№ 361/217/17 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

03 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 361/217/17

провадження № 61-43509св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду Київської області від 23 березня 2018 року у складі судді Березовенко Р. В.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом(далі - Закон України № 460-IX).

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»), який є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 14 листопада 2006 року між

ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредитні кошти

у розмірі 54 000 євро зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13 % річних на строк 84 місяці.

З метою забезпечення виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору 14 грудня 2009 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 укладений договір поруки, відповідно до умов якого останній зобов`язався відповідати перед банком за зобов`язаннями, які виникають з умов кредитного договору від 145 листопада 2006 року.

У зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору станом

на 21 грудня 2016 року утворилась заборгованість у розмірі

52 698,79 доларів США, що в еквіваленті становить 1 445 738,97 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 35 455,63 доларів США, що в еквіваленті становить 972 690 грн; заборгованість за відсотками - 17 243,16 доларів США, що в еквіваленті становить 473 048,97 грн, яку ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» просило стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь банку.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 квітня 2017 року (у складі судді Селезньової Т. В.) відкрито провадження у справі.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що справа за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства та територіально підсудна Броварському міськрайонному суду Київської області.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_2 оскаржив її в апеляційному порядку.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 23 березня 2018 року

у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 квітня 2017 року про відкриття провадження у справі відмовлено на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України (у редакції, чинній на час постановлення ухвали апеляційного суду).

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що вимоги ухвали апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху не виконані. Крім того, апеляційна скарга подана з пропуском строку на апеляційне оскарження, а у встановлений судом строк, заявником не надано клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції та не наведено поважних підстав для поновлення пропущеного ним строку апеляційного оскарження, що є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу апеляційного суду і направити справу на розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що ухвали апеляційного суду про залишення апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу суду першої інстанції скаржник не отримував, тобто докази отримання (вручення) вказаного судового рішення відсутні.

Крім того, несплата скаржником судового збору у розмірі, визначеному законом, не є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження, оскільки стаття 358 ЦПК України (у редакції, чинній на час постановлення ухвали апеляційного суду) містить вичерпний перелік підстав, за наявності яких суд апеляційної інстанції може постановити ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Таким чином, апеляційний суд необґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження, чим порушив право ОСОБА_2 на доступ правосуддя.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З матеріалів справи вбачається, що 14 листопада 2006 року між

у розмірі 54 000 євро зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13 % річних на строк 84 місяці.

У зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору станом

на 21 грудня 2016 року утворилась заборгованість у розмірі

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 квітня 2017 року відкрито провадження у справі.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, 03 травня

2017 року ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 12 липня 2017 року ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 квітня 2017 року залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, 14 грудня

2017 року (зареєстрована в апеляційному суді - 20 грудня 2017 року)

ОСОБА_2 оскаржив її в апеляційному порядку.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 28 грудня 2017 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення виявлених недоліків. Запропоновано скаржнику надати заяву про поновлення строку із зазначенням інших поважних підстав пропуску строку на апеляційне оскарження та оригінал квитанції, яка підтверджує доплату судового збору. Вказано наслідки невиконання вказаної ухвали.

Належно завірена копія ухвали Апеляційного суду Київської області

від 28 грудня 2017 року про залишення апеляційної скарги без руху була направлена ОСОБА_2 рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу, вказану останнім в апеляційній скарзі: квартира АДРЕСА_1 , повідомлення про зміну адреси від ОСОБА_2 не надходило. Поштове відправлення було повернуто до суду із зазначенням причини повернення - «за закінченням встановленого строку зберігання», тобто не вручено адресату з незалежних від суду причин.

З метою забезпечення права на апеляційній розгляд копія ухвали Апеляційного суду Львівської області від 28 грудня 2017 року про залишення апеляційної скарги без руху була повторно направлена

ОСОБА_2 на вказану адресу (квартира АДРЕСА_1 ). Поштове відправлення було повернуто до суду із зазначенням причини повернення - «за закінченням встановленого строку зберігання», тобто не вручено адресату з незалежних від суду причин.

З метою забезпечення права на апеляційній розгляд копія ухвали Апеляційного суду Львівської області від 28 грудня 2017 року про залишення апеляційної скарги без руху була втретє направлена

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 23 березня 2018 року

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

У частині третій статті 3 ЦПК України (тут і далі - у редакції, що діяла до набрання чинності Законом України № 460-IX) визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, третьої статті 406 ЦПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України визначено, що однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 292 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення з апеляційною скаргою) сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Звертаючись до апеляційного суду з апеляційною скаргою, ОСОБА_2 не в повному розмірі сплатив судовий збір, крім того, апеляційна скарга подана скаржником з пропуском строку, встановленого частиною другою статті 294 (у редакції, чинній на час звернення з апеляційною скаргою).

Проте, ОСОБА_2 в апеляційній скарзі зазначав, що ухвалу суду першої інстанції про відкриття провадження у справі не отримував, дізнався про її постановлення 13 грудня 2017 року з Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР), роздрукувавши електронну копію вказаної ухвали суду, тому апеляційну скаргу подано без пропуску строку на апеляційне оскарження.

Згідно з частиною другої статті 294 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення з апеляційною скаргою) апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

Частиною другою статті 297 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення з апеляційною скаргою) передбачено, що до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 295 цього Кодексу, а також у разі несплати суми судового збору застосовуються положення статті 121 цього Кодексу.

Відповідно до частини десятої статті 130 ЦПК України (у редакції, чинній на час постановлення ухвали апеляційного суду) якщо місцеперебування відповідача невідоме, суд розглядає справу після надходження до суду відомостей щодо його виклику до суду в порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частинами першою, третьою статті 131 ЦПК України (у редакції, чинній на час постановлення ухвали апеляційного суду) учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Частинами п`ятою, шостою статті 272 ЦПК України у редакції, чинній на час постановлення ухвали апеляційного суду) передбачено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до частини третьої статті 297 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення з апеляційною скаргою) апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 294 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

З матеріалів справи вбачається, що копія ухвали Апеляційного суду Полтавської області від 28 грудня 2017 року, якою апеляційна скарга ОСОБА_2 залишена без руху, тричі направлялася останньому на адресу, яка зазначена в апеляційній скарзі, а саме: квартира АДРЕСА_1 .

Враховуючи те, що ухвала про залишення апеляційної скарги без руху тричі направлялася заявнику за адресою, вказаною в апеляційній скарзі, тому Верховний Суд вважає, що апеляційний суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до пунктів 1, 2, 6 частини другої статті 43 ЦПК України (у редакції, чинній на час постановлення ухвали апеляційного суду) учасники справи зобов`язані, зокрема, виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України (у редакції, чинній на час постановлення ухвали апеляційного суду) учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Ухилення сторони відповідача від отримання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху, що підтверджується зворотними поштовими повідомлення про повернення кореспонденції «за закінченням встановленого строку зберігання», свідчить про недобросовісне виконання відповідачем своїх процесуальних обов`язків, визначених частиною другою статті 43 ЦПК України (у редакції, чинній на час постановлення ухвали апеляційного суду), таких як: сприяти своєчасному розгляду справи та виконувати процесуальні дії у строки визначені судом.

Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Слід звернути увагу і на те, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.

Крім того, відповідно до статей 2, 4 частини першої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення, внесені до ЄДРСР, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Як вбачається із інформації на сайті ЄДРСР, текст ухвали Апеляційного суду Полтавської області від 28 грудня 2017 року надіслано судом - 29 грудня

2017 року, зареєстровано у ЄДРСР - 02 січня 2018 року, оприлюднено -

04 січня 2018 року.

Таким чином, з 04 січня 2018 року відповідач ОСОБА_2 мав можливість ознайомитися із вказаним судовим рішенням апеляційного суду.

Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Отже, оскільки ОСОБА_2 був особою, що звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою, він повинен був проявляти належну зацікавленість у розгляді його справи.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд дійшов правильного висновку про можливість застосування положень пункту четвертого частини першої статті 358 ЦПК України (у редакції, чинній на час постановлення ухвали апеляційного суду), оскільки відповідачем у межах встановленого судом строку не виконано вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, а саме: не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням підстав для поновлення цього строку.

Доводи касаційної скарги про те, що докази отримання (вручення) ухвали апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху відсутні, колегія суддів не бере до уваги, оскільки матеріали справи містять докази направлення вказаного судового рішення тричі на адресу скаржника, яка вказана в позовній заяві та апеляційній скарзі. Проте, поштові відправлення були повернуті до суду із зазначенням причини повернення - «за закінченням встановленого строку зберігання», тобто не вручені адресату з незалежних від суду причин. Про зміну своєї адреси відповідно до норм закону ОСОБА_2 апеляційному суду не повідомляв. У матеріалах справи міститься лише заява ОСОБА_1 (іншого відповідача) про зміну адреси листування (а. с. 125). Відомості про зміну адреси ОСОБА_2 у матеріалах справи відсутні.

У касаційній скарзі заявник не надав логічного та зрозумілого пояснення тому, що перешкоджало стороні відповідача, яка подала апеляційну скаргу, цікавитись її рухом, ознайомитися із ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 28 грудня 2017 року та усунути зазначеній у ній недоліки протягом розумного строку, а також не наведено причини неотримання ухвал суду тричі на пошті за адресою, указаною самим заявником.

Посилання в касаційній скарзі на те, що несплата скаржником судового збору у розмірі, визначеному законом, не є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження, є безпідставними, оскільки ухвалою Апеляційного суду Київської області від 28 грудня 2017 року запропоновано скаржнику надати строк для звернення до суду із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. В іншому випадку скаржнику буде відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі.

Наведенні в касаційній скарзі доводи Верховним Судом відхиляються, оскільки судом апеляційної інстанції не порушено норми процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 406 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду Київської області від 23 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. М. Фаловська А. І. Грушицький В. В. Сердюк