№ 361/4783/16-ц - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

15 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 361/4783/16-ц

провадження № 61-41467св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції в Київській області, Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців Васильківської районної державної адміністрації Київської області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Благобудконсалт»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 березня 2018 року у складі судді Сердинського В. С. та постанову Апеляційного суду Київської області від 05 липня 2018 року у складі колегії суддів: Журби С. О., Лівінського С. В., Сержанюка А. С.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом(далі - Закон України № 460-IX).

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_2 , треті особи: Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції в Київській області, Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців Васильківської районної державної адміністрації Київської області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Благобудконсалт» (далі - ТОВ «Благобудконсалт»), про визнання інформації недостовірною, скасування технічного паспорту на будинок та декларації про готовність об`єкту до експлуатації, рішення про державну реєстрацію права власності на житловий будинок.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 разом з

ОСОБА_4 у 2003 року почала будувати будинок на АДРЕСА_1 , а з 2005 року проживає в указаному будинку. Вказані обставини підтверджено рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 січня 2015 року

у справі № 361/7147/14-ц.

Земельні ділянки, на яких збудоване спірне майно були подаровані ОСОБА_4 26 жовтня 2006 року, проте рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 березня

2012 року у справі № 2-2578/11, яке набрало законної сили, договори дарування щодо вказаних земельних ділянок визнано недійсними.

Позивач вказувала, що вона проживає в будинку без реєстрації права власності, так як земельна ділянка, на якій він розташований належить з 2013 року на праві власності відповідачу. Будинок позивач будувала за згодою власника земельної ділянки, що передбачено чинним законодавством. Згода власника земельної ділянки - ОСОБА_2 , на будівництво позивачем будинку на АДРЕСА_1 підтверджується тим, що з 2003 року вона жодного разу не заявляла претензій або незгоди з таким будівництвом. Позивач повністю оплачує всі витрати на утримання будинку з 2005 року, а відповідач не проживає у спірному будинку.

У подальшому ОСОБА_1 дізналася, що 30 жовтня 2015 року Реєстраційною службою Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області (далі - РС Васильківського МУЮ Київської області) будинок на АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 . Крім того, департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції в Київській області зареєстровано декларацію про готовність об`єкту до експлуатації. При цьому, вказані у декларації загальна та житлова площа, кількість кімнат та забудовник не відповідають фактичним обставинам. Позивачем надана недостовірна інформація для виготовлення технічного паспорту на будинок, реєстрації декларації про готовність об`єкту до експлуатації та реєстрації права власності.

При виготовленні технічного паспорту ТОВ «Благобудконсалт» не проводило технічний огляд спірного будинку. Технічний паспорт, наданий реєстратору, та декларація про готовність об`єкту до експлуатації містять недостовірну інформацію.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просила: визнати недостовірною інформацію, яка була надана ОСОБА_2 для реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації та для реєстрації права власності на будинок на АДРЕСА_1 ; визнати недійсним та скасувати технічний паспорт на цей будинок, виготовлений ТОВ «Благобудконсалт»; скасувати реєстрацію декларації про готовність спірного об`єкта до експлуатації та скасувати рішення реєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області (далі - РС Васильківського МУЮ Київської області) від 30 жовтня 2015 року про реєстрацію права власності на спірний будинок за ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області

від 26 березня 2018 року позов задоволено частково.

Скасовано рішення РС Васильківського МУЮ Київської області

від 30 жовтня 2015 року про реєстрацію права власності на будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 551,20 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що здійснюючи реєстрацію права власності на спірний житловий будинок на ім`я ОСОБА_2 порушено права забудовника ОСОБА_1 , тому позовні вимоги щодо скасування рішення реєстраційної служби від 30 жовтня 2015 року про реєстрацію права власності на цей будинок за відповідачем підлягають задоволенню.

Позовні вимоги про скасування технічного паспорта на житловий будинок та декларації про готовність об`єкту до експлуатації не можуть розглядатися в судовому порядку, оскільки ці документи не є правовстановлюючими документами на житловий будинок, а також не підлягають задоволенню і позовні вимоги щодо визнання інформації, яка зазначена в указаних документах, недостовірною.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Київської області від 05 липня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що факт будівництва спірного будинку не ОСОБА_2 , а ОСОБА_4 та ОСОБА_1 є преюдиційним і не потребує доказування. За таких умов зазначені відповідачем при введенні будинку в експлуатацію відомості про те, що саме вона здійснила будівництво спірного будинку, не відповідають дійсності, тому правові підстави для реєстрації за нею права власності на спірний об`єкт відсутні.

Власник земельної ділянки може набути право власності на нерухомість, самочинно збудовану на його землі, однак лише за відповідним рішенням суду, а не шляхом введення об`єкту в експлуатацію як побудоване ним самим, що здійснила відповідач у даному випадку. Разом з тим, з відповідним позовом до суду відповідач не зверталася, рішення суду з цього приводу не приймалося. За таких умов суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про задоволення вимоги про скасування рішення про реєстрацію права власності на спірний будинок за відповідачем.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог про скасування рішення про реєстрацію права власності на спірний будинок, ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні вказаних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У решті судові рішення не оскаржуються, тому відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України судом касаційної інстанції не переглядаються.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди залишили поза увагою зміст рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 березня 2012 року у справі № 2-2578/2011, яке набрало законної сили та яким встановлено, що ОСОБА_1 не здійснювала будівництва спірного будинку.

Помилковим є посилання апеляційного суду на те, що реєстрацію вищевказаного будинку вчинено з порушенням Порядку прийняття в експлуатацію і проведення технічного обстеження індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення I та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 24 квітня 2015 року № 79, оскільки вказаний Порядок не регулює питання реєстрації права власності, а регулює лише введення об`єкту в експлуатацію.

Позивач була і є власником земельних ділянок на

АДРЕСА_1 , а також у 2003 року разом зі своїм братом на цих земельних ділянках розпочала будівництво спірного будинку. Після завершення будівництва відповідач відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 (далі - Порядок № 868), подала реєстратору всі передбачені законодавством документи для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудований об`єкт нерухомого майна.

Державний реєстратор Реєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області правомірно провів державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - житловий будинок на АДРЕСА_1 . У державного реєстратора не було законних підстав для відмови у проведенні державної реєстрації прав на нерухоме майно, відповідно, підстав для скасування цієї реєстрації не має.

Для державної реєстрації відповідачем подано до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Київській області заяву про прийняття в експлуатацію об`єкта, 2 примірника заповненої декларації, технічний паспорт, виготовлений ТОВ «Благобудконсалт» від 23 червня 2015 року з відміткою про проведення технічного обстеження, засвідчений в установленому порядку документ, що посвідчує право власності на земельну ділянку, на якій розміщено об`єкт.

Жодні права ОСОБА_1 при реєстрації права власності на житловий будинок за ОСОБА_2 не порушені і не можуть бути порушені.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.

02 жовтня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27 березня 2020 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, житловий будинокна АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 січня 2015 року у справі № 361/7147/14-ц, яке набрало законної сили, встановлено, що ОСОБА_2 є власником земельних ділянок на

АДРЕСА_1 . На спірній земельній ділянці у 2003 році ОСОБА_4 разом з ОСОБА_1 почали будувати будинок, а з 2005 року почали у ньому проживати.

Згідно з довідкою від 30 березня 2016 року, виданою Погребською сільською радою Броварського району Київської області, будівництво житлового будинку на АДРЕСА_1 розпочато у 2003 році та у 2005 році закінчено.

ОСОБА_1 приймала участь у будівництві житлового будинку за вищевказаною адресою та проживає у спірному будинку. З березня

2006 року за вказаною адресою проживає мати ОСОБА_1 -

ОСОБА_5 ОСОБА_2 житловий будинок на АДРЕСА_1 не будувала. У сільській раді інформація щодо перешкоджання ОСОБА_1 користуванням земельною ділянкою та житловим будинком на

АДРЕСА_1 відсутня.

Згідно з технічним паспортом від 23 липня 2008 року, виготовленим та виданим Комунальним підприємством Київської обласної ради «Броварське міжміське бюро технічної інвентаризації» на ім`я ОСОБА_4 , на АДРЕСА_1 знаходиться житловий будинок, позначений на плані літерою «А-2», загальною площею 190,8 кв. м, житловою площею 113,7 кв. м.

Суди також встановили, що ОСОБА_2 11 серпня 2015 року подала до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Київській області заяву про прийняття в експлуатацію об`єкта, два примірника заповненої декларації, технічний паспорт, виготовлений ТОВ «Благобудконсалт» 23 червня 2015 року з відміткою про проведення технічного обстеження, засвідчений в установленому порядку документ, що посвідчує право власності на земельну ділянку, на якій розміщено об`єкт.

У технічному паспорті від 23 червня 2015 року, що виготовлений та виданий ТОВ «Благобудконсалт» на ім`я ОСОБА_2 , зазначено загальну площу житлового будинку - 206,9 кв. м, житлову площу - 125,6 кв. м.

Відповідно до декларації про готовність об`єкта до експлуатації житловий будинок під літерою «А» на

АДРЕСА_1 2003-2008 року побудови, загальною площею 206,9 кв. м, житловою площею 125,6 кв. м.

Згідно з листом відділу містобудування та архітектури Броварської районної державної адміністрації Київської області від 10 серпня 2015 року об`єкт на АДРЕСА_1 відповідає вимогам ДБН 360-92 «Містобудування. Планування забудови міських і сільських поселень».

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі - в редакції, що діяла до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина третя статті 400 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду в оскаржуваній частині не відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною другою статті 16 ЦК України визначено способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними доказами, певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) відповідачем.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на час звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Так, статтею 13 Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Статтею 13 Конвенції передбачено, що норми національного

правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» у законі та на практиці, зокрема, у тому сенсі, що його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року).

Предметом позовних вимог (в оскаржуваній до суду касаційної інстанції частині) є скасування державної реєстрації права власності на будинок за відповідачем, який збудований на земельній ділянці останньої.

Позовні вимоги обґрунтовані, зокрема тим, що саме позивачем самочинно будувався спірний будинок, вона в ньому проживає, тому реєстрація за відповідачем права власності на це майно порушує її ( ОСОБА_1 ) права.

Задовольняючи позовні вимоги, суди вважали доведеними твердження позивача, що саме вона приймала участь у будівництві спірного будинку, оскільки ці обставини встановлені рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 січня 2015 року у справі № 361/7147/14-ц, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та зобов`язання вчинити певні дії.

Разом з тим, Верховний Суд не погоджується з вказаними вище висновками судів попередніх інстанцій.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Проте, у мотивувальній частині рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 січня 2015 року у справі № 361/7147/14-ц лише зазначено, що у 2003 році ОСОБА_4 разом із ОСОБА_1 почали будувати будинок на АДРЕСА_1 . Цим судовим рішенням не встановлено в якій саме частині ОСОБА_1 брала участь у будівництві спірного будинку та яка вартість будівельних матеріалів або будівельних робіт була витрачена (здійснена) саме останньою. Цих обставин судами не встановлено.

Встановлено, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,1015 га на АДРЕСА_1 , на якій побудовано спірний будинок, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Крім того, будівництво на земельній ділянці, яка належить іншій особі, можливе лише за її згоди. Наявність численних спорів між сторонами свідчить про незгоду ОСОБА_2 на будівництво ОСОБА_1 вищевказаного будинку на її земельній ділянці, тому доводи позивача у цій частині (наявність згоди власника землі на будівництво спірного будинку) не підтверджені належними та допустимими доказами.

Відповідно до частини другої статті 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється (частина восьма статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Разом з тим, позивач не обґрунтувала, яким чином обраний нею спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації зможе забезпечити реальний та ефективний захист порушеного (невизнаного) права щодо самочинно побудованого будинку на належній відповідачу земельній ділянці.

При розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Право на будівництво нерухомого майна (забудову) мають власники земельних ділянок (стаття 90 ЗК України), землекористувачі (стаття 95 ЗК України), особи, які набули право користування чужою земельною ділянкою (суперфіцій) за договором із власником земельної ділянки (стаття 1021 ЗК України) або з інших передбачених законом підстав.

У справах, пов`язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього (частина друга статті 376 ЦК).

Позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на чужій земельній ділянці може бути пред`явлено до органу державної влади або органу місцевого самоврядування та власника (користувача) земельної ділянки у випадку забудови на земельній ділянці, яка належить до державної чи комунальної власності або фізичній чи юридичній особі.

Позов особи, яка самочинно збудувала нерухоме майно на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, про визнання права власності на цю нерухомість може бути задоволено судом на підставі частини третьої статті 376 ЦК, якщо буде встановлено, що власник або користувач земельної ділянки не заперечує проти цього, будівництво не порушує права інших осіб і відповідає будівельним, архітектурним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам, державним стандартам.

Проте такі вимоги ОСОБА_1 у цій справі не заявляла, а ОСОБА_2 заперечує проти визнання за позивачем права власності на спірне майно.

Судами встановлено, що 30 жовтня 2015 року РС Васильківського МУЮ Київської області будинок на АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 .

Водночас, скасування державної реєстрації у даному випадку не забезпечує відновлення прав позивача, на що суди першої та апеляційної інстанцій уваги не звернули.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною першою статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено вичерпний перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав.

Процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедура взяття на облік безхазяйного нерухомого майна на момент виникнення спірних правовідносин визначалась Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 (далі - Порядок № 868) тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно з пунктом 49 Порядку № 868 для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудований об`єкт нерухомого майна заявник подає: документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку; документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна та документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 868 за результатами розгляду заяви та документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав або рішення про відмову в такій реєстрації.

Відповідно до пункту 24 Порядку № 868 у випадках, установлених законом, державний реєстратор органу державної реєстрації прав після прийняття рішення про державну реєстрацію права власності, відкриття відповідного розділу Державного реєстру прав та/або внесення записів до зазначеного Реєстру формує свідоцтво про право власності на нерухоме майно.

Разом з тим, позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності підстав, передбачених частиною першою статті 24 Закону

України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» для відмови у державній реєстрації за відповідачем права власності на будинок на АДРЕСА_1 .

За таких обставин не доведено і наявності порушеного права позивача внаслідок здійснення спірної реєстрації.

Якщо позивачем (фізичною особою) оскаржуються дії державного реєстратора щодо вчинення їх за заявою відповідача (фізичної особи), тобто стосуються правовідносин, які виникли чи виникають між державним реєстратором й іншою, відмінною від позивача, особою, вбачається спір про право між позивачем та іншою особою щодо нерухомого майна, який повинен розглядатися у порядку цивільного судочинства, та є за своєю природою приватноправовим спором.

При цьому, частиною шостою статті 376 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене.

Вимоги особи, яка самочинно збудувала нерухоме майно, або заінтересованої особи, що не пов`язані з правом власності на ці будівлі, зокрема, про визнання права на матеріали, одержані при їх знесенні, підлягають розгляду судами на загальних підставах.

Отже, ОСОБА_1 не позбавлена можливості захистити своє право відповідно до статті 376 ЦК України у разі доведення позовних вимог належними та допустимими доказами.

Фактичні обставини у справі встановлено правильно, проте суди в частині вирішення позовних вимог про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на житловий будинок неправильно застосували норми матеріального права, що є підставою для ухвалення нового судового рішення в цій частині.

На підставі викладеного Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні правові підстави для задоволення у цій справі позовних вимог в частині скасування рішення РС Васильківського МУЮ Київської області

від 30 жовтня 2015 року про реєстрацію права власності на будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 .

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Ураховуючи те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про скасування рішення РС Васильківського МУЮ Київської області від 30 жовтня 2015 року про реєстрацію права власності на будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 підлягають скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні вказаних вимог.

Керуючись статтями 400 402 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , задовольнити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Київської області від 05 липня 2018 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції в Київській області, відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб підприємців Васильківської районної державної адміністрації Київської області, товариство з обмеженою відповідальністю «Благобудконсалт», про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на житловий будинок, скасувати, ухвалити в цій частині нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції в Київській області, відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб підприємців Васильківської районної державної адміністрації Київської області, товариство з обмеженою відповідальністю «Благобудконсалт», про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на житловий будинок, відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська