Постанова
Іменем України
17 березня 2021 року
м. Київ
справа № 361/5383/15-ц
провадження № 61-19421 св 20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2019 року у складі судді Дутчака І. М. та постанову Київського апеляційного суду від 28 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Оніщука М. І., Шебуєвої В. А., Крижанівської Г. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, визнання права власності на частку нерухомого майна у порядку спадкування за законом.
Позовна заява мотивована тим, що її з відповідачем батько - ОСОБА_3 , на підставі договору дарування від 24 січня 1985 року подарував їй Ѕ частку житлового будинку без надвірних будівель, розташованого по АДРЕСА_1 . За умовами вказаного договору дарування в її користування переходять конкретні приміщення житлового будинку, відповідно до її частки, що позначені на плані цифрами: № 1, корисною площею 6,40 кв. м, № 2, корисною площею 9,2 кв. м, № 3, жилою площею 10,50 кв. м, № 4, жилою площею 14,40 кв. м, № 5, жилою площею 10,40 кв. м.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх батько - ОСОБА_3 , після смерті якого спадщину прийняла їх мати - ОСОБА_4 .
Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 08 лютого 2002 року після смерті їх матері - ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , їй належить ј частка житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 її брат - ОСОБА_2 після смерті матері - ОСОБА_4 , отримав в Броварській міській державній нотаріальній конторі Київської області свідоцтво про право на спадщину за законом на ј частку житлового будинку з відповідними надвірними будівлями по АДРЕСА_1 .
Після смерті батьків залишилося спадкове майно, яке на час відкриття спадщини мало статус самовільно побудованого, а саме: прибудова літ. «а3» (приміщення 2-1, 2-4, 2-5, 2-6) та надвірні будівлі: сарай літ. «Е», гараж літ. «Д», сарай літ. «Ж», про що зазначено у свідоцтвах про право на спадщину за законом, але у свідоцтвах воно не враховувалося. Вищевказане майно належить їй та відповідачу у рівних частках, самовільно збудованим вже не вважається, що підтверджується листом комунального підприємства Броварської міської ради Київської області «Броварське бюро технічної інвентаризації» від 03 грудня 2012 року, відповідно до якого самовільно побудована прибудова літ «а3» до житлового будинку легалізована згідно із наказом Міністерства регіонального будівництва України від 09 серпня 2002 року № 404. Проте у видачі свідоцтва про право власності на вказане майно нотаріусом їй було відмовлено з формальних підстав.
Відповідач не визнає у повному обсязі її право на зазначене майно, тому порушено її право власності.
З урахуванням викладеного та уточнених позовних вимог ОСОБА_1 просила суд у порядку поділу майна, що є у спільній частковій власності: - виділити їй у власність за договором дарування у натурі Ѕ частку житлового будинку без надвірних будівель по АДРЕСА_1 , що складається з приміщень: веранда літ. 1-1-1, площею 6,40 кв. м; кухня літ. 1-1-2, площею 9,10 кв. м; житлова кімната літ. 1-1-3, площею 10,50 кв. м, житлова кімната літ. 1-1-4, площею 14,40 кв. м, житлова кімната літ. 1-1-5, площею 10,40 кв. м, загальною площею 50,80 кв. м, з них житловою - 35,30 кв. м та корисною 15,50 кв. м;
- визнати за нею право власності у порядку спадкування за законом на ј частку вказаного житлового будинку з будівлями та спорудами, що складається з Ѕ частки приміщень будинку будівель та споруд: житлової кімнати, літ. 2-2, площею 14,3 кв. м, надвірних будівель: гаража літ. «В», вбиральні літ. «Г» та огорожі літ. «N»;
- визнати за нею право власності у порядку спадкування за законом на Ѕ частку усіх будівельних матеріалів та обладнання, що були використані при будівництві приміщень прибудови літ. «а3», жилою площею 31,2 кв. м, розміром 9,36 х 4,70 м, з яких: коридор 2-1, площею 6,3 кв. м, котельня 2-4, площею 4,0 кв. м, санвузол 2-5, площею 4,0 кв. м, кухня 2-6, площею 10,0 кв. м, та допоміжна кімната 2-7, площею 6,9 кв. м;
- визнати за відповідачем право власності у порядку спадкування за законом на ј частку житлового будинку з будівлями та спорудами, що складається з Ѕ частки приміщень будинку будівель та споруд: житлової кімнати літ. 2-2, площею 14,3 кв. м, надвірних будівель: гаража літ. «В», вбиральні літ. «Г» та огорожі літ. «N»;
- визнати за відповідачем право власності у порядку спадкування за законом на Ѕ частку усіх будівельних матеріалів та обладнання, що були використані при будівництві приміщень прибудови літ. «а3», жилою площею 31,2 кв. м, розміром 9,36 х 4,70 м, з яких: коридор 2-1, площею 6,3 кв. м, котельня 2-4, площею 4,0 кв. м, санвузол 2-5, площею 4,0 кв. м, кухня 2-6, площею 10,0 кв. м, та допоміжна кімната 2-7, площею 6,9 кв. м.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачка є власником ѕ часток спірного житлового будинку, ј частка якого належить відповідачу. ОСОБА_1 має право звернутися з вимогою про виділення їй у натурі ѕ часток із спільного часткового майна, а не про визнання за нею права власності на Ѕ частку конкретно визначених приміщень цього будинку, які на підставі договору дарування від 24 січня 1985 року перейшли саме у конкретне користування позивачки, а не у власність. Преюдиційними судовими рішеннями підтверджено законність набуття відповідачем у власність частки спірного нерухомого майна.
Посилання ОСОБА_1 на те, що між її батьками був здійснений поділ спільного сумісного майна подружжя, належними доказами не підтверджено та спростовуються виданими 28 березня 1998 року матері сторін ОСОБА_4 після смерті її чоловіка ОСОБА_3 , батька сторін, свідоцтвом про право власності на Ѕ частку у спільному майні, набутому подружжям за час зареєстрованого шлюбу та свідоцтвом про право на спадщину за законом, які сторонами не оспорювалися та є чинними.
Відсутні докази вартості будівельних матеріалів та обладнання, які були використані для будівництва приміщень прибудови літ. «а3», що підтверджується висновком експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 10 листопада 2017 року.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 28 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що позивачка як співвласник спірного житлового будинку має право у порядку поділу спільного з відповідачем майна на виділення у натурі належних їй ѕ частки цього будинку, а не на визнання за нею права власності на Ѕ частку конкретно визначених приміщень будинку. Преюдиційними судовими рішеннями підтверджено законність набуття відповідачем у власність частки спірного нерухомого майна. ОСОБА_1 належними доказами не підтверджено, що між батьками був здійснений поділ спільного сумісного майна подружжя.
Визначити дійсну вартість будівельних матеріалів та обладнання, які були використані для будівництва приміщень прибудови літ. «а3», неможливо, що підтверджується висновком експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 10 листопада 2017 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 361/5383/15-ц з Броварського міськрайонного суду Київської області.
У лютому 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 березня 2021 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що позивачка має право на поділ і виділ їй у власність в натурі за договором дарування приміщень, які були зазначені у ньому. Отже, Ѕ ідеальна частка спірного житлового будинку без надвірних будівель та споруд, яка була подарована позивачці у натурі, складає саме ці приміщення.
Обґрунтованим є висновок судів про право позивачки на виділ її ідеальної частки за договором дарування у вигляді конкретних приміщень, які становлять саме Ѕ частку вартості об`єкту нерухомості належного батькам сторін. Таким чином, на Ѕ частку будинку, отриману сторонами у порядку спадкування після смерті матері, приходиться частина приміщень, що залишились після відчуження частки будинку за договором дарування позивачці.
Встановивши вірно ці обставини, є незрозумілим, чому суди відмовили їй у позові, не захистили порушене право.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до договору обміну домобудівель від 06 серпня 1965 року батькові сторін - ОСОБА_3 , належав будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 65,2 кв. м.
24 січня 1985 року батько сторін - ОСОБА_3 , за згодою дружини - ОСОБА_4 , Ѕ частку вищезазначеного житлового будинку без надвірних будівель подарував дочці - ОСОБА_1 , що підтверджується договором дарування. За умовами цього договору дарування у конкретне користування ОСОБА_1 перейшли наступні приміщення житлового будинку: веранда 1-1, площею 6,4 кв. м, кухня 1-2, площею 9,2 кв. м, житлова кімната 1-3, площею 10,5 кв. м, житлова кімната 1-4, площею 14,4 кв. м, та житлова кімната 1-5, площею 10,4 кв. м.(а. с. 36-38, т. 2).
27 січня 1985 року ОСОБА_1 на підставі вказаного договору дарування було зареєстровано у Бориспільському міжміському бюро технічної інвентаризації право власності на подаровану Ѕ частку житлового будинку без надвірних будівель, про що в реєстровій книзі зроблено запис № 20 (а. с. 39, т. 2).
Після укладення договору дарування у користуванні ОСОБА_1 знаходилося 35,3 кв. м жилої площі будинку, а у її батька - ОСОБА_3 - 14,3 кв. м, про що свідчать записи у будинковій книзі (а. с. 146, т. 1).
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько сторін - ОСОБА_3 .
Спадщину після смерті батька сторін - ОСОБА_3 прийняла мати сторін - ОСОБА_4 , а діти останніх: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від прийняття спадщини після смерті батька відмовились на корить матері.
28 березня 1998 року Броварською міською держаною нотаріальною конторою Київської області дружині померлого, матері сторін - ОСОБА_4 видано свідоцтво про право власності у спільному майні, набутому подружжям за час зареєстрованого шлюбу, а саме на ј частку житлового будинку АДРЕСА_1 (а. с. 186, т. 1).
28 березня 1998 року матері сторін - ОСОБА_4 у порядку спадкування за законом після смерті чоловіка - ОСОБА_3 видано свідоцтво про право на спадщину за законом. Спадкове майно, на яке видано це свідоцтво, складається з ј частки житлового будинку із надвірними будівлями, що знаходяться по АДРЕСА_1 , що належала померлому ОСОБА_3 , на іншу ј частку цього нерухомого майна видано вказане свідоцтво про право власності від 28 березня 1998 року згідно зі статтею 22 КпШС України. (а. с. 187, т. 1).
Отже, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька сторін - ОСОБА_3 житловий будинок літ. «А-1», дерев`яний, обкладений цеглою, жилою площею 49,6 кв. м, із надвірними будівлями: гараж, вбиральня, огорожа, що знаходяться по АДРЕСА_1 на праві власності належав ОСОБА_1 - Ѕ частка житлового будинку без надвірних будівель та матері сторін ОСОБА_4 - Ѕ частка будинку із надвірними будівлями, з яких: ј частка будинку як спільне майно подружжя та ј частка будинку у порядку спадкування за законом після смерті чоловіка.
Видані 28 березня 1998 року матері сторін - ОСОБА_4 , свідоцтво про право власності та свідоцтво про право на спадщину за законом, які підтверджують її право власності на Ѕ частку спірного житлового будинку, не оспорювалися та є чинними правовстановлюючими документами.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати сторін - ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 05 червня 2001 року (а.с. 184, т. 1).
Спадщину після смерті ОСОБА_4 у рівних частках прийняли її діти: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про що свідчать матеріали спадкової справи № 385 (а.с. 182-200, т. 1).
08 лютого 2002 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на Ѕ частку спадкового майна ОСОБА_4 , що складається з Ѕ частки спірного житлового будинку із надвірними будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 . Будинок дерев`яний, обкладений цеглою, позначений на плані літ. «А-1», жилою площею 49,6 кв. м, із надвірними будівлями: гараж, вбиральня, огорожа, вартість спадкового майна становить 11 189 грн. Самовільно побудовані: прибудова літ. «а3» (приміщення: 2-1, 2-4, 2-5, 2-6) та сарай літ. «Е», гараж літ. «Д», сарай літ. «Ж» у свідоцтві не враховуються (а. с. 189 зворот, т. 1).
24 травня 2011 року ОСОБА_2 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на ј частку спадкового майна, що складається з Ѕ частки спірного житлового будинку із надвірними будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 . Будинок позначений на плані літ. «А-1», загальною площею 96,4 кв. м, жилою площею 49,6 кв. м, із надвірними будівлями: гараж літ. «В», вбиральня літ. «Г», вбиральня літ. «И», огорожа літ. «N», вартість майна становить 18 139,25 грн. Самочинно побудовані: прибудова літ. «а3» (приміщення: 2-1, 2-4, 2-5, 2-6, 2-7) вартістю 45 709 грн, сарай літ. «Е» вартістю 12 372 грн, гараж літ. «Д» вартістю 13 364 грн. та сарай літ. «Ж» вартістю 7 959 грн у свідоцтво не враховуються (а. с. 196 зворот, т. 1).
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 квітня 2012 року у справі № 2-3945/11, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 25 червня 2012 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , в якому вона просила визнати недійсними зазначене свідоцтво про право на спадщину за законом від 24 травня 2011 року та витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно від 23 травня 2011 року, видані на ім`я ОСОБА_2 . Суд встановив, що належне батькові сторін - ОСОБА_4 спадкове майно складалося саме із Ѕ частки житлового будинку із надвірними будівлями по АДРЕСА_1 , тому це спадкове майно підлягає поділу у рівних частках між двома спадкоємцями, унаслідок чого кожен із них має право на ј частку житлового будинку. Доказів того, що ОСОБА_2 не мав права на спадкування після смерті матері - ОСОБА_4 тієї частини спадкового майна, на яке йому видано свідоцтво про право на спадщину за законом, суду не надано (а. с. 60-67, т. 1).
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 серпня 2012 року у справі № 2-2531/11, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 14 жовтня 2012 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності останнього на частку у спільному майні, зокрема, на належну йому ј частку спірного житлового будинку, визнання за нею права власності на ј частку будинку та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошової компенсації вартості належної йому ј частки спірного житлового будинку. Судом установлено, що ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить ѕ частки житлового будинку АДРЕСА_1 , а ОСОБА_2 - ј частка житлового будинку. Також кожній із сторін за вказаною адресою належить по Ѕ частці господарських будівель і споруд: гаражу літ. «В», вбиральні літ. «Г» та огорожі літ. «N». Відсутні правові підстави, визначені статтею 365 ЦК України, для припинення права власності ОСОБА_2 на ј частку спірного житлового будинку (а. с. 49-59, т. 1).
Із листа комунального підприємства Броварської міської ради Київської області «Броварське бюро технічної інвентаризації» від 03 грудня 2012 року вбачається, що самовільно побудована прибудова літ «а3» до житлового будинку АДРЕСА_1 легалізована згідно із наказом Міністерства регіонального будівництва України від 09 серпня 2002 року № 404.
Відповідно до технічного паспорта на житловий будинок АДРЕСА_1 він складається із двох квартир № 1 та № 2 , які мають відокремлені входи, системи електропостачання та газопостачання.
Квартирою № 1 будинку, до складу якої входять: веранда 1-1, площею 6,4 кв. м, кухня 1-2, площею 9,2 кв. м, житлова кімната 1-3, площею 10,5 кв. м, житлова кімната 1-4, площею 14,4 кв. м та житлова кімната 1-5, площею 10,4 кв. м, загальною площею 50,9 кв. м, житловою площею 35,3 кв. м, користується ОСОБА_1 . Саме ці приміщення на підставі договору дарування від 24 січня 1985 року перейшли у конкретне користування позивачки.
Квартирою № 2 будинку, до складу якої входять: веранда 2-1, площею 13,1 кв. м, житлова кімната 2-2, площею 14,3 кв. м, котельня 2-4, площею 4,0 кв. м, ванна 2-5, площею 4,0 кв. м, кухня, площею 10,0 кв. м та допоміжна 2-7, площею 6,9 кв. м, всього загальною площею 45,5 кв. м, житловою площею 14,3 кв. м, нею користується ОСОБА_2 .
Із наведеного вбачається, що до складу квартири № 2 будинку, якою користується відповідач, входить прибудова літ. «а3», яка вважалася самовільно побудованою (приміщення: 2-1, 2-4, 2-5, 2-6, 2-7).
24 липня 2015 року ОСОБА_1 звернулася до Броварської міської державної нотаріальної контори Київської області із заявою, в якій зазначала, що у виданому їй 08 лютого 2002 року свідоцтві про право на спадщину за законом після смерті матері - ОСОБА_4 було вказано, що самовільно побудовані: прибудова літ «а3» (приміщення: 2-1, 2-4, 2-5, 2-6) та надвірні будівлі: сарай літ. «Е», гараж літ. «Д», сарай літ. «Ж», у свідоцтві не враховуються, на цей час зазначене спадкове майно, Ѕ частка якого належить їй, самовільним не вважається, тому просила видати їй свідоцтво про право на спадщину за законом на вищевказане спадкове нерухоме майно (а. с. 199, т. 1).
У задоволенні цієї заяви та видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину на вказане спадкове майно нотаріальною конторою відмовлено, оскільки самовільно побудоване майно має бути узаконене на час видачі свідоцтва про право на спадщину, що підтверджується листом Броварської міської державної нотаріальної контори Київської області (а.с. 200, т. 1).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.
Відповідно до частини першої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Відповідно до частини першої-третьої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності (частина перша статті 364 ЦК України).
На відміну від виділу, у разі поділу майна (статті 367 ЦК України) спільна часткова власність припиняється для всіх учасників.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суди у порушення зазначених вимог закону належним чином не звернули уваги на доводи ОСОБА_1 про те, що вона має право саме на виділення у власність в натурі частки належного їй житлового будинку.
Ураховуючи викладене, суди, розглядаючи тривалий час справу, у порушення вищевказаних положень закону фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, не встановили, спір між сторонами по суті не вирішили, оскільки формально послались на те, що позивачка має право звернутися з вимогою про виділення їй у натурі ѕ часток із спільного часткового майна, не врахували, що вимоги ОСОБА_1 є ідентичним правовим поняттям по своїй суті з вимогою про виділення у натурі частки майна.
При цьому суди не звернули уваги на вимоги частини першої статті 4 ЦПК України та положення частини першої статті 15 ЦК України, якими визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Підтвердивши по суті обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 , суди відмовили у позові не навівши належних правових підстав.
З урахуванням наведеного, оскільки фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, не встановлено, а суд касаційної інстанції у силу своїх процесуальних повноважень (стаття 400 ЦПК України) позбавлений такої можливості, тому судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 жовтня 2020 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. А. Воробйова
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець