Постанова

Іменем України

27 січня 2021 року

м. Київ

справа № 361/2430/18-ц

провадження № 61-12338св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду від 02 липня 2020 року у складі колегії суддів: Верланова С. М., Савченка С. І., Мережко М. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про поділ житлового будинку та надвірних будівель в натурі.

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до договору дарування від 28 грудня 2013 року їй на праві власності належить 1/16 частина житлового будинку АДРЕСА_1 . Вказувала, що інші 7/16 частин цього будинку належать на праві власності ОСОБА_3 , а 8/16 частин - ОСОБА_2 .

Спірне домоволодіння складається з житлового будинку, загальною площею 415,4 кв. м, житловою площею 147,4 кв. м та надвірних будель: колодязь К, колодязь К-2, огорожа N.

Вона добудувала свою частину будинку, однак одержати будівельний паспорт не має можливості, оскільки він отримується за згодою всіх співвласників будинку. Відповідачі не бажають надавати таку згоду і між ними постійно виникають непорозуміння з приводу користування спірним будинком, тому виникла необхідність поділу спірного домоволодіння в натурі.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд: поділити спірний житловий будинок АДРЕСА_1 з відповідними надвірними будівлями, виділивши їй в натурі 1/6 його частину, що складає її частку в спільному майні; призначити у справі будівельно-технічну експертизу для визначення дійсної вартості будинку, надвірних будівель і споруд та можливих варіантів його поділу на 1/16 частину та 15/16 частин.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області

від 04 лютого 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 20 січня 2019 року № С-9105, проведеної експертною фірмою «Еталон», запропоновано два варіанти поділу спірного житлового будинку. Як при першому, так і при другому варіанті, поділ будинку можливий лише при умові влаштування окремого обліку споживання електроенергії, переобладнання системи опалення, влаштування системи газопостачання, а також зазначено, що роботи з переобладнання будинку слід погодити з місцевими органами влади та спеціалізованими організаціями.

Позивачем не надано доказів на підтвердження того, чи відповідають будівельним, архітектурним, санітарним, пожежним та іншим нормам житлові приміщення, а також, чи погоджені такі роботи з місцевими органами.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 02 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 лютого 2020 року скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено.

Проведено поділ домоволодіння по АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 з урахуванням її частки у розмірі 1/16 виділено по житловому будинку житлову кімнату, площею 25,5 кв. м (1-4) та частину підвалу, площею 22,5 кв. м (1-І). Всього на загальну суму 66 197,00 грн.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з урахуванням їх частки у загальному розмірі 15/16 виділено по жилому будинку та надвірних будівлях: частину підвалу, площею 48,6 кв. м (1-І); вітальню, площею 25 кв. м (1-1); кухню, площею 8,0 кв. м (1-2); сходову, площею 4,6 кв. м (1-3); туалет, площею 1,5 кв. м (1-5); ванну кімнату, площею 2,5 кв. м (1-6); веранду, площею 4,4 кв. м (І-ІІ); сходову, площею 9,2 кв. м (1-7); житлову кімнату, площею 25,5 кв. м (1-8).; туалет, площею 1,3 кв. м (1-9); ванну кімнату, площею 2,9 кв. м (1-10); кухню, площею 10,7 кв. м (1-11); житлову кімнату, площею 10,5 кв. м (1-12); житлову кімнату, площею 7,0 кв. м (1-13); підвал, площею 70,8 кв. м (2-І); коридор, площею 24,7 кв. м (2-1); кухню, площею 12,8 кв. м (2-2); санвузол, площею 4,8 кв. м (2-3); житлову кімнату, площею 25,7 кв. м (2-4); санвузол, площею 3,2 кв. м (2-5); сходову, площею 10,8 кв. м (2-6); житлову кімнату, площею 25,3 кв. м (2-7); житлову кімнату, площею 17,0 кв. м (2-8); житлову кімнату, площею 10,9 кв. м (2-9); колодязь К, колодязь К-2, огорожа N. Всього на загальну суму 574 662,00 грн.

Зобов`язано ОСОБА_1 влаштувати індивідуальний вхід-вихід та встановити дверний блок в стіні приміщення (1-4), а також замурувати дверний проріз між приміщеннями (1-1) та (1-4).

Зобов`язано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 влаштувати перегородку в приміщенні підвалу (1-І), відгородивши свою частину приміщення площею 48,6 кв. м.

Зобов`язано ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 влаштувати окремий облік споживання електроенергії (вартість робіт визначається спеціалізованими організаціями після складання проектно-кошторисної документації). При необхідності переобладнати систему опалення, влаштувати систему газопостачання своєї частини будинку (вартість робіт визначається спеціалізованими організаціями після складання проектно-кошторисної документації). Роботи з переобладнання будинку слід погодити з місцевими органами влади та спеціалізованими організаціями.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію за відступ від ідеальної частки вартості будинковолодіння у розмірі 13 071,50 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 компенсацію за відступ від ідеальної частки вартості будинковолодіння у розмірі 13 071,50 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 881,00 грн, з кожного окремо.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що з 05 січня 2017 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2016 року № 1024 «Про внесення змін до Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків», якою скасована вимога щодо необхідності отримання дозволів на переобладнання та реконструкцію житлових приміщень, житлових будинків і гуртожитків.

При цьому питання облаштування своїх часток інженерними мережами, у тому числі електро-, газо-, водопостачання та виготовлення технічних умов на перепланування вирішується власниками самостійно після поділу будинку та отримання правовстановлюючих документів на свої частки.

Також суд врахував, що виділення кожній із сторін частини спірного будинку із самостійним виходом технічно можливо, а згідно з другим варіантом поділу відхилення від ідеальної частки вартості у майні складає 26 143,00 грн є меншим, ніж у першому варіанті поділу та дійшов висновку про поділ спірного будинковолодіння в натурі відповідно до другого варіанту, зазначеного у висновку судової будівельно-технічної експертизи від 20 січня 2019 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2020 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржене судове рішення й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає, що судом апеляційної інстанції належним чином не досліджено зібрані у справі докази, а також встановлено обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

ОСОБА_2 судове рішення не оскаржив.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі й витребувано цивільну справу № 361/2430/18-ц з Броварського міськрайонного суду Київської області.

Надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.

У жовтні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 грудня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про поділ житлового будинку та надвірних будівель в натурі призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_3 мотивована тим, що неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права полягає в тому, що суд апеляційної інстанції при ухваленні рішення проігнорував інтереси кількох мешканців будинку, які постійно в ньому проживають, чим грубо порушено їхні права при розподілі будинку, тому судове рішення відповідно до пункту 8 частини першої статті 411 ЦПК України підлягає обов`язковому скасуванню.

Вважає, що суд вийшов за межі апеляційної скарги, порушивши норми статті 367 ЦПK України, на власний розсуд проаналізував судову будівельно-технічну експертизу від 20 січня 2019 року та вказав формулювання, які в ній відсутні.

Суд не врахував, що перепланування та переобладнання будинку з втручанням в несучі конструкції або інженерні конструкції потребують як і раніше отримання документів, що надають право на їх проведення.

При цьому прорізання отвору в зовнішній стіні є втручанням у несучі конструкції і може нести загрозу життю людей. Суд зобов`язав учасників справи переобладнати систему опалення, влаштувати систему газопостачання свого будинку та влаштувати окремий облік споживання електроенергії після ухвалення рішення, хоча невідомо, чи буде надано дозвіл на вказане переобладнання та втручання в інженерні системи загального користування, чи не буде це нести загрозу людям.

Також апеляційний суд невірно визначив розмір компенсації 13 071,00 грн, оскільки відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 20 січня 2019 року ринкова вартість будинку становить 640 859,00 грн, а ідеальна вартість 1/16 частини домоволодіння - 40 054,00 грн.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що оскаржена постанова апеляційного суду є законною і обґрунтованою, суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, надав належну правову оцінку доказам, наданим сторонами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є співвласниками житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

ОСОБА_1 належить на праві власності 1/16 частина вказаного домоволодіння, 7/16 частин вказаного домоволодіння належить ОСОБА_3 , а інші 8/16 частин - ОСОБА_2 .

Згідно з експлікацією внутрішніх площ до плану житлового будинку та поповерхового плану житлового будинку по АДРЕСА_1 спірний житловий будинок складається з приміщень: (1-І) підвал, площею 70,8 кв. м; (1-1) вітальня, площею 25 кв. м; (1-2) кухня, площею 8,0 кв. м; (1-3) сходова, площею 4,6 кв. м; (1-4) житлова кімната, площею 25,5 кв. м; (1-5) туалет, площею 1,5 кв. м; (1-6) ванна, площею 2,5 кв. м; II веранда, площею 4,4 кв. м; (1-7) сходова, площею 9,2 кв. м; (1-8) житлова кімната, площею 25,5 кв. м; (1-9) туалет, площею 1,3 кв. м; (1-10) ванна кімната, площею 2,9 кв. м; (1-11) кухня, площею 10,7 кв. м; (1-12) житлова кімната, площею 10,5 кв. м; (1-13) житлова кімната, площею 7,0 кв. м; (2-І) підвал, площею 70,8 кв. м; (2-1) коридор, площею 24,7 кв. м; (2-2) кухня, площею 12,8 кв. м; (2-3) санвузол, площею 4,8 кв. м; (2-4) житлова кімната, площею 25,7 кв. м; (2-5) санвузол, площею 3,2 кв. м; (2-6) сходова, площею 10,8 кв. м; (2-7) житлова кімната, площею 25,7 кв. м; (2-8) житлова кімната, площею 17,0 кв. м; (2-9) житлова кімната, площею 10,9 кв. м, загальною площею 415,4 кв. м, житловою площею 147,4 кв. м. Надвірні будівлі: колодязь К, колодязь К-2, огорожа N (а. с. 16-18, т. 1).

Судом установлено та не заперечується сторонами, що земельна ділянка, на якій розташоване спірне домоволодіння, перебуває у власності сторін та поділена між ними в натурі у позасудовому порядку.

Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 20 січня 2019 року № С-9105, проведеної експертною фірмою «Еталон», вартість спірного домоволодіння по АДРЕСА_1 становить 640 859,00 грн, поділ якого є технічно можливим та сторонам запропоновано два варіанти його поділу.

Відповідно до першого варіанту власнику 1/16 частини домоволодіння запропоновано житлову кімнату (1-4) площею 25,5 кв. м, частину підвалу, площею 22, 2 кв. м та 1/2 частину колодязя К, а всього вартістю 72 444,00 грн, що більше ідеальної 1/16 частини на 32 392,00 грн та складає від вартості домоволодіння 11/100 часток.

Згідно з другим варіантом власнику 1/16 частини домоволодіння запропоновано житлову кімнату (1-4) площею 25,5 кв. м, частину підвалу площею 22, 2 кв. м, а всього вартістю 66 197,00 грн, що більше ідеальної 1/16 частини на 26 143,00 грн та складає від вартості домоволодіння 10/100 часток.

Роботи з переобладнання будинку слід погодити з місцевими органами влади та спеціалізованими організаціями (а. с. 62-85, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина перша статті 1 ЦК України).

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до частини першої статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Частиною першою статті 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Згідно з частинами другою-третьою статті 358 ЦК України співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майно, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до статті 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Згідно з частиною другою статті 364 ЦК України якщо виділ в натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Статтями 364 367 ЦК України передбачено, що кожен із співвласників має право на виділ його частки майна, що є у спільній частковій власності, в натурі або його поділ з дотриманням вимог статті 183 ЦК України.

За відсутності згоди співвласників про поділ спільного майна таке питання вирішується судом.

Відповідно до статей 183 367 ЦК України виділ частки в натурі (поділ будинку) може мати місце за наявності технічної можливості виділення кожній із сторін відокремленої частини будинку із самостійним виходом (квартири), яка відповідає розміру їх часток у приватній власності або наявності технічної можливості переобладнання будинку в ізольовані квартири.

Системний аналіз положень статей 183 358 364 379 380 382 ЦК України дає підстави дійти висновку, що у спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності.

Виділ часток (поділ) будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним входом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.

Враховуючи те, що після виділу частки зі спільного нерухомого майна відповідно до статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, при виділі такої частки власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишається, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вхід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України.

Статтею 152 ЖК УРСР передбачено, що виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об`єкта в експлуатацію не потребується.

Перепланування (переобладнання) квартир та нежитлових приміщень повинно відповідати проектній документації, будівельним нормам і правилам, Державним будівельним нормам України «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт» та виконуватися згідно з Правилами користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572.

Згідно з цими Правилами до елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків.

Переобладнання - улаштування в окремих жилих будинках, квартирах багатоквартирних будинків індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів; влаштування і переустаткування туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів.

Водночас, при поділі нерухомого майна в натурі в разі необхідності його переобладнання та перепланування, до ухвалення рішення суду повинні бути надані відповідні висновки: технічний висновок про відповідність перепланування будівельним нормам і правилам, санітарно-епідеміологічним вимогам, пропонованим до будинків і приміщень, і правилам пожежної безпеки.

Залежно від обставин справи підлягають поданню висновки й інших служб, зокрема погодження для встановлення відокремленого газо-, водо- та енергопостачання.

Отже, отримання відповідних документів на переобладнання та перепланування будинку необхідне лише у випадку втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, в іншому випадку дозвільна документація не є необхідною.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 вересня 2020 року у справі № 654/2080/17-ц (провадження № 61-3792св19).

Апеляційний суд, перевіряючи в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, зазначеного не врахував, не взяв до уваги те, що у висновку судової будівельно-технічної експертизи від 20 січня 2019 року зазначено, зокрема, щороботи з переобладнання будинку слід погодити з місцевими органами влади та спеціалізованими організаціями, тобто до ухвалення рішення суду.

При цьому поза увагою суду залишилось те, що в разі переобладнання та перепланування будинку, до ухвалення рішення суду повинні бути надані відповідні висновки: технічний висновок про відповідність перепланування будівельним нормам і правилам, санітарно-епідеміологічним вимогам, пропонованим до будинків і приміщень, правилам пожежної безпеки; залежно від обставин справи підлягають поданню висновки й інших служб, зокрема погодження для встановлення відокремленого газо-, водо- та енергопостачання.

Крім того, експертом фактично підтверджена необхідність влаштування співвласниками автономних інженерних мереж та системи опалення, однак не вказано, чи потребує таке переобладнання втручання в інженерні системи загального користування.

Зазначене свідчить, що апеляційний суд не з`ясував належним чином, чи передбачають вищевказані роботи втручання в інженерні системи загального користування та не перевірив, чи потрібні висновки відповідних органів про допустимість пов`язаних з поділом будинку переобладнань і перепланувань, а також дозвіл виконавчого комітету місцевої ради на переобладнання і перепланування житлового будинку (у випадку втручання в несучі конструкції або інженерні системи загального користування).

Без встановлення зазначених обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, неможливо ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Таким чином, у порушення статей 89 263-264 382 ЦПК України апеляційний суд на зазначені вище положення закону уваги не звернув, не з`ясував належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, що має суттєве значення для правильного вирішення спору, не надав належної правової оцінки доводам і доказам сторін, що призвело до неправильного вирішення справи.

Усунути ці недоліки на стадії касаційного перегляду з урахуванням повноваження Верховного Суду та меж перегляду справи в касаційній інстанції (стаття 400 ЦПК Укпраїни), коли необхідно встановлювати фактичні обставини та оцінювати докази, є неможливим.

Відповідно до пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки апеляційний суд не з`ясував фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, то суд касаційної інстанції у силу своїх процесуальних повноважень не може ухвалити власне судове рішення.

За таких обставин судове рішення апеляційного суду не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалено з порушенням норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 409 411 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палатиКасаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 02 липня 2020 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець