Постанова

Іменем України

28 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 361/5085/19

провадження № 61-3359св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 вересня 2020 року в складі судді Радзівіл А. Г. та постанову Київського апеляційного суду від 26 січня 2021 року в складі колегії суддів: Рубан С. М., Заришняк Г. М., Мараєвої Н. Є.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просив спонукати відповідачку до виконання умов мирової угоди, затвердженої ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 червня 2016 року у справі № 361/995/16-ц, а саме зобов`язати ОСОБА_2 подарувати йому частину металевого ангару, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що належить їй на підставі договору дарування, посвідченого 04 липня 2002 року приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Лазаревою В. П. за № 1987.

На обґрунтування позову зазначав, що ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 червня 2016 року в справі № 361/995/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та поділ спільного майна подружжя затверджено мирову угоду щодо поділу спільного майна подружжя, а провадження у справі в цій частині закрито.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 червня 2016 року в цій же справі, шлюб, зареєстрований 21 липня 1995 року між сторонами, розірвано.

Вказані судові рішення набрали законної сили.

Він неодноразово звертався до відповідачки з вимогою щодо виконання нею свого зобов`язання за мировою угодою в частині укладення договору дарування належної їй частки металевого ангару, встановленого пунктом III мирової угоди, але отримував відмови, а на заяву від 18 вересня 2018 року щодо повідомлення дати та місця укладання договору дарування, яка була передана ОСОБА_2 приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Щербиною Т. В. в порядку статті 84 Закону України «Про нотаріат», відповіді не отримав. Таким чином, відповідачка ухиляється від виконання свого договірного зобов`язання за укладеною мировою угодою.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 26 січня 2021 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що задоволення вимог про спонукання ОСОБА_2 виконати умови мирової угоди шляхом зобов`язання подарувати позивачу частину металевого ангару не підлягають задоволенню в силу закріпленого законодавством принципу свободи договору.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 вересня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 січня 2021 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування касаційної скарги зазначав, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05 червня 2018 року в справі № 338/180/17, від 14 червня 2018 року в справі № 372/742/16-ц, від 23 січня 2019 року в справі № 355/385/17, від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17, від 18 березня 2020 року в справі № 902/417/18 пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також вказував на необхідність відступлення від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року в справі № 709/606/17, які застосовані апеляційним судом в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).

Закріпивши принцип свободи договору ЦК України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абзацу другого частини третьої статті 6 та статті 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 червня 2016 року в справі № 361/995/16-ц за позовом ОСОБА_2 було затверджено мирову угоду щодо поділу спільного майна подружжя. Обидві сторони були вільними в укладенні мирової угоди та визначенні її умов. При цьому, вони набули не лише прав, а й прийняли на себе зобов`язання цивільно-правового характеру.

Передбачене положеннями мирової угоди право на її розірвання у випадку невиконання ОСОБА_2 її пункту 3 (щодо укладення договору дарування частин металевого ангару) не є правовою підставою для невиконання нею свого зобов`язання за мировою угодою. Зазначена умова мирової угоди жодним чином не обмежує його у праві захищати свої права та інтереси в судовому порядку в обраний ним спосіб.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Броварського міськрайонного суду Київської області.

08 квітня 2021 року справа № 361/5085/19 надійшла до Верховного Суду.

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 направив відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 червня 2016 року у справі № 361/995/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та поділ спільного майна подружжя затверджено мирову угоду щодо поділу спільного майна подружжя, провадження у справі в цій частині закрито.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 червня 2016 року в справі № 361/995/16-ц шлюб, зареєстрований 21 липня 1995 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , розірвано.

Відповідно до пункту III мирової угоди, затвердженої ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 червня 2016 року, ОСОБА_2 в строк протягом 3 (трьох) місяців з моменту підписання даної мирової угоди, бере на себе обов`язок подарувати ОСОБА_1 частину металевого ангару, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 на підставі договору дарування частини металевого ангару, посвідченого 04 липня 2002 року приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Лазаревою В. П. за № 1987. Сторони узгодили, що всі будівлі, інше майно, в тому числі самовільно збудовані будівлі, також переходять у особисту приватну власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не має та в майбутньому не матиме претензій на зазначене майно.

Згідно з пунктом ІХ мирової угоди сторони усвідомлюють, що мирова угода є зобов`язанням, яке виникло на підставі домовленостей двох сторін договору, тому в разі невиконання та/або неналежного виконання відповідачем ОСОБА_1 протягом встановленого цією мировою угодою строку умов, передбачених пунктами 1, 2, 4, 7 цієї мирової годи, її може бути розірвано за ініціативою позивача. У випадку розірвання мирової угоди з підстав, передбачених цим пунктом, розгляд справи щодо поділу спільного майна подружжя підлягає поновленню та подальшому розгляду Броварським міськрайонним судом Київської області.

Відповідно до пункту Х мирової угоди сторони усвідомлюють, що мирова угода є зобов`язанням, яке виникло на підставі домовленостей двох сторін договору, тому в разі невиконання та/або неналежного виконання позивачем ОСОБА_2 протягом встановленого цією мировою угодою строку умов, передбачених пунктами 3, 7 цієї мирової угоди, її може бути розірвано за ініціативою відповідача. У випадку розірвання мирової угоди з підстав, передбачених цим пунктом, розгляд справи щодо поділу спільного майна подружжя підлягає поновленню та подальшому розгляду Броварським міськрайонним судом Київської області.

ОСОБА_1 неодноразово звертався до ОСОБА_2 з вимогою щодо виконання нею свого зобов`язання за мировою угодою шляхом укладення договору дарування належної їй частки металевого ангару на АДРЕСА_1 , визначеного пунктом III мирової угоди, але отримував відмови, а на заяву від 18 вересня 2018 року щодо повідомлення відповідачем дати та місця укладання договору дарування, яка була передана відповідачу приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Щербиною Т. В. в порядку статті 84 Закону України «Про нотаріат», відповіді не отримав.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 172148487 від 01 липня 2019 року ОСОБА_2 є власником 49/200 часток металевого ангару загальною площею 851,6 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

25 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області із заявою про видачу виконавчого листа, на яку отримав відповідь про те, що пункт III резолютивної частини ухвали суду від 09 червня 2016 року не передбачає примусового виконання, тому у суду відсутні підстави для видачі виконавчого листа.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 175 ЦПК України (в редакції, чинній на момент затвердження судом першої інстанції мирової угоди) мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов`язків сторін та предмета позову.

У разі укладення сторонами мирової угоди суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. Закриваючи провадження у справі, суд за клопотанням сторін може постановити ухвалу про визнання мирової угоди.

Згідно із пунктом 2 частини другої статті 17 Закону України № 606-XIV (в редакції від 21 квітня 1999 року) «Про виконавче провадження» виконанню державною виконавчою службою підлягають ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Положеннями пункту 5 статті 3 вказаного Закону було передбачено, що мирові угоди, затверджені судом, відносяться до рішень, які підлягають виконанню державною виконавчою службою.

Однак Законом України від 18 листопада 2003 року № 1255 «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» положення пункту 5 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» виключено.

Отже, на момент постановлення Броварським міськрайонним судом Київської області ухвали від 09 червня 2016 року в справі № 361/995/16-ц про затвердження мирової угоди вона не відносилась до рішень, які підлягають виконанню державною виконавчою службою.

Водночас у разі невиконання однією зі сторін зобов`язань за умовами мирової угоди інша сторона угоди не позбавлена можливості звернутися до суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-274цс15.

Стаття 319 ЦК України визначає, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі статтею 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Принцип свободи договору відповідно до статей 6 627 ЦК України є визначальним та полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати, по-перше, можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору); по-друге, можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Суди, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки спонукання до виконання умов мирової угоди шляхом зобов'язання ОСОБА_2 укласти договір дарування спірного нерухомого майна суперечить закріпленому у законодавстві принципу свободи договору.

Висновки судів не суперечать правовим висновкам, викладеним Верховним Судом у зазначених в касаційній скарзі постановах.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені без додержання норм процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 вересня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 січня 2021 року залишити без змін.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 вересня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 січня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська СуддіА. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов