Постанова
Іменем України
30 червня 2021 року
м. Київ
справа № 361/3242/19
провадження № 61-1233св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , Броварська міська рада Київської області, ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Осадчою Крістіною Олегівною, на постанову Київського апеляційного суду в складі колегії суддів: Ящук Т. І., Немировської О. В., Чобіток А. О. від 10 грудня 2020 року,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Броварської міської ради, ОСОБА_3 , в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просить: визнати недійсним та скасувати підпункт 4.11 пункту 4 рішення Броварської міської ради Київської області «Про затвердження документації із землеустрою щодо передачі земельних ділянок громадянам у власність, користування, зміни цільового призначення, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою, поновлення договорів оренди» від 06 серпня 2015 року № 1513-57-06, яким затверджено технічну документацію з землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), на яких розміщене майно, що являється власністю громадян та передано у власність ОСОБА_2 , зареєстрованій по АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,0531 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка по АДРЕСА_2 , кадастровий номер земельної ділянки 3210600000:01:022:0048, а також свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 30 жовтня 2015 року індексний номер: 46612594;
визнати недійсним договір дарування 1/10 частини земельної ділянки від 03 липня2019 року № 1714, укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , та скасувати його державну реєстрацію - номер запису про право власності 32224166.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що відповідно до договору дарування від 24 жовтня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Київської області, зареєстрованого у реєстрі № 2999, у ОСОБА_1 знаходиться у власності 18/100 часток житлового будинку АДРЕСА_3 . Відповідно до договору дарування від 24 січня 2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Самко Н. Т. та зареєстрованого в реєстрі за № 60, 29/100 частин будинку АДРЕСА_3 подаровано ОСОБА_2 . Позивач зазначає, що на дату укладання договору дарування в 2001 році, частина земельної ділянки площею 0,0538 га житлового будинку АДРЕСА_3 , не була сформована у встановленому законодавством порядку та на неї не було зареєстровано право власності. Відповідач ОСОБА_2 подала 19 червня 2014 року заяву та в 2015 році, без урахування розміру своєї частки 29/100 та частки житлового будинку позивача - 18/100, без погодження з ним, незаконно (порушуючи частину четверту статті 120 ЗК України) оформила на себе право власності на всю земельну ділянку площею 531 кв.м., якій був присвоєний кадастровий номер 3210600000:01:022:0048. У свою чергу, позивач на праві спільної часткової власності володіє 18/100 частини житлового будинку, та на сьогоднішній день позбавлений можливості оформити право власності на частку земельної ділянки, яка згідно закону має йому належати, оскільки відповідач (яка є власником 29/100 частини будинку) з порушення законодавства України оформила право власності на всю земельну ділянку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 червня 2020 року позов задоволено. Визнано недійсним та скасовано підпункт 4.11 пункту 4 рішення Броварської міської ради Київської області «Про затвердження документації із землеустрою щодо передачі земельних ділянок громадянам у власність, користування, зміни цільового призначення, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою, поновлення договорів оренди» від 06 серпня 2015 року № 1513-57-06, яким затверджено технічну документацію з землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) на яких розміщено майно, що є власністю громадян та передання у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0531 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_2 , кадастровий номер земельної ділянки 3210600000:01:0226:0048. Визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 30 жовтня 2015 року, індексний номер 46612594, - на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3210600000:01:0026:0048, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,0531 га, видане ОСОБА_2 . Визнано недійсним договір дарування 1/10 частини земельної ділянки від 02 липня 2019 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , з цільовим призначенням для бдівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна земельна ділянка), посвідчений приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Лазарєвою В. П., зареєстрований в реєстрі за № 1814. Вирішено питання про судовий збір.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач ОСОБА_2 оформила право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_4 більшою площею 0,0531 га, в порушення частини четвертої статті 120 ЗК України без врахування своєї частки 29/100 у будинку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 червня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в позові. Вирішено питання про судовий збір.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що набуття відповідачем ОСОБА_2 на підставі пункту 4.11 пункту 4 рішення Броварської міської ради Київської області від 06 серпня 2015 року права власності на земельну ділянку площею 0,0531 га по АДРЕСА_2 , кадастровий номер земельної ділянки 3210600000:01:022:0048, а також отримання свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 30 жовтня 2015 року; укладення між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 договору дарування 1/10 частин земельної ділянки від 03 липня 2019 року - жодним чином не порушують прав позивача ОСОБА_1 , оскільки зазначена земельна ділянка є суміжною до тієї, на якій розташована належна на праві власності позивачу частка жилого будинку, що належала попередньому власнику ОСОБА_4 та була сформована як окремий об`єкт права власності з 1999 року.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
21 січня 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Осадча К. О. звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження постанови апеляційного суду заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року в справі № 350/67/15-ц (провадження № 14-652цс18), від 20 березня 2019 року в справі № 514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18), від 12 лютого 2020 року в справі № 545/1149/17 (провадження № 14-730цс19) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також заявник вказує на порушення судом норм процесуального права, що унеможливлює встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Узагальнені доводи відзивів на касаційну скаргу
11 березня 2021 року ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду із відзивом на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду без змін. Зазначає, що постанова апеляційного суду прийнята з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, підстав для її скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.
16 березня 2021 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду із відзивом на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а касаційне провадження закрити. Зазначає, що прохальна частина касаційної скарг не відповідає підставам, на яких подається касаційна скарга з визначенням передбачених статтею 389 ЦПК України підстав.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2020 року відкрито провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 361/3242/19 з Броварського міськрайонного суду Київської області.
Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
У 1999 році ОСОБА_4 , згідно з договором конкретного користування земельною ділянкою від 17 вересня 1988 року № 1-2901 приватизувала земельну ділянку площею 908 кв.м., на якій розташована належна їй 71/100 частина житлового будинку по АДРЕСА_3 .
На підставі договору дарування часток житлового будинку від 24 жовтня 2013 року ОСОБА_4 , якій належала 71/100 частин будинку, передала у дар ОСОБА_1 18/100 часток, а ОСОБА_5 - 53/100 часток житлового будинку АДРЕСА_3 .
Отже, позивач ОСОБА_1 став власником 18/100 частин житлового будинку по АДРЕСА_3 .
ОСОБА_2 стала власником 29/100 частин житлового будинку АДРЕСА_3 , на підставі договору дарування від 24 січня 2001 року.
Рішенням Броварської міської ради Київської області № 1274-46-06 від 14 серпня 2014 року надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) на яких розміщено майно, що є власністю громадян для подальшої передачі у власність - ОСОБА_2 , яка проживає по АДРЕСА_5 , на земельну ділянку орієнтовною площею 0,0672 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_2 .
06 серпня 2016 року Броварська міська рада Київської області прийняла рішення за № 1513-57-06, у підпункт 4.11 пункту 4 рішення про затвердження технічної документації з землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) на яких розміщено майно, що є власністю громадян та передачі у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0531 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_2 . Кадастровий номер земельної ділянки 3210600000:01:022:0048.
30 жовтня 2015 року на ім`я ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер 46612594, а саме земельну ділянку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_4 , кадастровий номер земельної ділянки 3210600000:01:022:0048, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна земельна ділянка), площею 0,0531 га.
03 липня 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір дарування 1/10 частини земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Лазарєвою В. П., зареєстрований в реєстрі за № 1814, відповідно до якого ОСОБА_2 передала у власність (у дарунок), а обдаровуваний, ОСОБА_3 , прийняв у власність (у дарунок) 1/10 частку у праві власності на земельну ділянку загальною площею 0,0531 га, кадастровий номер: 3210600000:01:022:0048. Місце розташування земельної ділянки: АДРЕСА_4 .
Згідно з матеріалами технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_4 , з яких наявний абрис земельної ділянки, суміжними землевласниками до земельної ділянки зазначені від точки А до Б - ОСОБА_6 , від точки В до Г - землі ОСОБА_5 .
Згідно акту прийому-передачі межових знаків на зберігання від 18 травня 2015 року ОСОБА_5 як суміжний землекористувач земельної ділянки погодив межі земельної ділянки з кадастровим номером 3210600000:0:022:0048, що знаходиться по АДРЕСА_4 .
Спірною є земельна ділянка, площею 0,0531 кв.м., з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що була набута у власність в порядку приватизації на підставі оскаржуваного рішення Броварської міської ради Київської області від 06 серпня 2015 року відповідачем ОСОБА_2 , як власником 29/100 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 .
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до статті 41 ЗК України (1990 року), що була чинною на час приватизації земельної ділянки ОСОБА_4 , використання і розпорядження земельною ділянкою, що належить громадянам на праві спільної часткової власності, визначаються співвласниками цих об`єктів і земельної ділянки пропорційно розміру часток у спільній власності на даний будинок, будівлю і споруду.
Наступні зміни в розмірі часток в спільній власності на жилий будинок і господарські будівлі, що сталися у зв`язку з прибудовою, надбудовою або перебудовою, не тягнуть за собою змін установленого порядку використання та розпорядження земельною ділянкою.
Угода про порядок використання і розпорядження земельною ділянкою є обов`язковою для особи, яка згодом придбала відповідну частку в спільній власності та жилий будинок і господарські будівлі.
Таким чином, земельна ділянка, площею 908 кв.м., що була приватизована власником 7/100 частини житлового будинку, в 1999 році стала окремим об`єктом нерухомого майна, що належить на праві власності ОСОБА_4 , та розташована за адресою: АДРЕСА_3 .
За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особа, яка набула право власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, що за договором дарування часток житлового будинку від 24 жовтня 2013 року, ОСОБА_4 , якій належала 71/100 частин будинку, передала у дар ОСОБА_1 18/100 часток, а ОСОБА_5 - 53/100 часток житлового будинку АДРЕСА_3 .
Разом із тим, як вбачається з Відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 24 жовтня 2013 року за договором дарування, посвідченим приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Іваненко О. В., за реєстровим номером № 3003 від 24 жовтня 2013 року, земельну ділянку площею 0,0907 га, призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_3 ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_5 .
Правильними є висновки апеляційного суду про те, що доводи позивача про те, що відповідач ОСОБА_2 подала заяву на приватизацію земельної ділянки, без урахування розміру своєї частки 29/100 та частки житлового будинку позивача - 18/100, незаконно оформила на себе право власності на всю земельну ділянку площею 531 кв.м., якій був присвоєний кадастровий номер 3210600000:01:022:0048 не заслуговують на увагу, оскільки за договором дарування від 24 жовтня 2013 року позивач отримав у власність 18/100 частин житлового будинку, що розташовані на земельній ділянці, яка є окремим об`єктом нерухомого майна, та яка належала попередньому власнику 71/100 житлового будинку - ОСОБА_4 .
Зазначене підтверджується даними топографічної зйомки земельної ділянки по АДРЕСА_3 , виконаної ФОП ОСОБА_7 , відповідно до якої частина житлового будинку, шо раніше належала ОСОБА_4 , розташована виключно в межах земельної ділянки, площею 907 кв.м., з кадастровим номером 3210600000:00:022:2091, що була приватизована в 1999 році, та яка на даний час зареєстрована на праві власності за ОСОБА_5 .
Згідно акту прийому-передачі межових знаків на зберігання від 18 травня 2015 року, ОСОБА_5 , як зареєстрований власник суміжної земельної ділянки, погодив межі земельної ділянки, що передаються у власність ОСОБА_2 з кадастровим номером 3210600000:01:022:0048, що знаходиться по АДРЕСА_4 .
Ураховуючи викладене, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного суду про те, що набуття ОСОБА_2 на підставі пункту 4.11 пункту 4 рішення Броварської міської ради Київської області від 06 серпня 2015 року права власності на земельну ділянку площею 0,0531 га по АДРЕСА_2 , кадастровий номер земельної ділянки 3210600000:01:022:0048, а також отримання свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 30 жовтня 2015 року; укладення між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 договору дарування 1/10 частини земельної ділянки від 03 липня 2019 року - жодним чином не порушують права позивача ОСОБА_1 , оскільки зазначена земельна ділянка є суміжною до тієї, на якій розташована належна на праві власності позивачу частка житлового будинку, що належала попередньому власнику ОСОБА_4 та була сформована як окремий об`єкт права власності з 1999 року.
Висновки апеляційного суду не суперечать правовим позиціям Верховного Суду, які викладені у постановах, що зазначені заявником у касаційній скарзі.
Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновком суду апеляційної інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Осадчою Крістіною Олегівною, залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: М. Є. Червинська
С. Ю. Бурлаков
В. М. Коротун