ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 361/7242/13-ц
провадження № 61-7098св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - Броварський міжрайонний прокурор Київської області в інтересах Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській
області,
відповідачі: ОСОБА_1 , Публічне акціонерне
товариство «Броварисільбуд», Приватне акціонерне товариство «Техносервіс»,
особа, яка подавала апеляційну скаргу, - Приватне підприємство «Деснатехносервіс»,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Техносистема» на заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 листопада 2013 року, ухвалене у складі судді Пухної О. М., та постанову Київського апеляційного суду
від 6 березня 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Фінагеєва В. О., Кашперської Т. Ц., Верланова С. М., та касаційну скаргу Приватного підприємства «Деснатехносервіс» на заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 листопада 2013 року та постанову Київського апеляційного суду від 6 березня 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2013 року Броварський міжрайонний прокурор Київської області звернувся з позовом в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області до ОСОБА_1 , Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «Броварисільбуд», Приватного акціонерного товариства (далі - ПрАТ) «Техносервіс» про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та повернення майна у власність держави.
В обґрунтування позову вказував, що рішенням Господарського суду Київської області від 12 липня 2007 року відмовлено у задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства (далі - ВАТ) «Броварисільсьбуд» до Комунального підприємства Київської обласної ради (далі - КП КОР) «Броварське міжміське бюро технічної інвентаризації», Броварської міської ради, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області про визнання недійсними рішень КП КОР «Броварське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 13 липня 2004 року про відмову в реєстрації права власності на гуртожитки у місті Бровари і на базу відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» у селі Рожни Броварського району Київської області, визнання права власності на ці об`єкти та зобов`язання здійснити реєстрацію права власності.
Вказаним рішенням встановлено, що під час приватизації державного майна орендного підприємства «Броварисільбуд» не було зменшено ціну, за яку придбано майно підприємства, на суму початкової ціни об`єктів соціально-побутового призначення, серед яких була база відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1». Таким чином, вказана сума не увійшла до вартості майна, яке на момент приватизації було власністю орендного підприємства згідно з планом приватизації. Дані обставини виключають можливість безоплатної передачі бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у власність без сплати її ціни в порядку пільгової приватизації, передбаченої частиною другою статті 24 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств». Передача спірних об`єктів нерухомого майна по завершенню приватизації обумовлювала не передачу прав власності, а лише право користування. У зв`язку з цим спірні об`єкти нерухомого майна не увійшли до статутного фонду ВАТ «Броварисільсьбуд», а лише перебувають на його балансі і є державною власністю.
7 вересня 2005 року КП КОР «Броварське міжміське бюро технічної інвентаризації зареєструвало за ВАТ «Броварисільбуд» право власності на базу відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », відчужену у подальшому ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу від 16 серпня 2006 року, яка, у свою чергу, відчужила вказане нерухоме майно Закритому акціонерному товариству
(далі - ЗАТ) «Техносистема» за договором купівлі-продажу від 26 грудня
2006 року.
Позивач вважає, що договори купівлі-продажу суперечать чинному законодавству, оскільки на підставі них було відчужено самовільно привласнене державне майно.
За таких обставин просив:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованої на АДРЕСА_1 , від 16 серпня 2006 року, укладений ВАТ «Броварисільбуд» та
ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Базир В. Г. та зареєстрований за № 4691.;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованої на АДРЕСА_1 від 26 грудня 2006 року, укладений ОСОБА_1 та ЗАТ «Техносистема», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко О. В., зареєстрований за № 6626.
- зобов`язати ЗАТ «Техносистема» повернути вказану базу відпочинку у власність держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Заочним рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області
від 19 листопада 2013 року позов задоволено.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованої на АДРЕСА_1 від 16 серпня 2006 року, укладений ВАТ «Броварисільбуд» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Базир В. Г. та зареєстрований за № 4691.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованої на АДРЕСА_1 від 26 грудня 2006 року, укладений ОСОБА_1 та ЗАТ «Техносистема», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко О. В., і зареєстрований за № 6626.
Зобов`язано ЗАТ «Техносистема» повернути вказану базу відпочинку у власність держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що договори купівлі-продажу є такими, що суперечать цивільному законодавству, оскільки на підставі цих договорів було відчужене самовільно привласнене державне майно.
Постановою Київського апеляційного суду від 6 березня 2019 року апеляційну скаргу, особи, яка не брала участі у справі, - Приватного підприємства
(далі - ПП) «Деснатехносервіс» залишено без задоволення, а заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 листопада 2013 року залишено без змін.
Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції зазначив, що рішення суду першої інстанції у даній справі впливає на права та інтереси ПП «Деснатехносервіс», оскільки у користуванні останнього перебуває на правах оренди база відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1», а прокурор звернувся до суду в інтересах держави з позовом про розірвання договору оренди та повернення вказаної земельної ділянки. Разом з тим, подаючи апеляційну скаргу,
ПП «Деснатехносервіс» не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання ПрАТ «Техносистема» повернути базу відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» у власність держави та в частині визнання недійсним договору, укладеного
ВАТ «Броварисільбуд» та ОСОБА_1 .
Апеляційний суд зазначив, що у разі визнання судом недійсним договору купівлі-продажу, укладеного ОСОБА_1 та ЗАТ «Техносистема», він не створює правових наслідків для сторін правочину та є недійсним з моменту його вчинення, тому ЗАТ «Техносистема» не мала права на передачу в оренду нерухомого майна, яке є предметом спору. При цьому, розглянувши позов прокурора в межах заявлених вимог, суд першої інстанції визнав недійсним правочин, укладений після недійсного правочину, що формально не відповідає положенням закону.
Проте, заявляючи в апеляційній скарзі вимогу про скасування рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 26 грудня 2006 року, ПП «Деснатехносервіс» не врахувало, що зазначені вимоги не направлені на захист його права оренди, предметом якого є база відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1», оскільки визнання недійсним попереднього правочину, на підставі якого ОСОБА_1 набула права власності на спірну базу відпочинку, безумовно свідчить про відсутність у останньої права укладати договір купівлі-продажу зазначеного майна із ЗАТ «Техносистема».
Апеляційний суд зазначив, що рішення суду першої інстанції в частині повернення бази відпочинку ЗАТ «Техносистема» державі не оскаржувалось в апеляційному порядку .
За таких обставин суд апеляційної інстанцій дійшов висновку про те, що скасування рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу від 26 грудня 2006 року ніяким чином не впливає на можливість користування ПП «Деснатехносервіс» орендованим майном, тобто на право, за захистом якого підприємство звернулось до апеляційного суду.
Також апеляційний суд відхилив посилання ПП «Деснатехносервіс» на обов`язкові підстави для скасування рішення суду першої інстанції, а саме розгляд справи за відсутності ЗАТ «Техносистема», не повідомленого про дату, час і місце судового розгляду справи у спосіб, визначений ЦПК України, зазначивши, що вказане товариство в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції не оскаржувало та на такі підстави не посилалось.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, яка їх подали
У квітні 2019 року представник ПрАТ «Техносистема» (до зміни назви -
ЗАТ «Техносистема») - адвокат Давиденко О. Л. подав до Верховного Суду касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення процесуального права, просив скасувати заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 листопада 2013 року та постанову Київського апеляційного суду від 6 березня 2019 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга ПрАТ «Техносистема» мотивована порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового судового рішення. Так, суд першої інстанції не повідомив це товариство про дату, час і місце розгляду справи та розглянув справу за відсутності представника товариства.
Заявник вказує, що суд першої інстанції в порушення статті 61 ЦПК України в редакції Кодексу, чинній на час ухвалення рішення цим судом, безпідставно послався на обставини, встановлені рішенням Господарського суду Київської області у справі № 60/19-05/5-07, оскільки ОСОБА_1 та ПрАТ «Техносистема» не були учасниками вказаної справи, тому такі обставини підлягають доведенню у загальному порядку.
На думку заявника, суди попередніх інстанцій не надали оцінки пропорційності втручання держави у мирне володіння майном та виправданості такого втручання за відсутності суспільного та публічного інтересу.
У квітні 2019 року ПП «Деснатехносервіс» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення процесуального права, просило скасувати заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 листопада 2013 року та постанову Київського апеляційного суду
від 6 березня 2019 року і направити справу на новий розгляд.
Касаційна скарга ПП «Деснатехносервіс» мотивована тим, що суд першої інстанції прийняв судове рішення про права та інтереси та (або) обов`язки
ПП «Деснатехносервіс» як законного користувача бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованої на АДРЕСА_1 , не залученого до участі у справі. Вказані обставини є обов`язковою підставою для скасування судових рішення.
На думку заявника, суд першої інстанції в порушення статті 61 ЦПК України в редакції Кодексу, чинній на час ухвалення рішення цим судом, безпідставно послався на обставини, встановлені рішення Господарського суду Київської області у справі № 60/19-05/5-07, оскільки ОСОБА_1 та ПрАТ «Техносистема» не були учасниками вказаної справи, тому такі обставини підлягають доведенню у загальному порядку.
Заявник вказує про помилковість висновку судів попередніх інстанцій про застосування до спірних правовідносин статті 388 ЦК України, оскільки майно не було загублено власником, не викрадено та вибуло з володіння власника з його волі.
Відзив на касаційні скарги не надходив.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ «Техносистема» та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції і ухвалою цього ж суду
від 18 червня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПП «Деснатехносервіс».
Ухвалою Верховного Суду від 1 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 16 серпня 2006 року ВАТ «Броварисільбуд» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Базир В. Г. та зареєстрований за № 4691, за яким ОСОБА_1 придбала у власність базу відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташовану на АДРЕСА_1 . Вказаний об`єкт нерухомого майна складається з будівель та споруд, а саме: літнього будинку загальною площею 156,9 кв.м - «А»; літнього будинку загальною площею 157,1 кв.м - «Б»; літнього будинку загальною площею
160,1 кв.м - «В»; літнього будинку, загальною площею 163,1 кв.м - «Г»; складу загальною площею 155,2 кв.м - «Д»; складу, загальною площею 37,2 кв.м - «Е»; приміщення для сторожів загальною площею 13,6 кв.м - «Є»; літнього будинку загальною площею 103,7 - «Ж»; літнього будинку загальною
площею 18,7 кв.м - «З»; літнього будинку загальною площею 80,7 кв.м - «И»; літнього будинку загальною площею 18,7 кв.м - «І»; літнього будинку загальною площею 18,6 кв.м - «Л»; літнього будинку загальною площею 18,7 кв.м - «М»; літнього будинку, загальною площею 18,7 кв.м - «Н»; башти Рожновського - «О»; щитової - «П»; вбиральні - «Р»; колодязю - «К»; огорожі - «N»;
за ціною 95 880 грн.
26 грудня 2006 року ОСОБА_1 та ЗАТ «Техносистема» укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко О. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 6626, за яким ЗАТ «Техносистема» придбало у власність вказану базу відпочинку за ціною 1 010 000 грн.
Рішенням Господарського суду Київської області від 12 липня 2007 року, яке набрало законної сили, відмовлено в задоволенні позову
ВАТ «Броварисільсьбуд» до КП КОР «Броварське міжміське бюро технічної інвентаризації», Броварської міської ради, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області про визнання недійсними рішень КП КОР «Броварське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 13 липня
2004 року про відмову в реєстрації права власності на гуртожитки
у місті Бровари і на базу відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» у селі Рожни, визнання права власності на ці об`єкти та зобов`язання здійснити реєстрацію права власності.
Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційних скарг ПрАТ «Техносистема»
і ПП «Деснатехносервіс» на заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 листопада 2013 року та постанову Київського апеляційного суду від 6 березня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 8 лютого 2020 року.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційних скарг, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційних скарг, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частини першої статті 158 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час розгляду справи судом першої інстанцій, розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні з обов`язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі.
Судові повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а судові повістки-повідомлення - особам, які беруть участь у справі з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов`язковою (частина третя
статті 74 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції).
Згідно з частиною четвертою вказаної статті судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
Відповідно до частини п`ятої статті 74 ЦПК України у вказаній редакції Кодексу судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам цивільного процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.
У разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається юридичним особам та фізичним особам-підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених статтею 157 цього Кодексу, у разі неявки в судове засідання однієї із сторін або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, про яких нема відомостей, що їм вручені судові повістки (частина перша статті 169 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції).
Зі змісту позовної заяви вбачається, що фактично співвідповідачем у цій справі є ПрАТ «Техносистема» (код ЄДРПОУ 2181722), оскільки прокурор, серед іншого, просив визнати недійсним договір купівлі-продажу бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованої на АДРЕСА_1 від 26 грудня 2006 року, укладений ОСОБА_1 та
ЗАТ «Техносистема» (код ЄДРПОУ 2181722), і зобов`язати вказане товариство повернути базу відпочинку у власність держави.
Проте у позовній заяві прокурором зазначено реквізити та місцезнаходження іншої юридичної особи - ПрАТ «Техносервіс» (код ЄДРПОУ 02132473).
Суд першої інстанції не звернув уваги на вказані неточності позовної заяви, не встановив, яка саме юридична особа є відповідачем у цій справі, та помилково здійснював виклик в судове засідання ПрАТ «Техносервіс» за адресою вулиця Ватутіна, 107-А у місті Житомирі.
При цьому на адресу ПрАТ «Техносистема», яке є учасником спірних правовідносин і відповідачем у справі, суд першої інстанції судові повістки не направляв.
Таким чином, суд першої інстанції не вжив всіх необхідних заходів для належного повідомлення ПрАТ «Техносистема» про перебування цієї справи у провадженні суду і про дату, час та місце судового засідання, зокрема, не направив ухвалу про відкриття провадження у справі, копію позовної заяви і судові повістки ПрАТ «Техносистема» за адресою його місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Основними засадами судочинства відповідно до частини першої
статті 129 Конституції України визначено, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожній особі гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Публічний характер судового розгляду є істотним елементом права на справедливий суд, а відкритість процесу, як правило, включає право особи бути заслуханою в суді.
Зазначені процесуальні гарантії забезпечення належного розгляду справ стосовно відповідача порушені через його непоінформованість про дату і час розгляду справи в суді першої інстанції. Неналежне повідомлення про час, датута місце судового засідання і розгляд справи без участі представника відповідача позбавило ПрАТ «Техносистема» права давати пояснення по суті спору, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, та заперечення проти доводів і міркувань інших учасників справи.
Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України в редакції Кодексу, чинній на час подання касаційних скарг, підставою для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України у вказаній редакції Кодексу визначено, що судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
У зв`язку з тим, що суди першої і апеляційної інстанцій розглянули справу за відсутності ПрАТ «Техносистема», належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання, чим він обґрунтовував свою касаційну скаргу, оскаржувані судові рішення не можуть вважатися законними та обґрунтованими і відповідно до статті 411 ЦПК України підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Враховуючи висновок суду касаційної інстанції про скасування оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга ПП «Деснатехносервіс» підлягає частковому задоволенню.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, суд не здійснює розподіл судових витрат.
Керуючись статтями 400 411 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційних скарг, статтею 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Техносистема» задовольнити.
Касаційну скаргу Приватного підприємства «Деснатехносервіс» задовольнити частково.
Заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області
від 19 листопада 2013 року та постанову Київського апеляційного суду
від 6 березня 2019 року» скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: І. М. Фаловська В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук