Постанова

Іменем України

21 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 361/69/19

провадження № 61-14655св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Державне підприємство «Державний автотранспортний науково-дослідний і проектний інститут»,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Державний автотранспортний науково-дослідний і проектний інститут» про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди

за касаційною скаргою адвоката Головенського Віталія Олександровича як представника ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 березня 2021 року у складі судді Сердинського В. С. та постанову Київського апеляційного суду від 04 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Голуб С. А., Ігнатченко Н. В., Таргоній Д. О.,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому, змінивши 17 травня 2019 року предмет позову, просив визнати протиправними та скасувати наказ Державного підприємства «Державний автотранспортний науково-дослідний і проектний інститут» (далі - ДП «ДержавтотрансНДІпроект», підприємство) від 03 серпня 2018 року № 46 «Про введення в дію оновленої організаційної структури ДП «ДержавтотрансНДІпроект», накази від 02 листопада 2018 року № 117-К та від 30 листопада 2018 року № 128-К по особовому складу; визнати незаконним та скасувати рішення комісії ДП «ДержавтотрансНДІпроект» по визначенню осіб, які мають переважне право на залишення на роботі, оформлене протоколом від 18 жовтня 2018 року № ПР-3; визнати незаконним та скасувати акт роботи комісії ДП «ДержавтотрансНДІпроект» по визначенню осіб, які мають переважне право на залишення на роботі від 18 жовтня 2018 року; поновити його на посаді завідувача відділу безпеки на транспорті з 30 листопада 2018 року; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в розмірі 15 000,00 грн.

На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначав, що 22 квітня 2011 року наказом підприємства № 48-КВ його затверджено на посаді завідувача відділу безпеки на транспорті «ДержавтотрансНДІпроект».

30 листопада 2018 року ОСОБА_1 ознайомлено з наказом ДП «ДержавтотрансНДІпроект» від 02 листопада 2018 року № 117-К із змінами, внесеними наказом підприємства від 30 листопада 2018 року № 128-К, про його звільнення 30 листопада 2018 року у зв`язку зі скороченням штату працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Своє звільнення позивач вважає незаконним і таким, що порушує гарантоване Конституцією України та КЗпП України право на працю, адже наказ про введення в дію оновленої організаційної структури ДП «ДержавтотрансНДІпроект» від 03 серпня 2018 року № 46 є протиправним і незаконним, оскільки прийнятий всупереч вимогам Інструкції з діловодства підприємства (СТП 19-0701:2014); відповідач не врахував його переважного права на залишення на роботі відповідно до статті 42 КЗпП України; позивачу не було запропоновано всі вакантні посади, які з`явились у відповідача протягом періоду вивільнення і які існували на день звільнення; надання згоди профспілкового комітету на звільнення позивача відбулося всупереч вимогам законодавства України; посаду позивача скоротили через особисту неприязнь директора ДП «ДержавтотрансНДІпроект» ОСОБА_2 .

Ураховуючи наведене, позивач просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Броварський міськрайонний суд Київської області рішенням від 16 березня 2021 року в задоволенні позову відмовив.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що звільнення позивача за пунктом 1 статті 40 КЗпП України відповідач провів з дотриманням норм трудового законодавства, позивач був попереджений про наступне скорочення його посади, йому неодноразово пропонувались інші посади в установі, від яких він відмовлявся, двічі питання про надання згоди на його звільнення розглядалось профспілковим комітетом. Доцільність внесення змін до організаційної структури підприємства визначається його керівником за погодженням з уповноваженим органом управління - Міністерством інфраструктури України відповідно до статті 64 ГК України, статуту підприємства та контракту директора ДП «ДержавтотрансНДІпроект». Оцінка позивачем організаційної структури підприємства та доцільності внесення змін до неї є суб`єктивною і має характер припущень.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Київський апеляційний суд постановою від 04 серпня 2021 року рішенняБроварського районного суду Київської області від 16 березня 2021 року залишив без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована законністю і обґрунтованістю рішення суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї, їх узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 28 серпня 2021 року, адвокат Головенський В. О. як представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 серпня 2021 року і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 31 січня 2018 року у справі № 824/3229/14; суд не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права.

Суди не надали жодної оцінки тій обставині, що відповідач утворив саме комісію з визначення осіб, які мають переважне право на залишення на роботі. Таким чином, посада в новоствореному відділі була вакантною та підлягала заміщенню з урахуванням скорочення штату та необхідності вчинення роботодавцем усіх дій задля недопущення безпідставних звільнень та з метою працевлаштування співробітників відповідача.

Однак незважаючи на те, що 08 жовтня 2018 року ОСОБА_1 подав заяву з проханням перевести його на посаду завідувача відділу дослідження безпеки на транспорті, питань нормування, стандартизації та метрології, відповідач прийняв рішення визначити особу, яка має право обіймати цю посаду, шляхом проведення начебто відкритого конкурсу, незважаючи на процедуру скорочення, приймаючи на розгляд заяву ОСОБА_3 , посада якого не скорочувалася.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суди не врахували, що на офіційному сайті відповідача міститься сканкопія свідоцтва Міністерства освіти і науки України № 02658 серія НД, яким підтверджується, що 25 червня 2019 року ДП «ДержавтртрансНДІпроект» внесено до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави, тому відповідач зобов`язаний був керуватися Примірним положенням про порядок проведення конкурсу на заміщення вакантних наукових посад державної наукової установи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2018 року № 404, при дослідженні питання законності проведення підприємством конкурсу на заміщення вакантної посади.

Суди не надали оцінки доводам позивача про відсутність доказів змін в організації виробництва і праці, що свідчить про дискримінацію працівника та спрямованість дій відповідача виключно на протиправне звільнення працівника. Будь-які рішення роботодавця, у тому числі щодо зміни організації структури, не можуть містити ознаки дискримінації у сфері праці та бути спрямованими на протиправне звільнення працівника. Доказів реальності скорочення штату працівників та суттєвих змін в організації виробництва та праці (зменшення кількості обладнання, яке обслуговується підприємством, зменшення обсягів виробництва і т. д.) відповідач не надав, однак суди на це уваги не звернули.

25 листопада 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив ДП «ДержавтотрансНДІпроект» на касаційну скаргу, який мотивований законністю і обґрунтованістю оскаржуваних судових рішень, адже звільнення позивача із займаної посади проведено з дотриманням норм трудового законодавства України.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

01 листопада 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 закінчивши Національний транспортний університет, працював у ДП «ДержавтотрансНДІпроект» з 01 листопада 2002 року.

Наказом по особовому складу від 22 квітня 2011 року № 48-ВК «Про результати атестації наукових працівників ДП «ДержавтотрансНДІпроект» ОСОБА_1 затверджено на посаді завідувача відділу безпеки на транспорті.

Наказом відповідача від 03 серпня 2018 року № 46 «Про введення в дію оновленої організаційної структури ДП «ДержавтотрансНДІпроект» з 05 листопада 2018 введено в дію оновлену організаційну структуру ДП «ДержавтотрансНДІпроект». Згідно з цим наказом з 05 листопада 2018 року ліквідовувалися відділи стандартизації та метрології; безпеки на транспорті та канцелярія і утворювався відділ дослідження безпеки на транспорті, питань нормування, стандартизації та метрології.

03 серпня 2018 року керівник ДП «ДержавтотрансНДІпроект» направив до первинної профспілкової організації ДП «ДержавтотрансНДІпроект» лист № 3.43-28/543 «Повідомлення профспілці про зміни в організації виробництва та праці, можливого скорочення штату», який профспілковий комітет розглянув на засіданні і погодив.

17 серпня 2018 року ОСОБА_1 отримав попередження про наступне вивільнення № 3.43-28/589, згідно з яким його попереджено про ліквідацію з 05 листопада 2018 року відділу безпеки на транспорті та скорочення посади, яку він обіймав. До попередженням був наданий перелік вакантних посад на підприємстві станом на 17 серпня 2018 року.

ОСОБА_1 з текстом попередження та переліком вакантних посад ознайомився, про що свідчить його особистий підпис з приміткою, що із запропонованим переліком він ознайомлений та вважає, що цей перелік не відповідає його кваліфікації та професійним навичкам.

Крім цього, ОСОБА_1 було ознайомлено з переліком вакантних посад на підприємстві станом на 10 вересня та 05 жовтня 2018 року, в тому числі з переліком вакантних посад, які вводяться до штатного розпису в ДП «ДержавтотрансНДІпроект» з 05 листопада 2018 року (станом на 19 жовтня 2018 року), та 30 листопада 2018 року.

Наказом відповідача від 28 вересня 2018 року № 51 був затверджений та з 05 листопада 2018 року введений в дію перелік змін № 6 до штатного розпису ДП «ДержавтотрансНДІпроект». У переліку зазначено, що ліквідується відділ безпеки на транспорті і відділ стандартизації та метрології, а також виводяться посади завідувачів відділу та інших працівників відділів у загальній кількості 11 осіб. Натомість утворюється відділ дослідження безпеки на транспорті, питань нормування, стандартизації та метрології, вводиться посада завідувача відділу. Відділ складається із трьох секторів: стандартизації та метрології, сектору дослідження безпеки на транспорті, сектору з питань нормування. Загальна кількість працівників - 12 осіб.

01 жовтня 2018 року відповідач видав наказ № 53 «Про утворення комісії по визначенню осіб, які мають переважне право на залишення на роботі».

03 жовтня 2018 року на виконання пункту 2.1 наказу № 53 «Про утворення комісії по визначенню осіб, які мають переважне право на залишення на роботі» відповідач затвердив вимоги до кандидата на посаду завідувача відділу дослідження безпеки на транспорті, питань нормування, стандартизації та метрології.

08 жовтня 2018 року позивач звернувся до директора ДП «ДержавтотрансНДІпроект» із заявою про переведення (призначення) його на посаду завідувача відділу дослідження безпеки на транспорті, питань нормування, стандартизації та метрології.

18 жовтня 2018 за результатами роботи комісії складено акт з визначення осіб, які мають переважне право на залишення на роботі, у якому комісія рекомендувала директору ДП «ДержавтотрансНДІпроект» прийняти осіб на вакантні посади. На посаду завідувача новоствореного відділу позивача не рекомендовано.

18 жовтня 2018 відповідач отримав акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № КВ 1269/1359/АВ, за результатами перевірки Державної служби України з питань праці на підставі звернення позивача, в якому зазначається, що в ході інспекційного відвідування та за результатами дослідження документів і перевірки дотримання законодавства про працю порушень у ДП «ДержавтотрансНДІпроект» щодо працівника ОСОБА_1 не виявлено.

29 жовтня 2018 року на засіданні профспілкового комітету розглянуто подання ДП «ДержавтотрансНДІпроект» від 19 жовтня 2018 року № 3.43-28/847, запрошено ОСОБА_1 та запропоновано йому надати згоду у письмовому вигляді на переведення на іншу роботу та подати відповідну письмову заяву про переведення на одну із вакантних посад. На всі пропозиції відповідача позивач згоди не надав, що зафіксовано в акті від 29 жовтня 2018 року про відмову завідувача відділу безпеки на транспорті ОСОБА_1 від переведення на інші посади.

Згідно з листком непрацездатності серії АДІ № 877374, виданим 01 листопада 2018 року, позивач з 01 листопада до 29 листопада 2018 року перебував на лікарняному, до роботи став 30 листопада 2018 року.

Відповідач після повернення ОСОБА_1 до роботи з амбулаторного лікування, повторно провів засідання профспілкового комітету ДП «ДержавтотрансНДІпроект» (витяг з протоколу від 30 листопада 2018 року № 24, на яке було запрошено позивача. Позивач своїм підписом підтвердив про свою обізнаність про час, місце проведення цього засідання та заявив, що його представництво буде здійснювати адвокат Головенський В. О. на підставі довіреності. Профкомом розглянув повторне подання від 30 листопада 2018 року № 3.43-28/946 ДП «ДержавтотрансНДІпроект» про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 .

Наказом ДП «ДержавтотрансНДІпроект» від 02 листопада 2018 року № 117-К із змінами, внесеними наказом ДП «ДержавтотрансНДІпроект» від 30 листопада 2018 року № 128-К, ОСОБА_1 звільнено 30 листопада 2018 року із займаної посади у зв`язку зі скороченням штату працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України. 30 листопада 2018 року ОСОБА_1 ознайомлено з цим наказом.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не

підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Стаття 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений змістом статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Процедура звільнення працівника у разі скорочення має відбуватися на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, відповідно до якого скорочення чисельності або штату працівників - одна з підстав для розірвання трудового договору.

Розірвання трудового договору за зазначеною підставою відбувається в разі реорганізації підприємства (через злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення), зміни його власника, ухвалення власником або уповноваженим ним органом рішення про скорочення чисельності або штату у зв`язку з перепрофілюванням, а також з інших причин, які супроводжуються змінами у складі працівників за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професією.

При виникненні спору між працівником і роботодавцем суд не вирішує питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників, а перевіряє наявність підстав для звільнення (чи відбулося скорочення штату або чисельності працівників) та дотримання відповідної процедури.

Згідно з частиною третьою статті 64 ГК України підприємство самостійно визначає організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Відповідно до частини другої статті 65 ГК України власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства.

Згідно з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними в постановах від 16 січня 2018 року у справі № 519/160/16-ц (провадження № 61-312св17), від 06 лютого 2018 року у справі № 696/985/15-ц (провадження № 61-1214св18), від 12 червня 2019 року у справі № 297/868/18 (провадження № 61-393св19), від 28 квітня 2021 року у справі № 373/2133/17 (провадження № 61-8393св20), суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить винятково власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов`язаний тільки з`ясувати наявність підстав для звільнення.

Суди встановили, що у зв`язку з необхідністю удосконалення виробничого процесу ВБТ та ВСМ, з метою покращення фінансових показників відповідача, ефективного використання трудового ресурсу, створення та підтримання внутрішнього робочого середовища, для удосконалення та розширення наукових досліджень і розробок було запропоновано провести зміни в організаційній структурі підприємства, ліквідувати відділ стандартизації та метрології та відділ безпеки на транспорті, утворити новий структурний підрозділ - відділ досліджень безпеки на транспорті, питань нормування, стандартизації та метрології, провести реорганізацію цих відділів шляхом об`єднання в один структурний підрозділ з переглядом функціональних обов`язків штатного персоналу та кваліфікаційних вимог, провести зміни в штатному розписі.

Частиною другою статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частинами першою - третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці роботодавець пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

Наведені правові висновки викладено в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 07 квітня 2021 року у справі № 444/2600/19 (провадження № 61-13999св20), від 22 липня 2021 року у справі № 456/57/20 (провадження № 61-6288св21), від 23 липня 2021 року у справі № 766/12805/19 (провадження № 61-7098св21), від 27 серпня 2021 року у справі № 712/10548/19 (провадження № 61-10299св21), від 09 грудня 2021 року у справі № 646/2661/20 (провадження № 61-7496св21), від 24 січня 2022 року у справі № 358/404/20 (провадження № 61-15621св21).

Суди встановили, що 17 серпня 2018 року ОСОБА_1 попереджено про скорочення посади, яку він займає. Відповідач неодноразово пропонував позивачу вільні посади, від переведення на які той відмовився. Наявність вакантних посад, які існували, але не були запропоновані позивачу з часу ознайомлення з наказом про скорочення і до звільнення, суди не встановили і позивач не довів.

Частиною першою статті 42 КЗпП України встановлено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається вказаним у переліку (частина друга статті 42 КЗпП України).

Тобто застосування статті 42 КЗпП України можливе серед працівників, які обіймають ідентичні (тотожні, однакові) посади.

Оскільки посада, яку займав позивач, на підприємстві була єдиною й будь-яка перевага в цьому випадку не могла бути реалізована, тому у відповідача не було підстав для з`ясування наявності у позивача переважного права на залишення на роботі та застосування статті 42 КЗпП України.

Щодо рівних умов кваліфікації та продуктивності праці позивача та інших претендентів на посаду завідувача новоствореного відділу дослідження безпеки на транспорті, питань нормування, стандартизації та метрології та порушення переважного права позивача на залишення на роботі, слід зазначити, що право на залишення на роботі, передбачене частиною першою статті 42 КЗпП України, не застосовується для працевлаштування в новоутворених структурних підрозділах (при зміні організаційної структури), оскільки, переважне право на залишення на роботі не є тотожним переважному праву на працевлаштування на нову посаду у новостворених підрозділах.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного суду від 19 травня 2021 року у справі № 310/9294/18 (провадження № 61-16809св20).

Згідно з частинами першою, другою статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства. У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Суди встановили, що рішеннями профспілкового комітету від 29 жовтня та 30 листопада 2018 року надано згоду на звільнення ОСОБА_1 за скороченням штату.

Отже, встановивши що у відповідача дійсно відбулась реорганізація, внаслідок якої посада позивача була скорочена, звільнення позивача із займаної посади за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України відбулося з дотриманням норм частини другої статті 40, статей 42, 43 і 49-2 цього Кодексу, тобто встановленої трудовим законодавством процедури, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про правомірність звільнення позивача та правильно відмовив у задоволенні позовних вимог.

Оскаржувані судові рішення містять вичерпні висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи, та обґрунтування доводів сторін по суті позову, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Доводи касаційної скарги щодо неналежної обґрунтованості висновків судів про правомірність проведення реорганізації на підприємстві, що свідчить про дискримінацію працівника та спрямованість відповідача виключно на протиправне звільнення працівника, не спростовують висновки судів, адже право визначати штат і чисельність працівників належить власнику чи уповноваженому ним органу, і установа як самостійний заклад має право на свій розсуд регулювати чисельність працівників певного фаху і кваліфікації, і саме таким своїм правом скористався відповідач.

Доводи касаційної скарги щодо незастосування судами правових висновків Верховного Суду, викладених у зазначеній у касаційній скарзі постанові, також на увагу не заслуговують, оскільки за встановлених у цій справі обставин, ухвалені у справі рішення не суперечать цим висновкам.

Аргументи касаційної скарги проте, що відповідач зобов`язаний був керуватися Примірним положення про порядок проведення конкурсу на заміщення вакантних наукових посад державної наукової установи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2018 року № 404, при дослідженні питання законності проведення підприємством конкурсу на заміщення вакантної посади, на увагу не заслуговують, адже предметом спору у цій справі є дотримання трудового законодавства при звільненні позивача із займаної посади, а не законність наказу відповідача про призначення іншої особи на відповідну посаду у новоствореному відділі.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, зводяться до незгоди з ними і необхідності переоцінки фактичних обставин справи, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України).

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішень судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу адвоката Головенського Віталія Олександровича як представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 серпня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

М. Ю. Тітов