управління Збройних Сил України, угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил), та за умови вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником;

(2) бойових (спеціальних) завдань із усебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які згідно з бойовим розпорядженням виконують завдання у складі органів військового управління, військової частини (підрозділів), угрупувань військ, інших складових сил оборони, та за умови вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником;

(3) бойових завдань з відбиття збройного нападу на об`єкти, що охороняються (у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти), звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, за умови безпосереднього вогневого контакту з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об`єктам під час збройного нападу (вогневого ураження);

(4) бойових (спеціальних) завдань з пошуку, виявлення і знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) в умовах безпосереднього зіткнення або взаємного вогневого контакту з противником;

(5) бойових завдань з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей;

(6) польотів, ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту згідно з бойовим розпорядженням;

(7) бойових (спеціальних) завдань екіпажами кораблів, катерів, суден забезпечення Держприкордонслужби в морській та річковій акваторіях, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником, а також при виконанні бойових завдань щодо пошуку (тралення) та знешкодження (знищення) мін, вибухонебезпечних предметів.

73. Згідно з пунктом 3 наказу № 628 документами, що підтверджують безпосередньою участь військовослужбовців у бойових діях або заходах, є:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал), журнал ведення оперативної обстановки, бойове донесення або постова відомість під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад чи копії або витяги з них;

рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу (групи, загону, екіпажу) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях або заходах.

74. Слід зазначити, що суду першої інстанції не застосовував при вирішенні спірних правовідносин накази № 392 та № 628 з огляду на те, що вони не пройшли державну реєстрацію, а тому не набрали чинності.

75. У той же час окружний суд керувався положеннями Інструкції № 188, вказуючи на їх застосуванні при вирішенні спірних правовідносин.

76. Проте Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2023 року у справі № 200/193/23 сформував висновок щодо питання застосування наказів Адміністрації Держприкордонслужби № 392 та № 628, а також Інструкції № 188 у контексті визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, передбаченої постановою № 168.

77. Так, Верховним Судом зазначено, що у спірний період виключно накази Адміністрації Держприкордонслужби № 392 та № 628 (незважаючи на те, що вони не пройшли державну реєстрацію в Міністерстві юстиції у встановленому порядку) визначали механізм реалізації постанови № 168 щодо виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби під час дії воєнного стану.

78. У постанові від 26 червня 2024 року у справі №200/216/23 Верховний Суд дещо розширив висновки щодо застосовності цих актів при визначенні порядку і умов виплати спірної додаткової винагороди.

79. Зокрема, у цій справі Верховний Суд зазначив, що належна реалізація приписів пункту 1 постанови № 168 спонукала Уряд до «делегування» відповідним відомствам і керівникам державних органів унормувати умови і підстави виплати «своїм» категорія військовослужбовців додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн.

80. Адміністрація Держприкордонслужби, з уваги на приписи пункту 2 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» (у редакції, яка діяла протягом спірного періоду), а також пункту 2-1 постанови № 168 зіткнулася з обставинами, які вимагали ухвалити рішення, яке б витікало із завдань та повноважень цього органу та заразом відповідало меті встановлення на час дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу (згідно пункту 1 постанови №168).

81. Цим рішенням (у широкому розумінні) стали згадувані накази від 30 липня 2022 року №392/0/81-22-АГ, від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ, у яких виписані ті умови і порядок, які покликані були сприяти практичній реалізації приписів пункту 1 постанови №168, аби, з одного боку, ті військовослужбовці, які залучені до виконання бойових завдань / заходів, отримали додаткову винагороду, що теж є однією з умов бойової і мобілізаційної готовності Держприкордонслужби, а з іншого - забезпечити ефективне і цільове використання бюджетних коштів.

82. Тож з уваги на наведене Верховний Суд у справі №200/216/23 вважав, що регламентація умов і порядку виплати додаткової винагороди (про необхідність якої [регламентації] зазначено в пункті 2-1 постанови №168) з боку Адміністрації Держприкордонслужби шляхом видання наказів від 30 липня 2022 року №392/0/81-22-АГ, від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ не може інтерпретуватися як спосіб позбавлення чи обмеження права військовослужбовців Держприкордонслужби на отримання додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн.

83. Щодо застосування при вирішенні спірних правовідносин положень Інструкції № 188, з чого виходив суд першої інстанції, то у пунктах 41-42 постанови від 21 грудня 2023 року у справі № 200/193/23 Верховний Суд виснував, що ця Інструкція була прийнята на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року №18 «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських», що передбачала виплату військовослужбовцям винагороди в порядку і розмірах, визначених керівниками відповідних державних органів, за час участі у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях чи в антитерористичній операції, у воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду.

Отже, Інструкція №188 визначала порядок та розміри виплати конкретно тієї винагороди, яка була встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року №18, тому є помилковим застосування судами її положень при визначенні порядку та умов виплати додаткової винагороди, встановленої на період дії воєнного стану постановою № 168, яка власне також не передбачала можливості такого застосування.

84. Таким чином, застосуванню для визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, передбаченої постановою № 168, у спірний період підлягають накази Адміністрації Держприкордонслужби № 392 та № 628.

85. Відповідно, суд апеляційної інстанції обґрунтовано застосував до спірних правовідносин накази № 392 та № 628 з огляду на те, що вони затверджені для реалізації положень пункту 1 постанови № 168, а також вказував на те, що упродовж спірного періоду командування відповідача правомірно у своїй діяльності з урахуванням умов дії воєнного стану дотримувалося затверджених цими наказами вимог.

86. З аналізу наведених норм законодавства випливає, що військовослужбовцям Держприкордонслужби на період дії воєнного стану щомісячно виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 грн, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

87. Для виплати військовослужбовцям додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн розмірі, їхня безпосередня участь у бойових діях та заходах повинна бути підтвердженою документально, про що свідчить зміст наказів №392 та № 628.

88. Документальне підтвердження такої участі здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у наступних документах: 1) бойовому наказі (бойовому розпорядженні); 2) журналі бойових дій (службово-бойових дій, вахтовому, навігаційно-вахтовому, навігаційному журналі), журналі ведення оперативної обстановки, бойовому донесенні (підсумковому, терміновому, позатерміновому) або постовій відомості (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад; 3) рапорті (донесенні) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.

89. У постанові від 05 серпня 2024 року у справі № 200/4100/23 Верховний Суд зауважив, що перебування військовослужбовця в районі ведення бойових дій само собою не є достатньою підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн на місяць, передбаченої постановою № 168. Ключовою умовою для здійснення виплати такої додаткової винагороди є виконання військовослужбовцем спеціальних бойових завдань та заходів, які у розумінні постанови № 168 з урахуванням наказів Адміністрації Держприкордонслужби № 392-/0/81-22-АГ та № 628/0/81-22-АГ означають «безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів» та документального підтвердження цих обставин.

90. Держава не може відмовити особі у виплатах, якщо існують чинні законодавчі норми, які передбачають такі виплати, а особа відповідає умовам, що висуваються цими нормами для проведення таких виплат. Для цього суди мають перевірити чи існують норми, які передбачають виплату, а також чи відповідає особа умовам, для проведення таких виплат.

91. Верховний Суд у постанові від 05 грудня 2024 року у справі № 120/4135/23 за результатами аналізу положень наказу Адміністрації Держприкордонслужби № 164 зазначив, що підставою для виплати додаткової винагороди є відповідний наказ командира, а процедура підтвердження участі у бойових діях (пункт 3) здійснюється шляхом видачі довідки (додаток № 1) та базується на одному з визначених документів (бойовому наказі, журналі бойових дій чи рапорті). Таким чином, навіть якщо підтверджуючі докази містять формальні недоліки, але засвідчують фактичну участь у заходах, це може бути достатньо для нарахування додаткової винагороди.

92. Між тим Верховний Суд у постанові від 05 серпня 2024 року (справа № 200/4100/23) наголосив, що суди повинні перевіряти, чи підтверджує видана довідка участь військовослужбовця у бойових діях у визначений період, розглядаючи її разом з іншими доказами.

93. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди першої та апеляційної інстанцій зробили висновок, що довідка від 08 січня 2023 року № 3959, видана військовою частиною НОМЕР_3 , не може бути визнана як доказ права позивача на отримання спірної винагороди у збільшеному розмірі, а також не відповідає вимогам, що ставляться до її оформлення.

94. Однак при цьому суди не встановили правових підстав для видачі цієї довідки та не перевірили, чи підтверджується участь позивача в означених цією довідкою заходах в окреслений нею період у сукупності з іншими доказами у справі.

95. Як стверджує позивач, він має право на спірну винагороду у збільшеному розмірі за період з 10 жовтня 2022 року по 08 січня 2023 року, оскільки під час перебування у відрядженні у НОМЕР_6 прикордонному загоні брав безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. Таке право підтверджується, зокрема, довідкою № 3959, виданою на підставі бойового наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 16 вересня 2022 року № 163 гриф.

96. Відмова військової частини НОМЕР_1 у виплаті позивачу додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн обґрунтована ненадходженням від НОМЕР_6 прикордонного загону документів, які підтверджують час безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій.

97. Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 21 березня 2024 року у справі № 560/3159/23, порушення порядку передання документів, рапортів та іншої інформації між військовими частинами щодо безпосередньої участі позивача у забезпеченні бойових дій по забезпеченню заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, не свідчить про відсутність права у позивача на таку винагороду.

98. Обов`язок оформлення документів, визначених пунктами 4, 5, 11 наказу № 392 та пунктом 3 наказу № 628, які є підставою для нарахування і виплати коштів, покладено на начальників (керівників) органів Держприкордонслужби (командирів військових частин), які ведуть (вели) бойові дії, та до яких були відряджені військовослужбовці.

99. Тож, з`ясувавши до якого органу (підрозділу) Держприкордонслужби та в оперативне підпорядкування якого командира був відряджений позивач, судам доцільно було б вирішити питання про можливість витребування інформації у органу (підрозділу), який мав обов`язок оформлення документів, визначених пунктами 4, 5, 11 наказу № 392 та пунктом 3 наказу № 628, оскільки тільки цей орган (підрозділ) може надати достовірну відповідь на питання чи створювали такі документи стосовно позивача, якщо так, то кому (до якого органу (підрозділу) направлялися відповідні відомості, а якщо не направлялися то яка була тому причина.

100. У постанові від 16 березня 2023 року у справі № 600/747/22-а Верховний Суд наголошував, що обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

101. Суди першої та апеляційної інстанцій не встановили чи були складені рапорти, які підтвердять факт виконання позивачем завдання у складі іншої військової частини, під чиїм оперативним підпорядкуванням перебував, що є ключовим для підтвердження права на додаткову виплату.

102. Водночас, оцінка таких рапортів має істотне значення для правильного вирішення спору, оскільки вони є одним із визначених документів, на підставі яких здійснюється підтвердження участі у бойових діях та заходах. Ігнорування змісту цих документів позбавляє суд можливості повно та об`єктивно встановити всі обставини справи, що суперечить принципам адміністративного судочинства, закріпленим у статтях 2 та 9 КАС України.

103. Також за правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 06 червня 2024 року (справа № 200/706/23), підтвердженням безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах може бути довідка командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець.

104. Отже, через неповне з`ясування всіх обставин та без встановлення, чи підтверджується участь позивача у відповідних діях або заходах цією довідкою у сукупності з іншими доказами, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність права у позивача на виплату збільшеної винагороди є передчасним.

105. Такий підхід призвів до неповного встановлення фактичних обставин участі позивача у бойових діях або заходах, що вплинуло на рішення про виплату додаткової винагороди за весь період його участі у бойових діях або заходах.

106. Оскільки вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судів попередніх інстанцій, тому з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) відсутня можливість перевірити правильність їхніх висновків в цілому по суті спору.

107. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

108. Згідно з частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

109. Відповідно до частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

110. Зважаючи на викладене касаційну скаргу належить задовольнити частково, судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

111. Під час нового розгляду справи суду необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків, надати оцінку вказаним обставинам й аргументам сторін та, у залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

112. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 353 356 359 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мандрика Владислава Володимировича задовольнити частково.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2024 року у справі № 360/956/23 - скасувати, а справу направити на новий розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

...........................

М.В. Білак

І.В. Желєзний

В.Е. Мацедонська,

Судді Верховного Суду