Постанова

Іменем України

18 січня 2023 року

м. Київ

справа № 361/1308/19

провадження № 61-20568св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р.А.

учасники справи:

позивач - керівник Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації,

відповідачі: Броварська районна державна адміністрація Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Болотова Є. В., Кулікової С. В., Музичко С. Г.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2019 року керівник Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної адміністрації (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом до Броварської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання незаконним і скасування розпорядження та витребування земельних ділянок.

Позовну заяву мотивував тим, що під час виконання функцій, покладених законодавством на органи прокуратури, встановлені порушення вимог законодавства при відведенні Погребською сільською радою Броварського району Київської області земельних ділянок громадянам для ведення особистого селянського господарства.

Розпорядженням Броварської районної державної адміністрації від 13 травня 2009 року за № 688 передано у приватну власність 22 громадян земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 44 га за рахунок державних земель запасу в адміністративних межах Погребської сільської ради Броварського району Київської області за межами населеного пункту.

На підставі вказаного розпорядження Броварської районної державної адміністрації ОСОБА_1 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221286400:02:002:0039, ОСОБА_2 отримав державний акт серії на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221286400:02:002:0040.

Згідно з договором купівлі-продажу від 30 жовтня 2010 року власником земельної ділянки з кадастровим номером 3221286400:02:002:0040 стала ОСОБА_4 та отримала державний акт серії ЯЗ № 269647 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221286400:02:002:0040.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 22 липня 2011 року власником земельної ділянки з кадастровим номером 3221286400:02:002:0039 стала ОСОБА_3 та отримала державний акт серії ЯЗ № 269646 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221286400:02:002:0039.

Прокурор вказував, що спірні земельні ділянки були сформовані за рахунок земель водного фонду, та передані у приватну власність усупереч вимог закону.

Оспорюване розпорядження прийнято Броварською районною державною адміністрацією у порушення вимог статей 6 14 19 Конституції України, статей 58-61 ЗК України, статей 4, 88, 89 ВК України, оскільки землі прибережної захисної смуги взагалі не можуть передаватися у приватну власність.

Спірні земельні ділянки вибули з державної власності всупереч встановленого законом порядку на підставі незаконного розпорядження органу державної влади, а тому існують правові підстави для витребування спірної земельної ділянки з незаконного володіння у державну власність на підставі статей 387 388 396 ЦК України.

Прийнятим розпорядженням порушено інтереси держави в особі Київської обласної державної адміністрації. Прокурор вказував, що цей позов пред`явлено в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації, оскільки останньою жодних заходів представницького характеру щодо захисту інтересів держави у сфері земельних відносин та повернення незаконно переданих земельних ділянок вжито не було.

З огляду на очевидний для набувача майна характер заволодіння природоохоронною територією та підвищений суспільний інтерес у збереженні земель водного фонду та їх використання у порядку та спосіб визначений законом, цей позов по суті не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном.

Незаконне вилучення земель водного фонду виявлено прокурором під час досудового розслідування кримінального провадження за № 42017111130000180 від 11 липня 2017 року. Зокрема, отримавши акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 13 листопада 2018 року № 678-ДК/628/АП/09/01-18.

Прокурор просив суд:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження Броварської районної державної адміністрації від 13 травня 2009 року за № 688 у частині відведення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у приватну власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства загальною площею 4 га;

- витребувати на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації з незаконного володіння ОСОБА_3 земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3221286400:02:002:0039 та з незаконного володіння ОСОБА_4 земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3221286400:02:002:0040, які знаходяться на території Погребської сільської ради Броварського району Київської області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 червня 2021 року, ухваленим у складі судді Радзівіл А. Г., у задоволенні позову керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову прокурора, суд першої інстанції виходив із того, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що спірні земельні ділянки на момент прийняття Броварською районною адміністрацією розпорядження від 13 травня 2009 року належали до земель водного фонду. Суд першої інстанції вказав, що у цьому випадку відсутній суспільний інтерес, що є важливою складовою для втручання у майнові права добросовісних набувачів. Крім того, договір купівлі-продажу, на підставі якого ОСОБА_4 набула у власність спірну земельну ділянку, не оспорювався у судовому порядку. Документів щодо належності ОСОБА_3 на праві власності спірної земельної ділянки позивач не надав.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури задоволено.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 червня 2021 року скасовано.

Ухвалено нове рішення.

Позов керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Броварської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання незаконним і скасуванням розпорядження Броварської районної державної адміністрації від 13 травня 2009 року за № 688 у частині відведення у приватну власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, витребування земельних ділянок задоволено.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження Броварської районної державної адміністрації від 13 травня 2009 року за № 688 у частині відведення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у приватну власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства загальною площею 4 га.

Витребувано на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації з незаконного володіння ОСОБА_3 земельну ділянку площею 2 га за кадастровим номером 3221286400:02:002:0039 та з незаконного володіння ОСОБА_4 земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3221286400:02:002:0040, які знаходяться на території Погребської сільської ради Броварського району Київської області.

Стягнуто з Броварської районної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Київської обласної прокуратури судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі по 1 152,60 грн, з кожного.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, задовольняючи позов прокурора, суд апеляційної інстанції встановив, що спірні земельні ділянки відносяться до земель водного фонду, а розпорядником земель водного фонду є Київська обласна державна адміністрація, тому вважав, що розпорядження Броварської районної державної адміністрації у частині відведення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у приватну власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства загальною площею 4 га слід визнати незаконним та скасувати.

Оскільки спірні земельні ділянки вибули з власності держави поза волею її належного розпорядника, суд апеляційної інстанції вважав, що позовні вимоги про витребування земельної ділянки є обґрунтованими та доведеними.

При цьому вказав, що про наявність порушення вимог закону, інтересів держави та необхідність їх захисту у судовому порядку прокурору стало відомо за результатами досудового розслідування кримінального провадження № 42017111130000180 від 11 липня 2017 року. Зокрема, отримавши акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельна ділянка № 678-ДК/628/АП/09/01-18 від 13 листопада 2018 року. Будь-яких інших документів, із яких би вбачалось, що прокурору про наявність оспорюваного рішення стало відомо раніше, матеріали справи не містять.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У грудні 2021 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 подали до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати постанову Київського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року, залишити в силі рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 червня 2021 року.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (провадження № 14-317цс19), від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16 (провадження № 12-128гс19).

Заявник стверджує, що суд апеляційної інстанції не дослідив усі зібрані у справі докази, не надав їм оцінку у відповідності до вимог статті 89 ЦПК України, зокрема, розпорядженню Броварської районної державної адміністрації Київської області від 13 травня 2009 року № 68, до якого долучено фрагмент з ортофотоплану масштабу 1:10000 станом місцевості на 2010 рік (тобто вже після прийняття розпорядження) та викопіювання з топографічної карти масштабу 1:10000 станом місцевості на 1993 рік з відображенням прибережної захисної смуги водних об`єктів, що не відповідає даті прийняття такого розпорядження - 13 травня 2009 року; листу голови Погребської сільської ради Броварського району Київської області від 23 липня 2019 року № 02-23/493, з якого вбачається, що земельні ділянки з кадастровими номерами: 3221286400:02:002:0040, 3221286400:02:002:0039 належать до адміністративних меж Погребської сільської ради Броварського району Київської області та відповідно до Генерального плану населеного пункту с. Погреби, входять до меж населеного пункту с. Погреби Броварського району Київської області; рішенню Погребської сільської ради Броварського району Київської області від 23 січня 2018 року за № 1454-44, яким затверджено розроблену містобудівну документацію «Генеральний план поєднаний з детальним планом території окремих частин села Погреби Броварського району Київської області», існуючою площею 1126,10 га та проектною площею села 2499,3757 га; витягу із Державного земельного кадастру про земельні ділянки, з якого вбачається, що відомості про обмеження у використанні спірних земельних ділянок не зареєстровані.

Заявники стверджують, що матеріали справи не містять будь-яких рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про віднесення спірних земельних ділянок до земель водного фонду. Суд апеляційної інстанції жодних нових доказів не витребував.

Заявники не погоджуються із обраним позивачем способом захисту, вказують, що належним та ефективним способом захисту прав власності на землі водного фонду є негаторний позов про повернення земельної ділянки.

Оскільки вимога прокурора про витребування земельної ділянки не є належним способом захисту права власника на земельну ділянку водного фонду, враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, суди мали відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вважають, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано не застосував позовну давність до правовідносин, що виникли.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладений обов`язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду був пропущений ним з поважних причин.

Задовольняючи позов, апеляційний суд взагалі не навів жодних висновків з приводу того, чи не суперечить витребування земельних ділянок загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Доводи особи, яка надала відзив на касаційну скаргу

У січні 2022 року Київська обласна державна адміністрація подала до Верховного Суду відзив, у якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року - без змін, як таку, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.

Звертає увагу суду, що Броварська районна державна адміністрація вийшла за межі вимог статей 21 122 ЗК України та розпорядилася землями водного фонду, змінивши їх цільове призначення.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

22 грудня 2021 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із Броварського міськрайонного суду Київської області.

У січні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2022 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Розпорядженням Броварської державної адміністрації Київської області від 13 травня 2009 року № 688 «Про передачу у власність 22 громадянам земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства в адмінмежах Погребської сільської ради за межами населеного пункту Броварського району» передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 3221286400:02:002:0039 та ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 3221286400:02:002:0040.

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30 жовтня 2010 року № 4335, ОСОБА_4 отримала держаний акт ЯЗ № 269647 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3221286400:02:002:0040.

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22 липня 2011 року № 2105, ОСОБА_3 отримала держаний акт ЯЗ № 26946 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3221286400:02:002:0039.

Листом від 19 листопада 2018 року № 10-10-0.43-17591/2-18 «Про проведення заходів державного контролю» Головне управління Держгеокадастру у Київській області повідомило, що за результатами проведених заходів встановлено порушення окремих вимог земельного законодавства при передачі у власність земельних ділянок з кадастровими номерами: 3221286400:02:002:0039, 3221286400:02:002:0040, про що зазначено в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельна ділянка від 13 листопада 2018 року № 678-ДК/628/АП/09/01-18.

З акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельна ділянка від 13 листопада 2018 року № 678-ДК/628/АП/09/01-18, складеного державними інспекторами у сфері державного контролю за виконанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель - головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Баришівському, Бориспільському, броварському, Згурівському, Переслав-Хмельницькому, Яготинському районах та м. Броварах Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Київській області, встановлено, що при обстеженні виявлено, що на земельних ділянках, кадастрові номери: 3221286400:02:002:0039, 3221286400:02:002:0040 здійснюється складування, зберігання і перевантаження піску. Враховуючи вимоги статей 316 317 319 ЦК України, статті 125 ЗК України громадянами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 під час здійснення права власності на земельні ділянки проводяться роботи, які спричиняють зниження та втрату родючості земель, виведення земель із сільськогосподарського обороту, порушення структури ґрунту, що свідчить про безгосподарське використання земель.

Згідно інформації Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем «Київгеоінформатика», частина земельної ділянки з кадастровим номером 3221286400:02:002:0039 знаходиться в межах земель водного фонду, прибережна захисна смуга річки Десна (площа накладання 1,8672 га), частина земельної ділянки з кадастровим номером 3221286400:02:002:0040 знаходиться в межах земель водного фонду, прибережна захисна смуга річки Десна (площа накладення 1,5705 га).

Відповідно до листа Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем «Київгеоінформатика» від 24 жовтня 2018 року № 01-01/268, земельні ділянки з кадастровими номерами: 3221286400:02:002:0039 та 3221286400:02:002:0040 частково накладаються на землі водного фонду - 100 метрову прибережну смугу річки Десна, та 100 метрові прибережні смуги озер.

До листа додано викопіювання з ортофотоплану станом на місцевості на 2010 рік та викопіювання з топографічної карти станом місцевості на 1993 рік з відображенням прибережної захисної смуги водних об`єктів та нанесенням земельних ділянок.

Під час досудового розслідування кримінального провадження № 42017111130000180 від 11 липня 2017 року отримано акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки № 678-ДК/628/АП/09/01-18 від 13 листопада 2018 року.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_4 викладено клопотання про застосування строків позовної давності.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:

- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права

у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

- судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, зокрема суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга ОСОБА_3 , ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції у повній мірі не відповідає.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про охорону земель» об`єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

Статями 19 20 ЗК України передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема землі сільськогосподарського призначення й землі водного фонду. Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Згідно з пунктом «а» статті 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.

За приписами частини першої статті 58 ЗК України та статті 4 ВК України до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації об`єктів водного фонду, виконують певні захисні функції.

Крім того, за положеннями статті 60 ЗК України та статті 88 ВК України уздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Відповідно до статті 61 ЗК України, статті 89 ВК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

Таким чином, землі, зайняті поверхневими водами, природними водоймами (озера), водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки), каналами й іншими водними об`єктами, та землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які поширюється спеціальний порядок надання й використання.

Прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони визначеної законодавством ширини вздовж річки, моря, навколо водойми, на якій встановлено особливий режим.

Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону (стаття 60 ЗК України, стаття 88 ВК України). Відтак відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

Отже, при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку № 486. Надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, зазначених у статті 59 ЗК України, суперечить нормам статей 83, 84 цього Кодексу, що узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц (провадження № 14-71цс18), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19).

Установлено, що спірні земельні ділянки знаходяться у межах законодавчо визначеної статтею 88 ВК України стометрової прибережної смуги річки Десна.

Відповідно до статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність належать землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Статтею 59 ЗК України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів).

Цією ж статтею установлено вичерпний перелік видів функціонального використання земель водного фонду, для яких їх можуть передавати в користування громадян органи місцевого самоврядування та виконавчої влади.

Згідно з частиною третьою статті 122 ЗК України районні державні адміністрації на їх території надають земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

За змістом частини четвертої статі 122 ЗК України обласні державні адміністрації надають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Відповідно до частини п`ятої статті 149 ЗК України районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті; в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті.

Частиною шостою статті 149 ЗК України передбачено, що обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п`ятою, дев`ятою цієї статті.

Таким чином, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскаржуване розпорядження Броварської районної державної адміністрації Київської області від 13 травня 2009 року № 688 «Про передачу у власність 22 громадянам земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства в адмінмежах Погребської сільської ради за межами населеного пункту Броварського району» у частині надання у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 3221286400:02:002:0039 та ОСОБА_2 земельної ділянки загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 3221286400:02:002:0040 прийнято всупереч вимогам ЗК України та ВК України, з огляду на те, що на його підставі відбулась незаконна передача земель водного фонду, а саме земельних ділянок, які розташовані на території 100-метрової прибережної захисної смуги річки Десна.

Щодо витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння

Судом апеляційної інстанцій встановлено, що спірні земельні ділянки належать до земель водного фонду.

За змістом статей 15 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу у суді. Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, а також можливість їх захистити іншим способом, встановленим договором або законом чи судом у визначених законом випадках, закріплені у частині другій статті 16 ЦК України. Глава 29 ЦК України передбачає, зокрема, такі способи захисту права власності, як витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) та усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).

Власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина друга статті 152 ЗК України).

Перелік способів захисту земельних прав викладений у частині третій статті 152 ЗК України.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, зокрема визначеним зазначеною частиною, або ж іншим способом, який передбачений законом.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема, від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

На негаторний позов не поширюються вимоги щодо позовної давності, оскільки з таким позовом можна звернутися в будь-який час, допоки існують правовідносини та правопорушення.

Отже, зайняття спірної земельної ділянки з порушенням норм ЗК України треба розглядати як таке, що не пов`язане з позбавленням володіння, порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку потрібно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу, допоки триватиме порушення прав законного володільця земельної ділянки.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) вказала, що питання розмежування віндикаційного та негаторного позовів висвітлювалось і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18). Зокрема, у пункті 39 зазначено, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду; у пункті 89 зазначено, що особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника. З огляду на усталену практику Великої Палати Верховного Суду, з метою більш чіткого і ясного викладення своєї правової позиції Велика Палата Верховного Суду вважає доцільним частково відступити від зазначених висновків шляхом такого уточнення: визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння.

У цій категорії справ задоволення порушеного права має бути захищено у спосіб не шляхом витребування спірної земельної ділянки у власність територіальної громади на підставі статей 387 388 ЦК України, а на підставі статті 391 цього Кодексу та частини другої статті 152 ЗК України шляхом пред`явлення позову про повернення земельної ділянки.

Указане узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 12 травня 2022 року у справі № 372/4154/18 (провадження № 61-666св21), від 18 травня 2022 року у справі № 469/649/17

(провадження № 61-1467св21), які прийняті у зв`язку з обов`язковим врахуванням наведених правових висновків Великої Палати Верховного Суду, а також правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21).

Таким чином, суд апеляційної інстанції, правильно визначившись з характером спірних правовідносин, встановивши факт належності спірної земельної ділянки до земель водного фонду, помилково виходив із того, що задоволення порушеного права має бути захищено у спосіб шляхом витребування спірної земельної ділянки у власність держави на підставі статей 387 388 ЦК України, а не статті 391 цього Кодексу та частини другої статті 152 ЗК України.

У пункті 46 постанови від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (провадження № 14-740цс19), пункті 81 постанови від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18), Велика Палата Верховного Суду зазначила, що зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду, тобто на вказану вимогу не поширюється позовна давність.

Доводи касаційної скарги щодо незастосування судом апеляційної інстанції положень статті 267 ЦК України, за наявності заяви про сплив позовної давності, поданої відповідачем до суду першої інстанції щодо вимог про оскарження розпорядження, колегія суддів до уваги не бере з огляду на таке.

У спорі з декількома належними відповідачами, в яких немає солідарного обов`язку (до яких не звернута солідарна вимога), один з них може заявити суду про застосування позовної давності тільки щодо тих вимог, які звернуті до нього, а не до інших відповідачів. Останні не позбавлені, зокрема, прав визнати ті вимоги, які позивач ставить до них, чи заявити про застосування до цих вимог позовної давності.

Отже, для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18)).

Встановлено, що із заявою про застосування позовної давності звернулася тільки відповідач ОСОБА_4 , отже не підлягає застосуванню правило щодо позовної давності до позовних вимог про визнання недійсним та скасування розпорядження Броварської районної адміністрації від 13 травня 2009 року № 688, які стосуються інших відповідачів: Броварської районної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Щодо застосування позовної давності до позовної вимоги про витребування земельної ділянки, то як вказано вище, ефективним способом захисту в даній справі є позовна вимога про повернення земельної ділянки, яку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду, тобто на вказану вимогу не поширюється позовна давність.

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не встановив, що спірні земельні ділянки відносяться до земель водного фонду, оскільки матеріали справи не містять будь-яких рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про віднесення цих земельних ділянок до земель водного фонду, колегія суддів спростовує з огляду на таке.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що спірні земельні ділянки розташовані у стометровій прибережній смузі річки Десна, що заявниками не заперечується.

Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону (стаття 60 ЗК України, стаття 88 ВК України).

Оскільки надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, зазначених у статті 59 ЗК України, суперечить нормам статей 83, 84 цього Кодексу, то доводи касаційної скарги про необхідність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування щодо віднесення спірних земельних ділянок до земель водного фонду, не ґрунтуються на нормі закону.

Разом із цим, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд доходить висновку про те, що у цій справі обраний позивачем спосіб захисту порушеного права у вигляді витребування земельної ділянки є неефективним, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, постанова апеляційного суду у частині визнання незаконним та скасування розпорядження Броварської державної адміністрації Київської області від 13 травня 2009 року № 688 «Про передачу у власність 22 громадянам земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства в адмінмежах Погребської сільської ради за межами населеного пункту Броварського району» у частині надання у приватну власність ОСОБА_1 , ОСОБА_2 земельних ділянок - прийнята з додержанням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, а отже підлягає залишенню без змін.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Ураховуючи те, що у справі у частині позовних вимог про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи у цій частині встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, постанова суду апеляційної інстанції у цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позові в цій частині.

Щодо клопотання про зупинення виконання/дії оскаржуваного рішення

У листопаді 2022 року від ОСОБА_3 , ОСОБА_4 надійшло клопотання, у якому вони просили зупинити виконання/дію постанови Київського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року у цій справі до закінчення касаційного перегляду справи.

Згідно з частиною першою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Оскільки касаційний перегляд справи № 361/1308/19 закінчено, то підстав для задоволення клопотання відповідачів про зупинення виконання/дії оскаржуваної постанови немає.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При подачі касаційної скарги заявники ОСОБА_3 та ОСОБА_4 сплатили судовий збір у розмірі 7 684,00 грн, кожна.

З урахуванням того, що касаційна скарга частково задоволена, із Броварської місцевої прокуратури Київської області підлягає стягненню сплачений судовий збір за подання касаційної скарги на користь ОСОБА_3 у розмірі 3 842,00 грн та на користь ОСОБА_4 - 3 842,00 грн.

Керуючись статтями 400 409 410 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року у частині позовних вимог про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння скасувати, прийняти у цій частині нове рішення.

У задоволенні позовних вимог керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Броварської районної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння відмовити.

У решті постанову Київського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року залишити без змін.

Стягнути з Броварської місцевої прокуратури Київської області на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 3 842,00 грн (три тисячі вісімсот сорок дві гривні 00 копійок), за розгляд справи у суді касаційної інстанції.

Стягнути з Броварської місцевої прокуратури Київської області на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 3 842,00 грн три тисячі вісімсот сорок дві гривні 00 копійок), за розгляд справи у суді касаційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець