Постанова

Іменем України

11 березня 2020 року

м. Київ

справа № 362/2232/17

провадження № 61-41185св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Мегабанк» в особі Дніпровського регіонального відділення,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Київської області від 03 липня 2018 року у складі колегії суддів: Олійника В. І.,

Березовенко Р. В., Лівінського С. В.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом(далі - Закон України № 460-IX).

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Мегабанк» (далі - ПАТ «Мегабанк») в особі Дніпровського регіонального відділення про визнання іпотечного договору припиненим.

Позовна заява мотивована тим, що 21 липня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Мегабанк» (далі - ВАТ «Мегабанк»), правонаступником якого є ПАТ «Мегабанк», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у розмірі 35 000 дол. США зі сплатою 15 % річних з кінцевим строком повернення коштів до 20 липня 2016 року.

З метою забезпечення виконання кредитних зобов`язань, між

ВАТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, предметом якого є земельна ділянка площею 0,1099 га на

АДРЕСА_1 .

Позичальник помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадщину після його смерті прийняла ОСОБА_3 , проте вона не має можливості сплачувати кредитні кошти, а позивач не погоджується відповідати за виконання зобов`язання новим боржником. Зазначав, що у зв`язку із заміною боржника в основному зобов`язанні, зобов`язання позивача за договором іпотеки припинилося.

На підставі викладеного ОСОБА_1 з урахуванням уточнених позовних вимог просив: визнати іпотечний договір від 21 липня 2008 року припиненим; зняти заборону з відчуження земельної ділянки площею

0,1099 га на АДРЕСА_1 ; виключити з Державного реєстру іпотек запис про іпотеку цієї земельної ділянки.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області

від 21 березня 2018 року позов задоволено частково.

Визнано іпотечний договір від 21 липня 2008 року, укладений між

ОСОБА_1 та ПАТ «Мегабанк», припиненим.

Знято заборону відчуження № 7604597 із земельної ділянки площею

0,1099 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована на АДРЕСА_1 , зареєстровану 21 липня

2008 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бойченко Т. М. за реєстровим № 6136.

Стягнуто з ПАТ «Мегабанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 674 грн та у дохід держави - 606 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 у дохід держави судовий збір у розмірі 640 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у разі смерті боржника за кредитним договором за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника у зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину. Разом з тим, іпотекодавець не давав згоди на заміну кредитора в основному зобов`язанні, тому іпотека припинилася

в силу вимог закону - частини першої статті 523 ЦК України.

Оскільки наслідком визнання припиненим договору іпотеки є виключення відомостей про обтяження предмету іпотеки, то вимога позивача щодо внесення до державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна про виключення з реєстру запису про обтяження предмету іпотеки, яке належить позивачу, є похідною від первісних позовних вимог та передчасною, так як уповноважений на такі дії орган не розглядав таку вимогу та, відповідно, не міг порушити права позивача, які можуть бути захищені у порядку встановленому законом.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Київської області від 03 липня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Мегабанк» судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3 033 грн.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що письмовий правочин між ПАТ «Мегабанк» та позичальником ( ОСОБА_2 ) щодо передачі боргу за кредитним договором не укладався, тому не відбулося переведення боргу на іншу особу, отже не має підстав для застосування частини першої

статті 523 ЦК України. При цьому сам факт смерті фізичної особи не є підставою для припинення зобов`язання, оскільки передбачається передача прав і обов`язків до правонаступника. Заміна боржника в порядку універсального правонаступництва (спадкування) не тягне припинення заставного зобов`язання, іпотека зберігає свою силу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом спадкоємцем майна ОСОБА_2 (боржника) є його дружина ОСОБА_3 , яка і стала новим кредитором за кредитним договором. При цьому іпотекодавець не надав згоди забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником.

Таким чином, у разі відсутності згоди іпотекодавця (позивача) на заміну боржника, яка має місце у спірних правовідносинах, він може відмовитись від забезпечення виконання зобов`язання нового боржника ОСОБА_3 на підставі частини першої статті 523 ЦК України про припинення договору іпотеки. Вказана норма правильно застосована судом при ухваленні рішення по справі.

Доводи інших учасників справи

Інший учасник справи не скористався своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направив.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.

13 грудня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 лютого 2020 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 21 липня 2008 року між ВАТ «Мегабанк», правонаступником якого є ПАТ «Мегабанк», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у розмірі 35 000 дол. США зі сплатою 15 % річних з кінцевим строком повернення коштів до 20 липня 2016 року.

Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку

серії ЯЕ № 579942 від 21 серпня 2007 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,1099 га на АДРЕСА_1 .

З метою забезпечення виконання кредитних зобов`язань, між

ВАТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 21 липня 2008 року укладено іпотечний договір, предметом якого є земельна ділянка площею 0,1099 га на

АДРЕСА_1 .

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором

від 21 липня 2008 року станом на 23 березня 2015 року заборгованість ОСОБА_2 за кредитом складає 2 650,507 дол. США

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадщину після його смерті прийняла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину від 20 лютого 2015 року.

ПАТ «Мегабанк», керуючись частиною другою статті 1281 та

статтею 1282 ЦК України, 06 квітня 2015 року звернулося до нотаріуса із заявою як кредитор з вимогою до спадкоємців боржника ОСОБА_2 .

Суди встановили, що ОСОБА_1 не давав згоди на заміну боржника за кредитним договором.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції, що діяла до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина третя статті 400 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із частиною п`ятою статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до статті 608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Статтею 1282 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Як встановлено вище, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадщину після його смерті прийняла ОСОБА_3 .

Суди також встановили, що ОСОБА_1 не давав згоди на заміну боржника за кредитним договором.

Відповідно до частини першої статті 523 ЦК України порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що у разі смерті боржника за кредитним договором за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Такий же правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 17 квітня 2013 року у справі № 6-18цс13 та постановах Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 2-2519/11 (провадження № 61-9647св18), від 23 вересня 2019 року у справі № 501/2700/16-ц (провадження № 61-26580св18).

Зобов`язання іпотекодавця за договором іпотеки може бути повністю припиненим з підстави, визначеної частиною першою статті 523 ЦК України, у випадку, коли спадкоємцем позичальника, а отже, і новим боржником за кредитним договором, є інша особа, ніж цей майновий поручитель, і якщо останній не давав згоди на забезпечення виконання основного зобов`язання новим боржником.

Аналогічний за змістом висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц (провадження № 14-49цс19).

Отже, у справі, яка переглядається, установивши, що іпотекодавець

ОСОБА_1 відмовилася відповідати за кредитними зобов`язаннями у зв`язку зі зміною боржника у цьому зобов`язанні, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання іпотечного договору припиненим.

Суд першої інстанції, дослідивши зібрані у справі докази у їх сукупності та надавши їм правову оцінку, дійшов обґрунтованого та правильного висновку про задоволення позовних вимог про визнання іпотечного договору припиненим.

Апеляційний суд всупереч нормам процесуального права помилково залишив поза увагою встановлені судом першої інстанції обставини, не навів вмотивованих обґрунтувань на спростування встановлених судом першої інстанції обставин та досліджених доказів, не врахував указані вище норми матеріального права, тому дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову.

Отже, апеляційний суд безпідставно скасував рішення суду першої інстанції за встановлених ним обставин, переоцінивши зібрані у справі докази.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, а тому вказане рішення на підставі статті 413 ЦПК України необхідно залишити в силі, а постанову апеляційного суду - скасувати.

Керуючись статтями 400 402 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Апеляційного суду Київської області від 03 липня 2018 року скасувати, рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 березня 2018 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська