Постанова

Іменем України

20 січня 2021 року

м. Київ

справа № 362/3551/18

провадження № 61-12825св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі: Застугнянська сільська рада Васильківського району Київської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Київській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20 грудня 2019 року у складі судді Ковбеля М. М. та постанову Київського апеляційного суду від 28 липня 2020 року у складі колегії суддів: Саліхова В. В., Шахової О. В., Вербової І. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Застугнянської сільської ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Київській області, про скасування рішень органу місцевого самоврядування та скасування державної реєстрації земельних ділянок.

Позовна заява мотивована тим, що 12 січня 1988 року Виконавчий комітет Київської обласної ради народних депутатів, прийняв рішення № 11 « Про вилучення земель з користування колгоспів, радгоспів та інших землекористувачів і надання їх підприємствам, установам і організаціям для сільськогосподарського використання і розміщення колективних садів», яким вирішив: пункт 1 «вилучити з користування колгоспів, радгоспів та інших землекористувачів земельні ділянки та надати їх підприємствам, установам та організаціям для сільськогосподарського використання і розміщення колективних садів в розмірах і на умовах згідно з додатками № 1-3», пункт 2 «...освоєння земельних ділянок і здійснення на них будівництва розпочати після розробки проекту організації території колективного саду, погодження його з обласною землевпорядною службою, органами архітектурно-будівельного, санітарного та пожежного нагляду і затвердження виконкомом відповідної районної Ради народних депутатів, одержання акту на право користування землею і дозволу виконкому районної Ради народних депутатів та застосування затверджених в області типових проектів».

Вказували, що на підставі зазначеного рішення тресту «Київміськбуд-1» було видано державний акт на право користування землею площею 8 гектарів та було затверджено схему розміщення колективних садів. На землях тресту «Київміськбуд-1», за період 1989-1992 років були створені різні садові товариства, в тому числі і садове товариство «Будівельник», членами якого вони є.

Зазначали, що після розподілення земельних ділянок вони внесли зміни в схему розміщення колективних садів, а саме: провели дорогу, не як вказано на схемі, а по межі земельної ділянки № 21 .

Ця схема розміщення дороги була затверджена садівницьким товариством і під час оформлення документів на право приватної власності була передана Застугнянській раді народних депутатів, а також увійшла в державні акти на право приватної власності на землю, які оформлялися за ними.

Стверджували, що для проведення цих робіт вони та ОСОБА_5 29 листопада 1996 року підписали бартерний договір № 5/66 з Товаристовом з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Есма» м. Київ про устрій земельних ділянок (була розрівняна площадка на п`ять ділянок) і підведена до них дорога. Відповідно до вказаного договору були виконані роботи, що підтверджено актом виконаних робіт від 20 грудня 1996 року та було витрачено їхні та ОСОБА_5 кошти.

29 жовтня 1994 року вони та ОСОБА_5 отримали державні акти на право приватної власності на землю по 0,06 га на підставі рішення 14 сесії 21 скликання Застугнянської ради народних депутатів від 30 листопада 1993 року. В державних актах вказано, що «... цей державний акт складений у двох примірниках, з яких перший виданий громадянину ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 ), другий зберігається у Застугнянській раді народних депутатів».

Звертали увагу на те, що відповідно до договорів від 19 березня 2018 року № 149 та № 150, укладених між ними та фізичною особою - підприємцем (далі - ФОП) ОСОБА_6 було розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 та ОСОБА_2 для колективного садівництва на території Застугнянської сільської ради, с. Кулибаба, садівниче товариство «Будівельник-2», Васильківського району, Київської області.

Після виготовлення вказаної технічної документації вони звернулися до державного кадастрового реєстратора за місцезнаходженням земельних ділянок для державної реєстрації земельних ділянок.

За наслідками розгляду вказаних заяв вони отримали рішення від 05 травня 2018 року № РВ-3201246122018 та від 08 травня 2018 pоку № 3201247822018, якими їм відмовлено у внесені відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру.

Підстава відмови для ОСОБА_1 - «Перетин ділянок з ділянкою 3221482804:05:004:4696. Площа співпадає на 88.807%.

Підстава відмови для ОСОБА_2 - «Перетин ділянок з ділянкою 3221482804:05:004:4696. Площа співпадає на 0.4093 %. Перетин ділянок з ділянкою 3221482804:05:004:4691. Площа співпадає на 88.6085 %.

Вказували, що на земельні ділянки, що є їхньою власністю була проведена державна реєстрація земельних ділянок сторонніми особами, а саме земельна ділянка з кадастровим номером № 3221482804:05:004:4691 належить ОСОБА_3 , а земельна ділянка з кадастровим номером № 3221482804:05:004:4696 належить ОСОБА_4 .

Посилалися на те, що рішення Застугнянської сільської ради від 06 вересня 2016 року № 151-9-VII за від 05 жовтня 2015 року № 538-47-VI, відповідно до яких ОСОБА_4 та ОСОБА_3 надані дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для колективного садівництва, що і стало підставою для проведення державної реєстрації та отримання кадастрових номерів, є протиправними та підлягають скасуванню.

Вважали, що Застугнянська сільська рада дозволила громадянину ОСОБА_4 приватизацію земельної ділянки АДРЕСА_1 та отримання кадастрового номеру на неї № 3221482804:04:05:004:4696, всупереч тому, що ця земельна ділянка була приватизована ОСОБА_1 , що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю.

Земельна ділянка АДРЕСА_1 має такі ж електронні координати що і приватизована земельна ділянка ОСОБА_1 . Площа співпадає на 88.807 %.

Що стосується відведення земельної ділянки АДРЕСА_6 у власність ОСОБА_3 і отримання кадастрового номеру № 3221482804:04:05:004:4691, вважали, що по факту цей кадастровий номер належить земельній ділянці ОСОБА_2 під АДРЕСА_3, яка має суміжні межі із земельною ділянкою ОСОБА_1 згідно зі схемою розміщення земельних ділянок, затвердженої рішенням виконавчого комітету міста Києва від 12 січня 1988 року за № 11.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили суд: скасувати рішення Застугнянської сільської ради «Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для колективного садівництва», а саме: ОСОБА_4 від 06 вересня 2016 року за № 151-9-VII та ОСОБА_3 від 05 жовтня 2015 року за №538-47-VI;

скасувати державну реєстрацію земельних ділянок кадастрові номери № 3221482804:05:004:4696, № 3221482804:05:004:4691.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20 грудня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовної заяви, суд першої інстанції виходив із того, що позивачі не довели наявність у них права власності на спірні земельні ділянки, а надані ними копії державних актів не були належно зареєстровані у Книзі записів державних актів на право власності на землю, відтак не свідчить про набуття ними права власності.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 28 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20 грудня 2019 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що районний суд дійшов правильного висновку про недоведеність позивачами свого права власності на земельні ділянки в СТ «Будівльник-2».

Апеляційний суд зазначив, що рішення Застугнянської сільської ради «Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для колективного садівництва» ОСОБА_3 від 05 жовтня 2015 року № 538-47-VI та ОСОБА_4 від 06 вересня 2016 року за №151-9-VII було прийнято відповідно до порядку, передбаченого чинним законодавством.

При цьому апеляційний суд поставив під сумнів перебування позивачів у членстві садового товариства за відсутності підтвердження вказаної інформації.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалено з порушенням норм законодавства, без урахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, відтак, підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.

Вказують, що судами не враховано надані ними докази, а саме відповіді Головного управління Держгеокадастру у Київській області відділу у Васильківському районі від 25 листопада 2019 року № 97-10-0.24-2962/167-19 та № 97-10-0.24-2961/167-19 на адвокатський запит, у яких надано копії матеріалів з документацією землеустрою в частині, що стосується ОСОБА_1 та ОСОБА_2 для ведення садівництва в СТ «Будівельник» тресту «Київміськбуд-1» с. Кулібаба Застугнянської сільської ради народних депутатів Васильківського району Київської області з виготовленням державних актів на право приватної власності на землю.

Звертають увагу на те, що рішення Загустянської Ради народних депутатів Васильківського району 14 сесії ХХІ скликання від 30 листопада 1993 року про передачу членам СТ «Будівельник» у приватну власність земельних ділянок та державних актів на право приватної власності від 29 жовтня 1994 року серії КВ № 3Г000312-49 та від 29 жовтня 1994 року серії КВ 3Г000310-47 не оскаржувалися та є дійсними.

При цьому посилаються на правові висновки Верховного Суду України від 28 листопада 2018 року у справі № 686/14779/15-ц.

Відзив на касаційну скаргу учасники справи не подали.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У серпні 2020 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2020 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно з копією рішення 14 сесії 21 скликання Застугнянської Ради народних депутатів Васильківського району від 30 листопада 1993 року членам СТ «Будівельник» надано у приватну власність земельні ділянки. Відповідно до списку, доданого до вказаного рішення, земельні ділянки зокрема отримали позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

У зазначеному рішенні не вказано, під яким саме номером були отримані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 земельні ділянки.

Згідно з копією державного акту на право приватної власності серії КВ 3Г000312-49 від 29 жовтня 1994 року, ОСОБА_1 на підставі рішення 14 сесії 21 скликання Застугнянської Ради народних депутатів від 30 листопада 1993 року передано у власність земельну ділянку площею 0,0614 га, що розташована на території с. Кулибаба Застугнянської сільської ради для садівництва (том 1, а. с. 8).

Відповідно до копії державного акту на право приватної власності серії КВ 3Г000310-47 від 29 жовтня 1994 року, ОСОБА_2 на підставі рішення 14 сесії 21 скликання Застугнянської Ради народних депутатів від 30 листопада 1993 року передано у власність земельну ділянку площею 0,0603 га, що розташована на території с. Кулибаба Застугнянської сільської ради для садівництва (том 1, а. с. 9).

У вищезазначених державних актах відсутня відмітка, що останні зареєстровані в Книзі записів державних актів на право власності на землю.

24 вересня 2015 року ОСОБА_3 звернулася до голови Застугнянської сільської ради Васильківського району Київської області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з правом передачі у власність орієнтовною площею 0,06 га для колективного садівництва, яка знаходиться на території с. Кулибаба Васильківського району Київської області СТ «Будівельник-2», ділянка АДРЕСА_6 (том 1, а. с. 29).

Відповідно до довідки № 6 без дати, виданої головою правління СТ «Будівельник-2», ОСОБА_3 є членом садівничого товариства «Будівельник-2» і користується земельною ділянкою АДРЕСА_6 площею 0,06 га на території с. Кулибаба Застугнянської сільської ради Васильківського району Київської області (том 1, а. с. 27).

Згідно з витягом з рішення 47 сесії VI скликання Застугнянської сільської ради Васильківського району Київської області від 05 жовтня 2015 року №538-47-VI ОСОБА_3 надано дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки АДРЕСА_6 для колективного садівництва площею 0,06 га на території с. Кулибаба СТ «Будівельник-2» Застугнянської сільської ради Васильківського району Київської області (том 1, а. с. 28).

Відповідно до витягу з рішення 10 сесії VII скликання Застугнянської сільської ради Васильківського району Київської області від 17 листопада 2016 року № 166-10-VIІ, затверджено проект землеустрою ОСОБА_3 щодо відведення земельної ділянки у власність для колективного садівництва площею 0,0632 га (кадастровий номер № 3221482804:05:004:4691) в АДРЕСА_6 на території Застугнянської сільської ради Васильківського району Київської області та передано у власність вказану земельну ділянку ОСОБА_3 (том 2, а. с 75).

14 липня 2016 року ОСОБА_4 звернувся до голови Застугнянської сільської ради Васильківського району Київської області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з правом передачі у власність орієнтовною площею 0,06 га для колективного садівництва, яка знаходиться на території с. Кулибаба Васильківського району Київської області СТ «Будівельник-2», ділянка АДРЕСА_1 (том 1, а. с. 22).

Згідно з довідкою від 02 липня 2016 року № 20, виданої головою правління СТ «Будівельник-2», ОСОБА_4 є членом СТ «Будівельник-2» і користується земельною ділянкою АДРЕСА_1 площею 0,06 га на території с. Кулибаба Застугнянської сільської ради Васильківського району Київської області (том 1, а. с. 23).

Відповідно до витягу з рішення 9 сесії VII скликання Застугнянської сільської ради Васильківського району Київської області від 06 вересня 2016 року № 151-9-VII ОСОБА_4 надано дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки АДРЕСА_1 для колективного садівництва площею 0,06 га на території с. Кулибаба СТ «Будівельник-2» Застугнянської сільської ради Васильківського району Київської області (том 1, а. с. 24).

У відповіді Застугнянської сільської ради Васильківського району Київської області від 02 квітня 2018 року № 128/02-12 зазначено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було відмовлено в погодженні наданої технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). (том 1, а. с. 55).

Згідно з рішенням від 05 травня 2018 року № РВ-3201247822018 Державним кадастровим реєстратором Відділу у Васильківському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області було відмовлено ОСОБА_2 у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру, оскільки наявний перетин ділянок з ділянкою № 3221482804:05:004:4696, площа співпадає на 0,4093%. Перетин ділянок з ділянкою № 3221482804:05:004:4691. Площа співпадає на 88,6085% (том 1, а. с. 90).

Відповідно до рішення від 08 травня 2018 року № РВ-3201247822018 Державним кадастровим реєстратором Відділу у Васильківському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області було відмовлено ОСОБА_1 у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру, оскільки наявний перетин ділянок з ділянкою № 3221482804:05:004:4696, площа співпадає на 88,807% (том 1, а. с. 89).

У листі Голови правління СТ «Будівельник-2» від 12 грудня 2018 року зазначено, що у документах СТ «Будівельник-2» відсутні заяви, рішення, протоколи, які мають відношення до громадян ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 .

Інформація про виділення земельних ділянок вказаним громадянам у СТ «Будівельник-2» відсутня (том 2, а. с. 14).

Відповідно до списку членів СТ «Будівельник» в с. Кулибаба Васильківського району Київської області ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в списках відсутні, а користувачами земельних ділянок АДРЕСА_1 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 є інші громадяни (том 2, а. с. 15-21).

У відповіді архівного сектору Васильківської районної державної адміністрації Київської області від 17 грудня 2018 року № 01-39/307 та Державного архіву Київської області від 14 грудня 2018 року № 01-43/2444 вказано, що копії рішення 14 сесії 21 скликання Застугнянської Ради народних депутатів від 30 листопада 1993 року для постійного зберігання в архів не надавалося (том 2, а. с. 81, 84).

У листі Застугнянської сільської ради Васильківського району Київської області від 27 грудня 2018 року № 633/02-12 зазначено, що інформація щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про надання земельних ділянок в межах Застугнянської сільської ради у приватну власність відсутня (том 2, а. с. 78).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник вказує неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 686/23251/16-ц та від 17 грудня 2019 року у справі № 917/258/19, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення не відповідають.

Відповідно до частин першої та третьої статті 6 ЗК України (в редакції Закону від 13 березня 1992 року, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок, зокрема, для ведення особистого підсобного господарства.

Передача земельних ділянок у власність громадян провадиться місцевими радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безоплатно.

Згідно із частинами першою, третьою, четвертою, сьомою статті 17 ЗК України (в редакції Закону від 13 березня 1992 року) передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки.

Громадяни, заінтересовані у передачі їм у власність земельних ділянок із земель запасу, подають заяви про це до сільської, селищної, міської, а у разі відмови - до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розмір і місце розташування ділянки, мета її використання і склад сім`ї. Відповідна рада народних депутатів розглядає заяву і у разі згоди передати земельну ділянку у власність громадянину замовляє землевпорядній організації розробку проекту її відведення.

Ради народних депутатів розглядають у місячний строк зазначені заяви і матеріали та приймають відповідні рішення.

Частиною першою статті 22, частиною першою статті 23 ЗК України (в редакції Закону від 13 березня 1992 року) визначено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15 квітня 1993 року № 28 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 квітня 1993 року за № 31), яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, державні акти на право приватної власності на землю видаються і реєструються тією сільською, селищною, міською, районною радою народних депутатів, яка прийняла рішення про передачу земельної ділянки у власність або надання її у постійне користування.

Державні акти на право приватної власності на землю реєструються у Книзі записів (реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю за формою згідно з додатком № 2.

Громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки (пункт 7 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із частинами першою, третьою, четвертою, п`ятою статті 3 цього Закону (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація прав є обов`язковою. Інформація про право на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Право на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Державна реєстрація прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Положеннями частини першої статті 19, частини першої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено що державна реєстрація прав проводиться на підставі, зокрема, державних актів на право власності або право постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом.

Записи до державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що право власності на нерухоме майно набувається особами в порядку, визначеному законом, який існував на час такого набуття, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього відповідно до Закону № 1952-ІV, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення.

На час виникнення спірних правовідносин порядок набуття громадянами права власності на земельні ділянки визначався ЗК України (в редакції Закону від 13 березня 1992 року), норми якого визначають, що рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок у власність громадян є необхідною передумовою виникнення такого права, після чого орган місцевого самоврядування на підставі вказаного рішення видає громадянам державні акти на право власності на земельні ділянки, які є документами, що посвідчують це право. Разом із тим, право власності на земельні ділянки виникає у громадян після того, як орган місцевого самоврядування видав їм державний акт на право власності на землю та зареєстрував його у Книзі записів (реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю.

У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання цих документів недійсними в судовому порядку вказує на неналежне набуття громадянами права власності на земельні ділянки.

Відмовляючи у задоволенні позову районний суд, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, вважав, що позивачами не доведено набуття ними права власності на спірні земельні ділянки у встановленому законом порядку. При цьому суди попередніх інстанцій взяли до уваги відсутність у державних актах на ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відміток про те, що ці державні акти зареєстровані у Книзі записів державних актів на право власності на землю.

З такими висновками судів колегія суддів не погоджується та вважає, що судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень допущено порушення норм матеріального та процесуального права.

Судами встановлено, що рішенням 14 сесії 21 скликання Застугнянської Ради народних депутатів Васильківського району від 30 листопада 1993 року членам СТ «Будівельник» надано у приватну власність земельні ділянки. Відповідно до списку, доданого до вказаного рішення, земельні ділянки отримали, зокрема, позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , яким в подальшому було видано державний акт на право приватної власності від 29 жовтня 1994 року серії КВ 3Г000310-47 та державний акт на право приватної власності від 29 жовтня 1994 року серії КВ 3Г000312-49, відповідно.

Стверджувати, що право власності на земельні ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не набули, оскільки у них відсутня відмітка про реєстрацію у Книзі записів державних актів на право власності на землю не можна, оскільки земельні ділянки були надані їм на підставі рішення Застугнянської Ради народних депутатів Васильківського району, яка видала державні акти на вказані земельні ділянки.

Факт відсутності у державних актах на землю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 запису про реєстрацію в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю беззаперечно не свідчить про те, що такий акт не пройшов процедуру державної реєстрації відповідно до діючого на той час порядку.

До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 11 грудня 2019 року у справі № 686/23251/16-ц (провадження № 61-20841св18).

На зазначене суди попередніх інстанцій уваги не звернули, що призвело до ухвалення судових рішень, які не відповідають положенням статей 263-265 ЦПК України.

Крім того, поза увагою судів залишилося те, що передача позивачам у власність земельних ділянок здійснювалась відповідно до чинного на той час Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 «Про приватизацію земельних ділянок». Згідно з цим Декретом сільським радам доручалось забезпечити передачу громадянам у власність земельних ділянок, в тому числі для ведення садівництва. Право приватної власності громадян на такі земельні ділянки посвідчувалось відповідними радами, про що мав бути зроблений запис у земельно-кадастрових документах з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю, та зроблена відмітка у паспорті або документі, який його замінює.

Судами попередніх інстанцій не встановлено наявність або відсутність у Книзі записів (реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю на території Застугнянської Ради народних депутатів записів про реєстрацію державного акту серії КВ № 3Г000310 на ім`я ОСОБА_2 , державного акту серії КВ № 3Г000312 на ім`я ОСОБА_1 .

Також судами не досліджено Книгу записів (реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю на території Застугнянської Ради народних депутатів.

Відповідно до частини другої статті 95 ЗК України порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Апеляційний суд, переглядаючи справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не звернув уваги на вказане та не перевірив належно доводів позивачів, хоча мав процесуальну можливість виправити недоліки розгляду справи судом першої інстанції.

З огляду на вищевикладене доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження та дають підстави суду касаційної інстанції для часткового задоволення касаційної скарги.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості під час розгляду справи в касаційному порядку встановлювати нові обставини або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, збирати та надавати правову оцінку новим доказам у справі, то усунути вказані недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду неможливо, тому справу необхідно передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400 402 409 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20 грудня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 липня 2020 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк