Постанова

Іменем України

17 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 361/6004/15-ц

провадження № 61-14700св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

правонаступник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач - державне підприємство «Об`єднана компанія «Укрвуглереструктуризація»,

третя особа - Міністерство енергетики та вугільної промисловості України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , як правонаступник ОСОБА_1 , подану її адвокатом Проконовою Ксенією Володимирівною, на ухвалу Київського апеляційного суду від 19 червня 2019 року у складі колегії суддів:Болотова Є. В., Лапчевської О. Ф., Музичко С. Г.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ДП «ОК «Укрвуглереструктуризація» на користь ОСОБА_1 заборгованість із виплати заробітної плати, що становить 43 182,92 грн .

У іншій частині позовних вимог щодо стягнення суми за час затримки розрахунку при звільненні з 01 листопада 2014 року по 02 червня 2015 року відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 16 лютого 2016 року рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2015 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Додатковим рішенням Апеляційного суду Київської області від 14 лютого 2017 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ДП «ОК «Укрвуглереструктуризація» 909,66 грн понесених судових витрат.

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд у зв`язку за нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду Київської області від 16 лютого 2016 року.

Заява мотивована тим, що після закінчення розгляду справи виникли нововиявлені обставини, а саме: рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 лютого 2015 року рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 лютого 2015 року визнано незаконним та нечинним із моменту прийняття пункт 2 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 595, яким керувався апеляційний суд при постановленні рішення.

Посилаючись на те, що про вказане рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 лютого 2015 року заявнику стало відомо лише після отримання листа № 8-111/268 від 16 травня 2017 року, просив суд про перегляд у зв`язку за нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду Київської області від 16 лютого 2016 року.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 червня 2019 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Апеляційного суду Київської області від 16 лютого 2016 року.

Відмовляючи в задоволенні заяви, суд апеляційної інстанції вважав, що посилання заявника на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 лютого 2015 року не є нововиявленою обставиною у розумінні положень статті 423 ЦПК України, оскільки це судове рішення існувало на момент розгляду справи апеляційним судом, та могло бути відомо як учасникам справи, так і суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

30 липня 2019 року ОСОБА_2 , як правонаступник ОСОБА_1 , в особі її адвоката Проконової К. В., подала до Верховного Суду касаційну скаргу у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 19 червня 2019 року, якою відмовлено

ОСОБА_1 у задоволенні заяви про перегляд рішення Апеляційного суду Київської області від 16 лютого 2016 року за нововиявленими обставинами та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви.

Находження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

У серпні 2019 року справу № 631/6004/15-ц передано до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви, дійшов помилкового висновку про те, що зазначені обставини не є нововиявленими, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається з заявою, а тому факт необізнаності з рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 лютого 2015 року, яке залишене без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 жовтня 2015 року, яким скасовано п. 2 Тимчасового порядку, є нововиявленою обставиною у розумінні статті 423 ЦПК України.

Відзив на касаційну скаргу

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ДП «ОК «Укрвуглереструктуризація» на користь ОСОБА_1 заборгованість із виплати заробітної плати, що становить 43 182,92 грн .

У іншій частині позовних вимог щодо стягнення суми за час затримки розрахунку при звільненні з 01 листопада 2014 року по 02 червня 2015 року відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 16 лютого 2016 року рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2015 року скасовано та ухвалено нове про відмову в задоволенні позову.

Додатковим рішенням Апеляційного суду Київської області від 14 лютого 2017 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ДП «ОК «Укрвуглереструктуризація» 909,66 грн понесених судових витрат.

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд у зв`язку за нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду Київської області від 16 лютого 2016 року .

Заява мотивована тим, що після закінчення розгляду справи виникли нововиявлені обставини, а саме: рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 лютого 2015 року визнано незаконним та нечинним із моменту прийняття пункт 2 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 595, яким керувався апеляційний суд при постановленні рішення.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 04 жовтня 2017 року рішення Апеляційного суду Київської області від 16 лютого 2016 року скасовано за нововиявленими обставинами та ухвалено нове рішення, яким рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2015 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 11 квітня 2019 року рішення Апеляційного суду Київської області від 04 жовтня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У судовому засіданні представником ОСОБА_2 подано клопотання про залучення до участі у справі правонаступника позивача, у зв`язку із смертю останнього.

Протокольною ухвалою суду залучено до участі у справі ОСОБА_2 як правонаступника ОСОБА_1 .

Мотивувальна частина.

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний суд у складі колегії суддів Третьої судової палати касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Стаття 429 ЦПК України унормовує розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами; за змістом частини другої цієї статті суд розглядає справу за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 760/20599/15-ц (провадження № 14-207цс19) зроблено висновок про те, що держава має забезпечити особі додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та, оскільки право на касаційне оскарження ухвали суду про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами врегульовано статтею 429 ЦПК України, суд касаційної інстанції не вправі відмовити у перевірці її законності в установлених процесуальним законодавством підстав, у тому числі на предмет процесуальних порушень, які спричиняють безумовне скасування судового рішення.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Таким чином, нововиявленими обставинами за своєю суттю є фактичні дані, що в установленому законом порядку спростовують факти, які були покладені в основу судового рішення (частина друга статті 423 ЦПК України).

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Отже, нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Вказані правові норми передбачають, що це мають бути обставини, які є істотними, тобто, такими, що якби вони були відомі раніше, то суд ухвалив би інше рішення; вони є нововиявленими, а не новими обставинами, тобто, існували на час розгляду судом спору; вони входять до предмету доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Підставою перегляду будь-якого судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами є те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї.

Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.

Згідно з практикою ЄСПЛ процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, наявність доказу, недоступного раніше, який однак міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (пункти 27-34 рішення «Праведная проти Росії» від 18 листопада 2004 року).

У справі, що переглядається, відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Апеляційного суду Київської області від 16 лютого 2016 року, суд апеляційної інстанції вважав, що посилання заявника на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 лютого 2015 року не є нововиявленою обставиною у розумінні положень статті 423 ЦПК України, оскільки це судове рішення існувало на момент розгляду справи апеляційним судом, та могло бути відомо як учасникам справи, так і суду.

У рішенні Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 лютого 2015 року, залишеним без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 жовтня 2015 року, у справі № 826/18826/14 встановлено, що Кабінетом Міністрів України 07.11.2014 року було прийнято постанову № 595 від 07 листопада 2014 року «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей».

Вказаною постановою було затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей. Пунктом 2 цього тимчасового порядку встановлюється, що у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження (далі - тимчасово неконтрольована територія), видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування здійснюються лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 лютого 2015 року визнано незаконним та нечинним з моменту прийняття пункт 2 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року N 595.

Таким чином, судове рішення, на яке посилається заявник як нововиявлену обставину, існувало на момент розгляду справи та було враховано апеляційним судом при ухваленні рішення від 16 лютого 2016 року, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку. Визнання незаконним та нечинним з моменту прийняття, скасування пункту 2 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ не є нововиявленою обставиною у розумінні пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України, оскільки було враховано апеляційним судом.

З огляду на вищенаведені правові норми та фактичні обставини справи суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що підстави для задоволення заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами відсутні, оскільки вказані заявником обставини, не є нововиявленими у розумінні пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України.

Процедури перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами повинні відповідати вимогам статті 6 Конвенції, положенням законодавства України та мають бути збалансовані з ефективністю правового захисту і обов`язковістю остаточних рішень судів усіх інстанцій, як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права.

Рішення суду апеляційної інстанції містить вичерпні висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи, та обґрунтування щодо кожного доводу заявника, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виходячи зі встановлених на підставі належним чином оцінених у сукупності доказів, обставин справи та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, висновок суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 є правильним.

Посилання у касаційній скарзі як на підставу для скасування оскаржуваного судового рішення зводяться до незгоди заявника з висновками суду апеляційної інстанції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів та їх переоцінювати згідно з положеннями статті 400 ЦПК України в чинній редакції.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження апеляційним судом та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом апеляційної інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення апеляційного

суду - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 400 401 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , як правонаступник ОСОБА_1 , подану її адвокатом Проконовою Ксенією Володимирівною, залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 19 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Сімоненко

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров