ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 361/3230/17
провадження № 61-42477 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»,
відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу адвоката Воронцова Дмитра Юрійовича, який діє в інтересах публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк», на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 березня 2018 року у складі судді Селезньової Т. В. та постанову апеляційного суду Київської області від 11 липня 2018 року у складі колегії суддів Лівінського С. В., Журби С. О., Олійника В. І.,
ВСТАНОВИВ :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ПАТ «УкрСиббанк» звернулося з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та з урахуванням уточнених позовних вимог просило суд з метою погашення заборгованості, що виникла внаслідок невиконання позичальником ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором від 05 червня 2008 року № 11356348000, у розмірі 87 070,29 доларів США (що станом на 17 травня 2017 року за курсом НБУ еквівалентно 2 301 563,89 грн) та 600 140,51 грн, яка складається з:
- 31 791,01 доларів США заборгованості по кредиту;
- 55 279,28 доларів США заборгованості по процентах за період з 01 червня 2009 року до 30 квітня 2017 року;
- 205 218,88 грн пені за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту, нарахованої з 17 травня 2016 року по 17 травня 2017 року;
- 394 921,63 грн пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентах, нарахованої з 17 травня 2016 року до 17 травня 2016 року,
звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру загальною площею 67 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності відповідачам ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , у спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Експерт+» згідно звіту про оцінку майна від 04 жовтня 2017 року в сумі 870 604 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за укладеним з ОСОБА_1 кредитним договором видав позичальнику кредит в сумі 35 000 доларів США на умовах, передбачених договором, на строк до 05 червня 2018 року. Кредитний договір був забезпечений укладенням договору іпотеки, предметом якого є спірна квартира.
ОСОБА_1 допустив прострочення в платежах і неналежне виконання зобов`язань за договором, у зв`язку з чим він у 2011 році звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості. Рішенням суду від 04 серпня 2011 року з відповідача ОСОБА_1 була стягнута заборгованість за кредитним договором.
На виконання даного рішення банк отримав виконавчий лист і пред`явив його вчасно на виконання до відділу ДВС, державним виконавцем було відкрито виконавче провадження, яке тривалий час перебувало на виконанні, проводились виконавчі дії по встановленню майна боржника, але рішення до даного часу не виконано, і постановою державного виконавця від 04 лютого 2016 року виконавчий лист був повернутий стягувачу без виконання з підстав відсутності у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 березня 2018 року позов задоволено частково.
Звернуто стягнення на Ѕ частку квартири загальною площею 67 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належну на праві власності ОСОБА_1 , що є предметом іпотеки за іпотечним договором від 05 червня 2008 року № 87281, укладеним між АКіБ «Укрсиббанк» і ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у рахунок погашення заборгованості, що існує у ОСОБА_1 перед стягувачем ПАТ «Укрсиббанк» за кредитним договором від 05 червня 2008 року № 11356348000 у розмірі 44 316,48 доларів США, що за курсом НБУ станом на 18 травня 2011 року становить 353 579 грн, з яких 31 791,01 доларів США кредитної заборгованості, 10 625,03 доларів США заборгованості по процентах, 6 124,19 грн пені за прострочення повернення кредиту, 9 038,44 грн пені за прострочення сплати процентів згідно рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 серпня 2011 року у справі № 2-1641/2011 шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Експерт+» згідно звіту про оцінку майна від 04 жовтня 2017 року у розмірі 870 604 грн.
У частині позовних вимог до ОСОБА_2 про звернення стягнення на належну їй Ѕ частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що є предметом іпотеки за іпотечним договором від 05 червня 2008 року № 87281, відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що розмір заборгованості, в рахунок погашення якої звертається стягнення на майно боржника, має відповідати розміру, визначеному у рішенні Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 серпня 2011 року у справі № 2-1641/2011 між тими самими сторонами.
Позивач пропустив позовну давність за вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки до ОСОБА_2 (майнового поручителя і іпотекодавця) без поважних причин, тому у цій частині позов не підлягає задоволенню.
Суд погодився з позивачем, що ті причини та обставини, якими він пояснює, чому не пред`явив позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у межах позовної давності, є поважними, тому позовні вимоги банку до ОСОБА_1 про звернення стягнення на квартиру підлягають частковому задоволенню.
Короткий зміст судового рішення апеляційного суду
Постановою апеляційного суду Київської області від 11 липня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ «УкрСиббанк» задоволено частково, рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 березня 2018 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ «УкрСиббанк» відмовлено.
Апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_1 перестав виконувати щомісячні зобов`язання з погашення кредиту з 25 червня 2009 року, і позивач скористався своїм правом про дострокове стягнення всієї заборгованості за вказаним кредитним договором, звернувшись до суду з позовом 26 липня 2011 року. Рішення міськрайонного суду від 04 серпня 2011 року у цій справі набрало законної сили 15 серпня 2011 року, у зв`язку з чим перервалася позовна давність.
Позивач подав позов до суду 19 травня 2017 року, тобто з пропуском позовної давності, клопотання про поновлення строку не заявив і доказів поважності причин його пропуску не надав, а відповідач заявив про застосування позовної давності, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У серпні 2018 року адвокат Воронцов Д. Ю., який діє в інтересах ПАТ «Укрсиббанк», подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення судів першої та апеляційної інстанцій.
Ухвалою Верховного Суду від 27 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження в даній справі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі представник позивача просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.
Позивач не погоджується з розміром заборгованості, на погашення якої звернуто стягнення на предмет іпотеки судом першої інстанції.
Зазначає, що до вимоги про стягнення заборгованості по процентах, нарахованих з 19 травня 2014 року по 19 травня 2017 року, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки позовна давність не пропущена.
Стверджує, що кредитний договір діє до повного погашення суми кредиту, сплати нарахованих процентів, іпотека є дійсною до припинення основного зобов`язання, позичальником не погашено заборгованість по кредитному договору, а тому відсутні підстави для висновків про припинення основного зобов`язання чи про закінчення строку дії іпотечного договору. Банк має право продовжувати нараховувати проценти за кредитним договором після зміни строку виконання зобов`язання з підстав, передбачених статтею 1050 ЦК України.
Стверджує, що позовна давність переривалася, оскільки ОСОБА_1 під час розгляду справи в суді першої інстанції визнав наявність заборгованості, зазначав, що пропонував кредитору сплачувати борг меншими частинами.
Заперечення/відзив на касаційну скаргу
У жовтні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив на дану касаційну скаргу від адвоката Мозолевської В. В., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , у якому відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення апеляційного суду - без змін.
Зазначає, що банк подав позов до суду з пропуском трирічної позовної давності при обчисленні її від дня набрання законної сили судовим рішенням про дострокове стягнення заборгованості по кредитному договору з позичальника, про поновлення якої позивач не просив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 05 червня 2008 року АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», уклав кредитний договір № 11356348000 із ОСОБА_1 , відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у іноземній валюті у розмірі 35 000 доларів США зі сплатою 15 % річних за користування кредитом строком до 05 червня 2018 року, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним в порядку та на умовах визначених договором.
Відповідно до пункту 2.1 договору з метою забезпечення виконання зобов`язань позичальником банк приймає заставу трикімнатної квартири загальною площею 67 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , і яка є власністю ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .
Згідно з пунктом 6.1.2 договору сторони погодили, що банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав згідно пункту 1.2.2 договору, та вимагати від позичальника дострокового повернення всієї суми кредиту та повної сплати за кредит, змінивши при цьому терміни повернення кредиту та плати за кредит в сторону зменшення.
Відповідно до пункту 6.2 договору в разі застосування банком права, передбаченого пунктом 6.1.2 договору, банк повідомляє позичальника про встановлення нового (дострокового) терміну повернення всієї наданої йому суми кредиту та сплати плати за користування таким кредитом за договором шляхом направлення відповідної письмової вимоги поштою за адресою позичальника; терміни дострокового повернення кредиту та сплати плати за кредит вважаються такими, що настали, а кредит і плата за кредит - обов`язковим до повернення і сплати в повному обсязі з 32 календарного дня, рахуючи з дати одержання позичальником повідомлення (вимоги) банку про дострокове повернення кредиту за умови, банк направив за адресою позичальника повідомлення про порушення зобов`язань позичальника за договором та про дострокове повернення кредиту і плати за кредит, а позичальник не усунув зазначених банком порушень зобов`язань за договором протягом 31 календарного дня з дати одержання позичальником повідомлення банку; не пізніше дати дострокового повернення кредиту та сплати плати за кредит позичальник зобов`язується виконати в повному обсязі й інші власні грошові зобов`язання, передбачені договором.
Відповідно до пункту 3.4.3 кредитного договору позичальник зобов`язався достроково повернути банку в повному розмірі всю суму кредиту та повністю сплатити плату за кредит у разі застосування банком права вимоги дострокового повернення кредиту в порядку, визначеному розділом 6 договору.
У забезпечення належного виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором АКІБ «УкрСиббанк» уклав із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 іпотечний договір від 05 червня 2008 року № 87281, відповідно до умов якого відповідачі передали в іпотеку позивачу нерухоме майно - трикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та є їх власністю.
Відповідно до пункту 6.1 іпотечного договору він діє з моменту нотаріального посвідчення і до повного виконання зобов`язань за договором, що обумовлюють основне зобов`язання.
Згідно з пунктом 1.2 іпотечного договору ринкова вартість предмета іпотеки згідно звіту суб`єкта оціночної діяльності становила 454 035 грн.
Відповідно до пункту 4.1.1 іпотечного договору у разі порушення іпотекодавцем будь-якого зобов`язання за цим договором або будь-якого зобов`язання, що забезпечено іпотекою за цим договором, іпотекодержатель має право звернення стягнення на предмет іпотеки.
Заочним рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 серпня 2011 року у справі № 2-1641/2011, що набрало законної сили 15 серпня 2011 року, достроково стягнуто з ОСОБА_1 на користь АКІБ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором від 05 червня 2008 року № 11356348000 в сумі 44316,48 доларів США, що за курсом НБУ станом на 18 травня 2011 року становило 353 579 грн, з яких: 31 791,01 доларів США заборгованості по кредиту, 10 625,03 доларів США заборгованості по процентах, 767,59 доларів США пені за прострочення повернення кредиту, 1132,85 доларів США пені за прострочення сплати процентів.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.
Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Рішення апеляційного суду відповідає вимогам статті 263 ЦПК України, відповідно до якої судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Звернення банку з позовом, вимогою про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом (заявою) вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі.
Право кредитодавця нараховувати передбачені кредитним договором платежі припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Такі правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц та від 31 жовтня 2018 року в справі № 202/4494/16-ц.
У зв`язку з вищенаведеним обґрунтуваним є висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, що заборгованість позичальника обмежується розміром, встановленим заочним рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 серпня 2011 року у справі № 2-1641/2011 про дострокове стягнення з позичальника заборгованості по кредитному договору. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, тоді як таких вимог позивач не пред`являв.
Доводи касаційної скарги у частині визначення розміру заборгованості по кредитному договору та права нараховувати проценти і пеню після зміни строку виконання зобов`язання суперечать нормам матеріального права, а також висновкам Великої Палати Верховного Суду.
Щодо позовної давності колегія суддів вважає, що апеляційний суд зробив правильний висновок про її пропуск та відмову у задоволенні позовних вимог банку з цих підстав з огляду на наступне.
Відповідно до статей 256 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частини п`ятої статті 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Статтею 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Суди першої та апеляційної інстанцій правильно встановили, що ОСОБА_1 перестав виконувати щомісячні зобов`язання з погашення кредиту з 25 червня 2009 року, у зв`язку з чим позивач скористався своїм правом на дострокове стягнення всієї заборгованості за вказаним кредитним договором, звернувшись до суду 26 липня 2011 року.
Висновок судів про переривання позовної давності набранням законної сили рішенням міськрайонного суду від 04 серпня 2011 року не відповідає положенням ЦК України, оскільки позовна давність переривається пред`явленням особою позову, а не постановленням чи набранням законної сили судового рішення.
Однак такий висновок судів не призвів до неправильного вирішення справи по суті, оскільки позивач звернувся з позовом про дострокове повернення кредиту 26 липня 2011 року, а з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки 19 травня 2017 року, тобто поза межами трирічної позовної давності.
Відповідачі у судовому засіданні заявили про застосування позовної давності, тому апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог банку.
Такі ж висновки викладені Верховним Судом за результатами розгляду справ з аналогічними правовідносинами, зокрема у постановах від 06 листопада 2019 року у справах № 523/51/17 (провадження № 61-13196св19), № 555/1330/15 (провадження № 61-10811св18).
При цьому апеляційний суд обґрунтовано скасував рішення суду першої інстанції, оскільки позивач клопотання про поновлення строку не заявив і доказів поважності причин пропуску не надав.
Доводи касаційної скарги про визнання відповідачем у судовому засіданні заборгованості, і, відповідно, переривання позовної давності, зводяться до встановлення обставин та знаходяться за межами розгляду справи касаційним судом, встановленими статтею 400 ЦПК України.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
У контексті вказаної практики Верховний Суд уважає наведене обґрунтування цієї постанови достатнім.
Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу адвоката Воронцова Дмитра Юрійовича, який діє в інтересах публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк», залишити без задоволення.
Постанову апеляційного суду Київської області від 11 липня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: Н. О. Антоненко
В. І. Журавель
М. М. Русинчук