Постанова

Іменем України

31 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 362/5266/17

провадження № 61-45181св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Васильківська міська рада Київської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Київської області від 06 вересня 2018 року в складі колегії суддів: Журби С. О., Коцюрби О. П., Сержанюка А. С.,

ВСТАНОВИВ :

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 та Васильківської міської ради Київської області, в якому просив визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,07650 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та скасувати державну реєстрацію зазначеного державного акту на право власності на земельну ділянку.

Свої вимоги позивачмотивував тим, що на підставі рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 07 травня 2009 року він є власником 57/125 частини житлового будинку з надвірними та господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 є власником 68/125 частин вказаного житлового будинку.

За рішенням Васильківської міської ради від 12 листопада 1997 року № 331 власником всієї земельної ділянки, на якій знаходиться цей будинок, є відповідач ОСОБА_2 . Рішенням суду житловий будинок та надвірні господарські споруди поділені в натурі і на даний час будинок складається з двох окремих ізольованих квартир. Він є власником нерухомого майна яке виявилось розташованим на чужій земельній ділянці. Фактично та юридично він позбавлений прав на розпорядження належним йому майном на підставі статей 317 319 ЦК України.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 29 травня 2018 рокупозов задоволено.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії № 337420-6975 від 22 вересня 2011 року на імя ОСОБА_2 та скасовано державну реєстрацію.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції виходив із того, що право позивача як співвласника житлового приміщення, передбачене статтями 317 319 ЦК України, підлягає захисту, оскільки приватизація земельної ділянки могла відбутися лише за згодою ОСОБА_1 та в частині, що відповідає частці у власності на житловий будинок який поділений судом у натурі. Ініціювання відповідачкою ОСОБА_2 питання про одержання нею у власність чи в користування земельної ділянки, яка не була вільною, було завідомо безпідставним. При приватизації спірної земельної ділянки відповідачем Васильківською міською радою Київської області не повною мірою дотримано вимог статті 12 ЗК України, пункту 34 статті 26 та статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» щодо здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержання вимог земельного законодавства на території підвідомчої ради.

Постановою апеляційного суду Київської області від 06 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 29 травня 2018 року скасовано, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позову, виходив із того, що доводи позовної заяви обґрунтовують саме незаконність надання відповідачу у власність землі, а не невідповідність державного акту вимогам закону. Позивачем не було доведено наявності підстав для визнання недійсною самої приватизації землі ОСОБА_2 , яка відбулася на підставі зазначеного рішення виконавчого комітету Васильківської міської Ради народних депутатів, на основі якого й було видано у подальшому оскаржуваний державний акт на її ім`я.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У своїй касаційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення, порушив норми статей 12 152 118 125 ЗК України. Рішення виконкому, на підставі якого відповідач отримала оскаржений державний акт, втратило актуальність і не могло бути підставою для приватизації спірної земельної ділянки, оскільки рішенням суду від 07 травня 2009 року було поділено будинок і виділено йому у власність 57/125 його частин, тобто частина спірної земельної ділянки знаходиться під 57/125 частиною, а тому приватизація мала відбутись за його згодою і в указаній частині.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу

У листопаді 2018 року до Верховного Суду від ОСОБА_2 надійшов відзив, у якому відповідач просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржену постанову апеляційного суду - без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 , витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судами встановлено, що відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 від 28 лютого 2007 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано, про що в книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за №90 від 28 лютого 2007 року (а.с. 9).

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 07 травня 2009 року задоволено позов ОСОБА_1 , визнано право власності за ним і виділено йому в користування 57/125 частин будинку з надвірними та господарськими будівлями по АДРЕСА_1 . За ОСОБА_3 визнано право власності і виділено в користування 68/125 частин цього будинку з надвірними та господарськими будівлями.

На підставі цього рішення суду за позивачем зареєстроване право власності на вказану частину спірного домоволодіння, про що свідчить витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно Комунального підприємства Київської обласної ради «Васильківське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» № 22874219 від 29 травня 2009 року.

Відповідно до архівного витягу із рішення виконавчого комітету Васильківської міської ради народних депутатів від 12 листопада 1997 року передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель ОСОБА_2 , земельна ділянка по АДРЕСА_1 , площею 0,085га.

Листом Васильківського відділу Головного управління Держгеокадастру у Київській області № С-248\0-0.24-813\137-17 від 05 вересня 2017 року повідомлено, що відповідно до Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі станом на 31 грудня 2012 року виявлено запис про державну реєстрацію державного акту на право власності на земельну ділянку кадастровий номер 3210700000603:018:0030 площею 0,07650 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 , виготовлений на підставі рішення виконавчого комітету Васильківської міської ради від 12 листопада 1997 року № 331 (а.с. 13).

Судами встановлено, що спірну земельну ділянку приватизовано ОСОБА_2 на підставі рішення виконавчого комітету Васильківської міської Ради народних депутатів, яке не оскаржувалось позивачем і на основі якого й було видано оскаржуваний акт.

Відповідно до частин першої -третьої статті 6 ЗК України (в редакції 1990 року, чинній на час прийняття рішення виконавчого комітету Васильківської міської ради від 12 листопада 1997 року та видачі на його основі оспорюваного державного акту) громадяни України мали право на одержання безоплатно у власність земельних ділянок, зокрема, для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), які надавались за рішеннями місцевих Рад народних депутатів.

На підставі рішення органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки видавався державний акт, яким посвідчувалось право власності на земельну ділянку (статті 23 цього Кодексу).

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову, оскільки ОСОБА_2 на власний розсуд скористалась правом набуття у власність земельної ділянки, звернувшись з заявою до виконавчого комітету Васильківської міської Ради народних депутатів про передачу безоплатно земельної ділянки у приватну власність для будівництва і обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства. Доказів того, що видачею ОСОБА_2 оспорюваного державного акта на право власності на землю було порушене право позивача, не надано.

Підставою набуття права приватної власності на земельну ділянку із земель комунальної власності є відповідне рішення органу місцевого самоврядування, а не державний акт на право власності на земельну ділянку.

Вказаний висновок узгоджується з висновком, зазначеним у Постанові ВП ВС від 23 жовтня 2019 року у справі № 488/402/16-ц.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Оскільки постанова апеляційного суду ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального прва, її належить залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 400 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) 401 416 ЦПК, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Київської області від 06 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді М. М. Русинчук

Н. О. Антоненко

В. І. Журавель